Вирок

від 11.02.2019 по справі 362/6226/17

ВАСИЛЬКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 362/6226/17

Провадження № 1-кп/362/65/19

ВИРОК

Іменем України

11.02.2019 Васильківський міськрайонний суд Київської області у складі: головуючого - судді ОСОБА_1 , з участю секретаря ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , прокурора ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_5 , захисника ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Василькові кримінальне провадження внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12017110140008903 від 26.07.2017 року за обвинуваченням

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, одруженого, має на утриманні неповнолітню дитину, з вищою освітою, засновника та оцінювача з експертної грошової оцінки земельних ділянок ПП «Консалт-Сервіс», раніше не судимого,

у вчинені злочину, передбаченого ч.1 ст.366 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

Органом досудового розслідування, ОСОБА_5 обвинувачується в тому, що, 19 липня 2016 року в невстановлений слідством час, являючись засновником та працюючи на посаді оцінювача з експертної грошової оцінки земельних ділянок «Приватного підприємства («ПП») «Консалт-Сервіс» (код ЄДРПОУ 33664266), тобто будучи службовою особою, перебуваючи в своєму офісі в м. Василькові Київської області по вул.Нижня Лугова, 20, діючи умисно, вніс завідомо неправдиві відомості у звіт про експертну грошові оцінку земельної ділянки з кадастровим № 3222485900:03:008:0346, загальною площею 0,0998 га, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, розташованої в АДРЕСА_2 , щодо вартості, зазначивши в розмірі 99800 грн., тоді, як за висновком судової оціночно-земельної експертизи Експертно-дослідної служби України №138/07/2017 від 25.07.2017 року, її ринкова вартість складає 639200 грн., тобто знизивши на 539400 грн.

Після надання звіту всіх необхідних реквізитів, обвинувачений підписав його, тобто склав офіційний документ та видав його громадянину ОСОБА_7 .

Зазначені дії обвинуваченого ОСОБА_5 органом досудового розслідування кваліфіковані зач.1 ст.366 КК України, як складання, видача службовою особою завідомо неправдивого офіційного документу.

Разом з тим, суд вважає, що в діях обвинуваченого ОСОБА_5 відсутній склад злочину, передбачений ч.1 ст.366 КК України, та він підлягає виправданню з наступних підстав.

Як вбачається з положень п.10 ч.1 ст.3 КПК України, кримінальне провадження досудове розслідування і судове провадження, процесуальні дії у зв`язку з вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність.

Відповідно до положень ст.2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Положення ч.2 ст.8 і ст.9 КПК зобов`язують суди під час здійснення кримінального провадження неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства, застосовувати принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини (надалі Суд), який діє на основі Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі Конвенція), що стала частиною національного законодавства.

Як вбачається з рішення Конституційного суду України від 25 листопада 1997 року № 6-зп у справі № 18/1148-97, удосконалення законодавства в контексті ст.55 Конституції України має бути поступовою тенденцією, спрямованою на розширення судового захисту прав і свобод людини, зокрема судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень.

Згідно рішення Конституційного суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 у справі № 1-12/2003, правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Положеннями ст.8 «Загальної декларації прав людини» (1948 року) передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом.

Право на ефективний засіб захисту закріплено також в положеннях ст.2 «Міжнародного пакту про громадянські та політична права».

Згідно з положеннями ст.ст.6 і 13 Європейської Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод», кожен має право на справедливий розгляд його справи який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення, кожен, чиї права та свободи, визнані в Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження, кожен, кого обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

У справі «Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain» від 06.12.1998 (п.146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоби, виконуючи свої обов`язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що підсудний скоїв злочин, який ставиться йому в провину; обов`язок доведення лежить на обвинуваченні і всі сумніви повинні тлумачитися на користь обвинуваченого.

Крім того, в основі цього права лежить принцип, згідно з яким особа, яку обвинувачують у вчинені кримінального правопорушення, має право на виправдувальний вирок у разі нестачі доказів проти неї і тягар подання достатніх доказів для доведення вини покладається на сторону обвинувачення. Недопустимість порушення таких принципів Європейський суд з прав людини засвідчив у справі «Тельфнер проти Австрії» від 20.03.2001 року та «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства» від 8.02.1996 року.

Як вбачається з положень ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із положеннями ст.2 КК України, підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом.

Відповідно до положень ч.2ст.17 КПК України, ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

Згідно з положеннями ч.4 ст.17 КПК України та ст.62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

Згідно з положеннями ч.1 ст.92 КПК України, обов`язок доказування обставин, передбачених ст.91 (обставині, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні) цього Кодексу, покладається на слідчого і прокурора.

Положеннями п.1 ч.1 ст.91 КПК України визначено, що у кримінальному провадженні підлягають доказуванню подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення).

Зазначена позиція висловлена в п.10 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування законодавства, яке забезпечує право на захист в кримінальному судочинстві» № 8 від 24.10.2003 року, що суди повинні вимагати від органів досудового слідства, щоб пред`явлене особі обвинувачення було конкретним за змістом, зокрема воно повинно містити данні про злочин, у вчиненні якого обвинувачується особа, час, місце та інші обставини його вчинення, наскільки вони відомі слідчому.

Зазначені вимоги процесуального закону узгоджуються з висновками Європейського суду з прав людини, викладеними у рішеннях.

Так, у справі «Абрамян проти Росії» Європейський суд зазначив, що у п.3 ст.6 Конвенції йдеться про необхідність приділяти особливу увагу роз`ясненню «обвинувачення» особі, стосовно якої порушено кримінальну справу. Деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи. У кримінальній справі надання повної, детальної, інформації щодо пред`явленого особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду (справа «Пелісьє та Сассі проти Франції», «Матточіа проти Італії», «І.Н. та інші проти Австрії»). Крім того, право бути детально поінформованим про характер і причини обвинувачення потрібно розглядати у світлі права обвинуваченого мати можливість підготуватися до захисту, гарантованого підпунктом «b» п.3 ст.6 Конвенції».

Диспозицією ч.1 ст.366 КК України визначена відповідальність за складання, видачу службовою особою завідомо неправдивого офіційного документу.

Відповідно до положень ч.2 ст.24 КК України, прямим є умисел, якщо особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала їх настання.

Таким чином, кримінальна відповідальність за вчинення такого злочину наступає, коли службова особа усвідомлює суспільно небезпечний характер та протиправний характер своєї поведінки та повинна знати, що відомості, які вона вносить до офіційного документа, є завідомо неправдивими, та бажає діяти саме таким чином, тобто діє з прямим умислом.

Як встановив суд, і це не заперечується сторонами обвинувачення та захисту, 19 липня 2016 року обвинувачений ОСОБА_5 , як засновник та оцінювач з експертної грошової оцінки земельних ділянок ПП «Консалт-Сервіс» склав та видав ОСОБА_7 звіт про експертну грошові оцінку земельної ділянки з кадастровим № 3222485900:03:008:0346, загальною площею 0,0998 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку, розташованої в АДРЕСА_2 , зазначивши її вартість в розмірі 99800 грн.

Проте, згідно висновку №138/07/2017 від 25.07.2017 року судової оціночно-земельної експертизи Експертно-дослідної служби України, вартість земельної ділянки з кадастровим № 3222485900:03:008:0346, загальною площею 0,0998 га, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, в АДРЕСА_2 , складає 639200,00 грн. Звіт про її експертну грошову оцінку, виконаний ПП «Консалт-Сервіс» не відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, є неякісним та не професійним і не може бути використаний.

Допитаний у судовому засідання експерт ОСОБА_8 підтвердив свої висновки та зазначив, що звіт ОСОБА_5 про експертну грошову оцінку земельної ділянки не відповідає вимогам п.8 Методики експертної грошової оцінки земельних ділянок, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України № 1531 від 11.10.2002 року, він також зазначив, щодо відсутності у звіті виду та мети його складання.

Обвинувачений ОСОБА_5 в судовому засіданні свою вину, у вчинені злочину, передбаченого ч.1 ст.366 КК України, не визнав, та показав, що складаючи звіт, він діяв як оцінювач та керувався Законом України«Про оцінкуземель»,згідно зположеннями ст.5якого,грошова оцінказемельних ділянок, залежно від призначення та порядку проведення, може бути нормативною і експертною. Методика експертної грошової оцінки земельних ділянок,на порушеніякої ґрунтуєтьсяобвинувачення,не зареєстрованав реєстріметодик Міністерстваюстиції України.У звітівказаний ідентифікаторФонду державногомайна №1200406_19072016_1750, щодо спірної земельної ділянки та вказує на мету його складання. Протиправності в своїх діях він не вбачає та умислу на їх вчинення він не мав.

У відповідності до ухвали колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного суду України від 9 вересня 2011 року у справі № 5-1060км11, сам по собі факт недостовірності відомостей в офіційному документі автоматично не тягне за собою кримінальну відповідальність та не є достатньою підставою для висновку про наявність у діях особи прямого умислу на службове підроблення.

Згідно з положеннями ч.ч.1 і 3 ст.370 та ч.3 ст.373 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, своє рішення суд вправі обґрунтовувати виключно тими доказами, які були безпосередньо досліджені судом під час судового розгляду. Обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюватися лише за умови доведення під час судового розгляду винуватості особи у вчинені кримінального правопорушення.

Таким чином, проаналізувавши всі наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності та приймаючи рішення, суд виходить з того, що обвинувачення ґрунтується лише на висновку експертизи, щодо невідповідності звіту обвинуваченого про вартість спірної земельної ділянки, що може бути свідченням лише його неправильності або помилковості, проте інших доказів, щодо вчинення ним дій, передбачених ч.1 ст.366 КК України, саме, з прямим умислом, спрямованим на заниження вартості земельної ділянки з метою зменшення розміру обов`язкових платежів, що підлягали сплаті, при її відчуженні 21 липня 2016 року, стороною обвинувачення не надано.

За таких обставин, виходячи із загальних засад кримінального судочинства, а саме, верховенства права, законності, рівності перед законом та судом, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальності сторін тощо, суд вважає, що встановлені під час судового розгляду фактичні обставини не містять даних про наявність в діях ОСОБА_5 складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України.

У відповідності до положень п.2 ч.1 ст.284 КПК України, кримінальне провадження закривається в разі, якщо встановлена відсутність події кримінального правопорушення.

Згідно з положеннями абзацу 2 ч.1 ст.373 КПК України, виправдувальний вирок ухвалюється при встановлені судом підстав для закриття кримінального провадження, передбачених п.п.1 і 2 ч.1 ст.284 КПК України.

Таким чином, аналізуючи наведене вище, суд дійшов до висновку, що в діях обвинуваченого ОСОБА_5 відсутній склад злочину, передбаченого ч.1ст.366 КК України, а тому, обвинуваченого необхідно виправдати на підставі абзацу 2 ч.1 ст.373 КПК України, а кримінальне провадження щодо нього закрити згідно з положеннями п.2 ч.1ст.284 КПК України.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст.284, 369 - 371,373,374, 392, 393, 395 КПК України, суд,-

З А С У Д И В:

ОСОБА_5 визнати невинуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1ст.366 КК України,та виправдати.

Кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1ст.366 КК України, закрити.

Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Васильківський міськрайонний суду Київської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому ОСОБА_5 та прокурору.

Суддя ОСОБА_1