Постанова

від 11.02.2025 по справі 910/13250/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

"11" лютого 2025 р. Справа№910/13250/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Владимиренко С.В.

суддів: Демидової А.М.

Ходаківської І.П.

за участю секретаря судового засідання Невмержицької О.В.

за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання від 11.02.2025

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відео конференції апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЙЕ Енергія»

на рішення Господарського суду міста Києва від 04.12.2023 (повний текст рішення складено 11.12.2023)

у справі №910/13250/23 (суддя Гумега О.В.)

за позовом Приватного акціонерного товариства «Миколаївський комбінат хлібопродуктів»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЙЕ Енергія»

про стягнення 2 273 000,00 грн

за зустрічною позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ЙЕ Енергія»

до Приватного акціонерного товариства «Миколаївський комбінат хлібопродуктів»

про стягнення 2 269 103,46 грн

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Миколаївський комбінат хлібопродуктів» (далі по тексту - позивач за первісним позовом) звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЙЕ Енергія» (далі по тексту - відповідач за первісним позовом) про стягнення 2 273 000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач за первісним позовом посилається на те, що відповідач після розірвання сторонами Договору №41АР167-769-21 постачання природного газу для потреб непобутових споживачів від 29.06.2021 не повернув позивачу надмірно сплачену переплату вартості газу у сумі 2 273 000,00 грн.

В процесі розгляду справи, на стадії підготовчого засідання, Товариство з обмеженою відповідальністю «ЙЕ Енергія» (далі по тексту - позивач за зустрічним позовом) подало до Господарського суду міста Києва зустрічний позов до Приватного акціонерного товариства «Миколаївський комбінат хлібопродуктів» (далі по тексту - відповідач за зустрічним позовом) про стягнення 2 269 103,46 грн, з яких: штраф згідно п. 6.2.2. Договору у розмірі 639 239,97 грн; штраф згідно п. 6.2.3. Договору у розмірі 1 629 863,49 грн.

Позовні вимоги за зустрічним позовом обґрунтовані тим, що в жовтні, листопаді 2021 року, лютому 2022 року та червні 2022 року у відповідача було перевищення підтверджених обсягів газу, у зв`язку з чим Товариство з обмеженою відповідальністю «ЙЕ Енергія» здійснило нарахування штрафу керуючись пунктом 6.2.2. Договору у розмірі 639 239,97 грн. Протягом 2021 - 2022 року Приватне акціонерне товариство «Миколаївський комбінат хлібопродуктів» систематично недовикористало підтверджені обсяги газу, у зв`язку з чим Товариство з обмеженою відповідальністю «ЙЕ Енергія» здійснило нарахування штрафу керуючись пунктом 6.2.3. Договору у розмірі 1 629 863,49 грн.

Господарський суд міста Києва рішення від 04.12.2023 у справі №910/13250/23 первісний позов задовольнив повністю. Стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЙЕ Енергія" на користь Приватного акціонерного товариства "Миколаївський комбінат хлібопродуктів" 2 273 000,00 грн та судовий збір у сумі 34 095,00 грн. У задоволенні зустрічного позову відмовив повністю.

Ухвалюючи вказане рішення суд першої інстанції встановив, що матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем за первісним позовом зобов`язання щодо повернення переплати за Договором у сумі 2 273 000,00 грн, така сума неповернутої переплати відповідає фактичним обставинам та на момент прийняття рішення доказів її повернення відповідач за первісним позовом суду не надав, тому позовні вимоги за первісним позовом щодо стягнення з відповідача за первісним позовом 2 273 000,00 грн суд першої інстанції визнав обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо зустрічних позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що звертаючись з позовними вимогами про стягнення штрафу на підставі пунктів 6.2.2, 6.2.3 Договору, які за своєю суттю є збитками, позивач за зустрічним позовом не обґрунтував підстав заявлення таких вимог, не надав доказів понесених збитків (шкоди), не довів вини відповідача за зустрічним позовом та причинного зв`язку між діями Приватного акціонерного товариства «Миколаївський комбінат хлібопродуктів» та настанням збитків.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «ЙЕ Енергія» звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить: визнати поважними причини пропуску апеляційного оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 04.12.2023 у справі №910/13250/23; скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 04.12.2023 у справі №910/13250/23 за первісним позовом Приватного акціонерного товариства «Миколаївський комбінат хлібопродуктів» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЙЕ Енергія» про стягнення заборгованості у розмірі 2 273 000,00 грн, що складається з надмірно сплачених коштів за Договором постачання природного газу для потреб непобутових споживачів №41АР167-789-21 від 29.06.2021 та зустрічною позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "ЙЕ Енергія" до Приватного акціонерного товариства «Миколаївський комбінат хлібопродуктів» про стягнення 2 269 103,46 грн, з яких: штраф згідно п. 6.2.2. Договору у розмірі 639 239,97 грн та штраф згідно п. 6.2.3. Договору у розмірі 1 629 863,49 грн, та ухвалити нове рішення, яким задовольнити зустрічну позовну заяву у повному обсязі, у задоволенні первісного позову - відмовити у повному обсязі.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.01.2024 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЙЕ Енергія» на рішення Господарського суду міста Києва від 04.12.2023 у справі №910/13250/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Владимиренко С.В., судді: Сітайло Л.Г., Коробенко Г.П.

Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 04.01.2024 витребував з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/13250/23. Відклав розгляд питання про відкриття, повернення, залишення без руху або відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ЙЕ Енергія» на рішення Господарського суду міста Києва від 04.12.2023 у справі №910/13250/23.

Матеріали справи №910/13250/23 надійшли на адресу Північного апеляційного господарського суду 11.01.2024.

Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 16.01.2024 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЙЕ Енергія» на рішення Господарського суду міста Києва від 04.12.2023 у справі №910/13250/23 залишив без руху, надав скаржнику строк на усунення недоліків апеляційної скарги, а саме: надавши суду обґрунтоване клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 04.12.2023 у справі №910/13250/23; докази сплати судового збору в розмірі 102 197,32 грн за подання апеляційної скарги; документ, що посвідчує повноваження представника Коваленко Ольги Леонідівни, яка підписала і подала апеляційну скаргу на рішення Господарського суду міста Києва від 04.12.2023 у справі №910/13250/23 від імені Товариства з обмеженою відповідальністю «ЙЕ Енергія» протягом десяти днів з дня вручення копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.

Розпорядженням Північного апеляційного господарського суду від 25.01.2024 у зв`язку із перебуванням судді Коробенка Г.П. з 22.01.2024 по 04.02.2024 у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.01.2024 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЙЕ Енергія» на рішення Господарського суду міста Києва від 04.12.2023 у справі №910/13250/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Владимиренко С.В., судді: Сітайло Л.Г., Ходаківська І.П.

На виконання вимог ухвали Північного апеляційного господарського суду від 16.01.2024 Товариством з обмеженою відповідальністю «ЙЕ Енергія» подано клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 04.12.2023 у справі №910/13250/23, в обґрунтування якого зазначено, що повний текст рішення було складено 11.12.2023, отже враховуючи, що 31.12.2023 є вихідним днем, а 01.01.2024 згідно наказу №55-ОР від 22.12.2023 директора Товариства з обмеженою відповідальністю "ЙЕ Енергія" та у відповідності до ст. 9-1, ч. 2 ст. 50 КЗпП України визначено вихідним днем, отже першим робочим днем на підприємстві є 02.01.2024.

Також представником додано документ, що посвідчує повноваження представника Коваленко Ольги Леонідівни, яка підписала і подала апеляційну скаргу на рішення Господарського суду міста Києва від 04.12.2023 у справі №910/13250/23 від імені Товариства з обмеженою відповідальністю «ЙЕ Енергія», а саме довіреність від 26.12.2023 №306/24 видану директором Товариства з обмеженою відповідальністю «ЙЕ Енергія» - Давиденком Михайлом, на представництво інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю «ЙЕ Енергія» у судах всіх видів, ланок та інстанцій, якою уповноважено адвоката Коваленко Ольгу Леонідівну.

Однак, станом на 30.01.2024 скаржник не усунув недоліки вказані в ухвалі Північного апеляційного господарського суду від 16.01.2024 в частині надання доказів сплати судового збору в розмірі 102 197,32 грн за подання апеляційної скарги, відповідно ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.01.2024 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЙЕ Енергія» на рішення Господарського суду міста Києва від 04.12.2023 у справі №910/13250/23 повернуто без розгляду.

В ухвалі Північного апеляційного господарського суду від 30.01.2024 зазначено, що повернення апеляційної скарги не перешкоджає повторному зверненню з нею до апеляційного господарського суду у загальному порядку після усунення вказаних недоліків.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЙЕ Енергія" повторно звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою з аналогічними вимогами.

В обґрунтування вимог та доводів апеляційної скарги відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) посилається на те, що матеріали справи містять копії актів прийому - передачі природного газу, а зустрічна позовна заява містить розрахунок штрафу у відповідності до п. 6.2.3. Договору за недовикористаний обсяг газу у сумі 1 629 863,49 грн., що свідчить про неотриману вигоду на зазначену суму, та розрахунок штрафу у відповідності до п. 6.2.2. Договору за перевищення обсягу постачання газу у сумі 639 239,97 грн., не зрозуміло з яких підстав суд першої інстанції дійшов хибного висновку про відсутність підстав для задоволення зустрічної позовної заяви, адже судом визначено п. 6.2.2. та п. 6.2.3. Договору як збитки, зазначив нормативно - правовий акт який регулює підстави для їх нарахування, факт порушення Приватним акціонерним товариством «Миколаївський комбінат хлібопродуктів» умов Договору в частині погоджених об`ємів (обсягів) природного газу та фактично отриманих та обов`язок останнього здійснювати самостійне регулювання об`ємів (обсягів) спожитого природного газу з метою уникнення порушення. Як наслідок дійшов хибного висновку про відмову у задоволенні зустрічної позовної заяви та прийняв хибне рішення про задоволення первинної позовної заяви.

Відповідно до витягу з протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів від 07.02.2024 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЙЕ Енергія» на рішення Господарського суду міста Києва від 04.12.2023 у справі №910/13250/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Владимиренко С.В., судді: Демидова А.М., Ходаківська І.П.

До апеляційної скарги подано клопотання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 04.12.2023 у справі №910/13250/23. Клопотання мотивоване тим, що представником Товариства з обмеженою відповідальністю «ЙЕ Енергія» за допомогою підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» було направлено заяву на виконання ухвали суду до якої додано платіжну інструкцію №2 від 22.01.2024 про сплату судового збору у сумі 102 197,33 грн та повідомлено про раніше направлене клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, проте через збій в системі «Електронний суд» заяву на виконання вимог ухвали з доказами сплати судового збору не було доставлено до суду 30.01.2024.

09.02.2024 через систему «Електронний суд» Приватним акціонерним товариством «Миколаївський комбінат хлібопродуктів» подано заяву про повернення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ЙЕ Енергія" на рішення Господарського суду міста Києва від 04.12.2023 у справі №910/13250/23.

Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 12.02.2024 задовольнив клопотання та поновив Товариству з обмеженою відповідальністю «ЙЕ Енергія» пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 04.12.2023 у справі №910/13250/23. Відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ЙЕ Енергія» на рішення Господарського суду міста Києва від 04.12.2023 у справі №910/13250/23. Зупинив дію рішення Господарського суду міста Києва від 04.12.2023 у справі №910/13250/23 на час апеляційного провадження; розгляд апеляційної скарги призначив на 12.03.2024 о 13 год. 15 хв.

03.03.2024 позивачем за первісним позовом (відповідачем за зустрічним позовом) сформовано та подано через «Електронний суд» відзив на апеляційну скаргу, зареєстрований Північним апеляційним господарським судом 04.03.2024, за яким заявник просив суд апеляційної інстанції залишити апеляційну скаргу відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 04.12.2023 у справі №910/13250/23 залишити без змін, посилаючись на відсутність обставин, доводів, аргументів апелянта для скасування рішення суду у даній справі.

Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 12.03.2024 відклав розгляд справи №910/13250/23 на 16.04.2024 на 13 год. 20 хв.

Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 16.04.2024 зупинив провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ЙЕ Енергія» на рішення Господарського суду міста Києва від 04.12.2023 у справі №910/13250/23 до закінчення касаційного перегляду Верховним Судом у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду справи №904/1553/23. Зобов`язав учасників справи повідомити Північний апеляційний господарський суд про результати розгляду справи №904/1553/23 Верховним Судом у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що Верховним Судом у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду 15.11.2024 прийнято постанову у справі №904/1553/23, якою касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Світанок" залишено без задоволення. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.07.2023 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 24.10.2023 у справі №904/1553/23 в частині задоволення вимоги про стягнення штрафу залишено без змін.

Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 28.01.2025 поновив провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ЙЕ Енергія» на рішення Господарського суду міста Києва від 04.12.2023 у справі №910/13250/23. Розгляд апеляційної скарги призначив на 11.02.2025 о 12 год. 15 хв.

11.02.2025 представник відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) підтримав вимоги та доводи своєї апеляційної скарги, просив суд апеляційної інстанції її задовольнити.

11.02.2025 представник позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) заперечив проти задоволення апеляційної скарги.

Розглянувши доводи та вимоги апеляційної скарги, відзиву позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом), заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 29.06.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЙЕ Енергія» (далі - постачальник) та Приватним акціонерним товариством "Миколаївський комбінат хлібопродуктів» (далі - споживач) був укладений Договір №41АР167-769-21 постачання природного газу для потреб непобутових споживачів (далі - Договір), за умовами п. 1.1 якого постачальник зобов`язався передати у власність споживачу у 2021 році природний газ (далі - газ), а споживач зобов`язався прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, строки та порядку, що визначені Договором.

Згідно умов Договору встановлено: річний плановий обсяг постачання газу - до 60 000 куб. м. (пункт 1.2 Договору); планові обсяги постачання газу по місяцях визначено в Додатку 1, що є невід`ємною частиною цього Договору (пункт 1.3 Договору); передача газу за цим Договором здійснюється на межах балансової належності об`єктів споживача відповідно до актів розмежування ділянок обслуговування (далі - пункти призначення). Перелік точок комерційного обліку споживача вказаний в Додатку 2, що є невід`ємною частиною цього Договору (пункт 1.4 Договору).

Відповідно до п. 2.3 Договору сторони узгодили, що обсяг переданого (спожитого) газу за розрахунковий період (пункт 4.1 Договору), що підлягає оплаті споживачем, визначається на межі балансової належності між Оператором ГРМ та споживачем на підставі даних комерційних вузлів обліку (лічильників газу), визначених в заяві-приєднанні до договору розподілу природного газу, укладеного між Оператором ГРМ та споживачем, а також з урахуванням процедур, передбачених Кодексом ГРМ.

Постачання та споживання підтверджених обсягів газу протягом місяця здійснюється, як правило, в рівномірному режимі, виходячи із середньодобової норми (далі - добова норма), яка визначається шляхом ділення місячного підтвердженого обсягу газу на кількість днів протягом цього місяця, або згідно узгодженого сторонами графіку до 25-го (двадцять п`ятого) числа місяця, що передує місяцю постачання у випадку, якщо споживання здійснюється протягом місяця нерівномірно.

У разі нерівномірного щодобового споживання газу, який підлягає постачанню у місяці постачання, споживач зобов`язаний до 10:00 год. дня, що передує дню, з якого змінюється плановий обсяг газу, надати постачальнику заявку про збільшення/зменшення планового обсягу газу із зазначенням планованих щодобових обсягів споживання газу на наступний (залишковий) період місяця постачання.

У разі необхідності коригування обсягів планованого споживання природного газу у газовій добі споживання, споживач зобов`язаний надіслати скориговану заявку про збільшення/зменшення планового обсягу газу на добу постачання не пізніше ніж 18:00 год. газової доби постачання природного газу. Заявка також має містити плановані щодобові обсяги споживання газу на наступний (залишковий) період місяця постачання.

Відповідно до п. 2.4 Договору передбачено, що обсяг споживання природного газу споживачем у розрахунковому періоді не повинен перевищувати підтверджений обсяг природного газу. Допускається відхилення споживання обсягу природного газу протягом розрахункового періоду в розмірі ± 10% від підтвердженого обсягу природного газу у відповідну газову добу.

У пункті 3.1 Договору сторонами узгоджено, що розрахунки за поставлений споживачеві газ здійснюються за цінами, що вільно встановлюються між постачальником та споживачем. Підписуючи цей Договір, споживач підтверджує, що ознайомлений з тим, що протягом дії Договору ціна на газ може змінюватись, про що сторони укладатимуть відповідні додаткові угоди.

Згідно з пунктом 3.3 Договору зміна ціни узгоджується шляхом підписання додаткової угоди до цього Договору.

Сторони домовились, що ціна газу, розрахована відповідно до пунктів 3.2 та 3.3 цього Договору, застосовується сторонами при складанні актів приймання-передачі газу та розрахунках за цим Договором (пункт 3.4 Договору).

Розрахунковий період за Договором становить один календарний місяць (пункт 4.1 Договору).

Пунктом 4.2 Договору встановлено, що оплата газу за Договором здійснюється споживачем виключно грошовими коштами у національній валюті України - гривні в наступному порядку: оплата в розмірі 100% за фактично переданий постачальником газ здійснюється споживачем до 10 числа місяця, наступного за звітним місяцем. Остаточний розрахунок за фактично переданий постачальником газ здійснюється споживачем до 10 числа місяця, наступного за звітним.

Відповідно до п. 4.3 Договору, у разі збільшення в установленому порядку підтвердженого обсягу газу протягом розрахункового періоду споживач здійснює оплату вартості додатково заявлених обсягів газу в 5-денний строк після збільшення цього обсягу.

Датою оплати (здійснення розрахунку) є дата зарахування коштів на банківський рахунок постачальника (пункт 4.4 Договору).

У п. 4.8 Договору сторонами узгоджено, що у разі переплати вартості газу сума переплати зараховується постачальником в рахунок оплати газу на наступний розрахунковий період.

Згідно з п. 5.1 Договору сторони підтверджують, що ознайомлені з правами та обов`язками для постачальника та споживача, визначеними Кодексом газотранспортної системи, затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2493; Кодексом газорозподільних систем, затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2494; Правилами постачання природного газу, затвердженими постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2496, та гарантують їх безумовне дотримання.

Відповідно до 5.4.1, 5.4.2 п. 5.4 Договору споживач має право: отримувати природний газ в обсягах та на умовах, визначених цим Договором; самостійно припиняти (обмежувати) відбір природного газу для власних потреб з дотриманням вимог чинного законодавства.

Відповідно до 5.5.2 п. 5.5 Договору споживач зобов`язується оплачувати постачальнику вартість газу на умовах та в обсягах, визначених Договором.

Відповідно до п. 7.1 Договору споживач зобов`язаний самостійно припинити (обмежити) власне споживання газу у випадках та порядку передбачених чинним законодавством та Договором.

Договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками (за наявності) і діє в частині постачання газу з газової доби, з якої споживач включений до Реєстру споживачів Товариства з обмеженою відповідальністю "ЙЕ Енергія" в інформаційній платформі оператора ETC, до 31.12.2021, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (пункт 9.1 Договору).

Припинення чи розірвання Договору можливе за взаємною згодою сторін шляхом підписання додаткової угоди до Договору або за рішенням суду на вимогу однієї із Сторін на підставі та в порядку, встановлених чинним законодавством України та Договором (п. 9.2 Договору).

Усі зміни та доповнення до Договору оформлюються письмово, підписуються уповноваженими представниками сторін та скріплюються їх печатками (за наявності) (п. 9.3 Договору).

Пунктом 9.14 Договору встановлено, що Договір вважається продовженим (пролонгованим) на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення строку дії Договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії. Кількість пролонгацій необмежена. При цьому, сторони укладають додаткову угоду, в якій визначають плановий обсяг постачання природного газу.

У період 29.07.2021 та 31.08.2022 сторонами були укладені Додаткові угоди № 1-14 до Договору, якими щомісяця узгоджувалася та змінювалась ціна на газ, а Додатковою угодою №6 сторони продовжили дію Договору на 2022 рік та узгодили планові обсяги постачання газу у 2022 році.

Додатковою угодою №15 від 30.09.2022 сторони дійшли згоди про те, що Договір на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів №41АР167-769-21 від 29.06.2021 в частині постачання природного газу вважати розірваним з 30.09.2022, а в частині проведення розрахунків з моменту їх повного здійснення.

Станом на дату розірвання Договору (30.09.2022), Приватне акціонерне товариство "Миколаївський комбінат хлібопродуктів» мало відсутню прострочену заборгованість за поставлений природний газ перед Трвариством з обмеженою відповідальністю "ЙЕ Енергія". Водночас, станом на 30.09.2022 за позивачем обраховувалась надмірно сплачена переплата вартості газу у сумі 3 678 669,98 грн (11 691 680,93 грн - 8 013 010,95 грн), що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями наступних первинних документів:

- платіжні доручення на загальну суму 11 691 680,93 грн: №1942700529 від 14.09.2021 на суму 48 546,25 грн; №1942700530 від 14.09.2021 - 15 207,28 грн; №1942701021 від 12.10.2021 - 701 277,83 грн; №1953862314 від 28.10.2021 - 701 277,83 грн; №1953862376 від 02.11.2021 - 350 638,91 грн; №1953862418 від 04.11.2021 - 701 277,83 грн; №1953862587 від 09.11.2021 - 1 065 416,74 грн; №1953862640 від 11.11.2021 - 710 277,83 грн; №1953862933 від 25.11.2021 - 710 277,83 грн; №1953863241 від 09.12.2021 - 1 088 983,55 грн; №1953863299 від 14.12.2021 - 1 878 096,61 грн; №1953863665 від 30.12.2021 - 2 739 833,48 грн; №1973054610 від 11.01.2022 - 980 568,96 грн;

- акти приймання-передачі природного газу на загальну суму 8 013 010,95 грн: №РГК81012980 від 31.07.2021 - 48 546,25 грн; №РГК81014946 від 31.08.2021 - 15 207,28 грн; №РГК81016738 від 30.09.2021 - 16 276,40 грн; №РГК81018665 від 31.10.2021 - 2 475 262,81 грн; №РГК81020096 від 30.11.2021 - 4 327 002,20 грн; №РГК81022458 від 31.12.2021 - 242 996,87 грн; № РГК82000830 від 31.01.2022 - 55 487,57 грн; №РГК82002657 від 28.02.2022 - 793 325,32 грн; №РГК82006233 від 31.03.2022 - 27,64 грн; № РГК82007327 від 30.04.2022 - 16,14 грн; № РГК82008885 від 31.05.2022 - 16,78 грн; № РГК82010229 від 30.06.2022 - 38798,09 грн; №РГК82011448 від 31.07.2022 - 16,25 грн; № РГК82012121 від 31.08.2022 - 19,43 грн; №РГК82012327 від 30.09.2022 - 11,92 грн.

Доводи Товариства з обмеженою відповідальністю «ЙЕ Енергія» про відсутність в матеріалах справи актів прийому - передачі природного газу не заслуговують на увагу, оскільки не відповідають дійсності.

Позивач за первісним позовом неодноразово звертався до відповідача за первісним позовом про повернення залишку грошових коштів, що є переплаченими за Договором, зокрема листами № 51 від 27.07.2022, № 62 від 04.08.2022, № 93 від 23.09.2022, №137 від 29.12.2022, № 210 від 27.04.2023, № 245 від 27.06.2023

Відповідач, у відповідь на лист позивача № 93 від 23.09.2022, в листі №167-СЛ-2011-1022 від 18.10.2022 зазначив, що поверненню переплати за Договором повинно передувати складання акту взаєморозрахунків, в якому буде визначена сума переплати, та письмова вимога про повернення такої суми переплати.

Відповідач у відповідь на лист позивача № 210 від 27.04.2023, листом № 167-ЛВ-103-0523 від 10.05.2023 зазначив, що пунктом 6.4 Договору передбачено, що сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов`язань за Договором, якщо це невиконання є наслідком непереборної сили (форс-мажорних обставин). Відповідач також зазначив, що Указом Президента України від 24.02.2022 "Про введення воєнного стану в Україні" на всій території України було введено воєнний стан, листом № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 Торгово-промислова палата України засвідчила, що військова агресія російської федерації проти України та введення воєнного стану в Україні є форс-мажорними обставинами. Відповідач повідомив позивача, що у зв`язку з настанням форс-мажорних обставин, значним фінансовим навантаженням та водночас необхідністю подальшого належного виконання в умовах війни критично важливої для суспільства та держави функції із забезпечення споживачів енергоресурсами, підприємство відповідача позбавлено можливості сплатити позивачу суму переплати та відповідно до пункту 6.4 Договору звільняється від відповідальності за невиконання своїх зобов`язань за Договором.

Відповідач, у відповідь на претензію позивача № 245 від 27.06.2023, листом №б/н зазначив, що вимога позивача (про повернення переплати) може бути задоволена відповідно до умов Договору одразу після припинення форс-мажорних обставин.

У період з 31.01.2023 по 16.03.2023 відповідачем було здійснено платежі на розрахунковий рахунок позивача на загальну суму 1 405 669,98 грн із зазначенням призначення платежу: "Повернення надлишково оплачених коштів зг. дог. №41АР167-769-21 від 29.06.2021 та листа № б/н від 2022", що підтверджується наявною в матеріалах справи банківською випискою по рахунку ПРАТ "МКХП" за період з 01.01.2023 по 14.08.2023.

З огляду на наведене, сума надмірно сплаченої позивачем переплати за Договором станом на момент звернення до суду становила 2 273 000,00 грн (11 691680,93 грн - 8 013 010,95 грн - 1 405 669,98 грн = 2 273 000,00 грн).

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 3 статті 12 Закону України "Про ринок природного газу" права та обов`язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу.

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно із ст. 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У відповідності ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У пункті 28 частини 1 статті 1 Закону України "Про ринок природного газу" зазначено, що постачання природного газу - господарська діяльність, що підлягає ліцензуванню і полягає в реалізації природного газу безпосередньо споживачам на підставі укладених з ними договорів.

Частиною 1 статті 12 Закону України "Про ринок природного газу" визначено, що постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором.

Укладений між сторонами договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно ст.173, 174, 175 ГК України, ст.11, 202, 509 ЦК України, і згідно ст. 629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін (ч.2 ст.714 ЦК України).

Згідно з п.2 розділу ІІ Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг 30.09.2015 №2496, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 за №1382/27827 (Правил постачання природного газу) постачання природного газу споживачу здійснюється за договором постачання природного газу, який укладається відповідно до вимог цього розділу, за яким постачальник зобов`язаний поставити споживачу природний газ у необхідних для споживача об`ємах (обсягах), а споживач зобов`язаний своєчасно оплачувати постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені договором.

Згідно п. 11 розділу ІІ Правил постачання природного газу розрахунки споживача за поставлений природний газ здійснюються за розрахунковий період відповідно до умов договору постачання природного газу. У випадку недоплати вартості природного газу за розрахунковий період споживач проводить остаточний розрахунок відповідно до умов договору постачання природного газу. У разі переплати сума переплати зараховується в рахунок оплати на наступний розрахунковий період або повертається на поточний рахунок споживача на його письмову вимогу. Датою оплати рахунка (здійснення розрахунку) є дата, на яку були зараховані кошти на рахунок постачальника.

У п. 20 розділу ІІ Правил постачання природного газу зазначено, що споживач зобов`язується дотримуватись вимог цих Правил; забезпечувати дотримання дисципліни відбору (споживання) природного газу в обсягах та на умовах, визначених договорами; своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлений природний газ на умовах, визначених договорами.

Пунктом 12 розділу ІІ «Порядок постачання природного газу споживачам, що не є побутовими» Правил постачання природного газу, затверджених постановою НКРЕКП №2496 від 30.09.2015, дотримання яких гарантувалося сторонами в п. 5.1 договору, визначено, що у випадку недоплати вартості природного газу за розрахунковий період споживач проводить остаточний розрахунок відповідно до умов договору постачання природного газу. У разі переплати сума переплати зараховується в рахунок оплати на наступний розрахунковий період або повертається на поточний рахунок споживача на його письмову вимогу.

На підставі викладеного, зважаючи на умови договору та положення чинного законодавства, відповідач за первісним позовом повинен був повернути позивачу за первісним позовом попередню оплату на першу його вимогу, чого Товариством з обмеженою відповідальністю «ЙЕ Енергія» зроблено не було.

Суд апеляційної інстанції встановив, що матеріали справи не містять доказів повернення відповідачем за первісним позовом позивачу за первісним позовом грошових коштів у сумі 2 273 000, 00 грн після розірвання договору. Як наслідок, після розірвання договору в частині постачання природного газу відповідач за первісним позовом зберігає грошові кошти в сумі 2 273 000, 00 грн, що належать позивачу за первісним позовом, без достатньої правової підстави.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події (ч. 2 ст. 1212 ЦК України).

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (ч. 3 ст. 1212 ЦК України).

Отже, зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності наступних умов: набуття або збереження майна; набуття або збереження за рахунок іншої особи; відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених ст. 11 ЦК України).

Відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 14.06.2022 у справі №915/517/21, відсутністю правової підстави вважається такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідносин та їх юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

При цьому, положення ст. 1212 ЦК України можуть застосовуватись і після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена або припинена (подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 03.11.2020 у справі №920/1122/19, 19.02.2020 у справі №915/411/19, 21.02.2020 у справі №910/660/19 та 17.03.2020 у справі №922/2413/19.

З урахуванням викладеного, оскільки матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем за первісним позовом обов`язку щодо повернення позивачу коштів, сплачених у якості передоплати за Договором №41АР167-769-21 (№105-КЦ18) постачання природного газу для потреб непобутових споживачів від 29.06.2021, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку щодо наявності підстав для стягнення з відповідача 2 273 000,00 грн заборгованості.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ЙЕ Енергія» в апеляційній скарзі не посилається на обставини первісного позову, не наводить своїх доводів, міркувань чи доказів щодо незаконності чи необґрунтованості рішення суду першої інстанції в цій частині.

Разом з тим, відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) посилається на те, що зустрічна позовна заява містить розрахунок штрафу у відповідності до пункту 6.2.3 Договору за недовикористаний обсяг газу у сумі 1 629 863,49 грн, що свідчить про неотриману вигоду на зазначену суму, та розрахунок штрафу у відповідності до пункту 6.2.2 Договору за перевищення обсягу постачання газу у сумі 639 239,97 грн, не зрозуміло з яких підстав суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення зустрічного позову, оскільки судом визначено умови пунктів 6.2.2, 6.2.3 Договору як збитки, зазначивши нормативно-правовий акт, який регулює підстави для їх нарахування, факт порушення позивачем за первісним позовом (відповідачем за зустрічним позовом) умов Договору в частині погоджених об`ємів (обсягів) природного газу та фактично отриманих, та обов`язок останнього здійснювати самостійне регулювання об`єктів (обсягів) спожитого газу з метою уникнення порушення.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач за зустрічним позовом просить стягнути з відповідача за зустрічним позовом 639 239,97 грн штрафу за перевищення обсягу газу на підставі підпункту 6.2.2 договору та 1 629 863,49 грн штрафу за недовикористаний обсяг природного газу на підставі підпункту 6.2.3 договору.

Згідно з частиною 2 статті 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Відповідно до частини 4 статті 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пункту 5 розділу І Правил, підтверджений обсяг природного газу - плановий об`єм (обсяг) природного газу, обумовлений договором постачання природного газу між споживачем та постачальником на відповідний розрахунковий період, який має бути поставлений споживачу відповідно до умов цього договору.

Пунктом 1.3 Договору передбачено, що планові обсяги постачання газу по місяцях визначено в Додатку 1, що є невід`ємною частиною цього Договору.

У Додатку №1 до Договору сторони визначили наступні планові обсяги газу на 2021 рік по місяцях, в куб.м: січень - 0, лютий - 0, березень - 0, квітень - 0, травень - 0, червень - 0, липень - 10 000, серпень - 10 000, вересень - 10 000, жовтень - 10 000, листопад - 10 000, грудень - 10 000.

Додатковою угодою №6 від 28.12.2021 до Договору сторони визначили наступні планові обсяги газу у 2022 році по місяцях, в куб.м: січень - 10 000, лютий - 10 000, березень - 10 000, квітень - 10 000, травень - 1 000, червень - 1 000, липень - 10 000, серпень - 10 000, вересень - 10 000, жовтень - 10 000, листопад - 10 000, грудень - 10 000.

Додатковою угодою № 7 від 29.12.2021 сторони визначили плановий обсяг споживання у січні 2022 року - до 100 000 куб.м.

Згідно з пунктом 2.4 Договору обсяг споживання природного газу споживачем у розрахунковому періоді не повинен перевищувати підтверджений обсяг природного газу. Допускається відхилення споживання обсягу природного газу протягом розрахункового періоду в розмірі ± 10% від підтвердженого обсягу природного газу у відповідну газову добу.

За період дії Договору відповідачем за зустрічним позовом були спожиті наступні обсяги газу, в м.куб.: липень 2021 - 3333,33 (недовикористання 5666,67), серпень 2021 - 949,63 (недовикористання 8050,37), вересень 2021 - 715,01 (недовикористання 8284,99), жовтень 2021 - 70592,93 (перевищення 59592,93), листопад 2021 - 121839,71 (перевищення 110839,71), грудень 2021 - 6775,53 (недовикористання 2224,47), січень 2022 - 1215,13 (недовикористання 88784,87), лютий 2022 - 20256,55 (перевищення 9256,55), березень 2022 - 0,53 (недовикористання 8999,47), квітень 2022 - 0,51 (недовикористання 8999,49), травень 2022 - 0,53 (недовикористання 8999,47), червень 2022 - 1225,31 (перевищення 125,31), липень 2022 - 0,53 (недовикористання 8999,47), серпень 2022 - 0,53 (недовикористання 8999,47), вересень 2022 - 0,24 (недовикористання 8999,76),

Пунктом 6.2.2 Договору передбачено, якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний обсяг поставленого споживачеві газу буде перевищувати підтверджений обсяг газу на цей період (за умови, що підтверджений обсяг відповідав замовленому споживачем), споживач сплачує постачальнику штраф за перевищення обсягу постачання газу, що розраховується за формулою: В = (Vф - Vn) x Ц х K, де: Vф - обсяг фактично поставленого газу споживачу протягом розрахункового періоду за Договором; Vn - підтверджений обсяг газу на розрахунковий період; Ц - вартість газу за Договором; К - коефіцієнт, який дорівнює 0,1 (при цьому, якщо перевищення обсягу газу стало наслідком відмови в доступі до об`єкта споживача, у результаті чого постачальник не здійснив пломбування запірних пристроїв на газових приладах споживача, або оператор ГРМ/ГТС не здійснив обмеження (припинення) розподілу/транспортування природного газу споживачу, або коли споживач не обмежив (припинив) споживання газу на письмову вимогу постачальника, коефіцієнт дорівнює 1).

Пунктом 6.2.3 Договору передбачено, якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний обсяг споживання газу буде менший від підтвердженого обсягу природного газу (за умови, що підтверджений обсяг відповідав замовленому споживачем), споживач зобов`язується сплатити постачальнику штраф у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується штраф, від вартості недовикористаного обсягу газу за звітний період.

Відповідно до 5.5.1 п. 5.5 Договору споживач зобов`язується дотримуватись дисципліни споживання газу, визначеної розділом 2 Договору, а також Правилами постачання природного газу.

Разом із тим, суд першої інстанції дійшов висновку, що пункт 6.2.2 договору відповідає підпункту 2 пункту 1 розділу VII Правил постачання природного газу, а пункт 6.2.3 договору відповідає підпункту 1 пункту 1 розділу VII Правил постачання природного газу, але у договорі сторони вказали, що це є штрафом, а не збитками.

З огляду на викладене, на переконання місцевого господарського суду, визначена сторонами договору у підпунктах 6.2.2, 6.2.3 відповідальність за своєю правовою природою відноситься до збитків, відшкодування яких передбачено розділом VII Правил постачання природного газу та які нараховуються за формулою та в порядку, встановленими зазначеними Правилами.

Разом з тим, позивач за зустрічним позовом не надав суду доказів понесених збитків (шкоди) в результаті споживання відповідачем за зустрічним позовом природного газу у меншому та більшому обсягах від підтвердженого, не довів вини заподіювача шкоди та причинного зв`язку між діями заподіювача та настанням збитків, а відтак позовні вимоги в частині стягнення з відповідача за зустрічним позовом зазначених штрафів, які фактично є збитками, є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Колегія суддів апеляційного господарського суду не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Так, у постанові від 15.11.2024 у справі №904/1553/23 з подібних правовідносин Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду зазначив таке:

"Майново-господарські зобов`язання мають цивільно-правову природу і регулюються передусім нормами ЦК із визначенням ГК лише окремих їх особливостей (зазначене прямо передбачено частиною першою статті 175 ГК). Цивільне ж право відзначається загальнодозвільним правовим режимом - "дозволено все, що не заборонено".

108. Однією із загальних засад цивільного законодавства є свобода договору (п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК). За змістом цієї засади сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК).

109. Принцип свободи договору полягає у наданні особі права на власний розсуд реалізувати:

- можливість укласти договір (або утриматися від укладення договору);

- можливість визначити зміст договору на власний розсуд, враховуючи при цьому зустрічну волю іншого учасника договору та обмеження щодо окремих положень договору, встановлені законом.

110. Відсутність у законі дозволу передбачити в договорі ту чи іншу умову не є рівнозначною забороні включення такої умови в договір.

111. Сторони не позбавлені права встановити в договорі на випадок порушення його умов такий платіж, який вони вважатимуть за необхідне (відшкодування збитків, штраф тощо), якщо це не заборонено законом.

112. Отже, необхідним є встановлення змісту умови договору та справжнього волевиявлення сторін. Якщо у договорі сторони заздалегідь узгодили вид та розмір санкції (її конкретний грошовий вираз), зокрема шляхом встановлення порядку розрахунку, така умова є обов`язковою для виконання.

113. Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

114. У цій справі не поставало питання визнання Договору неукладеним з підстав невизначення істотної умови Договору в частині порядку відшкодування та визначення розміру збитків, завданих унаслідок його порушення.

115. Об`єднана палата зазначає, що в разі узгодження сторонами санкції у вигляді штрафу та закріплення її в договорі суд не має вдаватися до її перекваліфікації на збитки за відсутності ознак зловживання свободою договору чи прямої законодавчої заборони.

116. Перекваліфікація судом платежу на випадок невиконання, який сторони дійсно чітко та недвозначно позначили в договорі як штраф, на збитки, заздалегідь визначені збитки (і навпаки) не може вважатися припустимим.

Щодо правової природи відповідальності (санкції), передбаченої п. 6.2.2 Договору

117. Як встановили суди попередніх інстанцій, сторони в межах принципу свободи договору встановили санкцію у виді штрафу та передбачили порядок його розрахунку, що не суперечить вимогам законодавства.

118. Згідно з буквальним тлумаченням п.6.2.2 Договору якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний обсяг поставленого споживачеві газу буде перевищувати підтверджений обсяг газу на цей період (за умови, що підтверджений обсяг відповідав замовленому споживачем), споживач сплачує постачальнику штраф за перевищення обсягу постання газу, що розраховується за формулою:

В = (Vф - Vп) х Ц х К, де: Vф - обсяг фактично поставленого газу протягом розрахункового періоду; Vп - підтверджений обсяг газу на розрахунковий період; Ц - вартість газу за Договором; К - коефіцієнт, який дорівнює 0,1.

119. Разом із тим Верховний Суд у постанові від 01.11.2023 у справі №911/1893/22, де предметом спору було стягнення, зокрема, штрафу за споживання газу у більшому та меншому обсягах (за відповідні місяці у спірному періоді) від підтверджених обсягів постачання газу, погодився з висновками судів попередніх інстанцій, що визначена сторонами договору у підпунктах 6.2.2, 6.2.3 відповідальність за своєю правовою природою належить до збитків, відшкодування яких передбачено розд. VII Правил №2496, та які нараховуються за формулою та в порядку, встановленими зазначеними Правилами. З огляду на вказане колегія суддів вважала, що позивач, який є постачальником природного газу для потреб непобутових споживачів, мав довести факт понесення збитків та їх розмір; вину заподіювача шкоди та причинного зв`язку між діями заподіювача та настанням збитків.

120. Зважаючи на мотиви, наведені в цій постанові, Об`єднана відступає від зазначеного висновку (на який також посилається скаржник).

121. Норми Правил №2496 самі по собі не змінюють правову природу умови п. 6.2.2 Договору, не надають підстав для іншого тлумачення чи перекваліфікації спірної санкції.

122. Таким чином, суди попередніх інстанцій, зважаючи на п. 6.2.2 Договору та вжите в ньому формулювання, обґрунтовано визначили, що спірна санкція є штрафом (згідно з буквальним тлумаченням).

123. Водночас, зважаючи на фактичні обставини цієї справи, Об`єднана палата не розглядає питання щодо відступу від висновків Верховного Суду у складі:

- колегії суддів судової палати для розгляду справ щодо захисту прав інтелектуальної власності, а також пов`язаних з антимонопольним та конкурентним законодавством Касаційного господарського суду від 25.03.2021 у справі №910/4608/20;

- суддів Об`єднаної палати від 17.06.2022 у справі №904/6994/20.

124. У вказаних справах стягнення збитків зі споживача відбувалося на підставі підпункту 1 п. 1 розд. VI Правил №2496. Натомість, як вже було зазначено, в цій справі спірні правовідносини виникли у зв`язку зі стягненням іншого виду санкції - штрафу, який сторони узгодили в п. 6.2.2 Договору.".

Відповідно до частини 4 статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З огляду на наведене, враховуючи правову позицію викладену в постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 15.11.2024 у справі №904/1553/23, колегія суддів погоджується з доводами скаржника, що, в даному випадку, всупереч частині 2 статті 237 ГПК України місцевий господарський вийшов за межі позовних вимог і застосував переоцінку поняття "штрафу" та його заміни на "збитки".

Перевіривши розрахунок позивача, судова колегія дійшла висновку, що заявлений Товариством з обмеженою відповідальністю «ЙЕ Енергія» до стягнення розмір штрафу, нарахованого на підставі пунктів 6.2.2 та 6.2.3 договору, є арифметично вірним, відповідає вимогам чинного законодавства та положенням договору, у зв`язку з чим позовна вимога про стягнення з відповідача штрафу у загальному розмірі 2 269 103,46 грн підлягає задоволенню.

Заперечень щодо невірності розрахунку штрафу відповідачем за зустрічним позовом не надано.

Відповідно до частини 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, серед іншого (пункти 32-41), звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; для цього потрібно логічно структурувати рішення і викласти його в чіткому стилі, доступному для кожного; судові рішення повинні, у принципі, бути обґрунтованим; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на аргументи сторін та доречні доводи, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

У справі "Салов проти України" від 06.09.2005 ЄСПЛ наголосив на тому, що згідно статті 6 Конвенції рішення судів достатнім чином містять мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (рішення від 27.09.2001 у справі "Hirvisaari v. Finland"). У рішенні звертається увага, що статтю 6 параграф 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення, може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи (рішення від 09.12.1994 у справі "Ruiz Torija v. Spain").

У рішеннях ЄСПЛ склалась стала практика, відповідно до якої рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.

ЄСПЛ неодноразово зазначав, що навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов`язаний мотивувати свої дії та рішення (рішення ЄСПЛ від 05.02.2009 у справі "Олюджіч проти Хорватії"). Принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (рішення ЄСПЛ від 03.07.2014 у справі "Мала проти України", від 07.10.2010 у справі "Богатова проти України").

Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді "заслухані", тобто належним чином вивчені судом (рішення ЄСПЛ від 21.03.2000 у справі "Дюлоранс проти Франції", від 07.03.2006 у справі "Донадзе проти Грузії").

Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами (рішення ЄСПЛ від 19.04.1994 у справі "Ван де Гурк проти Нідерландів").

Якщо подані стороною доводи є вирішальними для результату провадження, такі доводи вимагають прямої конкретної відповіді за результатом розгляду (рішення ЄСПЛ від 09.12.1994 у справі "Руїс Торіха проти Іспанії", від 23.06.1993 у справі "Руїз-Матеос проти Іспанії").

Водночас ЄСПЛ у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" ЄСПЛ також зазначив, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.

У пункті 53 рішення ЄСПЛ у справі "Федорченко та Лозенко проти України" від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

Судом апеляційної інстанції при винесені даної постанови було надано обґрунтовані та вичерпні відповіді доводам апелянта з посиланням на норми матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Відповідно до частини 1 статті 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи неправильне застосування норм матеріального права судом першої інстанції при відмові у задоволенні зустрічної позовної вимоги про стягнення з відповідача за зустрічним позовом на користь позивача за зустрічним позовом 2 269 103, 46 грн штрафу, рішення Господарського суду міста Києва від 04.12.2023 у справі №910/13250/23 в цій частині підлягає скасуванню.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Згідно частин восьмої та одинадцятої статті 238 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді первісного і зустрічного позовів та при розгляді позову третьої особи з самостійними вимогами у рішенні вказуються результати розгляду кожного з позовів; у разі часткового задоволення первісного і зустрічного позовів про стягнення грошових сум суд проводить зустрічне зарахування таких сум та стягує різницю між ними на користь сторони, якій присуджено більшу грошову суму.

Оскільки за первісним позовом підлягає стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЙЕ Енергія» на користь Приватного акціонерного товариства «Миколаївський комбінат хлібопродуктів» 2 273 000, 00 грн, а за зустрічним позовом підлягає стягненню з Приватного акціонерного товариства «Миколаївський комбінат хлібопродуктів» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЙЕ Енергія» 2 269 103, 46 грн штрафних санкцій, суд апеляційної інстанції вважає за можливе провести зустрічне зарахування грошових сум, що підлягають стягненню за первісним та зустрічним позовами, а саме стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЙЕ Енергія» на користь Приватного акціонерного товариства «Миколаївський комбінат хлібопродуктів» 3 896, 54 грн (2 273 000, 00 - 2 269 103, 46) та судовий збір у розмірі 58, 51 грн (34 095,00 - 34 036, 49).

Судові витрати за подання позовної заяви та апеляційної скарги покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог відповідно до приписів статті 129 ГПК України.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЙЕ Енергія» на рішення Господарського суду міста Києва від 04.12.2023 у справі №910/13250/23 задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 04.12.2023 у справі №910/13250/23 скасувати в частині відмови у задоволенні зустрічних позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити зустрічні позовні вимоги.

3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Миколаївський комбінат хлібопродуктів» (54034, м. Миколаїв, вул. 1-А Слобідська, будинок 122, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 00952114) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЙЕ Енергія» (01010, м. Київ, вул. Стрільців Острозьких, 32/2, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 38863790) 2 269 103, 46 грн (два мільйони двісті шістдесят дев`ять гривень сто три гривні 46 копійок) штрафу, а також 34 036, 49 грн (тридцять чотири тисячі тридцять шість гривень 49 копійок) витрат по сплаті судового збору.

4. В решті рішення Господарського суду міста Києва від 04.12.2023 у справі №910/13250/23 залишити без змін.

5. Поновити дію рішення Господарського суду міста Києва від 04.12.2023 у справі №910/13250/23.

6. Провести зустрічне зарахування грошових сум та судових витрат, що підлягають стягненню за первісним і зустрічним позовами.

7. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЙЕ Енергія» (01010, м. Київ, вул. Стрільців Острозьких, 32/2, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 38863790) на користь Приватного акціонерного товариства «Миколаївський комбінат хлібопродуктів» (54034, м. Миколаїв, вул. 1-А Слобідська, будинок 122, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 00952114) 3 896, 54 грн (три тисячі вісімсот дев`яносто шість гривень 54 копійки), а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 58, 51 грн (п`ятдесят вісім гривень 51 копійку).

8. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Миколаївський комбінат хлібопродуктів» (54034, м. Миколаїв, вул. 1-А Слобідська, будинок 122, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 00952114) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЙЕ Енергія» (01010, м. Київ, вул. Стрільців Острозьких, 32/2, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 38863790) 51 054, 82 грн (п`ятдесят одну тисячу п`ятдесят чотири гривні 82 копійки) судового збору за подання апеляційної скарги.

9. Видачу наказів з урахуванням проведеного зустрічного зарахування грошових сум та судових витрат доручити Господарському суду міста Києва.

10. Матеріали справи №910/13250/23 повернути до Господарського суду міста Києва.

11. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах в порядку і строки, визначені в ст. ст. 287, 288, 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повна постанова складена та підписана суддями 13.02.2025.

Головуючий суддя С.В. Владимиренко

Судді А.М. Демидова

І.П. Ходаківська