Рішення

від 16.11.2023 по справі 910/9184/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

16.11.2023Справа № 910/9184/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Удалової О.Г., за участю секретаря судового засідання Бенчук О.О., розглянув матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Альтер-Енерго-Девелопмент"

до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача 1. Державне підприємство "Гарантований покупець"

2. Державна казначейська служба України

про стягнення 421 158,17 грн

За участі представників учасників справи:

від позивача Савченко О.В.

від відповідача Анісімов Д.Д.

від третьої особи-1 не з`явився

від третьої особи-2 не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Альтер-Енерго-Девелопмент" з позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг про стягнення 421 158,17 грн шкоди.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що внаслідок прийняття Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, протиправної постанови, яка була скасована у судовому порядку, позивачу було завдано шкоди, оскільки на підставі п. 9.3 постанови 9.3 глави 9 Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтеративних джерел енергії, в редакції постанови НКРЕКП № 46 від 15.01.2021, Гарантованим покупцем було нараховано вартість врегулювання небалансу електричної енергії за період з березня 2021 року по січень 2022 року на суму 649 451,19 грн, яку позивач оплатив у розмірі 768 092,60 грн.

Проте, як стверджує позивач, оскільки формулу, на підставі якої фактично було здійснено розрахунок, було скасовано у судовому порядку, відповідний розрахунок необхідно здійснювати на підставі норм п. 9.3 глави 9 Порядку, що діяв станом на 15.01.2021 до прийняття відповідачем неправомірної постанови, а розмір врегулювання небалансу електричної енергії мав становити 346 934,43 грн, у зв`язку з чим заявлено до стягнення суму шкоди в розмірі 421 158,17 грн (768 092,60 грн - 346 934,43 грн).

Правовою підставою позовних вимог визначено приписи ст. 1173 Цивільного кодексу України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.06.2023 відкрито провадження у справі № 910/9184/23, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, залучено як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Державне підприємство "Гарантований покупець" та Державну казначейську службу України, призначено проведення підготовчого засідання на 13.07.2023, задоволено клопотання позивача про витребування доказів, а також встановлено учасникам справи строк для вчинення процесуальних дій.

04.07.2023 третьою особою-1 подані пояснення по справі щодо позовних вимог, а також пояснення щодо витребуваних документів.

06.07.2023 від відповідача надійшов відзив на позов, згідно з яким останній заперечив проти заявлення позовних вимог.

11.07.2023 позивачем подана відповідь на відзив.

13.07.2023 від третьої особи-2 надійшло клопотання про зобов`язання позивача надіслати на адресу третьої особи позовну заяву та додані до неї документи.

Ухвалою суду від 13.07.2023, яка занесена до протоколу судового засідання, оголошено перерву в підготовчому засіданні до 24.07.2023.

14.07.2023 позивачем подано клопотання про долучення доказів.

17.07.2023 позивачем подано клопотання про витребування доказів.

19.07.2023 позивачем подано клопотання про долучення доказів.

Крім того, 19.07.2023 відповідачем подані заперечення на відповідь на відзив.

20.07.2023 третьою особою-1 подані письмові пояснення в доповнення до заперечень щодо витребування доказів.

24.07.2023 позивачем подано клопотання про відкладення судового засідання.

У підготовчому судовому засіданні 24.07.2023 третьої особою-1 подані заперечення щодо клопотання позивача про витребування доказів.

Ухвалою суду від 24.07.2023, яка занесена до протоколу судового засідання, продовжено строк проведення підготовчого провадження на 30 днів, а також оголошено перерву в підготовчому засіданні до 24.08.2023.

22.08.2023 позивачем подано клопотання про долучення висновку експерта з клопотання про поновлення строку на подання доказів, а саме висновку експерта.

24.08.2023 відповідачем подані заперечення щодо долучення до матеріалів справи висновку експерта, а також заперечення на клопотання позивача про витребування доказів.

У підготовчому судовому засіданні 24.08.2023 представник позивача не підтримав клопотання про витребування доказів, у зв`язку з чим ухвалою суду від 24.08.2023, яка занесена до протоколу судового засідання, вказане клопотання залишено без розгляду.

Крім того, вказаною ухвалою суду поновлено позивачу строк для подання доказів та долучено до матеріалів справи висновок експерта, а також оголошено перерву в підготовчому засіданні до 07.09.2023.

У підготовчому засіданні 24.08.2023 відповідачем подані пояснення, які долучені до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 24.08.2023, яка занесена до протоколу судового засіданні, оголошено перерву до 07.09.2023.

07.09.2023 відповідачем подано пояснення щодо висновку експерта.

Ухвалою суду від 07.09.2023 судом закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 02.10.2023.

21.09.2023 позивачем подано письмові пояснення.

02.10.2023 відповідачем подані письмові пояснення.

Ухвалою суду від 02.10.2023, яка занесена о протоколу судового засідання, відкладено розгляд справи на 12.10.2023.

Ухвалою суду від 12.10.2023, яка занесена до протоколу судового засіданні, оголошено перерву до 30.10.2023.

Ухвалою суду від 30.10.2023, яка занесена до протоколу судового засідання, відкладено розгляд справи на 16.11.2023.

У судовому засіданні 16.11.2023 судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників учасників справи, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, а також заперечення на такі вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Альтер-Енерго-Девелопмент" (позивач), діє на підставі ліцензії з виробництва електричної енергії, виданої відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП, Регулятор, відповідач) № 1097 від 10.06.2020, веде господарську діяльність з виробництва електричної енергії.

Судом встановлено, що 26.12.2019 між позивачем та Державним підприємством "Гарантований покупець" (ДП "Гарантований покупець", третя особа) укладено договори за № 1516/01 та № 1517/01 (далі - Договір), за умовами п. 1.1 вказаних договорів виробник за "зеленим" тарифом зобов`язується продавати, а гарантований покупець зобов`язується купувати всю відпущену електричну енергію, вироблену виробником за "зеленим" тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов цього договору та законодавства України, у тому числі, Порядку купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 26.04.2019 № 641.

Отже, Товариство з обмеженою відповідальністю "Альтер-Енерго-Девелопмент" є суб`єктом правовідносин з виробництва електричної енергії за "зеленим" тарифом, правове регулювання яких здійснюється Законом України "Про ринок електричної енергії" та Порядком купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, що затверджені постановою № 641 від 26.04.2016 Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Згідно зі ст. 70 Закону України "Про ринок електричної енергії" усі учасники ринку, крім споживачів, які купують електроенергію за договором постачання електричної енергії споживачу, несуть відповідальність за свої небаланси електричної енергії. Оператор системи передачі врегульовує небаланси електричної енергії із сторонами, відповідальними за баланс, у порядку, визначеному цим Законом та правилами ринку. Врегулюванням небалансів електричної енергії є вчинення стороною, відповідальною за баланс, правочинів щодо купівлі-продажу електричної енергії з оператором системи передачі в обсягах небалансів електричної енергії за цінами небалансів, визначеними відповідно до правил ринку.

Частиною 6 статті 70 Закону України "Про ринок електричної енергії" передбачено, що вартість небалансів електричної енергії сторони, відповідальної за баланс, розраховується адміністратором розрахунків для кожного розрахункового періоду доби залежно від обсягу небалансів електричної енергії цієї сторони та цін небалансів, визначених правилами ринку.

Порядок розрахунку обсягів, ціни та вартості небалансів електричної енергії визначається правилами ринку.

Згідно з частиною 4 статті 30 Закону України "Про ринок електричної енергії" виробники зобов`язані нести фінансову відповідальність за небаланси електричної енергії за цінами, визначеними відповідно до правил ринку, у разі невиконання ними акцептованих оператором системи передачі погодинних графіків електричної енергії з урахуванням особливостей, встановлених частиною шостою статті 71 цього Закону для виробників за "зеленим" тарифом та виробників, які за результатами аукціону набули право на підтримку.

Відповідно до п. 6 статті 65 Закону України "Про ринок електричної енергії" гарантований покупець зобов`язаний стати стороною, відповідальною за баланс (далі - СВБ) балансуючої групи гарантованого покупця, до складу якої входять виробники, яким встановлено "зелений" тариф, а також виробники, які за результатами аукціону набули право на підтримку, з якими він уклав двосторонні договори.

Частиною 8 статті 70 Закону України "Про ринок електричної енергії" визначено, що стаття 71 цього Закону та правила функціонування балансуючої групи гарантованого покупця визначають особливості функціонування балансуючої групи гарантованого покупця.

Так, за умовами частини 2 статті 71 Закону України "Про ринок електричної енергії" виробники електричної енергії, яким встановлено "зелений" тариф, мають право продати електричну енергію, вироблену на об`єктах електроенергетики, що використовують альтернативні джерела енергії (а з використанням гідроенергії -вироблену лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), за "зеленим" тарифом з урахуванням надбавки до нього гарантованому покупцю відповідно до цього Закону.

З цією метою виробники, передбачені частиною другою цієї статті, зобов`язані: 1) стати учасником ринку у порядку, визначеному цим Законом; 2) укласти з гарантованим покупцем двосторонній договір за типовою формою договору купівлі-продажу електричної енергії за "зеленим" тарифом або за типовою формою договору про купівлю-продаж електричної енергії між гарантованим покупцем та суб`єктом господарювання, який за результатами аукціону набув право на підтримку; 3) увійти на підставі договору до балансуючої групи гарантованого покупця; 4) щодобово подавати гарантованому покупцю погодинні графіки відпуску електричної енергії на наступну добу у порядку та формі, визначених двостороннім договором з гарантованим покупцем.

Згідно з частиною 6 статті 71 Закону України "Про ринок електричної енергії" за відхилення фактичних погодинних обсягів відпуску електричної енергії виробників, яким встановлено "зелений" тариф, та виробників, які за результатами аукціону набули право на підтримку, від їхніх погодинних графіків відпуску електричної енергії виробниками, які входять до балансуючої групи гарантованого покупця, відшкодовується частка вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця відповідно до цього Закону та правил функціонування балансуючої групи гарантованого покупця.

Отже, гарантований покупець є стороною, відповідальною за баланс всіх учасників балансуючої групи гарантованого покупця, які здійснюють продаж електричної енергії за "зеленим" тарифом або за аукціонною ціною. Статтею 71 Закону України "Про ринок електричної енергії" відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця виробниками, які входять до балансуючої групи гарантованого покупця, ставиться в залежність від відхилення фактичних погодинних обсягів відпуску електричної енергії названих виробників від їх погодинних графіків відпуску електричної енергії, тобто від власних небалансів виробників.

Механізм визначення суми небалансів та їх відшкодування передбачено Порядком купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, затвердженим постановою НКРЕКП від 26.04.2019 № 641 (Порядок).

Пунктом 9.2 глави 9 Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, який затверджено постановою № 641 від 26.04.2019 Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг унормовано, що продавцями та споживачами за "зеленим" тарифом здійснюється відшкодування гарантованому покупцю частки вартості врегулювання небалансу відповідно до Закону та цього Порядку.

У пункті 9.3 вказаного Порядку було визначено, що обсяг відшкодування продавцем або споживачами за "зеленим" тарифом гарантованому покупцю частки вартості врегулювання небалансу в розрахунковому періоді розраховується за формулами, які наведено у пункті.

15.01.2021 Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг було прийнято постанову № 46 "Про затвердження Змін до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 26 квітня 2019 року № 641", а саме затверджено Зміни до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 26 квітня 2019 року № 641 "Про затвердження нормативно-правових актів, що регулюють діяльність гарантованого покупця та купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом".

Підпунктом 8 пункту 1 Змін у главі 9 Порядку пункти 9.2-9.4 замінено п`ятьма новими пунктами, зокрема, за пунктом 9.2 Порядку продавцями та споживачами за "зеленим" тарифом здійснюється відшкодування гарантованому покупцю частки вартості врегулювання небалансу гарантованого покупця відповідно до Закону та цього Порядку.

Відповідно до пункту 9.3 Порядку, в редакції станом на 16.01.2021, обсяг частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця продавцем та споживачами за "зеленим" тарифом p, що входять до балансуючої групи гарантованого покупця GB, у розрахунковому періоді t торгової зони z розраховується за формулою (далі - Формула), що наведена у цьому пункті.

Згідно з абзацом 2 пункту 9.3 глави 9 Порядку у редакції станом на 16.01.2021, у випадку отримання оновлених даних комерційного обліку по генеруючих одиницях продавця або споживача за "зеленим" тарифом p, що входять до балансуючої групи гарантованого покупця, розрахунок обсягу відшкодування здійснюється з урахуванням таких даних.

На переконання позивача, застосування формули визначення частки небалансу в редакції змін, які було внесено постановою № 46 від 15.01.2021 Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, призвело до того, що виробники за "зеленим" тарифом повинні були сплатити свої небаланси, небаланси групи та компенсувати Гарантованому покупцю витрати останнього, які виникли у зв`язку з його неможливість продати придбану у виробників за "зеленим" тарифом електричну енергію, що, у свою чергу, мало наслідком значне перевищення фінансової відповідальності виробників за відсутності вини за вчинення небалансу.

Як вбачаться з матеріалів справи, у провадженні Окружного адміністративного суду міста Києва перебувала справа № 640/4069/21 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕСУРСЕКОЕНЕРГО" до Національної комісії, що здійснює державне регулювання в сферах енергетики та комунальних послуг, за участю третіх осіб - Державне підприємство "Гарантований покупець", Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрекоенергосистеми", Товариство з обмеженою відповідальністю "Фрі Енерджі", Товариство з обмеженою відповідальністю "Солар Квант Енерджи", Товариство з обмеженою відповідальністю "Приморська енергогенеруюча компанія", Товариство з обмеженою відповідальністю "Екотехнік Велика Добронь", Приватне підприємство "Техсервіс", Товариство з обмеженою відповідальністю "АСД ЛЕКС" про визнання протиправним та нечинним рішення в частині.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.07.2021 позов задоволено; визнано протиправним та нечинним підпункт 8 пункту 1 Змін до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 26.04.2019 № 641, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 15.01.2021 № 46, у частині викладення у новій редакції пункту 9.3 глави 9 Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2021 року скасовано судове рішення суду першої інстанції та ухвалено нове, яким у задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою від 08.09.2022 Верховного Суду по справі № 640/4069/21 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕСУРСЕКОЕНЕРГО" на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.10.2021 задоволено повністю; постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.10.2021 в цій справі скасовано і залишити в силі рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.07.2021.

Як зазначає позивач, за період з березня 2021 року по січень 2022 року Гарантованим покупцем було нараховано, а позивачем сплачено відшкодування вартості небалансів електричної енергії на підставі пункту 9.3 глави 9 Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, на суму 649 451, 19 грн.

При цьому, як вказується позивачем, ним оплата відшкодування вартості небалансів електричної енергії здійснена в розмірі 768 092,60 грн, відповідно позивач здійснював відшкодування вартості небалансів електричної енергії, керуючись п. 9.3 глави 9 Порядку у редакції Порядку, яка визнана судом протиправною, а відтак не могла створювати юридичних наслідків.

За розрахунком позивача, прийнятий відповідачем протиправний та нечинний підпункт змін до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 26.04.2019 № 641, у частині викладення у новій редакції пункту 9.3 глави 9 Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, призвів до завдання позивачу шкоди у розмірі 421 158,17 грн, яка є різницею між сплаченими позивачем Гарантованому покупцю коштами (768 092,60) та сумою відшкодування вартості небалансів електричної енергії, розрахованої згідно з детальним розрахунком/висновком експерта на підставі дійсного п. 9.3 Порядку (346 934,43 грн).

З огляду на викладене, позивач зазначає, що неправомірними діями відповідача йому завдано шкоди у розмірі 421 158,17 грн, яку позивач просить стягнути з відповідача.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує та зазначає, що підпункт 8 пункту 1 Змін до постанови № 641, затверджених постановою НКРЕКП від 15.01.2021 № 46, втратив чинність з моменту набрання рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.07.2021 у справі № 640/4069/21 законної сили, а саме: з 08.09.2022, тобто лише з 08.09.2022 стало неможливим визначити розмір платежу за відшкодування гарантованому покупцю частки вартості врегулювання небалансу гарантованого покупця в усіх торгових зонах z за розрахунковий місяць m, тоді як у спірний період підпункт 8 пункту 1 Змін до постанови № 641, затверджених постановою НКРЕКП від 15.01.2021 № 46, був законним та застосовувався до позивача.

Крім того, відповідач зазначає про відсутність елементів складу цивільно-правового правопорушення як підстави для притягнення відповідача до відповідальності, зокрема: позивачем не доведено протиправності дій Регулятора, оскільки в межах справи № 640/4069/21 дії НКПЕКП протиправними не визнавались, позивачем не доведено понесення ним шкоди та відповідного причинного зв`язку.

Третя особа також заперечувала проти заявлених позивачем позовних вимог.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до положень статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно з приписами статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, згідно з частиною другої цієї статті є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Положеннями частини першої статті 1173 ЦК України визначено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Водночас, положення вищезазначеної статті також передбачають доведення необхідних для настання юридичної відповідальності складових, зокрема: протиправність дій/рішень, наявність факту підтвердженої документально заподіяної шкоди та причинного зв`язку між вказаними обставинами.

Протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права внаслідок чого порушуються права іншої особи.

Шкодою, в розумінні статті 1173 Цивільного кодексу України, є матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров`я тощо). Крім того, саме наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком протиправної поведінки.

При цьому протиправна поведінка, внаслідок якої було завдано шкоди, є основним предметом доказування та, відповідно встановлення у цій справі, оскільки відсутність такого елемента делікту свідчить про відсутність інших складових цієї правової конструкції та відсутність самого заподіяння шкоди як юридичного факту.

Як встановлено судом, 15.01.2021 Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг було прийнято постанову № 46 "Про затвердження Змін до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 26 квітня 2019 року № 641", а саме: затверджено Зміни до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 26 квітня 2019 року № 641 "Про затвердження нормативно-правових актів, що регулюють діяльність гарантованого покупця та купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом".

Як встановлено судом, підпунктом 8 пункту 1 Змін у главі 9 Порядку пункти 9.2-9.4 замінено п`ятьма новими пунктами, зокрема, за пунктом 9.2 Порядку продавцями та споживачами за "зеленим" тарифом здійснюється відшкодування гарантованому покупцю частки вартості врегулювання небалансу гарантованого покупця відповідно до Закону та цього Порядку.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.07.2021, залишеним в силі постановою Верховного Суду від 08.09.2022 у справі № 640/4069/21, позов задоволено; визнано протиправним та нечинним підпункт 8 пункту 1 Змін до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 26.04.2019 № 641, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 15.01.2021 № 46, у частині викладення у новій редакції пункту 9.3 глави 9 Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії.

Судом враховано, що частиною 2 ст. 265 Кодексу адміністративного судочинства України унормовано, що нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Частинами 1, 2 ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття (ч. 1 ст. 359 Кодексу адміністративного судочинства України )

З наведеного вбачається, що підпункт 8 пункту 1 Змін до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 26.04.2019 № 641, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 15.01.2021 № 46, у частині викладення у новій редакції пункту 9.3 глави 9 Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, втратив свою чинність 08.09.2022 (дата ухвалення постанови Верховного Суду). При цьому, суд відзначає про відмінність у правових наслідках визнання нормативно-правового акта недійсним та нечинним, яка фактично полягає в моменті виникнення відповідних правових наслідках.

У межах розгляду справи № 640/4069/21 суд, надаючи оцінку правомірності прийняття оскаржуваної постанови, зазначив таке.

Згідно з частинами 1, 2 статті 3 Закону № 1540-VIII Регулятор здійснює державне регулювання з метою досягнення балансу інтересів споживачів, суб`єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, і держави, забезпечення енергетичної безпеки, європейської інтеграції ринків електричної енергії та природного газу України.

Регулятор здійснює державне регулювання, зокрема, шляхом: нормативно-правового регулювання у випадках, коли відповідні повноваження надані Регулятору законом.

Згідно зі статтею 6 Закону № 2019-VIII Регулятор здійснює державне регулювання ринку електричної енергії у межах повноважень, визначених цим Законом та іншими актами законодавства.

Беручи до уваги наведені положення Закону № 2019-VIII, адміністративний суд дійшов висновку, що станом на 15.01.2021 у Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, не було підстав для встановлення обсягів частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця продавцем та споживачами за "зеленим" тарифом p, що входять до балансуючої групи гарантованого покупця GB (далі - відшкодування), у розрахунковому періоді t торгової зони z та впровадження нових формул розрахунків за пунктом 9.3 Порядку.

Згідно з пунктом 6 частини 3 статті 6 Закону № 2019-VIII до повноважень Регулятора належить затвердження правил, порядків та умов, визначених цим Законом.

Відповідно до ч. 6 ст. 65 Закону № 2019-VIII порядок купівлі гарантованим покупцем електричної енергії за "зеленим" тарифом та за аукціонною ціною, правила функціонування балансуючої групи гарантованого покупця визначаються порядком купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, що затверджується Регулятором.

Згідно з положеннями ч. 6 ст. 71 Закону № 2019-VIII частка вартості врегулювання небалансу електричної енергії відшкодовується відповідно до цього Закону та правил функціонування балансуючої групи гарантованого покупця.

Тобто наведеними нормами врегульовано повноваження НКРЕКП визначати правила функціонування балансуючої групи гарантованого покупця в порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії та умови відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії. Проте, наведені норми не передбачають повноважень НКРЕКП визначати порядок розрахунків обсягів, небалансів електричної енергії гарантованого покупця поза правилами ринку, як і не передбачають повноважень НКРЕКП визначати обсяг частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця, що спростовує доводи Відповідача та ДП "Гарантований покупець".

Поряд з цим, адміністративним судом досліджено пояснення фахівця з питань вартості відшкодування небалансів за формулами НКРЕКП, інженера-енергетика ТОВ "РЕСУРСЕКОЕНЕРГО" Вітюка Р.В., який, підсумовуючи відмінності розрахунків за формулами пункту 9.3 Порядку в редакції до 16.01.2021 та в спірній редакції пункту з 16.01.2021, зазначив, що в спірній редакції у відшкодуванні небалансів беруть участь усі учасники балансуючої групи ДП "Гарантований покупець" незалежно від того, чи призвело відхилення такого учасника до відхилення всієї групи чи ні; до розрахунку додались такі фактори як: 1) сальдована позиція гарантованого покупця, тобто сумарний обсяг проданої/купленої гарантованим покупцем електричної енергії відповідно до законтрактованих (у тому числі) акцептованих обсягів продажу на РДН та/або ВДР, та/або за двосторонніми договорами; 2) обсяг невідпущеної електричної енергії в результаті виконання команд ОСП на зменшення навантаження; 3) та сертифіковані дані комерційного обліку. Крім того, фахівець вказав, що станом на день прийняття НКРЕКП постанови № 46 від 15.01.2021 року не існує методики формування НКРЕКП формул розрахунків обсягу частки відшкодування вартості небалансу учасників балансуючої групи, як і порядку визначення складових таких формул та включення до формул коефіцієнтів, даних, показників, то що за відсутності методики їх застосування.

Частиною 2 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, Окружним адміністративним судом міста Києва та Верховним Судом зроблено висновок, що відповідач у спірних правовідносинах діяв поза межами повноважень та не у спосіб, що визначений Конституцією та законами України, необґрунтовано, недобросовісно, не розсудливо, без дотримання принципу рівності, запобігаючи всім формам дискримінації, у зв`язку з чим підпункт 8 пункту 1 Змін до постанови НКРЕКП від 26.04.2019 № 641, затверджених постановою НКРЕКП від 15.01.2021 № 46, у частині викладення у новій редакції пункту 9.3 глави 9 Порядку є протиправним.

Відповідно до ст. 11 Господарського процесуального кодексу України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. У разі невідповідності правового акта правовому акту вищої юридичної сили суд застосовує норми правового акта вищої юридичної сили.

Суд зазначає, що питання можливості застосування визнаного судом протиправним нормативно-правового акта було розглянуто Верховним Судом.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи, тобто згідно з правовою позицією Верховного Суду такі правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанови від 12.03.2019 у справі № 913/204/18, від 10.03.2020 у справі № 160/1088/19).

У постанові від 28.04.2020 у справі № 904/164/19 Верховний Суд дійшов висновку, що покладення на суб`єктів господарювання обов`язку виконати рішення Криворізької міської ради не відповідатиме вимогам статті 1 Протоколу 1 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки такі рішення не відповідають вимозі законності, дотримання якої є однією з обов`язкових умов допустимого втручання у право на мирне володіння майном. Покладення на відповідача зазначеного обов`язку становило б порушення принципу належного урядування, на обов`язковості дотримання якого неодноразово наголошував Європейський Суд з прав людини. Так, Європейський Суд з прав людини послідовно зазначав, що "помилки державних органів повинні служити на користь постраждалих осіб, особливо за відсутності іншого приватного інтересу. Іншими словами, ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються" (рішення в справах "Ґаші проти Хорватії" (заява №32457/05, пункт 40); "Лелас проти Хорватії" (заява №55555/08, пункт 74); "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (заява №36548/97, пункт 58); "Трґо проти Хорватії" (заява №35298/04, пункт 67)). Суд вважає, що покладення на Відповідача обов`язку виконувати положення Рішень Криворізької міської ради, визнаних нечинними, означало б виправлення помилок Криворізької міської ради, допущених при прийнятті таких рішень, за рахунок Відповідача, що не відповідає принципу належного урядування.

Згідно з ч.ч. 5, 6 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.03.2023 у справі № 154/3029/14-ц вказала, що остання висловлює правові висновки у справах з огляду на встановлення судами певних фактичних обставин справи. Такі висновки не є універсальними та типовими до всіх справ і фактичних обставин, які можуть бути встановлені судами.

З огляду на різноманітність суспільних правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, з урахуванням фактичних обставин, які встановлюються судами на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин та оцінку релевантності та необхідності застосування правових висновків Великої Палати Верховного Суду в кожній конкретній справі.

Суд враховує, що висновки Верховного Суду в частині неможливості застосування положень нормативно-правових актів, що не відповідають Конституції України та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи, ґрунтуються на аналізі загальних положень законодавства та засад (принципів) судочинства як основоположних правових ідей реалізації судочинства.

При цьому, щодо доводів відповідача стосовно неревантності постанов Верховного Суду, на які посилається позивач, зокрема, з підстав відмінності предмету та підстав позову у таких справах, суд зазначає, що останні, незважаючи на дійсну відмінність предмету та підстав позову у справах, які зазначені вище, не можуть спростовувати певної універсальності висновків Верховного Суду щодо неможливості застосування протиправного акту (а тим більше такого, протиправність якого встановлена в судовому рішенні, що набрало законної сили) саме з моменту його прийняття.

Наведене дає підстави для однозначного висновку, що в разі визнання нормативно-правового акта протиправним та нечинним у судовому порядку, його застосування заборонено з моменту прийняття.

Відтак, підпункт 8 пункту 1 Змін до постанови НКРЕКП від 26.04.2019 № 641, затверджених постановою НКРЕКП від 15.01.2021 № 46, не може підлягати застосуванню під час розрахунку частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії ДП "Гарантований покупець", яка відшкодовувалася продавцями за "зеленим" тарифом, що входять до балансуючої групи ДП "Гарантований покупець" за періоди з моменту прийняття оскарженого підпункту (15.01.2021) до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 640/4069/21 (08.09.2022).

Доводи відповідача та третьої особи стосовно того, що кошти, які сплачені у розмірі, визначеному на підставі підпункту 8 пункту 1 Змін до постанови НКРЕКП від 26.04.2019 № 641, затверджених постановою НКРЕКП від 15.01.2021 № 46, є такими, що сплачені на підставі чинного у період до 08.09.2022 нормативно-правового акта, спростовуються зазначеним вище.

Також суд наголошує на тому, що виходячи з такої позиції відповідача та третьої особи, на особу, у якої виник обов`язок зі сплати коштів у розмірі, визначеному протиправним нормативно-правовим актом, покладатиметься надмірний та невиправданий тягар витрат, що в жодному разі не відповідатиме вимогам статті 1 Протоколу 1 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод в контексті права на мирне володіння майном, яким в даному випадку є грошові кошти. Водночас, в такому разі матиме місце ситуація збереження отримувачем таких коштів, сплачених за неправомірним нормативно-правовим актом, у надмірному розмірі.

Разом з тим, позивач, посилаючись на зазначені вище висновки Верховного Суду та заявляючи вимоги про відшкодування відповідачем збитків, одночасно зазначає, що ним сплачено третій особі грошові кошти у розмірі, визначеному, власне, на підставі підпункту 8 пункту 1 Змін до постанови НКРЕКП від 26.04.2019 № 641, який сам позивач вважає таким, що не може застосовуватись з моменту його прийняття, оскільки є протиправним.

Водночас висновки про неможливість застосування з моменту прийняття нормативного акту, який є протиправним, свідчать і про відсутність підстав вважати сплачені іншій особі кошти у розмірі, визначеному на підставі такого нормативного акта, збитками, завданими особою, що прийняла такий нормативно-правовий акт, що виключає наявності визначального елемента настання юридичної відповідальності, зокрема, наявності факту підтвердженої заподіяної шкоди.

Виходячи з доводів, які викладені в позовній заяві, позиція позивача зводиться до того, що ним понесені надмірні витрати, які ним заявлено як збитки, які повинен відшкодувати відповідач, у вигляді різниці між сумою, які сплачено третій особі на підставі протиправного нормативного-правового акту, та сумою, яку мав би їй сплатити за умови, якби відповідач не прийняв протиправний нормативно-правовий акт.

Тобто фактично, виходячи зі змісту позовної заяви, підстави позову зводяться до надмірної сплати третій особі коштів на підставі протиправного нормативно-правового акта, що не підлягав застосуванню з моменту його прийняття, а отже, виходячи з таких висновків позивача, має місце надмірна та безпідставна сплата ним третій особі коштів у відповідний період та відповідному розмірі та їх збереження третьою особою без достатньої правової підстави.

Стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав, згідно з якою особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Системний аналіз положень статей 11, 177, 202, 1212 ЦК України дає можливість дійти висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).

Загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах. Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним.

Тобто в разі, коли правочин утворює правову підставу для набуття (збереження) майна, статтю 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Таким чином, договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень статті 1212 ЦК України.

Водночас, виключенням є випадки, коли майно безпідставно набуте у зв`язку з зобов`язанням (правочином), але не відповідно до його умов.

Предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відтак, грошові кошти, перераховані у розмірі понад визначену договором суму, в розумінні ст. 1212 ЦК України є саме безпідставно отриманими. Схожу за змістом позицію викладено у постанові Верховного Суду від 17.08.2021 у справі № 913/371/20.

Отже, у разі, якщо наявна сплата коштів на підставі договору, який для визначення розміру сплати відсилає до підзаконного нормативного-правового акту, що, в свою чергу, визнаний протиправним та не підлягає застосуванню з моменту прийняття, то така сплата у певному розмірі не може вважатись здійсненою відповідно до умов договору. Іншими словами, матиме місце випадок коли майно безпідставно набуте у зв`язку з зобов`язанням (правочином), але не відповідно до його умов.

Тобто фактично заявлені у даній справі вимоги про стягнення з відповідача збитків не відповідають суті порушеного права, яке захищає позивач у даній справі, оскільки таке право може бути захищене шляхом звернення до третьої особи з вимогами про стягнення безпідставно збережених коштів за ст. 1212 Цивільного кодексу України.

При цьому з огляду на викладене вище, суд не досліджує обставини щодо факту та розміру переплати.

З урахуванням викладеного вище, вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Альтер-Енерго-Девелопмент" до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг про відшкодування шкоди не підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача покладаються на останнього з огляду на відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У позові відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення підписано 06.12.2023.

Суддя О.Г. Удалова