Ухвала

від 04.12.2023 по справі 181/301/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-кп/803/3860/23 Справа № 181/301/21 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2023 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:

головуючого-судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_5

прокурора ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),

захисника ОСОБА_7

обвинуваченого ОСОБА_8 (в режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку дистанційного судового провадження в залі суду в м. Дніпрі матеріали провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 на ухвалу Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 10 листопада 2023 року про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, щодо:

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 263 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Встановлені судом першої інстанції фактичні обставини.

Ухвалою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 10 листопада 2023 року було задоволено клопотання прокурора та продовжено, зокрема обвинуваченому ОСОБА_8 дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком до 08 січня 2024 року.

У задоволенні клопотання сторони захисту щодо зміни запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт відмовлено.

Суд зазначив, що ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні тяжкого та особливо тяжкого злочинів, за які законом передбачені покарання у виді позбавлення волі на строк до 15 років з конфіскацією майна.

Мотивуючи ухвалене рішення суд посилався на те, що існують ризики того, що обвинувачений може переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків в кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Суд першої інстанції вважав за можливе відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України не визначати розмір застави.

Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.

Захисник ОСОБА_7 ,який дієв інтересахобвинуваченого ОСОБА_8 не погоджуючись з вказаним рішенням подав апеляційну скаргу, в якій просив ухвалу суду скасувати та постановити нову, якою застосувати до обвинуваченого більш м`який запобіжний захід.

Обґрунтовуючи заявлені в апеляційній скарзі вимоги захисник посилається на те, що дана ухвала є незаконною, такою, що винесена з істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону.

В обґрунтування, посилаючись на практику ЄСПЛ зазначає, що жоден з ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, в поданому клопотанні про продовження строку тримання під вартою прокурором доведений не був.

Вказує на відсутність обґрунтованої підозри та доказів, що підтверджують причетність ОСОБА_8 до вчинення даного злочину. Зазначає, що наявні в матеріалах кримінального провадження пояснення потерпілого та свідків мають численні протиріччя. Крім того, при досудовому розслідуванні був проведений ряд експертиз з метою відшукання слідів як пальців рук, так і цитологічних відбитків клітин епітелію, згідно з висновками яких слідів залишених ОСОБА_8 також не виявлено. Окрім цього, при досудовому розслідуванні було грубо порушено норми кримінально-процесуального законодавства, так як проведення обшуку та затримання ОСОБА_8 , який являвся депутатом Васильківської районної ради Дніпропетровської області, не було погоджено відповідним прокурором, як того вимагає чинне законодавство.

З урахуванням наведеного, захисник просить апеляційний суд скасувати ухвалу суду та змінити обвинуваченому ОСОБА_8 запобіжний захід на такий, що не пов`язаний з позбавленням волі.

Позиції учасників судового провадження.

Обвинувачений ОСОБА_8 , та його захисник ОСОБА_7 підтримали апеляційну скаргу та наполягали на її задоволенні з підстав, викладених у скарзі.

Прокурор заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.

Мотиви апеляційного суду.

Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали контрольного кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ст. 370 цього Кодексу судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, при цьому його законність повинна базуватись на правильному застосуванні норм матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених положеннями Кримінального процесуального кодексу України.

За приписами ч. 3 ст. 331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Згідно ч. 2 ст. 331 КПК України вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Мотивуючи своє рішення щодо необхідності продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_8 на 60 днів, суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості інкримінованих йому кримінальних правопорушень, один з яких (ч. 4 ст. 187 КК України), згідно ст. 12 КК України є особливо тяжким злочином, та за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від восьми до п`ятнадцяти років із конфіскацією майна, а також наявність, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України ризику того, що обвинувачений може переховуватись від суду, про існування якого свідчить тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому ОСОБА_8 у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень.

Таким чином суд першої інстанції дійшов правильних висновків про те, що вказані обставини кримінального провадження свідчать про відсутність підстав для застосування до обвинуваченого ОСОБА_8 більш м`якого запобіжного заходу, альтернативного триманню під вартою, оскільки інший запобіжний захід, не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинуваченого під час судового розгляду кримінального провадження.

З такими висновками місцевого суду, які стали підставою для відмови у задоволенні клопотання захисника ОСОБА_7 про зміну обвинуваченому ОСОБА_8 запобіжного заходу на домашній арешт, погоджується й суд апеляційної інстанції, а тому доводи апеляційної скарги сторони захисту щодо застосування до обвинуваченого іншого, більш м`якого запобіжного заходу не пов`язаного з тримання під вартою, слід визнати безпідставними.

За змістом ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 28 КПК України під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Розумними вважаються строки, що є об`єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень. Критеріями для визначення розумності строків кримінального провадження є поведінка учасників кримінального провадження.

Критеріями для визначення розумності строків кримінального провадження є, зокрема складність кримінального провадження, яка визначається з урахуванням кількості обвинувачуваних та кримінальних правопорушень, щодо яких здійснюється провадження, обсягу та специфіки процесуальних дій, необхідних для здійснення досудового розслідування тощо, поведінка учасників кримінального провадження тощо.

У даному випадку, апеляційний суд погоджується з тим, що розгляд цього кримінального провадження потребує значного часу, з огляду на характер та об`єм пред`явленого обвинувачення, кількість обвинувачених, та кількість їх захисників, значну кількість свідків та письмових доказів сторони обвинувачення, які підлягають допиту та дослідженню в судовому засіданні, процесуальну поведінку самих обвинувачених та їх захисників, графік призначення судових засідань та підстави їх відкладення.

В той же час, колегія суддів зазначає, що судові засідання з розгляду цього кримінального провадження на заздалегідь погоджені зі стороною захисту дати, неодноразово (більше 15 судових засідань) відкладались з підстав неявки захисників, а також не доставку обвинувачених до залу судового засідання та через технічні проблеми, що свідчить про недостатню організацію судового розгляду.

Апеляційний суд наголошує на тому, що у разі очевидного зловживання учасниками судового розгляду своїми процесуальними правами, порушення порядку проведення судового засідання, суд першої інстанції має застосовувати відповідні заходи реагування, які визначені кримінальним процесуальним законом та зазначені обставини не мають бути перешкодою для проведення судового розгляду в розумні строки.

Враховуючи положення статті 28 КПК України, а також те, що згідно наданої апеляційному суду довідки про рух кримінального провадження, судовий розгляд кримінального провадження по суті обвинувачення ОСОБА_8 триває, по справі ще не досліджено усіх доказів, та наступне судове засідання призначено на 14 грудня 2023 року, тому суд апеляційної інстанції не вбачає надмірної тривалості тримання обвинуваченого ОСОБА_8 під вартою на даному етапі кримінального провадження.

З огляду на викладене колегія суддів вважає правильними висновки суду першої інстанції, який з дотриманням вимог ст.ст. 197, 199 КПК України, на підставі наданих сторонами кримінального провадження доказів, оцінив в сукупності всі обставини, що враховуються при вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою, та належним чином мотивував своє рішення щодо необхідності продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_8 на 60 днів, тобто до 08 січня 2024 року, включно. На переконання апеляційного суду вищенаведені обставини виправдовують подальше тримання обвинуваченого ОСОБА_8 під вартою та відсутні підстави для застосування до нього більш м`якого запобіжного заходу, оскільки вони не забезпечать його належної процесуальної поведінки на даному етапі кримінального провадження.

Отже доводи сторони захисту про відсутність ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, та відсутність підстав для продовження обвинуваченому ОСОБА_8 строку тримання під вартою слід визнати необґрунтованими та такими, що суперечать матеріалам кримінального провадження.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що практика Європейського суду з прав людини розширила дію гарантій частини 4 статті 5 Конвенції, яка зокрема згідно з доктриною Суду Конвенція вимагає періодичного перегляду тривалого тримання.

Так, аби відповідати вимогам Конвенції, такий перегляд повинен дотримуватись як матеріальних, так і процесуальних норм національного законодавства і, більше того, здійснюватись згідно з метою статті п`ятої Конвенції, тобто для захисту особи від свавілля. Остання вимога означає не тільки, що компетентний суд повинен приймати рішення «швидко», але також, що такі рішення мають прийматися з розумними інтервалами (рішення Herczegfalvy v.Austria, 1992 р.)

Продовження тримання під вартою може бути виправданим заходом у тій чи іншій справі лише за наявності чітких ознак того, що цього вимагає справжній інтерес суспільства, який, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважує інтереси забезпечення права на свободу (рішення у справі "Єчюс проти Литви" (Jecius v. Lithuania), N 34578/97, п.93, ECHR 2000-IX).

Позбавлення свободи та особистої недоторканості має бути обґрунтованим. Відсутність будь-яких підстав у рішеннях судових органів, які санкціонують тримання під вартою протягом тривалого періоду часу, може бути несумісним з принципом захисту від свавілля, закріпленим п. 1 ст. 5 (рішення у справі «Сташайтіс проти Литви» від 21.03.2002 р.(пп. 66-67).

Переглядаючи оскаржувану ухвалу суду в межах поданої апеляційної скарги щодо продовження обвинуваченому ОСОБА_8 строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийняв рішення на основі всебічного з`ясованих обставин, з якими закон пов`язує можливість продовження виключного запобіжного у вигляді тримання під вартою та навів мотиви прийнятого рішення, зазначивши, що обраний стосовно обвинуваченого ОСОБА_8 запобіжний захід у виді тримання під вартою на даний час відповідає особі обвинуваченого, характеру та тяжкості інкримінованих йому кримінальних правопорушень, а встановлений судом ризик не відпав та продовжує існувати.

Таке судове рішення не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки в справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а також цілком відповідає практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Тому, на переконання апеляційного суду подальше продовження тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_8 не порушує його права на свободу та особисту недоторканність, гарантованого статтею 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також права, передбачені Конституцією України.

Водночас доводи апеляційної скарги захисника щодо необґрунтованої підозри та відсутності доказів на підтвердження вини обвинуваченого ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованих йому злочинів, суд апеляційної інстанції на даній стадії кримінального провадження не розглядає, оскільки ці питання є предметом перевірки суду першої інстанції під час розгляду справи по суті.

Підсумовуючи вищенаведене колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга захисника ОСОБА_7 є безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню,а ухвала Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 10 листопада 2023 року є законною, обґрунтованою, належним чином мотивованою та відповідає вимогам ст. 370 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.404, 405, 407 та 418, 419, 422-1 КПК, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 , залишити без задоволення.

Ухвалу Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 10 листопада 2023 року, якою обвинуваченому ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , продовжено строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 08 січня 2024 року включно без визначення застави, - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і касаційному оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4