Рішення
від 07.12.2023 по справі 947/30647/20
КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ОДЕСИ

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ

Справа № 947/30647/20

Провадження № 2/947/131/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.12.2023 року

Київський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого судді Калініченко Л.В.

при секретарі Матвієвої А.В.,

за участю:

представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Управдом-1» - Гаспарянц Дмитро Михайлович,

представника відповідача ОСОБА_1 ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою

Товаристваз обмеженоювідповідальністю «Управдом-1»

до ОСОБА_1

про стягненнязаборгованості за надані послуги

таза зустрічнимпозовом ОСОБА_1

до Товаристваз обмеженоювідповідальністю «Управдом-1»

про визнаннядоговору недійсним,

ВСТАНОВИВ:

23.10.2020 року ТОВ «Управдом-1» звернулося до Київського районного суду міста Одеси з позовом до ОСОБА_1 про стягненнязаборгованості за надані послуги, в якому просить суд стягнути з ОСОБА_1 : 1) заборгованість за договором від 30.10.2007 року № 39/Ш.7 про надання послуг з утримання будинку та прибудинкової території за період з 01.10.2018 року по 01.10.2020 року у загальній сумі 21048,07 грн., яка складається з: основна заборгованість 18193,92 грн.; інфляційні втрати 1760,65 грн.; 3% річних 1 093,50 грн.; 2) заборгованість з оплати послуг з водопостачання та водовідведення за період з 01.10.2018 року по 01.10.2020 року у загальній сумі 14 851,41 грн., яка складається з: основна заборгованість 12837,54 грн.; інфляційні втрати 1242,30 грн.; 3% річних 771,57 грн.; 3) заборгованість за договором з організації охорони прибудинкової території та компенсації витрат з її утримання від 28.11.2016 року за період з 01.10.2018 року по 01.10.2020 року у загальному розмірі 8815,38 грн., яка складається з: основна заборгованість 7620,00 грн.; інфляційні втрати 737,40 грн.; 3% річних 457,98 грн.

ТОВ «Управдом-1» обґрунтовує свої вимоги тим, що ОСОБА_1 є власником трикімнатної квартири АДРЕСА_1 .

Балансоутримувачем вищевказаного житлового будинку було Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельно-монтажне управління № 1» (далі ТОВ «БМУ № 1»). Відповідно до актів прийому-передачі укладених згідно з рішенням Одеської міської ради від 21.12.2007 року за №2099-V, від 21.12.2012 року за №2473-VI, та складеного згідно протоколу загальних зборів ТОВ «БМУ № 1 №7 від 29.12.2007 року, ТОВ «БМУ № 1» передало, а ТОВ «Управдом-1» прийняло на свій баланс зазначений вище житловий будинок.

Тобто, управителем вказаного житлового будинку є - ТОВ «Управдом-1», яке надає житлово-комунальні послуги з управління будинком, утримання будинку та прибудинкової території, постачання холодної води та водовідведення.

Тарифи на послуги з утримання будинку, споруд та прибудинкової території встановлені рішенням виконкому Одеської міської ради від 11.08.2011 року № 543, від 21.06.2012 року № 197 та від 30.03.2017 року № 96. Коригування тарифів здійснено згідно наказів ТОВ «Управдом-1» від 23.12.2016 року № 78, від 06.04.2017 року № 81 та від 30.07.2018 року № 93.

Щодо послуг з водопостачання та водовідведення, представник зазначає, що останні надаються за наслідком укладених ТОВ «Управдом-1», як колективним членом, та ТОВ «Інфокс» в особі філії «Інфоксводоканал» договору про послуги водопостачання і водовідведення за №147/1 від 26.11.2008 року та колективного договору №10213 про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення від 30.01.2019 року, до якого в подальшому внесені зміни додатковими угодами.

Також, як стверджує позивач, 28.11.2016 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Управдом-1» було укладено Договір на організацію охорони прибудинкової території і компенсацію витрат з її утримання, за умовами якого власник доручає, а управитель приймає на себе зобов`язання укласти від власного імені з ліцензованою охоронною організацією договір охорони прибудинкової території багатоповерхового будинку АДРЕСА_2 . Власник сплачує Управителю витрати з надання послуг по охороні прибудинкової території, у порядку, передбаченому цим договором.

30.10.2007 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Управдом-1» було укладено Договір №39/Ш.7 про надання послуг з утримання будинку та прибудинкової території. За умовами вказаного договору вартість послуг встановлюється згідно тарифів, розрахованих на один кв. м. загальної площі квартири, які затверджуються Виконавцем. Вартість послуг може бути змінена в односторонньому порядку у випадку змін фактичних витрат на утримання, обслуговування будинку, тарифів постачальників послуг, оплати заробітної плати обслуговуючого персоналу, та в інших випадках зміни розміру складових частин тарифу. Вищевказаний договір є чинним.

Як стверджує ТОВ «Управдом-1», ним в повному обсязі виконуються умови вказаних договорів та визначені обов`язки з надання інших послуг. Житловий будинок знаходиться у задовільному технічному стані.

Водночас ОСОБА_1 несвоєчасно виконує свої зобов`язання з оплати наданих послуг з утримання будинку та прибудинкової території, водопостачання та водовідведення, охорони прибудинкової території, у зв`язку з чим виникла вищевказана заборгованість за період з 01.10.2018 року по 01.10.2020 року у заявленому до стягненні розмірі.

Вказані обставини зумовили звернення позивача до суду з даним позовом.

У відповідності до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, цивільну справу за вказаним позовом було розподілено судді Калініченко Л.В.

Ухвалою судді Київського районного суду міста Одеси від 10.11.2020 року вказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження та призначено дату, час і місце проведення судового засідання.

02.04.2021 року до суду від імені відповідача ОСОБА_1 , через представника адвоката Бережного О.В., надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідачки просить суд відмовити у задоволенні позову ТОВ «Управдом-1», з посиланням на їх необґрунтованість та безпідставність.

В обґрунтування відзиву представник посилається на те, що відповідач з зазначених у позові обставин визнає лише те, що їй - ОСОБА_1 належить на праві власності квартира АДРЕСА_3 , поряд з цим не визнаються і заперечуються обставини, що відповідач отримував від позивача послуги, заборгованість по яким позивачем заявлено до стягнення.

Представник стверджує, що надані позивачем в якості доказів копії актів про фактичну кількість осіб, що проживають за адресою: АДРЕСА_4 , не є належними доказами обсягу наданих послуг, внаслідок чого нарахування і вимоги за цими послугами, як наданими, є необґрунтованими та безпідставними.

Щодо суми основної заборгованості за надані послуги з утримання будинку та прибудинкової території у період з 01.10.2018 року до 01.10.2020 року у розмірі 18 193,92 грн., представник відповідача вважає такими, що розраховані з порушенням норм положення «Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій» затвердженому Постановою КМУ № 869 від 01.06.2011 р. (редакція від 15.11.2017 р.), враховуючи, що відповідачем необґрунтовано та протиправно на підставі власних наказів збільшені тарифи, що в свою чергу встановленні рішеннями виконавчого комітету ОМР, а відтак формування заборгованості здійснювалось з урахуванням неналежних тарифів: 5,83 грн. та 7,36 грн.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідачки заборгованості за надання послуг з охорони прибудинкової території обґрунтована посиланням на укладений з відповідачкою договір на організацію охорони прибудинкової території та компенсації витрат з її утримання від 28.11.2016 року, який як стверджує представник відповідача, взагалі містить ознаки підробки.

Крім того, 02.04.2021 року до суду від імені відповідача ОСОБА_1 , через представника адвоката Бережного О.В., також надійшла зустрічна позовна заява до ТОВ «Управдом-1» про визнання недійсним договору з організації охорони прибудинкової території та компенсації витрат з її утримання від 28.11.2016 року недійсним, з посиланням на його не підписання та відсутність волевиявлення ОСОБА_1 на укладення цього правочину на визначених в ньому умовах.

12.04.2021 року судом у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження було ухвалено прийняти та долучити до матеріалів справи відзив на позовну заяву, а також ухвалено прийняти та об`єднати зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 для спільного розгляду з первісним позовом ТОВ «Управдом-1».

За наслідком подання зустрічного позову та необхідністю вчинення подальших процесуальних дій, судом, з урахуванням думки сторін по справі, було ухвалено перейти зі спрощеного позовного провадження до загального позовного провадження, за наслідком чого призначено дату, час і місце проведення підготовчого судового засідання.

30.04.2021 року до суду від представника ТОВ «Управдом-1», як відповідача за зустрічним позовом, надійшов відзив на зустрічну позовну заяву,в якому представник просить суд відмовити у задоволенні зустрічного позову, з підстав його необґрунтованості та безпідставності.

Представник ТОВ «Управдом-1», як відповідача за зустрічним позовом, посилається на те, що виходячи з положень спірного Договору від 28.11.2016 року, ТОВ «Управдом-1» було укладено з ТОВ «Охорона-Сервіс-Тірас» договір про надання охоронних послуг від 01.12.2017 року, за наслідком чого ТОВ «Управдом-1» виконано умови договору від 28.11.2016 року, а власниками будинку АДРЕСА_2 , у тому числі ОСОБА_1 , належним чином споживаються послуги, які виконуються ТОВ «Охорона-Сервіс-Тірас». Крім того, представник ТОВ «Управдом-1» вказує, що за ОСОБА_1 рахуються 2 транспортні засоби, як такі що перебувають у користуванні та потребують охорони на прибудинковій території будинку АДРЕСА_2 , що в свою чергу виконується з боку ТОВ «Управдом-1» належним чином, однак ОСОБА_1 протиправно не виконується власного зобов`язання зі сплати грошових коштів за такі послуги, які надані належним чином.

Щодо доводів ОСОБА_1 про наявність підстав для визнання недійсним спірний договір про надання охоронних послуг від 01.12.2017 року, з підстав його не підписання, представник відповідача ТОВ «Управдом-1» вважає безпідставними, з огляду на те, що вказаний договір не підписувався безпосередньо за присутності представника ТОВ «Управдом-1», а надавався чоловікові ОСОБА_1 , який після його підписання повернувся до уповноваженої особи ТОВ «Управдом-1». Не зважаючи на зазначені обставини, що фактично вказаний договір міг бути підписаний будь-ким, представник ТОВ «Управдом-1» стверджує, що після дати його укладення ОСОБА_1 фактично споживались послуги з охорони прибудинкової території, а також сплачувались за них кошти, що свідчить про визнання надання таких послуг, як і наявність правовідносин між нею та ТОВ «Управдом-1».

Додатково представник ТОВ «Управдом-1» стверджує, що додатковим рішенням Київського районного суду міста Одеси від 07.02.2020 року по справі №520/20711/18 ухвалено стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за послугами з охорони прибудинкової території за період з 31.01.2017 року по 30.09.2018 року в сумі 6093,73 грн., з урахуванням інфляційних та трьох відсотків річних, що додатково свідчить про наявність договірних відносин встановлених судом.

Додатково, представником ТОВ «Управдом-1», як відповідачем за зустрічним позовом, надано заяву про застосування строків позовної давності до зустрічного позову ОСОБА_1 , з посиланням на те, що звернувшись у квітні 2021 року з позовом щодо оспорювання договору від 28.11.2016 року, про якій останній було достеменно відомо терміном до квітня 2018 року, ОСОБА_1 пропущено встановлена законом позовна давність у три роки на звернення до суду з даним позовом.

17.05.2021 року судом у підготовчому судовому засіданні ухвалено прийняти вказаний відзив на зустрічну позовну заяву від ТОВ «Управдом-1» та приєднати до матеріалів справи, а також за клопотанням ОСОБА_1 зобов`язано представника ТОВ «Управдом-1» надати до суду оригінал оспорюваного договору від 28.11.2016 року.

15.09.2021 року до суду від представника ТОВ «Управдом-1», як позивача за первісним позовом, надано до суду відповідь на відзив на позовну заяву, в якому просить суд задовольнити первісним позов та відмовити у задоволенні зустрічного позову, з посиланням на безпідставність заперечень ОСОБА_1 проти задоволення первісного позову.

Представник вказує, що ОСОБА_1 заперечує не надання послуг не надає жодного належного доказу на підтвердження цих доводів, якими можуть бути акти-претензії споживача до виконавця та надавача послуг. Також, ОСОБА_1 не подавалась жодна заява зі зменшення розміру послуг у зв`язку з проживанням у квартирі іншої кількості осіб, ніж три особи, як встановлено ТОВ «Управдом-1», як і не повідомлялось про взагалі не проживання у вказаній квартирі. Представником ТОВ «Управдом-1» також не визнає заперечення ОСОБА_1 в частині коригування тарифів встановлених наказами організації, враховуючи чинність відповідних наказів та їх не оспорення з боку споживача послуга ОСОБА_1 . Додатково, представник ТОВ «Управдом-1» зазначив вже викладені у відзиві на зустрічну позовну заяву посилання в частині не визнання доводів ОСОБА_1 про не підписання договору від 28.11.2016 року, як підставу для відмови у задоволенні вимог про стягнення грошових коштів за надані послуги з охорони прибудинкової території, враховуючи їх належне споживання ОСОБА_1 та часткову сплату коштів за ці послуги, що підтверджує обізнаність про надання цих послуг та наявність договірних відносин.

17.06.2021 року до суду надійшло клопотання від ОСОБА_1 , як позивачки за зустрічним позовом, про призначення судово-почеркознавчої експертизи, яке ухвалою Київського районного суду міста Одеси від 16.08.2021 року задоволено. Призначено по цивільній справі №947/30647/20 проведення судово-почеркознавчої експертизи, проведення якої доручено експертам Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз міністерства юстиції України, на вирішення яких поставлені наступні питання:

1. Чи виконано рукописний текст та підпис у графі «Собственник» в Договорі на організацію охорони прибудинкової території та компенсації витрат з її утримання від 28.11.2016 року укладений між ТОВ «Управдом-1» та ОСОБА_1 самою ОСОБА_1 або іншою особою від її імені?

Тієї ж дати, Київським районним судом міста Одеси постановлено ухвалу, якою зупинено провадження по справі на час проведення експертизи.

28.09.2021 року матеріали цивільної справи були повернуті до суду з експертної установи, для сплати рахунку експертизи та розгляду клопотання експерта про надання додаткових матеріалів, а саме: вільних та експериментальних зразків почерку та підпису ОСОБА_1 .

За наслідком чого, ухвалою Київського районного суду міста Одеси від 28.09.2021 року було поновлено провадження по справі та призначено дату, час і місце проведення підготовчого судового засідання.

09.11.2021 року у підготовчому судовому засіданні представником ОСОБА_1 для забезпечення проведення вищевказаної експертизи були надані додаткові оригінали документів: клопотання ОСОБА_1 від 15.10.2015 року за вх. №45148 по справі №521/8165/15-ц; адвокатський запит ОСОБА_1 від 11.06.2015 року до Київського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області; адвокатський запит ОСОБА_1 від 16.06.2015 року до ДПІ у Київському районі міста Одеси;клопотання ОСОБА_1 від 15.06.2015 року до Таїровського ОМ Київського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області; адвокатський запит ОСОБА_1 від 25.05.2015 року до Одеського міського управління ГУМВС України в Одеській області; запит ОСОБА_1 від 11.01.2017 року до СВ Шевченківського ВП Приморського ВП ГУНП в Одеській області; повторне клопотання ОСОБА_1 від 17.05.2015 року до Приморського районного суду м. Одеси; клопотання ОСОБА_1 від 15.05.2015 року до Приморського районного суду міста Одеси; заява ОСОБА_1 від 14.04.2016 року до Приморського районного суду міста Одеси; опис вкладення №6500033305429 складений від імені ОСОБА_1 ; оригінал договору про надання правової допомоги від 02.09.2015 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 ; опис вкладення №6500133305410 складений від імені ОСОБА_1 ; оригінал договору про надання правової допомоги від09.09.2015 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 ; заява ОСОБА_1 від 08.12.2014 року по справі №757/29962/14-к; ордер серії ОД №226199, складений від імені ОСОБА_1 ; ордер серії ОД №189859, складений від імені ОСОБА_1 ; скарга ОСОБА_1 від 19.12.2014 року до ВДАІ з обслуговування м. Одеси УДАІ ГУМВС України в Одеській області; заява ОСОБА_1 від 25.03.2015 року за вх. №Т-11992503 до Приморського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області.

Представником ТОВ «Управдом-1» було надано оригінал спірного договору на організацію охорони прибудинкової території та компенсації витрат з її утримання від 28.11.2016 року, який було ухвалено судом тимчасово вилучити у ТОВ «Управдом-1» для забезпечення і час проведення судово-почеркознавчої експертизи, призначеної ухвалою суду від 16.08.2021 року.

Також судом були відібрані експериментальні зразки підпису та почерку ОСОБА_1 , шляхом складення відповідних бланків на 5 арк. стосовно кожного виду зразків.

Приймаючи виконання клопотання експерта, що слугувало підставою для повернення матеріалів цивільної справи без проведення призначеної ухвалою суду від 16.08.2021 року судово-почеркознавчої експертизи, 12.11.2021 року судом постановлено ухвалу, якою направлено експертам Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України матеріали цивільної справи №947/30647/20, для виконання ухвали Київського районного суду м. Одеси від 16 серпня 2021 року та проведення судово-почеркознавчої експертизи.

14.01.2022 року матеріали цивільної справи були повернуті до Київського районного суду міста Одеси з клопотанням експерта від 30.12.2021 року про уточнення об`єктів дослідження для проведення судово-почеркознавчої експертизи.

В зазначеному клопотанні експертом зазначено, що в нього при попередньому вивченні об`єкту дослідженні договору на організацію охорони прибудинкової території та компенсації витрат з її утримання від 28.11.2016 року виникли сумніви щодо способу виконання об`єктів дослідження. За наслідком чого експерт роз`яснив, що питання щодо способу виконання вищезазначених рукописних записів може бути вирішено тільки судово-технічною експертизою документів, без чого судово-почеркознавчу експертизу провести неможливо.

За наслідком чого, ухвалою Київського районного суду міста Одеси від 17.01.2022 року поновлено провадження по справі та призначено підготовче судове засідання по справі.

27.06.2022 року до суду надійшло клопотання від представника ОСОБА_1 про приєднання платіжного доручення №108 від 14.12.2021 року в сумі 9266,94 грн., на підтвердження сплати рахунка експерта за проведення судово-почеркознавчої експертизи по справі.

25.07.2022 року до суду надійшло клопотання від представника позивача за зустрічним позовом ОСОБА_1 ОСОБА_2 про призначення комплексної судово-технічної та судово-почеркознавчої експертизи по справі, з посилання на те, що подання нового клопотання обумовлено необхідністю уточнень питань, з урахуванням викладених судовим експертом доводів у клопотанні від 30.12.2021 року, які слугували підставою для повернення матеріалів справи без проведення призначеної ухвалою суду від 16.08.2021 року судово-почеркознавчої експертизи.

Ухвалою Київського районного суду міста Одеси від 27.07.2022 року вказане клопотання представника ОСОБА_1 задоволено. Призначено по цивільній справі №947/30647/20 комплексну судово-технічну та судово-почеркознавчу експертизу, проведення якої доручено експертам Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, на розв`язання яких поставлені наступні питання:

На вирішення судово-технічної експертизи поставлено питання:

1. В який спосіб в договорі на організацію охорони прибудинкової території та компенсації витрат з її утримання від 28.11.2016 року, укладеному між ТОВ «Управдом-1» та ОСОБА_1 , на другому аркуші документу в графі «Собственник» виконано рукописні записи: « ОСОБА_1 АДРЕСА_4 » та особистий підпис від імені ОСОБА_1 (писальним приладом чи/та/або за допомогою технічних засобів)?

На вирішення судово-почеркознавчої експертизи поставлено питання:

1. Чи виконано в договорі на організацію охорони прибудинкової території та компенсації витрат з її утримання від 28.11.2016 року укладеному між ТОВ «Управдом-1» та ОСОБА_1 , на другому аркуші документу в графі «Собственник» рукописний запис: « ОСОБА_1 АДРЕСА_4 » та особистий підпис від імені ОСОБА_1 , самою ОСОБА_1 чи іншою особою від її імені?

Також, 27.07.2022 року судом постановлено ухвалу, якою провадження по справі зупинено на час проведення призначеної комплексної судово-технічної та судово-почеркознавчої експертизи.

13.09.2022 року до суду надійшли з Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України матеріали цивільної справи №947/30647/20, з клопотаннями про сплату рахунку за проведення експертизи та уточнення експертного завдання і надання додаткових матеріалів пов`язаних з проведенням експертизи.

За наслідком викладеного, ухвалою суду від 14.09.2022 року поновлено провадження по вказаній справі та призначено дату, час і місце проведення підготовчого судового засідання для розв`язання вищевказаного клопотання експерта.

У підготовчому судовому засіданні 15.11.2022 року представники позивача та відповідача за первісним і зустрічним позовами надали пояснення з приводу вищевказаного клопотання експерта, за наслідком чого вважаючи його виконаним, вважали необхідним скерувати матеріали справи до експертної установи.

За наслідком чого, 15.11.2022 року судом було постановлено ухвалу суду, якою направлено до Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз матеріали цивільної справи №947/30647/20, для виконання ухвали Київського районного суду м. Одеси від 27.07.2022 року, а саме проведення комплексної судово-технічної та судово-почеркознавчої експертиз, витрати за проведення якої покладено на ОСОБА_1 .

Одночасно вухвалі судуроз`яснено судовомуексперту (-ам),що:на виконанняклопотання від07.09.2022року за№22-4120-,що увідповідності допоставлених питаньдослідженню підлягаєпідпис вчиненийвід імені ОСОБА_1 ,який міститьсяу нижнійчастині графі«Собственник»,під вчиненимрукописним записом:« ОСОБА_1 АДРЕСА_4 »,на другомуаркуші документа-«Договор наорганизацию придомовойтеритории икомпенсацию расходовпо еесодержанию» від28.11.2016року,на предметвчинення його ОСОБА_1 ,чи іншоюособою відїї імені;на виконанняклопотання від07.09.2022року за№22-4120-,що увідповідності допоставлених питаньдослідженню підлягаєрукописний записвчинений відімені ОСОБА_1 :« АДРЕСА_4 »,який міститьсяу нижнійчастині графі«Собственник»,на другомуаркуші документа-«Договор наорганизацию придомовойтеритории икомпенсацию расходовпо еесодержанию» від28.11.2016року,на предметвчинення його ОСОБА_1 ,чи іншоюособою відїї імені; що поданий у розпорядження документ за назвою: «Договор на организацию придомовой територии и компенсацию расходов по ее содержанию» від 28.11.2016 року, укладений між ТОВ «Управдом-1» та ОСОБА_1 , є оригіналом та предметом дослідження призначеної комплексної судово-технічної та судово-почеркознавчої експертиз.

Також, даною ухвалою суду зупинено провадження по справі на час проведення комплексної судово-технічної та судово-почеркознавчої експертиз.

27.07.2023 року до суду надійшли матеріали цивільної справи №947/30647/20, разом з висновком судового експерта №23-69 комплексної судово-технічної експертизи документів та судово-почеркознавчої експертизи від 07.07.2023 року та передано головуючому по справі 14.08.2023 року.

Ухвалою Київського районного суду міста Одеси від 15.08.2023 року поновлено провадження по справі та призначено дату, час і місце проведення підготовчого судового засідання.

19.10.2023 року судом без видалення до нарадчої кімнати було ухвалено закрити підготовче провадження по справі та призначено справу до розгляду по суті у відкритому судовому засіданні.

У судове засідання 07.12.2023 року з`явились:

- представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Управдом-1» - Гаспарянц Дмитро Михайлович, який як представник позивача за первісним позовом підтримав заявлені позовні вимоги та клопотав про їх задоволення, а також як відповідач за зустрічним позовом заперечував проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 ;

- представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 , як представник відповідачки за первісним позовом позовні вимоги ТОВ «Управдом-1» в частині стягнення заборгованості за договором від 30.10.2007 роки №39/Ш.7 про надання послуг з утримання будинку та прибудинкової території за період з 01.10.2018 року по 01.10.2020 року у розмірі 13507,01 грн. суми основного боргу (з відповідним її збільшенням з урахуванням інфляційних втрат та 3% річних) визнав, щодо задоволення решти вимог ТОВ «Управдом-1» заперечував та клопотав про відмову їх задоволенні. ОСОБА_2 , як представник позивачки за зустрічним позовом, заявлені позовні вимоги підтримав та наполягав на їх задоволенні в повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін по справі, дослідивши, вивчивши та проаналізувавши наявні в матеріалах справи докази, суд вважає позов ТОВ «Управдом-1» про стягненнязаборгованості за надані послуги підлягаючим до частково задоволення, а зустрічний позов ОСОБА_1 про визнання договору недійсним, не підлягаючим до задоволення, з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником трикімнатної квартири АДРЕСА_1 , згідно зі свідоцтва про право власності від 07.02.2008 року серії НОМЕР_1 , виданого виконавчим комітетом Одеської міської ради, що вбачається з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна за №224210729 від 16.09.2020 року.

Балансоутримувачем вказаного житлового будинку було визначено товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельно-монтажне управління №1» згідно із рішеннями Одеської міської ради від 21.12.2007 року №2099-V та від 21.12.2012 року №2473-VI про призначення балансоутримувача будинку по чергам введення до експлуатації.

З поданих до суду доказів вбачається, що на виконання рішення Одеської міської ради від 21.12.2007 року №2099-V, згідно із відповідним актом приймання-передачі, управління капітального будівництва Одеської міської ради передало на баланс ТОВ «БМУ № 1» житловий будинок АДРЕСА_2 (№ 7 будівельний номер).

На виконання рішення Одеської міської ради від 21.12.2012 року №2473-VI, згідно із відповідним актом приймання-передачі, комунальне підприємство «Капітальне будівництво міста Одеси» передало на баланс ТОВ «БМУ № 1» житловий будинок АДРЕСА_2 .

Згідно з договорами на управління та утримання житлового будинку та прибудинкової території від 29.12.2007 року, від 02.12.2011 року, договором про управління та утримання багатоквартирного будинку від 01.11.2017 року, укладеними між ТОВ «БМУ № 1» та ТОВ «Управдом-1»,багатоквартирний житловий будинок АДРЕСА_2 перебуває в управлінні товариства з обмеженою відповідальністю «Управдом-1».

Відповідно до акту прийому-передачі, складеного згідно протоколу загальних зборів ТОВ «БМУ № 1» №7 від 29.12.2007 року, та актів прийому передачі від 02.12.2011 року та складеного, як додаток №1 до договору від 01.11.2017 року, ТОВ «БМУ №1» передало, а Товариство з обмеженою відповідальністю «Управдом-1» прийняло на свій баланс зазначений будинок.

Вказані обставини щодо належності ОСОБА_1 на праві власності квартири АДРЕСА_1 , управління якого здійснюється ТОВ «Управдом-1», сторонами по справі не оспорювались та визнані, за наслідком чого додатковому доказуванню не підлягає.

Відповідно до положень статей 13, 41 Конституції України, статей 11, 319 Цивільного кодексу України обов`язок власника (житлового чи нежитлового приміщення) у багатоквартирному будинку щодо утримання належного йому майна виникає безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 322 Цивільного кодексу України, власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України, підставою виникнення цивільних прав та обов`язків, є, зокрема, договори та інші правочини, створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 №1875-ІV (надалі - Закон №1875-ІV), та Законом України «Про житлово-комунальні послуги» №2189-VІІІ від 09.11.2017 (надалі Закон №2189-VІІІ), який відповідно до пункту 1 Прикінцевих та перехідних положень введено в дію з 1 травня 2019 року.

Відповідно до статті 5 Цивільного Кодексу України, акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Конституційний Суд України у своєму рішенні від 09.02.1999 №1-рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) зазначив, що дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Предметом позову ТОВ «Управдом-1» є стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні послуги за період з 01.10.2018 року по 01.10.2020 року.

Отже, вказані спірні правовідносини між сторонами по справі регулюються вищевказаними Законами України Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 року та від 09.11.2017 року.

Статтею 1 Закону №1875-ІV передбачено, що:

- житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил;

- балансоутримувач будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд (далі - балансоутримувач) - власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом;

- виконавець - суб`єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору;

- власник приміщення, будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд (далі - власник) - фізична або юридична особа, якій належить право володіння, користування та розпоряджання приміщенням, будинком, спорудою, житловим комплексом або комплексом будинків і споруд, зареєстроване у встановленому законом порядку;

- споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу;

- управитель - особа, яка за договором з власником чи балансоутримувачем здійснює управління будинком, спорудою, житловим комплексом або комплексом будинків і споруд (далі - управління будинком) і забезпечує його належну експлуатацію відповідно до закону та умов договору;

- утримання будинків і прибудинкових територій - господарська діяльність, спрямована на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи щодо забезпечення експлуатації та/або ремонту жилих та нежилих приміщень, будинків і споруд, комплексів будинків і споруд, а також утримання прилеглої до них (прибудинкової) території відповідно до вимог нормативів, норм, стандартів, порядків і правил згідно із законодавством.

Відповідно до статті 13 Закону №1875-ІV, залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на:

1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газопостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо);

2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо);

3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо);

4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

Згідно зі ст.19 Закону №1875-ІV, відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник.

Виконавцем послуг з централізованого постачання холодної води та послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) для об`єктів усіх форм власності є суб`єкт господарювання, що провадить господарську діяльність з централізованого водопостачання та водовідведення.

Особливими учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є балансоутримувач та управитель, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачем, виконавцем або виробником.

Згідно зположеннями статті26Закону №1875-ІV,істотними умовамидоговору нанадання житлово-комунальнихпослуг єзокрема:предмет договору; вичерпний перелік житлово-комунальних послуг, тарифи та їх складові на кожну з цих послуг, загальна вартість послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону № 1875-IV балансоутримувач має право: 1) здійснювати функції утримання на балансі переданого йому за договором з власником майна та управляти їм чи передавати за договором повністю або частково функції управління управителю; 2) визначати порядок утримання, експлуатації та ремонту майна; 3) укладати договори на надання житлово-комунальних послуг; 4) приймати рішення щодо використання коштів на виконання капітального та поточного ремонтів; 5) здійснювати господарську діяльність у порядку, визначеному законом; 6) звертатися до суду про звернення стягнення на майно осіб, які відмовляються оплачувати рахунки за споживання житлово-комунальних послуг або відшкодовувати завдані збитки майну, що перебуває в нього на балансі.

Також,Балансоутримувач зобов`язанийзокрема: 1)укладати договірз власником(співвласниками)на утриманняна балансівідповідного майна; 2)утримувати набалансі майно,визначене договоромз власником(співвласниками); 3)вести бухгалтерську,статистичну таіншу,передбачену законодавством,звітність відповіднодо законодавства; 4)забезпечувати управліннямайном власнимисилами абоукладати договірз юридичноюособою науправління майном; 5)забезпечити умовидля своєчасногопроведення капітальногоі поточногоремонтів відповіднодо встановленихстандартів,нормативів,норм таправил; 6) забезпечити належні експлуатацію та утримання майна, що перебуває на його балансі.

Згідно із ч. 1 ст. 21 Закону № 1875-IV виконавець має право: розробляти і подавати на затвердження розрахунки щодо рівня цін/тарифів на житлово-комунальні послуги першої і другої групи (пункти 1 та 2 частини першої статті 14 цього Закону) в порядку, встановленому законодавством; вимагати від споживача дотримання вимог правил експлуатації жилих приміщень та прибудинкової території, санітарно-гігієнічних і протипожежних правил та інших нормативно-правових актів у сфері житлово-комунальних послуг.

Частиною 3статті 20Закону №1875-ІVпередбачено,що споживачзобов`язанийзокрема: 1)укласти договірна наданняжитлово-комунальнихпослуг,підготовлений виконавцемна основітипового договору; 5)оплачувати житлово-комунальніпослуги устроки,встановлені договоромабо законом; 10) у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги сплачувати пеню у встановлених законом чи договором розмірах.

Отже, як вбачається, в період спірних правовідносин, спірні послуги: з водопостачання та водовідведення; послуг з управління будинком та прибудинковою територією; послуг з організації охорони прибудинкової території, у період чинності Законом №1875-ІV, входили до складових житлово-комунальних послуг.

Також вбачається, що ТОВ «Управдом-1», як балансоутримувач будинку №9 по провулку Шампанському, в місті Одесі, мав право та зобов`язання з: утримування вищевказаного багатоквартирного будинку; укладання договорів на надання житлово-комунальних послуг до багатоквартирного будинку, виступаючи замовником таких послуг; укладати з власниками квартир відповідні договори на надання відповідних послуг.

Надалі положення законодавства у відповідності до Закону №2189-VІІІ, в редакції чинній на момент спірних правовідносин.

Відповідно до п. 1 розділу VI Закону № 2189-VIII цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування ( опубліковано у газеті «Голос України» (2017, 12, 09.12.2017 № 231), тобто Закон № 2189-VІІІ набирає чинності 10.12.2017 року), та вводиться в дію з 1 травня 2019 року, крім: статті 1, частини першої статті 2, статей 3 - 7, 9, 11, 12, частини другої статті 26, статей 27 та 29 (в частині регулювання послуги з управління багатоквартирним будинком), частини другої статті 2, частин третьої та четвертої статті 8, частин другої та третьої статті 10, статті 15, частин першої, третьої та п`ятої статті 16, статті 18, частини п`ятої статті 28, пунктів 2, 3 1,6, підпункту 1, підпункту «б» підпункту 2, підпунктів 5 та 11 пункту 8 цього розділу, які вводяться в дію через шість місяців з дня набрання чинності цим Законом (тобто введення в дію - 10.06.2018 року); частини третьої статті 11, абзаців першого та другого частини п`ятої статті 18, які вводяться в дію з 1 січня 2019 року.

Згідно з п. 3 розділу VI Закону № 2189-VIII, договори про надання комунальних послуг, укладені до введення в дію цього Закону, зберігають чинність на умовах, визначених такими договорами, до дати набрання чинності договорами про надання відповідних комунальних послуг, укладеними за правилами, визначеними цим Законом.

Відповідно до п. 3-1 і розділу VI Закону № 2189-VIII, договори про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, укладені до введення в дію норм цього Закону, що регулюють надання послуг з управління багатоквартирним будинком, зберігають чинність на умовах, визначених такими договорами (у тому числі вивезення побутових відходів за наявності), до дати набрання чинності договорами про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, що укладені за правилами, визначеними цим Законом.

Згідно зі ст. 1 Закону № 2189-VIII, в редакції станом на час спірних правовідносин, у цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:

- виконавець комунальної послуги - суб`єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору;

- житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг;

- індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги;

- колективний договір про надання комунальних послуг (далі - колективний договір) - договір про надання комунальних послуг, який укладається з виконавцем комунальних послуг за рішенням співвласників (на умовах, визначених у рішенні співвласників (об`єднання співвласників багатоквартирного будинку) та є обов`язковим для виконання всіма співвласниками;

- колективний споживач - юридична особа, що об`єднує споживачів у будівлі та в їхніх інтересах укладає договір про надання комунальної послуги;

- управитель багатоквартирного будинку (далі - управитель) - фізична особа - підприємець або юридична особа - суб`єкт підприємницької діяльності, яка за договором із співвласниками забезпечує належне утримання та ремонт спільного майна багатоквартирного будинку і прибудинкової території та належні умови проживання і задоволення господарсько-побутових потреб.

Статтею 5 Закону № 2189-VIII визначено, що до житлово-комунальних послуг належать:

1) житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком.

Послуга з управління багатоквартирним будинком включає:

утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо;

купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку;

поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку;

2) комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

Згідно зч.1ст.6Закону №2189-VIII,учасниками правовідносину сферінадання житлово-комунальнихпослуг є: 1)споживачі (індивідуальніта колективні); 2)управитель; 3) виконавці комунальних послуг.

Відповідно до ч. 2 ст. 7 Закону № 2189-VIII індивідуальний споживач зобов`язаний: укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом (пп. 1); оплачувати надані житлово- комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами (пп. 5); у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги сплачувати пеню в розмірах, установлених законом або договорами про надання житлово-комунальних послуг (пп. 10).

Згідно із ч. 1 ст. 9 Закону № 2189-VIII, споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

За змістом статті 24 цього Закону, балансоутримувач має право (серед іншого): здійснювати функції утримання на балансі переданого йому за договором з власником майна та управляти їм чи передавати за договором повністю або частково функції управління управителю; укладати договори на надання житлово-комунальних послуг; здійснювати господарську діяльність у порядку, визначеному законом.

Балансоутримувач зобов`язаний (серед іншого): утримувати на балансі майно, визначене договором з власником (співвласниками); вести бухгалтерську, статистичну та іншу, передбачену законодавством, звітність відповідно до законодавства; забезпечувати управління майном власними силами або укладати договір з юридичною особою на управління майном; забезпечити належні експлуатацію та утримання майна, що перебуває на його балансі.

Частиною першою статті 10 Закону № 2189-VIII визначено, що ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону.

Частиною 3 вказаної статті врегульовано, що ціна послуги з управління багатоквартирним будинком встановлюється договором про надання послуг з управління багатоквартирним будинком з розрахунку на один квадратний метр загальної площі житлового або нежитлового приміщення, якщо інше не визначено договором про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, та включає:

1) витрати на утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території і поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку відповідно до кошторису витрат на утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, крім витрат на обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги, у разі укладення індивідуальних договорів про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем;

2) винагороду управителю, яка визначається за згодою сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону № 2189-VIII, надання житлово- комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.

Обов`язок власника квартири укласти договір на надання житлово- комунальних послуг, підготовлений виконавцем відповідно до типового договору, та оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом, передбачений також пунктом 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитками, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.1992 року № 572.

Згідно з частиною 5 статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відмова споживача (іншої особи, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача) від укладання договору з виконавцем комунальної послуги не звільняє його від обов`язку оплати фактично спожитої комунальної послуги, наданої таким виконавцем.

За змістом частини першої статті 16 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» надання комунальних послуг та надання послуги з управління багатоквартирним будинком здійснюються безперервно.

Відповідно до ст. 162 Житлового кодексу УРСР плата за користування жилим приміщенням в будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, встановлюється угодою сторін. Плата за комунальні послуги береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами. Строки внесення квартирної плати і плати за комунальні послуги визначаються угодою сторін.

Таким чином, необхідність укладання договору на надання житлово- комунальних послуг передбачена законом та його укладання визначено як обов`язок, а не право власника квартири.

Поряд з цим, відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг при підтвердженні факту їх надання обставинами справи не звільняє відповідача від обов`язку оплати за фактично надані послуги (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 30.10.2013 у справі № 6-59цс13).

Враховуючи вищевказані норми законодавства, що регулюються спірні правовідносини, щодо вимоги позивача за первісним позовом ТОВ «Управдом-1» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за договором від 30.10.2007 року № 39/Ш.7 про надання послуг з утримання будинку та прибудинкової території за період з 01.10.2018 року по 01.10.2020 року у загальній сумі 21048,07 грн., яка складається з: основна заборгованість 18193,92 грн., інфляційні втрати 1760,65 грн.; 3% річних 1 093,50 грн., суд зазначає наступне.

30.10.2007 року між ОСОБА_1 (Споживач) та ТОВ «Управдом-1» (Виконавець) було укладено договір № 39/Ш.7 про надання послуг з утримання будинку та прибудинкової території (далі - Договір № 39/Ш.7), предметом якого є зобов`язання Виконавця забезпечити надання послуг з утримання будинку АДРЕСА_2 , та зобов`язання Споживача своєчасно сплачувати Виконавцю вартість надаваних послуг.

Згідно з п. 2.1. Договору № 39/Ш.7 вартість послуг, що сплачується Споживачем, встановлюються згідно тарифів (нормативних витрат розрахованих на один кв. м. загальної площі квартири), які затверджуються Виконавцем.

При цьому, згідно із п. 2.3. Договору № 39/Ш.7, вартість послуг (тарифів) може бути змінена Виконавцем в односторонньому порядку у випадку змін фактичних витрат на утримання, обслуговування будинку та прилеглої прибудинкової території, змін ставок оподаткування, тарифів постачальників послуг, розміру оплати заробітної плати обслуговуючого персоналу, та в інших випадках зміни розміру складових тарифів.

Згідно із пп. 3.2.1. п. 3.2. Договору № 39/Ш.7, Споживач зобов`язаний оплачувати послуги в установлені договором строки.

Виходячи з положень п. 7.1. та 7.2. Договору № 39/Ш.7, цей договір є чинним.

Тарифи на послуги з утримання будинку і споруд та прибудинкової території, розташованих за адресою - АДРЕСА_2 , для ТОВ «Управдом-1» встановлені згідно із рішеннями виконавчого комітетуОдеської міської ради від 11.08.2011 року № 543, від 21.06.2012 року № 197 та від 30.03.2017року № 96.

Також судом встановлено, що ТОВ «Управдом-1» вчинено коригування тарифів здійснено згідно із наказами ТОВ «Управдом-1» від 23.12.2016 року № 78, від 06.04.2017 року № 81, від 30.07.2018 року № 93.

У відповідності до Наказу ТОВ «Управдом-1» за №81 від 06.04.2017 року для квартир від 2 поверху у будинку АДРЕСА_2 починаючи з 01.04.2017 року тариф за послуги з утримання будинку та прибудинкової території становить 5,83 грн., за 1 кв.м.

У відповідності до Наказу ТОВ «Управдом-1» за №93 від 30.07.2018 року для квартир від 2 поверху у будинку АДРЕСА_2 починаючи з 01.08.2018 року, тариф за послуги з утримання будинку та прибудинкової території становить 7,36 грн., за 1 кв.м.

Згідно витягу з особового рахунку щодо сплати за послуги з утримання будинку та прибудинкової території (УБПТ) для квартири АДРЕСА_5 (далі - Витяг), остання оплата відповідних послуг здійснювалася - 31.01.2017 року в сумі 391,40 грн., після чого ОСОБА_1 припинила оплачувати послуги з утримання будинку та прибудинкової території.

У відповідності до вказаного витягу, заборгованість ОСОБА_1 за послуги з утримання будинку та прибудинкової території за період з 01.10.2018 року по 01.10.2020 року становить в сумі 18193,92 грн.

Судом встановлено, що розмір вказаної заборгованості розраховано ТОВ «Управдом-1», у період з 01.10.2018 року по 01.10.2020 року розраховано з розрахунку 7,36 грн. за 1 кв.м.

Приймаючи викладене, суд зазначає, що під час розгляду справи ОСОБА_1 не спростовувалось та не спростовано надання ТОВ «Управдом-1» послуг з утримання будинку та прибудинкової території за період з 01.10.2018 року по 01.10.2020 року, як і не оспорювалось якість надання відповідних послуг.

За наслідком чого, враховуючи фактично визнання ОСОБА_1 в цій частині вимоги саме з їх надання, в незалежності від факту проживання чи не проживання останньої у квартирі АДРЕСА_3 , суд вважає доведеним факт належного надання ТОВ «Управдом-1» послуг з утримання будинку та прибудинкової території, обов`язок зі сплати яких виник у ОСОБА_1 на підставі умов договору №39/Ш.7 про надання послуг з утримання та прибудинкової території від 30.10.2007 року.

Щодо заперечень ОСОБА_1 в частині застосованих тарифів за послуги з утримання будинку та прибудинкової території за період з 01.10.2018 року по 01.10.2020 року з розрахунку 7,36 грн. за 1 кв.м., який самовільно встановлено ТОВ «Управдом-1» на підставі наказу від 30.07.2018 року № 93, суд вважає безпідставними, виходячи з наступного.

Як вбачається з згідно з п. 2.1. Договору № 39/Ш.7 вартість послуг, що сплачується Споживачем, встановлюються згідно тарифів (нормативних витрат розрахованих на один кв. м. загальної площі квартири), які затверджуються Виконавцем.

У постанові від 16.11.2018 р. у справі №2-383/2010 (провадження №14-308цс18), Велика Палата Верховного Суду зробила висновок про те, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Доказів на підтвердження того, що укладений між сторонами договір №39/Ш.7 про надання послуг з утримання та прибудинкової території від 30.10.2007 року оспорювався ОСОБА_1 та визнаний недійсним, у тому числі частково, до суду не надано.

Як вже встановлено, на виконання умов вказаного договору, ТОВ «Управдом-1» було винесено Наказ за №93 від 30.07.2018 року, яким встановлено, що тариф за послуги з утримання будинку та прибудинкової території для квартир від 2 поверху у будинку АДРЕСА_2 починаючи з 01.08.2018 року, становить 7,36 грн., за 1 кв.м.

Доказів на підтвердження оспорювання, скасування чи визнання недійсним Наказу ТОВ «Управдом-1» за №93 від 30.07.2018 року, ОСОБА_1 не надано.

Крім того, питання правомірності зазначеного Наказу ТОВ «Управдом-1» не є предметом спору у даній справі.

Враховуючи викладене, приймаючи, що договір №39/Ш.7 про надання послуг з утримання та прибудинкової території від 30.10.2007 року та Наказ ТОВ «Управдом-1» за №93 від 30.07.2018 року є чинними, суд вважає належним застосування позивачем за первісним позовом тарифів з розрахунку 7,36 грн., за 1 кв.м., за надані послуги з утримання будинку та прибудинкової території за період з 01.10.2018 року по 01.10.2020 року, у зв`язку з чим, сума заборгованості ОСОБА_1 за вказаний період у розмірі 18193,92грн. є належним чином розрахованою.

Доказів на підтвердження сплати зазначеної суми заборгованості, ОСОБА_1 в порушення вимог ч.1 ст. 81 ЦПК України не надано.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 2 ст. 509 ЦК України, зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ч. 1 ст. 530 ЦК України. якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України. порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 624 ЦК України, якщо за порушення зобов`язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Відповідно до ч. 1 ст. 552 ЦК України, сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов`язку в натурі.

Згідно з ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Зобов`язання боржника сплатити певну грошову суму на користь кредитора відповідно до цивільно-правового договору або з інших підстав, визначених законом, є грошовим зобов`язанням.

Таким чином, правовідношення, в якому замовник зобов`язаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору, є грошовим зобов`язанням.

З огляду на викладене слід дійти висновку про те, що правовідносини, які склалися у даному між сторонами, є грошовими зобов`язаннями, в яких, серед інших прав і обов`язків сторін, на боржника покладено виключно певний цивільно-правовий обов`язок з оплати отриманих послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (частина перша статті 509 ЦК України) - вимагати сплату грошей за надані послуги.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, виходячи з юридичної природи правовідносин сторін як грошових зобов`язань на них поширюється дія частини другої статті 625 ЦК України як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання.

Приймаючи вищевикладене, вимоги позивача ТОВ «Управдом-1» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за договором №39/Ш.7 про надання послуг з утримання та прибудинкової території від 30.10.2007 року, за період з 01.10.2018 року по 01.10.2020 року у розмірі 18193 (вісімнадцять тисяч сто дев`яносто три) гривні 92 (дев`яносто дві) копійки, є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

У зв`язку із невиконанням зобов`язань з оплати вищенаведених послуг, що надаються позивачем ТОВ «Управдом-1», згідно із ч. 2 ст. 625 ЦК України, відповідач також повинен сплатити суми заборгованості за спожиті послуги з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що інфляційні втрати за період з жовтня 2018 року по жовтень 2020 року нараховані на суму заборгованості 18193,92 грн., становлять у розмірі 1760,65 грн., а три відсотки річних від простроченої суми за період з 01.10.2018 року по 01.10.2020 року становить в сумі 1093,50 грн., перевіривши який судом встановлено вірність проведених розрахунків.

У зв`язку з чим, відповідач ОСОБА_1 має сплатити на користь позивача ТОВ «Управдом-1» заборгованість за договором №39/Ш.7 про надання послуг з утримання та прибудинкової території від 30.10.2007 року, за період з 01.10.2018 року по 01.10.2020 року у розмірі 18193 гривні 92 копійки, з урахуванням інфляційних втрат за вказаний період у розмірі 1760 гривень 65 копійок, та трьох відсотків річних в сумі 1093 гривні 50 копійок, що в цілому складає 21048 гривень 07 копійок.

Щодо вимог позивача за первісним позовом ТОВ «Управдом-1» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості з оплати послуг з водопостачання та водовідведення за період з 01.10.2018 року по 01.10.2020 року у загальній сумі 14 851,41 грн., яка складається з: основна заборгованість 12837,54 грн.; інфляційні втрати 1242,30 грн.; 3% річних 771,57 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (факті), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).

У частині першій ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Так, згідно із договором на послуги водопостачання і водовідведення від 26.11.2008 року № 147/1, укладеним між ТОВ «Інфокс» та ТОВ «Управдом-1», позивач забезпечує надання послуг з постачання холодної води і водовідведення (від точки вводу у будинок до квартир і нежитлових приміщень споживачів) у багатоквартирному житловому будинку АДРЕСА_2 .

30.01.2019 року між ТОВ «Інфокс» та ТОВ «Управдом-1» було укладено колективний договір №10213 про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, за умовами якого виконавцем надається постачання споживачу послуг з водопостачання та водовідведення до будинку АДРЕСА_2 , а споживач зобов`язується своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки та на умовах, що передбачені цим договором.

Як вбачається, ТОВ «Управдом-1» виконуються умови вищенаведеного договору, що вбачається, зокрема, з виписок щодо взаєморозрахунків.

З наданого ТОВ «Управдом-1» розрахунку заборгованості вбачається, що за ОСОБА_1 , як власником квартири АДРЕСА_3 значиться заборгованість за надані послуги з водопостачання та водовідведення до даної квартири, яка за період з 01.10.2018 року по 01.10.2020 року становить у загальній сумі 12837,54 грн.

Як вбачається, ТОВ «Управдом-1» розраховано вказану заборгованість виходячи з тарифі за встановленою нормою споживання на місяць з розрахунку кожного мешканця у квартирі АДРЕСА_3 , які визначені в кількості трьох осіб.

На підставі вищевикладеного вбачається, що встановлена позивачем за первісним позовом заборгованість за вказаними послугами визначена не за наслідком встановлення фактичного споживання відповідних послуг.

Як вбачається, представником ТОВ «Управдом-1» обґрунтовується належність вказаних розрахунків та факт проживання у квартирі АДРЕСА_3 трьох осіб наданими до суду актами від, 24.04.2014 року, 25.09.2015 року, 19.05.2016 року, 18.08.2017 року, 15.11.2018 року, 14.11.2019 року, 28.09.2020 року, зі змісту яких засвідчено факт, що у квартирі АДРЕСА_5 , фактично проживають 3 мешканці та споживають послуги з водопостачання та водовідведення.

Враховуючи заперечення ОСОБА_1 в цій частині вимог та поданих доказів, судом надається оцінка вищевказаним актам.

Як вбачається, усі вищевказані акти, за період з квітня 2014 року по вересень 2020 року, складені одними самими особами: уповноваженими особами ТОВ «Управдом-1», а також мешканцями будинку АДРЕСА_2 : ОСОБА_5 (кВ.32) та ОСОБА_6 (кВ.42), які за формою та змістом не містять жодних розбіжностей.

Також, досліджуючи вищевказані акти вбачається, що останні не містять інформації про ідентифікуючі дані осіб, які мешкають у квартирі АДРЕСА_3 , а саме чи саме ОСОБА_1 , з членами сім`ї за їх наявності, чи треті особи за її дорученням, як власником.

Крім того, як вбачається вказані акти не містять інформації, що надавались для підпису ОСОБА_1 , або останній для ознайомлення, або для підпису та ознайомлення особам, які проживають у вказаній квартирі.

Поряд з цим, судом приймається, що ОСОБА_1 не визнається факт свого фактичного проживання у квартирі АДРЕСА_3 та факт споживання послуг з водопостачання та водовідведення за даною адресою, у заявлений позивачем період з 01.10.2018 року по 01.10.2020 року.

Поряд з цим, судом достеменно встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_6 .

Враховуючи вказані обставини та надаючи оцінку вищевказаним актам в цілому, суд зазначає, що матеріали справи не містять будь-яких інших доказів на підтвердження безпосереднього проживання ОСОБА_1 у вищевказаній квартирі, як і додаткових осіб, для ствердження про трьох осіб.

Проміж викладене, судом під час розгляду справи не оспорювалось, що в зазначеному будинку здійснюється охорона прибудинкової території, будь-яких доказів на підтвердження жодного засвідчення видання перепусток, погоджувальних заяв, ключів, тощо для мешканців квартири АДРЕСА_3 , в кількості трьох осіб, до суду не надано.

Також матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження того, що за квартирою АДРЕСА_3 , належною ОСОБА_1 , подаються жодні показники за спожитими іншими послугами, щоб підтверджувало факт фактичного проживання осіб у зазначеному житлі.

Враховуючи викладене, враховуючи, що подані до суду акти не містять ідентифікуючих даних, безпосереднє засвідчення про ознайомлення з ними чи складення в присутності мешканців чи власника квартири АДРЕСА_3 , з урахуванням вказаної оцінки, судом не приймаються в якості належних та достовірних доказів.

Щодо посилань позивача ТОВ «Управдом-1» в цій частині вимог на надану до суду копію роздруківки додаткового рішення Київського районного суду міста Одеси від 07.02.2020 року по справі №520/20711/18, яким стягнуто з ОСОБА_1 , на користь ТОВ «Управдом-1» заборгованість за ці послуги за період з 01.09.2011 року по 30.09.2018 року, судом не приймається, оскільки надана до суду копія судового рішення не містять інформації про набрання відповідним судом рішенням законної сили, а також оскільки предметом розгляду даної справи є інший період за який позивачем здійснено нарахування та заявлено до стягнення заборгованість за відповідні послуги. Доказів на підтвердження незмінності обставин в часі, матеріали справи не містять.

Враховуючи відсутність належних, достатніх, достовірних доказів, які б переконливо підтверджували фактичне споживання послуг з водопостачання та водовідведення наданих до квартири АДРЕСА_3 , особами з кількості трьох осіб, а також відсутні докази на підтвердження фактичного проживання ОСОБА_1 у зазначеній квартирі, доказів на підтвердження наявності факту споживання інших послуг у вказаній квартирі за фактичними показниками, приймаючи, що власність зобов`язує, однак перебування у житла у власності не підтверджує фактичного проживання у ньому, суд вважає вимоги ТОВ «Управдом-1» в даній частині вимог про стягнення заборгованості за послуги з водопостачання та водовідведення, з урахуванням інфляційних втрат та трьох відсотків річних, за період з 01.10.2018 року по 01.10.2020 року необґрунтованими та не підлягаючими до задоволення.

Щодо вимог позивача за первісним позовом ТОВ «Управдом-1» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за договором з організації охорони прибудинкової території та компенсації витрат з її утримання від 28.11.2016 року за період з 01.10.2018 року по 01.10.2020 року у загальному розмірі 8815,38 грн., яка складається з: основна заборгованість 7620,00 грн.; інфляційні втрати 737,40 грн.; 3% річних 457,98 грн., а також щодо вимог ОСОБА_1 за зустрічним позовом, суд зазначає наступне.

Як вбачається, в частині зазначених вимог ТОВ «Управдом-1» посилається на договір на організацію охорони прибудинкової території та компенсації витрат з її утримання, який укладено 28.11.2016 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Управдом-1» (надалі-спірний договір).

Згідно із п. 1.1. Договору від 28.11.2016 року, охорона будинку та прибудинкової території встановлюється для швидкого реагування в екстрених ситуаціях, таких як: порушення громадського порядку сторонніми особами, мешканцями будинку або їх гостями; хуліганські дії на території, що охороняється, спроби проникнення сторонніх осіб на територію, що охороняється; загроза життю та спроби нанесення шкоди мешканцям будинку або гостям; загроза пожару, витоку газу, затоплення та інших техногенних катастроф.

Відповідно до п. 1.2. Договору від 28.11.2016 року Власник доручає, а Управитель приймає на себе обов`язок укласти від свого імені з ліцензованою охоронною організацією договір охорони прибудинкової території багатоквартирного житлового будинку АДРЕСА_2 .

Згідно з п. 1.3. Договору від 28.11.2016 року Власник оплачує Управителю витрати на надання послуг з охорони прибудинкової території в порядку, передбаченому цим договором.

Відповідно до п. 2.3. Договору від 28.11.2016 року Власник щомісячно до десятого числа поточного місяця оплачує Управителю витрати з утримання охорони прибудинкової території у розмірі 200,00 грн. (двісті гривень 00 коп.).

Згідно із п. 2.6. Договору від 28.11.2016 року вказана сума вноситься Власником по перерахуванню на розрахунковий рахунок Управителя.

Відповідно до п. 2.9. Договору від 28.11.2016 року у разі зміни умов договору з охоронною фірмою (зміни вартості послуг, що надаються), ці зміни будуть доведені Управителем до відома Власника та буде зроблене відповідне коригування з оплати охоронних послуг.

Також, як вбачається, ТОВ «Управдом-1» уклало з ТОВ «Охорона-Сервіс-Тірас» відповідний договір про надання охоронних послуг від 01.12.2017 року № 1189.

У відповідності до наданого до суду позову витягу з особового рахунку щодо сплати за послуги з охорони прибудинкової території відносно абонента власника квартири АДРЕСА_3 , вбачається що заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «Управдом-1» за ці послуги за період з 01.10.2018 року по 01.10.2020 року становить у загальному розмірі 7620,00 грн.; на яку позивачем нараховані інфляційні втрати 737,40 грн.; 3% річних 457,98 грн.

Також судом встановлено, що вказана сума заборгованості ОСОБА_1 розрахована з розрахунку, що за ОСОБА_1 значаться в користуванні два транспортні засоби, за наслідком чого застосовано подвійний тариф з охорони транспортного засобу.

Як вбачається, ОСОБА_1 оспорюється факт підписання вищевказаного договору.

Під час розгляду справи, ухвалою Київського районного суду міста Одеси від 27.07.2022 року призначено по цивільній справі №947/30647/20 комплексну судово-технічну та судово-почеркознавчу експертизу.

На виконання вказаної ухвали суду, до суду надійшов висновок судового експерта Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз за №23-69 комплексної судово-технічної експертизи документів та судово-почеркознавчої експертизи від 07.07.2023 року, у відповідності до якого встановлено, що: «Рукописні записи у розділі: «5. РЕКВИЗИТЫ И ПОДПИСИ СТОРОН» у графі «Собственник»:

-« ОСОБА_1 »,

-« АДРЕСА_4 »,

що розміщені на другому аркуші наданого на експертизу договору на організацію охорони прибудинкової території та компенсації витрат з її утримання від 28 листопада 2016 року, укладеного між ТОВ «Управдом - 1», в особі директора ОСОБА_7 та ОСОБА_1 , виконані не рукописним способом за допомогою пишучого приладу, а за допомогою знакосинтезуючого пристрою з лазерною технологією друку, тонером чорного кольору (електрофотографічний апарат, багатофункціональний пристрій) та є зображеннями рукописних записів.».

За наслідком чого, питання ухвали суду: «Чи виконано в договорі на організацію охорони прибуткової території та компенсації витрат з її утримання від 28.11.2016 року укладеному між ТОВ «Управдом-1» та ОСОБА_1 , на другому аркуші документу в графі «Собственник» рукописний запис: « ОСОБА_1 АДРЕСА_4 » ... ОСОБА_1 чи іншою особою від її імені?», не вирішувалось.

Встановлено, що: «Підпис від імені ОСОБА_1 , що розміщений у розділі: «5. РЕКВИЗИТЫ И ПОДПИСИ СТОРОН» у графі «Собственник» на другому аркуші наданого на експертизу договору на організацію охорони прибудинкової території та компенсації витрат з її утримання від 28 листопада 2016 року, укладеного між ТОВ «Управдом - 1», в особі директора ОСОБА_7 та ОСОБА_1 , виконаний рукописним способом пишучим приладом із стержнем, заправленим пастою для кулькових ручок синьо- фіолетового кольору без застосування технічних засобів.

Підпис від імені ОСОБА_1 у наданому на експертизу договорі на організацію охорони прибудинкової території та компенсації витрат з її утримання від 28 листопада 2016 року, укладеному між ТОВ «Управдом - 1», в особі директора ОСОБА_7 та ОСОБА_1 , розміщений на другому аркуші договору у розділі «5. РЕКВИЗИТЫ И ПОДПИСИ СТОРОН» в графі «Собственник», виконаний не самою ОСОБА_1 , а іншою особою.».

У відповідності до положень статті 110 ЦПК України, висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленимистаттею 89цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Під час розгляду справи вказаний висновок судової експертизи не спростовувався сторонами по справі, не визнавався не повним чи неналежним, не обґрунтованим, як і не заявлялось жодних клопотань щодо проведення повторної чи додаткової експертизи.

Судом встановлено, що вказаний висновок експерта містить усі необхідні реквізити, які встановлені чинним законодавством до висновку судової експертизи.

За наслідком чого, судом приймається вказаний висновок судового експерта Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз за №23-69 комплексної судово-технічної експертизи документів та судово-почеркознавчої експертизи від 07.07.2023 року, в якості належного, допустимого, достатнього та достовірного доказу.

Приймаючи висновки судової експертизи, що не спростовується іншими доказами наявними в матеріалах справи доказів, суд вважає обґрунтованими доводи ОСОБА_1 та встановленим, що договір на організацію охорони прибудинкової території та компенсації витрат з її утримання, який укладено 28.11.2016 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Управдом-1», не є підписаним особисто ОСОБА_1 .

Згідно з частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від26 жовтня 2022 року в справі

№227/3760/19-ц (провадження № 14-79цс21) вказано, що:

«6.15. Підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми правочину, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

6.16. Відсутність на письмовому тексті правочину (паперовому носії) підпису його учасника чи належно уповноваженої ним особи означає, що правочин у письмовій формі не вчинений.

6.17. Наявність же сама по собі на письмовому тексті правочину підпису, вчиненого замість учасника правочину іншою особою (фактично невстановленою особою, не уповноваженою учасником), не може підміняти належну фіксацію волевиявлення самого учасника правочину та створювати для нього права та обов`язки поза таким волевиявленням.

6.18.Відсутність вольової дії учасника правочину щодо вчинення правочину (відсутність доказів такого волевиявлення за умови заперечення учасника правочину) не можна ототожнювати з випадком, коли волевиявлення учасника правочину існувало, але не відповідало ознакам, наведеним у частині третійстатті 203 ЦК України:волевиявлення не було вільним чи не відповідало його внутрішній волі.

6.19. Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання правочину недійсним у силу припису частини першої статті 215ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил статей 229233 ЦК України про правочини, вчинені з дефектом волі під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.

6.20. Тобто як у частині першій статті 215 ЦК України, так і в статтях 229233 ЦК України йдеться про недійсність вчинених правочинів у випадках, коли існує волевиявлення учасника правочину, зафіксоване в належній формі (що підтверджується, зокрема, шляхом вчинення ним підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає волі цього учасника правочину.Тож внаслідок правочину учасники набувають права і обов`язки, що натомість не спричиняють для них правових наслідків.

6.21.У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків, то правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою взагалі не набуті, а правовідносини за ним не виникли».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від26 жовтня 2022 року в справі №227/3760/19-ц (провадження № 14-79цс21) вказано, що:

«6.37. Тобто суду необхідно встановити не просто факт використання спірного майна орендарем, а й те, чи сплачував орендар за таке використання орендодавцю та його правонаступникам і чи приймали вони таку оплату.

6.38. У разі якщо договір виконувався обома сторонами (зокрема, орендар користувався майном і сплачував за нього, а орендодавець приймав платежі), то кваліфікація договору як неукладеного виключається, такий договір оренди вважається укладеним та може бути оспорюваним (за відсутності законодавчих застережень про інше)».

6.39. Висловлене вище про можливість визначити фактичне укладення правочину у спосіб його виконання (за відсутності законодавчих застережень про інше) не суперечить викладеному в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі №145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19) правовому висновку про те, що правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.

6.41. За встановленими у справі обставинами, оспорюваний договір ОСОБА1 не підписував та, відповідно, волевиявлення щодо правочину не було, істотних умов цього договору не погоджував.

6.42. Відповідач користується будівлею складу. Разом з тим, відсутні відомості про виконання договору стороною позивача.

6.43. З урахуванням викладеного немає підстав вважати договір оренди (майнового найму) нежитлового приміщення від 20 травня 2015 року укладеним».

У справі, що розглядається, ОСОБА_1 , з посиланням на встановлений факт не підписання нею спірного договору на організацію охорони прибудинкової території та компенсації витрат з її утримання від 28.11.2016 року, стверджує про відсутність її волевиявлення та волі на вчинення такого правочину.

Щодо заперечень ТОВ «Управдом-1» в цій частині доводів з посиланням на те, що вказаний договір було надано для підписання ОСОБА_1 безпосередньо її чоловікові, який потім повернув договір з наявним підписом, суд вважає безпідставними та необґрунтованими, оскільки в порушення вимог ч.1 ст. 81 ЦПК України не підтверджені жодним доказом, а відтак судом не враховуються.

Стосовно доводів ТОВ «Управдом-1» про те, що ОСОБА_1 виконувався вказаний правочин після його укладення, що підтверджує волевиявлення останньої на його укладення та підтвердження факту отримання відповідних послуг за спірним правочином, суд зазначає наступне.

З поданих представником ТОВ «Управдом-1» доказів на підтвердження заборгованості ОСОБА_1 за послугами з охорони прибудинкової території, у тому числі з витягу з особового рахунку щодо сплати, вбачається, що після укладення спірного правочину від 28.11.2016 року, за ОСОБА_1 значиться сплата коштів за даними послугами в сумі 400,00 грн., що мало місце 31.01.2017 року, після чого відсутня інформація щодо жодної сплати ОСОБА_1 грошових коштів за даним видом послуг.

Поряд з цим, з даного витягу додатково вбачається, що до укладення спірного договору 28.11.2016 року, ТОВ «Управдом-1» здійснювалось нарахування коштів за цими послугами, як сплачувались ОСОБА_1 у строк по 21.10.2016 року включно, з розрахунку 100,00 грн. на місяць, що підтверджує надання ТОВ «Управдом-1» відповідних послуг до укладення спірного правочину, однак на інших умовах.

Відповідного договору, що регулював ці правовідносини між ТОВ «Управдом-1» та ОСОБА_1 з надання послуг з охорони прибудинкової території в строк до 28.11.2016 року матеріали справи не містять.

Так, остання сплата ОСОБА_1 послуг до укладення спірного правочину мала місце 21.10.2016 року в сумі 200,00 грн.

Надалі, згідно витягу, 30.11.2016 року ОСОБА_1 було нараховано до сплати 100,00 грн., 31.12.2016 року 100,00 грн., 31.01.2017 року 200,00 грн., за наслідком чого 31.01.2017 року мала місце сплата коштів ОСОБА_1 у розмірі 400,00 грн.

Будь-яких доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 станом на 31.01.2017 року було ознайомлено зі зміною тарифів, чи здійснення нею сплати саме як за послугами наданими за договором від 28.11.2016 року, матеріали справи не містять.

Також матеріали справи не містять доказів, що станом на 31.01.2017 року ОСОБА_1 була обізнана будь-яким чином про наявність відповідного договору від 28.11.2016 року.

За наслідком чого, враховуючи наявність відповідних правовідносин між учасниками справи з надання послуг з охорони прибудинкової території на інших умовах, тобто у строк до укладення спірного договору від 28.11.2016 року, який в свою чергу як встановлено не підписано особисто ОСОБА_1 , та приймаючи заперечення останньої на наявність волевиявлення і волі з його підписання на визначених в ньому умовах і взагалі його визнання, приймаючи відсутність обізнаності ОСОБА_1 про наявність такого договору станом на 31.01.2017 року, суд вважає відсутніми підстави для ствердження, що сплата ОСОБА_1 грошових коштів в сумі 400,00 грн., що мало місце 31.01.2017 року, підтверджує її обізнаність про надання послуг саме на визначених в спірному договорі умовах та підтверджує споживання послуг саме на підставі умов визначених цим договором, а відтак відсутні підстави вважати, що сплата ОСОБА_1 31.01.2017 року грошових коштів підтверджує фактичне визнання ОСОБА_8 наявності правовідносин з ТОВ «Управдом-1» на підставі договору від 28.11.2016 року, та підтверджує її волевиявлення на укладення цього правочину.

Будь-яких доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 визнавався факт укладення спірного договору від 28.11.2016 року, як і факт виконання умов за визначеними в ньому умовами, матеріали справи не містять.

За наслідком чого, враховуючи підтверджений висновком судово-почеркознавчої експертизи факт не підписання ОСОБА_1 спірного договору, відсутність доказів підтверджуючих виконання ОСОБА_1 умов цього правочину, а також заперечення останньої з наявності її волі та волевиявлення на його укладення, суд доходить до висновку про відсутність підстав вважати договір на організацію охорони прибудинкової території та компенсації витрат з її утримання від 28.11.2016 року між ТОВ «Управдом-1» та ОСОБА_1 , таким, що укладений, а відтак є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

Додатково суд вважає безпідставними доводи позивача за первісним позовом ТОВ «Управдом-1», що в спірний період з 01.08.2010 року по 01.10.2020 року ОСОБА_1 отримувались послуги з охорони прибудинкової території, у тому числі з охорони двох транспортних засобів, що значаться за нею, приймаючи не доведеність доводів про проживання осіб у належній ОСОБА_1 квартирі АДРЕСА_3 , а також відсутність доказів на підтвердження того, що за ОСОБА_1 значаться два транспортні засоби, які в свою чергу перебували на території прибудинкової території будинку АДРЕСА_2 та відносно них з боку ТОВ «Управдом-1» вчинялись послуги з охорони.

Враховуючи викладене в цілому, судом приймається висновок Великої Палати Верховного Суду викладений у постанові від 16.06.2020 року у справі №145/2047/16-ц про те, що такий спосіб захисту, як визнання правочину неукладеним, не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом.

Разом із цим суд може застосувати не встановлений законом спосіб захисту лише за наявності двох умов одночасно: по-перше, якщо дійде висновку, що жодний установлений законом спосіб захисту не є ефективним саме у спірних правовідносинах, а по-друге, якщо дійде висновку, що задоволення викладеної в позові вимоги позивача призведе до ефективного захисту його прав чи інтересів.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала про те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 року у справі № 338/180/17, від 11.09.2018року у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 року у справі № 569/17272/15-ц.

Так, визнання правочину (договору) неукладеним не відповідає можливим способам захисту цивільних прав та інтересів, передбачених законом; судам слід відмовляти у задоволенні позову з такою вимогою.

Однак, якщо в ході розгляду судового спору суд виявить ознаки, за якими договір можна визначити як неукладений, а, отже, таким, що не породжує правових наслідків (ухвала ВССУ від 30.09.2015 року у справі № 6-22599св15), і томуне потребуєвизнання недійсним, то суд має вказувати про це у мотивувальній частині судового рішення.

Встановлені судом обставини не є підставою для визнання договору недійсним, а можуть лише бути підставою для відмови в задоволення вимог щодо стягнення коштів як за неукладеним договором.

Велика Палата Верховного суду у справі №522/1528/15-ц від 26.01. 2021р.вказує , що якщо суд розглядає справу про стягнення з боржника коштів, то останній має захищати свої права саме в цьому провадженні, заперечуючи проти позову та доводячи відсутність боргу, зокрема відсутність підстав для його нарахування, бо вирішення цього спору призведе до правової визначеності у правовідносинах сторін зобов`язання.

З урахуванням вищевикладеного, за наслідком встановлення факту, що договір на організацію охорони прибудинкової території та компенсації витрат з її утримання від 28.11.2016 року між ТОВ «Управдом-1» та ОСОБА_1 є неукладеним, який не підлягає визнанню недійсним, суд вважає обраний позивачкою за зустрічним позовом ОСОБА_1 спосіб захисту прав та інтересів шляхом визнання такого правочину недійсним неефективним, за наслідком чого у задоволенні зустрічного позову слід відмовити.

Також, внаслідок того, що договір на організацію охорони прибудинкової території та компенсації витрат з її утримання від 28.11.2016 року є неукладеним, а відтак такий, що не породжує жодних прав та обов`язків, вимоги ТОВ «Управдлом-1» про стягнення з ОСОБА_1 на підставі цього правочину заборгованості за послуги з охорони прибудинкової території за період з 01.10.2018 року по 01.10.2020 року, є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Щодо заяви ТОВ «Управдом-1» про застосування строків позовної давності до вимог ОСОБА_1 за зустрічним позовом, застосуванню не підлягають, враховуючи відмову у задоволенні відповідного позову.

Поряд з цим, суд вважає в цій частині доводи ТОВ «Управдом-1» також не обґрунтованими, враховуючи, що матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження моменту з якого ОСОБА_1 стало відмово про наявність існування договору на організацію охорони прибудинкової території та компенсації витрат з її утримання від 28.11.2016 року, укладеного від її імені, крім моменту отримання копії позовної заяви в даній цивільній справі.

Судом також встановлено, що в провадженні Київського районного суду міста Одеси на розгляді перебувала цивільна справа №520/20711/18 предметом якої у тому числі було стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Управдом-1» заборгованості за послуги з охорони прибудинкової території, що ґрунтувались на підставі спірного правочину від 28.11.2016 року, за інший період.

За наслідком розгляду цивільної справи №520/20711/18, Київським районним судом міста Одеси 11.11.2019 року ухвалено рішення суду про задоволенні позовних вимог ТОВ «Управдом-1», однак як вбачається останнє ухвалено в заочному порядку, тобто розгляд справи здійснювався за відсутності ОСОБА_1 . Доказів, що під час розгляду вказаної справи ОСОБА_1 отримувались матеріали справи та остання була обізнана про наявне судове провадження, матеріали справи не містять.

Враховуючи викладене суд вважає доводи ТОВ «Управдом-1» про обізнаність ОСОБА_1 про укладений спірний правочин від 28.11.2016 року, з моменту його укладення, безпідставними та необґрунтованими.

Ухвалюючи рішення суду в цій справі, судом враховується, що у відповідності до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно достатті 89ЦПК України,суд оцінюєдокази засвоїм внутрішнімпереконанням,що ґрунтуєтьсяна всебічному,повному,об`єктивному табезпосередньому дослідженнінаявних усправі доказів. Жоднідокази немають длясуду заздалегідьвстановленої сили.Суд оцінюєналежність,допустимість,достовірність кожногодоказу окремо,а такождостатність івзаємний зв`язокдоказів уїх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.

Згідно з практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонами матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

На підставі вищевикладеного, оцінивши та надавши оцінку усім зібраним по справі доказам в цілому, так і кожному доказу окремо, проаналізувавши усі обставини по справі, враховуючи, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах, суд вважає позовні вимоги ТОВ «Управдом-1» частково обґрунтованими ті підлягаючими задоволенню лише в частині стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за договором №39/Ш.7 про надання послуг з утримання та прибудинкової території від 30.10.2007 року, за період з 01.10.2018 року по 01.10.2020 року у загальному розмірі 21048 гривень 07 копійок, у задоволенні решти вимог ТОВ «Управдом-1», так і у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 слід відмовити.

Пунктом 6 частини 1 статті 264 ЦПК України передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання зокрема як розподілити між сторонами судові витрати.

Відповідно до статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з ч.1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Вирішуючи питання про відшкодування судових витрат, судові витрати ОСОБА_1 , як позивача за зустрічним позовом, враховуючи відмову у задоволенні позову згідно з положеннями статті 141 ЦПК України, до відшкодування не підлягають та покладаються на ОСОБА_1 .

Суд зазначає, що під час розгляду справи в межах позову ТОВ «Управдом-1», ОСОБА_1 як відповідною за цим позовом, не заявлялось в жодній заяві питання про відшкодування судових витрат, як і не подавався орієнтовний розрахунок судових витрат, за наслідком чого питання про відшкодування судових витрат понесених ОСОБА_1 , як відповідачки за первісним позовом, судом не вирішується.

Щодо судових витрат понесених ТОВ «Управдом-1» суд зазначає наступне.

Як вбачається, ТОВ «Управдом-1» під час звернення до суду з даним позовом до ОСОБА_1 з визначеною ціною позову у розмірі 44714,86 грн., було сплачено судовий збір в сумі 2102,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №1356 від 06.10.2020 року.

Приймаючи часткове задоволення позовних вимог ТОВ «Управдом-1» на суму 18193,92 грн., з заявлених вимог на 44714,86 грн., у відповідності до статті 141 ЦПК України, пропорційно до задоволених вимог, стягненню з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Управдом-1» у відшкодування витрат зі сплати останнім судового збору підлягає 989,41 грн. (21048,07*100/44714,86= 47,07%; 47,07*2102/100 = 989,41).

Також, представником ТОВ «Управдом-1» в межах цивільної справи №947/30647/20 заявлено до відшкодування витрати понесені на професійну правничу допомогу в сумі 7000,00 грн.

Судом встановлено, що в рамках розгляду цивільної справи №947/30647/20 представництво ТОВ «Управдом-1» здійснювалось представником адвокатом Гаспарянц Дмитром Михайловичем, який діяв на підставі Ордеру серії ОД №537271, виданого 22.10.2020 року на підставі договору про надання правової допомоги №01/09/20 від 01 вересня 2020 року.

Відповідно до наданого до суду договору про надання правової допомоги №01/09/20 від 01 вересня 2020 року, останній укладено між адвокатом Гаспарянц Дмитром Михайловичем та ТОВ «Управдом-1».

Відповідно доп. 1.1. вищевказаного Договору в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Адвокат зобов`язується надати Клієнту правову допомогу у вигляді надання передбачених Договором послуг з питань стягнення з ОСОБА_1 на користь Клієнта - товариства з обмеженою відповідальністю «Управдом-1» заборгованості згідно із договором від 30.10.2007 року № 39/Ш.7 про надання послуг з утримання будинку та прибудинкової території, заборгованості згідно із договором на організацію охорони прибудинкової території та компенсації витрат з її утримання від 28.11.2016 року, заборгованості з оплати послуг водопостачання і водовідведення, інфляційних витрат та 3% річних, у відповідній цивільній справі, а Клієнт зобов`язується оплатити та прийняти надані Адвокатом послуги на умовах, визначених цим Договором.

Відповідно доп. 1.2. Договору за цим Договором Адвокат надає Клієнту наступні юридичні послуги:

- дослідження матеріалів, що мають відношення до предмета договору від 30.10.2007 року № 39/Ш.7 про надання послуг з утримання будинку та прибудинкової території, предмета договору на організацію охорони прибудинкової території та компенсації витрат з її утримання від 28.11.2016 року, зобов`язань з надання послуг водопостачання і водовідведення, як тих, які надані Клієнтом Адвокату або отриманих останнім самостійно, так і тих, які перебувають в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форми власності, у фізичних осіб;

- правовий аналіз законодавства, що регулює правовідносини, що стосуються предмета договору від 30.10.2007 року №39/Ш.7 про надання послуг з утримання будинку та прибудинкової території, та відповідної судової практики;

- правовий аналіз законодавства, що регулює правовідносини, що стосуються предмета договору на організацію охорони прибудинкової території та компенсації витрат з її утримання від 28.11.2016 року, та відповідної судової практики;

- правовий аналіз законодавства, що регулює правовідносини, що стосуються зобов`язань з надання послуг водопостачання і водовідведення, та відповідної судової практики;

- збір, підготовка та оформлення документів і матеріалів, необхідних для надання юридичних послуг за цим Договором, що мають бути додані до позовної заяви;

- консультування Клієнта з питань стягнення заборгованості з ОСОБА_1 заборгованості згідно із договором від 30.10.2007 року №39/Ш.7 про надання послуг з утримання будинку та прибудинкової території, заборгованості згідно із договором на організацію охорони прибудинкової території та компенсації витрат з її утримання від 28.11.2016 року, заборгованості з оплати послуг водопостачання і водовідведення, інфляційних витрат та 3% річних, надання йому рекомендацій та підготовка проектів документів у разі необхідності;

- з`ясування у Клієнта обставин, обговорення обставин, фактів і подій, що стосуються предмета договору від 30.10.2007 року № 39/Ш.7 про надання послуг з утримання будинку та прибудинкової території, договору на організацію охорони прибудинкової території та компенсації витрат з її утримання від 28.11.2016 року, зобов`язань з надання послуг водопостачання і водовідведення, надання Клієнту усних роз`яснень по суті наданих йому рекомендацій і проектів документів за необхідністю;

- складання та подання до Київського районного суду м. Одеси позовної заяви до ОСОБА_1 про стягнення на користь Клієнта - товариства з обмеженою відповідальністю «Управдом-1» заборгованості згідно із договором від 30.10.2007 року № 39/Ш.7 про надання послуг з утримання будинку та прибудинкової території, заборгованості згідно із договором на організацію охорони прибудинкової території^ та компенсації витрат з її утримання від 28.11.2016 року, заборгованості з оплати послуг водопостачання і водовідведення, інфляційних витрат та 3% річних;

- представництво інтересів Клієнта у суді та участь у судових засіданнях з усіма правами, наданими Цивільним процесуальним кодексом України, Господарським процесуальним кодексом України та Кодексом адміністративного судочинства України позивачеві, відповідачеві, третій особі;

- вчинення інших дій, необхідних для надання юридичних послуг, передбачених цим Договором та чинним законодавством України.

Відповідно до ч. 1 ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Згідно із п. 4.1. Договору за надані послуги за цим Договором Клієнтсплачує Адвокату гонорар у сумі 7000,00 грн. впродовж 90 календарних днів після підписанняСторонами цього Договору, виходячи із розрахунку - 700,00 грн. за однугодину надання послуг.

Згідно з п. 3.4. Договору сторони зобов`язані скласти Акт приймання-передачі юридичних послуг, який готується Адвокатом у 2 (двох) примірниках, підписується та надається Клієнту для підписання. Клієнт впродовж 5 (п`яти) робочих днів після отримання Акту приймання-передачі юридичних послуг перевіряє відповідність зазначених в Акті приймання-передачі юридичних послуг, фактично наданим послугам. У випадку відсутності зауважень Клієнт у вказаний строк підписує Акт приймання-передачі юридичних послуг або надає мотивовану письмову відмову від його підписання.

ТОВ «Управдом-1» оплатило Адвокату юридичні послуги за Договором відповідно до платіжних доручень від 15.10.2020 року № 1362 в сумі 7 000,00 грн. на виконання договору про надання правової допомоги №01/09/20 від 01.09.2020 року.

28.11.2023 року між ТОВ «Управдом-1» та Адвокатом складено відповідний Акт приймання-передачі юридичних послуг за договором про надання правової допомоги №01/09/20 від 01.09.2020 року.

У Акті надано детальний опис робіт та витрачений час на надання професійної правничої допомоги.

Пунктом 1 частини третьоїстатті 133 ЦПК Українипередбачено, що до витрат пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 137 ЦПК Українивизначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. У якості доказів у більшості випадків достатньо надати суду договір про надання правової допомоги, акт прийому-передачі наданих послуг згідно договору про надання правової допомоги, платіжні доручення на оплату послуг адвоката та квитанції про оплату клієнтом цих доручень.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України).

Відповідно до частини п`ятої статті 137 ЦПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 141 ЦПК України. Разом із тим у частині п`ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, наведеного в частині четвертій статті 141 ЦПК України, визначені також положеннями частин шостої, сьомої, дев`ятої статті 141 цього Кодексу.

Таким чином, у разі недотримання вимог частини п`ятої статті 137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята, шоста статті 137 ЦПК України).

Вказана правова позиція щодо права суду зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони узгоджується із правовою позицією, викладеною в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 червня 2020 року у справі № 211/1674/19 (провадження № 61-2679св20).

Перевіривши матеріали справи, досліджуючи подані представником позивача ТОВ «Управдом-1» докази на підтвердження понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу, судом встановлено, що правова допомога визначена у договорі про надання правової допомоги №01/09/20 від 01.09.2020 року його сторонами, взаємопов`язана з предметом даної справи, а від так є такою, що була необхідна для реалізації позивачем за первісним позовом своїх прав на звернення до суду з позовом для захисту своїх прав та інтересів.

У відповідності до Акту приймання-передачі від 28.11.2013 року вбачається, що надані адвокатом послуги, прийняті ТОВ «Управдом-1», а також перевіряючи зазначений акт, судом встановлено, що визначені в ньому дії адвоката дійсно взаємопов`язані з даною справою та є такими, що фактично надані і здійснювались адвокатом в межах даної справи.

Визначена сторонами у договорі про надання правової допомоги №01/09/20 від 01.09.2020 року вартість гонорару адвоката є співмірною зі складністю даної справи та ціною позову.

Стороною відповідача ОСОБА_1 під час розгляду справи не заявлялось клопотання про зменшення розміру витрат ТОВ «Управдом-1» на правничу допомогу, як і не заперечувались понесення позивачем таких витрат та їх надання адвокатом.

Враховуючи пов`язаність витрат позивача із розглядом справи, відсутність клопотання сторони відповідачки про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, суд у відповідності до положень статті 141 ЦПК України, дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Управдом-1» коштів в якості відшкодування понесених витрат на професійну правничу допомогу, пропорційно до розміру задоволених вимог, а саме в сумі 3294,90 грн. (21048,07*100/44714,86= 47,07%; 47,07*7000/100 = 3294,90).

При вищевикладених обставинах та керуючись ст. ст. 1-18, 76-82, 89, 102-106, 108, 110, 113, 133, 137, 141, 263-265, 273, 352, 354ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов Товаристваз обмеженоювідповідальністю «Управдом-1» (місцезнаходження: 65058, м. Одеса, Шампанський провулок, буд. 9, приміщення 22) до ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_7 ) про стягненнязаборгованості за надані послуги задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь Товаристваз обмеженоювідповідальністю «Управдом-1» (код ЄДРПОУ 35502629) заборгованість за договором №39/Ш.7 про надання послуг з утримання та прибудинкової території від 30.10.2007 року, за період з 01.10.2018 року по 01.10.2020 року у розмірі 18193 (вісімнадцять тисяч сто дев`яносто три) гривні 92 (дев`яносто дві) копійки, а також інфляційні втрати нараховані на вказану суму заборгованості за період з жовтня 2018 року по жовтень 2020 року в сумі 1760 (одна тисяча сімсот шістдесят) гривень 65 (шістдесят п`ять) копійок, та три відсотки річних від простроченої суми за період з 01.10.2018 року по 01.10.2020 року в сумі 1093 (одна тисяча дев`яносто три) гривні 50 (п`ятдесят) копійок, що в цілому складає 21048 (двадцять одна тисяча сорок вісім) гривень 07 (сім) копійок.

У задоволенні решти вимог Товаристваз обмеженоювідповідальністю «Управдом-1» (місцезнаходження: 65058, м. Одеса, Шампанський провулок, буд. 9, приміщення 22) до ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_7 ) про стягненнязаборгованості за надані послуги, а саме за послуги з водопостачання і водовідведення за період з 01.10.2018 року по 01.10.2020 року у загальному розмірі 14851 гривня 41 копійка, з урахуванням інфляційних втрат та трьох відсотків річних від суми заборгованості, та про стягнення заборгованості за договором на організацію охорони прибудинкової території та компенсації витрат з її утримання від 28.11.2016 року за період з 01.10.2018 року по 01.10.2020 року у розмірі 8815 гривень 38 копійок, з урахуванням інфляційних втрат та трьох відсотків річних від суми заборгованості відмовити.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_7 ) до Товаристваз обмеженоювідповідальністю «Управдом-1» (місцезнаходження: 65058, м. Одеса, Шампанський провулок, буд. 9, приміщення 22) про визнаннядоговору недійсним відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь Товаристваз обмеженоювідповідальністю «Управдом-1» (код ЄДРПОУ 35502629) у відшкодування витрат зі сплати судового збору 989 (дев`ятсот вісімдесят дев`ять) гривень 41 (сорок одна) копійка, у відшкодування витрат з надання правничої правової допомоги 3294 (три тисячі двісті дев`яносто чотири) гривні 90 (дев`яносто) копійок, що в цілому складає 4284 (чотири тисячі двісті вісімдесят чотири) гривні 31 (тридцять одна) копійка.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи,якому повнерішення абоухвала судуне буливручені удень його(її)проголошення абоскладення,має правона поновленняпропущеного строкуна апеляційнеоскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення судунабирає законноїсили післязакінчення строкуподання апеляційноїскарги всімаучасниками справи,якщо апеляційнускаргу небуло подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 11.12.2023 року.

Головуючий Калініченко Л. В.


Суд	Київський районний суд м. Одеси
Дата ухвалення рішення	07.12.2023
Оприлюднено	12.12.2023
Номер документу	115523968
Судочинство	Цивільне
Категорія	Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них надання послуг

Калініченко Л. В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Рішеннявід 07.12.2023 по справі 947/30647/20КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ОДЕСИ

Судовий реєстр по справі —947/30647/20

Рішення від 07.12.2023

Рішення
від 07.12.2023 по справі 947/30647/20
КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ОДЕСИ