Рішення

від 07.12.2023 по справі 400/7571/21

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 грудня 2023 р. справа № 400/7571/21 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., в загальному позовному провадженні, в письмовому провадженні, розглянув адміністративну справу

за позовомприватного сільськогосподарського підприємства "Едем", вул. Молодіжна, 10, с. Богданівка, Доманівський район, Миколаївська область, 56419,

до відповідачаПрибузької сільської ради Вознесенського району Миколаївської області, вул. Акмечетська, 50, с. Прибужжя, Вознесенський район, Миколаївська область, 56445,

провизнання протиправним та нечинним рішення від 26.06.2020 р. № 1

В С Т А Н О В И В:

Приватне сільськогосподарське підприємство «Едем» (далі позивач) звернулось з позовом до Прибузької сільської ради Вознесенського району Миколаївської області (далі відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення Прибузької сільської ради XXX сесії сьомого скликання від 26.06.20 р. № 1 «Про встановлення місцевих податків та зборів на території Прибузької сільської ради на 2021 рік».

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України передбачено обов`язок місцевої ради опублікувати рішення про встановлення місцевого податку, а також наслідки несвоєчасного опублікування цього рішення. Спірне рішення відповідача не було оприлюднено в офіційних друкованих засобах інформації, що призводить до його нечинності.

Відповідач надав відзив, в якому просив відмовити у задоволенні позову та зазначив, що він діяв у відповідності до вимог чинного законодавства, спірне рішення було доведено ним до відома платників податків шляхом розміщення на інформаційному сайті Прибузької сільської ради 26.06.20 р., що підтверджується скріншотом з інтернету на дату оприлюднення спірного рішення.

Від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач заперечив обґрунтування відповідача та зазначив, що сайт сільської ради не може вважатись офіційним оприлюдненням спірного рішення.

Відповідач надав до суду заперечення на відповідь на відзив, в яких зазначив, що спір не стосується створення офіційного сайту відповідачем та можливість опублікування на ньому рішень сільської ради.

Позивач надав пояснення до суду, в яких просив повністю задовольнити позовні вимоги та наголосив, що відповідач не мав повноважень для опублікування рішення на сайті, відсутній нормативно-правовий акт, який дозволяє це робити відповідачу, відтак не можна вважати рішення належним чином опублікованим.

Позовна заява залишалась без руху.

Суд відкрив провадження у даній справі за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче засідання.

Ухвалою від 26.04.23 р. суд відмовив у клопотанні відповідача про закриття провадження у справі.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження.

Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.

26.06.20 р. Прибузькою сільською радою Миколаївської області прийнято рішення № 1 «Про встановлення місцевих податків та зборів на території Прибузької сільської ради на 2021 рік», яким затверджено ставки місцевих податків на 2021 р., в тому числі і плати за землю.

Позивач сільськогосподарським підприємством яке орендує землю і вищезазначене рішення стало підставою для збільшення розміру орендної плати (за відсотками). Через не оприлюднення відповідачем зазначеного рішення у встановленому законодавством порядку, на думку позивача, воно порушує його права і законні інтереси.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" регуляторний акт - це прийнятий уповноваженим регуляторним органом нормативно-правовий акт, який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб`єктами господарювання.

В свою чергу, ст. 4 ч. 1 п. 18 КАС України визначає, що нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування.

Таким чином, спірне рішення відповідача, яким встановлено ставки місцевих податків на 2021 р., у розумінні Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" та КАС України, є регуляторним актом, а саме нормативно-правовим актом, який встановлює права та обов`язки для необмеженого кола фізичних і юридичних осіб щодо сплати місцевих податків.

Як визначено ст. 57 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов`язки громадян, мають бути доведені до відома населення у порядку, встановленому законом. Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов`язки громадян, не доведені до відома населення у порядку, встановленому законом, є нечинними.

Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування нормативно-правового характеру набирають чинності з дня їх офіційного оприлюднення, якщо органом чи посадовою особою не встановлено пізніший строк введення цих актів у дію (ст. 59 ч. 5 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Стаття 12 ч. 5 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" визначає, що регуляторні акти, прийняті органами та посадовими особами місцевого самоврядування, офіційно оприлюднюються в друкованих засобах масової інформації відповідних рад, а у разі їх відсутності - у місцевих друкованих засобах масової інформації, визначених цими органами та посадовими особами, не пізніш як у десятиденний строк після їх прийняття та підписання.

Аналогічну за змістом норму містить і ст. 22 Закону України "Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації" - рішення органів місцевого самоврядування, інші нормативно-правові акти публікуються в офіційних виданнях (відомостях, бюлетенях, збірниках, інформаційних листках тощо) та друкованих засобах масової інформації відповідних органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Недержавні друковані засоби масової інформації мають право оприлюднювати офіційні документи органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до законодавства України і на засадах, передбачених укладеною угодою між цими органами та редакціями друкованих засобів масової інформації.

Таким чином, вищенаведеними приписами законодавства безальтернативно визначений спосіб оприлюднення регуляторного (нормативно-правового) акту органу місцевого самоврядування, а саме публікація у друкованому виданні такого органу місцевого самоврядування або у місцевому виданні.

В той же час, наведені приписи Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" не можуть бути застосовані до даного спору, з огляду на таке.

Пунктом 4 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28 грудня 2014 р. № 71-VIII рекомендовано органам місцевого самоврядування у місячний термін з дня опублікування цього Закону переглянути рішення щодо встановлення на 2015 рік податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для об`єктів житлової нерухомості, а також прийняти та оприлюднити рішення щодо встановлення у 2015 році податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для об`єктів нежитлової нерухомості, податку на майно (в частині транспортного податку) та акцизного податку з реалізації суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів. Крім того, установлено, що в 2015 році до рішень місцевих рад про встановлення місцевих податків на 2015 рік не застосовуються вимоги, встановлені Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".

Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році" від 24 грудня 2015 р. № 909-VIII також передбачено, що в 2016 р. до прийнятих рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів на 2016 рік не застосовуються вимоги, встановлені підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України та Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" (п. 4 Прикінцевих положень цього Закону).

Аналогічні за змістом норми містяться і в п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2017 році" від 20 грудня 2016 р. № 1791-VIII - установити, що в 2017 р. до прийнятих рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів, які прийняті на виконання цього Закону, не застосовуються вимоги підпункту 4.1.9 пункту 4.1та пункту 4.5 статті 4, підпункту 12.3.4 пункту 12.3, підпункту 12.4.3 пункту 12.4 та пункту 12.5 статті 12 Податкового кодексу України та Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2018 році» від 7 грудня 2017 р. № 2245-VIII (далі Закон № 2245-VIII) були установлені аналогічні приписи щодо непоширення до прийнятих рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів вимог підпункту 4.1.9 пункту 4.1 та пункту 4.5 статті 4, підпункту 12.3.4 пункту 12.3, підпункту 12.4.3 пункту 12.4 та пункту 12.5 статті 12 Податкового кодексу України та Закону №1160-IV (пункт 3 Розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення) без внесення відповідних змін до тіла самого Кодексу.

Надалі вже сам текст Податкового кодексу України (підрозділ 10 розділу XX) було доповнено пунктом 52 - згідно із Законом № 2628-VIII від 23 листопада 2018 р. із строком дії нововведень на 2019 рік; пунктом 52-7 - згідно із Законом № 540-IX від 30 березня 2020 р. із змінами, внесеними згідно із Законом № 591-IX від 13 травня 2020 р. та пунктом 58 - згідно із Законом № 466-IX від 16 січня 2020 р., - на 2020 рік, відповідно.

Так, на час виникнення спірних правовідносин був чинний п. 52-7 відповідно до якого, встановлено, що у 2020 р. на проекти рішень, рішення сільських, селищних, міських рад, рад об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, про внесення змін до прийнятого рішення про встановлення місцевих податків та/або зборів щодо зменшення ставок єдиного податку, та/або плати за землю, та/або податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, щодо об`єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, прийняті відповідно до пункту 52-6 підрозділу 10 розділу XX цього Кодексу, не поширюється підпункт 4.1.9 пункту 4.1 та пункт 4.5 статті 4, підпункт 12.3.4 пункту 12.3, підпункт 12.4.3пункту 12.4 (у частині строку прийняття та набрання чинності рішень) та пункт 12.5 (у частині строку набрання чинності рішеннями) статті 12 Податкового кодексу України, Закон України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності", частина третя статті 15 Закону України "Про доступ до публічної інформації", Закон України "Про державну допомогу суб`єктам господарювання".

Отже, на рішення органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків та зборів не поширюються положення Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" та Закону України "Про доступ до публічної інформації" в частині оприлюднення рішення міської ради.

Суд також зазначає, що стосовно рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків та зборів, як у Податковому кодексі України, так і у Законі України "Про місцеве самоврядування в Україні", або будь-якому іншому акті законодавства, відсутня конкретизація способу їх оприлюднення, а також не регламентовано обов`язок опубліковувати ці рішення у офіційних друкованих виданнях та/або у друкованих засобах масової інформації відповідних рад, у місцевих друкованих засобах масової інформації.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 06.11.23 р. у справі № 804/8091/17 та об`єднаної палати КАС ВС Верховного Суду у справі № 0940/2301/18.

Таким чином, той факт, що відповідач не оприлюднив спірне рішення у друкованому виданні, не тягне за собою його нечинність, тому суд не вбачає порушень в діях відповідача щодо прийняття ним і оприлюднення оскарженого позивачем рішення.

Судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 2, 19, 139, 241-246 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні позову приватного сільськогосподарського підприємства «Едем» (вул. Молодіжна, 10, с. Богданівка, Доманівський район, Миколаївська область, 56419, ЄДРПОУ 31081509) до Прибузької сільської ради Вознесенського району Миколаївської області (вул. Акмечетська, 50, с. Прибужжя, Вознесенський район, Миколаївська область, 56445, ЄДРПОУ 04375041) про визнання протиправним та скасування рішення Прибузької сільської ради XXX сесії сьомого скликання від 26.06.20 р. № 1 «Про встановлення місцевих податків та зборів на території Прибузької сільської ради на 2021 рік», відмовити.

2. Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя А. О. Мороз