Постанова

від 04.12.2023 по справі 914/605/22

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" грудня 2023 р. Справа №914/605/22

м. Львів

Західний апеляційний господарський суд, в складі колегії:

головуючого (судді-доповідача):Бойко С.М.,

суддів: Бонк Т.Б.,

Якімець Г.Г.,

секретар судового засідання Гавриляк І.В.

явка учасників справи:

від прокуратури: Місінська М.А. прокурор

від позивача: не з`явилися

від відповідача: не з`явилися

від третьої особи: не з`явилися

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Львівській області б/н від 22.06.2023

на рішення Господарського суду Львівської області від 22.05.2023, суддя Горецька З., м. Львів, повний текст рішення складено 31.05.2023

за позовом Керівника Галицької окружної прокуратури міста Львова,

м. Львів

в інтересах держави в особі позивача Львівської міської ради, м. Львів

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Регіональний ландшафтний парк «Знесіння», м. Львів

до відповідача Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, м. Львів

про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою,

ВСТАНОВИВ:

короткий зміст позовних вимог

31.03.2022 до Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Керівника Галицької окружної прокуратури міста Львова в інтересах держави в особі позивача Львівської міської ради до відповідача Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Регіонального ландшафтного парку «Знесіння» (надалі РЛП «Знесіння») про усунення перешкод у здійсненні Львівською міською радою права користування та розпорядження земельними ділянками природно-заповідного фонду загальною площею 153,6903 га, шляхом приведення (встановлення) меж земельних ділянок у відповідність до державного акту серії І-ЛВ №004103 від 19.12.2001.

Позовні вимоги обгрунтовано тим, що при проведенні досудового розслідування, в кримінальному провадженні, Львівським районним управлінням поліції №1 ГУНП у Львівській області з`ясовано, що державним підприємством геодезії, картографії та кадастру в Західному регіоні «Західгеодезкартографія» у 2017 році розроблено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) Регіональному ландшафтному парку «Знесіння».

Державними реєстраторами відділу Держземагенства у м. Львові Головного управління Держземагенства у Львівській області вказані земельні ділянки внесено до Державного земельного кадастру та присвоєно кадастрові номери.

На запит Галицької окружної прокуратури міста Львова від 02.06.2021 №105-79вих21 Управління земельних ресурсів Львівської міської ради повідомило, що не приймалося рішень міською радою про внесення змін в ухвалу міської ради від 21.06.2001 №1113 щодо вилучення земельних ділянок з меж регіонального ландшафтного парку «Знесіння», про надання РЛП «Знесіння» дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою та щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) парку.

Позивач також посилається на інформацію Львівської міської ради №2403-вих-21207 від 16.03.2022, за змістом якої визначено, що в процесі присвоєння кадастрових номерів щодо земельних ділянок РЛП «Знесіння» при огляді публічної кадастрової карти, виявлено розбіжності між зовнішніми межами парку, які зазначені в державному акті на право постійного користування землею та відомостями, внесеними в Державний земельний кадастр.

Таким чином, прокурор вважає, що фактичні обставини свідчать про незаконне розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) РЛП «Знесіння», незаконну зміну меж парку, а тому потребують приведення у відповідність до меж , визначених у державному акті.

Правовими підставами позову зазначає ст. ст. 14, 131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», ст. 53 ГПК України, ст. 178, 256, 257, 391 ЦК України, ст. 43, 44, 79, 79-1, 84, 152, 186 Земельного кодексу України (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), ст. ст. 3, 7, 23, 24 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», ст. 5 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», ст. ст. 3, 4, 5 Закону України «Про екологічну мережу України», ст. ст. 22, 47, 55 Закону України «Про землеустрій», ст. ст. 6, 11, 15, 20, 21, 24 Закону України «Про державний земельний кадастр».

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 05.04.2022 відкрито провадження в цій справі та залучено до участі у справі Регіональний ландшафтний парк «Знесіння» в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача (Т-2, а.с.1).

12.09.2022 прокурором подано заяву про зміну предмета позову в порядку ст. 46 ГПК України, за змістом якої просить викласти прохальну частину позовної заяви в наступній редакції:

« скасувати в Державному земельному кадастрі державну реєстрацію: - земельної ділянки з кадастровим номером 4610137200:08:011:0064, площею 0,0284 га, з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо таких земельних ділянок: з кадастровим номером 4610137200:08:011:0065, площею 1,1167 га; з кадастровим номером 4610137200:08:011:0066, площею 1,5674 га, з кадастровим номером 4610137200:08:011:0067, площею 2,7945 га, з кадастровим номером 4610137200:08:011:0068, площею 0,0921 га, з кадастровим номером 4610137200:08:013:0026, площею 0,1731 га, з кадастровим номером 4610137200:08:011:0069, площею 0,8339 га, з кадастровим номером 4610137200:08:013:0027, площею 0,0793 га, з кадастровим номером 4610137200:08:013:0028, площею 17,3722 га, з кадастровим номером 4610137200:08:015:0030, площею 0,2067 га, з кадастровим номером 4610137200:08:013:0029, площею 0,3372 га, з кадастровим номером 4610137200:08:013:0030, площею 0,1215 га, з кадастровим номером 4610137200:08:015:0031, площею 0,3472 га, з кадастровим номером 4610137200:08:013:0031, площею 0,0808 га, з кадастровим номером 4610137200:08:015:0032, площею 0,0771 га, з кадастровим номером 4610137200:08:015:0033, площею 13,2365 га, з кадастровим номером 4610137200:07:015:0059, площею 0,3361 га, з кадастровим номером 4610137200:08:006:0010, площею 110,9166 га, з кадастровим номером 4610137200:08:006:0011, площею 0,1525 га, з кадастровим номером 4610137200:08:006:0012, площею 0,0624 га, з кадастровим номером 4610137200:01:003:0018, площею 3,4954 га, з кадастровим номером 4610137200:01:003:0019, площею 0,2627 га.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 23.12.2022 задоволено клопотання прокурора про зміну предмету позову та ухвалено подальший розгляд справи здійснювати з врахуванням таких змін (Т-2, а.с.175-181).

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду Львівської області від 22 травня 2023 року у справі №914/605/22 позовні вимоги з врахуванням зміни прокурором предмета позову задоволено.

Скасовано в Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельних ділянок з кадастровими номерами зазначеними в позовній заяві з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо такої земельної ділянки;

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Відповідач Головне управління Держгеокадастру у Львівській області, не погодившись з винесеним рішенням подав апеляційну скаргу, в якій посилається на те, що рішення місцевого господарського суду прийнято з порушенням норм матеріального права та з неповним з`ясуванням матеріалів та обставин справи.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Скаржник вказує, що ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень , зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень).

Державний акт на право постійного користування землею серії І-ЛВ №004103 є чинним та не скасованим.

Отже, скаржник вважає, що задоволення позовних вимог про скасування в Державному земельному кадастрі реєстрації земельних ділянок із зазначеними кадастровими номерами суперечить імперативним вимогам ч.10 ст. 24 Закону України «Про державний земельний кадастр» та ч.4 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Скаржник вважає, що скасування в Державному земельному кадастрі реєстрації вказаних земельних ділянок можливе лише у випадку скасування державної реєстрації права комунальної власності на земельну ділянку, скасування державної реєстрації права постійного користування земельною ділянкою та визнання недійсним та скасування державного акту на право постійного користування землею.

Судом першої інстанції, як вказує скаржник, не взято до уваги те, що обраний прокурором спосіб захисту є неналежним, що є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.

Скаржник також зазначає, що з висновку експерта за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи та оціночної земельної експертизи №8724-87-25 від 27.09.2021 не підтверджено, що державні кадастрові реєстратори Головного управління Держгеокадастру в Львівській області здійснили зміну інформації у Державному земельному кадастрі шляхом виправлення відомостей щодо координат поворотних точок меж земельних ділянок. Тому вважає, що судом не досліджено належним чином того, що заявлені вимоги про скасування у Державному земельному кадастрі державної реєстрації 22-х земельних ділянок з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо таких земельних ділянок не доведені жодними доказами.

Також, скаржник посилається на те, що наслідком дій щодо реєстрації земельних ділянок в Державному земельному кадастрі, які просить скасувати позивач, є рішення державних кадастрових реєстраторів про реєстрацію земельних ділянок, які протиправними не визнавались.

Таким чином, скаржник просить, рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

Узагальнені заперечення прокурора та позивача

Львівська обласна прокуратура у відзиві на апеляційну скаргу заперечує доводи скаржника посилаючись на те, що державний кадастровий реєстратор, який здійснює державну реєстрацію земельних ділянок, протягом чотирнадцяти днів з дня реєстрації заяви перевіряє відповідність документів вимогам законодавства, за результатами перевірки здійснює державну реєстрацію земельної ділянки або надає заявнику мотивовану відмову у державній реєстрації.

Підставою для відмови у здійсненні державної реєстрації земельної ділянки є зокрема невідповідність поданих документів вимогам законодавства (ч.ч. 5, 6 ст. 20 Закону України «Про державний земельний кадастр»).

Водночас, врахувавши те, що до поданих заяв про реєстрацію земельних ділянок додано документи не в повному обсязі, а подані документи не відповідають вимогам чинного на той час законодавства, державними реєстраторами не відмовлено у прийнятті заяви, а всупереч вимог законодавства проведено державну реєстрацію та присвоєно кадастрові номери земельних ділянок.

Прокурор вважає, що державний кадастровий реєстратор не здійснив належної перевірки поданих йому документів для державної реєстрації земельних ділянок, що призвело до порушення земельного законодавства.

В заперечення доводів апеляційної скарги, посилаються, що в 1999 році ДП «Західгеодезкартографія» на підставі листа РЛП «Знесіння» №102 від 28.08.1993, розпорядження Державної адміністрації м. Львова №370 від 17.05.1993, розроблено технічну документацію на земельну ділянку РЛП «Знесіння». 16.05.2017 РЛП «Знесіння» самостійно, без погодження із Львівською міською радою та Державним підприємством геодезії, картографії та кадастру в Західному регіоні «Західгеодезкартографія» уклало договір №3ГК-16/2017 про надання послуг з виготовлення файлу XML та складання кадастрових планів.

Прокурор зазначає, що право постійного користування земельною ділянкою виникло у РЛП «Знесіння» на підставі державного акту на право постійного користування землею виданого 19.12.2001. Інформація про земельні ділянки до державного реєстру земель не вносилась, кадастрові номери земельним ділянкам не присвоювалися.

При проведенні досудового розслідування в межах кримінального провадження за №42021142040000008 встановлено, що межі РЛП «Знесіння» у м. Львові зазначені в державному акті на право постійного користування серія І-ЛВ №004103 від 19.12.2001 та не відповідають межам вказаним у технічній документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

При цьому, прокурор посилається на інформацію Львівської міської ради №2403-вих-21207 від 16.03.2022, в якій зазначено, що в процесі присвоєння кадастрових номерів земельним ділянкам РЛП «Знесіння» при огляді публічної карти виявлено розбіжності між зовнішніми межами парку, які зазначені в державному акті на право постійного користування землею та відомостями внесеними в державний земельний кадастр.

Посилаючись на ч.13 ст.79-1 Земельного кодексу України, ч.10 ст. 24 Закону України «Про державний земельний кадастр» та п.114 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 №1051, прокурор вважає, що без скасування державної реєстрації спірних земельних ділянок з відповідними кадастровими номерами неможливо привести межі парку у відповідність до меж визначених державним актом серії І-ЛВ №004103 від 19.12.2001.

Щодо способу захисту то прокурор зазначає, що незаконне (в порушення вимог земельного законодавства, Закону України «Про охорону культурної спадщини») формування земельних ділянок, їх наступна реєстрація в Державному земельному кадастрі порушує інтереси територіальної громади міста Львова.

Таким чином, просить рішення місцевого господарського суду залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Позивач - Львівська міська рада у відзиві підтримує доводи викладені у відзиві на апеляційну скаргу прокурора.

Додатково зазначає, що порядок формування земельної ділянки як об`єкта цивільних прав визначено положеннями ст. 79-1 Земельного кодексу України. Зокрема, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі , меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Посилається на те, що у реєстраторів були наявні підстави для відмови у здійсненні державної реєстрації земельної ділянки, а саме невідповідність поданих документів вимогам законодавства.

Позивач вважає, що Державний акт на право постійного користування від 19.12.2001 серії І0ЛВ №004103, який є чинним, є основною правовою підставою реалізації права на належне оформлення земельних ділянок, зокрема з метою присвоєння їм кадастрових номерів.

Таким чином, Львівська міська рада посилається на те, що фактичні обставини підтверджують незаконне розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) РЛП «Знесіння», а також незаконну зміну меж парку «Знесіння», а тому потребують приведення у відповідність до меж, визначених у державному акті.

Отже вважає, що без скасування державної реєстрації спірних земельних ділянок із визначеними кадастровими номерами неможливо привести межі парку у відповідність до меж, визначених державним актом серії І-ЛВ №004103 від 19.12.2001. Просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення Господарського суду Львівської області від 22.05.2023 залишити без змін.

Розгляд клопотань

21.11.2023 на електронну пошту суду від представника РЛП «Знесіння» поступило клопотання про відкладення розгляду справи, б/н і б/д (вх. № 01-04/7583/23 від 21.11.2023) у зв`язку із зайнятістю представника в іншому судовому засіданні. Однак, даний лист не містить файлів з кваліфікованим електронним підписом, що підтверджується довідкою провідного спеціаліста відділу документального забезпечення від 21.11.2023. З врахуванням наведеного, судовою колегією апеляційного суду дане клопотання залишено без розгляду на підставі ч.4 ст. 170 ГПК України.

21.11.2023 через систему електронний суд від представника скаржника поступило клопотання, б/н від 21.11.2023 (вх. № апеляційного суду 01-04/7576/23 від 21.11.2023), в якому останній просить відкласти розгляд справи в зв`язку із зайнятістю в іншому судовому засіданні.

Також, 21.11.2023 через систему електронний суд від представника позивача поступило клопотання про відкладення розгляду справи, б/н від 21.11.2023 (вх. № апеляційного суду 01-04/7581/23 від 21.11.2023) в зв`язку із зайнятістю в іншому судовому засіданні. 22.11.2023 клопотання ідентичного змісту було подана наручно представником позивача в канцелярію апеляційного суду (вх. № апеляційного суду 01-04/7595/23).

Судова колегія апеляційного суду розглянувши описані вище клопотання учасників процесу про відкладення розгляду справи ухвалила відмовити в задоволенні таких з посиланням на те, що пояснення учасників справи були заслухані в попередніх судових засіданнях, строки розгляду справи, передбачені ч. 1 ст. 273 ГПК завершилися та відсутні об`єктивні обставини, які б слугували підставою для відкладення справи. З цих підстав колегія прийшла до висновку про можливість закінчення розгляду справи за відсутності сторін, що не з`явилися та їх неявку розцінює як без поважних причин.

Прокурор в судовому засіданні 22.11.2023, заперечив доводи апеляційної скарги з підстав, наведених у відзиві на апеляційну скаргу.

Згідно з ст. 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників учасників процесу в попередніх судових засіданнях та прокурора в даному судовому засіданні, дослідивши доводи і заперечення, наведені в апеляційній скарзі та відзивах на апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судом першої інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін.

Встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини, а також обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, і визначені відповідно до них правовідносини

Ухвалою Львівської міської ради від 01.04.1991 «Про створення міського ландшафтно-історичного парку «Знесіння» створено міський ландшафтно-історичний парк «Знесіння».

Згідно п. 2 цієї ухвали вирішено за основу прийняти межі парку згідно додатку №1, в якому зазначені рекомендовані межі міського ландшафтно-історичного парку «Знесіння» - ядро парку: територія, обмежена з півночі залізничною колією від вул. Опришківської до вул. Богданівської, зі сходу вул. Богданівською, Кривчинською дорогою, лінією по межі лісопарку Шевченківський гай, з півдня лінією по межі музею Народної архітектури і побуду до перетину з вул. Ніжинською, північніше вул. Крип`якевича, Піскової, зі сходу південним підніжжям гори Вовчої, верхньою частиною вул. Довбуша, західним підніжжям гори Лева, вул. Опришківською. Визначено межі охоронної зони парку.

Рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради народних депутатів №263 від 18.07.1991 «Про встановлення меж ландшафтно-історичного парку «Знесіння», затвердження положення про парк, його штатного розкладу і витрат на утримання» затверджено положення про Львівський міський ландшафтно-історичний парк «Знесіння» та встановлено межі міського ландшафтно історичного парку «Знесіння» та його охоронної зони. Даним рішенням вирішено головному управлінню архітектури та містобудування міськвиконкому зафіксувати у планах землекористування межу парку «Знесіння» та провести інвентаризацію земель на його території.

Згідно додатку 2 до рішення №263 від 18.07.1991, межі парку (ядро парку): територія, обмежена з півночі залізничною колією від вул. Опришківської до вул. Богданівської (вздовж вулиці Старознесенської); зі сходу вул. Богданівською, Кривчинською дорогою, лінією по межі лісопарку Шевченківський гай; з півдня лінією по межі музею Народної архітектури і побуту, вздовж залізничної колії по межі лісопарку Шевченківський гай, по вершині пагорба над кераміко-скульптурною фабрикою, вул. Мучною, Ніжинською, Крип`якевича, Пісковою (до перетину з вул. Піскової, Лисенка, Солодової, Лісної), вул. Лісної, південними схилами гори Вовчої (по межі забудови), дорогою від вулиці Верховинської до обласної дитячої клінічної лікарні (Охмадит); із заходу вул. Верховинською, вул. Довбуша, М. Кривоноса, Опришківською (до залізничної колії). Визначено межі охоронної зони парку.

Ухвалою Львівської обласної ради народних депутатів №327 від 02.12.1993 «Про Львівський міський парк «Знесіння» Львівський міський ландшафтно-історичний парк «Знесіння» оголошено регіональним ландшафтним парком.

Ухвалою Львівської міської ради від 19.05.1994 «Про статус та межі міського ландшафтно-історичного парку «Знесіння» встановлено межі регіонального ландшафтного парку «Знесіння» та його загальну охоронну (буферну) зону згідно з додатком.

Відповідно до п. 2 ухвали Львівській міській адміністрації забезпечити відповідні корективи до плану встановлення меж ландшафтно-історичного парку «Знесіння» як регіонального ландшафтного парку та видачу дирекції парку Державного акту на право постійного користування землею в межах парку «Знесіння».

Згідно додатку до ухвали, межі парку - з півночі: залізнична колія (вздовж вулиці Старознесенської) на проміжку від вул. Опришківської до вул. Богданівської; зі сходу: вул. Богданівська на проміжку від залізничної колії на півночі до залізничної колії на півдні; з півдня: залізнична колія від вул. Богданівської до підніжжя пагорба в кінці вул. Березової, схил пагорба від залізничної колії до вул. Березової, вул. Березова, дорога Кривчицька, залізнична колія від Дороги Кривчицької до підніжжя пагорба над кераміко-скульптурною фабрикою, схили та вершина пагорба над кераміко-скульптурною фабрикою, вул. Мучна, Ніжинська, Крип`якевича, Лісна, Лисенка; із заходу: вулиці Міклухо - Маклая, Гуцульська, М. Кривоноса, Опришківською (до залізничної колії).

Ухвалою Львівської міської ради №372 від 20.06.1996 «Про внесення змін в найменування структурних підрозділів міськвиконкому» міська рада ухвалила змінити назву ландшафтно-історичний парк «Знесіння» на регіональних ландшафтний парк «Знесіння».

05.09.1996 рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради народних депутатів №485 «Про проект організації території регіонального ландшафтного парку «Знесіння» погоджено проект організації території регіонального ландшафтного парку «Знесіння», розроблений ПКО «Політехніка» державного університету «Львівська політехніка».

Рішенням Львівської обласної ради №71 від 01.10.1998 «Про розширення та впорядкування природно-заповідного фонду області» створено та оголошено на території області об`єкти природно-заповідного фонду згідно з додатком №1, змінено площу заповідних об`єктів, зокрема змінено площу парку «Знесіння» з 288,76 га на 312,10 га, та затверджено «Проект організації території регіонального ландшафтного парку «Знесіння» та установлено його охоронну зону площею 473,6 га.

У 1999 році ДП «Західгеодезкартографія» на підставі листа Регіонального ландшафтного парку «Знесіння» № 102 від 28.08.1993, розпорядження Державної адміністрації м. Львова №370 від 17.05.1993, розроблено технічну документацію на земельну ділянку Регіонального ландшафтного парку «Знесіння».

Ухвалою Львівської міської ради №1113 від 21.06.2001 «Про затвердження меж і надання земельної ділянки у постійне користування регіональному ландшафтному парку «Знесіння» у м. Львові та деякі територіальні і нормативно організаційні питання функціонування регіонального ландшафтного парку «Знесіння» відповідно до погодженої технічної документації та «Проекту організації території регіонального ландшафтного парку «Знесіння» затверджено для регіонального ландшафтного парку «Знесіння» як об`єкту природно - заповідного фонду України зовнішню межу, яка визначає територію парку площею 312,0949 га та межу охоронно зони, яка визначає територію площею 473,6151 га (згідно з графічним додатком).

З території парку площею 312,0949 га надано у постійне користування регіональному ландшафтному парку «Знесіння» земельні ділянки загальною площею 153,6903 га, у спільне користування парку з Львівською обласною дитячою клінічною лікарнею - земельну ділянку площею 0,0947 га і залишено за іншими землекористувачами та землевласниками земельні ділянки загальною площею 158,3099 га.

На підставі вказаної ухвали та технічної документації із землеустрою щодо складання документів регіональному ландшафтному парку «Знесіння» видано Державний акт на право постійного користування 22 земельними ділянками (серії І-ЛВ №004103 від 19.12.2001), загальною площею 153,6903 га для обслуговування території парку, який зареєстрований у Книзі записів держаних актів на право постійного користування землею за 1-5 №116.

Наведене підтверджується інформацією регіонального ландшафтного парку «Знесіння» №2404/29 від 16.02.2022 та інформацією Львівської міської ради №2403-вих-21207 від 16.03.2022. Галицькою окружною прокуратурою міста Львова 09.04.2021 до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості за № 42021142040000008 за ознаками вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України за фактом того, що службові особи Держгеокадастру у м. Львові, ДП «Західгеодезкартографія» та регіонального ландшафтного парку «Знесіння» зловживаючи своїм службовим становищем, діючи в інтересах третіх осіб здійснили заміну конфігурації земельних ділянок парку, внаслідок чого із державної власності вибула земельна ділянка, що спричинило тяжкі наслідки.

При проведенні досудового розслідування Львівським районним управлінням поліції №1 ГУ НП у Львівській області в межах кримінального провадження з`ясовано, що державним підприємством геодезії, картографії та кадастру в Західному регіоні «Західгеодезкартографія» у 2017 році розроблено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) Регіональному ландшафтному парку «Знесіння».

В наступному, держаними реєстраторами відділу Держземагенства у м. Львові Головного управління Держземагенства у Львівській області (назва на час вчинення правопорушення) вказані земельні ділянки внесено до Державного земельного кадастру та присвоєно кадастрові номери.

Відповідно до висновку експерта за результатом проведення судової земельно-технічної експертизи та оціночної земельної експертизи №8724-87-25 від 27.09.2021 межі регіонального ландшафтного парку «Знесіння» у м. Львові вказані у державному акті на право постійного користування (серія І-ЛВ №004103 від 19.12.2001) не відповідають межам вказаним у технічній документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) Регіонального ландшафтного парку «Знесіння» у м. Львові виготовлені ДП «Геодезії, картографії та кадастру в Західному регіоні «Західгеодезкартографія» в 7-ми томах.

Як встановлено при проведенні досудового розслідування, державні реєстратори, в порушення своїх посадових обов`язків, Земельного кодексу України, Закону України «Про землеустрій» 22.05.2003, Закону України «Про державний земельний кадастр» від 07.07.2011, Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051 за допомогою особистого ідентифікатора (логіну), увійшли до автоматизованої системи Державного земельного кадастру та внесли виправлення відомостей щодо координат поворотних меж земельних ділянок з кадастровими номерами: 4610137200:08:013:0031, 4610137200:08:011:0067, 4610137200:08:011:0069, 4610137200:08:006:0010, 4610137200:08:011:0068, 4610137200:08:013:0026, 4610137200:07:015:0059, 4610137200:08:015:0033, 4610137200:08:015:0031, 4610137200:08:015:0032, 4610137200:08:011:0064, 4610137200:08:011:0065, 4610137200:08:006:0012, 4610137200:01:003:0018, 4610137200:01:003:0019, 4610137200:08:006:0011, 4610137200:08:013:0027, 4610137200:08:013:0029, 4610137200:08:015:0030, 4610137200:08:013:0030, внаслідок чого змінена конфігурація меж РЛП «Знесіння».

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова 13.12.2021 у справі №466/10516/21 одного із реєстраторів звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 362 КК України, в зв`язку із закінченням строків давності, а кримінальне провадження закрито, тобто за нереабілітуючих підстав, що спростовує доводи апеляційної скарги про правомірність дій при цьому реєстраторів.

На запит Галицької окружної прокуратури міста Львова від 02.06.2021 №Ю5-79вих-21 Управління земельних ресурсів Львівської міської ради повідомило, що рішень про внесення змін в ухвалу міської ради від 21.06.2001 №1113, рішень щодо вилучення земельних ділянок з меж регіонального ландшафтного парку «Знесіння», міською радою не приймалося.

При цьому, рішень Львівської міської ради про надання регіональному ландшафтному парку «Знесіння» дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) парку не приймалося.

Вищенаведене підтверджено також інформацією Львівської міської ради №2403 - вих-21207 від 16.03.2022, в якій окрім іншого зазначено, що в процесі присвоєння кадастрових номерів земельним ділянкам РЛП «Знесіння» при огляді Публічної кадастрової карти виявлено розбіжності між зовнішніми межами парку, які зазначені в державному акті на право постійного користування землею та відомостями, внесеними в Державний земельний кадастр.

Таким чином, прокурор вважає, що фактичні обставини свідчать про незаконне розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) Регіональному ландшафтному парку «Знесіння», незаконну зміну меж парку, а тому потребують приведення у відповідність до меж, визначених у державному акті.

З врахуванням заяви про зміну предмету позову (яка прийнята судом першої інстанції ухвалою суду від 23.12.2022) з посиланням на ч.13 ст. 79-1 Земельного кодексу України, ч.10 ст. 24 Закону України «Про державний земельний кадастр» та п.114 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою КМ України від 17.10.2012 №1051 без скасування державної реєстрації вищенаведених земельних ділянок з кадастровими номерами : 4610137200:08:013:0031, 4610137200:08:011:0067, 4610137200:08:011:0069, 4610137200:08:006:0010, 4610137200:08:011:0068, 4610137200:08:013:0026, 4610137200:07:015:0059, 4610137200:08:015:0033, 4610137200:08:015:0031, 4610137200:08:015:0032, 4610137200:08:011:0064, 4610137200:08:011:0065, 4610137200:08:006:0012, 4610137200:01:003:0018, 4610137200:01:003:0019, 4610137200:08:006:0011, 4610137200:08:013:0027, 4610137200:08:013:0029, 4610137200:08:015:0030, 4610137200:08:013:0030 буде неможливо привести межі парку у відповідність до меж, визначених державним актом серії І-ЛВ №004103 від 19.12.2001.

Суд першої інстанції в рішенні від 22.05.2023 погодився з доводами прокурора та скасував у державному земельному кадастрі державну реєстрацію згідно з вищевказаними кадастровими номерами, з чим не погодився відповідач та подав апеляційну скаргу.

Відповідності до вимог ст. 131-1 Конституції України на органи прокуратури покладена функція представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Право прокурора звертатися до суду в інтересах держави передбачено також ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», ст. 53 ГПК України.

Частиною 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» встановлено , що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади , орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень , до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно з ч.4 ст. 53 ГПК України встановлено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави , в позовній чи іншій заяві , скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту , визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

«Інтереси держави» є оціночним поняттям , відтак прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство , на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган , уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Відтак, з посиланням на законодавство яке регулює схоронність об`єктів природно-заповідного фонду, прокурором встановлено під час досудового розслідування незаконну реєстрацію спірних земельних ділянок із зміненими межами, що грубо порушує, як вказує останній інтереси держави у сфері ефективного використання земель природно-заповідного фонду, оскільки унеможливить реалізацію державної політики по забезпеченню охорони, відтворення та сталого використання земель природно-заповідного фонду з урахуванням екологічних, економічних, соціальних та інших інтересів суспільства.

Окружна прокуратура 02.02.2022 звернулась з листом до Львівської міської ради, в якому вказала встановлені порушення земельного та природоохоронного законодавства.

Водночас, Львівська міська рада як орган, уповноважений розпоряджатися спірною земельною ділянкою, будучи належним чином обізнаною про існуюче порушення протягом тривалого часу , не вжила жодних заходів представницького характеру щодо захисту інтересів держави у сфері земельних відносин, обмежившись написання листів, у зв`язку з чим порушення законодавства, як вказує прокурор залишилось не усунутим.

25.03.2022 окружною прокуратурою на адресу Львівської міської ради направлено повідомлення про намір вжиття заходів представницького характеру в межах повноважень ст. ст.23,24 Закону України «Про прокуратуру».

З врахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції вважає, що вищенаведене є достатнім аргументом для підтвердження підстав щодо представництва прокурором та свідчить про дотримання останнім порядку передбаченого ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».

Частиною першою ст. 178 Цивільного кодексу України передбачено, що об`єкти цивільних прав можуть вільно відчужуватися або переходити від однієї особи до іншої в порядку правонаступництва чи спадкування або іншим чином, якщо вони не вилучені з цивільного обороту, або не обмежені в обороті.

Відповідно до пункту «г» частини четвертої ст. 84 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) землі під об`єктами природно - заповідного фонду, історико-культурного та оздоровчого призначення, що мають особливу екологічну, оздоровчу, наукову, естетичну та історико-культурну цінність, належать до земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, якщо інше не передбачено законом.

Землі природно-заповідного фонду, згідно зі ст. 43 Земельного кодексу України, - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об`єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

Статтею 44 Земельного кодексу України, встановлено, що до земель природно-заповідного фонду включаються природні території та об`єкти (природні заповідники, національні природні парки, біосферні заповідники, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам`ятки природи, заповідні урочища), а також штучно створені об`єкти (ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки - пам`ятки садово-паркового мистецтва).

Згідно з наведеними положеннями Земельного кодексу України, а також ст. ст. 3, 23, 24 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» регіональні ландшафтні парки належать до природно-заповідного фонду України.

Як правильно зазначено судом першої інстанції, територіям природно заповідного фонду законодавець надав особливий, виключний статус.

Відповідно до вимог ст. 5 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» території та об`єкти природно-заповідного фонду підлягають особливій державній охороні.

Згідно з частиною 3 ст. 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» на землях природно заповідного фонду та іншого природоохоронного або історико-культурного призначення забороняється будь - яка діяльність, яка негативно впливає або може негативно впливати на стан природних та історико-культурних комплексів та об`єктів чи перешкоджає їх використанню за цільовим призначенням.

Положеннями ст. 5 Закону України «Про екологічну мережу України» передбачено, що території та об`єкти природно-заповідного фонду є складовою екомережі.

Отже, з врахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що території та об`єкти природно-заповідного фонду, зокрема регіональні ландшафтні парки, в т. ч і регіональний ландшафтний парк «Знесіння», наділені надважливими функціями і завданнями, мають особливий статус та перебувають під особливою державною охороною, тобто згідно зі ст. 178 Цивільного кодексу України належать до об`єктів, вилучених з обороту.

Статтею 79 Земельного кодексу України визначено, що земельна ділянка це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами. Право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий (ґрунтовий) шар, а також на водні об`єкти, ліси і багаторічні насадження, які на ній знаходяться, якщо інше не встановлено законом та не порушує прав інших осіб.

Відповідно до ст. 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Винесення в натуру (на місцевість) меж сформованої земельної ділянки до її державної реєстрації здійснюється за документацією із землеустрою, яка стала підставою для її формування.

У разі встановлення (відновлення) меж земельних ділянок за їх фактичним використанням у зв`язку з неможливістю виявлення дійсних меж, формування нових земельних ділянок не здійснюється, а зміни до відомостей про межі земельних ділянок вносяться до Державного земельного кадастру.

Отже, земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Відповідно до ст. 55 Закону України «Про землеустрій» встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) проводиться відповідно до топографо-геодезичних і картографічних матеріалів.

Згідно ст. 47 Закону України «Про землеустрій» проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду розробляються з метою: збереження природного різноманіття ландшафтів, охорони довкілля, підтримання екологічного балансу, створення місць для організованого лікування та оздоровлення людей, масового відпочинку і туризму; створення приміських зелених зон, збереження і використання об`єктів культурної спадщини; проведення науково-дослідних робіт; встановлення меж водоохоронних зон та прибережних захисних смуг; визначення в натурі (на місцевості) меж охоронних зон та інших обмежень у використанні земель, встановлених законами та прийнятими відповідно до них нормативно - правовими актами, а також інформування про такі обмеження землевласників, землекористувачів, інших фізичних та юридичних осіб.

Рішення про затвердження проектів землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду одночасно є рішенням про встановлення меж таких територій.

Відомості про межі територій природно - заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, межі обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів вносяться до Державного земельного кадастру.

З матеріалів справи вбачається, що проект організації території РЛП «Знесіння» затверджений Львівською міською радою у 1998 році, а у 2001 році затверджено для РЛП "Знесіння" як об`єкту природно-заповідного фонду України зовнішню межу та межу охоронної зони.

Відповідно до ч. 4 ст. 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» межі територій та об`єктів природно-заповідного фонду встановлюються в натурі відповідно до законодавства. До встановлення меж територій та об`єктів природно-заповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проектів створення територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

З врахуванням наведеного суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що межі РЛП "Знесіння" визначенні відповідно до проекту організації території парку є чинними та діючими до встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та повинні відповідати тим, що вказані у технічній документації та зазначені у Державному акті.

Відповідно до ст. 21 Закону України «Про державний земельний кадастр» відомості про межі земельної ділянки вносяться до Державного земельного кадастру на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) - у разі встановлення (відновлення) меж земельної ділянки за її фактичним використанням відповідно до статті 107 Земельного кодексу України та у разі зміни меж суміжних земельних ділянок їх власниками.

Згідно вимог ст. 24 Закону України «Про державний земельний кадастр» державна реєстрація земельних ділянок здійснюється за місцем їх розташування відповідним Державним кадастровим реєстратором центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Отже, знайшло в судовому засіданні своє підтвердження те, що право постійного користування земельною ділянкою виникло у РЛП "Знесіння" на підставі Державного акту на право постійного користування землею, виданого 19.12.2001. Інформація про земельні ділянки до Державного реєстру земель не вносилася, кадастрові номери земельним ділянкам не присвоювалися. Наведене не спростовано скаржником належними та допустимими доказами в розумінні ст. ст. 76,77 ГПК України.

16.05.2017 Регіональним ландшафтним парком «Знесіння» та Державним підприємством геодезії, картографії та кадастру в Західному регіоні «Західгеодезкартографія» укладено договір № ЗГК - 16/2017 про надання послуг з виготовлення файлу ХМL та складання кадастрових планів, згідно параграфу 1 якого виконавець зобов`язується надати послуги, а замовник - прийняти та оплатити надані послуги. Найменування послуг: надання комплексу послуг з інженерно-геодезичних робіт по виготовленню технічної документації із землеустрою по зміні конфігурації 22-х земельних ділянок на території Регіонального ландшафтного парку «Знесіння».

Отже, з врахуванням наведеного, судом першої інстанції правильно встановлено, що зазначеними в договорі послугами порушено вимоги ст. 55 Закону України «Про землеустрій».

Згідно з ст. 22 Закону України «Про землеустрій» землеустрій здійснюється на підставі: рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо проведення робіт із землеустрою; укладених договорів між юридичними чи фізичними особами (землевласниками і землекористувачами) та розробниками документації із землеустрою; судових рішень. Рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування про надання дозволу на розробку документації із землеустрою приймається виключно у строки та лише у випадках, передбачених цим Законом та Земельним кодексом України. Зазначене рішення надається безоплатно та має необмежений строк дії.

Відповідно до інформації Львівської міської ради від 16.03.2022 №2403-вих- 21207 рішення (ухвали) про надання регіональному ландшафтному парку «Знесіння» дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) парку та рішення про затвердження зазначеної документації не приймалося.

Апеляційний господарський суд зазначає, що встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на підставі розробленої та затвердженої технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок або проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

За змістом договору № ЗГК-16/2017, його завданням були роботи щодо зміни конфігурації 22-х земельних ділянок на території РЛП «Знесіння», а не винесення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості), що не спростовано скаржником.

Пунктом 14 ст. 186 Земельного кодексу України передбачено, що технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) погодженню не підлягає і затверджується органами місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у разі якщо земельна ділянка перебуває у державній або комунальній власності.

Отже, з врахуванням наведеного правильним є висновок місцевого господарського суду про те, що технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості), за замовленням РЛП «Знесіння», розроблені у 2017 році Державним підприємством геодезії, картографії та кадастру в Західному регіоні «Західгеодезкартографія» мали бути затвердженні рішенням сесії Львівської міської ради.

В порушення вимог ст. 186 Земельного кодексу України, технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) на затвердження у Львівську міську раду не подавалася, рішення останньою не приймалися, що не заперечується сторонами.

В наступному, Державним підприємством геодезії, картографії та кадастру в Західному регіоні «Західгеодезкартографія» розроблено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості), на підставі якої в Державному земельному кадастрі проведено реєстрацію земельних ділянок, межі яких не відповідають межам, що зазначені у державному акті, що підтверджується висновком експерта за результатом проведення судової земельно-технічної експертизи та оціночної земельної експертизи №8724-87-25 від 27.09.2021.

Згідно з ч. 3 ст. 152 Земельного кодексу України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.

За змістом ст. 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно з ст. 1 Закону України «Про Державний земельний кадастр» державний земельний кадастр єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.

До складу Держгеокадастру та його територіальних органів входять державні кадастрові реєстратори, які здійснюють внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей в межах повноважень, визначених Законом України "Про Державний земельний кадастр" та цим Порядком. Державний кадастровий реєстратор має доступ до всіх відомостей Державного земельного кадастру, самостійно приймає рішення про внесення відомостей до нього, надання таких відомостей, а також відмову у внесенні або наданні відомостей (п. 5 Порядку).

Як правильно встановлено судом першої інстанції, в цій справі саме державні реєстратори Головного управління Держгеокадастру у Львівській області (на момент внесення відомостей - відділу у м. Львові Головного управління Держгеокадастру у Львівській області) здійснили зміну інформації у Державному земельному кадастрі шляхом виправлення відомостей щодо координат поворотних точок меж земельних ділянок, які знаходяться в постійному користуванні Регіонального ландшафтного парку «Знесіння», внаслідок чого були змінені конфігурації меж парку.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України "Про Державний земельний кадастр" відомості про об`єкти Державного земельного кадастру під час внесення їх до Державного земельного кадастру мають відповідати існуючим характеристикам об`єктів у натурі (на місцевості), визначеним з точністю відповідно до норм та правил, технічних регламентів. Зміст відомостей про земельні ділянки, підстави та основні вимоги щодо внесення таких відомостей до Кадастру передбачені статтями 15, 21 зазначеного Закону.

З врахуванням наведеного суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що державна реєстрація земельних ділянок природно заповідного фонду державними реєстраторами в Державному земельному кадастрі на підставі розробленої Державним підприємством геодезії, картографії та кадастру в Західному регіоні «Західгеодезкартографія» технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) проведена з порушеннями, не відповідає вимогам законодавства, межі парку в технічних документаціях не відповідають конфігурації земельних ділянок, що відображені у Державному акті, а тому правомірним є звернення із позовом про відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав.

При цьому, право власності держави або територіальної громади на обмежені в обороті об`єкти установлене законом, тому не потребує доказування правового титулу.

Таким чином, судом першої інстанції правильно зроблено висновок, що в цьому випадку зміна меж земельних ділянок Регіонального ландшафтного парку «Знесіння» шляхом зміни конфігурації 22-х земельних ділянок та реєстрації земельних ділянок у державному земельному кадастрі, враховуючи їх правовий титул, необхідно розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади.

Негаторний позов, який спрямований на захист прав законного володільця спірних земельних ділянок щодо користування і розпорядження ними, може бути заявлений впродовж всього часу тривання відповідного порушення.

Таким чином, в силу діючих на момент виникнення спірних правовідносин норм законодавства, спірні земельні ділянки з кадастровими номерами 4610137200:08:011:0064, 4610137200:08:011:0065, 4610137200:08:011:0066, 4610137200:08:011:0067, 4610137200:08:011:0068, 4610137200:08:011:0069, 4610137200:08:013:0027, 4610137200:08:013:0028, 4610137200:08:015:0030, 4610137200:08:013:0029, 4610137200:08:013:0030, 610137200:08:015:0031, 4610137200:08:013:0031, 4610137200:08:015:0032, 4610137200:08:015:0033, 4610137200:07:015:0059, 4610137200:08:006:0010, 4610137200:08:006:0011, 4610137200:08:006:0012, 4610137200:01:003:0018, 4610137200:01:003:0019, 4610137200:08:013:0026 не могли бути зареєстровані із зміною конфігурації, а межі земельних ділянок мали відповідати тим, які є у Державному акті, тому судом першої інстанції правильно зроблено висновок, що право держави на реалізацію усіх правомочностей щодо спірних земельних ділянок, а саме користування і розпорядження ними, підлягають захисту шляхом приведення земельних ділянок у попередній стан.

Як вбачається з обставин справи прокурором подано заяву про зміну предмету позову шляхом скасування у Державному земельному кадастрі державної реєстрації вищезазначених земельних ділянок.

Проаналізувавши матеріали та обставини справи, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду, що в цьому випадку, зміна предмету позову здійснювалась з метою належного виконання в подальшому рішення суду та ефективного способу захисту при збереженні підстав позову. Підставами як для заявлення позову прокурором так і для зміни предмету позову є та залишається саме: незаконне розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) РЛП «Знесіння», незаконна зміна меж парку, а саме невідповідність зовнішніх меж парку, які зазначені в державному акті на право постійного користування землею та відомостей внесених в Державний земельний кадастр.

Щодо обраного способу захисту прокурором, суд апеляційної інстанції зазначає, що саме незаконне (у порушення вимог земельного законодавства Закону України «Про охорону культурної спадщини») формування земельних ділянок, їх подальша реєстрація в Державному земельному кадастрі і становить порушення інтересів територіальної громади міста Львова, а тому такий спосіб захисту є правильним.

Таким чином, апеляційний господарський суд погоджується з висновками місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог.

З огляду на викладене, посилання скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі суд вважає такими, що не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені доводи відповідача не спростовують обгрунтованих висновків суду першої інстанції.

Доводи відзивів на апеляційну скаргу про те, що державними реєстраторами всупереч вимог законодавства проведено державну реєстрацію та присвоєно кадастрові номери земельних ділянок, державний кадастровий реєстратор не здійснив належної перевірки поданих йому документів для державної реєстрації земельних ділянок, що призвело до порушення земельного законодавства, РЛП «Знесіння» самостійно, без погодження із Львівською міською радою та Державним підприємством геодезії, картографії та кадастру в Західному регіоні «Західгеодезкартографія» укладено договір №3ГК-16/2017 про надання послуг з виготовлення файлу XML та складання кадастрових планів, а також про те, що незаконне (в порушення вимог земельного законодавства Закону України «Про охорону культурної спадщини») формування земельних ділянок, їх подальша реєстрація в Державному земельному кадастрі становить порушення інтересів територіальної громади міста Львова знайшли своє підтвердження в судовому засіданні та відповідають встановленим в справі обставинам.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Рішення Господарського суду Львівської області прийняте з дотриманням вимог норм матеріального і процесуального права, а тому підлягає залишенню без змін.

З огляду на наведене, аргументи, викладені позивачем про заперечення доводів апеляційної скарги є такими, що відповідають встановленим обставинам по справі.

Апелянтом не спростовано висновки суду першої інстанції, які тягнуть за собою наслідки у вигляді скасування прийнятого судового рішення, оскільки не доведено неправильного застосування норм матеріального і процесуального права, а тому апеляційна скарга Головного управління Держгеокадастру у Львівській області підлягає залишенню без задоволення.

Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Якщо одна із сторін визнала пред`явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 191 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1-3 статті 86 ГПК України (в редакції Закону №132-IX від 20.09.2019), суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до частини 1 статті 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи залишення апеляційної скарги без задоволення, апеляційний господарський суд дійшов до висновку про покладення на апелянта судового збору в розмірі 3721,50 грн., який сплачений згідно з квитанцією до платіжної інструкції за № 9310-7637-0923-4530 від 05.07.2023.

Керуючись ст. ст. 86, 269, 270, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ :

апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, б/н від 22.06.2023 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Львівської області від 22.05.2023 у справі № 914/605/22 залишити без змін.

Судовий збір в розмірі 3721,50 грн. покласти на апелянта.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення згідно зі ст.ст. 286-289 ГПК України.

Справу скерувати на адресу місцевого господарського суду.

Головуючий суддя Бойко С.М.

СуддіБонк Т.Б.

Якімець Г.Г.

Повний текст постанови складено 04.12.2023