Рішення

від 28.11.2023 по справі 914/1748/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.11.2023 Справа № 914/1748/23

За позовом: Фізичної особи - підприємця Панчук Ольги Дмитрівни, м.Львів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід Електро Груп", смт. Верхнє Синьовидне, Сколівський район, Львівська область

про: стягнення 97248,11грн за договором оренди приміщення №1 від 04.01.2021

Суддя У.І. Ділай

Секретар О.Старостенко

За участі представників:

Від позивача: Н.Т. Крюкова - представник;

Від відповідача: А.М. Сутковий- представник.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.06.2023, справу №914/174823 розподілено судді У.І.Ділай.

Ухвалою від 07.06.2023 позов залишено без руху.

14.06.2023 від позивача надійшла заява б/н від 12.06.2023, з якою долучено докази усунення недоліків.

Ухвалою від 19.06.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене провадження у справі. Розгляд справи призначено в порядку письмового провадження без участі представників сторін. Зобов`язано відповідача у строк 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати письмовий відзив (заперечення) на позовну заяву із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення.

10.07.2023 від відповідача надійшла заява про перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою від 13.07.2023 суд перейшов до розгляду справи за правилами загального позовного провадження, замінивши судове засідання на підготовче засідання, яке призначено на 25.07.2023.

Ухвалами від 25.07.2023 та від 12.09.2023 підготовче засідання відкладено.

Ухвалою від 26.09.2023 продовжено строк підготовчого провадження та підготовче судове засідання відкладено на 12.10.2023.

Ухвалою від 12.10.2023 відкладено підготовче судове засідання на 24.10.2023.

Ухвалою від 24.10.2023 підготовче провадження закрито та призначено справу до судового розгляду по суті на 16.11.2023.

У судовому засіданні 16.11.2023 оголошено перерву до 28.11.2023.

Представник позивача в судовому засіданні 28.11.2023 підтримав позов, з підстав наведених у позовній заяві та з посиланням на матеріали справи. Також представник позивача надав усні пояснення щодо проведеного розрахунку заявлених вимог. Крім того, представник позивача повідомив про намір подати докази понесених витрат на професійну правничу допомогу.

У судовому засіданні 28.11.2023 представник відповідача заперечив проти позову, просив відмовити в його задоволенні. Також усно представник відповідача просив зупинити провадження в цій справі до вирішення Господарським судом Львівської області справи №914/3469/23.

Розглянувши заявлене клопотання та матеріали справи, суд звертає увагу відповідача, що він не позбавлений права звернутись до господарського суду із заявою про перегляд рішення в цій справі за нововиявленими обставинами після набрання законної сили судовим рішенням у справі №914/3469/23.

В процесі розгляду матеріалів справи суд

встановив:

04 січня 2021 року між сторонами укладено договір оренди приміщення №1, відповідно до п.1.1 якого відповідачу передано в строкове платне користування нежитлові приміщення, загальною площею 50,00 м.кв., що знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Залізнична, 7В'-1.

09.01.2021 між сторонами складено акт прийому-передачі приміщення в оренду.

Відповідно до п.3.1. договору оренди договір вступає в дію з моменту його укладення та діє до « 01» грудня 2023 року.

Згідно п.1.2. договору оренди, за користування зазначеним нежитловим приміщенням орендар сплачує орендодавцю орендну плату в місяць у розмірі еквівалентному 300,00 доларів США в гривнях, згідно курсу НБУ визначеного на перше число кожного місяця.

Пунктом 1.6 договору передбачено, що орендодавець вправі односторонньо змінити розмір орендної плати в випадку зміни кон`юнктури ринку, не частіше ніж один раз на рік, шляхом направлення/вручення на адресу орендаря відповідного повідомлення. В такому випадку розмір орендної плати вважається зміненим з першого числа місяця наступного за місяцем, в якому було скеровано/вручено відповідне повідомлення.

15.07.2021 позивачем (орендодавцем) було направлено орендарю лист №16/07-21, в якому повідомлено про необхідність внесення змін до умов договору шляхом збільшення вартості оренди приміщення до 350 доларів США. Разом з листом №16/07-21 також було направлено додатковий договір №2 про внесення змін в договір оренди приміщення №1 від 04.01.2021, в якому передбачено внесення змін до п.1.2 договору оренди: «За користування зазначеним нежитловим приміщенням орендар сплачує орендодавцю орендну плату в місяць у розмірі еквівалентному 350,00 доларів США в гривнях, згідно курсу НБУ визначеного на перше число кожного місяця.»

Позивач зазначив, що лист №16/07-21 та додатковий договір №2 було отримано орендарем.

Як повідомив позивач, починаючи з січня 2022 року, орендар здійснював оплату в розмірі 350 дол. США. Однак, з березня 2022 року орендар не виконував свій обов`язок за п. 1.3.договору, не сплачував орендну плату, а надалі самовільно вирішив сплачувати лише 1/3 від розміру орендної плати, передбаченої в договорі, що свідчить про порушення умов договору №1 зі сторони орендаря.

18.06.2022 позивач направив лист №14/06-22 від 14.06.2022, в якому повідомлено про необхідність розірвання договору оренди у зв`язку із необхідністю надання нежитлових приміщень під потреби військової інфраструктури ЗСУ. Вказаний лист відповідач залишив без відповіді.

У п.3.2.3. договору оренди сторони погодили, що дія цього договору може бути припинена внаслідок розірвання договору на вимогу однієї із сторін, з письмовим повідомленням у строк не менше 1-го місяця до дати розірвання угоди.

Як зазначив позивач відповідно до відстеження вручення рекомендованих листів відповідач отримав вказаний лист 20.06.2022 та, за твердженням позивача, спірний договір оренди у з 20 липня 2022 року - припинений.

Позивач надсилав відповідачу вимогу-претензію №11/07-22-2 від 11.07.2022, відповідно до якої ФОП Панчук О.Д. просила прибути 20.07.2022 на об`єкт для повернення об`єкта оренди і підписання акта приймання-передачі, сплатити борг по орендній платі. 01.08.2022 позивач просила надати доступ до приміщення. 02.09.2022 позивач просила орендаря забезпечити свою присутність 06.09.2022 для передачі приміщення.

Спір виник внаслідок того, що відповідач не виконав взятих зобов`язань за спірним договором, не оплативши орендну плату в повному обсязі та не повернувши орендоване майно. Відтак, позивач подав позов до Господарського суду Львівської області про стягнення з відповідача 32 875,22 грн простроченої орендної плати та 32 000,00 грн неустойки.

Крім того, керуючись п. 1.1 додаткової угоди від 04.07.2021, позивач нарахував 32 000,00 грн пені, а також в порядку ч.2 ст. 625 ЦК України позивач нарахував 372,89 грн 3% річних.

Відповідач проти позову заперечив з огляду на таке.

Позивач не надав доказів наявності у нього права власності на об`єкт оренди згідно з договором оренди приміщення №1 від 04.01.2021, а наявні у справі докази не є належними, оскільки не стосуються об`єкту оренди - нежитлового приміщення площею 50 кв.м., за адресою: м. Львів, вул. Залізнична, 7В-1.

Також відповідач вважає, що надана копія непідписаного сторонами Додаткового договору № 2 від 04.07.2021 до договору оренди приміщення №1 від 04.01.2021 є неналежним та допустимим доказом у справі.

Крім того, відповідач повідомив, що пропонував позивачу добровільно погодити умови договору в частині розміру орендної плати. Проте, позивач не погодився на запропоновані відповідачем умови.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України).

Як підтверджується матеріалами справи, позивач та відповідач уклали договір оренди приміщення №1 від 04.01.2021, у зв`язку з чим набули взаємних прав і обов`язків.

У матеріалах справи відсутні та сторонами не надані докази визнання недійсним спірного договору чи визнання неукладеним в певній частині. Також відсутні докази про розірвання спірного договору.

Відповідно до частини 1 статті 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Аналогічну норму містить частина 1 статті 283 Господарського кодексу України, згідно з якою за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до п.3.1. договору оренди договір вступає в дію з моменту його укладення та діє до « 01» грудня 2023 року.

09.01.2021 між сторонами складено акт прийому-передачі приміщення в оренду.

Заперечення відповідача стосовно відсутності у позивача права власності на об`єкт оренди - нежитлового приміщення площею 50 кв.м., за адресою: м.Львів, вул. Залізнична, 7В-1 суд відхиляє з огляду на долучення до матеріалів справи правовстановлюючих документів на вказане майно. Доказів визнання недійсними поданих правовстановлюючих документів суду не надано.

Водночас суд звертає увагу, що предметом позову в цій справі є стягнення заборгованості по орендній платі, а не визнання права власності на нерухоме майно. Відповідач уклав з позивачем договір оренди, користувався орендованим майном з 09.01.2021 та здійснював оплату за оренду до березня 2022 року. Доказів протилежного суду не надано.

Щодо вимоги про стягнення 32 875,22 грн простроченої орендної плати суд зазначає таке.

Згідно з частиною 1 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Частиною 1 статті 286 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Згідно п.1.2. договору оренди, за користування зазначеним нежитловим приміщенням орендар сплачує орендодавцю орендну плату в місяць у розмірі еквівалентному 300,00 доларів США в гривнях, згідно курсу НБУ визначеного на перше число кожного місяця.

Позивач довів факт порушення відповідачем зобов`язань щодо оплати орендних платежів за спірним договором, а відповідач не заперечив проти наявності заборгованості. Однак, між сторонами наявний спір щодо розміру заборгованості.

Так, позивач нарахував 32875,22 грн простроченої орендної плати за період березень-вересень 2022 року, керуючись положеннями договору оренди приміщення №1 від 04.01.2021 та додаткового договору №2 від 04.07.2021 про внесення змін в договір оренди приміщення №1 від 04.01.2021.

Відповідно до п.1.1 додаткового договору №2 від 04.07.2021, за користування зазначеним нежитловим приміщенням орендар сплачує орендодавцю орендну плату в місяць у розмірі еквівалентному 350,00 доларів США в гривнях, згідно курсу НБУ визначеного на перше число кожного місяця.

Натомість за розрахунком відповідача розмір заборгованості по сплаті орендної плати складає 29254,90грн без врахування положень додаткового договору №2 від 04.07.2021.

Згідно із положеннями ч. 1 ст. 286 ГК України, розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Суд погоджується із доводами відповідача, що надана копія непідписаного сторонами додаткового договору № 2 від 04.07.2021 до договору оренди приміщення №1 від 04.01.2021 є неналежним та допустимим доказом погодження між позивачем та відповідачем нової ціни (істотної умови договору).

Суд констатує, що додатковий договір № 2 від 04.07.2021 до договору оренди приміщення №1 від 04.01.2021 є неукладеним.

Зважаючи на вищенаведене, судом здійснено самостійний розрахунок суми боргу з урахуванням п.1.2. договору оренди приміщення №1 від 04.01.2021 та здійснених відповідачем оплат за березень-вересень 2022 року. Так, за розрахунком суду з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення 26634,61 грн орендної плати. В задоволенні решти вимог в цій частині слід відмовити.

Стосовно вимоги позивача про стягнення з відповідача 32 000,00 грн неустойки за липень 2022 року - березень 2023 року слід зазначити таке.

За змістом положень частини першої статті 763, частини першої статті 764, частини першої статті 785 ЦК України, частини четвертої статті 284, частини четвертої статті 291 ГК України, Договір оренди припиняється у разі: закінчення строку, на який його укладено; укладення з орендарем договору концесії такого майна; приватизації об`єкта оренди орендарем (за участю орендаря); припинення юридичної особи - орендаря або юридичної особи - орендодавця (за відсутності правонаступника); смерті фізичної особи - орендаря; визнання орендаря банкрутом; знищення об`єкта оренди або значне пошкодження об`єкта оренди.

Відповідно до частини першої статті 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Отже, договір найму (оренди) є підставою для виникнення права наймача (орендаря) користуватися орендованим майном упродовж строку дії договору зі сплатою наймодавцю (орендодавцю) орендної плати, погодженої умовами договору; а припинення договору є підставою виникнення обов`язку наймача негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Правова природа плати за користування річчю (орендної плати) безпосередньо пов`язана із правомірним користуванням річчю протягом певного строку, і обов`язок здійснення такого платежу є істотною ознакою орендних правовідносин, що випливає зі змісту регулятивних норм статей 759, 762, 763 ЦК України, статей 283, 284, 286 ГК України. Із припиненням договірних (зобов`язальних) відносин за договором у наймача (орендаря) виникає новий обов`язок - негайно повернути наймодавцеві річ.

Після спливу строку дії договору найму (оренди) невиконання чи неналежне виконання обов`язку з негайного повернення речі свідчить про неправомірне користування майном, яке було передане в найм (оренду). Тому права та обов`язки наймодавця і наймача, що перебували у сфері регулятивних правовідносин, переходять у сферу охоронних правовідносин та охоплюються правовим регулюванням за частиною другою статті 785 ЦК України, яка регламентує наслідки невиконання майнового обов`язку щодо негайного повернення речі наймодавцеві.

Користування майном після припинення договору є таким, що здійснюється не відповідно до його умов, тобто є неправомірним користуванням майном, у зв`язку з чим вимога щодо орендної плати за користування майном за умовами договору, що припинився (у разі закінчення строку, на який його було укладено тощо), суперечить змісту правовідносин за договором найму (оренди) та регулятивним нормам ЦК України та ГК України.

Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма статті 762 ЦК України ("Плата за користування майном") і охоронна норма частини другої статті 785 ЦК України ("Обов`язки наймача у разі припинення договору найму") не можуть застосовуватися одночасно, адже орендар не може мати одночасно два обов`язки, які суперечать один одному - сплачувати орендну плату, що здійснюється за правомірне користування майном, і негайно повернути майно.

Неустойка, за частиною другою статті 785 ЦК України, має спеціальний правовий режим, який обумовлений тим, що зобов`язання наймача (орендаря) з повернення об`єкта оренди є майновим і виникає після закінчення дії договору. Наймодавець (орендодавець) у цьому випадку позбавлений можливості застосовувати щодо недобросовісного наймача інші ефективні засоби впливу задля виконання відповідного зобов`язання, окрім як використання права на стягнення неустойки в розмірі подвійної плати за користування орендованим майном.

Суд звертає увагу, що обов`язок орендаря сплачувати орендну плату за користування орендованим майном зберігається до припинення договору (до спливу строку дії договору оренди), оскільки орендна плата є платою орендаря за користування належним орендодавцю майном та відповідає суті орендних правовідносин, що полягають у строковому користуванні орендарем об`єктом оренди на платній основі.

Неустойка стягнення якої передбачено частиною другою статті 785 ЦК України, є самостійною формою майнової відповідальності у сфері орендних правовідносин, яка застосовується у разі (після) припинення договору - якщо наймач не виконує обов`язку щодо негайного повернення речі, і є належним способом захисту прав та інтересів орендодавця після припинення договору, коли користування майном стає неправомірним.

18.06.2022 позивач направив лист №14/06-22 від 14.06.2022, в якому повідомлено про необхідність розірвання договору оренди. Вказаний лист відповідач залишив без відповіді.

У п.3.2.3. договору оренди сторони погодили, що дія цього договору може бути припинена внаслідок розірвання договору на вимогу однієї із сторін, з письмовим повідомленням у строк не менше 1-го місяця до дати розірвання угоди.

Як встановлено судом та не заперечено сторонами спору, відповідач свого обов`язку по своєчасному поверненню орендованого майна не виконав. Акт прийому-передачі спірного майна між сторонами спору не підписано. Суду не надано інших доказів, які б підтверджували факт повернення орендованого майна в інший період.

Частиною 1 ст. 785 Цивільного кодексу України зазначено, що у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Частиною 2 ст. 785 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Відповідно до зазначеної норми, однією із основних умов застосування положень ст. 785 Цивільного кодексу України як щодо зобов`язання повернути майно, так і щодо сплати неустойки є встановлення факту припинення дії договору та користування річчю поза межами дії договору без наявності на те правових підстав.

За змістом позовної заяви позивач нарахував відповідачу неустойку у розмірі подвійної орендної плати за користування майном за період з 26.07.2022-17.03.2023 в розмірі 139594,24грн. Однак, в прохальній частині позову ФОП Панчук О.Д. просить стягнути з відповідача 32000,00 грн неустойки.

Перевіривши поданий розрахунок, підстави та правильність нарахування суми неустойки з урахуванням п.1.2. договору оренди приміщення №1 від 04.01.2021, судом встановлено, що позивачем допущені помилки у нарахуванні суми неустойки, які не зменшують суму, що підлягає до стягнення, оскільки за розрахунками суду загальна сума таких проведених нарахувань є більшою, ніж просить стягнути позивач. Враховуючи, що суд при прийнятті рішення не може вийти за межі позовних вимог, а позивач не подавав такої заяви, відтак, позовні вимоги про стягнення з відповідача 32000,00 грн неустойки за період з 26.07.2022-17.03.2023 слід задоволити.

Стосовно вимоги про стягнення 372,89грн 3% річних судом перевірено поданий позивачем розрахунок відповідно до вимог ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, за якою боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як встановлено судом позивач допустив арифметичні помилки. За розрахунком суду з відповідача до стягнення підлягає 334,94грн 3% річних за період березень-липень 2022 року. В задоволенні решти вимог в цій частині слід відмовити.

Стосовно вимоги про стягнення пені 32000,00грн пені суд зазначає таке.

Відповідно до п.1.1 додаткового договору №2 від 04.07.2021 внесено зміни до п. 1.1 договору оренди та викладено його в новій редакції: «в разі протермінування оплати орендар сплачує пеню в розмірі 2% від неоплаченої суми заборгованості за кожен день прострочення». Проте, зазначений додатковий договір №2 від 04.07.2021 сторонами не підписаний, а відтак неукладений.

Закон України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань.

Згідно із матеріалами справи, між позивачем та відповідачем, у відповідності із ст. 547 ЦК України, письмового договору про стягнення пені, як виду забезпечення виконання зобов`язання, укладено не було. Відтак, у суду відсутні підстави для задоволення вимоги позивача про стягнення пені з відповідача.

Оскільки спір виник з вини відповідача, судовий збір покладається на останнього пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись статтями 4, 7, 8, 73, 76-79, 129, 233, 236, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задоволити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАХІД ЕЛЕКТРО ГРУП" (82613, Львівська область, Сколівський район, смт.Верхнє Синьовидне, вул.Зарічна, 2, ідентифікаційний код 40172601) на користь Фізичної особи-підприємця Панчук Ольги Дмитрівни ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) 26634,61 грн орендної плати, 32000,00 грн неустойки, 334,94грн 3% річних та 1627,52грн судового збору.

3.У задоволенні решти вимог відмовити.

4.Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

5.Позивачу надати докази понесених витрат на професійну (правничу) допомогу до 04.12.2023.

6.Судове засідання для вирішення питання про судові витрати призначити на 12.12.2023 на 14 год 00 хв. Явку повноважних представників сторонам визначити на власний розсуд. Засідання відбудеться у приміщенні Господарського суду Львівської області за адресою: 79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128, 2-й поверх.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки передбачені ст.ст. 241, 256, 257 ГПК України та може бути оскаржено в порядку, визначеному розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Інформацію по справі, яка розглядається можна отримати за наступною веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015.

Повне рішення складено 08.12.2023.

Суддя Ділай У.І.