Ухвала
від 19.10.2020 по справі 368/850/19
КАГАРЛИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 368/850/19

8/368/2/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" жовтня 2020 р. м. Кагарлик Київської області

Кагарлицьким районний суд Київської області в складі:

Головуючий - суддя Закаблук О.В.

При секретарі - Балацька В.В.

За участі:

Представник заявника - ОСОБА_1

-розглянувши заяву ОСОБА_2 проперегляд судовогонаказу впорядку п.8статті 170КПК України, суд, -

В С Т А Н О В И В :

12.07.2019року наадресу Кагарлицького районного суду Київської області надійшла заява ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , -про видачусудового наказупро стягненняаліментів надитину, ( а.с., 1 4), в прохальній частині якої заявник просив суд винести судове рішення, на підставі якого:

- Стягнути аліменти з ОСОБА_2 , на ім`я ОСОБА_3 на утримання дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 заробітку (доходу) щомісячно, до досягнення дитиною повноліття, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Вимоги, викладені в прохальній частині заяви про видачу судового наказу, заявник обгрунтовував в мотивувальній її частині наступними обставинами справи та нормами права:

- 18.09.2010 р. між ним, ОСОБА_3 (додатки 1, 2) (надалі також - Заявник), укладено шлюб з ОСОБА_2 (надалі також - Боржник) (додаток 3), зареєстровано шлюб у Відділі реєстрації актів цивільного стану Кагарлицького районного управління юстиції Київської області (додаток 4).

В шлюбі, ІНФОРМАЦІЯ_2 , народилася дитина - ОСОБА_4 (додаток 5).

20.03.2019 року рішенням Кагарлицького районного суду Київської області шлюб між Заявником та Боржником розірвано (додаток 6).

З 19.09.2016 року їхня дитина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає разом з ним. Він виховує та утримує дочку самостійно.

Боржник в утриманні дочки не бере участі.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 150 Сімейного кодексу України (надалі - СК України), батьки зобов`язані виховувати та розвивати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний та моральний розвиток.

Частина 1 ст. 25 Загальної декларації прав людини 1948 р. закріплює право кожної людини на такий життєвий рівень, включаючи їжу, одяг, житло, медичний догляд та необхідне соціальне обслуговування, який є необхідним для підтримання здоров`я і добробуту її самої та її сім`ї, і право на забезпечення в разі безробіття, хвороби, інвалідності, вдівства, старості чи іншого випадку втрати засобів до існування через незалежні від неї обставини.

Стаття 3 Конституції України проголошує, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Стаття 48 Конституції України гарантує кожному право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім`ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло.

Згідно із ч. 1 ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Держава гарантує дитині право на охорону здоров`я, безоплатну кваліфіковану медичну допомогу в державних і комунальних закладах охорони здоров`я, сприяє створенню безпечних умов для життя і здорового розвитку дитини, раціонального харчування, формуванню навичок здорового способу життя (ч. 2 ст. 6 Закону України «Про охорону дитинства»).

Одним із найголовніших та найважливіших обов`язків батьків, що випливає не тільки з усталених моральних принципів нашого суспільства, а й чинного законодавства, є моральне виховання та матеріальне утримання дитини. Це, зокрема, виявляється в забезпеченні неповнолітньої дитини мінімально необхідними благами, що потрібні для її життя та виховання (Роз`яснення Міністерства юстиції України від 05.07.2011 р. «Правове регулювання особистих немайнових та майнових відносин між суб`єктами сімейних правовідносин»).

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (ст. 141 СК України, ч. 3 ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно із ч. 2 ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Відповідно до ст. 180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Однак, коштів на утримання дочки Відповідач не надає, про дочку зовсім не піклується.

Ст. 3 Конвенції ООН про права дитини передбачає, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789XІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини, Батьки або інші особи, які виховують ди тину, несун, основи) відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Боржник працює на посаді менеджер по збуту продукції в ТОВ «Малів» за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно із ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Заява про видачу судового наказу подається до суду першої інстанції за загальними правилами підсудності, встановленими ЦПК України (ст. 162 ЦПК України).

Згідно із ч. 1 ст. 27 ЦПК України, позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 161 ЦПК України судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов`язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб.

Відповідно до п. 6 ч. 3 ст. 175 ЦПК України повідомляє, що заходи досудового врегулювання спору не проводились.

Керуючись п. 9 ч. 3. ст. 175 ЦПК України підтверджує, що ним не подані іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплаті судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються заявники у разі подання заяви щодо видачі судового наказу про стягнення аліментів.

Згідно із п. 9 ч. 3 ст. 175 ЦПК У країни повідомляє, що звільнений від сплати судового збору, розмір суми судових витрат, які можуть були понесені в майбутньому, наразі встановити немає можливості.

На підставі вищевикладеного, керуючись ч. 1 ст. 25 Загальної декларації прав людини 1948 р., ч.ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права ди тини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789XІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, ст. ст. 3, 48, ч. 1 ст. 50, ч. 2 ст. 51 Конституції України, ч. 2 ст. 6, ст. 8, ч. 3 ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства», ч. 1 ст. 15, ст. 141, ч. 1, 2 ст. 179, ч. 2 ст. 182 Сімейного кодексу України, роз`яснення Міністерства юстиції України від 05.07.2011 р. «Правове регулювання особистих немайнових та майнових відносин між суб`єктами сімейних правовідносин», п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», ч. 4 ст. 10, ч. 1 ст. 27, ст.ст. 160, 161, 162, п. 4 ч. 1 ст. 163 І Цивільного процесуального кодексу України, - заявник просив суд задовольнити вимоги, які викладені в прохальній частині його заяви.

Окремо слід зазначити, що:

- адресою свого проживання заявник ОСОБА_3 вказав наступну адресу: АДРЕСА_2 , а місцем реєстрації вказав: Київська область, Володарський район, с. Руде Село;

- адресою проживання боржника ОСОБА_2 вказав наступну адресу: АДРЕСА_3 .

До заяви про видачу наказу заявником ОСОБА_3 було додано наступні документи:

- копія паспорту ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , серії НОМЕР_1 , який видано 18 січня 2008 року Володарським РВ ГУ МВС України в Київській області, ( а.с., 5 6);

- РНОКПП ОСОБА_3 : НОМЕР_2 , ( а.с., 7);

-РНОКПП ОСОБА_2 : НОМЕР_3 , (а.с., 8);

-свідоцтво прошлюб серії НОМЕР_4 ,яке видане18вересня 2010року відділом реєстрації актів цивільного стану Кагарлицького районного управління юстиції Київської області, ( а.с., 9), в якому зазначено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженець місто Вінниця Вінницької області, громадянин України, та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженка місто Миронівка Київської області, громадянка України, зареєстрували шлюб 18 вересня 2010 року, про що в Книзі реєстрації шлюбів 18 вересня 2010 року зроблено відповідний актовий запис за № 126.

Прізвище після реєстрації шлюбу:

ОСОБА_6 ;

ОСОБА_7 ;

- свідоцтво про народження серії НОМЕР_5 , яке видане 23 лютого 2011 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану Кагарлицького районного управління юстиції у Київській області, ( а.с., 10), в якому зазначено, що ОСОБА_4 народилася ІНФОРМАЦІЯ_5 в місті Кагарлик Київської області, Україна, про що в Книзі реєстрації народжень 23 лютого 2011 року зроблено відповідний актовий запис за № 36.

В графі «Батьки» зазначені:

Батько ОСОБА_3 , громадянин України, - заявник (стягувач) по справі;

Мати ОСОБА_8 , - боржник по справі;

-Рішення Кагарлицькогорайонного судуКиївської областівід 20березня 2019року всправі №368/204/19,провадження №2/368/273/19, ( а.с., 11 12), - в справі про розірвання шлюбу між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .

Згідно резолютивної частини вищевказаного рішення суду, - шлюб між сторонами розірвано.

12.07.2019року автоматизованою системою документообігу Кагарлицького районного суду Київської області для розгляду заяви ОСОБА_3 про видачу судового наказу був визначений суддя Закаблук О.В., ( а.с., 14), присвоєно справа № 368/850/19, провадження 2 н/368/65/19.

19.07.2019року на адресу Кагарлицького районного суду Київської області надійшла відповідь на судовий запит від Державної фіскальної служби України ( а.с., 15), про те, що РНОКПП боржника ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , адреса: АДРЕСА_3 , - НОМЕР_3 .

Суд наголошує на тій обставині, що особа боржника, - ОСОБА_2 , зокрема, її РНОКПП, - було визначено за даними, серед яких зазначено адресу проживання м. Кагарлик Київської області.

23.07.2019року наадресу Кагарлицького районного суду Київської області надійшла довідка,видана 23.07.2019року відділомобліку тамоніторингу інформаціїпро реєстраціюмісця проживанняЦМУ ДМСв м.Києві таКиївській області, ( а.с., 16), в якій зазначено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , - станом на 09.02.2018 року зареєстрована була за адресою: АДРЕСА_3 .

Одночасно,-09.09.2019року наадресу Кагарлицького районного суду Київської області надійшла довідка№ 1551/02 31від 06.09.2019року,яка виданаКагарлицькою міськоюрадою Київськоїобласті, ( а.с., 16), в якій зазначено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , - зареєстрованою за адресою АДРЕСА_3 , - не значиться.

13.09.2019 року Кагарлицьким районним судом Київської області в справі № 368/850/19 видано судовий наказ, (а.с., 19), згідно з яким:

1.Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстрована АДРЕСА_3 , жителька АДРЕСА_4 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , зареєстрований: Київська область, Володарський район с. Руде Село, проживає АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , аліменти наутримання дочки- ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі однієї чверті заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня подачі заяви і до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 12.07.2019 року .

2.Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстрована АДРЕСА_3 , жителька АДРЕСА_4 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , в дохід держави (рахунок:31211206010324, отримувач: КагарУК/м.Кагарлик/22030101, ККДБ: 22030101, код ЄДРПОУ: 37341907, банк отримувача МФО: 899998, назва коду класифікації доходів бюджету: судовий збір (Державна судова адміністрація,050)) судовий збір в розмірі 192 грн. 10 коп.

Судовий наказ в частині стягнення аліментів на утримання дитини у межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.

Під час розгляду вимог у порядку наказного провадження та видачі судового наказу суд не розглядає обґрунтованість заявлених стягувачем вимог по суті.

17.09.2019року копія Наказу була надіслана боржнику ОСОБА_2 , (а.с. 20).

Як вбачається з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, (а.с., 21), - копія Наказу була отримана боржником ОСОБА_2 25.09.2019 року.

07.10.2019 року на адресу Кагарлицького районного суду Київської області надійшла заява ОСОБА_2 про визнання таким, що не підлягає виконанню судового наказу Кагарлицького районного суду Київської області по справі № 368/850/19 від 13 вересня 2019 року, (а.с., 23 26), наступного змісту:

- 13 вересня 2019 року Кагарлицьким районним судом Київської області було видано судовий наказ по справі № 368/850/19 за заявою ОСОБА_3 про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_4 .

Копію судового наказу разом із додатками було нею отримано 25 вересня 2019 року. Днем отримання боржником копії судового наказу є день його вручення боржнику, визначений відповідно до частини 4 статті 169 ЦПК України.

Зазначеним наказом суд вирішив стягнути з ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітньої дитини в розмірі однієї четвертої частини від заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня подачі заяви і до досягнення дитиною повноліття починаючи з 12.07.2019 року.

20.03.2019 рішенням Кагарлицького районного суду Київської області шлюб між Боржником і Заявником розірвано (додаток 5 ).

Станом на 03.10.2019 місце проживання неповнолітньої дитини ОСОБА_4 в законному порядку не визначено. ( договір про місце проживання дитини не укладено, рішення органів опіки та піклування про місце проживання немає, судового рішення про визначення місце проживання немає).

Заява про видачу судового наказу від ОСОБА_3 про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_4 ( далі заява) оформлена з порушенням вимог п. 5 ч. 2 ст. 163 ЦПК України ( в тексті заяви відсутній перелік доказів, якими заявник обгрунтовує обставини, на яких грунтуються його вимоги).

Заява про видачу судового наказу від ОСОБА_3 про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_4 оформлена з порушенням вимог п. 4 ч. З ст. 163 ЦПК України (в додатках до заяви відсутні документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги).

В заяві не вірно вказано місце роботи боржника. ОСОБА_2 ніколи не працювала на посаді менеджера по збуту продукції в ТОВ «Малів» за адресою: АДРЕСА_1 .

Додаток 1 до заяви ( копія паспорта заявника) подано не в повному обсязі (відсутні копії всіх заповнених сторінок).

Додаток 3 до заяви (копія картки платника податків боржника) подана з порушенням вимог ч. 5 ст. 95 ЦПК України (учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення).

З проханням про видачу копії картки платника податків заявник до боржника не звертався.

Таким чином, всі вищезазначені обставини є підставами для відмови видачі судового рішення згідно п.1 ч. 1 ст. 165 ЩІК України.

Відповідно до ч. 1. ст. 27 ЦГІК України, позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до ч. 5. ст. 165 ЦПК України, у разі якщо боржником у заяві про видачу судового наказу вказана фізична особа, яка не має статусу підприємця, суддя не пізніше двох днів з дня надходження такої заяви, крім випадків подання заяви про видачу судового наказу в електронній формі до боржника, який має офіційну електронну адресу, звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання фізичної особи - боржника.

Відповідно до ч. 6. ст. 165 ЦПК України, інформація про місце проживання (перебування) фізичної особи - боржника має бути надана протягом п`яти днів з моменту отримання відповідним органом реєстрації місця проживання (перебування) особи відповідного звернення суду.

Відповідно до ч. 1. ст. 167 ЦПК України, суд розглядає заяву про видачу судового наказу протягом п`яти днів з дня її надходження, а якщо боржником у заяві про видачу судового наказу вказана фізична особа, яка не має статусу підприємця, - протягом п`яти днів з дня отримання судом у порядку, передбаченому ч. 5, 6 статті 165 ЦПК України , інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи - боржника. Розгляд проводиться без судового засідання і повідомлення заявника і боржника.

Під час розгляду судової справи № 368/850/19 Кагарлицьким районним судом Київської області не враховано, що станом на 05.08.2019 ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_6 реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 , зареєстрована і проживає: АДРЕСА_5 (додаток 1) та порушено термін розгляду таких справ визначених статею ч. 1. ст. 167 ЦПК України.

Фактично на момент видачі судового наказу по справі № 368/850/19 справа повинна була розглядатись Голосіївським районним судом міста Києва, за місцем фактичної реєстрації на час розгляду.

Відповідно до п. 1 ч. 1. ст. 31 ЦПК України, передача справи з одного суду до іншого відбувається якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Відповідно до частини 1. ст. 173 ЦПК України, суд може внести виправлення до судового наказу, визнати його таким, що не підлягає виконанню, або відстрочити або розстрочити виконання судового наказу в порядку, встановленому частиною 1 статті 432 ЦПК України.

На підставі вищевикладеного, керуючись п. 1 ч. 1. ст. 31 ЦПК України, ч. 1. ст. 173 ЦПК України, ч. 1 статті 432 ЦПК України , п.1 ч. 1 ст. 165 ЦПК України, - боржник ( ОСОБА_2 ) просила суд винести судове рішення у виді ухвали, на підставі якого:

1. Визнати його таким, що не підлягає виконанню судовий наказ № 368/850/19 від 13 вересня 2019.

2. На підставі п.1 ч. 1 ст. 165 ЦПК України відмовити заявнику у видачі судового наказу.

До заяви боржником було додано наступні документи:

1. Копія паспорту ОСОБА_2 , в якому, зокрема, - зазначено, що вона з 05.08.2019 року зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 , ( а.с., 27 28);

2. Картка фізичної особи платника податків ОСОБА_2 , ( а.с., 29);

3. Довідка з місця роботи ОСОБА_2 , ( а.с., 30);

4. Рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 20 березня 2019 року в справі № 368/204/19 про розірвання шлюбу між сторонами, ( а.с., 31 32);

5. Копія Судового Наказу від 13 вересня 2019 року в справі № 368/850/19, ( а.с., 33);

6. Копія заяви ОСОБА_9 про видачу судового наказу про стягнення аліментів на дитину, ( а.с., 34 37);

7. Копія паспорт ОСОБА_3 , ( а.с., 38 39);

8. Копія . Картка фізичної особи платника податків ОСОБА_3 , ( а.с., 40);

9. Копія свідоцтва про шлюб сторін, ( а.с., 42);

10. Копія свідоцтва про народження дитини сторін, ( а.с., 43);

07.10.2019року автоматизованою системою документообігу Кагарлицького районного суду Київської області для розгляду заяви ОСОБА_2 про визнання таким, що не підлягає виконанню судового наказу Кагарлицького районного суду Київської області по справі № 368/850/19 від 13 вересня 2019 року, - був визначений суддя Закаблук О.В., присвоєно справа № 368/850/19, провадження 2 во/368/36/19, (а.с., 47).

19.11.2019 року Кагарлицьким районним судом Київської області винесено ухвалу, ( а.с. 48), згідно якої:

1. У задоволенні заяви ОСОБА_2 про визнання таким, що не підлягає виконанню судового наказу Кагарлицького районного суду Київської області по справі № 368/850/19 від 13.09.2019 року - відмовити.

2. Роз`яснити боржникові його право на звернення до суду з заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, згідно ч. 8 ст. 170 ЦПК України.

3. Ухвала оскарженню не підлягає.

Згідно мотивувальної частини вищевказаного рішення суду (ухвали):

12 липня 2019 року на адресу Кагарлицького районного суду надійшла заява ОСОБА_3 про видачу судового наказу про стягнення аліментів з ОСОБА_2 .

13вересня 2019 року по справі було винесено судовий наказ про стягнення аліментів.

07 жовтня 2019 року до суду надійшли заява від ОСОБА_2 про визнання таким, що не підлягає виконанню судового наказу Кагарлицького районного суду Київської області по справі № 368/850/19 від 13 вересня 2019 року.

Суд, дослідивши подані матеріали, приходить до наступного висновку:

- Згідно ст. 432 ч. 2 ЦПК України суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Відповідно до ч. 8 ст. 170 ЦПК України у разі видачі судового наказу відповідно до пунктів 4 і 5 частини першої статті 161 цього Кодексу, судовий наказ може бути переглянуто за нововиявленими обставинами у порядку, встановленому главою 3 розділу V цього Кодексу.

Дослідивши матеріали справи, ознайомившись з заявою ОСОБА_2 суд приходить до висновку про відмову у задоволенні заяви та вважає за необхідне роз`яснити заявнику його право на звернення до суду з відповідною заявою згідно ч. 8 ст. 170 ЦПК України.

22.11.2019 року ухвала Кагарлицького районного суду Київської області від 19.11.2019 року про відмову в задоволенні її заяви про визнання таким, що не підлягає виконанню судового наказу Кагарлицького районного суду Київської області по справі № 368/850/19 від 13.09.2019 року, - була надіслана боржнику ОСОБА_2 , ( а.с., 49).

10.12.2019 року на адресу Кагарлицького районного суду Київської області надійшла апеляційна скарга ОСОБА_2 на видачу Кагарлицьким районним судом Київської області судового наказу по справі № 368/850/19 від 13 вересня 2019 року, ( а.с., 53 57), в прохальній частині якого боржник просила суд апеляційної інстанції винести судове рішення у виді ухвали, на підставі якого:

1. Скасувати судовий наказ № 368/850/19 від 13 вересня 2019 року.

2. Заяву ОСОБА_3 про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_4 повернути заявнику.

13.12.2019року справа була направлена в суд апеляційної інстанції, ( а.с., 90).

20.12.2019 року Київським апеляційним судом винесено ухвалу, ( а.с., 93), згідно з якою:

- Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на судовий наказ, виданий 13 вересня 2019 року Кагарлицьким районним судом Київської області, в справі за заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про видачу судового наказу про стягнення аліментів, - повернути особі, яка її подала.

Згідно мотивувальної частини вищевказаного рішення (ухвали апеляційного суду):

- 13 вересня 2019 року Кагарлицьким районним судом Київської області видано судовий наказ про стягнення аліментів з ОСОБА_2 .

Не погодившись з судовим наказом, 10 грудня 2019 року ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 ЦПК України боржник має право протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення копії судового наказу та доданих до неї документів подати заяву про його скасування до суду, який його видав, крім випадків видачі судового наказу відповідно до пунктів 4, 5 частини першої статті 161 цього Кодексу. Заява про скасування судового наказу може також бути подана органами та особами, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Згідно п. 8 ст. 170 ЦПК України у разі видачі судового наказу відповідно до пунктів 4 і 5 частини першої статті 161 цього Кодексу, судовий наказ може бути переглянуто за нововиявленими обставинами у порядку, встановленому главою 3 розділу V цього Кодексу.

В матеріалах справи відсутні докази про звернення ОСОБА_2 з заявою про перегляд судового наказу за нововиявленими обставинами, у відповідності до вимог п. 8 ст. 170 ЦПК України.

Отже, при зверненні до суду з апеляційною скаргою на судовий наказ, ОСОБА_2 був порушений порядок, визначений п.8 ст. 170 ЦПК України щодо перегляду судового наказу за нововиявленими обставинами, в зв`язку з чим апеляційна скарга підлягає поверненню ОСОБА_2

28.12.2019року справа надійшла до Кагарлицького районного суду Київської області, ( а.с., 96).

28.12.2019 року на адресу Кагарлицького районного суду Київської області надійшла заява ОСОБА_2 про перегляд судового наказу в порядку п. 8 статті 170 ЦПК України, ( а.с., 98 102), в прохальній частині якої боржник просила суд винести судове рішення (ухвалу), на підставі якої:

1. Прийняти заяву про перегляд судового наказу від 13 вересня 2019 року у справі № 368/850/19 до розгляду.

2. Переглянути судовий наказ від 13 вересня 2019 року у справі № 368/850/19 в порядку п. 8 ст. 170 ЦПК України.

Свої вимоги, викладені в заяві про перегляд судового наказу, боржник ОСОБА_2 обгрунтовує наступними фактичними обставинами та нормами права:

- 13 вересня 2019 року Кагарлицьким районним судом Київської області було видано судовий наказ по справі № 368/850/19 за заявою ОСОБА_3 про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_4 .

Копію судового наказу разом із додатками було нею отримано 25 вересня 2019 року. Днем отримання боржником копії судового наказу є день його вручення боржнику, визначений відповідно до частини 4 статті 169 ЦПК України.

Боржник повністю не визнає вказаний судовий наказ, вважає його таким, що винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому хотіла б вказати таке та послатись на наступне:

1. Відповідно до ч. 5. ст. 165 ЦПК України, у разі якщо боржником у заяві про видачу судового наказу вказана фізична особа, яка не має статусу підприємця, суддя не пізніше двох днів з дня надходження такої заяви, крім випадків подання заяви про видачу судового наказу в електронній формі до боржника, який має офіційну електронну адресу, звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання фізичної особи - боржника.

Відповідно до ч. 6. ст. 165 ЦПК України, інформація про місце проживання (перебування) фізичної особи - боржника має бути надана протягом п`яти днів з моменту отримання відповідним органом реєстрації місця проживання (перебування) особи відповідного звернення суду.

Заявником на час подання заяви про видачу судового наказу про стягнення аліментів на дитину було вказано місце реєстрації Боржника: АДРЕСА_6 .

Вказана вище обставина не відповідає дійсності та Заявником не надано жодного належного доказу, який даний факт підтверджував би.

Крім того, Кагарлицьким районним судом Київської області, у відповідності до вимог ст. 165 ЦПК України, було зроблено письмове звернення до Кагарлицької міської ради щодо місця реєстрації Боржника за вказаною вище адресою.

Так, в матеріалах справи наявна письмова відповідь Кагарлицької міської ради від 06.09.2019р. вих. № 1551/02-31, за якою Боржник - гр. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , зареєстрованою за адресою: АДРЕСА_3 не значиться.

Вказана обставина мала бути підставою, для залишення заяви гр. ОСОБА_3 про видачу судового наказу про стягнення аліментів на дитину - без розгляду, оскільки заявником порушено принцип територіальної підсудності.

Вказана вище обставина стала їй відома згодом, після здійснення особистого звернення до Кагарлицької міської ради (копія звернення та відповіді додається).

Відповідно до ч. 1. ст. 27 ЦПК України, позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.

Під час розгляду судової справи № 368/850/19 Кагарлицьким районним судом Київської області не враховано, що станом на 05.08.2019 ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_6 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 , зареєстрована і проживає за адресою: АДРЕСА_5 та порушено термін розгляду таких справ визначених статею ч. 1. ст. 167 ЦПК України. Фактично на момент видачі судового наказу по справі № 368/850/19 справа повинна була розглядатись Голосіївським районним судом міста Києва, за місцем фактичної реєстрації на час розгляду.

Згідно зі ст. 125 Основного Закону нашої держави система судів загальної юрисдикції в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації.

Ігнорування Кагарлицьким районним судом Київської області обставини щодо реєстрації Боржника, призвело до порушення останнім територіальної підсудності розгляду справи та винесення неправомочного рішення у вигляді судового наказу.

2. 20 березня 2019 Кагарлицьким районним судом Київської області за головуванням судді Іванюти Т.С. винесено рішення у справі № 368/204/19, яким шлюб між Боржником і Заявником розірвано.

Своїм рішенням суд першої інстанції не визначив, з ким саме, після розірвання шлюбу має проживати дитина, а саме - неповнолітня гр. ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Станом на час подання цієї заяви місце проживання неповнолітньої дитини ОСОБА_4 в законному порядку не визначено, а саме: договір про місце проживання дитини не укладався, рішення органів опіки та піклування про місце проживання немає, судового рішення про визначення місце проживання немає.

При подачі заяви на видачу судового наказу гр. ОСОБА_3 не надано доказів, що саме з ним проживає неповнолітня гр. ОСОБА_4 та що саме він самостійно її виховує та утримує.

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного суду України віл 21.12.2007р. № 11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», Оскільки розгляд справи провадиться в межах заявлених вимог і на підставі поданих доказів, суди згідно зі ст. 119 ЦПК (1618-15) повинні вимагати від осіб, що подали заяву, повного викладення обставин, якими обґрунтовуються дані вимоги, й посилання на засоби їх доказування. Наприклад, у заяві про розірвання шлюбу має бути зазначено дату й місце реєстрації шлюбу, мотиви його розірвання, чи є від шлюбу неповнолітні діти, при кому з батьків вони перебувають, пропозиції 'щодо участі подружжя в утриманні та вихованні дітей після розірвання шлюбу, чи заявляються інші вимоги, які може бути вирішено одночасно з позовом про розірвання шлюбу. До заяви додаються: свідоцтво про реєстрацію шлюбу, копії свідоцтв про народження дітей, довідки щодо розміру заробітку та інших доходів, а також усі необхідні документи відповідно до заявлених вимог. Якщо заява не відповідає вимогам закону, слід застосовувати правила ст. 121 ЦПК.

Зі свого вона, гр. ОСОБА_2 неодноразово намагалась та намагається брати участь у вихованні та утриманні їхньої спільної дитини, але гр. ОСОБА_3 безпідставно та протизаконно обмежує її права, як мати неповнолітньої дитини.

При винесенні Рішення про розірвання шлюбу від 20 березня 2019 року у справі № 368/204/19 Кагарлицьким районним судом Київської області було грубо порушено інтереси та права неповнолітньої дитини - гр. ОСОБА_4 , що є неприпустимим та протизаконним.

3. Заява про видачу судового наказу від ОСОБА_3 про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_4 (далі заява) оформлена з порушенням вимог п. 5 ч. 2 ст. 163 ЦПК України (в тексті заяви відсутній перелік доказів, якими заявник обґрунтовує обставини, на яких ґрунтуються його вимоги), також було порушено вимоги п. 4 ч. 3 ст. 163 ЦПК України (в додатках до заяви відсутні документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги).

В заяві не вірно вказано місце роботи боржника. ОСОБА_2 ніколи не працювала на посаді менеджера по збуту продукції в ТОВ «Малів» за адресою: АДРЕСА_1 .

В сукупності зазначені вище обставини вказують про недодержання Кагарлицьким районним судом Київської області норм матеріального та процесуального права під час винесення судового наказу від 13 вересня 2019 року у справі № 368/850/19.

Відповідно до п. 8 ст. 170 ЦПК України, у разі видачі судового наказу відповідно до пунктів 4 та 5 частини першої статті 161 цього Кодексу, судовий наказ може бути переглянуто за нововиявленими обставинами у порядку, встановленому главою 3 розділу V цього Кодексу.

На підставі вищевикладеного, керуючись п. 1 ч. 1. ст.ст. 27, 31, 161, 165, 166, 170 ЦПК України, - боржник просить суд задовольнити вимоги, викладені в прохальній частині заяви про перегляд судового наказу.

28.12.2019 року на адресу Кагарлицького районного суду надійшло письмове клопотання боржника ОСОБА_2 про поновлення процесуального строку, (а.с., 103 104), наступного змісту:

- 13 вересня 2019 року Кагарлицьким районним судом Київської області було видано судовий наказ по справі № 368/850/19 за заявою ОСОБА_3 про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_4 .

Копію судового наказу разом із додатками було нею отримано 25 вересня 2019 року. Днем отримання боржником копії судового наказу є день його вручення боржнику, визначений відповідно до частини 4 статті 169 ЦПК України.

Нею, гр. ОСОБА_2 (Боржник по справі) у період з жовтня 2019 року по грудень 2019 року проводилась процедура оскарження зазначеного судового наказу в порядку визнання судового наказу Кагарлицького районного суду Київської області, від 13 вересня 2019 року у справі № 368/850/19 таким, що не підлягає виконанню.

20 грудня 2019 року Київським апеляційним судом було винесено ухвалу у справі № 368/850/19 (апеляційне провадження № 22-ц/824/17828/2019), якою апеляційною інстанцією апеляційна скарга гр. ОСОБА_2 на судовий наказ, виданий 13 вересня 2019 року Кагарлицьким районним судом Київської області, в справі за заявою гр. ОСОБА_3 до гр. ОСОБА_2 про видачу судового наказу про стягнення аліментів повернути особі, яка її подала.

Підставою для повернення апеляційної скарги суд апеляційної інстанції, визначив недодержання Боржником порядку, передбаченого п. 8 ст. 170 ЦПК України, а саме відсутність в матеріалах справи доказів про звернення гр. ОСОБА_2 з заявою про перегляд судового наказу за нововиявленими обставинами.

З урахуванням зазначеного вище, мною гр. ОСОБА_2 строк подання заяви про перегляд судового наказу Кагарлицького районного суду Київської області від 13 вересня 2019 року у справі № 368/850/19 за нововиявленими обставинами, в порядку п. 8 ст. 170 ЦПК України, пропущено з поважних підстав.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 170 ЦПК України, боржник просила суд:

1. Поновити строк на подачу заяви про перегляд судового наказу Кагарлицького районного суду Київської області від 13 вересня 2019 року у справі № 368/850/19 за нововиявленими обставинами в порядку п. 8 ст. 170 ЦПК України.

28.12.2019року автоматизованою системою документообігу Кагарлицького районного суду Київської області для розгляду заяви ОСОБА_2 про перегляд судового наказу був визначений суддя Закаблук О.В., ( а.с., 116), присвоєно справа № 368/850/19, провадження 8/368/3/19.

20.02.2020року Кагарлицьким районним судом винесено ухвалу, згідно якою відкрито провадження у справі за заявою ОСОБА_2 про перегляд за нововиявленими обставинами судового наказу Кагарлицького районного суду Київської області від 13.09.2019 року у справі за заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, призначено справу до судового розгляду на 14 год. 00 хв. 23.03.2020 року, ( а.с., 117).

17.03.2020 року на адресу Кагарлицького районного суду надійшов письмовий відзив ОСОБА_3 на заяву про перегляд судового наказу в порядку ч. 8 ст. 170 ЦПК України, ( а.с., 120 124), наступного змісту:

- 13.09.2019 Кагарлицький районний суд Київської області у справі № 368/850/19 видав судовий наказ про стягнення аліментів на утримання дитини та наказав стягнути з ОСОБА_2 , зареєстрована: АДРЕСА_4 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , на користь ОСОБА_3 , зареєстрований: Київська область, Володарський район, с. Руде Село, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , аліменти на утримання дочки - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі однієї чверті заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня подачі заяви і до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 12.07.2019 року.

07.10.2019 року до суду надійшла заява від Боржника про визнання таким, що не підлягає виконанню судового наказу Кагарлицького районного суду Київської області по справі № 368/850/19 від 13.09.2019.

Ухвалою Кагарлицького районного суду Київської області у задоволенні заяви ОСОБА_2 про визнання таким, що не підлягає виконанню судового наказу Кагарлицького районного суду Київської області по справі № 368/850/19 від 13.09.2019 відмовлено. Роз`яснено боржникові його право на звернення до суду з заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, згідно з ч. 8 ст. 170 ЦПК України.

Вважає, що заява про перегляд судового наказу в порядку п. 8 ст. 170 ЦПК України, подана ОСОБА_2 - не підлягає задоволенню з наступних підстав:

- Боржник посилається на те, що Заявник не надав жодних доказів того, що місцем реєстрації є АДРЕСА_3 .

Натомість, під час подачі Заявником заяви про видачу судового наказу та під час відкриття провадження у справі № 368/850/19, - Боржник була зареєстрована саме за адресою: АДРЕСА_3 і лише 05.08.2019 року була знята з реєстраційного обліку з даної адреси.

20.03.2019 Рішенням Кагарлицького районного суду Київської області у справі № 368/204/19 шлюб між Заявником та Боржником було розірвано.

Боржник в своїй заяві стверджує, то суд не визначив, з ким саме після розірвання шлюбу має проживати дитина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Проте, на момент розірвання шлюбу спору по місце проживання дитини не існувало, як і не існує зараз.

В своїй позовній заяві про розірвання шлюбу у справі № 368/204/19 Заявник вказав, що дитина проживає разом з ним і що він виховує та утримує дочку самостійно.

Більше того, суд в своєму рішенні про розірвання шлюбу встановив: «Відповідачка в судове засідання не з`явилася будучи належним чином повідомленою про день, час і місце розгляду справи. Надіслала заяву згідно якої на розірвання шлюбу згідна, проти примирення заперечує».

Тобто, ОСОБА_2 зі змістом позову була ознайомлена, визнала його та подала письмову заяву про те, тому твердження Боржника про те, що суд не визначив, з ким саме після розірвання шлюбу має проживати дитина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є неправдивим, оскільки позовні вимоги стосувалися лише розірвання шлюбу, зустрічного позову про визначення мсяця проживання дитини ОСОБА_2 не подавала.

Крім того, Боржник в своїй заяві зазначає, що станом на подання цієї заяви місце проживання неповнолітньої дитини ОСОБА_4 в законному порядку не визначено, а саме: договір про місце проживання дитини не укладався, рішення органів опіки та піклувйння про місце проживання немає, судового рішення про визначення місця проживання немає.

При цьому, з 19.09.2016 року Боржник пішла з дому, через тиждень забрала речі і з цього часу не проживає із Заявником і дитиною, тобто три с половиною роки дитина проживає з батьком, і жодних звернень ані до органу опіки та піклування щодо визначення місця проживання дитини, ані до суду від імені Боржника не надходило.

Також голослівним є твердження Боржника про те, що «при винесенні рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 20,03.2019 у справі № 368/204/19 було грубо порушено інтереси та права неповнолітньої дитини - ОСОБА_4 ...», оскільки спір про місце проживання дитини був відсутній та не був предметом позову. Боржник називає рішення неприпустимим та протизаконним, водночас сама визнала позов та не подавала апеляційної скарги на це рішення,

Також Боржник вказує, що з заяві, що переглядається, невірно вказано місце роботи, проте це юридичного значення для видачі судового наказу немає.

3. Боржник керується ч. 8 ст. 170 ЦПК України.

Так, відповідно до ч. 8 ст. 170 ЦПК України у разі видачі судового наказу відповідно до пунктів 4 і 5 частини першої статті 161 цього Кодексу, судовий наказ може бути переглянуто за нововиявленими обставинами у порядку, встановленому главою 3 розділу V цього Кодексу.

Відповідно до ст. 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами (ч. 1).

Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є:

1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи;

2) встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що призвели до ухвалення незаконного рішення у даній справі;

3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду (ч. 2).

4. Також вважає, що клопотання про поновлення строку для подачі заяви про перегляд судового наказу за нововиявленими обставинами не підглядає поновленню, оскільки жодних поважних причин його пропуску Боржник в своєму клопотанні не наводить.

Боржник отримала судовий наказ.

Боржник звернулася до суду із заявою про визнання таким, що не підлягає виконанню судового наказу, в задоволенні якої було відмовлено.

10.12.2019 року звернулася з апеляційною скаргою до суду апеляційної інстанції, яку було повернуто на підставі Ухвали Київського апеляційного суду від 20.12.2019 у справі № 368/850/19.

Так, згідно із ч. 1 ст. 424 ЦПК України заяву про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами може бути подано:

1) з підстави, визначеної пунктом 1 частини другої статті 423 цього Кодексу, - учасниками справи протягом тридцяти днів з дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про існування обставин, що стали підставою для перегляду судового рішення:

2) з підстави, визначеної пунктом 2 частини другої статті 423 цього Кодексу, - учасниками справи протягом тридцяти днів з дня, коли вирок (ухвала) у кримінальному провадженні набрав законної сили;

3) з підстави, визначеної пунктом 3 частини другої статті 423 цього Кодексу, - учасниками справи протягом тридцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням, яким скасовано судове рішення, що стало підставою для ухвалення судового рішення, яке підлягає перегляду;

Таким чином, заяву про перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами Боржник мала подати протягом тридцяти днів з дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про існування обставин, що стали підставою для перегляду судового рішення, проте жодних нововиявлених обставин Боржник не називає, відповідно у задоволенні заяви про перегляд судового наказу має бути відмовлено.

Клопотання у справі 368/850/19 в порядку ч. 3 п. 5 ст. 170 ЦПК України та заява про перегляд судового наказу з порядку ч. 8 ст.170 ЦПК України подані Боржником 28.12.2019 року до Кагарлицького районного суду Київської області, не підлягають задоволенню у зв`язку з необгрунтованістю.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 178 Цивільного процесуального кодексу України, стягувач просить суд винести судове рішення, на підставі якого:

- врахувати наведені заперечення під час розгляду клопотання у справі № 368/850/19 в порядку ч. 3 п. 5 ст. 170 ЦПК України та заяви про перегляд судового наказу в порядку ч. 8 ст. 170 ЦПК України та відмовити у задоволенні клопотання про поновлення строку та заяви про перегляд судового наказу у повному обсязі.

23.03.2020року слухання справи (в частині перегляду судового наказу за нововиявленими обставинами) було відкладено на 11 год. 00 хв. 18.05.2020 року в зв`язку з неявкою сторін, ( а.с., 134).

18.05.2020року слухання справи (в частині перегляду судового наказу за нововиявленими обставинами)було відкладено на 11 год. 00 хв. 17.06.2020 року в зв`язку з неявкою сторін, ( а.с., 138).

17.06.2020року в слуханні справи оголошено перерву до 13 год. 00 хв. 03.07.2020 року за клопотанням боржника ОСОБА_2 , ( а.с., 142 143).

25.06.2020 року на адресу суду надійшла уточнена заява про перегляд судового наказу в порядку п. 8 статті 170 ЦПК України (з уточненнями позовних вимог), (а.с., 146 150), в якій вказано наступне:

- 13 вересня 2019 року Кагарлицьким районним судом Київської області видано судовий наказ по справі № 368/850/19 за заявою ОСОБА_3 про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_4 .

Копію судового наказу разом із додатками було нею отримано 25 вересня 2019 року. Днем отримання боржником копії судового наказу є день його вручення боржнику, визначений відповідно до частини 4 статті 169 ЦПК України.

Боржник повністю не визнає вказаний судовий наказ, вважає його таким, що винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому хотіла б вказати таке та послатись на наступне:

1. Відповідно до ч. 5. ст. 165 ЦПК України, у разі якщо боржником у заяві про видачу судового наказу вказана фізична особа, яка не має статусу підприємця, суддя не пізніше двох днів з дня надходження такої заяви, крім випадків подання заяви про видачу судового наказу в електронній формі до боржника, який має офіційну електронну адресу, звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання фізичної особи - боржника.

Відповідно до ч. 6. ст. 165 ЦПК України, інформація про місце проживання (перебування) фізичної особи - боржника має бути надана протягом п`яти днів з моменту отримання відповідним органом реєстрації місця проживання (перебування) особи відповідного звернення суду.

Заявником на час подання заяви про видачу судового наказу про стягнення аліментів на дитину було вказано місце реєстрації Боржника: АДРЕСА_7 .

Вказана вище обставина не відповідає дійсності та Заявником не надано жодного належного доказу, який даний факт підтверджував би.

Крім того, Кагарлицьким районним судом Київської області, у відповідності до вимог ст. 165 ЦПК України, було зроблено письмове звернення до Кагарлицької міської ради щодо місця реєстрації Боржника за вказаною вище адресою.

Так, в матеріалах справи наявна письмова відповідь Кагарлицької міської ради від 06.09.2019р. вих. № 1551/02-31, за якою Боржник - гр. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстрованою за адресою: АДРЕСА_3 не значиться.

Вказана обставина мала бути підставою, для залишення заяви гр. ОСОБА_3 про видачу судового наказу про стягнення аліментів на дитину - без розгляду, оскільки заявником порушено принцип територіальної підсудності.

Вказана вище обставина стала їй відома згодом, після здійснення особистого звернення до Кагарлицької міської ради (копія звернення ті відповіді додається).

Відповідно до ч. 1. ст. 27 ЩІК України, позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.

Під час розгляду судової справи № 368/850/19 Кагарлицьким районним судом Київської області не враховано, що станом на 05.08.2019 ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_6 реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 , зареєстрована і проживає за адресою: АДРЕСА_5 та порушено термін розгляду таких справ визначених статею ч. 1. ст. 167 ЦПК України.

Фактично на момент видачі судового наказу по справі № 368/850/19 справа повинна була розглядатись Голосіївським районним судом міста Києва, за місцем фактичної реєстрації на час розгляду.

Згідно зі ст. 125 Основного Закону нашої держави система судів загальної юрисдикції в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації.

Ігнорування Кагарлицьким районним судом Київської області обставини щодо реєстрації Боржника, призвело до порушення останнім територіальної підсудності розгляду справи та винесення неправомочного рішення у вигляді судового наказу.

2. 20 березня 2019 Кагарлицьким районним судом Київської області за головуванням судді Іванюти Т.С. винесено рішення у справі № 368/204/19, яким шлюб між Боржником і Заявником розірвано.

Своїм рішенням суд першої інстанції не визначив, з ким саме, після розірвання шлюбу має проживати дитина, а саме - неповнолітня гр. ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Станом на час подання цієї заяви місце проживання неповнолітньої дитини ОСОБА_4 в законному порядку не визначено, а саме: договір про місце проживання дитини не укладався; рішення органів опіки та піклування дро місце проживання немає, судового рішення про визначення місце проживання немає.

При подачі заяви на видачу судового наказу гр. ОСОБА_3 не надано доказів, що саме з ним проживає неповнолітня гр. ОСОБА_4 та що саме він самостійно її виховує та утримує.

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного суду України від 21.12.2007 р. № 11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», Оскільки розгляд справи провадиться в межах заявлених вимог і на підставі поданих доказів, суди згідно зі ст. 119 ЦПК (1618-15) повинні вимагати від осіб, що подали заяву, повного викладення обставин, якими обґрунтовуються дані вимоги, й посилання на засоби їх доказування. Наприклад, у заяві про розірвання шлюбу має бути зазначено дату й місце реєстрації шлюбу, мотиви його розірвання, чи є від шлюбу неповнолітні діти, при кому з батьків вони перебувають, пропозиції щодо участі подружжя в утриманні та вихованні дітей після розірвання шлюбу, чи заявляються інші вимоги, які може бути вирішено одночасно з позовом про розірвання шлюбу. До заяви додаються: свідоцтво про реєстрацію шлюбу, копії свідоцтв про народження дітей, довідки щодо розміру заробітку та інших доходів, а також усі необхідні документи відповідно до заявлених вимог. Якщо заява не відповідає вимогам закону, слід застосовувати правила ст. 121 ЦПК.

Зі свого вона, гр. ОСОБА_2 неодноразово намагалась та намагаюсь брати участь у вихованні та утриманні нашої спільної дитини, але гр. ОСОБА_3 безпідставно та протизаконно обмежує її права, як мати неповнолітньої дитини.

При винесенні Рішення про розірвання шлюбу від 20 березня 2019 року у справі № 368/204/19 Кагарлицьким районним судом Київської області було грубо порушено інтереси та права неповнолітньої дитини - гр. ОСОБА_4 , що є неприпустимим та протизаконним.

3. Заява про видачу судового наказу від ОСОБА_3 про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_4 (далі заява) оформлена з порушенням вимог п. 5 ч. 2 ст. 163 ЦІІК України (в тексті заяви відсутній перелік доказів, якими заявник обґрунтовує обставини, на яких ґрунтуються його вимоги), також було порушено вимоги п. 4 ч. З ст. 163 ЦГЖ України (в додатках до заяви відсутні документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги).

В заяві не вірно вказано місце роботи боржника. ОСОБА_2 ніколи не працювала на посаді менеджера по збуту продукції в ТОВ «Малів» за адресою: АДРЕСА_1 .

В сукупності зазначені вище обставини вказують про недодержання Кагарлицьким районним судом Київської області норм матеріального та процесуального права під час винесення судового наказу від 13 вересня 2019 року у справі № 368/850/19.

Відповідно до п. 8 ст. 170 ЦПК України, у разі видачі судового наказу відповідно до пунктів 4 та 5 частини першої статті 161 цього Кодексу, судовий наказ може бути переглянуто за нововиявленими обставинами у порядку, встановленому главою 3 розділу V цього Кодексу.

На підставі вищевикладеного, керуючись п. І ч. 1. ст.ст. 27, 31, 161, 165, 166, 170 ЦПК України, божник просить суд винести судове рішення у виді ухвали, на підставі якої:

1. Прийняти заяву про перегляд судового наказу від 13 вересня 2019 року у справі № 368/850/19 до розгляду.

2. Переглянути судовий наказ від 13 вересня 2019 року у справі № 368/850/19 в порядку п. 8 ст. 170 ЦПК України.

3. Скасувати судовий наказ від 13 вересня 2019 року у справі №368/850/19.

03.07.2020року суд призначив слухання справи до судового розгляду на 12 год. 00 хв. 29.07.2020 року, ( а.с., 159 160).

29.07.2020року слухання справи відкладено на 11 год. 00 хв. 10.09.2020 року в зв`язку з неявкою стягувача ОСОБА_9 , ( а.с. 165).

10.09.2020року слухання справи відкладено на 10 год. 00 хв. 19.10.2020 року в зв`язку з неявкою стягувача ОСОБА_8 , ( а.с., 166 168).

В судовезасідання,яке відбулося19.10.2020року,стягувач ОСОБА_9 не з`явився,хоча повідомлявся судом належним чином про день, час та місце слухання справи.

В судовезасідання,яке відбулося19.10.2020року,боржник ОСОБА_2 не з`явилася,хоча повідомлялася судом належним чином про день, час та місце слухання справи, проте,-з`явився їїпредставник, - адвокат Фролов О.В.

В судовомузасіданні,яке відбулося19.10.2020року,представник боржника ОСОБА_8 ,-адвокат ФроловО.В.,- вимоги, викладені в заяві про перегляд судового наказу за нововиявленими обставинами, - підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити, обгрунтовував свою правову позицію обставинами справи та нормами права, які викладені в заяві про перегляд судового наказу за нововиявленими обставинами, та які судом наведено вище по тексту мотивувальної частини даної ухвали.

Суд, вислухавши представника боржника, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку щодо відмови в задоволенні уточненої заяви про перегляд судового наказу за нововиявленими обставинами, обгрунтовуючи своє рішення наступним.

Фактичні обставини справи, встановлені в судовому засіданні, та застосування до них норм права:

- Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 160 ЦПК України:

- Судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу.

- Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги, а також органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Як вбачаєтьсяз матеріалівсправи,- з заявою про видачу судового наказу звернувся ОСОБА_3 , та йому належить право вимоги стягувати аліменти з боржника ОСОБА_2 , так як судом встановлено, що неповнолітня дитина сторін, - ОСОБА_4 , 2011 року народження, - проживає з батьком, - ОСОБА_3 .

Згідно зп.4ч.1ст.161ЦПК Українисудовий наказможе бутивидано,якщо заявленовимогу простягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей-однієї третини, на трьох і більше дітей-половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов`язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб.

Як вбачається з матеріалів справи, - заявник, - ОСОБА_3 звернувся до суду з заявою про стягнення з боржника, якою є в даному випадку ОСОБА_2 , - аліментів, - на утримання спільної неповнолітньої дитини, в тому розмірі, який і зазначено в п. 4 ч. 1 ст. 161 ЦПК України.

Згідно ст.162ЦПК України заява про видачу судового наказу подається до суду першої інстанції за загальними правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.

Отже, суд більш ретельно обгрунтовує підсудність (відсутність порушення правил підсудності) в даній справі наступним чином:

- суд вважає, що в даному випадку під час видання оспорюваного в даному цивільному провадженні наказу, - суд не порушив ніяким чином правила підсудності, так як станом на час видання судового наказу суд дотримувався вимог підсудності щодо цивільних справ.

Так, згідно вимог ст. 162 ЦПК України заява про видачу судового наказу подається до суду першої інстанції за загальними правилами підсудності, встановленого цим кодексом.

Відповідно, - вищевказана норма процесуального права, якка регулює правила підсудності при подачі справ про видачу судового наказу (ст. 162 ЦПК України), - є відсильною до положень ст.ст. 27, 28 ЦПК України.

Так, дійсно, згідно ч. 1 ст. 27 ЦПК України (загальна підсудність) позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачене законом.

Так, заявником ОСОБА_3 в заяві про видачу судового наказу адресою проживання боржника ОСОБА_2 , - вказав наступну адресу: АДРЕСА_3 .

Судом в порядку підготовки до видачу судового наказу було витребувано інформацію про місце реєстрації боржника ОСОБА_2 , про її РНОКПП.

По результатах запитів:

-19.07.2019року на адресу Кагарлицького районного суду Київської області надійшла відповідь на судовий запит від Державної фіскальної служби України ( а.с., 15), про те, що РНОКПП боржника ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , адреса: АДРЕСА_3 , - НОМЕР_3 .

Суд наголошує на тій обставині, що особа боржника, - ОСОБА_2 , зокрема, її РНОКПП, - було визначено за даними, серед яких зазначено адресу проживання м. Кагарлик Київської області;

-23.07.2019року наадресу Кагарлицького районного суду Київської області надійшла довідка,видана 23.07.2019року відділомобліку тамоніторингу інформаціїпро реєстраціюмісця проживанняЦМУ ДМСв м.Києві таКиївській області, ( а.с., 16), в якій зазначено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , - станом на 09.02.2018 року зареєстрована була за адресою: АДРЕСА_3 .

Одночасно,-09.09.2019року наадресу Кагарлицького районного суду Київської області надійшла довідка№ 1551/02 31від 06.09.2019року,яка виданаКагарлицькою міськоюрадою Київськоїобласті, ( а.с., 16), в якій зазначено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , - зареєстрованою за адресою АДРЕСА_3 не значиться.

Отже, станом на 13.09.2019 року в суду були відсутні відомості про місце реєстрації боржника ОСОБА_2 , проте, - було відоме останнє місце реєстрації, - АДРЕСА_3 , тому, суд застосував положення ст. 162, п. 9 ч. 2 ст. 28 ЦПК України.

Так,згідно п.9ч.2ст.28ЦПК Українипозови довідповідача,місце реєстраціїпроживання або перебування не відоме,-пред`являються за місцезнаходженням майна відповідача чи за останнімвідомим зареєстрованимйого місцемпроживання або перебування чи постійного його зайняття (роботи).

Підсумовуючи вищевказане, - суд констатує, що правил підсудності в даному випадку судом не порушено, - навпаки, - було дотримано положення ст. 162, п. 9 ч. 2 ст. 28 ЦПК України.

Далі, - суд вважає, що заявником ОСОБА_3 при подачі заяви про видачу судового наказу було чітко дотримано вимоги ст. 163 ЦПК України, зокрема:

- Заява про видачу судового наказу подана до суду у письмовій формі та підписана заявником;

- У заяві зазначено:

1) найменування суду, до якого подана заява;

2) повне ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника і боржника, місце проживання заявника та боржника, реєстраційний номер облікової картки платника податків заявника та боржника;

3) вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються;

Щодо вимогзаявника,-то вданому випадкусуд вважає,що вониобгрунтовані,та грунтуютьсяна положенняхч.2ст.160ЦПК України (правосуб`єктність), та п. 4 ч. 1 ст. 161 ЦПК України (предмет звернення до суду з заявою про видачу судового наказу).

4) надано перелік доказів, якими заявник обґрунтовує обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

До заяви про видачу судового наказу стягувачем ОСОБА_3 додано:

- копія паспорту ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , серії НОМЕР_1 , який видано 18 січня 2008 року Володарським РВ ГУ МВС України в Київській області, ( а.с., 5 6);

- РНОКПП ОСОБА_3 : НОМЕР_2 , ( а.с., 7);

-РНОКПП ОСОБА_2 : НОМЕР_3 , (а.с., 8);

-свідоцтво прошлюб серії НОМЕР_4 ,яке видане18вересня 2010року відділом реєстрації актів цивільного стану Кагарлицького районного управління юстиції Київської області, ( а.с., 9), в якому зазначено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженець місто Вінниця Вінницької області, громадянин України, та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженка місто Миронівка Київської області, громадянка України, зареєстрували шлюб 18 вересня 2010 року, про що в Книзі реєстрації шлюбів 18 вересня 2010 року зроблено відповідний актовий запис за № 126.

Прізвище після реєстрації шлюбу:

ОСОБА_6 ;

ОСОБА_7 ;

- свідоцтво про народження серії НОМЕР_5 , яке видане 23 лютого 2011 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану Кагарлицького районного управління юстиції у Київській області, ( а.с., 10), в якому зазначено, що ОСОБА_4 народилася ІНФОРМАЦІЯ_5 в місті Кагарлик Київської області, Україна, про що в Книзі реєстрації народжень 23 лютого 2011 року зроблено відповідний актовий запис за № 36.

В графі «Батьки» зазначені:

Батько ОСОБА_3 , громадянин України, - заявник по справі;

Мати ОСОБА_8 , - боржник по справі;

-Рішення Кагарлицькогорайонного судуКиївської областівід 20березня 2019року всправі №368/204/19,провадження №2/368/273/19, ( а.с., 11 12), - в справі про розірвання шлюбу між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .

Згідно резолютивної частини вищевказаного рішення суду, - шлюб між сторонами розірвано.

Підстав для відмови у видачі судового наказу, які зазначені в ст. 165 ЦПК України, - судом з матеріалів справи не встановлено.

Що ж до скасування судового наказу, то суд зазначає наступне:

Згідно ч.1ст.170ЦПК України боржник має право протягом п`ятнадцяти днів з дня врученн: копії судового наказу та доданих до неї документів подати заяву пр його скасування до суду, який його видав, крім випадків видачі судовог наказу відповідно до пунктів 4, 5 частини першої статті 161 цього Кодекс Заява про скасування судового наказу може також бути подана органами і особами, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інші осіб.

Суд зазначає, що ним з метою повного, всебічного, об`єктивного дослідження доказів по справі поновлено процесуальні строки ОСОБА_2 процесуальний строк на подачу заяви по перегляд судового наказу в зв`язку з нововиявленими обставинами.

Далі, згідно ч. 8 ст. 170 ЦПК України у разі видачі судового наказу відповідно до пунктів 4 і 5 частини першої статті 161 цього Кодексу, судовий наказможе бутипереглянуто занововиявленими обставинами у порядку, встановленому главою 3 розділу V цього кодексу.

Згідно ч.1ст.423ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.

Згідно ч. 2 ст. 423 ЦПК України підставами для перпегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є:

1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи;

2) встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що призвели до ухвалення незаконного рішення у даній справі;

3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.

Що стосується п. 1 ч. 2 ст. 423 ЦПК України, - істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи, - то таких обставин судом не встановлено під час перегляду судового наказу про стягнення аліментів.

Свою позицію суд обгрунтовує наступним:

- Так, підставою для видання судового наказу послугували наступні фактичні обставини справи, та норми матеріального та процесуального права:

- 18.09.2010 р. між стягувачем ОСОБА_3 було укладено шлюб з ОСОБА_2 , - боржником по даній справі, який було зареєстровано Відділі реєстрації актів цивільного стану Кагарлицького районного управління юстиції Київської області.

Від спільного шлюбу сторони мають спільну малолітню дитину , - ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Проте, - подальше сімейне життя в сторін не склалося, і тому рішенням Кагарлицького районного суду Київської області від 20.03.2019 року шлюб між Заявником та Боржником розірвано.

Як встановлено судом, - з 19.09.2016 року спільна малолітня дитина сторін, - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - проживає разом з ОСОБА_3 стягувачем.

ОСОБА_3 (стягувач) виховує та утримує доньку самостійно, так як боржник ОСОБА_2 участі в утриманні та вихованні своєї дочки не бере.

Враховуючи вищевикладені обставини справи в частині, що стосується проживанн сторін, та участі кожного з них у вихованні спільної малолітньої дитини, суд при винесенні судового наказу застосував наступні норми права:

Згідно ч.ч.1,2ст.150СК України батьки зобов`язані виховувати та розвивати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний та моральний розвиток.

Згідно ч.1ст.25Загальної деклараціїправ людини1948р. кожна людина мє право на такий життєвий рівень, включаючи їжу, одяг, житло, медичний догляд та необхідне соціальне обслуговування, який є необхідним для підтримання здоров`я і добробуту її самої та її сім`ї, і право на забезпечення в разі безробіття, хвороби, інвалідності, вдівства, старості чи іншого випадку втрати засобів до існування через незалежні від неї обставини.

Згідно ст.3Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Згідно ст.48Конституції України кожному гарантовано право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім`ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло.

Згідно ізч.1ст.8Закону України«Про охоронудитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Згідно ч.2ст.6Закону України«Про охоронудитинства» держава гарантує дитині право на охорону здоров`я, безоплатну кваліфіковану медичну допомогу в державних і комунальних закладах охорони здоров`я, сприяє створенню безпечних умов для життя і здорового розвитку дитини, раціонального харчування, формуванню навичок здорового способу життя.

Одним із найголовніших та найважливіших обов`язків батьків, що випливає не тільки з усталених моральних принципів нашого суспільства, а й чинного законодавства, є моральне виховання та матеріальне утримання дитини. Це, зокрема, виявляється в забезпеченні неповнолітньої дитини мінімально необхідними благами, що потрібні для її життя та виховання (Роз`яснення Міністерства юстиції України від 05.07.2011 р. «Правове регулювання особистих немайнових та майнових відносин між суб`єктами сімейних правовідносин»).

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (ст. 141 СК України, ч. 3 ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно ізч.2ст.8Закону України«Про охоронудитинства» батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Відповідно дост.180СК України батьки 'зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, - коштів на утримання дочки боржник ОСОБА_2 - не надає, про дочку зовсім не піклується.

Згідно Ст. 3 Конвенції ООН «Про права дитини» в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Згідно доч.ч.1,2ст.27Конвенції ООНпро правадитини від20листопада 1989року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789XІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини, Батьки або інші особи, які виховують ди тину, несун, основи) відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно ізч.3ст.181СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Згідно ч.2ст.182СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Відповідно доп.4ч.1ст.161ЦПК Українисудовий наказможе бутивидано,якщо заявленовимогу простягнення аліментіву розміріна однудитину -однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов`язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб.

Отже, - керуючись вищевказаними нормами права, - судом і було винесено судовий наказ.

Щодо критичного відношення суду до обставин, які викладені в заяві ОСОБА_2 , зокрема, - щодо наявності нововиявлних обставин, які виникли після винесення судового наказу, то суд зазначає наступне:

- так, в судовому засіданні не встановлено фактів порушення судом норм матеріального та процесуального права, а тому в задоволенні заяви боржника слід відмовити, так як в судовому засіданні не підтвердилися факти, які вказані в заяві боржника про перегляд судового наказу за нововиявленими обставинами.

Так, щодо підсудності, то судом вже вище обгрунтовано відсутність порушення правил підсудності.

Окрім того, - боржник ОСОБА_2 в свїй заяві вказує, що з заяві про видачу судового наказу ОСОБА_3 невірно вказано її місце роботи, проте, - суд наголошує на тій обставині, що юридичного значення для видачі судового наказу (в чстині підсудності) це не має, так як судом застосовано положення ст. 162 ЦПК України, яка є відсильною в даному випадку до ч. 9 ст. 28 ЦПК України.

Щодо порушення терміну розгляду справи (видачу судового наказу), то суд обгрунтовує такий факт лише тим, що судом для з`ясування здійснювалися неодноразові запити до відповідних державних устнов для з`ясування питання реєстрації боржника ОСОБА_2 , для з`ясування її РНОКПП, і лише по отриманні повної інформації судом було видано наказ, окрім того, - суд зазначає, що порушення судом строків розгляду даної справи (видачу судового наказу) ні де юре, ні де факто, - не є підставою для скасування судового наказу за нововиявленими обставинами, так як таке порушення не є підставами в розумінні п.п. 1 3 ч. 2 ст. 423 ЦПК України.

Враховуючи вищевикладені фактичні обставини справи, що стосуються місця реєстрації у встановленому Законом порядку, та положення ч. 9 ст. 28, ст. 162 ЦПК України дана справа не підсудна була на момент винесення наказу Голосіївському районному суду міста Києва, а підсудна була Кагарлицькому районному суду Київської області, як суду першої інстанції загальної юрисдикції, а тому твердження боржника ОСОБА_2 про неправомочність виданого судом судового наказу про стягнення аліментів, - є юридично не коркектним, та, відповідно, - таким, який не впливає на винесення судового наказу.

Що стосується рішення про розірвання шлюбу, та його вплив на видачу судового наказу, то суд зазначає наступне:

- Так, - 20 березня 2019 Кагарлицьким районним судом Київської області за головуванням судді Іванюти Т.С. винесено рішення у справі № 368/204/19, провадження № 2/368/273/19, на підставі якого шлюб між Боржником ОСОБА_2 та Заявником ОСОБА_3 - розірвано, ( а.с., 112).

Як вбачаєтьсяз рішення,-воно набралозаконної сили22.04.2019року, - дане рішення сторонами не оскаржувалося, зокрема, - таке рішення не оскаржувалося і боржником ОСОБА_2 .

Що стосуєтьсятого,що судсвоїм рішеннямне визначивмісця проживаннямалолітньої дитинисторін,- ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , то суд зазначає наступне:

-перш завсе,-предметом розглядув цивільнійсправі № 368/204/19, провадження № 2/368/273/19 було саме розірвання шлюбу між сторонами, а аж ніяк не встановлення місця проживання малолітньої дитини сторін.

Суд розглянув вищевказану справу про розірванню шлюбу у повній відповідності до вимог ст. 13 ЦПК України.

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненнямособи,поданим відповіднодо цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбаченгих цим Кодексом випадках.

Також суд зазначає, що на слухання справи про розірвання шлюбу відповідачка ОСОБА_2 , - не з`явилася, проте, - надіслала на адресу суду письмову заяву про те, що визнає позов в повному обсязі, на розірвання шлюбу згідна, проти примирення заперечує.

Суд зазначає,що відповідачка (по справі про розірвання шлюбу) ОСОБА_8 , використовуючи свої процесуальні права та обов`язки, які передбачені ст.ст. 43, 44 ЦПК України, -мала правоподати клопотанняпро наданнятерміну напримирення,мала правоподати дляїх спільногорозгляду позовнузаяву провизначення місцяпроживання малолітньоїдитини,-проте,-не скористаласясвоїми правами, інертно віднеслася до судового процесу та обмежилася лише надісланням до суду письмової заяви про визнання позову та категоричним запереченням проти надання строку на примирення.

З огляду на вищевказане, - суд критично відноситься до того, що, як зазначає боржник ОСОБА_2 , - при винесенні Рішення про розірвання шлюбу від 20 березня 2019 року у справі № 368/204/19 Кагарлицьким районним судом Київської області було грубо порушено інтереси та права неповнолітньої дитини - гр. ОСОБА_4 , що є неприпустимим та протизаконним, так як:

- боржник ОСОБА_2 погодилася з вищевказаним рішенням, не подавала апеляційної скарги на вищевказане рішення;

- вищевказане рішення суду про розірвання шлюбу набуло законної сили, а тому де юре сумніватися в його законності в сторін немає юридичних підстав;

- вищевказане рішення прийнято в межах заявлених позовних вимог (саме в межах вимог про розірвання шлюбу);

- боржник ОСОБА_2 не подавала позову про визначення місця проживання спільної малолітньої дитини.

Що стосуєтьсятієї обставини,що станомна часподання заяви (про перегляд судового наказу за нововиявленими обставинами) місце проживаннянеповнолітньої дитинисторін, - а саме, - ОСОБА_4 , -в законномупорядку невизначено, а саме: договір про місце проживання дитини не укладався; рішення органів опіки та піклування дро місце проживання немає, судового рішення про визначення місце проживання немає, то суд зазначає наступне:

- так, боржник ОСОБА_2 в своїй заяві про перегляд судового наказу за нововиявленими обставинами зазначає, що при подачі ОСОБА_3 заяви на видачу судового наказу, - ним не надано доказів, що саме з ним проживає неповнолітня гр. ОСОБА_4 та що саме він самостійно її виховує та утримує.

Суд критично відноситься до такого твердження Боржника ОСОБА_2 з огляду на наступне:

-Дійсно,згідно п.4Постанови ПленумуВерховного судуУкраїни від21.12.2007р.№ 11"Пропрактику застосуваннясудами законодавствапри розглядісправ проправо нашлюб,розірвання шлюбу,визнання йогонедійсним таподіл спільногомайна подружжя», Оскільки розгляд справи провадиться в межах заявлених вимог і на підставі поданих доказів, суди згідно зі ст. 119 ЦПК (1618-15) повинні вимагати від осіб, що подали заяву, повного викладення обставин, якими обґрунтовуються дані вимоги, й посилання на засоби їх доказування. Наприклад, у заяві про розірвання шлюбу має бути зазначено дату й місце реєстрації шлюбу, мотиви його розірвання, чи є від шлюбу неповнолітні діти, при кому з батьків вони перебувають, пропозиції щодо участі подружжя в утриманні та вихованні дітей після розірвання шлюбу, чи заявляються інші вимоги, які може бути вирішено одночасно з позовом про розірвання шлюбу. До заяви додаються: свідоцтво про реєстрацію шлюбу, копії свідоцтв про народження дітей, довідки щодо розміру заробітку та інших доходів, а також усі необхідні документи відповідно до заявлених вимог. Якщо заява не відповідає вимогам закону, слід застосовувати правила ст. 121 ЦПК.

Проте, - суд зазначає, що розгляд справ в порядку ЦПК України судом здійснюється з дотриманням засад, які визначені в ч. 3 ст. 2 ЦПК України, зокрема, - такої засади, яка визначена в п. 4 ч. 3 ст. 2, ст. 12 ЦПК України змагальність сторін.

Згідно положенняп.4ч.3ст.2ЦПК України однією із засад (принципів) цивільного судочинства є змагальність сторін.

Згідно ч.1ст.12ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно ч.3ст.12ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Так, суд наголошує на тій обставині, що боржником ОСОБА_2 в жодному процесуальному документі, який нею подано до суду, - не оспорюється той факт, що їхня спільна малолітня дитина на час видання судом судового наказу та на час перегляду судового наказу за нововиявленими обставинами проживає з стягувачем, - ОСОБА_3 , що, на думку суду є визначальною підставою для видачі оспорюваного судового наказу про стягнення аліментів.

Так, в рамках даного цивільного провадження, боржником ОСОБА_2 та її представником подано наступні процесуальні документи:

-заява провизнання таким,що непідлягає виконаннюсудового наказу Кагарлицького районного суду Київської області по справі № 368/850/19 від 13 вересня 2019 року ( а.с., 23 26);

-апеляційна скаргана видачуКагарлицьким районнимсудом Київськоїобласті судовогонаказу по справі № 368/850/19 від 13 вересня 2019 року, ( а.с., 53 57);

-заява проперегляд судовогонаказу в порядку п. 8 статті 170 ЦПК України, ( а.с., 98 102);

-заява проперегляд судовогонаказу в порядку п. 8 статті 170 ЦПК України (зуточненням позовнихвимог), ( а.с., 98 102).

Суд наголошує на тій обставині, що сама боржник ОСОБА_2 в жодному з вищевказаних процесуальних документів не оспорює (напроти визнає) той факт, що їхня спільна малолітня дитина проживає з стягувачем, - ОСОБА_3 , що дає змогу суду застосувати до даної обставини (проживання малолітньої дитини з стягувачем) положення ч. 1 ст. 82 ЦПК України.

Згідно ч.1ст.82ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обгрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Суд зазначає,що в нього немає обгрунтованого сумніву щодо достовірності того факту, що спільна малолітня дитина сторін проживає із стягувачем, - ОСОБА_3 .

Що ж стосується того, що, як зазначає боржник ОСОБА_2 , - що вона неодноразово намагалась та намагається брати участь у вихованні та утриманні хньої спільної дитини, але гр. ОСОБА_3 безпідставно та протизаконно обмежує її права, як мати неповнолітньої дитини, то суд зазначає наступне:

- перш за все, суд наголошує на тій обставині, що, як вбачається з матеріалів справи, - шлюб між сторонами розірвано ще 20 березня 2019 року, а набрало законної сили вищевказане рішення ще 22.04.2019 року.

Як вбачається з мотивувальної частини судового рішення про розірвання шлюбу, - з 2016 року сторони проживають окремо.

Факт непроживання сторін з 2016 року, - підтверджується мотивувальною частиною рішення суду про розірвання шлюбу, так як в даному випадку до такої обставини суд застосовує принцип преюдиційності (відсутності необхідності доказування), що врегульовано ч. 5 ст. 82 ЦПК України.

Так,згідно ч.5ст.82ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте, - можуть бути спростовані особою, яка не брала участів у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Так, судом встановлено, що, починаючи з 2016 року, - боржник ОСОБА_2 не проживає спільно з стягувачем ОСОБА_9 , а спільна малолітня дитина сторін з 2016 року знаходиться на повному утриманні та вихованні стягувача ОСОБА_3 , а боржник ОСОБА_2 участі у вихованні та утриманні дитини не приймає.

Далі, - суд зазначає, що в разі наявності реального спору щодо побачень з малолітньою дитиною та щодо встановлення місця проживання спільної малолітньої чи неповнолітньої дитини, - одна з сторін подає заяви до ргану опіки та піклування, подає позов до суду, проте, - починаючи з 2016 року, - боржником ОСОБА_2 такої процесуальної дії зроблено не було.

Окрім того, суд зазначає, що у разі спору між сторонами щодо встановлення місця проживання дитини, з метою встановлення часів, місця та днів побачень, - одна з сторін чи обоє сторін звертаються до органу опіки та піклування з метою встановлення часу, дня та місця побачень, або надання висновку органу опіки та піклування щодо доцільності проживання неповнолітньої дитини з одним із батьків.

Вищевказані факти звернень батьків повинні доводитися належними та допустими доказами, - у повній відпповідності до вимог ч. 2 ст. 78 ЦПК України.

Згідно ч.2ст.78ЦПК України,- обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

А тому, - на підтвердження наявності реального спору між сторонами щодо встановлення часів, днів побачень чи встановлення місця проживання дитини (з одним з батьків), - боржником ОСОБА_2 мали б бути подані до суду наступні докази:

- заява ОСОБА_2 до органу опіки та піклування про встановлення днів, часів, місця побачень з дитиною;

- заява ОСОБА_2 про надання висновку органу опіки та піклування щодо доцільності проживання з одним із батьків;

- позовна заява про визначення місця проживання неповнолітньої дитини сторін, - з обов`язковою відміткою про реєстрацію такої позовної заяви в суді;

- ухвала суду щодо відкриття провадження у справі за позовом про визначення місця проживання неповнолітньої дитини.

Проте, - жодного із вищевказаних доказів, які б свідчили про наявність реального спору між сторонами, - боржником ОСОБА_2 до суду не подано, а її лише просте твердження, що існує спір, - до уваги судом не береться, так як суд розцінює таку позицію боржника ОСОБА_2 як спосіб ухилитися від свого Конституційного обов`язку утримувати дитину до досягнення нею 18 ти річного віку.

Далі,суд критичновідноситься дотвердження боржника ОСОБА_2 проте,що заява про видачу судового наказу від ОСОБА_3 про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_4 (далі заява) оформлена з порушенням вимог п. 5 ч. 2 ст. 163 ЦІІК України (в тексті заяви відсутній перелік доказів, якими заявник обґрунтовує обставини, на яких ґрунтуються його вимоги), також було порушено вимоги п. 4 ч. 3 ст. 163 ЦПК України (в додатках до заяви відсутні документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги), - що судом обгрунтовано вище по тексту в даній ухвалі.

Щодо тієїобставини,що в заяві не вірно вказано місце роботи боржника, то суд зазначає, що апріорі даний факт визначального значення не має для видачі судового наказу, так як судом встановлено останнє відоме зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання боржника ОСОБА_2 , та застосовано правила підсудності для даної категорії справ.

Враховуючи вищевказане, суд констатує той факт, що ні боржником ОСОБА_2 в заявах (в т.ч. уточненій), ні її представником в судовому засіданні, - не надано до суду підстав для задоволення її заяви щодо пергляду видачі судового наказу за нововиявленими обставинами, які передбачені п.п. 1 3 ч. 2 ст. 423 ЦПК України, а саме:

1) не надано істотних для справи обставин, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

Так, - спростовано твердження боржника ОСОБА_2 про непідсудність справи Кагарлицькому районному суду Київської області, та, відповідно, - спростовано факт неправомочності виданого судового наказу про стягнення аліментів.

Так, - боржником не спростовано того факту, що малолітня дитина сторін знаходиться на утриманні та вихованні стягувача.

Не наведено доказів на існування реального спору щодо місця проживання малолітньої дитини сторін.

Окрім того, - суд констатує той факт, що боржником ОСОБА_2 не надано суду будь яких нових істотних обставин справи, які не були відомі суду на час видання оспорюваного наказу.

Також стороною боржника не надано будь яких обставин, які зазначені в п.п. 2, 3 ч. 2 ст. 423 ЦПК України.

Вищевказане дає підстави для суду застосувати положення ч. 4 ст. 429 ЦПК України, - відмовити в задоволенні уочненої заяви про перегляд видачі судового наказу.

Згідно ч. 4 ст. 429 ЦПК України у разі відмови в задоволенні заяви про перегляд рішення, ухвали, постанови за нововиявленими або виключними обставинами суд постановляє ухвалу.

Враховуючи вищевикладене,керуючись ст.ст. 3, 48 Конституції України, ч. 1 ст. 25 Загальної декларації прав людини 1948 р., ст. 3, ч.ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН «Про права дитини», п. 4 Постанови Пленуму Верховного суду України від 21.12.2007 р. № 11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», ч.ч. 1, 2 ст. 8, ч. 2 ст. 6, ч. 3 ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства», ст. 141, ч.ч. 1, 2 ст. 150, ст. 180, ч. 3 ст. 181, ч. 2 ст. 182 СК України, п. 4 ч. 3 ст. 2, ч. 1 ст. 12, ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 13, ч. 1 ст. 27, п. 9 ч. 2 ст. 28,ч. 2 ст. 78, ч.ч. 1, 5 ст. 82, ч.ч. 1, 2 ст. 160, п. 4 ч. 1 ст. 161, ст. 162, 163, ч. 1 ст. 170, ч. 8 ст. 170, п. 1 ч. 1 ст. 258, ст. 259, 260, 261, ст.ст. 263 265, ст. 268, ч. 1 ст. 423, п.п. 1 3 ч. 2 ст. 423, ч. 4 ст. 429 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

В задоволенні вимог уточненої заяви ОСОБА_2 про перегляд судового наказу в порядку п. 8 статті 170 КПК України, - відмовити.

Ухвала на підставі ст. 352 ЦПК України може бути оскаржена в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на ухвалу суду на підставі ч. 1 ст. 354 ЦПК України подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частинісдового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно ч. 2 ст. 354 ЦПК України учасник справи, якому повний текст ухвали суду не було вручено у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скаргаподана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Згідно ч. 1 ст. 35 ЦПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Згідно п. 15.5) Перехідних положень ЦПК України апеляційна скарга подається учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справи витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редкцією Кодексу.

У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Відповідно, ухвала може бути оскаржена до Київського Апеляційного суду через Кагарлицький районний суд Київської області протягом п`ятнадцяти днів з моменту отримання копії ухвали.

Суддя: О.В. Закаблук

Дата ухвалення рішення19.10.2020
Оприлюднено12.12.2023
Номер документу115525681
СудочинствоЦивільне

Судовий реєстр по справі —368/850/19

Ухвала від 14.05.2024

Цивільне

Київський апеляційний суд

Невідома Тетяна Олексіївна

Ухвала від 19.10.2020

Цивільне

Кагарлицький районний суд Київської області

Закаблук О. В.

Ухвала від 19.10.2020

Цивільне

Кагарлицький районний суд Київської області

Закаблук О. В.

Ухвала від 20.02.2020

Цивільне

Кагарлицький районний суд Київської області

Закаблук О. В.

Ухвала від 20.12.2019

Цивільне

Київський апеляційний суд

Заришняк Галина Миколаївна

Ухвала від 19.11.2019

Цивільне

Кагарлицький районний суд Київської області

Закаблук О. В.

Судовий наказ від 13.09.2019

Цивільне

Кагарлицький районний суд Київської області

Закаблук О. В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні