Ухвала

від 03.07.2024 по справі 368/850/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

03 липня 2024 року

м. Київ

справа № 368/850/19

провадження № 61-8741ск24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Шиповича В. В. (суддя - доповідач), Осіяна О. М., Синельникова Є. В.,

розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на судовий наказ Кагарлицького районного суду Київської області від 13 вересня 2019 року та ухвалу цього ж суду від 19 жовтня 2020 року, у складі судді Закаблук О. В., та ухвалу Київського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Невідомої Т. О., Верланова С. М., Нежури В. А., від 14 травня 2024 року у цивільній справі за заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення аліментів,

ВСТАНОВИВ:

13 вересня 2019 року Кагарлицьким районним судом Київської області видано судовий наказ, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дочки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі однієї чверті заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня подачі заяви і до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 12 липня 2019 року. Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 192,10 грн.

07 жовтня 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду першої інстанції із заявою про визнання таким, що не підлягає виконанню, судового наказу Кагарлицького районного суду Київської області № 368/850/19 від 13 вересня 2019 року.

Ухвалою Кагарлицького районного суду Київської області від 19 листопада 2019 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання таким, що не підлягає виконанню, судового наказу Кагарлицького районного суду Київської області у справі № 368/850/19 від 13 вересня 2019 року відмовлено.

10 грудня 2019 року ОСОБА_1 звернулась до апеляційного суду з апеляційною скаргою на судовий наказ від 13 вересня 2019 року.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 20 грудня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на судовий наказ, виданий 13 вересня 2019 року Кагарлицьким районним судом Київської області, повернуто особі, яка її подала. При цьому звернуто увагу заявниці, що згідно з частиною восьмою статті 170 ЦПК України у разі видачі судового наказу відповідно до пунктів 4 і 5 частини першої статті 161 цього Кодексу, судовий наказ може бути переглянуто за нововиявленими обставинами у порядку, встановленому главою 3 розділу V цього Кодексу.

28 грудня 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про перегляд судового наказу, виданого 13 вересня 2019 року Кагарлицьким районним судом Київської області, в порядку частини восьмої статті 170 ЦПК України, порушивши одночасно питання про поновлення строку на подання такої заяви.

25 червня 2020 року ОСОБА_1 подала уточнену заяву про перегляд судового наказу, виданого 13 вересня 2019 року Кагарлицьким районним судом Київської області.

Ухвалою Кагарлицького районного суду Київської області від 19 жовтня 2020 року у задоволенні вимог уточненої заяви ОСОБА_1 про перегляд судового наказу в порядку частини восьмої статті 170 ЦПК України відмовлено.

03 травня 2024 року ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу на судовий наказ Кагарлицького районного суду Київської області від 13 вересня 2019 року.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 14 травня 2024 року у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на судовий наказ Кагарлицького районного суду Київської області від 13 вересня 2019 року відмовлено.

13 червня 2024 року засобами поштового зв`язку ОСОБА_1 подала касаційну скаргу на судовий наказ Кагарлицького районного суду Київської області від 13 вересня 2019 року, ухвалу Кагарлицького районного суду Київської області від 19 жовтня 2020 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 14 травня 2024 року, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати.

Відповідно до частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

За змістом частини першої статті 394 ЦПК України питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження) вирішує колегія у складі трьох суддів після одержання касаційної скарги, оформленої відповідно до вимог статті 392 ЦПК України.

Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Ухвала про відмову у відкритті апеляційного провадження не є ухвалою, якою закінчено розгляд справи.

Відповідно до частини першої статті 160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу.

За правилом частини першої статті 170 ЦПК України боржник має право звернутися із заявою про скасування судового наказу до суду, який його видав, тобто до суду першої інстанції.

Згідно з частиною третьою статті 167 ЦПК України судовий наказ оскарженню в апеляційному порядку не підлягає, проте може бути скасований у порядку, передбаченому розділом ІІ «Наказне провадження» ЦПК України.

Наведені норми процесуального права визначають правила та порядок перегляду судового наказу та передбачають, що судовий наказ, виданий судом першої інстанції, не належить до судових рішень, які можуть бути предметом оскарження в апеляційному порядку.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 358 ЦПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо апеляційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає апеляційному оскарженню.

Встановивши, що ОСОБА_1 звернулась з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати судовий наказ від 13 вересня 2019 року, виданий Кагарлицьким районним судом Київської області, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження згідно з пунктом 1 частини першої статті 358 ЦПК України, оскільки судовий наказ не підлягає оскарженню в апеляційному порядку.

Наведене узгоджується із висновком Верховного Суду, викладеним в ухвалі від 30 травня 2023 року у справі № 741/117/23.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про недотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права, не спростовують висновків суду апеляційної інстанції.

За таких обставин у відкритті касаційного провадження в частині оскарження ухвали Київського апеляційного суду від 14 травня 2024 року необхідно відмовити на підставі частини четвертої статті 394 ЦПК України, оскільки касаційна скарга є необґрунтованою, а правильне застосування апеляційним судом норм процесуального права при відмові у відкритті апеляційного провадження є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.

Також не може бути відкрито касаційне провадження в частині оскарження судового наказу Кагарлицького районного суду Київської області

від 13 вересня 2019 року та ухвали цього ж суду від 19 жовтня 2020 року, оскільки вказані судові рішення не були предметом перегляду в апеляційному порядку.

Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України, пункти 8, 9 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ,

від 19 грудня 1997 року).

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Отже, у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 в частині оскарження судового наказу Кагарлицького районного суду Київської області від 13 вересня 2019 року та ухвали цього ж суду від 19 жовтня 2020 року необхідно відмовити на підставі пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України.

Керуючись статтями 388, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на судовий наказ Кагарлицького районного суду Київської області від 13 вересня 2019 року, ухвалу Кагарлицького районного суду Київської області від 19 жовтня 2020 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 14 травня 2024 року.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді: В. В. Шипович

О. М. Осіян

Є. В. Синельников