Рішення

від 24.11.2023 по справі 363/770/22

ВИШГОРОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

24.11.2023 Справа № 363/770/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 листопада 2023 року Вишгородський районний суд Київської області в складі:

головуючого - судді Рудюка О.Д.,

за участю:

секретаря судового засідання Бобрової Н.С.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача

( ОСОБА_2 ) ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вишгороді загальному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , третя особа: ОСОБА_6 , приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу м. Києва Лазарєва Людмила Іванівна про визнання правочину недійсним та скасування рішення про проведену держану реєстрацію, -

встановив:

ОСОБА_4 звернулась до суду з позовною заявою про визнання правочину недійсним та скасування рішення про проведену держану реєстрацію. Обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 03.08.2021 року визнано спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_4 та ОСОБА_6 земельну ділянку площею 0,0610 га, кадастровий номер 3221888801:36:003:0107, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , для будівництва та обслуговування жилого будинку.

06.12.2016 року між ОСОБА_5 (позикодавець) та ОСОБА_2 (позичальник) укладено договір позики відповідно до якого, позикодавець передає у власність позичальникові грошові кошти у сумі 147 010,00 грн., а позичальник приймає у власність зазначену суму грошей та зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів, у строк на один рік, тобто до 06.12.2017 року. На підставі вказаного договору приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лазарєвою Л.І. прийнято рішення про реєстрацію прав та їх обтяжень від 06.12.2016 року індексний номер 3273737795; запис про обтяження за індексним номером 17835389, внесений на підставі рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Лазарєвої Л.І. про реєстрацію прав та їх обтяжень від 06.12.2016 року, індексний номер 32738672.

На підставі викладеного та з урахуванням статей 203, 215, 216 ЦК України, позивач просить: визнати недійсним договір позики, серія та номер б/н, укладений 06.12.2016 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 . Скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Лазарєвої Л.І. про реєстрацію прав та їх обтяжень від 06.12.2016 року індексний номер 3273737795; запис про обтяження за індексним номером 17835389, внесений на підставі рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Лазарєвої Л.І. про реєстрацію прав та їх обтяжень від 06.12.2016 року, індексний номер 32738672, одночасно припинивши право власності за ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,0610 га, кадастровий номер 3221888801:36:003:0107, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

06.07.2022 року ухвалою суду відкрито провадження по справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

03.11.2022 року адвокат Лазарєва О.В., яка здійснює представництво відповідача ОСОБА_2 , подала до суду відзив на позовну заяву, згідно якого заявлені позовні вимоги не визнають в повному обсязі. Особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору (чи його окремих положень), повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, а саме: має довести, що її права та законні інтереси як заінтересованої особи безпосередньо порушені оспорюваним договором і в результаті визнання його (чи його окремих положень) недійсним майнові права заінтересованої особи буде захищено та відновлено. Крім того, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лазарєва Л.І. прийнято рішення про реєстрацію прав та їх обтяжень від 06.12.2016 року, запис про обтяження за індексним номером 17835389, на підставі договору іпотеки б/н від 06.12.2016 року, реєстровий № 3311, а не договір позики, який позивач просить скасувати.

12.04.2023 року протокольною ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні, представник позивача заявлені позовні вимоги підтримала з підстав викладених у позовній заяві та просить задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_2 , адвокат Лазарєва О.В., в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовних вимог в повному обсязі, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.

Відповідач ОСОБА_5 в судове засідання не з`явився, про день та час розгляду справи повідомлений в установленому законом порядку. Заяв, клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило. Крім того, відповідач не скористався своїм правом та не подав до суду відзив на позовну заяву.

Третя особа ОСОБА_6 в судове засідання не з`явився, про день та час розгляду справи повідомлений в установленому законом порядку. Заяв, клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило.

Третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу м. Києва Лазарєва Л.І., в судове засідання не з`явилась, до суду направила лист про розгляд справи у її відсутність.

Заслухавши представника позивача, представника відповідача, дослідивши письмові матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до наступного.

Згідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Як вбачається з копії договору позики грошей укладеного 06.12.2016 року між ОСОБА_5 (позикодавець)та ОСОБА_2 (позичальник), позикодавець передає у власність позичальникові грошові кошти у сумі 147 010,00 грн., а позичальник приймає у власність зазначену суму грошей та зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів, у строк на один рік, тобто до 06.12.2017 року.

З Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна сформованого 16.08.2021 року, вбачається, що за ОСОБА_2 , 03.07.2015 року на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 03.07.2015 року, зареєстровано право власності на земельну ділянку кадастровий номер 3221888801:36:003:0107, площею 0,061 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Крім того, з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна сформованого 16.08.2021 року вбачається, що 06.12.2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу м. Києва Лазарєвою Л.І., прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 32737795 від 06.12.2016 року, підстава договір іпотеки, серія та номер: 3311, виданий 06.12.2016 року, іпотекодержатель: ОСОБА_5 , іпотекодавець: ОСОБА_2 .

Як на одну із підстав визнання недійсним договору позики, що є предметом розгляду даної справи, позивач посилається на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 03.08.2021 року, яким визнано спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_4 та ОСОБА_6 земельну ділянку площею 0,0610 га, кадастровий номер 3221888801:36:003:0107, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , для будівництва та обслуговування жилого будинку.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.

Статтею 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Статтею 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203цього Кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, що відповідає вимог статті 203 ЦК України.

Частиною 3 статті 215 ЦК України визначено, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За змістом ст.11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно із частинами 1, 2 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори). Дво - чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (ч. 4 цієї ж статті).

Відповідно правочин за своєю природою та законодавчим визначенням є вольовою дією суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки.

Здійснення правочину законодавчо може пов`язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов`язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі його суб`єктів).

У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети.

Отже, будь-який правочин є вольовою дією, а тому перед тим, як здійснювати оцінку на предмет дійсності чи недійсності, необхідно встановити наявність та вираження волі особи (осіб), які його вчинили.

Те, яким чином та у який спосіб здійснюється (оформлюється) вияв учасників правочину на набуття, зміну, припинення цивільних прав та обов`язків, передбачено статтею 205 ЦК України.

Так, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

Стаття 207 ЦК України, встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Тобто, слід відрізняти правочин як вольову дію суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів, від письмового тексту правочину як форми вчинення правочину та способу зовнішнього прояву та фіксації волевиявлення особи.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами), або уповноваженими на те особами (ч.2, 4 ст.207 ЦК України).

Підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми правочину, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Відсутність вольової дії учасника правочину щодо вчинення правочину (відсутність доказів такого волевиявлення за умови заперечення учасника правочину) не можна ототожнювати з випадком, коли волевиявлення учасника правочину існувало, але не відповідало ознакам, наведеним у ч.3 ст.203 ЦК України: волевиявлення не було вільним чи не відповідало його внутрішній волі.

Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання правочину недійсним у силу припису ч.1 ст.215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил статей 229-233 ЦК України про правочини, вчинені з дефектом волі - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.

Тобто, як у ч.1 ст.215 ЦК України, так і в статтях 229-233 ЦК України йдеться про недійсність вчинених правочинів у випадках, коли існує волевиявлення учасника правочину, зафіксоване в належній формі (що підтверджується, зокрема, шляхом вчинення ним підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає волі цього учасника правочину. Тож внаслідок правочину учасники набувають права і обов`язки, що натомість не спричиняють для них правових наслідків.

У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків, то правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою взагалі не набуті, а правовідносини за ним не виникли.

Законодавець за загальним правилом, викладеним у ст.218 ЦК України, не передбачає наслідків у вигляді недійсності правочину у разі недотримання вимог щодо письмової форми правочину, встановлюючи водночас коло доказів, якими одна із сторін може заперечувати факт вчинення правочину або окремих його частин (письмові докази, засоби аудіо-, відеозапису, інші докази, крім свідчень свідків тощо).

Натомість виконання правочину його учасниками може бути способом волевиявлення до вчинення правочину, відповідно до його суттєвих умов, передбачених законодавством.

Відповідне регулювання міститься і в положеннях ЦК України про договір. У ст.626 ЦК України закріплено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору (ч.3 ст.626 ЦК України).

Згідно до ч.1 ст.627 ЦК України і відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 статті 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч.1 ст.638 ЦК України).

Згідно зі ст.1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст.1047 ЦК України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Разом з тим, укладеним є такий правочин (договір), щодо якого сторонами у належній формі досягнуто згоди з усіх істотних умов. У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

У справі, що розглядається, позивачка звернулася з вимогою про визнання недійсним договір позики укладений 06.12.2016 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 , оскільки рішенням Вишгородського районного суду Київської області у справі № 363/3994/16-ц скасовано договір купівлі-продажу земельної ділянки по АДРЕСА_1 , укладений 03.07.2015 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_2 .

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно до статті 55 Конституції України, право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення, до вказаного висновку дійшла Велика палата Верховного Суду, постанова від 15.05.2018 року справа №9901/439/18.

Отже, враховуючи вищевикладені норми, кожна особа має право звернутися до суду за захистом саме своїх порушених прав, свобод або інтересів. При зверненні до суду позивач повинен доводити свою юридичну заінтересованість у справі.

Таким чином, звертаючись до суду з даним позовом, сторона позивача не довела та не надала доказів, які у своїй сукупності підтверджують, що договір позики грошей від 06.12.2016 року, який укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 , порушують права ОСОБА_4 .

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги про визнання недійсним договору позики, серія та номер б/н, укладений 06.12.2016 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 та похідної вимоги про скасування рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Лазарєвої Л.І. про реєстрацію прав та їх обтяжень від 06.12.2016 року індексний номер 3273737795; запис про обтяження за індексним номером 17835389, внесений на підставі рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Лазарєвої Л.І. про реєстрацію прав та їх обтяжень від 06.12.2016 року, індексний номер 32738672, одночасно припинивши право власності за ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,0610 га, кадастровий номер 3221888801:36:003:0107, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , не підлягають задоволенню, як необґрунтовані та недоведені.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 203, 215, ЦК України, статтями 4, 5, 12, 81, 141, 247, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд, -

вирішив:

У задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , третя особа: ОСОБА_6 , приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу м. Києва Лазарєва Людмила Іванівна про визнання правочину недійсним та скасування рішення про проведену держану реєстрацію - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ).

Відповідач: ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_3 );

ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_4 ).

Третя особа: ОСОБА_6 (РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_5 );

Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу м. Києва Лазарєва Людмила Іванівна (01021, м. Київ, вул. Шовковична, 7-А прим. 1).

Суддя О.Д. Рудюк