ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 грудня 2023 року
м. Київ
справа № 2-25/11
провадження № 61-7816св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,
Шиповича В. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області, у складі судді Вергелеса В. О., від 07 лютого 2023 року, додаткове рішення Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області
від 07 березня 2023 року та постанову Вінницького апеляційного суду, у складі колегії суддів: Берегового О. Ю., Ковальчука О. В., Панасюка О. С.,
від 04 травня 2023 року,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
1. У квітні 2010 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання недійсними договорів дарування.
2. Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 87 років померла її матір - ОСОБА_3 , якій за життя належав житловий будинок та дві земельні ділянки, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .
3. Із 1979 року ОСОБА_1 зі своїми дітьми постійно проживає та зареєстрована у вказаному житловому будинку, за свої кошти проводила в будинку поточний та капітальний ремонт. Доглядала за матір`ю, яка була похилого віку та важко хворіла, зокрема, перенесла сім операцій, в тому числі по онкозахворюванню. 22 березня 1986 року у віці 65 років матір склала заповіт, яким належний їй житловий будинок заповіла ОСОБА_1 .
4. З часом матір почала себе вести неадекватно, приблизно із 1999 року забувала події, що відбувалися в повсякденному житті, не упізнавала позивачку. У ОСОБА_3 розвився віковий склероз, почастішали випадки не сприйняття дійсних подій, відсутність правильної життєвої орієнтації. Вона не пам`ятала сусідів, які проживають поруч із нею багато років, прийшовши до магазину не могла зорієнтуватись за чим прийшла та що їй потрібно купити, не знала як повернутись додому. Про ці факти
ОСОБА_1 розповідали сусіди.
5. У період із 12 по 15 квітня 2005 року матір знаходилась на стаціонарному лікуванні в терапевтичному відділенні Хмільницької ЦЛР. Із 2007 року до 12 жовтня 2009 року ОСОБА_1 неодноразово викликала швидку медичну допомогу у зв`язку з погіршенням стану здоров`я матері.
6. Відповідно до довідки поліклінічного відділення Хмільницької ЦЛР
від 16 березня 2010 року ОСОБА_3 знаходилась на консультаційному обліку в лікаря психіатра із 12 вересня 2009 року з діагнозом: сенільна деменція.
7. Після смерті матері, ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_1 довідалась, що власником будинку та земельних ділянок із 13 квітня 2007 року є її брат. Це стало несподіванкою, адже ні покійна матір, ні ОСОБА_2 , не говорили їй, що будинок та земельні ділянки подаровано. Після укладання договору дарування будинку ОСОБА_2 в будинок не вселявся та не користувався, ключів від будинку не має, як і не використовував земельні ділянки.
8. 20 березня 2010 року ОСОБА_2 звернувся до позивача з вимогою звільнити житловий будинок, оскільки має намір його продати. Натомість вона іншого житла не має.
9. Посилаючись на те, що ОСОБА_3 не могла розуміти значення своїх дій та керувати ними під час укладення договорів дарування,
ОСОБА_1 просила суд:
- визнати недійсним договір дарування будинку від 13 квітня 2007 року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , який посвідчений приватним нотаріусом Хмільницького районного нотаріального округу Вінницької області ОСОБА_21., зареєстрований в реєстрі за № 1468;
- визнати недійсним договір дарування земельних ділянок від 13 квітня 2007 року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , який посвідчений приватним нотаріусом Хмільницького районного нотаріального округу Вінницької області ОСОБА_21., зареєстрований в реєстрі за
№ 719.
Короткий зміст оскаржуваних судових рішень
10. Рішенням Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області
від 07 лютого 2023 року, з врахуванням додаткового рішення від 07 березня 2023 року, залишеними без змін постановою Вінницького апеляційного суду від 04 травня 2023 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
11. Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що за результатами розгляду справи не доведена абсолютна неспроможність ОСОБА_3 на момент укладення оспорюваних правочинів, усвідомлювати зазначення своїх дій та керувати ними.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
12. У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить оскаржувані судові рішення скасувати, ухваливши нове судове рішення про задоволення позову.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
13. 22 травня 2023 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області
від 07 лютого 2023 року, додаткове рішення цього ж суду від 07 березня
2023 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 04 травня
2023 року.
14. Ухвалою Верховного Суду від 22 червня 2023 року відкрито касаційне провадження, витребувано матеріали справи із суду першої інстанції. У червні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
15. Ухвалою Верховного Суду від 22 листопада 2023 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
16. Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 05 лютого 2018 року у справі № 404/4956/15-ц, від 25 липня 2018 року у справі № 461/13806/14,
від 30 серпня 2021 року у справі № 132/316/16-ц, у постановах Верховного Суду України від 30 січня 2013 року у справі № 6-168цс12, від 17 вересня
2014 року у справі № 6-131цс14 (пункт 1 частини другої статті 389
ЦПК України).
17. Вказує, що суди попередніх інстанції при вирішенні спору не врахували норми статті 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) та статті 1 Першого протоколу до Конвенції.
18. Зауважує, що внаслідок ухвалення оскаржуваних судових рішень вона позбавлена свого права на спадкування спірного майна та як наслідок єдиного житла.
19. Наголошує, що суди попередніх інстанцій, взявши до уваги висновок повторної посмертної судово-психіатричної експертизи № 39 від 03 грудня 2015 року, безпідставно відхили висновок посмертної судово-психіатричної експертизи № 14 від 12 вересня 2011 року, який є найбільш повним та правильним, оскільки експертами були враховані всі матеріали справи, експерти були допитані під час розгляду справи та надали додаткові обґрунтування свого висновку.
Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надійшов
Фактичні обставини справи встановлені судами
20. ОСОБА_3 , 1921 року народження, є матір`ю ОСОБА_1 ,
1948 року народження, та ОСОБА_2 , 1950 року народження.
21. 22 березня 1986 року ОСОБА_3 склала заповіт, яким належні їй на праві власності житловий будинок з прибудовою та господарчими будівлями, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , заповіла ОСОБА_1 .
22. Відповідно до договору дарування від 13 квітня 2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Хмільницького районного нотаріального округу Вінницької області ОСОБА_21., ОСОБА_3 подарувала ОСОБА_2 земельну ділянку, площею 0,1000 га, з кадастровим номером 05100900000:00:005:0606 та земельну ділянку, площею 0,0483 га,
з кадастровим номером 05100900000:00:005:0607, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .
23. Відповідно до договору дарування від 13 квітня 2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Хмільницького районного нотаріального округу Вінницької області ОСОБА_21., ОСОБА_3 подарувала ОСОБА_2 житловий будинок з прибудовою та господарчими будівлями, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .
24. Зі змісту вказаних правочинів вбачається, що вони підписані сторонами у присутності нотаріуса, яким встановлено особи сторін правочину та перевірено їх дієздатність.
25. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла.
26. За матеріалами Лікарсько-трудової експертної справи № 161 ОСОБА_3 з 1970 року неодноразово оглядалася МСЕК та визнана інвалідом ІІІ групи з приводу загального захворювання. У 1975 році ОСОБА_3 повторно оглянута МСЕК та визнана інвалідом ІІ групи, а з 1976 року група інвалідності була визначена як без терміну переосвідчення, діагноз: рак лівої молочної залози. В направленні на МСЕК та при проведені лікарсько-трудової експертизи, описано соматичний стан, однак описів симптомів притаманних для психічних розладів не простежується, консультація лікаря-психіатра не призначалось.
27. З листа Вінницького обласного клінічного онкологічного диспансеру
від 06 січня 2011 року вбачається, що ОСОБА_3 перебувала на лікуванні з приводу злоякісного утворення молочної залози. Первинна медична документація на хвору за вказаний період її лікування не зберіглась.
28. З виписки з медичної карти № 6281 стаціонарного хворого, довідки Хмільницької ЦРЛ від 23 березня 2010 року вбачається, що ОСОБА_3 перебувала на лікуванні в Хмільницькій ЦЛР з 12 квітня 2005 року до 15 квітня 2005 року з діагнозом: недостатність кровообігу 2 а-б, пароксизмальна передсердна тахікардія. Повна блокада лівої ніжки пучка Гіса. Гіпертонічна хвороба ІІ. Дисциркуляторна енцефалопатія ІІ-ІІІ. Рак молочної залози ІІІ ст.
ІІІ кл. група. Залізодефіцитна анемія. При поступленні до лікарні висловлювала скарги на напад задухи, біль в серці, головний біль, серцебиття, загальну слабість. При описі стану зазначено, що свідомість
ОСОБА_3 була ясна, контакт вільний, була тривожна, неврологічної симптоматики не описано. Впродовж лікування ОСОБА_3 була оглянута лікарем-кардіологом, лікарем терапевтом, яким описувала соматичні скарги відповідні до стану. За час перебування на лікуванні описів симптомів чи відомостей про психічні розлади у медичних документах за вказаний період не вказано.
29. З листа Хмільницької СШМД від 23 березня 2010 року вбачається, що до ОСОБА_3 здійснювались виїзди швидкої допомоги, а саме:
16 липня 2007 року, діагноз: хвороба Альцгеймера?, гіпертонічна хвороба, гіпертонічний криз. 06 грудня 2007 року, діагноз: гіпертонічна хвороба, гіпертонічний криз; 20 грудня 2007 року, діагноз: гіпертонічна хвороба, гіпертонічний криз; 25 травня 2008 року, діагноз: гіпертонічна хвороба, гіпертонічний криз; 28 серпня 2008 року, діагноз: хвороба Альцгеймера;
17 травня 2009 року, діагноз: гіпертонічна хвороба, гіпертонічний криз;
21 травня 2009 року, діагноз: атеросклероз судин головного мозку; 27 вересня 2009 року, діагноз: склеротична гіпертензія, хронічний панкреатит в стадії загострення. 12 жовтня 2009 року, діагноз: склеротична гіпертензія.
30. З фотокопій журналів викликів швидкої медичної допомоги вбачається, що:
- 16 липня 2007 року за адресою проживання ОСОБА_3 було здійснено виклик швидкої медичної допомоги, причина: «погано». Діагноз: «Хв. Альцгеймера»?, гіпертонічна неускладнена криза. АТ 185/90". Призначено каптопрез, анальгін, дібазол, фуросемід;
- 06 грудня 2007 року до ОСОБА_3 було здійснено виклик швидкої медичної допомоги, причина: «задихається». ОСОБА_3 було встановлено діагноз: неускладнена гіпертонічна криза. Хронічний обструктивний бронхіт, загострення. Призначено: еуфілін, фуросемід, папаверин;
- 20 грудня 2007 року до ОСОБА_3 було здійснено виклик швидкої медичної допомоги, причина: «задихається». ОСОБА_3 було встановлено діагноз: гіпертонічний криз ускладнений гострою лівошлунковою недостатністю. АТ 220/120;
- 25 лютого 2008 року до ОСОБА_3 було здійснено виклик швидкої медичної допомоги, причина: «задих». ОСОБА_3 було встановлено діагноз: неускладнений гіпертонічний криз. АТ 200/110;
- 28 серпня 2008 року до ОСОБА_3 було здійснено виклик швидкої медичної допомоги, причина: «погано». ОСОБА_3 було встановлено діагноз: хвороба Альцгеймера. АТ 150/90. Призначено аміназин, димедрол, порада звернутись до психіатра;
- 28 серпня 2008 року до ОСОБА_3 було здійснено виклик швидкої медичної допомоги, причина: «задуха». ОСОБА_3 було встановлено діагноз: ішемічна хвороба серця. Атеросклероз судин головного мозку. Міокардіосклероз;
- 17 вересня 2009 року до ОСОБА_3 було здійснено виклик швидкої медичної допомоги, причина: «болі в животі». ОСОБА_3 було встановлено діагноз: загострення хронічного панкреатиту, призначено: анальгін, димедрол;
- 27 вересня 2009 року до ОСОБА_3 було здійснено виклик швидкої медичної допомоги, причина: «погано». Діагноз: загострення хронічного панкреатиту, склеротична гіпертензія. АТ 150/90. Лікування: анальгін, димедрол;
- ІНФОРМАЦІЯ_3 року до ОСОБА_3 було здійснено виклик швидкої медичної допомоги, причина: «погано». Діагноз: ІХС. легенево-серцева недостатність. Цироз печінки. При повторному виклику швидкої медичної допомоги було зафіксовано смерть ОСОБА_3 .
31. З листа Хмільницької ЦЛР від 28 грудня 2010 року вбачається, що
09 липня 2009 року згідно виклику надавалась медична допомога хворій ОСОБА_3 . Діагноз: ІХС. Стабільна стенокардія напруги ІІІ Фкл. Атеросклеротичний міокардіосклероз СН ПА. Отримувала лікування: бісопролол 5 мг 1т вранці, етап 10 мг 1 т.2 рази в день, кардіомалогніл 75 мг
1 т. на ніч. 09 жовтня 2009 року. Діагноз: ІХС. Стабільна стенокардія напруги
Ш Ф кл. Атеросклеротичний міокардіосклероз СН ПА. Лікування: бісопролол
5 мг 1 т. вранці, етап 10 мг 1т. 2 рази, кардіомагніл 75 мг 1 т. на ніч, предуктал MR 1 т. 2 рази.
32. Відповідно до запису у медичній карті № 2089 ОСОБА_3
12 вересня 2009 року вдома була оглянута лікарем-психіатром. По записам: онкохвороба грудей, оперована. Хворіє ІХС, гіпертонічною хворобою. Самопочуття погіршилось останні 2-3 роки, коли стала відмічати зниження пам`яті на теперішні події. Не лікувалась. Самопочуття погіршилось останні
2-3 місяці: погано спить, не впізнає дочку, внуків, говорить не по суті. В описі психічного стану вказано: продуктивному контакту не доступна, дезорієнтована в часі і місці. Знає як її звати, прізвище назвати не може. Астенізована, виснажена. На запитання відповідає не по суті, однослівно. Продуктивна психосоматика не виявлена. Визначається різке зниження пам`яті на теперішні, минулі події (не може пригадати важливі події). До свого стану критика відсутня. АТ 135/80. За результатом огляду лікарем-психіатром було встановлено діагноз: Сенільна деменція (F03.0). Рекомендовано взяти на консультативний облік, фенотропил 1т 2 р/д, кавінтон 1т 3р/д.
33. З листа Хмільницької ЦЛР від 07 червня 2010 року, вбачається, що
11 вересня 2009 року в кінці робочого дня до лікаря психіатра ОСОБА_4 прийшла дочка хворої ОСОБА_3 і попросила обстежити її матір. Цей виклик не був терміновий, тому що психічні зміни, зі слів дочки, спостерігалися вже декілька років. Лікар психіатр ОСОБА_4. обстежив хвору 12 вересня 2009 року у вихідний день. Встановлений діагноз: сенільна деменція. Дані рекомендації, призначено лікування. Взята на консультативний облік 12 вересня 2009 року. Виклик не був зареєстрований у журналі викликів, тому що був вихідний день. Інформацію про смерть хворої надала дочка, яка була в поліклініці 14 жовтня 2009 року. Хвора була знята з консультативного обліку в зв`язку зі смертю. Основним критерієм для встановлення діагнозу є психопатологічне обстеження лікарем психіатром. Допоміжними методами є комп`ютерна томографія головного мозку, МРТ головного мозку, РЕГ, обстеження медичного психолога. Робочий день лікаря-психіатра з 8:00 год до 15:42 год. Лікар психіатр також надає цілодобову ургентну допомогу у робочий, вихідні, святкові дні.
34. З довідки № 95 від 05 вересня 2010 року Хмільницької ЦЛР вбачається, що ОСОБА_3 зверталась по допомогу з приводу гіпертонічної хвороби, гіпертонічного кризу, дисциркуляторної енцефалопатії, дифузного кардіосклерозу.
35. З довідки Хмільницької ЦЛР від 16 грудня 2010 року вбачається, що ОСОБА_3 перебувала на консультативному обліку у лікаря-психіатра Хмільницької центральної районної лікарні з 12 вересня 2009 року, з діагнозом: сенільна деменція. Знята з обліку в зв`язку зі смертю.
36. Листом Хмільницької ЦРЛ від 07 червня 2010 року встановлено, що жодних викликів лікаря психіатра ОСОБА_4 до хворої ОСОБА_3 в журналі викликів Хмільницької ЦРЛ не зареєстровано.
37. Наказом головного лікаря Хмільницької ЦРЛ № 257 від 26 листопада 2010 року за неналежне виконання службових обов`язків, щодо проведення психіатричного огляду, постановки на облік, амбулаторного лікування ОСОБА_3 , лікаря психіатра ОСОБА_4 та медичну сестру
ОСОБА_5 притягнуто до дисциплінарної відповідальності. Підставою для притягнення лікаря до дисциплінарної відповідальності стало те, що комісією Хмільницької ЦРЛ було встановлено, що лікар психіатр ОСОБА_4. провів огляд на наявність психічного захворювання у хворого в свій неробочий день, вдома, на прохання особи, яка представилась опікуном хворої, не перевіривши відповідні документи. При огляді не встановлено чи хвора є дієздатна. Амбулаторна карта хворої ОСОБА_3 заповнена з рядом помилок в датах, оформлення діагнозу, без підпису лікаря. В результаті порушення вимог Закону України «Про психіатричну допомогу» та вимог директивних документів хвору ОСОБА_3 безпідставно поставлено на облік та призначено амбулаторне лікування.
38. За висновком посмертної судово-психіатричної експертизи № 14
від 12 вересня 2011 року, проведеної експертами КНП «Вінницька обласна клінічна психоневрологічна лікарня ім. акад. О. І. Ющенка», ОСОБА_3 на момент підписання договору дарування від 13 квітня 2007 року страждала на хронічне душевне захворювання у вираженої судинної деменції. На момент підписання нею договору дарування від 13 квітня 2007 року за своїм психічним станом ОСОБА_3 не могла усвідомлювати зазначення своїх дій та керувати ними.
39. Експерти вважали, що про наявність душевного захворювання у формі вираженої судинної деменції свідчать дані анамнезу, медичної документації (липень 2007 року - діагноз лікаря швидкої медичної допомоги: хвороба Альцгеймера - недоумство; результати обстеження і діагноз районного лікаря-психіатра - синильна деменція-недоумство), а також показання свідків.
40. За висновком повторної посмертної судово-психіатричної експертизи
№ 39 від 03 грудня 2015 року, проведеної експертами Українського НДІ соціальної і судової психіатрії та наркології МОЗ України, ОСОБА_3 будь-якими психічним розладом на момент укладення договору дарування
від 13 квітня 2007 року не страждала. ОСОБА_3 з урахуванням її вікових особливостей та психічного стану, на момент укладання договору дарування 13 квітня 2007 року, могла усвідомлювати зазначення своїх дій та керувати ними.
41. На підставі вивчення та аналізу матеріалів цивільної справи, медичної документації та узагальнення отриманих даних, експерти встановили, що ОСОБА_3 була інвалідом ІІ групи. За життя страждала на наступні соматичні розлади: недостатність кровообігу 2 а-б, пароксизмальна передсердна тахікардія. Повна блокада лівої ніжки пучка Гіса. Гіпертонічна хвороба ІІ. Дисциркуляторна енцефалопатія ІІ-ІІІ. Рак молочної залози ІІІ ст.
ІІІ кл. група. Залізодефіцитна анемія. За медичною допомогою до лікаря-психіатра звернулась у 2009 році.
42. При цьому експерти звернули увагу, що встановлення діагнозу «деменція» при разовому огляді, не відповідає визнаним стандартам діагностики.
43. За висновком повторної посмертної судово-психіатричної експертизи
№ 03/к від 21 січня 2021 року, яка проводилася експертами КНП ЛОР «Львівська обласна клінічна психіатрична лікарня», у зв`язку з недостатністю даних про психічний стан ОСОБА_3 на момент укладення нею договору 13 квітня 2007 року, відповісти на поставлені перед експертами питання не видається можливим.
44. Експерти у висновку № 03/к від 21 січня 2021 року зазначили, що ними на підставі аналізу медичної документації, матеріалів цивільної справи, іншої наданої документації встановлено, що ОСОБА_3 впродовж життя хворіла рядом соматичних хвороб, а саме серцевим захворюваннями, раком молочної залози, залізодефіцитною анемією, з приводу чого була визнана інвалідом 2 групи по загальному захворюванні.
45. Експерти звернули увагу, що вперше в поле зору психіатрів ОСОБА_3 потрапила у вересні 2009 року, коли була оглянута лікарем-психіатром. В подальшому психіатром не оглядалась, померла у жовтні
2009 року. Показання свідків мають цілковито суперечливий характер, тому не дають можливості об`єктивно оцінити психічний стан ОСОБА_3 на момент укладання правочинну 13 квітня 2007 року. При психіатричному огляді у 2009 році описані клінічні симптоми притаманні для деменції, водночас, враховуючи відсутність достатніх даних, які б дали змогу чітко встановити коли маніфестували та розгорнулись психічні порушення у ОСОБА_3 , дати однозначну, об`єктивну та обґрунтовану відповідь на поставлене перед експертами питання щодо здатності ОСОБА_3 усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними на момент укладання правочину 13 квітня 2007 року, не видається можливим.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
46. Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
47. Згідно із частинами першою-другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
48. Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
49. Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
50. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).
51. Відповідно до статті 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов`язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність. Договір, що встановлює обов`язок обдаровуваного вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру, не є договором дарування.
52. Статтею 204 ЦК України встановлена презумпція правомірності правочину, яка передбачає, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
53. Стаття 203 ЦК України містить загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
54. Згідно з частиною першою статті 30 ЦК України цивільну дієздатність має фізична особа, яка усвідомлює значення своїх дій та може керувати ними. Цивільною дієздатністю фізичної особи є її здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов`язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання.
55. Відповідно до статті 3 Закону України «Про психіатричну допомогу» кожна особа вважається такою, яка не має психічного розладу, доки наявність такого розладу не буде встановлено на підставах та в порядку, передбачених цим Законом та іншими законами України.
56. Стаття 225 ЦК України визначає правові наслідки вчинення правочину дієздатною фізичною особою, яка у момент його вчинення не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, зокрема, відповідно до частини першої цієї статті правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.
57. Норми статті 225 ЦК України поширюються на ті випадки, коли фізичну особу не визнано недієздатною, однак у момент вчинення правочину особа перебувала в такому стані, коли вона не могла усвідомлювати значення своїх дій та (або) не могла керувати ними (тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння тощо). Для визначення наявності такого стану на момент укладення правочину суд має призначити судово-психіатричну експертизу за клопотанням хоча б однієї зі сторін.
58. Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 11 листопада 2019 року у справі № 496/4851/14-ц (провадження № 61-7835сво19) вказав, що підставою для визнання правочину недійсним згідно з частиною першою статті 225 ЦК України може бути лише абсолютна неспроможність особи в момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та керувати ними.
59. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (стаття 76 ЦПК України).
60. Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.
61. Згідно із статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
62. З урахуванням висновків експертів, медичних документів та інших досліджених доказів в їх сукупності, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимогОСОБА_1 через недоведеність абсолютної неспроможності ОСОБА_3 в момент вчинення оспорюваних правочинів розуміти значення своїх дій та керувати ними.
63. При цьому судами попередніх інстанцій, серед іншого, обґрунтовано враховано висновок повторної посмертної судово-психіатричної експертизи № 39 від 03 грудня 2015 року, відповідно до якого ОСОБА_3
будь-якими психологічним розладом на момент укладення оспорюваних правочинів, тобто 13 квітня 2007 року, не страждала і з урахуванням її вікових особливостей та психологічного стану, могла усвідомлювати зазначення своїх дій та керувати ними.
64. Зазначена експертиза була призначена ухвалою Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 23 жовтня 2012 року, з якої вбачається, що призначення цієї експертизи зумовлено допущеними недоліками під час складання попереднього висновку № 14 від 12 вересня 2011 року та необхідністю врахування нових доказів у справі.
65. Наведене спростовує доводи касаційної скарги про те, що суди попередніх інстанцій безпідставно відхили висновок експертизи № 14
від 12 вересня 2011 року, який, на думку заявника, є найбільш повним та правильним.
66. Також апеляційний суд звернув увагу, що показання свідків допитаних за клопотаннями сторони позивача - ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ,
ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та інших, а також свідків ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , допитаних за ініціативою відповідача, достовірно не підтверджують обставини, на які посилалась позивач, оскільки їх показання різняться між собою та не містять чіткого визначення стану ОСОБА_3 саме на момент укладення оспорюваних договорів дарування.
67. При цьому судом була допитана в якості свідка нотаріус
ОСОБА_21 , яка вказала на відсутність особливостей поведінки чи висловлювань ОСОБА_3 під час укладення оспорюваних правочинів.
68. За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність правових підстав для задоволення позову ОСОБА_1 , оскільки позивач не надала суду достатніх доказів на підтвердження наявності підстав, передбачених у статті 225 ЦК України, для визнання недійсними оспорюваних договорів дарування.
69. Беззаперечних доказів того, що ОСОБА_3 на час укладення оспорюваних договорів дарування була неспроможна розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними, суду не надано.
70. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).
71. Оскільки житловий будинок та дві земельні ділянки вибули з володіння ОСОБА_3 за її життя, а суди не встановили обставин, які б свідчили про неправомірність такого вибуття, в даному випадку не порушена права ОСОБА_1 на спадкування спірного майна.
72. Також колегія суддів відхиляє посилання заявника щодо порушення її права на житло, оскільки у розглядуваній справі не є предметом спору та не вирішувались судами вимоги про виселення ОСОБА_1 .
73. Інші доводи касаційної скарги переважно зводяться до необхідності переоцінки доказів Верховним Судом та встановлення нових обставин, що виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції визначені статтею 400 ЦПК України.
74. Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).
75. Враховуючи викладене, висновки судів попередніх інстанцій, з урахуванням обставин встановлених у розглядуваній справі, не суперечать висновкам, що викладені у постановах Верховного Суду від 05 лютого
2018 року у справі № 404/4956/15-ц, від 25 липня 2018 року у справі
№ 461/13806/14, від 30 серпня 2021 року у справі № 132/316/16-ц,
у постановах Верховного Суду України від 30 січня 2013 року у справі
№ 6-168цс12, від 17 вересня 2014 року у справі № 6-131цс14, на які заявник посилається як на підставу касаційного оскарження судових рішень.
76. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (зокрема, рішення у справі «Пономарьов проти України») повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію.
77. Європейський суд з прав людини неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі Ruiz Torija v. Spain, серія A, № 303-A, §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.
78. Оскаржені судові рішення є достатньо вмотивованими та місять висновки судів щодо питань, які мають значення для вирішення справи.
79. Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
80. Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, дійшов висновку про відсутність підстав для скасування оскаржених судових рішень.
81. Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411 ЦПК України судове рішення підлягає обов`язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено.
Керуючись статтями 400, 402, 409, 410, 415, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
2. Рішення Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області
від 07 лютого 2023 року, додаткове рішення Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 07 березня 2023 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 04 травня 2023 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий Судді: Є. В. Синельников О. В. Білоконь О. М. Осіян Н. Ю. Сакара В. В. Шипович
Суд | Касаційний цивільний суд Верховного Суду |
Дата ухвалення рішення | 06.12.2023 |
Оприлюднено | 08.12.2023 |
Номер документу | 115476419 |
Судочинство | Цивільне |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них дарування |
Цивільне
Касаційний цивільний суд Верховного Суду
Шипович Владислав Володимирович
Цивільне
Касаційний цивільний суд Верховного Суду
Шипович Владислав Володимирович
Цивільне
Касаційний цивільний суд Верховного Суду
Шипович Владислав Володимирович
Цивільне
Касаційний цивільний суд Верховного Суду
Шипович Владислав Володимирович
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні