Рішення

від 01.12.2023 по справі 922/3013/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.12.2023м. ХарківСправа № 922/3013/23

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аюпової Р.М.

при секретарі судового засідання Ломакіній О. В.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Комунального підприємства "Централізована закупівельна організація Харківської міської ради" (61052, м. Харків, вул. Конторська, 35); Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Харківська міська рада (61003, м. Харків, пл. Конституції, 7). до Товариства з обмеженою відповідальністю "22 Венчурс" (01024, м. Київ, вул. Басейна, 5-Б). про стягнення коштів в розмірі 610 000, 00 грнза участю представників:

позивача - Повелиця Г.В., Бубеніна Л.А.;

третьої особи - Марченко М.С.;

відповідача - Яковлєва Л.В., Томкіна О.О.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Комунальне підприємство "Централізована закупівельна організація Харківської міської ради" звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "22 Венчурс", про стягнення заборгованості у розмірі 610 000, 00 грн за ліцензійним договором № 1504/21 від 15.04.2021. Також позивач просить суд покласти на відповідача судові витрати.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 14.07.2023 прийнято позовну заяву до розгляду. Справу № 922/3013/23 визнано малозначною та її розгляд призначено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

31.07.2023 до господарського суду представником відповідача надано відзив на позовну заяву (вх. № 20102), відповідно до якого відповідач зазначає, що пред`явлення позивачем вимоги про повернення грошових коштів та позову до суду про стягнення грошових коштів є недобросовісною поведінкою та суперечить чесній діловій практиці, позов не містить жодного обґрунтування порушення, невизнання або оспорювання належних позивачу прав, свобод чи інтересів та ґрунтується на хибному висновку про нікчемність ліцензійного договору, в обґрунтування чого відповідач послався на положення Закону України Про публічні закупівлі, роз`яснення Міністерства економічного розвитку та торгівлі, надані листом від 21.05.2020 № 3304-04/32275-06, а також на те, що діяльність Комунального підприємства Харківський Дата Центр здійснюється на комерційній основі. Крім того, позивач не надав доказів придбання ліцензії на використання комп`ютерної програми за рахунок публічних фінансів. Крім того, відповідач вказував, що підписання сторонами договору виключає можливість застосування ст. 1212 ЦК України, а вимоги позивача є спробою застосувати односторонню реституцію.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 07.08.2023 залучено до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Харківську міську раду, м. Харків. Також даною ухвалою, суд перейшов до розгляду даної справи за правилами загального позовного провадження з повідомленням сторін.

02.08.2023 позивачем до господарського суду надано відповідь на відзив (вх. № 20462), в якій позивач наголошував, що Комунальне підприємство Харківський Дата Центр є замовником в розумінні Закону України Про публічні закупівлі, тому кошти сплачені за договором № 1504/21 від 15.04.2021 є безпідставно набутими відповідачем коштами та просив застосувати при вирішенні справи висновки Верховного Суду, викладені в постановах Верховного суду від 21 липня 2021 року у справі № 904/5935/20, від 30.09.2020 у справі № 160/8475/19, від 29.10.2020 у справі № 120/1874/19-а.

07.08.2023 до господарського суду представником відповідача надано заперечення на відповідь на відзив (вх. № 20928), де зазначив, що при укладанні договору саме позивач діяв з порушенням чинного законодавства України, оскільки мав самостійно визначитися з питанням чи є він замовником, відповідно до Закону України Про публічні закупівлі. Також, відповідач наголошував на тому, що статутом Комунального підприємства Харківський Дата Центр статутний капітал формувався не тільки з майна територіальної громади міста Харкова, а також з інших джерел не заборонених законодавством України, у тому числі за рахунок доходів від власної господарської діяльності підприємства та заперечував проти застосування односторонньої реституції в даній справі. Крім того, відповідач не погоджується з вимогою про повернення коштів від 12.06.2023 № 261/0/960-23, яка була направлена в порядку досудового урегулювання спору, оскільки вважає, що позивач мав письмово звернутися із претензією, яка розглядається в місячний термін з дня її одержання.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 28.09.2023 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів, до 07 листопада 2023 року.

07.09.2023 до господарського суду представником третьої особи - Харківської міської ради, надано пояснення (вх. № 24179), в яких, з посиланням на рішення 8 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 14.09.20126 року № 328/16 Про створення Комунального підприємства Харківський Дата Центр та пункт 3.1 статуту Комунального підприємства Харківський Дата Центр зазначено, що КП Харківський Дата Центр є замовником в розумінні Закону України Про публічні закупівлі та зобов`язане проводити закупівлі з застосуванням процедур, передбачених законом, оскільки не здійснює діяльність на промисловій або комерційній основі. Те, що оплата за даним договором здійснювалась за кошти комунального підприємства, а не за бюджетні кошти не змінює статус позивача по даній справі, як замовника в розумінні Закону України Про публічні закупівлі.

19.09.2023 відповідачем надано до суду відповідь на пояснення Харківської міської ради (вх. № 25376), в який відповідач зазначив, що оскільки здійснюючи протягом 2021 та 2022 років контроль за діяльністю КП Харківський Дата Центр Харківська міська рада в особі її Уповноваженого органу не висловила жодного заперечення проти порядку його укладання, це означає, що Харківська міська рада не вважала, що підпорядковане їй комунальне підприємство порушує укладанням ліцензійного договору Закон України Про публічні закупівлі. Протягом періоду використання комп`ютерної програми (2 роки) жодних дій щодо розірвання ліцензійного договору за ініціативи КП Харківський Дата Центр на підставі вказівок органу управління не вчинялось, що додатково свідчить про погодження та визнання ліцензійного договору таким, що укладений відповідно до вимог закону.

27.09.2023 позивачем надано до господарського суду пояснення (вх. № 26245), в яких зауважив, зокрема, що посилання відповідача на те, що закупівля здійснювалась за рахунок власних коштів підприємства, є не обґрунтованим, оскільки власних коштів підприємство не має, всі доходи, яке підприємство отримує у процесі здійснення господарської діяльності, є також власністю територіальної громади. Наведене узгоджується з позицією Мінекономіки, викладеній в листі № 3304- 04/34929-06 від 04.06.2020. Таким чином, кошти комунального підприємства не є приватними або такими, якими підприємство може розпоряджатися на власний розсуд. Ціна договору перевищує вартісну межу встановлену Законом України Про публічні закупівлі, а тому закупівля мала б проводитися з застосуванням визначених законом процедур.

13.10.2023 відповідачем надано до суду клопотання про долучення доказів (вх. № 27935), в яких зазначено, що після укладання ліцензійного договору було прийнято Рішення виконавчого комітету Харківської міської ради № 693 від 25.08.2021 Про створення бази даних Муніципального реєстру міста Харкова для забезпечення спрощеної процедури надання міських публічних послуг (далі Рішення № 693 від 25.08.2021). Відповідно до п.1 цього Рішення виконавчим комітетом було вирішено створити на базі інформаційно-телекомунікаційної системи Центр надання соціальних послуг Прозорий офіс базу даних Муніципального реєстру міста Харкова, що сформована з відомостей, які містяться в реєстрах, інформаційних та автоматизованих систем виконавчих органів Харківської міської ради, підприємств, установ, організацій, закладів, що перебувають у комунальній власності територіальної-громади міста Харкова. У п. 5 Рішення Харківська міська рада доручила КП Харківський Дата Центр вжити заходів щодо формування бази даних Муніципального реєстру міста Харкова на базі інформаційно-телекомунікаційної системи Центр надання соціальних послуг Прозорий офіс. Отже, як вказує відповідач, виходячи з презумпції законності актів органів місцевого самоврядування та, відповідно, законності Рішення виконавчого комітету Харківської міської ради № 693 від 25.08.2021, яке не скасовано та не зупинене, юридичні факти, що зафіксовані у цьому Рішенні, підтверджують обставини впровадження бази даних муніципальний реєстр міста та дійсності укладання ліцензійного договору.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 19.10.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу № 922/3013/23 до судового розгляду по суті на 02 листопада 2023 року.

Рух справи також висвітлено у відповідних ухвалах суду.

У судовому засіданні 01.12.2023 представники позивача позов підтримали, наполягали на його задоволенні.

У судовому засіданні 01.12.2023 представники позивача надали до суду клопотання про приєднання до матеріалів справи науково-правового висновку щодо застосування деяких положень законодавства про публічні закупівлі стосовно об`єкта права інтелектуальної власності (вх. № 52913) та просили суд взяти до уваги та врахувати під час винесення остаточного процесуального документу відповідну правову позицію науковців.

Представники відповідача у судовому засіданні проти позову заперечували, з підстав, викладених у відзиві на позов, просили відмовити у його задоволенні.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, позов підтримала, просила задовольнити позов у повному обсязі.

В ході розгляду даної справи Господарським судом Харківської області, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строків, встановлених ГПК України.

В ході розгляду даної справи судом було в повному обсязі досліджено письмові докази у справі, пояснення учасників справи, викладені в заявах по суті справи - у відповідності до приписів ч. 1 ст. 210 ГПК України, а також з урахуванням положень ч. 2 цієї норми, якою встановлено, що докази, які не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення.

Присутні в судовому засіданні представники сторін та третя особа погодилися з тим, що судом досліджено всі докази, які надано сторонами у відповідності до ст. 74 ГПК України.

Відповідно до ст. 219 ГПК України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 01.12.2023, відповідно до ст. 240 ГПК України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх представників, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

Рішенням 8 сесії 7 скликання Харківської міської ради від 14.09.2016 № 328/16 Про створення комунального підприємства Харківський Дата Центр було створено комунальне підприємство Харківський Дата Центр.

Статутом Комунального підприємства Харківський Дата Центр (в редакції, чинній станом на 15.04.2021) встановлено, що Харківська міська рада є єдиними учасником Комунального підприємства Харківський Дата Центр.

15 квітня 2021 року між Комунальним підприємством "Харківський Дата Центр" та Товариством з обмеженою відповідальністю "22 Венчурс" підписано ліцензійний договір № 1504/21 (договір), відповідно до пункту 2.1 якого ліцензіар в порядку та умовах, визначених цим договором, надає ліцензіату невиключну ліцензію на комп`ютерну програму, з метою швидкого зв`язку між сайтами та/або довідниками з інформацією, а ліцензіат сплачує ліцензійну винагороду (роялті) в порядку та на умовах, визначених договором.

Згідно пункту 1.1 договору, комп`ютерна програма (також програмне забезпечення) об`єкт авторського права ліцензіара, комп`ютерна програма Муніципальний реєстр міста, виключні майнові права на яку належать ліцензіару на підставі договору про відчуження майнових прав на програмне забезпечення від 04 січня 2021 року (укладеним між ліцензіаром та автором комп`ютерної програми) та рішення про реєстрацію договору відчуження майнових прав від 14 квітня 2021 року № 6067, та в якості якої розуміється комп`ютерна програма в цілому та всі її компоненти окремо, зокрема: набір інструкцій у вигляді слів, цифр, кодів, схем, символів чи у будь-якому іншому вигляді, виражених у формі, придатній для зчитування комп`ютером, які приводять його в дію для досягнення певної мети або результату, база даних комп`ютерної програми: технічна документація, ліцензії на використання об`єкта права інтелектуальної власності.

П. 2.2 договору визначено, що предмет закупівлі за цим договором: код ДК 021-2015-48210000-3 Пакети мережевого програмного забезпечення (отримання невиключної ліцензії на комп`ютерну програму Муніципальний реєстр міста).

Відповідно до п. 6.1 6.3 договору ціна цього договору складається з розміру винагороди, сплаченої ліцензіатом на користь ліцензіара за поставку програмного забезпечення протягом усього строку дії договору.

Винагорода, що сплачується ліцензіатом за цим договором, не підлягає оподаткуванню ПДВ згідно із законодавством України на підставі пп. 196.1.6 п. 196.1 ст. 196 ПК України із змінами.

Розмір винагороди за поставку програмного забезпечення погоджений сторонами у протоколі погодження договірної ціни, що є невід`ємною частиною цього договору (додаток № 1) складає 610 000 (шістсот десять тисяч) гривень 00 копійок без ПДВ. Винагорода за поставку програмного забезпечення сплачується до тридцять першого грудня дві тисячі двадцять першого року.

Розділом 4 договору врегульовано порядок приймання-передачі програмного забезпечення і технічної документації.

Так, поставка програмного забезпечення та передання технічної документації, додаткової документації та інших матеріалів здійснюється на підставі акту приймання-передачі (п. 4.1).

Строк поставки програмного забезпечення: до 01 травня 2021 року (п. 4.2).

Місце поставки програмного забезпечення: 61052, Україна, Харківська область, місто Харків, вул. Конторська, 35 (п. 4.3).

Згідно інформаційної довідки Муніципальний реєстр міста це багаторівнева єдина інтегрована електронна система взаємодії інформаційних баз (систем) виконавчих органів Харківської міської ради на основі реєстру територіальної громади міста Харкова та Єдиного адресного реєстру міста Харкова. Муніципальний реєстр міста Харкова здійснює взаємодію з інформаційних баз (систем) виконавчих органів Харківської міської ради за 4 напрямками:

- демографічна складова: налагодження інтероперабельності з міськими реєстрами на основі відомостей про фізичних осіб через прив`язку до запису про неї, що міститься в реєстрі територіальної громади міста Харкова;

- геопросторова складова: налагодження інтероперабельності з міськими реєстрами на основі відомостей про об`єкт нерухомого майна (або будь-який сталий об`єкт у просторі) через прив`язку до його адреси на основі єдиного адресного реєстру міста Харкова;

- складова взаємодії: налагодження інтероперабельності з міськими платформами публічних послуг та прив`язки активності користувачів до відомостей про них, що містяться у підключених до муніципального реєстру міста Харкова інформаційних мереж;

- складова комунальних обслуговуючих компаній: налагодження інтероперабельності з інформаційними базами міських комунальних підприємств, що надають послуги населенню на основі відомостей, що містяться про фізичних осіб/об`єктів нерухомості у муніципальному реєстрі міста Харкова.

Крім того, за допомогою програми Муніципальний реєстр міста Харкова мала здійснюватися інтеграція всіх інформаційних баз (систем) виконавчих органів Харківської міської ради з системою електронної взаємодії державних електронних інформаційних ресурсів Трембіта.

П. 4.4 договору передбачено, що передання програмного забезпечення оформлюється шляхом підписання сторонами та скріплення печатками видаткової накладної на передачу програмного забезпечення.

Сторонами договору видаткова накладна не складалась та не підписувалась.

При виконанні договору сторони склали акт приймання-передачі комп`ютерної програми Муніципальний реєстр міста та іншої документації від 01.05.2021.

Згідно зазначеного акту, ліцензіаром (ТОВ 22 Венчурс) передано, а ліцензіатом (КП Харківський Дата Центр) прийнято наступне: технічне завдання - 1 альбом, опис функціоналу - 1 альбом, керівництво користувача - 1 альбом, оригінальний носій з програмним забезпеченням - комп`ютерна програма муніципальний реєстр міста - 1 флешка.

Оплату за договором від 15.04.2021 № 1504/21 здійснено декількома платежами, а саме:

- 02.07.2021 на суму 140 000, 00 грн, відповідно до платіжної інструкції № 1874;

- 22.07.2021 на суму 170 000, 00 грн, відповідно до платіжної інструкції № 1898;

- 02.08.2021 на суму 150 000, 00 грн, відповідно до платіжної інструкції № 1913;

- 26.08.2021 на суму 150 000,00 грн.

Відповідно до рішення Харківської міської ради від 25.01.2023 № 329/23 Комунальне підприємство Харківський Дата Центр перейменовано на Комунальне підприємство Централізована закупівельна організація Харківської міської ради. 16.03.2023 було затверджено нову редакцію статуту КП Централізована закупівельна організація Харківської міської ради, а 20.03.2023 відбулась державна реєстрація таких змін.

Позивач стверджує, що комп`ютерна програма Муніципальний реєстр міста ним ніколи не використовувалась, про що надав довідку від 27.09.2023 № 977/0/960-23, згідно якої на даний час не розпочато використання програмного забезпечення Муніципальний реєстр міста. За період з 01.05.2021 по 27.09.2023 зазначену комп`ютерну програму не введено в експлуатацію.

Представники позивача в судових засіданнях посилались на неможливість використання комп`ютерної програми, у зв`язку з відсутністю комплексної системи захисту інформації, що містить персональні дані фізичних осіб та відсутністю інтеграції з іншими необхідними програмними продуктами.

Щодо посилання відповідачів на те, що Рішення виконавчого комітету Харківської міської ради № 693 від 25.08.2021, яке не скасовано та не зупинене, юридичні факти, що зафіксовані у цьому Рішенні, підтверджують обставини впровадження бази даних Муніципальний реєстр міста та дійсності укладання ліцензійного договору, суд зазначає про таке.

Рішенням Виконавчого комітету Харківської міської ради від 25.08.2021 № 693 Про створення бази даних Муніципального реєстру міста Харкова для забезпечення спрощеної процедури надання міських публічних послуг було внесено зміни до Рішення виконкому Харківської міської ради № 702 від 18.09.2019 Про затвердження Положення щодо забезпечення функціонування комп`ютерної програми Центр соціальних послуг. Рішенням Виконавчого комітету Харківської міської ради № 702 від 18.09.2019 встановлено загальні положення щодо функціонування комп`ютерної програми Центр соціальних послуг. Дана система обслуговувала діяльність центрів надання адміністративних послуг м. Харкова та його територіальні підрозділи, центри надання соціальних послуг Прозорий офіс та містила відомості щодо надання адміністративних послуг. Рішенням, на яке посилається відповідач у своєму клопотанні, було змінено окремі повноваження Департаментів Харківської міської ради та встановлено порядок та процедуру отримання доступу до бази даних Муніципального реєстру міста Харкова. Так, пунктом 2 Рішення визначено, що до 01.11.2021 Департамент адміністративних послуг та споживчого ринку Харківської міської ради, Департамент соціальної політики Харківської міської ради, Департамент цифрової трансформації Харківської міської ради: опрацювати та надати пропозиції щодо переліку міських публічних послуг, які можуть надаватися із використанням відомостей з бази даних Муніципального реєстру міста Харкова, інших автоматизованих систем. Згідно пункту 4 Рішення, виконавчі органи Харківської міської ради, підприємства, установи, організації заклади, що перебувають у комунальній власності територіальної громади міста Харкова, що забезпечують ведення та формування відповідних реєстрів, автоматизованих та інформаційних систем: надати до 01.10.2021 комунальному підприємству Харківський Дата Центр інформацію, що міститься та обробляється у відповідних системах, яка необхідна для формування бази даних Муніципального реєстру міста Харкова та вжити заходи для забезпечення е

Відповідач стверджує, що дане Рішення підтверджує обставини щодо впровадження комп`ютерної програми "Муніципальний реєстр міста" та її використання виконавчими органами Харківської міської ради, підприємствами, установами, організаціями, закладами, що перебувають у комунальній власності територіальної громади міста Харкова. З приводу зазначеного, слід зазначити, що оскільки Рішення Виконавчого комітету Харківської міської ради від 25.08.2021 № 693 не підтверджує, що інформаційний ресурс Муніципальний реєстр міста був введений в експлуатацію та використовувався хоча б один день для отримання інформації та надання публічних послуг. Намір використовувати комп`ютерну програму в майбутньому не можливо ототожнювати з фактичним використанням програми. Також зміст Рішення не підтверджують того, що інформаційний ресурс муніципальний реєстр міста був наповнений необхідними базами даних та інформаційними реєстрами міста Харків.

Як вказували представники позивача, інформаційний ресурс Муніципальний реєстр міста так і не було синхронізовано з іншими базами даних, а отже свою функцію він виконувати не міг та може до теперішнього часу. Крім того, щодо ресурсу муніципальний реєстр міста так і не була впроваджена комплексна система захисту інформації, що виключає можливість використання інформаційного ресурсу, у зв`язку з законодавчими обмеженнями у сфері захисту персональних даних.

Слід підкреслити, що Комунальним підприємством Централізована закупівельна організація Харківської міської ради надано суду відповіді Департаменту адміністративних послуг та споживчого ринку Харківської міської ради, Департаменту цифрової трансформації Харківської міської ради, Департаменту соціальної політики Харківської міської ради та Департаменту реєстрації Харківської міської ради в яких зазначено, що комп`ютерна програма Муніципальний реєстр міста не використовується та не використовувалась.

Департамент соціальної політики Харківської міської ради листом від 21.09.2023 № 1138/0/147-23 (вх. № 1009//958-23 від 21.09.2023) повідомив, що ані Департамент, ані Управління соціального захисту населення адміністрацій районів Харківської міської ради доступу до комп`ютерної програми не мали, у зв`язку з чим дана програма не використовувалась в минулому та не використовується на теперішній час.

Департамент цифрової трансформації Харківської міської ради листом від 25.09.2023 № 1159/0/580-23 повідомив, що комп`ютерна програма муніципальний реєстр міста не використовується та не використовувалась в безпосередній діяльності департаменту.

Департамент реєстрації Харківської міської ради листом від 26.09.2023 № 2388/0/50-23 повідомив, що комп`ютерна програма муніципальний реєстр міста не використовувалась у діяльності департаменту в період з 01.05.2021 по теперішній час.

Департамент адміністративних послуг та споживчого ринку Харківської міської ради листом від 27.09.2023 № 470/0/504-23 повідомив, що комп`ютерна програма муніципальний реєстр міста не запроваджувалась.

Звертаючись до господарського суду з даним позовом, позивач стверджує, що закупівлю комп`ютерної програми було здійснено без застосування процедур, передбачених Законом України Про публічні закупівлі, а тому всі перераховані за договором від 15.04.2021 № 1504/21 кошти, є безпідставно набутими коштами, які в повному обсязі підлягають поверненню відповідачем позивачу.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Згідно ч.1 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (ч.2 ст.4 ГПК України).

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Згідно зі ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Таким чином, суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб.

Отже ефективний спосіб захист має бути таким, що відповідає змісту порушеного права, та таким, що забезпечує реальне поновлення прав особи, за захистом яких вона звернулась до суду, відповідно до вимог законодавства. Наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 22.01.2019 у справі № 912/1856/16.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Ст. 16 ЦК України, положення якої кореспондуються з положеннями ст. 20 ГК України, встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Особа здійснює свої права вільно на власний розсуд (ст. 12 ЦК України).

Ст. 5 ГПК України вказує, на те, що здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Згадані вище способи захисту мають універсальний характер, вони можуть застосовуватись до всіх чи більшості відповідних суб`єктивних прав. Разом з тим перелік способів захисту цивільних прав чи інтересів, передбачений ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГПК України не є вичерпним. ЦК України та іншими законами може встановлюватися для захисту певних чи окремих категорій прав спеціальні способи захисту прав. У тих випадках, коли спеціальна норма закону встановила інший, ніж визначений, спосіб захисту, застосовується спосіб захисту, встановлений спеціальною нормою. Одночасно можуть застосовуватися положення ст. 16 ЦК України і положення спеціальної норми щодо способу захисту у випадках, коли ці способи тотожні й на них поширюється дія ЦК України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 3 Закону України Про публічні закупівлі (тут і далі за текстом в редакції, чинній на момент укладання договору) цей Закон застосовується:

1) до замовників, визначених п. 1-3 ч. 1 ст. 2 цього Закону, за умови що вартість предмета закупівлі товару (товарів), послуги (послуг) дорівнює або перевищує 200 тисяч гривень, а робіт - 1,5 мільйона гривень;

2) до замовників, визначених п. 4 ч. 1 ст. 2 цього Закону, за умови що вартість предмета закупівлі товару (товарів), послуги (послуг) дорівнює або перевищує 1 мільйон гривень, а робіт - 5 мільйонів гривень;

3) до замовників, визначених ч. 1 ст. 2 цього Закону, які здійснюють спрощені закупівлі відповідно до цього Закону та/або укладають договори без використання електронної системи закупівель відповідно до частини другої цієї статті.

Замовники здійснюють спрощені закупівлі, шляхом використання електронної системи закупівель у порядку, передбаченому цим Законом.

Ст. 2 Закону України Про публічні закупівлі визначено, що до замовників, які здійснюють закупівлі відповідно до цього Закону, належать:

1) органи державної влади (орган законодавчої, органи виконавчої, судової влади), та правоохоронні органи держави, органи влади Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, об`єднання територіальних громад;

2) Пенсійний фонд України, цільові страхові фонди зі страхування, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, медичного страхування та страхування на випадок безробіття (далі - органи соціального страхування);

3) юридичні особи, які є підприємствами, установами, організаціями (крім тих, які визначені у пунктах 1 і 2 цієї частини) та їх об`єднання, які забезпечують потреби держави або територіальної громади, якщо така діяльність не здійснюється на промисловій чи комерційній основі, за наявності однієї з таких ознак:

- юридична особа є розпорядником, одержувачем бюджетних коштів;

- органи державної влади чи органи місцевого самоврядування або інші замовники володіють більшістю голосів у вищому органі управління юридичної особи;

- у статутному капіталі юридичної особи державна або комунальна частка акцій (часток, паїв) перевищує 50 відсотків;

4) юридичні особи та/або суб`єкти господарювання, які здійснюють діяльність в одній або декількох окремих сферах господарювання, визначених частиною другою цієї статті, та відповідають хоча б одній з таких ознак: органам державної влади, органам влади Автономної Республіки Крим, органам місцевого самоврядування або іншим замовникам належить частка у статутному капіталі юридичної особи та/або суб`єкта господарювання в розмірі більше ніж 50 відсотків або такі органи чи інші замовники володіють більшістю голосів у вищому органі юридичної особи та/або суб`єкта господарювання чи правом призначати більше половини складу виконавчого органу або наглядової ради юридичної особи та/або суб`єкта господарювання; наявність спеціальних або ексклюзивних прав - прав, наданих у межах повноважень органом державної влади або органом місцевого самоврядування на підставі будь-якого нормативно-правового акта та/або акта індивідуальної дії, що обмежують провадження діяльності у сферах, визначених цим Законом, однією чи кількома особами, що істотно впливає на здатність інших осіб провадити діяльність у зазначених сферах. Не вважаються спеціальними або ексклюзивними права, що надані за результатами конкурсів (тендерів, процедур закупівель), інформація про проведення яких разом з критеріями відбору попередньо оприлюднювалася та була наявна у публічному доступі, можливість участі у таких конкурсах (тендерах, процедурах закупівель) не була обмежена та, якщо надання таких прав здійснювалося на основі об`єктивних критеріїв.

Рішенням 8 сесії 7 скликання Харківської міської ради від 14.09.2016 № 328/16 Про створення Комунального підприємства Харківський Дата Центр з метою належного інформаційного та програмно-комп`ютерного забезпечення міської ради та її виконавчих органів, створено Комунальне підприємства Харківський Дата Центр (яке в подальшому було перейменовано на Комунальне підприємство Централізована закупівельна організація Харківської міської ради).

Статутом підприємства (п. 3.1) передбачено напрямки діяльності підприємства, а саме:

1) накопичення, обробку, зберігання, передачу інформації з використанням передових інформаційних технологій для потреб Харківської міської ради, її виконавчих органів, самостійних підрозділів виконавчого комітету, установ та підприємств комунальної власності;

2) сприяння поширенню використання передових засобів накопичення, обробки, зберігання, передачі інформації (далі інформаційні бази) в Харківській міській раді, її виконавчих органах, самостійних підрозділах виконавчого комітету, установах та підприємствах комунальної власності;

3) надання інформації за запитами в порядку і в межах, визначених чинним законодавством;

4) навчання та консультування користувачів технічних та програмних інформаційних технологій;

5) розробку та впровадження програмних засобів інформаційних технологій, як власними силами, так і з залученням інших юридичних та фізичних осіб;

6) сприяння Харківській міській раді, її виконавчим органам, самостійним підрозділам виконавчого комітету, установам та підприємствам комунальної власності щодо придбання та використання технічних та програмних засобів інформаційних технологій;

7) обслуговування та супровід експлуатації технічних та програмних засобів інформаційних технологій, що перебувають та балансі Підприємства, переданих для експлуатації структурним підрозділам Харківської міської ради, її виконавчих органів, установам та підприємствам комунальної форми власності.

Отже, Комунальне підприємство Харківський Дата Центр є підприємством, яке створене для забезпечення потреб територіальної громади.

При цьому, КП Харківський Дата Центр також має право здійснювати діяльність на комерційній основі.

З аналізу матеріалів справи вбачається, що для задоволення суспільних потреб територіальної громади міста з відповідачем був укладений договір від 15.04.2021 № 1504/21.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства; сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами; сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Ст. 627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв діловою обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 1108 ЦК України особа, яка має виключне право дозволяти використання об`єкта права інтелектуальної власності (ліцензіар), може надати іншій особі (ліцензіату) дозвіл на використання цього об`єкта в певній обмеженій сфері (ліцензія на використання об`єкта права інтелектуальної власності).

Відповідно до ч. 1 ст. 1109 ЦК України за ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об`єкта права інтелектуальної власності визначеним способом способами) протягом певного строку на певній території, а ліцензіат зобов`язується вносити плату за використання об`єкта, якщо інше не встановлено договором.

Предметом ліцензійного договору, укладеного між КП "Харківський Дата Центр" та ТОВ "22 Венчурс" 15 квітня 2021 року, є невиключна ліцензія на комп`ютерну програму "муніципальний реєстр міста", що є об`єктом авторського права, виключні майнові права на яку належать ТОВ "22 Венчурс" на підставі Рішення ДП "Український інститут інтелектуальної власності" № 6067 від 14.04.2021 року.

При вирішенні справи суд враховую правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 21 липня 2021 року у справі № 904/5935/20, де Верховний Суд зазначив, що юридичні особи (підприємства, установи, організації) та їх об`єднання самостійно визначають приналежність до замовників у розумінні абз. 1 п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про публічні закупівлі".

Комунальні підприємства, як юридичні особи, у статутному капіталі яких комунальна частка акцій (часток, паїв) перевищує 50 %, і управління якими здійснює орган місцевого самоврядування, наділені обов`язковими ознаками замовника, визначеними п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про публічні закупівлі". Подібний висновок міститься у постановах Верховного Суду від 30.09.2020 у справі № 160/8475/19, від 29.10.2020 у справі № 120/1874/19-а, а тому вони враховуються при розгляді цієї справи в силу ч. 4 ст. 236 ГПК України.

Наведене узгоджується з позицією Мінекономіки, викладеній в листі № 3304-04/34929-06 від 04.06.2020: оскільки Закон не містить розмежування вартісних показників у залежності від походження коштів (бюджетні або власні), замовники у сфері керуються вартісними межами предмета закупівлі, визначеними у ст. 3 Закону, незалежно від джерела фінансування такої закупівлі.

Кошти Комунального підприємства не є приватними або такими, якими підприємство може розпоряджатися на власний розсуд, а ціна договору перевищує вартісну межу встановлену Законом України Про публічні закупівлі.

З аналізу матеріалів справи вбачається, КП Харківський Дата Центр також систематично визнавало себе замовником в розумінні Закону України Про публічні закупівлі, визначаючи саме так свій статус в системі закупівель Prozorro, що підтверджується наданою позивачем інформацією про закупівлі в системі публічних закупівель Prozorro, замовником в яких було КП Харківський Дата Центр. При цьому, ТОВ 22 Венчурс брало участь в публічних торгах, замовником в яких було КП Харківський Дата Центр.

Такими процедурами були:

- публічна закупівля № UA-2020-12-17-003939-b, де ТОВ 22 Венчурс визнано переможцем та укладено договір від 01.02.2021, ціною 491 000, 00 грн, яка в подальшому, відповідно до додаткової угоди № 2 від 19.01.2022, була збільшена до 580 272, 00 грн;

- публічна закупівля № UA-2020-12-17-002072-b, де ТОВ 22 Венчурс не визнано переможцем. При цьому, ТОВ 22 Венчурс брало участь в електронному аукціоні, що проводився відповідно до Закону України Про публічні закупівлі;

- публічна закупівля № UA-2021-12-31-000696-е, за результатами якої ТОВ 22 Венчурс визнано переможцем, а 21 лютого 2022 року між ТОВ 22 Венчурс та КП Харківський Дата Центр укладено договір № 2102/1-22 про надання послуг, ціною 5 020 000,00 грн.

- публічна закупівля № UA-2021-12-31-000417-a, де ТОВ 22 Венчурс визнано переможцем та укладено договір від 04.02.2022, ціною 466 000, 00 грн.

Таким чином, КП Харківський Дата Центр є замовником та зобов`язане було здійснювати закупівлю невиключної ліцензії на комп`ютерну програму муніципальний реєстр міста з застосуванням процедур, передбачених Законом України Про публічні закупівлі.

Згідно ч. 10 ст. 3 Закону України "Про публічні закупівлі" забороняється придбання товарів, робіт і послуг до/без проведення процедур закупівель/спрощених закупівель, визначених цим Законом та укладення договорів про закупівлю, які передбачають оплату замовником товарів, робіт і послуг до/без проведення процедур закупівель/спрощених закупівель, визначених цим Законом.

Згідно п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про публічні закупівлі", договір про закупівлю це господарський договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі та передбачає платне надання послуг, виконання робіт або придбання товару.

Згідно ч. 1, 3 ст. 41 Закону України Про публічні закупівлі договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Забороняється укладення договорів про закупівлю, що передбачають оплату замовником товарів, робіт і послуг до/без проведення процедур закупівель/спрощених закупівель, крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідно п.1 ч.1 ст. 43 Закону України Про публічні закупівлі договір про закупівлю є нікчемним у разі, якщо замовник уклав договір про закупівлю до/без проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі згідно з вимогами цього Закону.

Отже, позивач дійсно наділений обов`язковими ознаками замовника, визначеними п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про публічні закупівлі". При цьому, основною метою діяльності позивача полягає у задоволенні суспільних інтересів Харківської міської ради (належне інформаційне та програмно-комп`ютерне забезпечення міської ради та її виконавчих органів), а не отримання прибутку на промисловій та комерційній основі, на що помилково посилається відповідач.

Також необхідно зазначити, що відповідачем відповідно до вимог ст. 74 ГПК України не було доведено, що метою укладення спірного договору було отримання позивачем прибутку.

При цьому, суд зауважує, що жодних фактів або доказів, які б підтверджували, що зазначений договір укладено в рамках здійснення промислової або комерційної діяльності сторонами не надано. При цьому, позивач стверджує, що діяльність на промисловій або комерційній основі Комунальне підприємство Харківський Дата Центр ніколи не здійснювало.

Отже, договір від 15.04.2021 № 1504/21 є нікчемним, оскільки замовником укладено цей договір без проведення процедури закупівлі згідно з вимогами Закону.

Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

Правовідносини за нікчемним ліцензійним договором, на підставі якого відбулося фактичне користування позивачем ліцензією на комп`ютерну програму відповідача, за своїм змістом є кондикційними.

Згідно з ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17 (провадження № 12-182гс18) та від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17 (провадження № 14-32цс19) зроблено висновок, що предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України

За змістом приписів глав 82 і 83 ЦК України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Системне тлумачення абз. 1 ч. 1 ст. 216 ЦК України та п. 1 ч. 3 ст. 1212 ЦК України свідчить, що: (а) законодавець не передбачив можливість здійснення односторонньої реституції; (б) правила абзацу 1 частини першої статті 216 ЦК України застосовуються тоді, коли відбувається саме двостороння реституція; (в) в тому разі, коли тільки одна із сторін недійсного правочину здійснила його виконання, то для повернення виконаного підлягають застосуванню положення глави 83 ЦК України. Висновок щодо застосування норм права викладений у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 396/29/17).

Згідно ч.1 ст. 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Таким чином, ліцензійний договір № 1504/21 від 15.04.2021 є нікчемним, а одержане сторонами договору підлягає поверненню.

Оскільки договір є нікчемним з моменту його укладення, то фактичний користувач (ліцензіат, позивач) невиключною ліцензією на комп`ютерну програму відповідача, зобов`язаний сплатити ці кошти власнику на підставі ч. 1 ст. 1212 ЦК України.

Правові висновки про застосування ч. 1 ст. 1212 ЦК України до правовідносин щодо фактичного використання майна без достатньої підстави викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 629/4628/16-ц (провадження № 14-77цс18).

За ліцензійним договором ТОВ "22 Венчурс" (ліцензіатом) надано позивачу (ліцензіату) за ліцензійну винагороду (роялті) у сумі 610 000, 00 грн (п. 6.3, додаток №1) на строк п`ять років (п. 2.4,11 договору) невиключну ліцензію на комп`ютерну програму, з метою швидкого зв`язку між сайтами та/або довідниками з інформацією (п.2.1.)

Суд враховує, що початок користування ліцензією на комп`ютерну програму слід відрахувати з 01.05.2021. Отже, загальний строк користування (за період з 01.05.2021 по 14.04.2026 включно) становить 1810 днів. Враховуючи погоджену сторонами ціну договору вартість використання невиключної ліцензії становить 337,02 гривень на день. За період з 01.05.2021 (дата підписання акту приймання-передачі) по 01.12.2023 (дата ухвалення судового рішення), що становить 945 днів, загальна вартість використання невиключної ліцензії складає 318 483, 90 грн.

Дана сума, сплачена на виконання нікчемного договору не підлягає поверненню, оскільки використання ліцензії було спожито позивачем та не може бути повернуто в натурі.

Отже, позивачу підлягають поверненню грошові кошти за використання невиключної ліцензії в сумі 291516,10 грн (610 000, 00 318 483,90 = 291 516,10).

Щодо наданих відповідачами до суду науково-практичних висновків щодо застосування деяких положень законодавства про публічні закупівлі стосовно об`єкта права інтелектуальної власності, суд зазначає, що в наданих відповідачем низки судових рішень, наводяться роз`яснення щодо діяльності підприємств на промисловій чи комерційній основі та в зазначених рішеннях відповідачами не доведено факту бюджетного фінансування, так як фінансування підприємства здійснювалось виключно за кошти отримані від господарської діяльності. А, отже, посилання відповідачів на дану судову практику, при розгляду даного спору судом не береться до уваги.

У відповідності до 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 1, 5 ст. 236 ГПК України).

Щодо інших аргументів сторін, суд зазначає, що вони були досліджені у судовому засіданні та не наводяться в рішенні суду, позаяк не покладаються судом в основу цього судового рішення, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, рішення від 10.02.2010).

Враховуючи викладене, позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору за позовом покладаються на сторін пропорційно задоволеним позовним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись ст. 61, 124, 129 Конституції України, ст. 4, 11, 12, 13, 73, 74, 76, 77, 86, 123, 129, 177, 180, 183, 232, 233, 236, 238, 240, 241, 242, 256 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «22 Венчурс» (код 39474742, адреса: 01024, м. Київ, вул. Басейна, 5Б) на користь Комунального підприємства «Централізована закупівельна організація Харківської міської ради» (код 40848524, адреса: 61052, м. Харків, вул. Конторська, буд. 35) заборгованість у розмірі 291516, 10 грн, судовий збір в сумі 4 372, 74 грн.

Видати наказ після набраннярішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст. 256, 257 ГПК України.

Позивач: Комунальне підприємство «Централізована закупівельна організація Харківської міської ради» (код 40848524; адреса: 61052, м. Харків, вул. Конторська, буд. 35);

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «22 Венчурс» (код 39474742; адреса: 01024, м. Київ, вул. Басейна, 5Б);

Третя особа: Харківська міська рада (61003, м. Харків, пл. Конституції, 7).

Повнерішення складено 11.12.2023

СуддяР.М. Аюпова

справа № 922/3013/23