Постанова

від 18.06.2024 по справі 947/30647/20

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/3957/24

Справа № 947/30647/20

Головуючий у першій інстанції Калініченко Л. В.

Доповідач Таварткіладзе О. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.06.2024 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Таварткіладзе О.М.,

суддів: Заїкіна А.П., Погорєлової С.О.,

за участю секретаря судового засідання: Губар Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Управдом-1» на рішення Київського районного суду м. Одеси від 07 грудня 2023 року по цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Управдом-1» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Управдом-1» про визнання договору недійсним,

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2020 року ТОВ «Управдом-1» звернулося до суду з вищевказаним позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги, в якому просила суд:

- стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за договором від 30.10.2007 року № 39/Ш.7 про надання послуг з утримання будинку та прибудинкової території за період з 01.10.2018 року по 01.10.2020 року у загальній сумі 21 048,07 грн., яка складається з: основна заборгованість 18 193,92 грн.; інфляційні втрати 1 760,65 грн.; 3% річних 1 093,50 грн.;

- стягнути з ОСОБА_1 заборгованість з оплати послуг з водопостачання та водовідведення за період з 01.10.2018 року по 01.10.2020 року у загальній сумі 14 851,41 грн., яка складається з: основна заборгованість 12 837,54 грн.; інфляційні втрати 1 242,30 грн.; 3% річних 771,57 грн.;

- стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за договором з організації охорони прибудинкової території та компенсації витрат з її утримання від 28.11.2016 року за період з 01.10.2018 року по 01.10.2020 року у загальному розмірі 8 815,38 грн., яка складається з: основна заборгованість 7 620,00 грн.; інфляційні втрати 737,40 грн.; 3% річних 457,98 грн.

Позов обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 є власником трикімнатної квартири АДРЕСА_1 . Балансоутримувачем вищевказаного житлового будинку було Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельно-монтажне управління № 1» (далі ТОВ «БМУ № 1»). Відповідно до актів прийому-передачі укладених згідно з рішенням Одеської міської ради від 21.12.2007 року за №2099-V, від 21.12.2012 року за №2473-VI, та складеного згідно протоколу загальних зборів ТОВ «БМУ № 1 №7 від 29.12.2007 року, ТОВ «БМУ № 1» передало, а ТОВ «Управдом-1» прийняло на свій баланс зазначений вище житловий будинок. Тобто, управителем вказаного житлового будинку є - ТОВ «Управдом-1», яке надає житлово-комунальні послуги з управління будинком, утримання будинку та прибудинкової території, постачання холодної води та водовідведення. Тарифи на послуги з утримання будинку, споруд та прибудинкової території встановлені рішенням виконкому Одеської міської ради від 11.08.2011 року № 543, від 21.06.2012 року № 197 та від 30.03.2017 року № 96. Коригування тарифів здійснено згідно наказів ТОВ «Управдом-1» від 23.12.2016 року № 78, від 06.04.2017 року № 81 та від 30.07.2018 року № 93. Щодо послуг з водопостачання та водовідведення, представник зазначає, що останні надаються за наслідком укладених ТОВ «Управдом-1», як колективним членом, та ТОВ «Інфокс» в особі філії «Інфоксводоканал» договору про послуги водопостачання і водовідведення за №147/1 від 26.11.2008 року та колективного договору №10213 про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення від 30.01.2019 року, до якого в подальшому внесені зміни додатковими угодами. Також, як стверджує позивач, 28.11.2016 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Управдом-1» було укладено Договір на організацію охорони прибудинкової території і компенсацію витрат з її утримання, за умовами якого власник доручає, а управитель приймає на себе зобов`язання укласти від власного імені з ліцензованою охоронною організацією договір охорони прибудинкової території багатоповерхового будинку АДРЕСА_2 . Власник сплачує Управителю витрати з надання послуг по охороні прибудинкової території, у порядку, передбаченому цим договором. 30.10.2007 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Управдом-1» було укладено Договір №39/Ш.7 про надання послуг з утримання будинку та прибудинкової території. За умовами вказаного договору вартість послуг встановлюється згідно тарифів, розрахованих на один кв. м. загальної площі квартири, які затверджуються Виконавцем. Вартість послуг може бути змінена в односторонньому порядку у випадку змін фактичних витрат на утримання, обслуговування будинку, тарифів постачальників послуг, оплати заробітної плати обслуговуючого персоналу, та в інших випадках зміни розміру складових частин тарифу. Вищевказаний договір є чинним. Як стверджує ТОВ «Управдом-1», ним в повному обсязі виконуються умови вказаних договорів та визначені обов`язки з надання інших послуг. Житловий будинок знаходиться у задовільному технічному стані. Водночас ОСОБА_1 несвоєчасно виконує свої зобов`язання з оплати наданих послуг з утримання будинку та прибудинкової території, водопостачання та водовідведення, охорони прибудинкової території, у зв`язку з чим виникла вищевказана заборгованість за період з 01.10.2018 року по 01.10.2020 року у заявленому до стягненні розмірі. Вказані обставини зумовили звернення позивача до суду з даним позовом.

02.04.2021 року до суду від імені відповідача ОСОБА_1 , через представника адвоката Бережного О.В., також надійшла зустрічна позовна заява до ТОВ «Управдом-1» про визнання недійсним договору з організації охорони прибудинкової території та компенсації витрат з її утримання від 28.11.2016 року недійсним, з посиланням на його не підписання та відсутність волевиявлення ОСОБА_1 на укладення цього правочину на визначених в ньому умовах.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 07 грудня 2023 року первісний позов було задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Управдом-1» заборгованість за договором №39/Ш.7 про надання послуг з утримання та прибудинкової території від 30.10.2007 року, за період з 01.10.2018 року по 01.10.2020 року у розмірі 18193 (вісімнадцять тисяч сто дев`яносто три) гривні 92 (дев`яносто дві) копійки, а також інфляційні втрати нараховані на вказану суму заборгованості за період з жовтня 2018 року по жовтень 2020 року в сумі 1760 (одна тисяча сімсот шістдесят) гривень 65 (шістдесят п`ять) копійок, та три відсотки річних від простроченої суми за період з 01.10.2018 року по 01.10.2020 року в сумі 1093 (одна тисяча дев`яносто три) гривні 50 (п`ятдесят) копійок, що в цілому складає 21048 (двадцять одна тисяча сорок вісім) гривень 07 (сім) копійок.

У задоволенні решти вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Управдом-1» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги, а саме за послуги з водопостачання і водовідведення за період з 01.10.2018 року по 01.10.2020 року у загальному розмірі 14851 гривня 41 копійка, з урахуванням інфляційних втрат та трьох відсотків річних від суми заборгованості, та про стягнення заборгованості за договором на організацію охорони прибудинкової території та компенсації витрат з її утримання від 28.11.2016 року за період з 01.10.2018 року по 01.10.2020 року у розмірі 8815 гривень 38 копійок, з урахуванням інфляційних втрат та трьох відсотків річних від суми заборгованості відмолено.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Управдом-1» про визнання договору недійсним відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Управдом-1» у відшкодування витрат зі сплати судового збору 989 (дев`ятсот вісімдесят дев`ять) гривень 41 (сорок одна) копійка, у відшкодування витрат з надання правничої правової допомоги 3294 (три тисячі двісті дев`яносто чотири) гривні 90 (дев`яносто) копійок, що в цілому складає 4284 (чотири тисячі двісті вісімдесят чотири) гривні 31 (тридцять одна) копійка.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю «Управдом-1» подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення Київського районного суду м. Одеси від 07 грудня 2023 року в частині незадоволених позовних вимог скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким задовольнити ці вимоги у повному обсязі, а також змінити вищевказане судове рішення шляхом виключення з його мотивувальній частини висновків про те, що договір на організацію охорони прибудинкової території та компенсації витрат на її утримання від 28.11.206 року є неукладеним,посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права.

В іншій частині рішення суду не оскаржено тому в апеляційному порядку не переглядається.

Будучи в розумінні ст. ст. 128, 130 ЦПК України належним чином повідомленою про дату, час та місце розгляду справи, відповідач ОСОБА_1 та її представник адвокат Бережний О.В. в судове засідання, призначене на 18.06.2024 року на 14-00 год. не з`явилися, про причини не явки не повідомили, заяви про розгляд справи в режимі відеоконфернції та про відкладення розгляду справи з викладенням відповідних обгрунтувань не подавали.

Присутній в судовому засіданні 18.06.2024 року представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Управдом-1» не заперечував проти розгляду апеляційної скарги без присутності належним чином повідомлених відповідача ОСОБА_1 та її представника адвоката Бережного О.В., які не повідомили про причину неявки і не просили відкласти розгляд справи.

Відповідно до статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Оскільки поважність причин не явки відсутніх в судовому засіданні 18.06.2023 року на 14-00 год. відповідача ОСОБА_1 та її представника адвоката Бережного О.В. судом апеляційної інстанції документально не встановлена, а наявних у праві матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, спір підлягає вирішенню по суті, оскільки основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Тому розгляд апеляційним судом справи у відсутності учасників, які відсутні в судовому засіданні при таких обставинах не є порушенням їхніх прав щодо забезпечення участі в судовому засіданні і доступі до правосуддя. Схожі за змістом висновки викладені у постанові Верховного Суду у справі № 361/8331/18.

Враховуючи наведені обставини, колегія суддів не вбачає підстав для відкладення судового засідання.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційних скарг, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення в межах доводів та вимог апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Управдом-1»» підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України суд апеляційної інстанції підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню.

Порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи та у випадках встановлених ч. 3 цієї статті.

Згідно ст. 263 ЦПК України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права, з дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

У повній мірі всім вищезазначеним вимогам рішення суду першої інстанції не відповідає.

Відмовляючи у вимогах Товариства з обмеженою відповідальністю «Управдом-1» про стягнення заборгованості з оплати послуг з водопостачання та водовідведення за період з 01.10.2018 року по 01.10.2020 року у загальній сумі 14 851,41 грн., яка складається з: основна заборгованість 12 837,54 грн.; інфляційні втрати 1 242,30 грн.; 3% річних 771,57 грн., оплати послуг з організації охорони прибудинкової території та компенсації витрат з її утримання за період з 01.10.2018 року по 01.10.2020 року у загальному розмірі 8 815,38 грн., яка складається з: основна заборгованість 7 620,00 грн.; інфляційні втрати 737,40 грн.; 3% річних 457,98 грн., а також відмовляючи у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 доТовариства зобмеженою відповідальністю«Управдом-1»про визнаннядоговору недійсним, суд першої інстанції виходив з того, що:

- в матеріалах справи відсутні належні, достатні, достовірні доказів, які б переконливо підтверджували фактичне споживання послуг з водопостачання та водовідведення наданих до квартири АДРЕСА_3 , особами з кількості трьох осіб, а також відсутні докази на підтвердження фактичного проживання (перебування) ОСОБА_1 у зазначеній квартирі та споживання таких послуг у вказаній квартирі за фактичними показниками;

- не доведеність доводів про проживання осіб у належній ОСОБА_1 квартирі АДРЕСА_3 , а також відсутність доказів на підтвердження того, що за ОСОБА_1 споживались послуги охорони на території прибудинкової території будинку АДРЕСА_2

- надана позивачем копія додаткового рішення Київського районного суду міста Одеси від 07.02.2020 року по справі №520/20711/18, яким стягнуто з ОСОБА_1 , на користь ТОВ «Управдом-1» заборгованість за ці послуги за період з 01.09.2011 року по 30.09.2018 року не містить інформації про набрання відповідним судом рішенням законної сили. Крім того предметом розгляду справи, яка переглядається, є інший період за який позивачем здійснено нарахування та заявлено до стягнення заборгованість за відповідні послуги. Доказів на підтвердження незмінності обставин в часі, матеріали справи не містять;

- висновком судово-почеркознавчої експертизи підтверджено факт не підписання ОСОБА_1 спірного договору та в матеріалах справи відсутні докази, що підтверджують виконання умов цього правочину ОСОБА_1 , яка в свою чергу заперечує наявність її волі та волевиявлення на укладення даного договору;

- договір на організацію охорони прибудинкової території та компенсації витрат з її утримання від 28.11.2016 року є неукладеним, а відтак такий, що не породжує жодних прав та обов`язків, вимоги ТОВ «Управдлом-1» про стягнення з ОСОБА_1 на підставі цього правочину заборгованості за послуги з охорони прибудинкової території за період з 01.10.2018 року по 01.10.2020 року, є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Проте повністю погодитися з усіма такими висновками районного суду не можна.

Судом встановлено та матеріали справи підтверджено, що:

- ОСОБА_1 є власником трикімнатної квартири АДРЕСА_1 , згідно зі свідоцтва про право власності від 07.02.2008 року серії ЯЯЯ №994653, виданого виконавчим комітетом Одеської міської ради, що підтверджується з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна за №224210729 від 16.09.2020 року;

- балансоутримувачем вказаного житлового будинку було визначено товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельно-монтажне управління №1» згідно із рішеннями Одеської міської ради від 21.12.2007 року № 2099-V та від 21.12.2012 року № 2473-VI про призначення балансоутримувача будинку по чергам введення до експлуатації;

- на виконання рішення Одеської міської ради від 21.12.2007 року №2099-V, згідно із відповідним актом приймання-передачі, управління капітального будівництва Одеської міської ради передало на баланс ТОВ «БМУ № 1» житловий будинок АДРЕСА_2 (№ 7 будівельний номер);

- на виконання рішення Одеської міської ради від 21.12.2012 року № 2473-VI, згідно із відповідним актом приймання-передачі, комунальне підприємство «Капітальне будівництво міста Одеси» передало на баланс ТОВ «БМУ № 1» житловий будинок АДРЕСА_2 ;

- згідно з договорами на управління та утримання житлового будинку та прибудинкової території від 29.12.2007 року, від 02.12.2011 року, договором про управління та утримання багатоквартирного будинку від 01.11.2017 року, укладеними між ТОВ «БМУ № 1» та ТОВ «Управдом-1», багатоквартирний житловий будинок АДРЕСА_2 перебуває в управлінні товариства з обмеженою відповідальністю «Управдом-1»;

- відповідно до акту прийому-передачі, складеного згідно протоколу загальних зборів ТОВ «БМУ № 1» №7 від 29.12.2007 року, та актів прийому передачі від 02.12.2011 року та складеного, як додаток №1 до договору від 01.11.2017 року, ТОВ «БМУ №1» передало, а Товариство з обмеженою відповідальністю «Управдом-1» прийняло на свій баланс зазначений будинок;

- вказані обставини щодо належності ОСОБА_1 на праві власності квартири АДРЕСА_1 , управління якого здійснюється ТОВ «Управдом-1», сторонами по справі не оспорювались та визнані, за наслідком чого додатковому доказуванню не підлягає;

- згідно із договором на послуги водопостачання і водовідведення від 26.11.2008 року № 147/1, укладеним між ТОВ «Інфокс» та ТОВ «Управдом-1», позивач забезпечує надання послуг з постачання холодної води і водовідведення (від точки вводу у будинок до квартир і нежитлових приміщень споживачів) у багатоквартирному житловому будинку АДРЕСА_2 ;

- 30.01.2019 року між ТОВ «Інфокс» та ТОВ «Управдом-1» було укладено колективний договір №10213 про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, за умовами якого виконавцем надається постачання споживачу послуг з водопостачання та водовідведення до будинку АДРЕСА_2 , а споживач зобов`язується своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки та на умовах, що передбачені цим договором;

- ТОВ «Управдом-1» виконуються умови вищенаведеного договору, що вбачається, зокрема, з виписок щодо взаєморозрахунків;

- відповідно до наданого ТОВ «Управдом-1» розрахунку заборгованості за ОСОБА_1 , як власником квартири АДРЕСА_3 , значиться заборгованість за наданіпослуги зводопостачання таводовідведення до даної квартири,яка заперіод з01.10.2018року по01.10.2020року становитьу загальнійсумі 12837,54грн.;

- ТОВ «Управдом-1» розраховало вказану заборгованість виходячи з тарифу за встановленою нормою споживання на місяць з розрахунку кожного мешканця у квартирі АДРЕСА_3 , які визначені в кількості трьох осіб згідно з складеними актами від, 24.04.2014 року, 25.09.2015 року, 19.05.2016 року, 18.08.2017 року, 15.11.2018 року, 14.11.2019 року, 28.09.2020 року, зі змісту яких засвідчено факт, що у квартирі АДРЕСА_4 , фактично проживають 3 мешканці та споживають послуги з водопостачання та водовідведення;

- ОСОБА_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_5 , не визнається факт свого фактичного проживання у квартирі АДРЕСА_3 та факт споживання послуг з водопостачання та водовідведення за даною адресою, у заявлений позивачем період з 01.10.2018 року по 01.10.2020 року;

-ТОВ «Управдом-1»посилається надоговір наорганізацію охорониприбудинкової територіїта компенсаціївитрат зїї утримання,який укладено28.11.2016року між ОСОБА_1 таТОВ «Управдом-1»(надалі-спірнийдоговір). Згідно із п. 1.1. Договору від 28.11.2016 року охорона будинку та прибудинкової території встановлюється для швидкого реагування в екстрених ситуаціях, таких як: порушення громадського порядку сторонніми особами, мешканцями будинку або їх гостями; хуліганські дії на території, що охороняється, спроби проникнення сторонніх осіб на територію, що охороняється; загроза життю та спроби нанесення шкоди мешканцям будинку або гостям; загроза пожару, витоку газу, затоплення та інших техногенних катастроф. Відповідно до п. 1.2. Договору від 28.11.2016 року Власник доручає, а Управитель приймає на себе обов`язок укласти від свого імені з ліцензованою охоронною організацією договір охорони прибудинкової території багатоквартирного житлового будинку АДРЕСА_2 . Згідно з п. 1.3. Договору від 28.11.2016 року Власник оплачує Управителю витрати на надання послуг з охорони прибудинкової території в порядку, передбаченому цим договором. Відповідно до п. 2.3. Договору від 28.11.2016 року Власник щомісячно до десятого числа поточного місяця оплачує Управителю витрати з утримання охорони прибудинкової території у розмірі 200,00 грн. (двісті гривень 00 коп.). Згідно із п. 2.6. Договору від 28.11.2016 року вказана сума вноситься Власником по перерахуванню на розрахунковий рахунок Управителя.

Відповідно до п. 2.9. Договору від 28.11.2016 року у разі зміни умов договору з охоронною фірмою (зміни вартості послуг, що надаються), ці зміни будуть доведені Управителем до відома Власника та буде зроблене відповідне коригування з оплати охоронних послуг;

- ТОВ «Управдом-1» уклало з ТОВ «Охорона-Сервіс-Тірас» відповідний договір про надання охоронних послуг від 01.12.2017 року № 1189;

- у відповідності до наданого до суду позову витягу з особового рахунку щодо сплати за послуги з охорони прибудинкової території відносно абонента власника квартири АДРЕСА_3 , вбачається що заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «Управдом-1» за ці послуги за період з 01.10.2018 року по 01.10.2020 року становить у загальному розмірі 7 620,00 грн; на яку позивачем нараховані інфляційні втрати 737,40 грн; 3% річних 457,98 грн;

- вказана сума заборгованості ОСОБА_1 визначена з розрахунку, що за ОСОБА_1 значаться в користуванні два транспортні засоби, в наслідк чого застосовано подвійний тариф з охорони транспортного засобу.

Колегія суддів виходить з наступного.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15 ЦК України, частина перша статті 16 ЦК України).

Відповідно до положень статей 13, 41 Конституції України, статей 11, 319 Цивільного кодексу України обов`язок власника (житлового чи нежитлового приміщення) у багатоквартирному будинку щодо утримання належного йому майна виникає безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 322 Цивільного кодексу України, власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України, підставою виникнення цивільних прав та обов`язків, є, зокрема, договори та інші правочини, створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 № 1875-ІV (надалі - Закон № 1875-ІV), та Законом України «Про житлово-комунальні послуги» № 2189-VІІІ від 09.11.2017 (надалі Закон № 2189-VІІІ), який відповідно до пункту 1 Прикінцевих та перехідних положень введено в дію з 1 травня 2019 року.

Судова колегія враховує, що відносини між суб`єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг, і фізичною та юридичною особою, яка отримує або має намір отримувати послуги з централізованого опалення, постачання холодноїта гарячоїводи іводовідведення на час виникнення спірних правовідносин і період стягнення заборгованості, щодо якого виник спір (з 01.10.2018 року до 10.10.2020 року було врегульовано Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630 (Постанова втратила чинність на підставі Постанови Кабінету Міністрів України № 85 від 02.02.2022 року з 01.05.2022 року) (далі Правила).

Суд проаналізувавши положення Закону України «Про житлово-комунальні послуги», вірно зазначив, що в період спірних правовідносин, спірні послуги зокрема: з водопостачання та водовідведення та послуг з організації охорони прибудинкової території, у період чинності Законом №1875-ІV, входили до складових житлово-комунальних послуг.

Також суд правильно визначив, що ТОВ «Управдом-1» є балансоутримувачем будинку АДРЕСА_2 і що ТОВ «Управдом-1», як балансоутримувач даного будинку мав право та зобов`язання з: утримування вищевказаного багатоквартирного будинку; укладання договорів на надання житлово-комунальних послуг до багатоквартирного будинку, виступаючи замовником таких послуг; укладати з власниками квартир відповідні договори на надання відповідних послуг.

Судом першоїінстанції встановлено,що умови укладеного 30.01.2019 року між ТОВ «Інфокс» та ТОВ «Управдом-1» колективного договору №10213 про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, виконуються в частині надання послуг з водопостачання та водовідведення до будинку АДРЕСА_2 , та своєчасної оплати наданих послуг за встановленими тарифами у строки та на умовах, що передбачені цим договором.

ТОВ «Управдом-1» розрахувало за ОСОБА_1 , як власником квартири АДРЕСА_3 виходячи з тарифів за встановленою нормою споживання на місяць з розрахунку кожного мешканця (три особи) за надані послуги з водопостачання та водовідведення до даної квартири, яка за період з 01.10.2018 року по 01.10.2020 року становить у загальній сумі 12 837,54 грн.

В якостідоказів фактичного проживання у квартирі АДРЕСА_3 трьох осіб та споживання послуг водопостачання ТОВ «Управдом-1» до справи додані акти від, 24.04.2014 року, 25.09.2015 року, 19.05.2016 року, 18.08.2017 року, 15.11.2018 року, 14.11.2019 року, 28.09.2020 року.

Відхиляючи дані докази, суд першої інстанції виходив з того, що усі вищевказані акти, за період з квітня 2014 року по вересень 2020 року, складені одними і тими самими особами: уповноваженими особами ТОВ «Управдом-1», а також мешканцями будинку АДРЕСА_2 : ОСОБА_2 (кв. АДРЕСА_6 ) та ОСОБА_3 (кв. АДРЕСА_7 ), які за формою та змістом не містять жодних розбіжностей.

Крім того, зазначені акти не містять інформації про ідентифікуючі дані осіб, які мешкають у квартирі АДРЕСА_3 .

Також, суд першої інстанції зазначив, що вказані акти не містять інформації, чи надавались для підпису та ознайомлення ОСОБА_1 або для підпису та ознайомлення особам, які проживають у вказаній квартирі, а самою ОСОБА_1 не визнається факт свого фактичного проживання у квартирі АДРЕСА_3 та факт споживання послуг з водопостачання та водовідведення за даною адресою, у заявлений позивачем період з 01.10.2018 року по 01.10.2020 року.

Колегія суддів з такими висновками районного суду не погоджується, оскільки з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 є власницею квартири АДРЕСА_3 і не довела належними, допустимим та достатніми доказами, що за період з 01.10.2018 року до 01.10.2020 року не проживала у квартирі і не користувалась комунальними послугами.

Так, до справи не надано доказів про встановлення лічильників води у квартирі АДРЕСА_3 і у разі, якщо такий лічильник встановлено не додано зафіксованих належним чином (за участі комісії, в яку входить член правління та сусіди) показників лічильника станом на 01.10.2018 року і їх незмінність станом на 01.10.2020 року.

У разі, якщо лічильник води у квартирі ОСОБА_1 не встановлений, таким доказом не користування водою є подана до правління ОСББ заява про припинення водопостачання у квартиру і акт ОСББ про припинення водопостачання у квартиру за заявою власника.

Натомість, в матеріалах справи містяться складені представником ОСББ та двох сусідів акти про фактичне проживання (перебування) у квартирі власника та інших осіб (всього три особи).

Доказів на спростування даних відомостей крім посилання на реєстрацію за іншою адресою, відповідачем не надано. Проте сам лише факт наявності реєстрації за іншою адресою не спростовує складені ОСББ акти про проживання/перебування відповідача у період з 01.10.2018 року до 01.10.2020 року у квартирі, яка належить їй на праві приватної власності.

При цьому проживання у квартирі будь-яких осіб з дозволу власника є правом останнього, але утримання власності (квартири) та оплата фактично спожитих комунальних послуг є його (власника) обов`язком.

Тобто саме споживач зобов`язаний у разі наявності лічильника води у квартирі і не подання ним заяви зокрема до ОСББ про припинення водопостачання (у зв`язку з фактичним не проживанням), подавати відомості про показники лічильника споживання води і здійснювати оплату в залежності від показника лічильника споживання води, а у разі відсутності у квартирі лічильника води і не звернення до ОСББ із відповідною заявою про припинення водопостачання води у квартиру добросовісно оплачувати послуги водопостачання виходячи з тарифів за встановленою нормою споживання на місяць виходячи з реальної кількості мешканців у квартирі.

Тобто визначальним в будь-якому випадку є доведення факту припинення водопостачання у квартиру за заявою власника квартири у зв`язку з не проживанням. В іншому випадку власник квартири зобов`язаний щомісячно повідомляти виконавця послуги про показники споживання води і здійснювати оплату в залежності від показників, а а разі відсутності лічильника поди оплачувати послуги водопостачання виходячи з тарифів за встановленою нормою споживання на місяць виходячи з реальної кількості мешканців у квартирі.

Оскільки відповідач не довела про подання нею заяви про припинення водопостачання у належну їй квартиру АДРЕСА_3 і не довела факту повідомлення про незмінність показників лічильника (за наявності лічильника), з 01.10.2018 року до 01.10.2020 року, а також не довела факту оплати тарифів за встановленою нормою споживання на місяць виходячи з реальної кількості мешканців у квартирі, у суду першої інстанції не було підстав для відмови у задоволенні вимог про стягнення заборгованості з оплати послуг з водопостачання та водовідведення за період з 01.10.2018 року по 01.10.2020 року виходячи лише з того, що надані позивачем акти про проживання у квартирі (трьох осіб), суд оцінив, як неналежні докази.

При цьому судом не встановлювалось і не надавалось будь-якої оцінки наявності факту припинення водопостачання у квартиру за заявою власника квартири у зв`язку з не проживанням у квартирі або наявності зафіксованих показників незмінюваності показників лічильника води з 01.10.2018 року до 01.10.2020 року (за наявності такого лічильника).

Крім того, не приймаючи до уваги акти про проживання у квартирі відповідача трьох осіб, через те, що дані акти за період з квітня 2014 року по вересень 2020 року, складені одними самими особами: уповноваженими особами ТОВ «Управдом-1», а також мешканцями будинку АДРЕСА_2 : ОСОБА_2 (кв. АДРЕСА_6 ) та ОСОБА_3 (кв. АДРЕСА_7 ), суд не сприяв заявленню відповідачем клопотання про виклик вказаних в акті осіб для їх допиту в якості свідків на предмет відповідності відомостей, які зазначені в актах дійсним обставинам, які мали місце в об`єктівній реальності.

Не допитавши осіб, які вказані в актах в якості свідків щодо достовірності зазначених в актах обставин фактичного проживання у квартирі АДРЕСА_3 , суд першої інстанції прийшов до передчасного висновку щодо неналежності цих доказів, таким чином заснувавши свій висновок на припущенні.

Враховуючи наведене, рішення суду в частині відмови у вимогах про стягнення заборгованості з оплати послуг з водопостачання та водовідведення за період з 01.10.2018 року по 01.10.2020 року не може залишатися в силі і підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового судового рішення про задоволення заявлених вимог у вигляді основної заборгованості 12 837,54 грн, достовірність нарахування якої відповідачем встановленому порядку не спростована, а також інфляційних втрат 1 242,30 грн; 3% річних 771,57 грн за прострочення зобов`язання з оплати послуг водопостачання

При цьому колегія суддів враховує висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 18 березня 2019 року у справі № 210/5796/16-ц про те, що припис про відповідальність боржника за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги у вигляді пені не виключає стягнення боргу з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних.

При таких обставинах, з відповідача на користь позивач підлягає стягннню заборгованість з оплати послуг з водопостачаннята водовідведення заперіод з01.10.2018року по01.10.2020року узагальній сумі 14851,41грн,яка складаєтьсяз:основна заборгованість 12837,54грн;інфляційні втрати 1242,30грн;3%річних 771,57грн.

Крім того, позивачем заявлені вимоги про стягнення заборгованості за надання послуги з охорони прибудинкової території та компенсації витрат з її утримання за період з 01.10.2018 року по 01.10.2020 року у загальному розмірі 8 815,38 грн, яка складається з: основна заборгованість 7 620,00 грн; інфляційні втрати 737,40 грн; 3% річних 457,98 грн.

Відмовляючи у задоволенні цих вимог суд першої інстанції виходив з того, що:

- договір з організації охорони прибудинкової території та компенсації витрат з її утримання від 28.11.2016 року, на який посилався ТОВ «Управдом-1», відповідачем не підписувався, що підтверджено висновком експертизи, а тому є неукладеним.

- позивач не довів проживання відповідача у квартирі АДРЕСА_3 і надання їй послуг з охорони 2-х автомобілів.

Встановивши, що у договорі з організації охорони прибудинкової території та компенсації витрат з її утримання від 28.11.2016 року підпис від імені ОСОБА_1 здійснений не ОСОБА_1 , а іншою особою, враховуючи, що після такого висновку експертизи позивач не наполягав на проведенні додаткової судової експертизи для виявлення належності підпису від імені ОСОБА_1 особі, яка мешкала на той час з нею і яку позивач ідентифікував, як її чоловіка, суд першої інстанції набув вірного висновку, що даний договір не може вважатися укладеним.

Суд першої інстанції правильно застосував висновок Великої Палати Верховного Суду від 26.01.2021 року у справі № 522/1528/15-ц та обґрунтовано зазначив, що обраний позивачем за зустрічним позовом спосіб захисту у вигляді визнання договору недійсним в порядку спростування вимог за основним позовом про стягнення заборгованості є неефективним, і набув вірного висновку про відмову у вимозі про визнання такого договору недійсним.

Доводи апеляційної скарги даний висновок районного суду не спростовують.

Разом з тим, суд першої інстанції не надав належної оцінки тій обставині, що відповідач не спростувала достовірність актів ТОВ «Управдом-1» про її фактичне проживання у складі сім`ї з трьох осіб у належній їй квартирі з 01.10.2018 року до 01.10.2020 рок, а тому висновок суду щодо неналежності даних актів, як доказів, як вже зазначалось у даній постанові є передчасним і заснований на припущенні.

Крім того, висновок суду, що додаткове рішення Київського районного суду міста Одеси від 07.02.2020 року по справі № 520/20711/18, яким стягнуто з ОСОБА_1 , на користь ТОВ «Управдом-1» заборгованість за послуги охорони за період з 01.09.2011 року по 30.09.2018 року із розрахунку використання відповідачем та членами її сім`ї 2-х автомобілів, не набрало чинності не відповідає дійсним обставинам справи, оскільки факт набуття рішенням законної сили суд міг встановити з Єдиного державного реєстру судових рішень, з якого вбачається, що додаткове рішення Київського районного суду міста Одеси від 07.02.2020 року вступило в законну силу після перегляду його в апеляційному порядку 16.06.2022 року.

Тобто станом на день ухвалення оскаржуваного судового рішення 07.12.2023 року додаткове рішення Київського районного суду міста Одеси від 07.02.2020 року по справі №520/20711/18, яким стягнуто з ОСОБА_1 , на користь ТОВ «Управдом-1» заборгованість за послуги охорони за період з 01.09.2011 року по 30.09.2018 року із розрахунку використання відповідачем та членами її сім`ї 2-х автомобілів, вступило в законну силу 16.06.2022 року.

У постанові Верховного Суду від 26 вересня 2018 року у справі № 750/12850/16-ц зазначено, що споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними, а відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

При таких обставинах, сама по собі неукладеність договору не є підставою для відмови у вимогах про стягнення заборгованості за надання послуг з охорони за період з 01.10.2018 року по 01.10.2020 року, оскільки відповідачем не спростовано факт проживання у будинку і користування послугами охорони, а також не спростовано здійснений позивачем розрахунок не наданням доказів про відсутність державної реєстрації автомобілів за період з 01.10.2018 року по 01.10.2020 року на ім`я позивача, її колишнього чоловіка (особи, з якою вона проживає однією сім`єю).

Враховуючи наведене рішення суду в частині відмови у вимогах про стягнення заборгованості з оплати послуг охорони прибудинкової території та компенсації витрат з її утримання за період з 01.10.2018 року по 01.10.2020 року підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового судового рішення про задоволення заявлених вимог у загальному розмірі 8 815,38 грн, яка складається з: основна заборгованість 7 620,00 грн; інфляційні втрати 737,40 грн; 3% річних 457,98 грн.

Інфляційні втрати та 3% річних в порядку ч. 2 ст. 625 ЦК України підлягають стягненню з урахуванням не спростування відповідачем прострочення виконання зобов`язання з оплати фактично наданих послуг з охорони та виходячи з правового висновку викладеного у постанові Верховного Суду від 18 березня 2019 року у справі № 210/5796/16-ц про те, що припис про відповідальність боржника за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги у вигляді пені не виключає стягнення боргу з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних, на який вже міститься посилання у даній постанові Одеського апеляційного суду.

Таким чином, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні вимог про стягнення заборгованості з оплати послуг з водопостачання та водовідведення за період з 01.10.2018 року по 01.10.2020 року та за послуги охорони прибудинкової території та компенсації витрат з її утримання за період з 01.10.2018 року по 01.10.2020 року скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення заявлених вимог у повному обсязі. В іншій частині рішення слід залишити без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381, 383 ЦПК України, Одеський апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Управдом-1» задовольнити частково.

Рішення Київського районногосуду м.Одеси від07грудня 2023рокув частині відмови у задоволенні позовних вимог Товариства зобмеженою відповідальністю«Управдом-1»до ОСОБА_1 про стягненнязаборгованості зоплати послугз водопостачаннята водовідведенняза періодз 01.10.2018року по01.10.2020року узагальній сумі 14851,41грн,яка складаєтьсяз:основна заборгованість 12837,54грн;інфляційні втрати 1242,30грн;3%річних 771,57грн;та заборгованістьза послуги охорониприбудинкової територіїта компенсаціївитрат зїї утримання за періодз 01.10.2018року по01.10.2020року узагальному розмірі 8815,38грн,яка складаєтьсяз:основна заборгованість 7620,00грн;інфляційні втрати 737,40грн;3%річних 457,98грн скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Управдом-1» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Управдом-1» про визнання договору недійсним задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 заборгованість з оплати послуг з водопостачання та водовідведення за період з 01.10.2018 року по 01.10.2020 року у загальній сумі 14 851,41 грн, яка складається з: основна заборгованість 12 837,54 грн; інфляційні втрати 1 242,30 грн; 3% річних 771,57 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за послуги охорони прибудинкової території та компенсації витрат з її утримання за період з 01.10.2018 року по 01.10.2020 року у загальному розмірі 8 815,38 грн, яка складається з: основна заборгованість 7 620,00 грн; інфляційні втрати 737,40 грн; 3% річних 457,98 грн.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено: 02.07.2024 року.

Головуючий: О.М. Таварткіладзе

Судді: А.П. Заїкін

С.О. Погорєлова