Повістка

від 28.11.2023 по справі 914/2327/22

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" листопада 2023 р. Справа №914/2327/22

Західний апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого - суддіКравчук Н.М.

суддівЗварич О.В.

Матущак О.І.

Розглянувши клопотанняпредставника ПАТ ВАТ Калина - адвоката Мельника В.О. (вх. № 01-05/2873/23 від 11.09.2023 року) про стягнення витрат на професійну правничу допомогу

по розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Індустрія білизни, б/н від 02.06.2023 (вх. № апеляційного суду 01-05/1772/23 від 05.06.2023)

на рішення Господарського суду Львівської області від 04 травня 2023 року (суддя Ділай У.І., повний текст рішення складено 15.05.2023, м. Львів)

у справі №914/2327/22

за первісним позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Індустрія білизни", м. Київ

до відповідача Приватного акціонерного товариства "ВАТ "Калина", м. Червоноград, Львівська область

про стягнення 80 0000,00 грн штрафних санкцій за неналежне виконання зобов`язання за договором про надання послуг №16 від 01.06.2020

за зустрічною позовною заявою Приватного акціонерного товариства "ВАТ "Калина", м. Червоноград, Львівська область

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Індустрія білизни", м. Київ

про визнання недійсним договору про надання послуг №16 від 01.06.2020

За участю представників сторін:

від позивача:Малиновська В.Д.

від відповідача:

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Львівської області від 04.05.2023 у справі № 914/2327/22 в задоволенні, як і первісного так і зустрічного позовів відмовлено.

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 05.09.2023 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Індустрія білизни, б/н від 02.06.2023 - залишено без задоволення; рішення Господарського суду Львівської області від 04.05.2023 у справі №914/2327/22 - залишено без змін; судовий збір за подання апеляційної скарги покладено на ТОВ Індустрія білизни.

11.09.2023 на електронну пошту суду від представника ПАТ ВАТ Калина - адвоката Мельника В.О. (вх. № 01-05/2873/23 від 11.09.2023 року) поступило клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, згідно з яким просить стягнути 66 860,00 грн.

12.10.2023 на адресу Західного апеляційного господарського суду від представника позивача надійшло заперечення на вказану заяву, в якому останній не погоджується з витратами, понесеними відповідачем в суді першої інстанції в розмірі 44 302,00 грн, оскільки у задоволенні зустрічного позову ПАТ "ВАТ "Калина" було відмовлено, тому відсутні підстави для стягнення гонорару в розмірі 15 000,00 грн. Витрати на пальне у розмірі 29 302,00 грн, які включені в суму 44 302,00 грн , понесені в суді першої інстанції, не можуть бути стягнуті через пропуск строку подання доказів їх понесення. Щодо понесених витрат на пальне в суді апеляційної інстанції в розмірі 12 558,00 грн, позивач зазначив, що представником ПАТ «ВАТ Калина» не було надано доказів фактичного пробігу авто, фактичного понесення витрат на пальне, а саме доказів його придбання у зазначеній кількості у відповідний період за ціною, вказаною у розрахунку. Щодо гонорару адвоката за розгляд справи в суді апеляційної інстанції, на думку позивача, такі витрати не є співмірними зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт.

При прийнятті постанови колегія суддів керувалася таким.

Відповідно до ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати.

За змістом статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Відповідно до статті 16 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): подання заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.

3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно зі статтею 123 зазначеного Кодексу судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

При цьому, частиною третьою вказаної статті встановлено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

Під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони; 2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України»). Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (п.2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до пункту 2 частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові на позивача.

Як зазначалось вище, постановою Західного апеляційного господарського суду від 05.09.2023 апеляційну скаргу ТзОВ Індустрія білизни, б/н від 02.06.2023 - залишено без задоволення, рішення Господарського суду Львівської області від 04.05.2023 у справі №914/2327/22 - залишено без змін, судовий збір за подання апеляційної скарги покладено на ТОВ Індустрія білизни.

Представник ПАТ ВАТ Калина - адвокат Мельник В.О. подав клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, згідно якого просить стягнути 66 860,00 грн, з яких: 1) гонорар адвоката у розмірі 15 000,00 грн (правнича допомога в суді першої інстанції); 2) гонорар адвоката у розмірі 10 000,00 грн правнича допомога в суді апеляційної інстанції); 3)витрати на пальне, понесені в суді першої інстанції - 29 302,00 грн; 4) витрати на пальне, понесені в суді апеляційної інстанції - 12 558,00 грн.

Як вбачається із матеріалів справи, 01.11.2022 між відповідачам ПАТ «ВАТ «Калина» та Адвокатом Мельником В.О. укладено договір про надання правової допомоги №1-11 (а.с. 218 т.2), відповідно до якого клієнт доручає, а адвокат приймає на себе зобов`язання надати клієнту правову допомогу щодо представництва клієнта у суді та щодо інших юридичних питань ( надалі правова допомога), детальний обсяг якої визначається у додатках/додаткових угодах до цього договору або іншим чином письмово погоджується сторонами, а клієнт зобов`язується оплатити надану правову допомогу та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (п. 1.1. договору).

За надання правової допомоги клієнт сплачує адвокату гонорар. Гонорар, що підлягає сплаті адвокату, сплачується клієнтом в національній валюті України- гривні. Розмір гонорару та порядок проведення розрахунків за цим договором визначається в додатках до цього договору (п.п. 5.1.- 5.2. договору).

На підтвердження факту належного надання правової допомоги за цим договором адвокат та клієнт підписують акт надання послуг ( надалі Акт), який містить опис наданих послуг (правничої допомоги) та суму додаткових витрат, понесених адвокатом для виконання договору (за наявності). (п. 5.4. договору).

01.11.2022 між відповідачам ПАТ «ВАТ «Калина» та Адвокатом Мельником В.О. укладено Додаток № 1 до договору № 1-11 про надання правової допомоги від 01.11.2022. Вказаним додатком сторони погодили розмір гонорару адвоката за розгляд справи № 914/2327/22 в суді першої інстанції в сумі 15 000,00 грн.

14.05.2022 між відповідачам ПАТ «ВАТ «Калина» та Адвокатом Мельником В.О. укладено Додаток № 2 до договору № 1-11 про надання правової допомоги від 01.11.2022. Вказаним додатком сторони погодили розмір гонорару адвоката за розгляд справи № 914/2327/22 в суді апеляційної інстанції в сумі 10 000,00 грн.

На підтвердження понесення відповідачем витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції до матеріалів справи долучено Акт надання послуг № 1 від 04.05.2023, в якому зазначено загальну кількість часу, затраченого адвокатом на справу № 914/2327/22, а саме 40 годин та 84 години дороги ( загальна кількість 124 години) та витрати на пальне, понесені в суді першої інстанції в розмірі 29 302,00 грн.

Актом надання послуг № 2 від 07.09.2023 зазначено загальну кількість часу, затраченого адвокатом на справу № 914/2327/22 в суді апеляційної інстанції, а саме 13 годин та 36 години дороги ( загальна кількість 49 години) та витрати на пальне, понесені в суді апеляційної інстанції в розмірі 12 558,00 грн.

Додатковою угодою № 1 від 06.10.2023 до договору № 1-11 від 01.11.2022 про надання правової допомоги з метою усунення технічних описок сторони погодили внести зміни до договору та додатків до нього відповідно до умов, викладених у цій угоді. З метою усунення технічної описки у додатку № 2 до договору, сторони підтверджують, що датою укладення додатку № 2 є « 14» травня 2023 року, а тому дату укладення додатку № 2 необхідно викласти як « 14» травня 2023 року. Внесено зміни до п. З додатку № 1 до договору, виклавши його у такій редакції: « 3. Клієнт зобов?язується сплатити адвокату визначений в п. І цього додатку гонорар та погоджені у Акті витрати, пов?язані із наданням правничої допомоги, протягом 60 (шістдесяти) календарних днів з дати набуття рішенням суду законної сили. Дата набуття рішенням суду законної сили є відкладальною обставиною в розумінні ЦК України.» 4.Внесено зміни до п. 3 Додатку № 2 до договору, виклавши його у такій редакції: «3. Клієнт зобов?язується сплатити Адвокату визначений в п. І цього додатку гонорар та погоджені у Акті витрати, пов?язані із наданням правничої допомоги, протягом 60 (шістдесяти) календарних днів з дати набуття рішенням суду законної сили. Дата набуття рішенням суду законної сили є відкладальною обставиною в розумінні ЦК України.» 5. Решта умов договору залишається без змін.

Окрім того, на підтвердження витрат на пальне адвокатом відповідача долучено копії штрафів за перевищення встановлених обмежень швидкості руху від 02.08.2023, 21.08.2023 та від05.09.2023 та технічну характеристика автомобіля.

Щодо стягнення витрат на правову допомогу в розмірі 15 000, 00 грн та витрат на пальне в розмірі 29 302,00 грн, понесених в суді першої інстанції колегія суддів зазначає наступне.

У клопотанні адвокат зазначає, що дані витрати підлягають стягненню, оскільки в порядку ч. 8 ст. 129 ГПК України, у суді першої інстанції у відзиві на первісний позов та у зустрічному позові ПАТ «ВАТ «Калина» було зроблено відповідну заяву (про подання доказів понесення витрат після ухвалення рішення).

Згідно з ч. 8 ст. 129 ГПК України докази понесення витрат подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п?яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Можливість подання сторонами доказів у підтвердження понесених судових витрат, в тому числі і витрат на професійну правничу допомогу у відповідній інстанції, процесуальний закон ставить у залежність від процесуальної стадії розгляду справи у конкретній інстанції.

Тобто, докази на підтвердження розміру витрат на правничу допомогу у суді першої інстанції подаються до закінчення судових дебатів у справі саме в суді першої інстанції, або протягом п?яти днів після ухвалення рішення судом першої інстанції за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Викладене узгоджується із правовим висновком, висловленим у Постанові Верховного Суду від 08 квітня 2020 року у справі № 278/1396/ 19.

У свою чергу, суд апеляційної інстанції вирішує питання про розподіл витрат, в тому числі, які були понесені в суді першої інстанції, у разі скасування рішення та прийняття нового.

Хоча представником ПАТ «ВАТ «Калина» і була зроблена відповідна заява про подання доказів понесення витрат після ухвалення рішення, однак, як вбачається з матеріалів справи та встановлено в ході розгляду справи, заява на відшкодування витрат, а також відповідні докази так і не були подані до суду першої інстанції після винесення рішення від 04.05.2023.

Враховуючи те, що ПАТ «ВАТ «Калина» не були подані докази понесення витрат у суді першої інстанції протягом 5 днів з моменту ухвалення рішення, відповідачем було порушено строк на їх подання, отже, гонорар у розмірі 15 000,00 грн та витрати на пальне в розмірі 29 302,00 грн не можуть бути стягнуті судом апеляційної інстанції.

Колегія суддів враховує правову позицію Верховного Суду викладену у постанові від 15.06.2021 справа № 159/5837/19, згідно з якою витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено.

У постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 викладена правова позиція про те, що з урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову, суд може обмежити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням не тільки того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою і необхідною.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, або є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Водночас, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок позивача відповідно до положень статті 126 ГПК України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Аналогічних висновків дійшов також Європейський суд з прав людини, рішення якого, відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", можуть бути використані судом в якості джерела права.

Так, у п. 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, п.п. 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна та інші проти України" від 10.12.2009, п. 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, п. 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004 Європейський суд з прав людини вказав, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації.

Такі докази, відповідно до частини першої статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

При цьому, згідно з статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам статей 75-79 Господарського процесуального кодексу України.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 12.05.2020 зі справи № 904/4507/18 зауважила, що для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема, у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Ключовим критерієм під час розгляду питання щодо можливості стягнення «гонорару успіху», у справі яка розглядається, є розумність заявлених витрат. Тобто, розмір відповідної суми має бути обґрунтованим. Стягнення заявленої суми має співвідноситися із виконаною роботою щодо представництва інтересів у суді та досягнення обумовленого між сторонами успішного результату.

Отже, дослідивши заяву відповідача про ухвалення додаткового судового рішення щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, понесених у суді апеляційної інстанції, надані заявником докази, застосовуючи зазначені вище критерії розумності розміру заявлених заявником до відшкодування витрат на оплату послуг адвоката, їх необхідності та співмірності зі складністю справи і виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), обсягом наданих адвокатом послуг, враховуючи всі аспекти та характер спірних правовідносин у справі та виходячи із загальних засад господарського законодавства щодо принципів диспозитивності, змагальності сторін, рівності усіх учасників, ціну позову, складність та значення для сторін цієї справи, колегія суддів зазначає, що загальний розмір витрат на правничу допомогу заявлений відповідачем, не є пропорційним до предмета спору з огляду на наступне.

У переліку наданих послуг в суді апеляційної інстанції зазначено, зокрема, наступне.

Аналіз документів (п. 1 та п. 2).

У п. 1 зазначено про аналіз рішення суду першої інстанції та наявності підстав для апеляційного оскарження, проте, апеляційна скарга не була подана відповідачем, тож дані дії не можуть бути включені в понесені витрати.

Натомість, п. 2 також містить дії щодо аналізу рішення, апеляційної скарги, що по суті повторює дії, зазначені у п. 1.

???Юридичний аналіз процесуальних ухвал.

У п. 3 адвокатом зазначено про витрачання 1 години на юридичний аналіз процесуальних ухвал суду, як то відкриття провадження чи відкладення

розгляду справи. Колегія суддів зазначає, що дані ухвали не потребують юридичного аналізу, оскільки є інформативними і адвокату не потрібно у зв?язку з ними розробляти нову позицію по справі.

Розробка правової позиції та аналіз судової практики (п. 2, п. 4).

Зі змісту п. 2 адвокат аналізував апеляційну скаргу, розробив правову позицію по справі, а згодом, здійснив підготовку відзиву на неї.

Утім, послуги зі здійснення аналізу справи та судової практики в аналогічних справах, охоплюються послугою із підготовки заяв по суті справи, а тому їх розділення та обрахунок як двох окремих послуг є недоцільним (висновок КГС ВС у Постанові від 08.04.2021 р. у справі № 922/2321/20).

Таким чином, послуга з аналізу справи та судової практики охоплюється послугою з підготовки відзиву.

Друк та формування документів, візит до Укрпошти (п. 5).

У вказаному пункті заявлено про надання правничої допомоги у вигляді друку документів, їх формування та візит до поштового відділення з метою їх відправлення.

Проте, дані дії не є формою надання правової допомоги, визначеною ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Приїзд адвоката до суду і подання позовної заяви безпосередньо до канцелярії не відносяться до жодного з видів правничої допомоги, тому витрати на здійснення вказаних видів робіт не можуть бути відшкодовані в якості витрат на професійну правничу допомогу (правовий висновок ВС у справі № 9901/264/ 19).

Тривалість судових засідань. Так, в Акті надання послуг № 2 зазначено участь адвоката в судових засіданнях, датованих 2022 роком, хоча апеляційний розгляд справи відбувся в 2023 році.

Навіть якщо припустити, що це все технічні помилки, то у п. 9 акту зазначено про участь у судовому засіданні 04.09.2022, при цьому, розгляд справи відбувся 05.09.2023. Тобто, у акті зазначена інформація (зокрема щодо дат судових засідань) яка не відповідає дійсності.

Знову ж таки, якщо припустити, що ці судові засідання відбувались у 2023 році, то тривалість участі адвоката на засіданні також не відповідає дійсним

обставинам.

Зокрема, п. 7 Акту надання послуг № 2 зазначено про виїзд на судове засідання 02.08.2023 через перебування судді у відпустці, проте, секретар судового засідання завчасно попередив сторони у телефонному режимі про відкладення розгляджу справи. Крім того, судове засідання, призначене на 21.08.2023, не відбулось через технічні проблеми у суді, однак, адвокатом зазначено про його тривалість протягом 1 години.

Щодо впливу вирішення справи на репутацію сторони.

Представник відповідача зазначає про те, що позов може створити хибне враження про відповідача як недобросовісного контрагента, що як наслідок має вплив на репутацію відповідача та його майновий стан. Проте, у задоволенні позову позивачу було відмовлено, результат справи є у загальному доступі, що не може негативно впливати на репутацію відповідача. Крім того, дана справа не мала суспільного резонансу або публічного інтересу.

Що ж до витрат на пальне, понесених в суді апеляційної інстанції, в якості доказу саме в розмірі 12 558,00 грн, адвокат надає лише свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу та порушення правил дорожнього руху.

Жодних доказів фактичного понесення таких витрат, як то квитанції на придбання пального, надано суду не було. Лише з наявності у адвоката транспортного засобу, не можна стверджувати про те, що виїзд на судові засідання здійснювався за його допомогою, а не іншим способом (наприклад, потягом).

Також, відповідачем не наводяться докази середньої вартості пального в спірний період. Не зрозумілим залишається застосування коефіцієнту 1,15 амортизації транспортного засобу, адже це не передбачено чинним законодавством.

Необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи правова позиція викладена у ВС у справі № 910/9111/17).

Такі витрати повинні бути фактичними та неминучими, а їх розмір - обгрунтованим (правова позиція ВС у справі № 920/508/ 18).

Положеннями п. 2 ч. 2 ст. 126 ГПК України регламентовано порядок компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги (витрати на проїзд, проживання, поштові послуги тощо), для розподілу яких необхідною умовою є надання відповідних доказів, які підтверджують здійснення таких витрат.

Стала судова практика ВС при вирішенні питання про стягнення транспортних витрат, наголошує на необхідності доведення їх фактичного понесення в рамках надання правової допомоги. Вирішуючи питання про відшкодування витрат стороні, пов?язаних із прибуттям до суду, необхідно виходити з конкретних обставин справи, зважаючи на вид транспорту, яким скористалась особа, а також документи, подані нею на підтвердження здійснення цих витрат.

Якщо на підтвердження здійснених стороною витрат, пов?язаних із прибуттям до суду, подано документи щодо проїзду транспортом загального користування, то такі витрати повинні бути відшкодовані у розмірі вартості квитка, з урахуванням обмежень, встановлених чинним законодавством. Такі витрати також можуть бути відшкодовані у розмірі витрат на пально-мастильні матеріали з урахуванням встановлених норм за 1 кілометр пробігу, якщо вони підтверджені документально. Така позиція викладена у постанові ВС від 30.09.2020 у справі № 379/1418/18.

Колегія суддів бере до уваги, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання боржника утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів позивача (подібний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 04.10.2021 від №640/8316/20, від 21.10.2021 у справі №420/4820/19 тощо).

Водночас стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу. (правовий висновок Верховного Суду в постанові від 24.01.2022 року у справі №911/2737/17).

Отже, колегія суддів, враховуючи вищенаведене приходить до висновку, що заявлені представником відповідача витрати на правову допомогу є неспівмірними із складністю цієї справи, не відповідають критерію реальності таких витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), розумності їхнього розміру, а тому їх відшкодування матиме надмірний характер.

З огляду на вищевикладене, з врахуванням заперечення позивача про неспівмірність заявлених витрат колегія суддів дійшла висновку, що в даному випадку до стягнення з ТзОВ "Індустрія білизни" на користь Приватного акціонерного товариства "ВАТ "Калина" підлягає стягненню 8 000, 00 грн - витрат на професійну правничу допомогу. В решті витрат на правничу допомогу слід відмовити.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 123, 126, 129, 244 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ :

1. Клопотання представника Приватного акціонерного товариства ВАТ Калина - адвоката Мельника В.О. задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Індустрія білизни" (01030, м. Київ, вул. Михайла Коцюбинського, б. 4Б офіс 17/1 ідентифікаційний номер 40087532) на користь Приватного акціонерного товариства "ВАТ "Калина" (80100, м. Червоноград, Львівська область вул. Богуна, 1, ідентифікаційний код 05468417) 8 000,00 грн компенсації витрат на правничу допомогу, понесених у зв`язку з розглядом апеляційної скарги у справі № 914/2327/22. В решті витрат на правничу допомогу відмовити.

3. Доручити Господарському суду Львівської області видати відповідний наказ. 4. Додаткова постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку в строки, передбаченні ст.ст.287-288 ГПК України.

Веб-адреса сторінки суду https://wag.court.gov.ua/sud4870/ на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається.

Повний текст постанови виготовлено 08.12.23

Головуючий суддя Н.М. Кравчук

Судді О.В.Зварич

О.І. Матущак