Постанова

від 20.02.2024 по справі 922/3013/23

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2024 року м. Харків Справа № 922/3013/23

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Радіонова О.О., суддя Медуниця О.Є.

секретар судового засідання Семченко Ю.О.

за участю представників сторін:

позивача - Бубеніна Л.А. (в залі суду) самопредставництво, Повелиця Г.В. (в залі суду) самопредставництво

відповідача - Томкіна О.О. (поза межами приміщення суду) керівник, Яковлєва Л.В. (поза межами приміщення суду) - Ордер АІ №1402653 від 30.05.2023.

третьої особи - не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Комунального підприємства "Централізована закупівельна організація Харківської міської ради" (вх.№2861Х/3) та апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "22 Венчурс" (вх.№2886Х/3) на рішення Господарського суду Харківської області від 01.12.2023 у справі №922/3013/23 (суддя Аюпова Р.М., повний текст рішення підписано 11.12.2023)

за позовом Комунального підприємства "Централізована закупівельна організація Харківської міської ради", м.Харків

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Харківська міська рада, м.Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю "22 Венчурс", м.Київ

про стягнення коштів в розмірі 610.000, 00 грн

ВСТАНОВИВ:

Позивач - КП "Централізована закупівельна організація Харківської міської ради" звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "22 Венчурс", про стягнення заборгованості у розмірі 610.000,00 грн за ліцензійним договором №1504/21 від 15.04.2021. Також позивач просить суд покласти на відповідача судові витрати.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 10.12.2023 у задоволенні позову відмовлено частково. Стягнуто з ТОВ « 22 Венчурс» на користь КП «Централізована закупівельна організація Харківської міської ради» заборгованість у розмірі 291.516,10 грн, судовий збір в сумі 4.372,74 грн.

Позивач із вказаним рішенням суду першої інстанції частково не погодився та звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог і прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю. Обгрунтовуючи апеляційну скаргу позивач зазначає, що в цій частині рішення суду першої інстанції не відповідає фактичним обставинам справи.

Доводи апеляційної скарги зводяться до наступного:

- судом першої інстанції зроблено помилковий висновок щодо будь-якого споживання КП Харківський дата Центр (після перейменування КП ЦЗО ХМР) ліцензії на комп`ютерну програму Муніципальний реєстр міста, оскільки таке використання було неможливим, фактично програма не використовувалась та не могла використовуватись, що підтверджується встановленими судом обставинами;

- суд не взяв до уваги, що синхронізація Комп`ютерної програми Муніципальний реєстр міста з міськими реєстрами, а також з системою електронної взаємодії державних електронних інформаційних ресурсів Трембіта - відсутня і єдиним реєстром, з яким було синхронізовано програму Муніципальний реєстр міста Харкова є реєстр багатодітних сімей. Отже вказана комп`ютерна програма не могла виконувати заявлені функції, адже мала синхронізацію лише з одним реєстром і фактично придатна тільки для дублювання доступу до нього без жодного корисного результату;

- у складі програмного продукту Муніципальний реєстр міста відсутня комплексна система захисту інформації, що додатково свідчить про неможливість використання такої програми;

- судом не взято до уваги надану позивачем низку доказів на підтвердження відсутності використання та відсутності можливості використання Комп`ютерної програми Муніципальний реєстр міста і які знаходяться в матеріалах справи, зокрема довідку КП «ЦЗО ХМР» від 27.09.2023 №977/0/960-23, листи Департаменту соціальної політики Харківської міської ради від 21.09.2023 №1138/0/147-23, Департаменту цифрової трансформації Харківської міської ради від 25.09.2023 №1159/0/580-23, Департаменту реєстрації Харківської міської ради від 26.09.2023 №2388/0/50-23, Департаменту адміністративних послуг та споживчого ринку Харківської міської ради від 27.09.2023 №470/0/504-23, що свідчить про безпідставність отримання грошей відповідачем за таку програму, внаслідок чого грошові кошти підлягають поверненню в повному обсязі;

- невірне застосування судом першої інстанції ч.1 ч.5 ст. 216 Цивільного кодексу України, якими передбачено що недійсний правочин не створює юридичних наслідків крім тих, що пов`язані з його недійсністю;

- позивач належним чином довів неможливість використання програмного забезпечення Муніципальний реєстр міста, тому вартість одержаного програмного продукту за нікчемним договором дорівнює нулю і підлягає поверненню в повному обсязі;

- тривалий час судового розгляду може сам по собі бути підставою для відмови в задоволенні позовних вимог, що є самостійною підставою для скасування рішення в частині відмови в задоволенні позову.

Відповідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.12.2023 сформовано склад колегії суддів Східного апеляційного господарського суду: головуючий суддя Істоміна О.А., судді Медуниця О.Є., Радіонова О.О.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 27.12.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Комунального підприємства "Централізована закупівельна організація Харківської міської ради"; встановлено строк до 22.01.2024 (включно) для учасників справи для подання відзиву на апеляційну скаргу до канцелярії суду разом з доказами його (доданих до нього документів) надсилання іншим учасникам справи в порядку ч.2ст.263 Господарського процесуального кодексу України; запропоновано учасникам справи до 22.01.2024 (включно) надати до суду заяви, клопотання та заперечення (у разі наявності), з доказами надсилання їх копії та доданих до них документів інших учасникам справи в порядку ч.4 ст.262 Господарського процесуального кодексу України. Призначено справу до розгляду на 20.02.2024. Явку сторін визнано не обов`язковою.

Відповідач ТОВ 22 Венчурс надав відзив на апеляційну скаргу позивача, в якому навів свою позицію по справі та аргументи з приводу непогодження з доводами апеляційної скарги КП "Централізована закупівельна організація Харківської міської ради". Так, відповідач зазначає, що апеляційна позиція позивача сформульована некоректно і неточно, без врахування ст.275 ГПК України, що унеможливлює визначити зміст дійсних апеляційних вимог КП «ЦЗО ХМР». Доводи позивача щодо невикористання ліцензованої комп`ютерної програми «Муніципальний реєстр міста Харкова» є суперечливими, неоднозначними та непереконливими, чим вводять суд в оману щодо фактичних обставин цієї справи, а докази, що надані на підтвердження такого «невикористання» не є згідно зі ст.76 ГПК України належними доказами у цій справі. Позивач заперечує проти одержання ліцензії за Ліцензійним договором, адже зводить її вартість до нуля гривень та нівелює тим самим свої ж позовні вимоги про стягнення коштів у розмірі 610.000,00 грн, які сплатив за одержану ліцензію. В матеріалах справи відсутні докази «неможливості використання ліцензії на програмний продукт», про які зазначає позивач. І юридична, і фактична можливість використання Комп`ютерної програми «Муніципальний реєстр міста» підтверджується самим юридичним фактом надання відповідно до Ліцензійного договору права (повноваження) на використання цього програмного продукту. Відповідно до умов Ліцензійного договору та фактичних обставин цієї справи позивач, підписавши Ліцензійний договір та акт приймання-передачі від 01.05.2021, здобув юридичну та фактичну можливість користуватися наданою ліцензію на Програмне забезпечення, у зв`язку з чим твердження позивача про неможливість його використання не відповідає фактичним обставинам цієї справи. Твердження позивача про неможливість використання програмного продукту «Муніципальний реєстр міста» через відсутність у її складі комплексної системи захисту інформації (КСЗІ), є безпідставним, оскільки КСЗІ не повинно було і не могло бути у складі цього програмного продукту. Кр

В свою чергу, відповідач ТОВ 22 Венчурс, із вказаним рішенням суду першої інстанції також не погодився та звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 01.12.2023 у справі №922/3013/23 повністю та прийняти нове рішення про відмову в позові КП «Централізована закупівельна організація Харківської міської ради» про стягнення з ТОВ « 22 Венчурс» 610.000,00 грн повністю, судові витрати покласти на КП «Централізована закупівельна організація Харківської міської ради». Обгрунтовуючи апеляційну скаргу відповідач зазначає, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необгрунтованим, висновки суду не відповідають встановленим обставинам справи, суд неправильно застосував норми матеріального права та порушив норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Доводи апеляційної скарги відповідача зводяться до наступного:

- суд неправильно застосував норми матеріального права у сфері публічних закупівель, що призвело до невірного висновку суду про нікчемність Ліцензійного договору, такий висновок не відповідає обставинам справи;

- суд першої інстанції не застосував статтю 13 ЦК України, ст.ст. 3 і 12 ЦК України та не взяв до уваги обов`язкову судову практику їх застосування. Ціна Ліцензійного договору була погоджена його сторонами і зафіксована в Протоколі погодження договірної ціни і закупівля ліцензії відбувалася за вільними, а не державними регульованими цінами. Таким чином, висновок суду про нікчемність Ліцензійного договору є помилковим, не відповідає установленим обставинам справи та зроблений унаслідок неправильного застосування норм матеріального права;

- суд не надав жодної оцінки обставинам зловживання позивачем своїм правом на звернення до суду у вигляді його суперечливої поведінки. Так на переддоговірному етапі надання згідно з п.8.5. Ліцензійного договору позивач запевнив та гарантував законність своїх дій на укладання договору, потім - беззаперечне користування ліцензією на комп`ютерну програму за дійсним договором, пізніше - звернення з пропозицією припинити його дію за взаємною згодою сторін, і після цього відмова від усіх своїх запевнень, гарантій і юридично значущих дій, подання безпідставного позову;

- суд першої інстанції застосував до спірних правовідносин статтю 1212 Цивільного кодексу України, яка не підлягала застосуванню, оскільки кошти, що сплачені позивачем за Ліцензійним договором, одержані відповідачем на належній правовій підставі. Стягнення з відповідача «заборгованості», як її іменував суд у резолютивній частині рішення, є незаконним, як і сам розрахунок стягненої «заборгованості». Відповідач не має невиконаних зобов`язань перед позивачем за Ліцензійним договором. Факт його обопільного виконання встановлений судом;

- суд першої інстанції здійснив розрахунок «заборгованості» самостійно (без залучення кваліфікованого спеціаліста), із застосуванням звичайних арифметичних дій, не пославшись при цьому на жодний документ (акт), який визначає саме такий спосіб розрахунку, без проведення незалежної оцінки майнових прав, вартість яких могла бути відшкодована у разі правомірного застосування статті 216 ЦК України, а відтак - з грубим порушенням норм матеріального права: статті 216 ЦК України, Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльності в Україні», Національного стандарту №1 і Національного стандарту №4;

- суд першої інстанції не з`ясував та не врахував тієї обставини, що оплата за Ліцензійним договором (роялті) була здійснена за надання права на використання об`єкта інтелектуальної власності комп`ютерної програми, а не за його використання (Розділ 6 Ліцензійного договору).

Відповідно до витягу з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 27.12.2023 у справі №922/3013/23 заяву передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Радіонова О.О., суддя Медуниця О.Є.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 11.01.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "22 Венчурс"; встановлено строк до 29.01.2024 (включно) для учасників справи для подання відзиву на апеляційну скаргу до канцелярії суду разом з доказами його (доданих до нього документів) надсилання іншим учасникам справи в порядку ч.2ст.263 Господарського процесуального кодексу України; запропоновано учасникам справи до 29.01.2024 (включно) надати до суду заяви, клопотання та заперечення (у разі наявності), з доказами надсилання їх копії та доданих до них документів інших учасникам справи в порядку ч.4 ст.262 Господарського процесуального кодексу України. Призначено справу до розгляду 20.02.2024. Явку сторін визнано не обов`язковою.

Враховуючи те, що апеляційні скарги КП "Централізована закупівельна організація Харківської міської ради" та ТОВ "22 Венчурс" стосуються однієї і тієї ж справи, між тими ж сторонами, предметом оскарження є рішення Господарського суду Харківської області від 01.12.2023 у справі №922/3013/23, колегія суддів вважає доцільним об`єднати зазначені скарги в одне апеляційне провадження для їх сумісного розгляду.

15.01.2024 (тобто в межах встановленого строку) позивач подав відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 01.12.2023 у справі №922/3013/23 в частині відмови в задоволенні позову і прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю, апеляційну скаргу ТОВ « 22 Венчурс» залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову без змін, судові витрати покласти на відповідача. За результатами розгляду позивач не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги відповідача, оскільки остання не спростовує висновків суду першої інстанції про задоволення позовних вимог, а рішення суду в частині задоволення позовних вимог є законним та обґрунтованим.

07.02.2024 через підсистему Електронний суд на адресу Східного апеляційного господарського суду від Харківської міської ради надійшов відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому третя особа по справі просить апеляційну скаргу ТОВ « 22 Венчурс» на рішення Господарського суду Харківської області від 01.12.2023 по справі №922/3013/23 залишити без задоволення. Так, третя особа по справі зазначає, що діяльність КП «Харківський Дата Центр» не заснована на комерційній чи промисловій основі, оскільки покликана задовольнити потреби Харківської міської ради, її виконавчого комітету, комунальних підприємств та організацій, а тому відповідач не вірно трактує норми закону та роз`яснення уповноважених органів державної влади щодо визначення комерційної діяльності та діяльність комунальних підприємств. Судом вірно було встановлено, що КП «Харківський Дата Центр» є підприємством, яке створене для забезпечення потреб Харківської територіальної громади, позивач систематично, та самостійно визнавав себе замовником відповідно до Закону України «Про публічні закупівлі», оскільки проводив процедури відкритих торгів у випадку виникнення потреби у закупівлі товарів та послуг, що було підтверджено позивачем під час судового засідання та встановлено судом. Суд дійшов правильно висновку, що договір від 15.04.2021 №1504/21 є нікчемним, оскільки його підписання відбулося із порушенням вимог чинного законодавства про публічні закупівлі. Однак, судом було невірно встановлено обставини в частині використання позивачем ліцензії на Комп`ютерну програму «Муніципальний реєстр міста» за період з 01.05.2021 по 01.12.2023 за договором та не було взято до увагу, що програма «Муніципальний реєстр міста» жодного дня не використовувалася за своїм призначенням та протягом строку з дати підписання договору і до дня винесення рішення судом першої інстанції не була введена в експлуатацію. Суд також не взяв до уваги подані позивачем докази у вигляді листів від Департаментів Харківської міської ради, які виступають безпосередніми виконавцями та використан

Крім того, Харківська міська рада просить поновити строк на подання відзиву на апеляційну скаргу, обгрунтовуючи тим, що в умовах воєнного стану в Україні в Юридичному департаменті Харківської міської ради існує значний кадровий дефіцит (у штаті Департаменту 71 посада, з яких на цей час працюють лише 19 осіб, з іншими у зв`язку з відсутністю фінансування призупинені трудові відносини до закінчення воєнного стану або працівники перебувають у відпустці за власний рахунок, декілька осіб перебувають на військовій службі), що унеможливило підготовку та надання відзиву у строк встановлений судом

Розглянувши клопотання Харківської міської ради про поновлення строку на подання відзиву на апеляційну скаргу, судова колегія зазначає про таке.

Судова колегія зазначає, що відповідно до частин 1, 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом апеляційної інстанції в ухвалі про відкриття апеляційного провадження; відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Статтею 118 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі статтею 119 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Враховуючи наведені у відзиві обставини щодо поновлення процесуального строку для подання відзиву на апеляційну скаргу, незначне прострочення, а також з метою забезпечення встановленого п.1 ст.6 ратифікованої Україною Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини 1950 року права на ефективний доступ до суду та гарантій щодо належності перегляду судової справи, встановлення і дослідження обставин, колегія суддів дійшла висновку про можливість задоволення клопотання третьої особи та поновлення їй процесуального строку для подання відзиву на апеляційну скаргу.

У судовому засіданні 20.02.2024 представники позивача та представник відповідача підтримали свої позиції по справі.

Харківська міська рада не направила свого представника для участі в судовому засіданні.

Згідно з частиною 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до частини дванадцятої статті 270 Господарського процесуального кодексу України, неявка сторін, або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши в судовому засіданні доповідь судді-доповідача, розглянувши матеріали справи, доводи в обґрунтування апеляційних скарг, в межах вимог, передбачених ст.269 ГПК України, заслухавши представників присутніх сторін, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

14.09.2016 рішенням 8 сесії 7 скликання Харківської міської ради від №328/16 з метою належного інформаційного та програмно-комп`ютерного забезпечення міської ради та її виконавчих органів, керуючись ст.ст.56, 78 Господарського кодексу України, ст.87 Цивільного кодексу України, на підставі ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», керуючись ст.59 зазначеного Закону було створено Комунальне підприємство Харківський Дата Центр.

15.04.2021 між Комунальним підприємством "Харківський Дата Центр" (Ліцензіат по договору, позивач по справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю "22 Венчурс" (Ліцензіар по договору, відповідач по справі) укладено Ліцензійний договір №1504/21 (договір), відповідно до умов якого Ліцензіар в порядку та умовах, визначених цим договором, надає Ліцензіату невиключну ліцензію на комп`ютерну програму, з метою швидкого зв`язку між сайтами та/або довідниками з інформацією, а Ліцензіат сплачує ліцензійну винагороду (роялті) в порядку та на умовах, визначених договором.

Іншими умовами договору сторони визначили наступне:

- комп`ютерна програма (також програмне забезпечення) об`єкт авторського права Ліцензіара, Комп`ютерна програма Муніципальний реєстр міста (далі Комп`ютерна програма МРМ), виключні майнові права на яку належать Ліцензіару на підставі договору про відчуження майнових прав на програмне забезпечення від 04.01.2021 (укладеним між Ліцензіаром та автором комп`ютерної програми) та Рішення про реєстрацію договору відчуження майнових прав від 14.04.2021 №6067, та в якості якої розуміється комп`ютерна програма в цілому та всі її компоненти окремо, зокрема: набір інструкцій у вигляді слів, цифр, кодів, схем, символів чи у будь-якому іншому вигляді, виражених у формі, придатній для зчитування комп`ютером, які приводять його в дію для досягнення певної мети або результату, база даних комп`ютерної програми: технічна документація, ліцензії на використання об`єкта права інтелектуальної власності (п. 1.1);

- предмет закупівлі за цим договором: код ДК 021-2015-48210000-3 Пакети мережевого програмного забезпечення (отримання невиключної ліцензії на комп`ютерну програму Муніципальний реєстр міста) (п. 2.2);

- поставка програмного забезпечення та передання технічної документації, додаткової документації та інших матеріалів здійснюється на підставі акту приймання-передачі (п. 4.1);

- строк поставки програмного забезпечення: до 01.05.2021(п. 4.2);

- місце поставки програмного забезпечення: 61052, Україна, Харківська область, місто Харків, вул. Конторська, 35 (п. 4.3);

- передання програмного забезпечення оформлюється шляхом підписання сторонами та скріплення печатками видаткової накладної на передачу програмного забезпечення (п. 4.4);

- ціна договору складається з розміру винагороди, сплаченої Ліцензіатом на користь Ліцензіара за поставку програмного забезпечення протягом усього строку дії договору (п. 6.1);

- винагорода, що сплачується Ліцензіатом за цим договором, не підлягає оподаткуванню ПДВ згідно із законодавством України на підставі пп. 196.1.6 п. 196.1 ст. 196 ПК України із змінами (п.6.2).

- розмір винагороди за поставку програмного забезпечення погоджений сторонами у протоколі погодження договірної ціни, що є невід`ємною частиною цього договору (додаток № 1) складає 610.000,00 грн без ПДВ. Винагорода за поставку програмного забезпечення сплачується до 31.12.2021 (п. 6.3).

Згідно інформаційної довідки Муніципальний реєстр міста це багаторівнева єдина інтегрована електронна система взаємодії інформаційних баз (систем) виконавчих органів Харківської міської ради на основі реєстру територіальної громади міста Харкова та Єдиного адресного реєстру міста Харкова. Муніципальний реєстр міста Харкова здійснює взаємодію з інформаційними базами (системами) виконавчих органів Харківської міської ради за 4 напрямками:

- демографічна складова: налагодження інтероперабельності з міськими реєстрами на основі відомостей про фізичних осіб через прив`язку до запису про неї, що міститься в реєстрі територіальної громади міста Харкова;

- геопросторова складова: налагодження інтероперабельності з міськими реєстрами на основі відомостей про об`єкт нерухомого майна (або будь-який сталий об`єкт у просторі) через прив`язку до його адреси на основі єдиного адресного реєстру міста Харкова;

- складова взаємодії: налагодження інтероперабельності з міськими платформами публічних послуг та прив`язки активності користувачів до відомостей про них, що містяться у підключених до муніципального реєстру міста Харкова інформаційних мереж;

- складова комунальних обслуговуючих компаній: налагодження інтероперабельності з інформаційними базами міських комунальних підприємств, що надають послуги населенню на основі відомостей, що містяться про фізичних осіб/об`єктів нерухомості у муніципальному реєстрі міста Харкова.

За допомогою програми Муніципальний реєстр міста Харкова має здійснюватися інтеграція всіх інформаційних баз (систем) виконавчих органів Харківської міської ради з системою електронної взаємодії державних електронних інформаційних ресурсів Трембіта.

01.05.2021 на виконання договору сторони склали акт приймання-передачі комп`ютерної програми Муніципальний реєстр міста та іншої документації, згідно якого Ліцензіаром ТОВ 22 Венчурс передано, а Ліцензіатом КП Харківський Дата Центр прийнято технічне завдання - 1 альбом, опис функціоналу - 1 альбом, керівництво користувача - 1 альбом, оригінальний носій з програмним забезпеченням - комп`ютерна програма Муніципальний реєстр міста - 1 флешка.

Ліцензіат КП Харківський Дата Центр здійснив оплату за отриманий продукт декількома платежами, а саме:

- 02.07.2021 на суму 140.000,00 грн, відповідно до платіжної інструкції №1874;

- 22.07.2021 на суму 170.000,00 грн, відповідно до платіжної інструкції №1898;

- 02.08.2021 на суму 150.000,00 грн, відповідно до платіжної інструкції №1913;

- 26.08.2021 на суму 150.000,00 грн.

Рішенням Харківської міської ради від 25.01.2023 №329/23 КП Харківський Дата Центр перейменовано на КП Централізована закупівельна організація Харківської міської ради внаслідок чого було затверджено і зареєстровано нову редакцію статуту КП Централізована закупівельна організація Харківської міської ради.

За твердженням позивача Комп`ютерна програма МРМ ним ніколи не використовувалась, на підтвердження чого він надав довідку №977/0/960-23 від 27.09.2023, згідно якої на даний час використання програмного забезпечення Муніципальний реєстр міста не розпочато, за період з 01.05.2021 по 27.09.2023 зазначену комп`ютерну програму в експлуатацію не введено. Не можливість використання комп`ютерної програми МРМ позивач пов`язує з:

- відсутністю комплексної системи захисту інформації, що містить персональні дані фізичних осіб та відсутністю інтеграції з іншими необхідними програмними продуктами;

- інформаційний ресурс Муніципальний реєстр міста так і не було синхронізовано з іншими базами даних, а отже свою функцію він виконувати не міг.

Для з`ясування питання щодо використання Комп`ютерної програми МРМ позивач звертався до Департаментів Харківської міської ради, які виступають безпосередніми виконавцями та використання програми, за результатами чого отримав відповіді, що означена комп`ютерна програма не використовується та не використовувалась, а саме:

- 21.09.2023 Департамент соціальної політики Харківської міської ради листом №1138/0/147-23 (вх.№1009//958-23 від 21.09.2023) повідомив, що ані Департамент, ані Управління соціального захисту населення адміністрацій районів Харківської міської ради доступу до комп`ютерної програми не мали, у зв`язку з чим дана програма не використовувалась в минулому та не використовується на теперішній час;

- 25.09.2023 Департамент цифрової трансформації Харківської міської ради листом №1159/0/580-23 повідомив, що комп`ютерна програма МРМ не використовується та не використовувалась в безпосередній діяльності департаменту;

- 26.09.2023 Департамент реєстрації Харківської міської ради листом №2388/0/50-23 повідомив, що комп`ютерна програма МРМ не використовувалась у діяльності департаменту в період з 01.05.2021 по теперішній час;

- 27.09.2023 Департамент адміністративних послуг та споживчого ринку Харківської міської ради листом №470/0/504-23 повідомив, що комп`ютерна програма МРМ не запроваджувалась.

12.06.2023 в порядку досудового врегулювання спору позивач направив відповідач вимогу №261/0/960-23 про повернення безпідставно набутих коштів, відповіді на яку не отримав.

06.07.2023 позивач КП ЦЗО ХМР звернувся до господарського суду з позовом до ТОВ "22 Венчурс" про стягнення заборгованості у розмірі 610.000,00 грн за Ліцензійним договором №1504/21 від 15.04.2021, обгрунтовуючи позовні вимоги тим, що закупівлю Комп`ютерної програми МРМ було здійснено без застосування процедур, передбачених Законом України Про публічні закупівлі, що дає підстави вважати вказаний договір нікчемним, отже всі перераховані за спірним договором грошові кошти, є безпідставно набутими та підлягають поверненню в повному обсязі відповідачем позивачу.

В свою чергу відповідач проти позову заперечував, зауважив, що до отримання ним вимоги про повернення безпідставно набутих грошей (12.06.2023), позивач звернувся до нього із пропозицію про укладання додаткової угоди про розірвання договору за згодою сторін (лист КП «ЦЗО ХМР» №70/0/960-23 від 01.05.2023) і на момент отримання вимоги ТОВ « 22 Венчурс» вже надало відповідь про те, що не заперечує проти припинення Ліцензійного договору (лист ТОВ « 22 Венчурс» №10/05від 10.05.2023). Крім того, спірний договір укладений в формі запропонованій самим позивачем, на його виконання між сторонами 01.05.2021 було підписано відповідний акт приймання-передачі Комп`ютерної програми Муніципальний реєстр міста, підписаний обома сторонами без зауважень. Протягом двох років позивач не звертався до відповідача з приводу функціональності означеної програми.

Господарський суд, приймаючи оскаржуване рішення, визнав спірний договір №1504/21 від 15.04.2021 нікчемним з огляду на те, що закупівлю Комп`ютерної програми МРМ було здійснено без застосування процедур, передбачених Законом України Про публічні закупівлі. Визнаючи договір нікчемним з моменту його укладення, суд зазначив, що у відповідача з`явився обов`язок сплатити кошти власнику на підставі ч.1 ст 1212 ЦК України у сумі 291.516,10 грн. Саме на цю суму суд задовольнив позовні вимоги, розрахувавши, що саме ця сума підлягає поверненню за невикористання невиключної ліцензії. В іншій частині на суму 318.483,90 грн суд відмовив в задоволенні, зазначивши що сплачена сума на виконання нікчемного договору не підлягає поверненню, оскільки використання ліцензії було спожито позивачем та не може бути повернуто в натурі.

Надаючи кваліфікацію спірних правовідносин, суд апеляційної інстанції не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог в означеній частині з огляду на наступне.

Частиною 1 статті 16 Цивільного Кодексу України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч.1 ст. 626 ЦК України).

Ст. 627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв діловою обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 526 Цивільного Кодексу України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Виконання зобов`язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов`язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов`язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного Кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до пункту 2 частини першої та частини 2 статті 1107 Цивільного Кодексу України, розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності здійснюється, зокрема, на підставі ліцензійного договору.

Договір щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності укладається у письмовій формі.

Частиною 1 та 2 статті 1108 Цивільного Кодексу України встановлено, що особа, яка має виключне право дозволяти використання об`єкта права інтелектуальної власності (ліцензіар), може надати іншій особі (ліцензіату) письмове повноваження, яке надає їй право на використання цього об`єкта в певній обмеженій сфері (ліцензія на використання об`єкта права інтелектуальної власності).

Ліцензія на використання об`єкта права інтелектуальної власності може бути оформлена як окремий документ або бути складовою частиною ліцензійного договору.

Ліцензія на використання об`єкта права інтелектуальної власності може бути виключною, одиничною, невиключною, а також іншого виду, що не суперечить закону.

Відповідно до частини 1 та 3 статті 1109 Цивільного Кодексу України, за ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об`єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог цього Кодексу та іншого закону.

У ліцензійному договорі визначаються вид ліцензії, сфера використання об`єкта права інтелектуальної власності (конкретні права, що надаються за договором, способи використання зазначеного об`єкта, територія та строк, на які надаються права, тощо), розмір, порядок і строки виплати плати за використання об`єкта права інтелектуальної власності, а також інші умови, які сторони вважають за доцільне включити у договір.

Частиною 1 статті 1110 Цивільного Кодексу України передбачено, що ліцензійний договір укладається на строк, встановлений договором, який повинен спливати не пізніше спливу строку чинності виключного майнового права на визначений у договорі об`єкт права інтелектуальної власності.

В даному випадку між сторонами по справі було укладено саме ліцензійний договір, на виконання якого Ліцензіаром передано Ліцензіату технічне завдання - 1 альбом, опис функціоналу - 1 альбом, керівництво користувача - 1 альбом, оригінальний носій з програмним забезпеченням - Комп`ютерна програма Муніципальний реєстр міста - 1 флешка, про що складено відповідний акт приймання-передачі від 01.05.2021.

В період з 02.07.2021 по 26.08.2021 Ліцензіат КП Харківський Дата Центр здійснив повну оплату за отриманий продукт декількома платежами в загальній сумі 610.000, 00 грн.

Відповідно до рішення Харківської міської ради №329/23 від 25.01.2023 Комунальне підприємство Харківський Дата Центр перейменовано на Комунальне підприємство Централізована закупівельна організація Харківської міської ради.

Звертаючись до господарського суду з позовною заявою, позивач просить стягнути з відповідача грошові кошти в сумі 610.000,00 грн, передані ним підприємству відповідача за спірним Ліцензійним договором з огляду на те, що Комп`ютерна програма МРМ так і не почала використовуватись позивачем, отже грошові кошти набуті позивачем безпідставно.

В якості доказів неспоживання ліцензії на комп`ютерну програму позивач наводить: довідку КП «ЦЗО ХМР» від 27.09.2023 №977/0/960-23, листи Департаменту соціальної політики Харківської міської ради від 21.09.2023 №1138/0/147-23, Департаменту цифрової трансформації Харківської міської ради від 25.09.2023 №1159/0/580-23, Департаменту реєстрації Харківської міської ради від 26.09.2023 №2388/0/50-23, Департаменту адміністративних послуг та споживчого ринку Харківської міської ради від 27.09.2023 №470/0/504-23.

Проте, колегія суддів зазначає, що інформація зазначена у цих документах, суперечить інформації, яка зазначена в інших документах КП «ЦЗО ХМР», які є в матеріалах справи, а саме:

- листу КП «ЦЗО ХМР» від 01.05.2023 №70/0/960-23, в якому позивач зазначив, що на балансі комунального підприємства знаходиться Комп`ютерна програма «Муніципальний реєстр міста», право користування якою визначено Ліцензійним договором №1504/21 від 15.04.2021, укладеним між КП «Харківський Дата Центр» та ТОВ « 22 Венчур» . Після зміни назви КП «Харківський Дата Центр» та внесення змін до його Статуту КП «ЦЗОХМ» залишається стороною вищевказаного Ліцензійного договору, оскільки зміна назви юридичної особи не тягне за собою правонаступництва i немає наслідком появи нового учасника цивільних відносин. У з в`язку зі зміною основного виду діяльності необхідність у продовженні Користування програмою «Муніципальний реєстр міста» у КП «ЦЗОХМР» відсутня». З огляду на вище зазначене позивач повідомляє про припинення використання Комп`ютерної програми «Муніципальний реєстр міста» і пропонує укласти додаткову угоду про припинення Договору, враховуючи відсутність об`єктивної необхідності в цьому програмному продукті КП ЦЗО ХМР.

- поясненням КП «ЦЗО ХМР» від 27.09.2023 №982/0/960-23, де КП «ЦЗО ХМР» зазначив, що програму «Муніципальний реєстр міста» станом на момент відключення було синхронізовано тільки з програмним забезпеченням «Єдиний електронний реєстр багатодітних сімей міста Харкова» та інформаційно телекомунікаційною системою МійХарків.

Наведені докази свідчать про те, що Комп`ютерна програма «Муніципальний реєстр міста Харкова» все таки була запущена у роботу, тобто використовувалася, що спростовує твердження позивача про невикористання отриманого продукту за ліцензійним договором.

Водночас жодних належних підтверджуючих документів, які засвідчують припинення права користування цією програмою, - позивачем не надано ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції.

Таким чином, доводи позивача щодо невикористання ліцензованої Комп`ютерної програми «Муніципальний реєстр міста Харкова» не можуть вважатись переконливими та беззаперечними. В матеріалах справи відсутні докази неможливості використання ліцензії на програмний продукт, про які зазначає позивач.

Крім того, слід зауважити, що юридична, і фактична можливість використання Комп`ютерної програми МРМ підтверджується самим юридичним фактом надання відповідно до Ліцензійного договору права (повноваження) на використання цього програмного продукту, визначеним сторонами в спірному договорі, а саме:

- згідно пп.3.1.1. Ліцензійного договору позивачу надане право використовувати Комп`ютерну програму відповідно до її функціональних можливостей, визначених Технічною документацією та умов (вимог, заборон) цього Договору;

- згідно п.4.1. Ліцензійного договору поставка Програмного забезпечення та передання Технічної документації, додаткової документації та інших матеріалів здійснюється на підставі акту приймання-передачі (акт приймання-передачі від 01.05.2021в матеріалах справи);

- згідно п.4.7. Ліцензійного договору передання Програмного забезпечення не передбачає інсталяцію та його налаштування для кінцевого використання. Ліцензіат встановлює Програмне забезпечення самостійно згідно з Технічною документацією та надає право доступу до репозитарєів коду та систем розгортання коду;

- згідно п.4.10. закріплено, що Ліцензіат із підписанням цього Договору погоджується з тим, що Програмне забезпечення передане йому у використання у робочому стані.

Таким чином, з врахуванням наведених умов, які визнали самі сторони, та фактичних обставин цієї справи, позивач, підписавши Ліцензійний договір та акт приймання передачі від 01.05.2021, здобув юридичну та фактичну можливість користуватися наданою ліцензію на Програмне забезпечення, що спростовує твердження позивача про неможливість його використання.

Щодо твердження позивача про неможливість використання програмного продукту «Муніципальний реєстр міста» через відсутність у її складі комплексної системи захисту інформації (КСЗІ), колегія суддів зазначає, що в даному випадку КСЗІ не було передбачено умовами спірного договору, і не могло бути у складі цього програмного продукту.

Так, відповідно до ст.1 Закону України «Про захист інформації в інформаційно телекомунікаційних системах» №80/94-ВР від 05.07.1994 (в редакції, чинній станом на час підписання Ліцензійного договору) комплексна система захисту інформації це взаємопов`язана сукупність організаційних та інженерно-технічних заходів, засобів і методів захисту інформації.

Згідно з п.2 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з надання послуг у галузі криптографічного захисту інформації (крім послуг електронного цифрового підпису) та технічного захисту інформації за переліком, що визначається Кабінетом Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №821 від 16.11.2016, комплекс (система) захисту інформації - сукупність заходів і засобів, призначених для забезпечення технічного захисту інформації в інформаційній системі або на об`єкті.

Надання послуг у галузі криптографічного захисту інформації та технічного захисту інформації є видом господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню (п.8 ч.1 ст.7 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» від 02.03.2015, в редакції, чинній станом на час підписання Ліцензійного договору).

З наведеного свідчить, що постачання, монтаж (встановлення), налаштування та інші види діяльності щодо КСЗІ є спеціальними видами господарської діяльності, які підлягають ліцензуванню. Отже КСЗІ могло бути поставлене тільки спеціальним суб`єктом, який має ліцензію на надання послуг у галузі криптографічного захисту інформації та технічного захисту інформації, але ТОВ « 22 Венчурс» таким не є, про що було відомо позивачу, адже умови спірного договору не містять пунктів щодо комплексу (системи) захисту інформації.

Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів констатує, що матеріалами справи підтверджується повне виконання обома сторонами умов Ліцензійного договору №1504/21 від 15.04.2021; протягом майже двох років позивач не звертався до відповідача з приводу не функціональності комп`ютерної програми; твердження позивача що інформаційний ресурс МРМ не виконує своєї функції адже його так і не було синхронізовано з іншими базами даних та те, що в ресурс так і не була впроваджена КСЗІ, що виключає можливість використання інформаційного ресурсу, у зв`язку з законодавчими обмеженнями у сфері захисту персональних даних, - не підтверджується ані умовами договору, ані матеріалами справи.

Стосовно висновку суду першої інстанції щодо нікчемності ліцензійного договору, то колегія суддів і тут не погоджується з твердженнями позивача та з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до пункту 11 частини 1 статті 1 Закону України «Про публічні закупівлі» від 25.12.2015 №922-VІІІ (в редакції, чинній на момент укладання договору) замовники - суб`єкти, визначені згідно із статтею 2 цього Закону, які здійснюють закупівлі товарів, робіт і послуг відповідно до цього Закону.

Стаття 2 Закону України «Про публічні закупівлі» визначає, що до замовників, які здійснюють закупівлі відповідно до цього Закону належать, зокрема юридичні особи, які є підприємствами, установами, організаціями (крім тих, які визначені у пунктах 1 і 2 цієї частини) та їх об`єднання, які забезпечують потреби держави або територіальної громади, якщо така діяльність не здійснюється на промисловій чи комерційній основі, за наявності однієї з таких ознак: юридична особа є розпорядником, одержувачем бюджетних коштів; органи державної влади чи органи місцевого самоврядування або інші замовники володіють більшістю голосів у вищому органі управління юридичної особи; у статутному капіталі юридичної особи державна або комунальна частка акцій (часток, паїв) перевищує 50 відсотків (частина 3 вказаної статті 2).

Отже, наведена норма містить обов`язкову умову (законодавче застереження), за наявності якої відповідні суб`єкти визначають свою належність до замовників, а саме «якщо така діяльність не здійснюється на промисловій чи комерційній основі».

Для правильного і однозначного застосування законодавства у сфері публічних закупівель, у тому числі положень пункту 3 частини 1 статті 2 Закону України «Про публічні закупівлі» в частині визначення замовників, Мінекономіки України неодноразово спеціально надавало офіційні роз`яснення: Лист-роз`яснення щодо визначення поняття «замовники» від 23.05.2014 № 3302-05/16629-03; листи від 29.04.2016 № 3302-06/12875-06 «Щодо здійснення закупівель замовниками» та №3304-04/32275-06 від 21.05.2020 «Щодо визначення замовників».

Відповідно до Положення про Міністерство економіки України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 №459 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 17.02.2021 №124) Мінекономіки є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сферах публічних закупівель, узагальнює практику здійснення закупівель, надає узагальнені відповіді щодо застосування законодавства у сфері закупівель; консультації з питань закупівель.

Пунктом 8.5 Ліцензійного договору сторони визначили, що гарантують одна одній, що особи які підписали договір мають на це право відповідно до установчих документів та чинного законодавства.

Рішенням 8 сесії 7 скликання Харківської міської ради від 14.09.2016 №328/16 Про створення Комунального підприємства Харківський Дата Центр з метою належного інформаційного та програмно-комп`ютерного забезпечення міської ради та її виконавчих органів, створено Комунальне підприємства Харківський Дата Центр (яке в подальшому було перейменовано на Комунальне підприємство Централізована закупівельна організація Харківської міської ради.

Статутом підприємства (п. 3.1) передбачено напрямки діяльності підприємства, а саме:

1) накопичення, обробку, зберігання, передачу інформації з використанням передових інформаційних технологій для потреб Харківської міської ради, її виконавчих органів, самостійних підрозділів виконавчого комітету, установ та підприємств комунальної власності;

2) сприяння поширенню використання передових засобів накопичення, обробки, зберігання, передачі інформації (далі інформаційні бази) в Харківській міській раді, її виконавчих органах, самостійних підрозділах виконавчого комітету, установах та підприємствах комунальної власності;

3) надання інформації за запитами в порядку і в межах, визначених чинним законодавством;

4) навчання та консультування користувачів технічних та програмних інформаційних технологій;

5) розробку та впровадження програмних засобів інформаційних технологій, як власними силами, так і з залученням інших юридичних та фізичних осіб;

6) сприяння Харківській міській раді, її виконавчим органам, самостійним підрозділам виконавчого комітету, установам та підприємствам комунальної власності щодо придбання та використання технічних та програмних засобів інформаційних технологій;

7) обслуговування та супровід експлуатації технічних та програмних засобів інформаційних технологій, що перебувають та балансі Підприємства, переданих для експлуатації структурним підрозділам Харківської міської ради, її виконавчих органів, установам та підприємствам комунальної форми власності.

Отже, зі Статуту КП «Харківський Дата Центр», чинного на момент укладання Ліцензійного договору, це підприємство було засноване як комунальне унітарне комерційне і яке створене для забезпечення потреб територіальної громади.

Крім того, Харківська міська рада в своїх поясненнях також зазначила, що оплата за Ліцензійним договором здійснювалась за кошти комунального підприємства, а не за кошти міського бюджету.

Ліцензійний договір №1504/21 від 15.04.2021 в свою чергу укладено для суспільних потреб територіальної громади міста, але на комерційній основі, про що свідчать дані про відсутність бюджетного фінансування на закупівлю, зокрема у розділі 6 спірного Ліцензійного договору, де відсутнє застереження, що закупівля ліцензії здійснюється за рахунок бюджетних коштів (як це обов`язково зазначається в таких випадках і мало місце в інших укладених з позивачем договорах).

Стосовно листа Мінекономіки №3304-04/34929-06 від 04.06.2020, який суд першої інстанції врахував в оскаржуваному рішенні, то цей лист не може бути взятий до уваги в даному випадку, адже стосується зовсім іншої категорії юридичних осіб, до яких позивач не належить (лист стосується замовників, які здійснюють діяльність в окремих сферах господарювання, перелік яких визначений у частині другій статті 2 Закону України «Про публічні закупівлі», а саме - забезпечення транспортування, розподілу, зберігання, постачання природного газу, теплової енергії тощо, яка закріплена в п.4 ч.1 ст.2 цього Закону).

Таким чином, з аналізу наведеного колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції застосував до спірних правовідносин статтю 1212 Цивільного кодексу України, яка не підлягала застосуванню, оскільки кошти, що сплачені позивачем за Ліцензійним договором, одержані відповідачем на належній правовій підставі.

За частиною 1 статті 1212 ЦК України набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним.

Тобто в разі коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, положення статті 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі (постанова Верховного Суду від 02.07.2020 у справі №906/456/19).

Проте в даному випадку за Ліцензійним договором сторони обопільно виконали його умови: позивач надав невиключну ліцензію, а відповідач оплатив за її надання кошти в розмірі 610.000,00 грн.

Отже, оскільки права та обов`язки позивача та відповідача виникли на підставі Ліцензійного договору, який не є нікчемним, а висновок суду про нікчемність договору зроблений внаслідок неправильного застосуванням норм матеріального права, а також враховуючи виконання договору обома сторонами, застосування статті 1212 ЦК України до спірних правовідносин є безпідставним. Тож суд першої інстанції не надав належної оцінки доказам, які містяться в матеріалах справи, що в свою чергу призвело до неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи.

За приписами ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч.1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

У справі "Трофимчук проти України" (№4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Отже, доводи апеляційної скарги відповідача знайшли своє підтвердження в матеріалах справи, за висновком апеляційного господарського суду вимоги скарги є законними та обґрунтованими, тому вона підлягає задоволенню. В свою чергу, позивачем всупереч вищенаведених норм права, не було подано доказів, які б підтвердили факти, викладені в його апеляційній скарзі, з звязку чим остання задоволенню не підлягає.

Згідно зі ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Частиною 1 пункту 2 ст.275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Згідно з частиною 1 ст.277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд першої інстанції не надав належної оцінки доказам, які містяться в матеріалах справи, що в свою чергу призвело до неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи. Відтак, оскаржуване рішення Господарського суду Харківської області №922/3013/23 таким вимогам не відповідає та підлягає скасуванню в повному обсязі з мотивів викладених в даній постанові.

Судові витрати, понесені у зв`язку із переглядом справи у суді апеляційної інстанції, відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.

Керуючись статтями 129, 269, 270, пунктом 2 статті 275, пунктом 4 частини 1 статті 277, статтями 281-284 ГПК України, Східний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Централізована закупівельна організація Харківської міської ради" залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "22 Венчурс" задовольнити.

Рішення Господарського суду Харківської області від 01.12.2023 у справі №922/3013/23 скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю.

Стягнути з Комунального підприємства «Централізована закупівельна організація Харківської міської ради» (код 40848524, адреса: 61052, м.Харків, вул. Конторська, буд.35) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю « 22 Венчурс» (код 39474742, адреса: 01024, м.Київ, вул.Басейна, 5Б) судові витрати за подання апеляційної скарги 13.725,00 грн.

Доручити Господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

Постанову може бути оскаржено до Верховного Суду у касаційному порядку через Східний апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня проголошення судового рішення або складання повного судового рішення.

У судовому засіданні 20.02.2024 проголошено вступну та резолютивну частину постанови, але через обставини запровадження воєнного стану та фізичної небезпеки для звичайного функціонування Східного апеляційного господарського суду, повний текст постанови складено та підписано 29.02.2024

Головуючий суддя О.А. Істоміна

Суддя О.О. Радіонова

Суддя О.Є. Медуниця