Постанова

від 05.12.2023 по справі 443/79/23

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 443/79/23 Головуючий у 1 інстанції: Сливка С.І.

Провадження № 22-ц/811/2040/23 Доповідач в 2-й інстанції: Ніткевич А. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2023 року Львівський апеляційнийсуд вскладі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Ніткевича А.В.,

суддів: Бойко С.М., Копняк С.М.,

секретаря Матяш С.І.

з участю прокурора Сеніва О.П.

розглянувши увідкритому судовомузасіданні вприміщенні Львівськогоапеляційного судуу м.Львові цивільнусправу заапеляційною скаргою Стрийської окружної прокуратури Львівської області на ухвалу Жидачівського районного суду Львівської області від 26 червня 2023 року в складі судді Сливки С.І. в справі за позовом Першого заступника керівника Стрийської окружної прокуратури Львівської області в інтересах держави в особі Жидачівської міської ради Львівської області до ОСОБА_1 про розірвання договору оренди землі, повернення земельної ділянки,-

встановив:

У січні 2023 року перший заступник керівника Стрийської окружної прокуратури Львівської області звернувся до суду в інтересах держави в особі Жидачівської міської ради Львівської області із позовною заявою до ОСОБА_1 про розірвання договору оренди землі, повернення земельної ділянки, просив розірвати договір оренди землі від 22.10.2020, б/н укладений між Вільховецькою сільською радою (на даний час Жидачівська міська рада) та ОСОБА_1 щодо земельної ділянки площею 55,90 га, кадастровий номер 4621585900:05:000:0107 та зобов`язати відповідача повернути власникуЖидачівській міській раді вказану земельну ділянку.

Ухвалою Жидачівського районного суду Львівської області від 08.02.2023 відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження.

Оскаржуваною ухвалою Жидачівського районного суду Львівської області від 26 червня 2023 року закрито провадження в справі за позовом Першого заступника керівника Стрийської окружної прокуратури Львівської області в інтересах держави в особі Жидачівської міської ради Львівської області до ОСОБА_1 про розірвання договору оренди землі, повернення земельної ділянки.

Ухвалу суду оскаржив перший заступник Стрийської окружної прокуратури Львівської області, вважає ухвалу незаконною, постановленою внаслідок неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права та неправильного застосування норм матеріального права.

Зазначає, що договір оренди землі від 22.10.2020 № б/н укладений між Вільховецькою сільською радою з однієї сторони та ОСОБА_1 з іншої сторони.

Згідно із п. 2 цього договору земельна ділянка передається в оренду із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності, для випасання худоби, площею 55,90 га.

Право оренди зареєстроване за ОСОБА_1 , номер запису про інше речове право 39509416.

Поряд з цим, встановлено, що спірна земельна ділянка розорана і використовується ОСОБА_1 для вирощування сільськогосподарських культур.

На ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення від 01.06.2021, вручено припис про усунення порушень вимог земельного законодавства та винесено постанову про накладення адміністративного стягнення.

14.09.2022 комісією Жидачівської міської ради проведено обстеження земельної ділянки кадастровий номер 4621585900:05:000:0107 та встановлено, що вказана земельна ділянка засіяна сільськогосподарськими культурами про що складено акт обстеження.

Таким чином, відповідач використовує орендовану земельну ділянку для сільськогосподарського призначення, як ріллю, а не як пасовища.

Щодо реєстрації ОСОБА_1 ФГ «Пчани-Денькович» та здійснення ним господарської діяльності, як підстави для закриття провадження у праві, зазначає, що фізична особа, яка в установленому законом порядку набула статус підприємця, не втрачає свого статусу фізичної особи.

Крім цього, наявність статусу підприємця не свідчить про те, що з моменту державної реєстрації фізичної особи підприємця така особа виступає як підприємець у всіх правовідносинах.

Зазначає, що у спірних правовідносинах ОСОБА_1 виступає як фізична особа, а не підприємець, оскільки спірний договір оренди укладений між органом місцевого самоврядування та ним, як фізичною особою, а умовами такого не передбачено можливість використання землі фермерським господарством.

Крім цього, особою, яка вчинила адміністративне правопорушення є ОСОБА_1 , а не фермерське господарство, більше того, представник відповідача вважає, що спір має розглядатися в порядку цивільного судочинства.

Також, звертає увагу на те, що спірна земельна ділянка передавалася в оренду без конкурентних засад (не на земельних торгах), при цьому, передача земельної ділянки для ведення фермерського господарства, вже створеному господарству могла бути відбутися виключно на земельних торгах.

Крім цього, орендна плата вноситься орендарем ОСОБА_1 .

Не погоджується із врахуванням судом першої інстанції відповідної судової практики.

Просить скасуватиухвалу Жидачівськогорайонного судуЛьвівської областівід 26червня 2023року танаправити справудля продовженнярозгляду досуду першоїінстанції.Судові витрати покласти на відповідача.

В судовому засіданні прокурор Сенів О.П. апеляційну скаргу підтримав, в обґрунтування надав пояснення, аналогічні доводам скарги.

Інші учасники справи, будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи, в судове засідання не прибули, не повідомили суд про причину неявки.

На переконання колегії суддів, матеріалів справи достатньо для розгляду справи по суті, а тому вважає за можливе, відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України, розглядати справу за відсутності осіб учасників справи, які не з`явилися в судове засідання.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення прокурора на підтримку доводів скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково враховуючи таке.

Частиною третьою статті 3ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до приписів частини першої статті 2ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожна людина має можливість безперешкодного звернення до суду за захистом своїх прав. Це право гарантується частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якій зазначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно грунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, місцевий суд виходив з того, що спір має ознаки господарського.

Так, розмежування компетенції судів з розгляду земельних спорів здійснено відповідно до їх предмета та суб`єктного складу учасників.

Судом встановлено, що спірна земельна ділянка фактично була надана в оренду ОСОБА_1 , як засновнику та керівнику фермерського господарства, для використання фермерським господарством (для випасання худоби ФГ «Пчани-Денькович») та фактично використовується ФГ «Пчани-Денькович» для здійснення господарської діяльності.

Таким чином, надана в оренду ОСОБА_1 земельна ділянка фактично використовується заснованим ним ФГ «Пчани-Денькович» для здійснення господарської діяльності, тому такавходить до складу земель фермерського господарства.

При цьому, оскільки фермерські господарства є юридичними особами, їхні земельні спори з іншими юридичними особами, зокрема з органом державної влади, щодо користування земельними ділянками, наданими із земель державної або комунальної власності, підвідомчі господарським судам.

Зважаючи на те, що спірні правовідносини виникли між органом місцевого самоврядування та фермерським господарством в особі керівника ОСОБА_1 щодо користування земельною ділянкою, у зв`язку із здійсненням господарської діяльності, суд дійшов висновку, щопровадження у справі необхідно закрити, оскільки спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинстватапідвідомчий господарським судам.

Розглядаючи справу суд першої інстанції врахував правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.10.2022, справа № 922/1830/19.

Зважаючи на те, що предметом даного апеляційного розгляду є лише процесуальне питання від вирішення якого залежить виключно можливість продовження розгляду даного позову місцевим загальним судом, колегія суддів не приймає до уваги доводи апеляційної скарги щодо суті спірних правовідносин, оскільки таким може бути надана правова оцінки лише під час ухвалення рішення по суті спору.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення колегія суддів виходить з такого.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч. 1ст. 5 ЦПК України).

Частинаст. 55 Конституції Українимістить загальну норму, яка означає право кожного звернутися до суду, якщо його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод.

Таким чином, положення ч. 1ст. 55 Конституції Українизакріплює одну з найважливіших гарантій здійснення як конституційних, так й інших прав та свобод людини і громадянина.

Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Отже, гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Європейський суд з прав людини у п. 24 рішення від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» зазначив, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін «судом встановленим законом» у п. 1 ст. 6 Конвенції передбачає всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства, якими є цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне.

Порядок пред`явлення позову регламентованийстаттею 184 ЦПК України.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст.186 ЦПК Українисуддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства.

Крім цього, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК Українисуд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Закриття провадження - це форма закінчення розгляду цивільної справи без винесення судового рішення у зв`язку із виявленням після відкриття провадження обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

Перелічені вище наслідки щодо неможливості розгляду відповідної справи в порядку цивільного судочинства, різняться виключно часом (стадією) встановлення відповідних обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи у порядку цивільного судочинства.

В свою чергу, відповідно до ст. 19 ЦПК Українисуди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Натомість, Господарський процесуальний кодекс Українивстановлює, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб`єктів господарювання та їх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення господарської діяльності, крім актів (рішень) суб`єктів владних повноважень, прийнятих на виконання їхніх владних управлінських функцій, та спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем; й інші справи у спорах між суб`єктами господарювання (пункти 1, 10, 15 частини першоїстатті 20 цього кодексу).

Таким чином, критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є наявність у них спору про право цивільне та суб`єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа), по-третє, пряма вказівка закону про вирішення спору в порядку певного судочинства.

Статтею 48 ЦПК Українивизначено, що сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачами і відповідачами можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.

Виходячи з положень цивільного процесуального законодавства відповідачце особа, яка має безпосередній зв`язок зі спірними правовідносинами та, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у цивільній справі для відповіді за пред`явленими вимогами.

Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є виключним правом позивача. Натомість встановлення належності відповідачів й обгрунтованості позову є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

Зазначене узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц.

Як беззаперечно вбачається з матеріалів справи, звертаючись до суду із даним позовом в інтересах держави в особі Жидачівської міської ради Львівської області прокурор просить про розірвання договору оренди землі від 22.10.2020, б/н укладений між Вільховецькою сільською радою (на даний час Жидачівська міська рада) та ОСОБА_1 щодо земельної ділянки площею 55,90 га, кадастровий номер 4621585900:05:000:0107 та зобов`язання повернути власникуЖидачівській міській раді вказану земельну ділянку з підстав використання такої не за цільовим призначенням та встановлених порушень, щодо передання такої у користування, у позовній заяві визначив відповідачем ОСОБА_1 , як фізичну особу.

Слідуючи принципу диспозитивності цивільного судочинства (ст. 13ЦПК України), суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно доЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судому передбачених цим Кодексом випадках.

Земельні спори, сторонами в яких є насамперед юридичні особи та фізичні особи-підприємці, про захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів розглядаються господарськими судами, а інші - за правилами цивільного судочинства.

Поряд з цим, із матеріалів справи чітко вбачається, що суб`єктний критерій даного спору не свідчить про господарську юрисдикцію такого, оскільки однією стороною такого є фізична особа, власне без статусу підприємця (ФОП).

Для визначення юрисдикції поряд із суб`єктним критерієм, колегія суддів також враховує та перевіряє і предметний критерій даного спору.

У цьому контексті колегія суддів розділяє доводи апеляційної скарги стосовно того, що наявність статусу підприємця у відповідної особи не свідчить про те, що з моменту державної реєстрації такого, конкретна особа виступає як підприємець у всіх правовідносинах.

Так, рішенням № 1990 Вільховецької сільської ради від 21.10.2020 громадянину ОСОБА_1 , зокрема, була передана в оренду на 7 років земельна ділянка площею 55,90 га, кадастровий номер 4621585900:05:000:0107, що у с. Пчани, із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності без зміни цільового призначення для випасання худоби ФГ «Пчани-Денькович» (а.с. 14).

22.10.2020 між Вільховецькою сільською радою, в особі сільського голови Ілюка Василя Івановича та ОСОБА_1 був укладений договір оренди землі згаданої земельної ділянки для випасання худоби (а.с. 19-26).

07.12.2020 до договору оренди землі від 22.10.2020 була укладена додаткова угода, якою внесено зміни до п. 8 договору та викладено такий у новій редакції, зокрема визначено орендну плату та те, що така вноситься виключно у грошовій формі (а.с. 27).

Згідно із копією Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 29.03.2021, земельна ділянка площею 55,90 га, кадастровий номер 4621585900:05:000:0107 перебуває у оренді ОСОБА_1 .

Так, з Акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом земельної ділянки від 07.05.2021 № 179-ДК/166/АП/09/01/-21 слідує про відхилення від проектів землеустрою, які полягають у порушенні земельного законодавства під час використання земельних ділянок громадянином ОСОБА_1 (а.с. 42-43).

Крім цього, про порушення саме громадянином ОСОБА_1 вимог земельного законодавства свідчить протокол про адміністративне правопорушення від 01.06.2021, припис Головного управління Держгеокадастру у Львівській області від 01.06.20221 та постанова про накладення адміністративного стягнення від 07.06.2021 (а.с. 44-49).

Як вже зазначалося, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках (п. 1 ч. 1 ст. 20 ГПК України).

За змістом частин першої та третьої статті 3 ГК України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність). Діяльність негосподарюючих суб`єктів, спрямована на створення і підтримання необхідних матеріально-технічних умов їх функціонування, що здійснюється за участю або без участі суб`єктів господарювання, є господарчим забезпеченням діяльності негосподарюючих суб`єктів.

Відповідно до ст. 20 ЦПК України та ст. 21 ГПК України не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства, якщо інше не передбачено цими кодексами.

Зважаючи на зазначене та виходячи із здійсненого аналізу позовних вимог і матеріалів справи, колегія приходить переконання, що у даній справі відсутній спір між сторонами, який виник у зв`язку із здійсненням господарської (підприємницької) діяльності, оскільки вимога спрямована до фізичної особи ОСОБА_1 та стосується його прав та обов`язків, як орендаря земельної ділянки.

Не спростовує відповідних висовків і те, що Фермерське господарство «Пчани-Денькович» було зареєстровано 19.03.2010, а відповідач ОСОБА_1 є директором такого чи те, що надана в оренду земельна ділянка фактично використовується фермерським господарством.

Так, ФГ «Пчани-Денькович», код ЄДРПОУ 36738335, зареєстроване 19.03.2010, уповноважена особа якого є ОСОБА_1 , основним видом діяльності є 01.41 Розведення великої рогатої худоби молочних порід, інші види діяльності 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур, 01.42 Розведення іншої великої рогатої худоби та буйволів, 01.43 Розведення коней та інших тварин родини конячих, 01.46 Розведення свиней, 01.50 Змішане сільське господарство, 01.61 Допоміжна діяльність у рослинництві, 01.62 Допоміжна діяльність у тваринництві, 01.63 Післяурожайна діяльність, 46.11 Діяльність посередників у торгівлі сільськогосподарською сировиною, живими тваринами, текстильною сировиною та напівфабрикатами, 46.23 Оптова торгівля живими тваринами, 81.30 Надання ландшафтних послуг.

Поряд з цим, із заявою про надання спірної земельної ділянки відповідач звернувся як фізична особа з метою безкоштовного отримання такої, а тому ототожнення фізичної особи та фермерського господарства в цих правовідносинах є неправильним.

Більше того слідуючи висновку викладеному у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2019 у справі № 621/2501/18, після одержання громадянами земельних ділянок та передання їх уже створеним раніше господарствам без реєстрації нового господарства, зазначені спори з огляду на суб`єктний склад сторін згідно з приписамист.19 ЦПК Українинеобхідно розглядати за правилами цивільного судочинства.

Також, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 357/1180/17 за позовом про визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку, викладеного в її постанові від 20 червня 2018 року у справі № 317/2520/15-ц, про те, що спори, пов`язані з наданням без проведення земельних торгів в оренду земельної ділянки існуючому фермерському господарству шляхом надання в оренду додаткової земельної ділянки для ведення фермерського господарства його засновнику і подальшого передання цієї ділянки в користування фермерського господарства, мають розглядатися за правилами господарського судочинства.

Крім цього, у постановах від 20 березня 2019 року у справі № 619/1680/17-ц, від 3 квітня 2019 року у справі № 621/2501/18, від 15 січня 2020 року у справі № 698/119/18 від 12 травня 2020 року у справі № 357/1180/17 Велика Палата Верховного Суду визначила цивільну юрисдикційність земельних спорів за участю фермерських господарств у разі, якщо спір стосується виділення земельної ділянки для ведення фермерського господарства фізичній особі, яка вже реалізувала своє право на отримання у спрощеному порядку земельної ділянки для ведення фермерського господарства, створила таке фермерське господарство, а потім знову як фізична особа скористалася таким правом, звернулася до компетентного органу та отримала повторно земельну ділянку чи земельні ділянки для ведення фермерського господарства.

За висновком Великої Палати Верховного Суду при визначенні юрисдикції спору про повторне виділення фізичним особам земельних ділянок для ведення фермерського господарства слід враховувати, що до цивільної юрисдикції відносяться спори, у яких фізична особа до цього звернення вже реалізувала право на отримання земельної ділянки для ведення фермерського господарства і до звернення з новою заявою створене фермерське господарство, якому в користування передана земельна ділянка. При цьому створення чи нестворення іншого фермерського господарства на час відкриття провадження у справі не має значення.

Узагальнено Велика Палата Верховного Суду визначила цивільну юрисдикційність земельних спорів щодо земельних ділянок, наданих для ведення фермерського господарства, у разі, якщо:

- фізична особа зверталася до уповноваженого органу та отримала спірні земельні ділянки для ведення фермерського господарства, а фермерське господарство було нею зареєстроване після звернення до суду з позовом та відкриття провадження у справі (або взагалі не було зареєстроване);

- спір стосується виділення земельної ділянки для ведення фермерського господарства фізичній особі, яка вже реалізувала своє право на отримання у спрощеному порядку земельної ділянки для ведення фермерського господарства, створила таке фермерське господарство, а потім знову як фізична особа скористалася таким правом, звернулася до компетентного органу та отримала повторно земельну ділянку чи земельні ділянки для ведення фермерського господарства.

Господарська ж юрисдикція спору узагальнено визначалася:

- у правовідносинах користування земельною ділянкою, первинно наданою фізичній особі для ведення фермерського господарства, вважаючи, що в силу прямих приписів законодавства з дня державної реєстрації такого фермерського господарства відбувалася фактична заміна орендаря й обов`язки землекористувача земельної ділянки;

- коли земельна ділянка виділялася додатково фермерському господарству як юридичній особі.

В свою чергу, у кожному випадку для порівняння правовідносин та їх оцінки на предмет подібності, насамперед необхідно встановити, які правовідносини є спірними, тоді порівнювати права й обов`язки сторін відповідних правовідносин з правовим регулюванням (змістовий критерій), а у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням та суб`єктним складом спірних правовідносин, й об`єкти спорів.

Таким чином, з метою застосування відповідних приписів процесуального закону не будь-які обставини справ є важливими у контексті визначення подібності правовідносин та як наслідок врахування таких у спірних правовідносинах.

Враховуючи зазначене,не єрелевантним посилання в оскаржуваній ухвалі на висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.10.2022 в справі №922/1830/19, оскільки висновки у такій зводяться до оцінки правовідносин щодо користування землями фермерського господарства, у тому числі з центральним органом виконавчої влади, який реалізує політику у сфері земельних відносин чи іншими юридичними особами, тобто правовідносини зазначені у цій постанові та у даній справі є різними, хоча констатація апеляційним судом такого факту не свідчить про незгоду із висловленими у цій постанові висновками.

Наведене у сукупності дає підстави для висновку про відсутність обставин, як б свідчили про господарську юрисдикцію даного спору, тому такий необхідно розглядати за правилами цивільного судочинства.

Таким чином, суд першої інстанції належним чином не визначив характеру спору, суб`єктного складу правовідносин, предмета та підстав заявлених вимог, унаслідок чого дійшов помилкового висновку щодо необхідності закриття провадження з відповідних підстав.

Відповідно дост.379ЦПК України,підставами дляскасування ухвалисуду,що перешкоджаєподальшому провадженнюу справі,і направленнясправи дляпродовження розглядудо судупершої інстанції,зокрема,є невідповідністьвисновків судуобставинам справита порушеннянорм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Оскільки, оскаржувана ухвала постановлена зпорушеннямнорм процесуального права, її необхідно скасувати, як таку, що перешкоджає подальшому розгляду справизнаправленнямсправидо суду першої інстанції для продовження розгляду.

При цьому, оскільки розгляд справи не завершений, вимога апеляційної скарги про стягнення судових витрат не може бути задоволена, що свідчить про часткову під ставність скарги.

Керуючись ст.ст. 258, 259, 367, 368, п. 2 ч. 1ст. 374, ст.ст. 381, 382, 383 ЦПК України, суд,-

постановив:

Апеляційну скаргу Стрийської окружної прокуратури Львівської області задовольнити частково.

Ухвалу Жидачівського районного суду Львівської області від 26 червня 2023 рокускасувати і справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В іншій частині скаргу залишити без задоволення.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складений 07 грудня 2023 року.

Головуючий: А.В. Ніткевич

Судді: С.М. Бойко

С.М. Копняк