Рішення

від 04.12.2023 по справі 910/13250/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

04.12.2023Справа № 910/13250/23

За позовом Приватного акціонерного товариства "МИКОЛАЇВСЬКИЙ КОМБІНАТ ХЛІБОПРОДУКТІВ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЙЕ Енергія"

про стягнення 2 273 000,00 грн

За зустрічною позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "ЙЕ Енергія"

до Приватного акціонерного товариства "МИКОЛАЇВСЬКИЙ КОМБІНАТ ХЛІБОПРОДУКТІВ"

про стягнення 2 269 103,46 грн

Суддя О.В. Гумега

секретар судового засідання

Ратківська А.Р.

Представники:

від позивача за первісним позовом/відповідача за зустрічним позовом - Галінічева Т.Є.

від відповідача за первісним позовом/позивача за зустрічним позовом - Майборода А.Л.

УСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "МИКОЛАЇВСЬКИЙ КОМБІНАТ ХЛІБОПРОДУКТІВ" (далі - позивач, ПРАТ "МКХП") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЙЕ Енергія" (далі - відповідач, ТОВ "ЙЕ Енергія") про стягнення 2 273 000,00 грн.

Позовну заяву разом з доданими до неї документами сформовано в системі "Електронний суд" та зареєстровано в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду" 21.09.2023.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач після розірвання сторонами Договору № 41АР167-769-21 постачання природного газу для потреб непобутових споживачів від 29.06.2021 не повернув позивачу надмірно сплачену переплату вартості газу у сумі 2 273 000,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.08.2023 позовну заяву ПРАТ "МКХП" залишено без руху, встановлено позивачу спосіб та строк усунення недоліків позовної заяви.

01.09.2023 позивачем сформовано в системі "Електронний суд" та зареєстровано в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду" заяву про усунення недоліків разом з доданими до неї документами. До заяви про усунення недоліків додано позовну заяву № 275 від 31.08.2023 (у новій редакції), яку суд прийняв до розгляду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.09.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/13250/23, постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження, розгляд справи призначено на 02.10.2023 о 11:40 год.

25.09.2023 через відділ діловодства суду надійшла зустрічна позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ЙЕ Енергія" (далі - позивач за зустрічним позовом) до Приватного акціонерного товариства "МИКОЛАЇВСЬКИЙ КОМБІНАТ ХЛІБОПРОДУКТІВ" (далі - відповідач за зустрічним позовом) про стягнення 2 269 103,46 грн, з яких: штрафу згідно п. 6.2.2. Договору в розмірі 639 239,97 грн; штрафу згідно п. 6.2.3. Договору в розмірі 1 629 863,49 грн. Зустрічна позовна заява направлена до суду засобами поштового зв`язку 19.09.2023.

26.09.2023 через відділ діловодства суду від ТОВ "ЙЕ Енергія" надійшов відзив на позовну заяву.

26.09.2023 через відділ діловодства суду від ТОВ "ЙЕ Енергія" надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи доказів сплати судового збору за подачу зустрічної позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.09.2023 прийнято зустрічний позов до спільного розгляду з первісним позовом у справі № 910/13250/23, призначено підготовче засідання у справі №910/13250/23 на 02.10.2023 о 11:40 год.

29.09.2023 позивачем за первісним позовом/відповідачем за зустрічним позовом сформовано в системі "Електронний суд" та 02.10.2023 зареєстровано в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду" відповідь на відзив з додатками.

У підготовче засідання, призначене на 02.10.2023, з`явився представник відповідача за первісним позовом/позивача за зустрічним позовом.

Представник позивача за первісним позовом/відповідача за зустрічним позовом у підготовче засідання, призначене на 02.10.2023, не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час і місце цього засідання був належним чином повідомлений, що підтверджується матеріалами справи.

Суд долучив до матеріалів справи, подані учасниками справи через відділ діловодства суду заяви по суті справи та заяви з процесуальних питань.

У підготовчому засіданні, призначеному на 02.10.2023, судом оголошено перерву на 23.10.2023 о 14:40 год.

02.10.2023 відповідачем за первісним позовом/позивачем за зустрічним позовом сформовано в системі "Електронний суд" та зареєстровано в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду" клопотання про зупинення провадження у справі №910/13250/23 до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи №911/1893/22.

09.10.2023 відповідачем за первісним позовом/позивачем за зустрічним позовом сформовані в системі "Електронний суд" та зареєстровані в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду" заперечення на відповідь на відзив.

12.10.2023 позивачем за первісним позовом/відповідачем за зустрічним позовом сформовано в системі "Електронний суд" та 13.10.2023 зареєстровано в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду" відзив на позовну заяву з додатками.

17.10.2023 позивачем за первісним позовом/відповідачем за зустрічним позовом сформовано в системі "Електронний суд" та 18.10.2023 зареєстровано в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду" заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

19.10.2023 позивачем за первісним позовом/відповідачем за зустрічним позовом сформовано в системі "Електронний суд" та зареєстровано в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду" заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, аналогічну попередній із зазначенням облікового запису.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.10.2023 задоволено заяву представника позивача за первісним позовом/відповідача за зустрічним позовом - ПРАТ "МКХП" про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

20.10.2023 відповідачем за первісним позовом/позивачем за зустрічним позовом сформовано в системі "Електронний суд" та зареєстровано в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду" клопотання про відкладення розгляду справи.

23.10.2023 відповідачем за первісним позовом/позивачем за зустрічним позовом сформована в системі "Електронний суд" та зареєстрована в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду" відповідь на відзив на зустрічну позовну заяву.

У підготовче засідання, призначене на 23.10.2023, в режимі відеоконференції з`явився представник позивача за первісним позовом/відповідача за зустрічним позовом. Представник відповідача за первісним позовом/позивача за зустрічним позовом у підготовче засідання, призначене на 23.10.2023, не з`явився.

У підготовчому засіданні 23.10.2023 суд розглянув та задовольнив клопотання відповідача за первісним позовом/позивача за зустрічним позовом про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.10.2023 продовжено строк підготовчого провадження та відкладено підготовче засідання у справі на 13.11.2023 о 14:00 год.

23.10.2023 через відділ діловодства суду від ТОВ "ЙЕ Енергія" надійшли пояснення щодо застосування санкцій до громадянина України ОСОБА_1 , який є кінцевим бенефіціарним власником ТОВ "ЙЕ Енергія".

29.10.2023 позивачем за первісним позовом/відповідачем за зустрічним позовом сформовані в системі "Електронний суд" та 30.10.2023 зареєстровані в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду" заперечення на відповідь на відзив на зустрічну позовну заяву.

08.11.2023 відповідачем за первісним позовом/позивачем за зустрічним позовом сформовано в системі "Електронний суд" та зареєстровано в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду" клопотання/заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.11.2023 заяву відповідача за первісним позовом/позивача за зустрічним позовом про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено.

У підготовче засідання, призначене на 13.11.2023, з`явилися представники позивача за первісним позовом/відповідача за зустрічним позовом та відповідача за первісним позовом/позивача за зустрічним позовом у підготовче засідання.

У підготовчому засіданні, призначеному на 13.11.2023, здійснювався розгляд клопотання відповідача за первісним позовом/позивача за зустрічним позовом, подане 02.10.2023 через відділ діловодства суду, про зупинення провадження у справі №910/13250/23 до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи №911/1893/22. Суд відхилив клопотання про зупинення провадження у справі №910/13250/23.

У підготовчому засіданні 13.11.2023 представник відповідача за первісним позовом/позивача за зустрічним позовом просив суд відкласти підготовче засідання. Суд відхилив дане клопотання відповідача за первісним позовом/позивача за зустрічним позовом.

У підготовчому засіданні, призначеному на 13.11.2023, суд вчинив дії, визначені частиною другою статті 182 ГПК України, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.11.2023 постановлено закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 04.12.2023 о 11:20 год.

У судове засідання, призначене на 04.12.2023, з`явилися представники позивача за первісним позовом/відповідача за зустрічним позовом та відповідача за первісним позовом/позивача за зустрічним позовом у підготовче засідання.

У судовому засіданні 04.12.2023 здійснювався розгляд справи по суті.

Відповідно до ст. 194 ГПК України завданням розгляду справи по суті є розгляд і вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.

У судовому засіданні 04.12.2023 суд заслухав вступне слово учасників справи.

Представник ПРАТ "МКХП" підтримав первісний позов у повному обсязі, проти задоволення зустрічного позову заперечував у повному обсязі.

Представник ТОВ "ЙЕ Енергія" заперечував проти задоволення первісного позову у повному обсязі, зустрічний позов підтримав у повному обсязі.

У судовому засіданні 04.12.2023 судом здійснювалось з`ясування обставин справи та дослідження доказів, після чого суд перейшов до судових дебатів.

У судовому засіданні 04.12.2023 представники учасників справи у судових дебатах виступили з промовою (заключним словом).

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 04.12.2023 було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 6 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши пояснення представників учасників справи, з`ясувавши обставини справи та дослідивши в судовому засіданні докази, якими учасники справи обґрунтовували свої вимоги та заперечення, суд

УСТАНОВИВ:

Відповідно до частин 1-3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі статтями 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Відповідно до ст. 78, 79 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінивши надані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд зазначає наступне.

Відповідно до частин 1, 2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до положень статей 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі статтею 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

29.06.2021 між ТОВ "ЙЕ Енергія" (далі - постачальник, відповідач) та ПРАТ "МКХП" (далі - споживач, позивач) був укладений Договір № 41АР167-769-21 постачання природного газу для потреб непобутових споживачів (далі - Договір), за умовами п. 1.1 якого постачальник зобов`язався передати у власність споживачу у 2021 році природний газ (далі - газ), а споживач зобов`язався прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, строки та порядку, що визначені Договором.

Згідно умов Договору встановлено: річний плановий обсяг постачання газу - до 60 000 куб. м. (пункт 1.2 Договору); планові обсяги постачання газу по місяцях визначено в Додатку 1, що є невід`ємною частиною цього Договору (пункт 1.3 Договору); передача газу за цим Договором здійснюється на межах балансової належності об`єктів споживача відповідно до актів розмежування ділянок обслуговування (далі - пункти призначення). Перелік точок комерційного обліку споживача вказаний в Додатку 2, що є невід`ємною частиною цього Договору (пункт 1.4 Договору).

Відповідно до п. 2.3 Договору сторони узгодили, що обсяг переданого (спожитого) газу за розрахунковий період (пункт 4.1 Договору), що підлягає оплаті споживачем, визначається на межі балансової належності між Оператором ГРМ та споживачем на підставі даних комерційних вузлів обліку (лічильників газу), визначених в заяві-приєднанні до договору розподілу природного газу, укладеного між Оператором ГРМ та споживачем, а також з урахуванням процедур, передбачених Кодексом ГРМ.

Постачання та споживання підтверджених обсягів газу протягом місяця здійснюється, як правило, в рівномірному режимі, виходячи із середньодобової норми (далі - добова норма), яка визначається шляхом ділення місячного підтвердженого обсягу газу на кількість днів протягом цього місяця, або згідно узгодженого сторонами графіку до 25-го (двадцять п`ятого) числа місяця, що передує місяцю постачання у випадку, якщо споживання здійснюється протягом місяця нерівномірно.

У разі нерівномірного щодобового споживання газу, який підлягає постачанню у місяці постачання, споживач зобов`язаний до 10:00 год. дня, що передує дню, з якого змінюється плановий обсяг газу, надати постачальнику заявку про збільшення/зменшення планового обсягу газу із зазначенням планованих щодобових обсягів споживання газу на наступний (залишковий) період місяця постачання.

У разі необхідності коригування обсягів планованого споживання природного газу у газовій добі споживання, споживач зобов`язаний надіслати скориговану заявку про збільшення/зменшення планового обсягу газу на добу постачання не пізніше ніж 18:00 год. газової доби постачання природного газу. Заявка також має містити плановані щодобові обсяги споживання газу на наступний (залишковий) період місяця постачання.

Відповідно до п. 2.4 Договору передбачено, що осяг споживання природного газу споживачем у розрахунковому періоді не повинен перевищувати підтверджений обсяг природного газу. Допускається відхилення споживання обсягу природного газу протягом розрахункового періоду в розмірі ± 10% від підтвердженого обсягу природного газу у відповідну газову добу.

У пункті 3.1 Договору сторонами узгоджено, що розрахунки за поставлений споживачеві газ здійснюються за цінами, що вільно встановлюються між постачальником та споживачем. Підписуючи цей Договір, споживач підтверджує, що ознайомлений з тим, що протягом дії Договору ціна на газ може змінюватись, про що сторони укладатимуть відповідні додаткові угоди.

Згідно з пунктом 3.3 Договору зміна ціни узгоджується шляхом підписання додаткової угоди до цього Договору.

Сторони домовились, що ціна газу, розрахована відповідно до пунктів 3.2 та 3.3 цього Договору, застосовується сторонами при складанні актів приймання-передачі газу та розрахунках за цим Договором (пункт 3.4 Договору).

Розрахунковий період за Договором становить один календарний місяць (пункт 4.1 Договору).

Пунктом 4.2 Договору встановлено, що оплата газу за Договором здійснюється споживачем виключно грошовими коштами у національній валюті України - гривні в наступному порядку: оплата в розмірі 100% за фактично переданий постачальником газ здійснюється споживачем до 10 числа місяця, наступного за звітним місяцем. Остаточний розрахунок за фактично переданий постачальником газ здійснюється споживачем до 10 числа місяця, наступного за звітним.

Відповідно до п. 4.3 Договору, у разі збільшення в установленому порядку підтвердженого обсягу газу протягом розрахункового періоду споживач здійснює оплату вартості додатково заявлених обсягів газу в 5-денний строк після збільшення цього обсягу.

Датою оплати (здійснення розрахунку) є дата зарахування коштів на банківський рахунок постачальника (пункт 4.4 Договору).

У п. 4.8. Договору сторонами узгоджено, що у разі переплати вартості газу сума переплати зараховується постачальником в рахунок оплати газу на наступний розрахунковий період.

Згідно з п. 5.1 Договору сторони підтверджують, що ознайомлені з правами та обов`язками для постачальника та споживача, визначеними Кодексом газотранспортної системи, затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.15 №2493; Кодексом газорозподільних систем, затвердженим постановою НКРЕКП вій 30.09.15 №2494; Правилами постачання природного газу, затвердженими постановою НКРЕКП від 30.09.15 № 2496, та гарантують їх безумовне дотримання.

Відповідно до 5.4.1, 5.4.2 п. 5.4 Договору споживач має право: отримувати природний газ в обсягах та на умовах, визначених цим Договором; самостійно припиняти (обмежувати) відбір природного газу для власних потреб з дотриманням вимог чинного законодавства.

Відповідно до 5.5.2 п. 5.5 Договору споживач зобов`язується оплачувати постачальнику вартість газу на умовах та в обсягах, визначених Договором.

Відповідно до п. 7.1 Договору споживач зобов`язаний самостійно припинити (обмежити) власне споживання газу у випадках та порядку передбачених чинним законодавством та Договором.

Договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками (за наявності) і діє в частині постачання газу з газової доби, з якої споживач включений до Реєстру споживачів ТОВ "ЙЕ ЕНЕРГІЯ" в інформаційній платформі оператора ETC, до 31.12.2021, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (пункт 9.1 Договору).

Припинення чи розірвання Договору можливе за взаємною згодою сторін шляхом підписання додаткової угоди до Договору або за рішенням суду на вимогу однієї із Сторін на підставі та в порядку, встановлених чинним законодавством України та Договором (п. 9.2 Договору).

Усі зміни та доповнення до Договору оформлюються письмово, підписуються уповноваженими представниками сторін та скріплюються їх печатками (за наявності) (п. 9.3 Договору).

Пунктом 9.14 Договору встановлено, що Договір вважається продовженим (пролонгованим) на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення строку дії Договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії. Кількість пролонгацій необмежена. При цьому, сторони укладають додаткову угоду, в якій визначають плановий обсяг постачання природного газу.

У період 29.07.2021 31.08.2022 сторонами були укладені Додаткові угоди № 1-14 до Договору, якими щомісяця узгоджувалася та змінювалась ціна на газ, а Додатковою угодою №6 сторони продовжили дію Договору на 2022 рік та узгодили планові обсяги постачання газу у 2022 році.

Додатковою угодою № 15 від 30.09.2022 сторони дійшли згоди про те, що Договір на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів № 41АР167-769-21 від 29.06.2021 в частині постачання природного газу вважати розірваним з 30 вересня 2022 року, а в частині проведення розрахунків з моменту їх повного здійснення.

Додаткові угоди № 1-15 до Договору підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені їх печатками.

Дослідивши зміст укладеного сторонами Договору № 41АР167-769-21 постачання природного газу для потреб непобутових споживачів від 29.06.2021 та додаткових угод до нього, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки, відтак до спірних правовідносин сторін застосовують положення статей параграфів 1, 3 глави 54 Цивільного кодексу України, параграфа 1 глави 30 Господарського кодексу України (далі - ГК України), Закону України "Про ринок природного газу", Кодексу газотранспортної системи, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2493, Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2494, Правил постачання природного газу, затверджених постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2496.

Відповідно до частин першої та другої статті 12 Закону України "Про ринок природного газу" постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Постачання природного газу здійснюється за цінами, що вільно встановлюються між постачальником та споживачем, крім випадків, передбачених цим Законом.

Права та обов`язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним кодексом України та Господарським кодексом України, Правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу (частина третя статті 12 Закону України "Про ринок природного газу").

Правила постачання природного газу, затверджені постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №2496 від 30.09.2015 (далі - Правила) розроблені на виконання пункту 17 частини третьої статті 4 Закону України "Про ринок природного газу" та регулюють відносини, які виникають між постачальниками та споживачами природного газу, з урахуванням їх взаємовідносин з операторами газорозподільної системи/газотранспортної системи (далі - Оператори ГРМ/ГТС). Дія цих Правил поширюється на постачальників, споживачів природного газу - фізичних осіб (побутових споживачів), фізичних осіб - підприємців, юридичних осіб та Операторів ГРМ/ГТС (пункти 1, 2 розділу І Правил).

Постачання природного газу споживачу здійснюється на підставі договору постачання природного газу між постачальником та споживачем, який укладається відповідно до вимог цих Правил, та після включення споживача до Реєстру споживачів постачальника в інформаційній платформі Оператора ГТС у відповідному розрахунковому періоді в порядку, визначеному Кодексом газотранспортної системи. Постачальник не має права реєструвати споживача у власному Реєстрі споживачів постачальника у розрахунковому періоді, не погодженому зі споживачем (пункт 3 розділу І Правил).

Пунктом 1 розділу ІІ Правил встановлено, що підставою для постачання природного газу споживачу є, зокрема, наявність у споживача укладеного з постачальником договору постачання природного газу та дотримання його умов; наявність підтвердженого обсягу природного газу на відповідний розрахунковий період для потреб споживача.

Пунктом 2 розділу ІІ Правил передбачено, що постачання природного газу споживачу здійснюється за договором постачання природного газу, який укладається відповідно до вимог цього розділу, за яким постачальник зобов`язаний поставити споживачу природний газ у необхідних для споживача об`ємах (обсягах), а споживач зобов`язаний своєчасно оплачувати постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені договором.

Абз. 2 пункту 12 розділу ІІ Правил встановлено, що у випадку недоплати вартості природного газу за розрахунковий період споживач проводить остаточний розрахунок відповідно до умов договору постачання природного газу. У разі переплати сума переплати зараховується в рахунок оплати на наступний розрахунковий період або повертається на поточний рахунок споживача на його письмову вимогу.

Відповідно до п. 14 розділу ІІ Правил постачальник має право ініціювати/вживати заходів з припинення або обмеження в установленому порядку постачання природного газу споживачу в разі: проведення споживачем неповних або несвоєчасних розрахунків за договором; перевищення підтвердженого обсягу природного газу, якщо інше не передбачено договором постачання природного газу.

Пунктом 2 розділу IV Правил визначено, що кожен споживач має право на вільний вибір постачальника шляхом укладення з ним договору постачання природного газу відповідно до умов та положень, передбачених цими Правилами.

Споживач зобов`язаний здійснити повний остаточний розрахунок з попереднім постачальником (пункт 8 розділу IV Правил).

Відповідно до п. 24 розділу ІІ Правил спірні питання між споживачем і постачальником щодо постачання природного газу, оплати послуг постачальника, відшкодування збитків тощо мають вирішуватися шляхом переговорів, а у разі недосягнення згоди - у судовому порядку.

В силу приписів ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України, статті 193 ГК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Приписами статті 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Первісний позов.

Позиція сторін.

Позивач за первісним позовом (ПРАТ "МКХП") зазначив, що після розірвання сторонами Договору (30.09.2022) ТОВ "ЙЕ Енергія" не повернуло ПРАТ "МКХП" надмірно сплачену позивачем переплату вартості газу у сумі 2 273 000,00 грн.

Відповідач за первісним позовом (ТОВ "ЙЕ Енергія") у відзиві на позовну заяву просив суд відмовити у задоволенні первісного позову у повному обсязі, посилаючись, зокрема, на форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), якими визнаються військова агресія російської федерації проти України та введення воєнного стану в Україні, які унеможливлюють виконання зобов`язань за Договором. Відповідач за первісним позовом зауважив, що виникнення форс-мажорних обставин є підставою для звільнення його від відповідальності за неналежне виконання договірних зобов`язань згідно п. 6.4. Договору. Відповідач за первісним позовом зазначив, що у відповіді на претензію позивача за первісним позовом № 245 від 27.06.2023 запевнив щодо задоволення вимог останнього після припинення форс-мажорних обставин. Проте, оскільки форс-мажорні обставини не припинено, відповідач за первісним позовом вважає, що підстави для задоволення позову відсутні. Відповідач за первісним позовом також вказав, що позивачем за первісним позовом систематично порушувались умови Договору щодо обсягу замовленого та обсягу використаного природного газу, у зв`язку з чим останньому було нараховано штрафи на підставі пунктів 6.2.2, 6.2.3 Договору у загальному розмірі 2 269 103,46 грн.

Позивач за первісним позовом у відповіді на відзив зазначив, що відзив не містить доводів і аргументів незгоди відповідача за первісним позовом із доводами позивача за первісним позовом щодо факту виникнення переплати та обов`язку з її повернення; відповідачем за первісним позовом не спростовано та визнається, що після 16.03.2023 і по теперішній час ним не повернуто позивачу за первісним позовом переплату у сумі 2 273 000,00 грн. На спростування доводів відповідача за первісним позовом, який вважає можливим не виконання умов Договору до припинення форс-мажорних обставин, позивач за первісним позовом зазначив, що відповідач за первісним позовом не надав доказів надання ПРАТ "МКХП" Сертифікату ТПП України про обставини непереборної сили, доказів існування причинно-наслідкового зв`язку між форс-мажором та невиконанням ТОВ "ЙЕ Енергія" договірного зобов`язання, при цьому самого факту введення воєнного стану недостатньо для звільнення сторони від обов`язку виконувати умови договору (повернення переплати) та відповідальності за порушення договірного зобов`язання (ст. 617 ЦК України, ст. 218 ГК України).

Позиція суду.

Предметом первісного позову у даній справі є наявність або відсутність підстав для стягнення з ТОВ "ЙЕ Енергія" надмірно сплаченої ПРАТ "МКХП" за Договором переплати вартості газу у сумі 2 273 000,00 грн.

По матеріалам справи судом встановлено, що Додатковою угодою № 15 від 30.09.2022 сторони дійшли згоди вважати розірваним Договір в частині постачання природного газу - з 30.09.2022, а в частині проведення розрахунків - з моменту їх повного здійснення.

Станом на дату розірвання Договору (30.09.2022), ПРАТ "МКХП" (споживач, позивач) мав відсутню прострочену заборгованість за поставлений природний газ перед ТОВ "ЙЕ Енергія" (постачальником, відповідачем). Водночас, станом на 30.09.2022 за позивачем обраховувалась надмірно сплачена переплата вартості газу у сумі 3 678 669,98 грн (11 691 680,93 грн - 8 013 010,95 грн), що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями наступних первинних документів:

- платіжні доручення на загальну суму 11 691 680,93 грн:

№ 1942700529 від 14.09.2021 на суму 48 546,25 грн;

№ 1942700530 від 14.09.2021 - 15 207,28 грн;

№ 1942701021 від 12.10.2021 - 701 277,83 грн;

№ 1953862314 від 28.10.2021 - 701 277,83 грн;

№ 1953862376 від 02.11.2021 - 350 638,91 грн;

№ 1953862418 від 04.11.2021 - 701 277,83 грн;

№ 1953862587 від 09.11.2021 - 1 065 416,74 грн;

№ 1953862640 від 11.11.2021 - 710 277,83 грн;

№ 1953862933 від 25.11.2021 - 710 277,83 грн;

№ 1953863241 від 09.12.2021 - 1 088 983,55 грн;

№ 1953863299 від 14.12.2021 - 1 878 096,61 грн;

№ 1953863665 від 30.12.2021 - 2 739 833,48 грн;

№ 1973054610 від 11.01.2022 - 980 568,96 грн;

- акти приймання-передачі природного газу на загальну суму 8 013 010,95 грн:

№ РГК81012980 від 31.07.2021 - 48 546,25 грн;

№ РГК81014946 від 31.08.2021 - 15 207,28 грн;

№ РГК81016738 від 30.09.2021 - 16 276,40 грн;

№ РГК81018665 від 31.10.2021 - 2 475 262,81 грн;

№ РГК81020096 від 30.11.2021 - 4 327 002,20 грн;

№ РГК81022458 від 31.12.2021 - 242 996,87 грн;

№ РГК82000830 від 31.01.2022 - 55 487,57 грн;

№ РГК82002657 від 28.02.2022 - 793 325,32 грн;

№ РГК82006233 від 31.03.2022 - 27,64 грн;

№ РГК82007327 від 30.04.2022 - 16,14 грн;

№ РГК82008885 від 31.05.2022 - 16,78 грн;

№ РГК82010229 від 30.06.2022 - 38798,09 грн;

№ РГК82011448 від 31.07.2022 - 16,25 грн;

№ РГК82012121 від 31.08.2022 - 19,43 грн;

№ РГК82012327 від 30.09.2022 - 11,92 грн.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звертався до відповідача:

- із листом № 51 від 27.07.2022, яким просив у зв`язку із зміною постачальника природного газу після розірвання Договору повернути на розрахунковий рахунок ПРАТ "МКХП" залишок грошових коштів, що є переплаченими за Договором;

- із заявою № 62 від 04.08.2022, якою просив відповідача здійснити повернення переплати в сумі 3 678 669,98 грн за Договором за вказаними у заяві реквізитами;

- із листом № 93 від 23.09.2022, яким повторно просив відповідача здійснити повернення суми переплати через припинення договірних відносин та повторно додав заяву на повернення коштів;

- із листом № 137 від 29.12.2022, яким зазначив суму залишку коштів на момент розірвання Договору у розмірі 3 678 669,98 грн та просив цей залишок повернути, надати графік повернення коштів;

- із листом № 210 від 27.04.2023, яким просив повернути залишок неповернутих коштів у строк до 30.05.2023;

- із Актом- претензією про повернення частини переплачених коштів та відшкодування завданих збитків № 245 від 27.06.2023, яким, керуючись нормами чинного законодавства України, вказав на обов`язок відповідача на повернення основної суми заборгованості.

Відповідач, у відповідь на лист позивача № 93 від 23.09.2022, листом № 167-СЛ-2011-1022 від 18.10.2022 зазначив, що поверненню переплати за Договором повинно передувати складання акту взаєморозрахунків, в якому буде визначена сума переплати, та письмова вимога про повернення такої суми переплати.

Відповідач у відповідь на лист позивача № 210 від 27.04.2023, листом № 167-ЛВ-103-0523 від 10.05.2023 зазначив, що пунктом 6.4 Договору передбачено, що сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов`язань за Договором, якщо це невиконання є наслідком непереборної сили (форс-мажорних обставин). Відповідач також зазначив, що Указом Президента України від 24.02.2022 "Про введення воєнного стану в Україні" на всій території України було введено воєнний стан, листом № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 Торгово-промислова палата України засвідчила, що військова агресія російської федерації проти України та введення воєнного стану в Україні є форс-мажорними обставинами. Відповідач повідомив позивача, що у зв`язку з настанням форс-мажорних обставин, значним фінансовим навантаженням та водночас необхідністю подальшого належного виконання в умовах війни критично важливої для суспільства та держави функції із забезпечення споживачів енергоресурсами, підприємство відповідача позбавлено можливості сплатити позивачу суму переплати та відповідно до пункту 6.4 Договору звільняється від відповідальності за невиконання своїх зобов`язань за Договором.

Відповідач, у відповідь на претензію позивача № 245 від 27.06.2023, листом № б/н зазначив, що вимога позивача (про повернення переплати) може бути задоволена відповідно до умов Договору одразу після припинення форс-мажорних обставин.

У період з 31.01.2023 по 16.03.2023 відповідачем було здійснено платежі на розрахунковий рахунок позивача на загальну суму 1 405 669,98 грн із зазначенням призначення платежу: "Повернення надлишково оплачених коштів зг. дог. № 41АР167-769-21 від 29.06.2021 р. та листа № б/н від 2022", що підтверджується наявною в матеріалах справи банківською випискою по рахунку ПРАТ "МКХП" за 01.01.2023 по 14.08.2023.

Матеріали справи не містять доказів повернення відповідачем після 16.03.2023 інших сум надлишково оплачених позивачем коштів за Договором.

З огляду на наведене, станом на час розгляду справи по суті сума надмірно сплаченої позивачем переплати за Договором становить 2 273 000,00 грн (11 691 680,93 грн - 8 013 010,95 грн - 1 405 669,98 грн = 2 273 000,00 грн).

Правилами постачання природного газу встановлено, що у разі переплати сума переплати зараховується в рахунок оплати на наступний розрахунковий період або повертається на поточний рахунок споживача на його письмову вимогу (абз. 2 пункту 12 розділу ІІ Правил).

Отже, зважаючи на те, що Договір в частині постачання природного газу є розірваним з 30.09.2022, надмірно сплачена позивачем за первісним позовом переплата за Договором у сумі 2 273 000,00 грн підлягала поверненню на поточний рахунок позивача за первісним позовом на його письмову вимогу.

З огляду на вищевикладене та враховуючи, що матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем за первісним позовом зобов`язання щодо повернення переплати за Договором у сумі 2 273 000,00 грн, така сума неповернутої переплати відповідає фактичним обставинам та на момент прийняття рішення доказів її повернення відповідач за первісним позовом суду не надав, як і доказів, що спростовують вищевикладені обставини, тому позовні вимоги за первісним позовом щодо стягнення з відповідача за первісним позовом 2 273 000,00 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Суд відхиляє як безпідставні доводи відповідача за первісним позовом, який стверджував про відсутність підстав для задоволення первісного позову, оскільки форс-мажорні обставини не припинено. З цього приводу суд зазначає таке.

Відповідно до частини 1 статті 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

За змістом частини 2 статті 218 ГК України суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч. 2 ст. 141 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, зокрема, ворожі атаки, блокади, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна тощо.

За загальним правилом, неможливість виконати зобов`язання внаслідок дії обставин непереборної сили відповідно до вимог законодавства є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання (ч. 1 ст. 617 ЦК України).

Тобто, можливе звільнення від відповідальності за невиконання, а не від виконання в цілому. В будь-якому разі сторона зобов`язання, яка його не виконує, повинна довести, що в кожному окремому випадку саме ці конкретні обставини мали непереборний характер саме для цієї конкретної особи. І кожен такий випадок має оцінюватись судом незалежно від наявності засвідчених компетентним органом обставин непереборної сили.

Верховний Суд в постанові від 25 січня 2022 року № 904/3886/21 зазначив, що форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер, а зацікавленій стороні необхідно довести (1) факт їх виникнення; (2) те, що обставини є форс-мажорними (3) для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд й у постанові від 16 липня 2019 року у справі №917/1053/18, зазначивши, що лише посилання сторони у справі на наявність обставин непереборної сили та надання підтверджуючих доказів не може вважатися безумовним доведенням відповідних обставин, яке не потребує оцінки суду. Саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах доказів встановити, чи дійсно такі обставини, на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об`єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов`язку.

Відповідно до п. 6.4 Договору сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов`язань за Договором, якщо це невиконання є наслідком непереборної сили (форс-мажорних обставин). Засвідчення форс-мажорних обставин здійснюється у встановленому законодавством порядку.

Згідно з ч. 1 ст. 141 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю.

Отже, саме відповідний сертифікат торгово-промислової палати є документом, який підтверджує виникнення форс-мажорних обставин та строк їх дії.

Відповідач за первісним позовом на підтвердження дії форс-мажорних обставин посилався на лист ТПП України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1, яким засвідчено, що військова агресія рф проти України є форс-мажорною обставиною.

Судом враховано, що такий лист ТПП України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 фактично не свідчить про наявність причинно-наслідкового зв`язку між введенням військового стану, у зв`язку з військовою агресією рф проти України, та неможливістю виконання відповідачем за первісним позовом свого зобов`язання за Договором, а саме повернення позивачу за первісним позовом здійсненої ним переплати за Договором.

З огляду на наведене, відповідачем за первісним позовом не доведено суду належними та допустимими доказами у розумінні ст. 76, 77 ГПК України існування форс-мажорних обставин у взаємовідносинах із позивачем за первісним позовом по Договору, які б були підставою для звільнення відповідача за первісним позовом від обов`язку щодо повернення здійсненої позивачем за первісним позовом переплати за Договором.

Зустрічний позов.

Позиція сторін.

Позивач за зустрічним позовом (ТОВ "ЙЕ Енергія") просив суд стягнути з відповідача за зустрічним позовом 2 269 103,46 грн, з яких: 639 239,97 грн штрафу згідно пункту 6.2.2 Договору за перевищення підтвердженого обсягу газу, 1 629 863,49 грн штрафу згідно пункту 6.2.3 Договору за недовикористання заявленого обсягу газу. Позивач за зустрічним позовом стверджував, що у жовтні, листопаді 2021 року та лютому, червні 2022 року у ПРАТ "МКХП" було перевищення підтверджених обсягів газу, а у липні - грудні 2021 року, січні, березні - травні, липні - вересні 2022 року - у ПРАТ "МКХП" було недовикористання підтверджених обсягів газу.

Відповідач за зустрічним позовом (ПРАТ "МКХП") у відзиві на позовну заяву заперечив вимоги позивача за зустрічним позовом, просив суд відмовити у їх задоволенні, з огляду на таке:

- протягом дії Договору та за весь період з дня розірвання Договору (30.09.2022) до часу звернення ПРАТ "МКХП" з позовом до суду про повернення суми переплати, позивач за зустрічним позовом жодного разу не заявляв про наявність нарахування будь-якої заборгованості ПРАТ "МКХП", ТОВ "ЙЕ Енергія" жодного разу не здійснювало будь-яких дій з обмеження/припинення постачання газу, які мав право вживати, якби ніс збитки через споживача;

- у разі, якщо ПРАТ "МКХП" допустив перевищення або недовикористання у розрахунковому періоді замовленого обсягу газу, ТОВ "ЙЕ Енергія", маючи збитки від цього, мав право за безпроцентною формулою (п. 6.2.2 Договору) або застосовуючи у обчисленні подвійну облікову ставку Національного банку України (п. 6.2.3 Договору) звернутись за відшкодуванням збитків (підпункти 1 та 2 пункту 1 розділу VII Правил);

- ТОВ "ЙЕ Енергія" зобов`язаний був застосувати обов`язкове досудове врегулювання спору шляхом складення Акта-претензії, який оформлюється з урахуванням вимог, встановлених пунктом 3 розділу VII Правил. Натомість, на адресу ПРАТ "МКХП" не надходило будь-яких претензій /Актів-претензій;

- у разі перевищення ПРАТ "МКХП" підтвердженого обсягу природного газу в розрахунковому періоді, ТОВ "ЙЕ Енергія" мало право застосувати до ПРАТ "МКХП" відповідні заходи, у тому числі примусове обмеження (припинення) газопостачання (п. 11, 14 розділу ІІ Правил, розділ 7 Договору);

- визначена сторонами Договору у пунктах 6.6.2 та 6.6.3 відповідальність не відноситься до штрафу, оскільки погоджена сторонами у договорі санкція, яка нараховується за певною формулою, а також санкція у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості недовикористаного обсягу газу, за своєю правовою природою відносяться до збитків, відшкодування яких передбачено розділом VII Правил постачання природного газу;

- ТОВ "ЙЕ Енергія", заявляючи до стягнення санкції за пунктами 6.2.2, 6.2.3 Договору, які за своєю суттю є збитками, не обґрунтував підстав заявлення таких вимог, не надав доказів понесених збитків (шкоди), не довів вини ПРАТ "МКХП" та причинного зв`язку між діями ПРАТ "МКХП" та настанням збитків.

Позивач за зустрічним позовом у відповіді на відзив на зустрічну позовну заяву зазначив, що:

- Правила постачання природного газу не є Законом, отже відсутні підстави для обов`язкового застосування досудового врегулювання спору;

- сторони при укладанні Договору передбачили можливість нарахування штрафу та визначили його розмір, у відповідних пунктах Договору сторони оперують виключно поняттям "штраф", що є різновидом неустойки і не використовують поняття "збитки";

- заборгованість, зазначена у зустрічній позовній заяві, за своєю правовою природою є саме неустойкою (штрафом).

Відповідач за зустрічним позовом у запереченнях на відповідь на відзив на зустрічну позовну заяву дотримався своєї позиції, викладеної у відзиві на зустрічну позовну заяву.

Позиція суду.

За змістом частини першої та другої статті 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Відповідно до частин 1, 2 статті 217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Положеннями статті 218 ГК України визначено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання, а саме невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

За приписами ч. 1, 2 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Частиною другою статті 224 ГК України встановлено, що під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Статтею 225 ГК України передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Зважаючи на зазначені норми, для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов`язання); 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. За відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність не настає.

Необхідним елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що порушення боржником зобов`язання є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такого порушення. Так, відшкодуванню підлягають збитки, які стали безпосереднім і невідворотнім наслідком порушення відповідачем взятих на себе зобов`язань, тобто мають бути прямими.

Отже, при пред`явленні вимог про стягнення збитків позивачем повинно бути доведено факт порушення відповідачем зобов`язань, наявність та розмір збитків, а також наявність причинно-наслідкового зв`язку між ними. У свою чергу, відповідач має довести відсутність його вини у заподіянні збитків позивачу.

Відповідно до пункту 5 розділу І Правил, підтверджений обсяг природного газу - плановий об`єм (обсяг) природного газу, обумовлений договором постачання природного газу між споживачем та постачальником на відповідний розрахунковий період, який має бути поставлений споживачу відповідно до умов цього договору.

Пунктом 1.3 Договору передбачено, що планові обсяги постачання газу по місяцях визначено в Додатку 1, що є невід`ємною частиною цього Договору.

Судом встановлено, що у Додатку №1 до Договору сторони визначили наступні планові обсяги газу на 2021 рік по місяцях, в куб.м: січень - 0, лютий - 0, березень - 0, квітень - 0, травень - 0, червень - 0, липень - 10 000, серпень - 10 000, вересень - 10 000, жовтень - 10 000, листопад - 10 000, грудень - 10 000.

Додатковою угодою №6 від 28.12.2021 до Договору сторони визначили наступні планові обсяги газу у 2022 році по місяцях, в куб.м: січень - 10 000, лютий - 10 000, березень - 10 000, квітень - 10 000, травень - 1 000, червень - 1 000, липень - 10 000, серпень - 10 000, вересень - 10 000, жовтень - 10 000, листопад - 10 000, грудень - 10 000.

Додатковою угодою № 7 від 29.12.2021 сторони визначили плановий обсяг споживання у січні 2022 року - до 100 000 куб.м.

Згідно з пунктом 2.4 Договору обсяг споживання природного газу споживачем у розрахунковому періоді не повинен перевищувати підтверджений обсяг природного газу. Допускається відхилення споживання обсягу природного газу протягом розрахункового періоду в розмірі ± 10% від підтвердженого обсягу природного газу у відповідну газову добу.

За період дії Договору відповідачем за зустрічним позовом були спожиті наступні обсяги газу, в м.куб.:

липень 2021 - 3333,33 (недовикористання 5666,67),

серпень 2021 - 949,63 (недовикористання 8050,37),

вересень 2021 - 715,01 (недовикористання 8284,99),

жовтень 2021 - 70592,93 (перевищення 59592,93),

листопад 2021 - 121839,71 (перевищення 110839,71),

грудень 2021 - 6775,53 (недовикористання 2224,47),

січень 2022 - 1215,13 (недовикористання 88784,87),

лютий 2022 - 20256,55 (перевищення 9256,55),

березень 2022 - 0,53 (недовикористання 8999,47),

квітень 2022 - 0,51 (недовикористання 8999,49),

травень 2022 - 0,53 (недовикористання 8999,47),

червень 2022 - 1225,31 (перевищення 125,31),

липень 2022 - 0,53 (недовикористання 8999,47),

серпень 2022 - 0,53 (недовикористання 8999,47),

вересень 2022 - 0,24 (недовикористання 8999,76),

Пунктом 6.2.2 Договору передбачено, якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний обсяг поставленого споживачеві газу буде перевищувати підтверджений обсяг газу на цей період (за умови, що підтверджений обсяг відповідав замовленому споживачем), споживач сплачує постачальнику штраф за перевищення обсягу постачання газу, що розраховується за формулою: В = (Vф - Vn) x Ц х K, де: Vф - обсяг фактично поставленого газу споживачу протягом розрахункового періоду за Договором; Vn - підтверджений обсяг газу на розрахунковий період; Ц - вартість газу за Договором; К - коефіцієнт, який дорівнює 0,1 (при цьому, якщо перевищення обсягу газу стало наслідком відмови в доступі до об`єкта споживача, у результаті чого постачальник не здійснив пломбування запірних пристроїв на газових приладах споживача, або оператор ГРМ/ГТС не здійснив обмеження (припинення) розподілу/транспортування природного газу споживачу, або коли споживач не обмежив (припинив) споживання газу на письмову вимогу постачальника, коефіцієнт дорівнює 1).

Пунктом 6.2.3 Договору передбачено, якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний обсяг споживання газу буде менший від підтвердженого обсягу природного газу (за умови, що підтверджений обсяг відповідав замовленому споживачем), споживач зобов`язується сплатити постачальнику штраф у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується штраф, від вартості недовикористаного обсягу газу за звітний період.

Відповідно до 5.5.1 п. 5.5 Договору споживач зобов`язується дотримуватись дисципліни споживання газу, визначеної розділом 2 Договору, а також Правилами постачання природного газу.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі №904/4156/18 зазначено, що господарське правопорушення може полягати як у порушенні нормативно встановлених правил здійснення господарської діяльності, так і в порушенні договірних зобов`язань. Господарсько-правова відповідальність за порушення договірних зобов`язань також поділяється на встановлену законом і договірну. Необхідною умовою застосування такої відповідальності є визначення у законі чи у договорі управненої та зобов`язаної сторони, виду правопорушення, за вчинення якого застосовується відповідальність, штрафні санкції і конкретний їх розмір.

Великою Палатою Верховного Суду у зазначеній постанові вказано також, що нормативно-правове забезпечення сфери господарювання є однією з форм здійснення державою регулювання господарської діяльності.

Водночас, за змістом статті 1 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" державна регуляторна політика у сфері господарської діяльності - напрям державної політики, спрямований, зокрема, на зменшення втручання держави у діяльність суб`єктів господарювання та усунення перешкод для розвитку господарської діяльності, та здійснюється в межах, у порядку та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України.

Так, за пунктом 22 частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються засади цивільно-правової відповідальності; діяння, які є злочинами, адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями, та відповідальність за них. Таким чином, тлумачення умов укладеного сторонами справи договору щодо підстав застосування відповідальності за порушення відповідачем грошового зобов`язання має здійснюватися у системному взаємозв`язку з положеннями чинного законодавства, які регулюють загальні засади та умови настання такої відповідальності у господарських правовідносинах.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 01.06.2021 у справі № 910/12876/19 зазначила, що приписами частин другої та третьої статті 6 та статті 627 Цивільного кодексу України встановлено, що сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони у договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Особам надається право вибору: використати вже існуючі диспозитивні норми законодавства для регламентації своїх відносин або встановити для себе правила поведінки на свій розсуд. Таким чином, цивільний (господарський) договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, виявляє автономію волі сторін щодо врегулювання їхніх правовідносин на власний розсуд (у межах, встановлених законом), тобто є актом встановлення обов`язкових правил для сторін договору, регулятором їх відносин.

Приписи частини другої статті 6 та статті 627 Цивільного кодексу України визначають співвідношення між актами цивільного законодавства і договором. Допустимість конкуренції між актами цивільного законодавства і договором випливає з того, що вказані норми передбачають ситуації, коли сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства та врегулювати свої відносини на власний розсуд, і коли вони не вправі цього робити.

Відповідно до пункту 10 частини першої статті 3 Закону України "Про ринок природного газу" ринок природного газу функціонує на засадах вільної добросовісної конкуренції, крім діяльності суб`єктів природних монополій, та за принципом, зокрема, щодо відповідальності суб`єктів ринку природного газу за порушення правил діяльності на ринку природного газу та умов договорів.

Згідно з частинами третьою та четвертою статті 12 Закону України "Про ринок природного газу" права та обов`язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексом України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу. Правила постачання природного газу затверджуються Регулятором після консультацій із Секретаріатом Енергетичного Співтовариства і є обов`язковими для виконання всіма постачальниками та споживачами.

У частині п`ятій статті 12 Закону України "Про ринок природного газу" визначені істотні умови договору, зокрема, згідно з пунктом 6 передбачено, що договір постачання повинен містити таку істотну умову, як порядок відшкодування та визначення розміру збитків, завданих внаслідок порушення договору постачання.

Постачання природного газу споживачу здійснюється на підставі договору постачання природного газу між постачальником та споживачем, який укладається відповідно до вимог цих Правил, та після включення споживача до Реєстру споживачів постачальника в інформаційній платформі Оператора ГТС у відповідному розрахунковому періоді в порядку, визначеному Кодексом газотранспортної системи. Постачальник не має права реєструвати споживача у власному Реєстрі споживачів постачальника у розрахунковому періоді, не погодженому зі споживачем (пункт 3 розділу І Правил).

Абз. 1 пункту 11 розділу ІІ Правил встановлено, що споживач самостійно контролює власне газоспоживання та для недопущення перевищення підтвердженого обсягу природного газу в розрахунковому періоді має самостійно і завчасно обмежити (припинити) власне газоспоживання. В іншому разі до споживача можуть бути застосовані відповідні заходи з боку постачальника, передбачені цим розділом та розділом VII цих Правил, у тому числі примусове обмеження (припинення) газопостачання.

Абз. 4 пункту 11 розділу ІІ Правил встановлено, якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний об`єм (обсяг) постачання природного газу споживачу його постачальником буде перевищувати підтверджений обсяг природного газу на цей період, споживач має компенсувати постачальнику вартість різниці між підтвердженим обсягом природного газу та фактичним об`ємом (обсягом) споживання природного газу за ціною вартості природного газу, визначеною договором постачання природного газу. При цьому постачальник має право вимагати від споживача відшкодування збитків за перевищення об`єму (обсягу) природного газу, які розраховуються відповідно до пункту 1 розділу VII цих Правил.

Розділом VIІ Правил постачання природного газу визначений порядок відшкодування збитків та вирішення спорів.

Пунктом 1 розділу VII Правил встановлено, що відшкодування збитків споживачем, що не є побутовим (крім споживачів, постачання яким здійснюється в рамках виконання спеціальних обов`язків, покладених Кабінетом Міністрів України на суб`єктів ринку природного газу на підставі статті 11 Закону України "Про ринок природного газу"), постачальнику здійснюється таким чином та в таких випадках:

1) якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний об`єм (обсяг) споживання природного газу, що закуплений постачальником за договором постачання природного газу, буде менший від підтвердженого обсягу природного газу (за умови, що підтверджений обсяг відповідав замовленому споживачем), постачальник має право вимагати від споживача відшкодування збитків у розмірі не більше подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості недовикористаного обсягу газу за звітний період;

2) якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний об`єм (обсяг) постачання природного газу споживачу його постачальником буде перевищувати підтверджений обсяг природного газу на цей період, постачальник має право вимагати від споживача відшкодування збитків за перевищення об`єму (обсягу) природного газу, що розраховується за формулою В = (Vф - Vп) x Ц х K, де: Vф - об`єм (обсяг) природного газу, який фактично поставлений постачальником споживачу протягом розрахункового періоду за договором на постачання природного газу; Vп - підтверджений обсяг природного газу на розрахунковий період; Ц - ціна природного газу за договором постачання природного газу; K - коефіцієнт, який визначається постачальником та не може перевищувати 0,5. При цьому, якщо перевищення об`єму (обсягу) природного газу стало наслідком відмови в доступі до об`єкта споживача, у результаті чого постачальник не здійснив пломбування запірних пристроїв на газових приладах споживача, або Оператор ГРМ/ГТС не здійснив обмеження (припинення) розподілу/транспортування природного газу споживачу, або коли споживач не обмежив (припинив) споживання природного газу на письмову вимогу постачальника, коефіцієнт може бути збільшений у договорі постачання до 1.

Отже, з огляду на положення чинного законодавства щодо обов`язковості умов укладеного між сторонами договору, з урахуванням положень Закону України "Про ринок природного газу", в якому визначені істотні умови договору про постачання природного газу, зокрема, порядок відшкодування та визначення розміру збитків, завданих внаслідок порушення договору постачання, а також здійснення постачальником нарахування збитків за формулою та в порядку, визначеному Правилами постачання природного газу, та здійснення належного повідомлення споживача про заподіяння та нарахування збитків шляхом складання та направлення акта-претензії, постачальник природного газу має право на відшкодування споживачем збитків за перевищення/зменшення фактично спожитого обсягу природного газу, що відрізняється від замовленого споживачем обсягу.

Близький по змісту висновок викладений у постанові Верховного Суду у справі №904/6994/20.

Таким чином судом встановлено, що пункт 6.2.2 Договору відповідає підпункту 2 пункту 1 розділу VII Правил, а пункт 6.2.3 Договору відповідає підпункту 1 пункту 1 розділу VII Правил, але у Договорі сторони вказали, що це є штрафом, а не збитками.

З огляду на викладене та встановлені судом обставини, суд доходить висновку, що визначена сторонами Договору у підпунктах 6.2.2, 6.2.3 відповідальність за своєю правовою природою відноситься до збитків, відшкодування яких передбачено розділом VII Правил постачання природного газу та які розраховуються за формулою та в порядку, встановленими зазначеними Правилами.

Право постачальника вимагати на підставі Правил та Договору від споживача відшкодування збитків за перевищення/недовикористання останнім замовленого об`єму природного газу не звільняє позивача від тягаря доказування понесених збитків та їх розміру належними та допустимими доказами у порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України.

Вказані висновки відповідають правовій позиції Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеній у постанові від 17.06.2022 у справі № 904/6994/20, правовій позиції Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеній у постанові від 01.11.2023 у справі № 911/1893/22.

Як вбачається з матеріалів зустрічної позовної заяви, звертаючись з позовними вимогами про стягнення штрафу на підставі пунктів 6.2.2, 6.2.3 Договору, які за своєю суттю є збитками, позивач за зустрічним позовом не обґрунтував підстав заявлення таких вимог, не надав доказів понесених збитків (шкоди), не довів вини ПРАТ "МКХП" (відповідача за зустрічним позовом) та причинного зв`язку між діями ПРАТ "МКХП" та настанням збитків.

Доводи позивача за зустрічним позовом, який стверджував, що заявлена до стягнення за зустрічним позовом сума за своєю правовою природою є саме неустойкою (штрафом), що, в свою чергу, звільняє позивача за зустрічним позовом від обов`язку доказування понесених збитків та їх розміру належними та допустимими доказами, суд відхиляє з наведених вище підстав. Така позиція суду підтверджується висновками Верховного Суду у вищенаведених постановах.

Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, позивачем за зустрічним позовом всупереч приписів ст. 74 ГПК України не доведено наявності підстав для стягнення з відповідача за зустрічним позовом 639 239,97 грн згідно пункту 6.2.2 Договору та 1 629 863,49 грн згідно пункту 6.2.3 Договору, а відтак суд дійшов висновку про відмову у задоволенні зустрічного позову повністю.

Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає таке.

Відповідно до частин 1, 2, 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Позивачем за первісним позовом у позовній заяві наведено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, який складається з 34 095,00 грн суми судового збору за подання позовної заяви.

Відповідач за первісним позовом попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи суду не подав.

Позивачем за зустрічним позовом у зустрічній позовній заяві наведено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, який складається з 34 036,55 грн суми судового збору за подання зустрічного позову.

Відповідач за зустрічним позовом попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи суду не подав.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи приписи ст. 129 Господарського процесуального кодексу України та задоволення первісного позову повністю, судовий збір у сумі 34 095,00 грн, сплачений позивачем за первісним позовом, покладається на відповідача за первісним позовом.

Враховуючи приписи ст. 129 Господарського процесуального кодексу України та відмову у задоволенні зустрічного позову повністю, судовий збір у сумі 34 036,55 грн покладається на позивача за зустрічним позовом.

Керуючись ст. 13, 73, 74-80, 86, 123, 124, 129, 180, 236-241, 327 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Первісний позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЙЕ Енергія" (Україна, 01010, місто Київ, вул. Князів Острозьких, будинок 32/2, 18 поверх, приміщення 33; ідентифікаційний код 38863790) на користь Приватного акціонерного товариства "МИКОЛАЇВСЬКИЙ КОМБІНАТ ХЛІБОПРОДУКТІВ" (Україна, 54034, Миколаївська область, місто Миколаїв, вулиця 1-А Слобідська, будинок 122; ідентифікаційний код 00952114) 2 273 000,00 грн (два мільйони двісті сімдесят три тисячі гривень 00 коп.) та судовий збір у сумі 34 095,00 грн (тридцять чотири тисячі дев`яносто п`ять гривень 00 коп.).

3. У задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.

5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI «Перехідні положення» ГПК України.

Повне рішення складено 11.12.2023

Суддя Оксана ГУМЕГА