Постанова

від 16.09.2024 по справі 910/9184/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2024 року

м. Київ

Справа № 910/9184/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Бенедисюка І. М. (головуючого), Жайворонок Т. Є., Колос І. Б.,

розглянув у порядку письмового провадження

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Альтер-Енерго-Девелопмент"

на рішення Господарського суду міста Києва від 16.11.2023 та

постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.03.2024

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Альтер-Енерго-Девелопмент"

до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг

про стягнення 421 158,17 грн,

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Державного підприємства "Гарантований покупець";

Державної казначейської служби України.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

До Господарського суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Альтер-Енерго-Девелопмент" (далі - Товариство, позивач) з позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП, відповідач) про стягнення 421 158,17 грн шкоди.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилався на те, що внаслідок прийняття НКРЕПК протиправної постанови, яка була скасована у судовому порядку, позивачу завдано шкоди, оскільки на підставі пункту 9.3 постанови 9.3 глави 9 Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтеративних джерел енергії, в редакції постанови НКРЕКП від 15.01.2021 № 46, Гарантований покупець нарахував вартість врегулювання небалансу електричної енергії за період з березня 2021 року по січень 2022 року на суму 649 451,19 грн, яку позивач оплатив у розмірі 768 092,60 грн. Проте, як стверджує позивач, оскільки формулу, на підставі якої фактично було здійснено розрахунок, скасовано у судовому порядку, відповідний розрахунок необхідно здійснювати на підставі норм п. 9.3 глави 9 Порядку, що діяв станом на 15.01.2021 до прийняття відповідачем неправомірної, на переконання позивача, постанови, а розмір врегулювання небалансу електричної енергії мав становити 346 934,43 грн, у зв`язку з чим заявлено до стягнення суму шкоди в розмірі 421 158,17 грн (768 092,60 грн - 346 934,43 грн). Правовою підставою позовних вимог визначено приписи статті 1173 Цивільного кодексу України.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.11.2023 (суддя Удалова О. Г.) у позові відмовлено повністю.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 26.03.2024 (колегія суддів у складі: Яковлєв М. Л., Шаптала Є. Ю., Станік С. Р.) рішення Господарського суду міста Києва залишено без змін.

Стислий виклад вимог касаційної скарги

Товариство, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, просить суд касаційної інстанції скасувати судові рішення попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Скаржник у тексті касаційної скарги зазначає про наявність підстав для перегляду в касаційному порядку оскаржуваних судових рішень у справі з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб з огляду на те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики (підпункт "а" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України).

Обґрунтовуючи наявність фундаментального значення, Скаржник зауважує, що у справі № 910/9184/23 вирішувалось питання можливості застосування протиправного нормативно-правового акта суб`єкта владних повноважень (відповідача) та відшкодування завданої таким актом шкоди за рахунок відповідача, який і прийняв зазначений акт. Це питання неоднозначно трактується судами першої та апеляційної інстанцій, які роблять протилежні висновки за аналогічних обставин. Частина судів вважають за можливе застосовувати протиправний нормативно-правовий акт до правовідносин, що виникли й існували до його скасування та визнання протиправним.

Скаржник звертає увагу на низку справ, де суди вирішили за можливе застосовувати протиправний нормативно-правовий акт до моменту набрання законної сили судовим рішенням, яким скасовано та визнано протиправним відповідний акт (справи № 910/9299/23, 910/8822/23, 910/8821/23, 910/8819/23, 910/8823/23, 910/9301/23, 910/9921/23, 910/9819/23, 910/11154/23, 910/12777/23, 910/9017/23, 910/9295/23).

Водночас Скаржник зауважує, що у двох справах з аналогічним предметом позову суди першої та апеляційної інстанцій враховують висновки Верховного Суду щодо неможливості застосування протиправного нормативно-правового акта незалежно від дати його скасування судом, зокрема справи № 910/9300/23 та № 910/9184/23.

Отже, на думку Скаржника, відкриття касаційного провадження у справі № 910/9184/23 дозволить не лише усунути цю невизначеність, але й сформувати єдиний правовий підхід до застосування спірних норм права, забезпечити їх однакове тлумачення та застосування.

Зі змісту касаційної скарги вбачається, що на переконання скаржника суди першої та апеляційної інстанції не досліджували правовідносин сторін у розрізі статті 1175 ЦК України.

Скаржник у своїй касаційній скарзі також зазначає про попередній (орієнтовний) розмір судових витрат, який становить 40 000,00 грн.

Доводи інших учасників справи

НКРЕКП надіслала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на безпідставність скарги, просить закрити касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства, а в разі відмови у закритті провадження - відмовити в її задоволенні.

Державне підприємство "Гарантований покупець" (далі - Гарантований покупець, третя особа 1 ) у відзиві на касаційну скаргу заперечує викладені в ній доводи і, посилаючись на те, що наведена в касаційній скарзі позивачем практика Верховного Суду стосується правовідносин, які не є подібними з тими, що виникли у справі, яка розглядається, просить закрити касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства, а у випадку незакриття - відмовити в її задоволенні

Від третьої особи 1 до Верховного Суду надійшло також клопотання про закриття касаційного провадження.

Товариство 17.07.2024 надіслало до Верховного Суду додаткові пояснення.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Місцевим та апеляційним господарськими судами у справі, зокрема, встановлено, таке.

Товариство (позивач) діє на підставі ліцензії з виробництва електричної енергії, виданої відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП, Регулятор, відповідач) № 1097 від 10.06.2020, веде господарську діяльність з виробництва електричної енергії.

Позивач (виробник за "зеленим" тарифом) та третя особа 1 (гарантований покупець) 26.12.2019 уклали договори за № 1516/01 та № 1517/01 (далі - Договори), за умовами п. 1.1 яких виробник за "зеленим" тарифом зобов`язується продавати, а гарантований покупець зобов`язується купувати всю відпущену електричну енергію, вироблену виробником за "зеленим" тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов цього договору та законодавства України, у тому числі Порядку купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 26.04.2019 № 641.

Судами встановлено, що Гарантований покупець є стороною, відповідальною за баланс всіх учасників балансуючої групи гарантованого покупця, які здійснюють продаж електричної енергії за "зеленим" тарифом або за аукціонною ціною, а відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця виробниками, які входять до балансуючої групи гарантованого покупця, ставиться в залежність від відхилення фактичних погодинних обсягів відпуску електричної енергії названих виробників від їх погодинних графіків відпуску електричної енергії, тобто від власних небалансів виробників.

Механізм визначення суми небалансів та їх відшкодування передбачено Порядком купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, затвердженим постановою НКРЕКП від 26.04.2019 № 641 (Порядок).

Главою 9 Порядку встановлено, що продавцями та споживачами за "зеленим" тарифом здійснюється відшкодування гарантованому покупцю частки вартості врегулювання небалансу відповідно до Закону та цього Порядку. Обсяг відшкодування продавцем або споживачами за "зеленим" тарифом гарантованому покупцю частки вартості врегулювання небалансу в розрахунковому періоді розраховується за формулами, які наведено у вказаному розділі.

Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг 15.01.2021 прийнято постанову № 46 "Про затвердження Змін до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 26 квітня 2019 року № 641", а саме: затверджено Зміни до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 26.04.2019 № 641 "Про затвердження нормативно-правових актів, що регулюють діяльність гарантованого покупця та купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом".

Підпунктом 8 пункту 1 Змін у главі 9 Порядку пункти 9.2- 9.4 замінено п`ятьма новими пунктами, зокрема за пунктом 9.2 Порядку продавцями та споживачами за "зеленим" тарифом здійснюється відшкодування гарантованому покупцю частки вартості врегулювання небалансу гарантованого покупця відповідно до Закону та цього Порядку.

Відповідно до пункту 9.3 Порядку, в редакції станом на 16.01.2021, обсяг частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця продавцем та споживачами за "зеленим" тарифом p, що входять до балансуючої групи гарантованого покупця GB, у розрахунковому періоді t торгової зони z розраховується за формулою (далі - Формула), що наведена у цьому пункті.

Згідно з абзацом 2 пункту 9.3 глави 9 Порядку у редакції станом на 16.01.2021 у випадку отримання оновлених даних комерційного обліку по генеруючих одиницях продавця або споживача за "зеленим" тарифом p, що входять до балансуючої групи гарантованого покупця, розрахунок обсягу відшкодування здійснюється з урахуванням таких даних.

На переконання позивача, застосування формули визначення частки небалансу в редакції змін, які було внесено постановою від 15.01.2021 № 46 Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, призвело до того, що виробники за "зеленим" тарифом повинні були сплатити свої небаланси, небаланси групи та компенсувати Гарантованому покупцю витрати останнього, які виникли у зв`язку з його неможливість продати придбану у виробників за "зеленим" тарифом електричну енергію, що, у свою чергу, мало наслідком значне перевищення фінансової відповідальності виробників за відсутності вини за вчинення небалансу.

У провадженні Окружного адміністративного суду міста Києва перебувала справа № 640/4069/21, предметом розгляду у якій були позовні вимоги про визнання протиправним та нечинним пп. 8 п. 1 Змін до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 26.04.2019 № 641, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 15.01.2021 № 46, у частині викладення у новій редакції пункту 9.3 глави 9 Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.07.2021 у справі №640/4069/21 позов задоволено.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.10.2021 скасовано судове рішення суду першої інстанції та ухвалено нове, яким у задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Верховного Суду від 08.09.2022 по справі № 640/4069/21 постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.10.2021 в цій справі скасовано і залишено в силі рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.07.2021.

Звертаючись до суду з цим позовом позивач зазначає про те, що:

- за період з березня 2021 року по січень 2022 року Гарантованим покупцем було нараховано, відшкодування вартості небалансів електричної енергії на підставі пункту 9.3 глави 9 Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, на суму 649 451,19 грн. При цьому, як вказується позивачем, ним оплата відшкодування вартості небалансів електричної енергії здійснена в розмірі 768 092,60 грн., а позивач здійснював відшкодування вартості небалансів електричної енергії, керуючись п. 9.3 глави 9 Порядку у редакції Порядку, яка визнана судом протиправною, а отже, не могла створювати юридичних наслідків;

- оскільки формулу, на підставі якої фактично було здійснено розрахунок, скасовано у судовому порядку, відповідний розрахунок необхідно здійснювати на підставі норм п. 9.3 глави 9 Порядку, що діяв станом на 15.01.2021 до прийняття відповідачем неправомірної постанови, а розмір врегулювання небалансу електричної енергії мав становити 346 934,43 грн., у зв`язку з чим стягненню з відповідача підлягає різниця між фактично сплаченими коштами та сумою, яку позивач мав сплатити, а саме 421 158,17 грн. (768 092,60 грн - 346 934,43 грн.). Вказану суму позивачем визначено як шкоду.

Суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний господарський суд, у позові відмовив повністю.

Касаційне провадження

Верховний Суд ухвалою від 03.05.2024 у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Вронської Г. О. (головуючої), Баранця О. М., Кролевець О. А., зокрема, відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства на рішення Господарського суду міста Києва від 16.11.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.03.2024 у справі № 910/9184/23 у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Колегія суддів, оцінивши доводи скаржника, дійшла висновку, що аргументи та мотиви, викладені у касаційній скарзі, не є очевидно неприйнятними, враховуючи критерії, визначені Великою Палатою Верховного Суду в ухвалі від 07.12.2018 у справі № 922/6554/15, що ця справа містить правове питання щодо застосування норми права і її розгляд Верховним Судом є необхідною для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики. В ухвалі зазначено, що касаційна скарга скаржника відповідає вимогам статті 290 ГПК України, а отже, відповідно до правил статті 294 ГПК України відкрила касаційне провадження на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України.

Розпорядженням заступника керівника Апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 28.06.2024 № 32.2-01/1246 у зв`язку з відпусткою судді Вронської Г. О. для догляду за дитиною, яка потребує домашнього догляду, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 910/9184/23.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.06.2024 матеріали справи передано колегії суддів Касаційного господарського суду у складі: Бенедисюка І. М. (головуючого), Жайворонок Т. Є., Колос І. Б.

Верховний Суд ухвалою від 15.07.2024 (колегія суддів у складі: Бенедисюк І. М. (головуючий), Жайворонок Т. Є., Колос І. Б. ) прийняв касаційну скаргу Товариства на рішення Господарського суду міста Києва від 16.11.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.03.2024 у справі № 910/9184/23 до провадження.

Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції

Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Джерела права. Оцінка аргументів учасників справи та висновків попередніх судових інстанцій

Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства закріплених у частини третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Верховний Суд звертає увагу на те, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Касаційне провадження у цій справі відкрито на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України.

Відповідно до приписів пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Положення пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України спрямовані на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин, та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України, крім встановлення відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, обов`язковому дослідженню підлягає також питання щодо необхідності застосування таких правових норм для вирішення спору з огляду на встановлені фактичні обставини справи.

Судові рішення попередніх інстанцій у цій справі мотивовані, зокрема, таким:

- підпункт 8 пункту 1 Змін у частині викладення у новій редакції пункту 9.3 глави 9 Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, втратив свою чинність 08.09.2022 (дата ухвалення постанови Верховного Суду у справі №640/4069/21);

- судами попередніх інстанцій враховані висновки, які містяться в судових рішеннях Окружного адміністративного суду міста Києва та Верховного Суду у справі №640/4069/21, де зроблено висновок, що відповідач у спірних правовідносинах діяв поза межами повноважень та не у спосіб, що визначений Конституцією та законами України, необґрунтовано, недобросовісно, не розсудливо, без дотримання принципу рівності, запобігаючи всім формам дискримінації, у зв`язку з чим підпункт 8 пункту 1 Змін до постанови НКРЕКП від 26.04.2019 № 641, затверджених постановою НКРЕКП від 15.01.2021 № 46, у частині викладення у новій редакції пункту 9.3 глави 9 Порядку є протиправним ;

- суди попередніх інстанцій врахували висновки Верховного Суду в частині неможливості застосування положень нормативно-правових актів, що не відповідають Конституції України та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи, та зазначили, що вони ґрунтуються на аналізі загальних положень законодавства та засад (принципів) судочинства як основоположних правових ідей реалізації судочинства;

- підпункт 8 пункту 1 Змін до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 26.04.2019 № 641, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 15.01.2021 № 46, у частині викладення у новій редакції пункту 9.3 глави 9 Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, не може підлягати застосуванню під час розрахунку частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії ДП "Гарантований покупець", яка відшкодовувалася продавцями за "зеленим" тарифом, що входять до балансуючої групи ДП "Гарантований покупець", і за періоди з моменту прийняття оскарженого підпункту (15.01.2021) до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 640/4069/21 (08.09.2022);

- висновки про неможливість застосування з моменту прийняття нормативного акта, який є протиправним, свідчать і про відсутність підстав вважати сплачені іншій особі кошти у розмірі, визначеному на підставі такого нормативного акта, збитками, завданими особою, що прийняла такий нормативно-правовий акт, що виключає наявності визначального елемента настання юридичної відповідальності, зокрема наявності факту підтвердженої заподіяної шкоди;

- фактично заявлені у цій справі вимоги про стягнення з відповідача збитків не відповідають суті порушеного права, яке захищає позивач у цій справі, оскільки таке право може бути захищене шляхом звернення до третьої особи 1 з вимогами про стягнення безпідставно збережених коштів за статтею 1212 Цивільного кодексу України.

Дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, Верховний Суд зазначає, що у зазначених скаржником судових справах (справи № 910/9299/23, 910/8822/23, 910/8821/23, 910/8819/23, 910/8823/23, 910/9301/23, 910/9921/23, 910/9819/23, 910/11154/23, 910/12777/23, 910/9017/23, 910/9295/23) суб`єктам господарювання відмовлено у задоволенні позовних вимог до НКРЕКП щодо стягнення з НКРЕКП шкоди у відповідних розмірах. У наведених справах міститься висновок, зокрема, про те, що скасування у судовому порядку пункту постанови НКРЕКП ніяким чином не може вказувати на неправомірну поведінку останнього, як обов`язкову складову предмета доказування у спорі про стягнення шкоди.

Водночас у справах №910/9300/23 та №910/9184/23 відмовлено у задоволенні позовів до НКРЕКП, мотивуючи, зокрема у відсутності визначального елемента настання юридичної відповідальності, зокрема, наявності факту підтвердженої заподіяної шкоди та у неправильно обраному позивачами способі захисту їх прав. Зазначене свідчить про те, що справа, яка розглядається не відповідає критеріям фундаментальної для правозастосовчої практики (за кількісними і якісними критеріями).

Крім того, скаржник у своїй касаційній скарзі посилається на положення частини першої статті 311 ГПК України як на підставу звернення з касаційною скаргою, втім, частина перша статті 311 ГПК України не є самостійною підставою для касаційного оскарження, оскільки безпосередні підстави такого оскарження визначені частиною другою статті 287 ГПК України і за наявності встановленого факту підстав, визначених частиною другою статті 287 ГПК України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Верховний Суд зазначає, що обставини щодо неправильного застосування судами норм матеріального права за відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права під час касаційного провадження не підтвердилися, оскільки в касаційній скарзі скаржник в якості необхідності оскарження рішень попередніх інстанцій посилається на наявність рішень судів першої інстанції та апеляційної інстанції, якими, на переконання скаржника, не було враховано правові позиції Верховного Суду, втім не зазначаючи, яку саме правову позицію Верховного Суду та яким чином зазначене впливає на необхідність формування висновку у цій справі та щодо якої саме норми права.

Крім того, Верховний Суд зазначає, що доводи касаційної скарги про наявність передбачених пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України підстав для подання касаційної скарги є необґрунтованими та переважно стосуються заперечення обставин, встановлених судами попередніх інстанцій, та зводяться до їх переоцінки, що, у свою чергу, не може бути предметом розгляду в касаційному порядку в силу приписів частини другої статті 300 ГПК України.

Верховний Суд підкреслює, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційний суд не встановив, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанції, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (див. висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 16.01.2019 у справі №373/2054/16-ц, Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 17.09.2020 у справі №908/1795/19).

Верховний Суд виходить з того, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України скаржник повинен обґрунтувати, в чому саме полягає неправильне застосування норми матеріального права чи порушення норми процесуального права, щодо якої відсутній висновок Верховного Суду (у чому саме полягає помилка судів попередніх інстанцій при застосуванні відповідних норм права та як саме ці норми права судами були застосовано неправильно).

Враховуючи викладене вище, підстава касаційного оскарження - пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України, наведена скаржником у касаційній скарзі, у цьому випадку не отримала свого підтвердження, що виключає можливість скасування судових рішень.

Суд касаційної інстанції приймає доводи, наведені у відзивах на касаційну скаргу, у тій частині, в якій вони не суперечать цій постанові. З огляду на міркування, викладені в цій постанові, та підставу відкриття касаційного оскарження підстави для закриття касаційного провадження - відсутні.

Поряд з тим, як відзначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 19.02.2009 у справі "Христов проти України" (заява № 24465/14), право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, слід тлумачити в контексті преамбули цієї Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права, одним з основоположних аспектів якого є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхні рішення, що набрали законної сили, не може ставитися під сумнів (див. також справу "Брумареску проти Румунії", заява № 28342/95). Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (справа "Рябих проти Росії", заява № 52854/99), існування яких скаржником не зазначено й не обґрунтовано.

Відповідна практика Європейського суду з прав людини застосовується Касаційним господарським судом на підставі статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", згідно з якою суди застосовують названу Конвенцію та відповідну практику як джерело права.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно зі статтею 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки за результатами касаційного перегляду Судом не встановлено неправильного застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваних судових рішень - без змін через відсутність передбачених процесуальним законом підстав для їх скасування.

Керуючись статтями 300, 308, 309, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Альтер-Енерго-Девелопмент" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 16.11.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.03.2024 у справі № 910/9184/23 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Бенедисюк

Суддя Т. Жайворонок

Суддя І. Колос