Рішення

від 30.11.2023 по справі 924/831/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"30" листопада 2023 р. Справа № 924/831/23

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Гладія С.В. при секретарі судового засідання Гусько О.В., розглянувши матеріали справи

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Альянс" м. Харків

до товариства з обмеженою відповідальністю "Крафтмаєр" м. Хмельницький

про стягнення 1959460,60 грн.

за зустрічним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Крафтмаєр" м. Хмельницький

до товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Альянс" м. Харків

про визнання недійсним п. 7.2 договору купівлі - продажу №16-02/1 від 16.02.2022р.

про визнання недійсним п. 7.2 договору купівлі - продажу №16-02/2 від 16.02.2022р.

Представники сторін:

від позивача: Мосейчук А.І. (поза межами суду (в режимі відеоконференції))

від відповідача: Зіневич В.Б. (поза межами суду (в режимі відеоконференції))

Відповідно до ст. 240 ГПК України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро-Альянс" м. Харків звернулося з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю "Крафтмаєр" м. Хмельницький про стягнення 1959460,60 грн., з яких 961200,00 грн. основного боргу без врахування курсової різниці, 677079,96 грн. курсова різниця, 270137,25 грн. пені, 51043,39 грн. 3% річних.

В обґрунтування позову позивач за первісним позовом посилається на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором купівлі - продажу №16-02/1 від 16.02.2022р. та договору купівлі - продажу №16/02-2 від 16.02.2022р. в частині повної та своєчасної оплати за сільськогосподарську техніку.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.07.2023р., вказану позовну заяву передано для розгляду судді Гладію С.В.

Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 04.08.2023р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

21.08.2023р. відповідач на адресу суду надіслав відзив на позов, в якому посилається на те, що несвоєчасне проведення розрахунків з позивачем спричинене збройною агресією російської федерації проти України, що позначилося на діяльності Товариства. Вказує на те, що відповідно до умов договорів купівлі-продажу № 16-02/1 від 16.02.2022 р. та № 16-02/2 від 16.02.2022 р., які за своїм змістом є ідентичні, а саме п. 8.1 зазначено, що сторони звільняються від відповідальності повністю або частково за невиконання зобов`язань в разі дії обставин непереборної сили, які роблять неможливим належне виконання зобов`язань за Договором. Саме в п. 8.2. даного договору одним з видів непереборної сили сторони погодилися вважати війну - збройну агресію проти України, яку розпочала російська федерація.

В свою чергу обставини непереборної сили підтверджуються листом Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 року, яким повідомлено, що військова агресія російської федерації проти України є форс-мажорною обставиною (обставиною непереборної сили). Зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності по договору щодо зобов`язань строк (термін) виконання яких настав згідно з умовами такого договору, і виконання яких стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Посилається на те, що дані обставини об`єктивно унеможливлюють виконання обов`язку у строк визначений договорами, оскільки є неможливим реалізувати врожай 2021 року, у зв`язку із захопленням морських портів, партнери - дебітори не змогли вчасно розрахуватися за надані послуги, а простій технік не сприяв залученню грошових коштів.

Вважає, що дані обставини спричинили порушення розрахункових ланцюгів, внаслідок чого і виникли фінансові труднощі та неможливість розрахуватися за поставлений товар вчасно.

Відповідач також зазначає, що незважаючи на перебування у несприятливому фінансовому стані, ним вживалися заходи на виконання умов договору договором купівлі - продажу № 16-02/1 від 16.02.2022 р., підтвердження чого є проведення часткових платежів в період лютий 2022 - липень 2023 року на суму 780000,00 гривень, що в еквіваленті іноземної валюти становить 19997,25 доларів США, у зв`язку з чим просить зменшити розмір стягуваної пені.

25.08.2023р. товариство з обмеженою відповідальністю "Крафтмаєр" м. Хмельницький звернулося з зустрічною позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Альянс" м. Харків про визнання недійсним п. 7.2 договору купівлі - продажу №16-02/1 від 16.02.2022р., укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю "Агро-Альянс" м. Харків та товариством з обмеженою відповідальністю "Крафтмаєр" м. Хмельницький, з моменту його укладення та про визнання недійсним п. 7.2 договору купівлі - продажу №16-02/2 від 16.02.2022р. укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю "Агро-Альянс" м. Харків та товариством з обмеженою відповідальністю "Крафтмаєр" м. Хмельницький.

В обґрунтування зустрічного позову посилається на те, що п. 7.2 договорів купівлі-продажу №16-02/1 від 16.02.2022р. та №16-02/2 від 16.02.2022р., повинні бути визнанні недійсними, оскільки суперечать загальним засадам справедливості, добросовісності, розумності, містять несправедливі положення щодо покупця, а також суперечать вимогам Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань».

Ухвалою суду від 28.08.2023р. зустрічний позов прийнято до спільного розгляду з первісним позовом у справі №924/831/23 та об`єднано вимоги за зустрічним позовом в одне провадження з первісним позовом у справі №924/831/23.

У відповіді на відзив позивач зазначає, що останній не містить жодних заперечень щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову, тобто не містить вказівок на незгоду відповідача з визначеною позивачем до стягнення з відповідача сумою заборгованості.

Щодо посилання відповідача на положення ст. ст. 614, 617 Цивільний кодекс України позивач вказує на те, що відповідач жодним чином не довів: наявність обставин непереборної сили - здійснивши посилання на п.п. 8.1, 8.2. Договорів купівлі-продажу № 16-02/1 від 16.02.2022 та № 16-02/2 від 16.02.2022 не повідомив негайно у порядку передбаченому п. 8.3. зазначених договорів Позивача про настання обставин непереборної сили і про їх вплив на виконання зобов`язань в строки, встановлені в даних договорах; надзвичайний характер відповідних обставин непереборної сили для виконання зобов`язань з оплати за своєчасно поставлену техніку за Договорами купівлі-продажу № 16-02/1 від 16.02.2022 та № 16-02/2 від 16.02.2022; неможливість попередити за даних умов завдання шкоди, у даному випадку неможливість попередити за даних умов здійснення прострочення оплати за техніку згідно Договору купівлі-продажу № 16-02/1 від 16.02.2022 та взагалі відсутність оплати за техніку за Договором купівлі-продажу № 16-02/2 від 16.02.2022; причинний зв`язок між обставинами на які Відповідач посилається та неможливістю здійснити оплату за техніку за Договорами купівлі-продажу № 16-02/1 від 16.02.2022 та № 16-02/2 від 16.02.2022.

Зазначає, що згідно із даних договорів купівлі-продажу № 16-02/1 від 16.02.2022 та № 16-02/2 від 16.02.2022 сама по собі наявність обставин непереборної сили (форс-мажору) не являється підставою для звільнення від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань (п.п. 8.1., 8.З., 8.4. Договорів купівлі-продажу № 16-02/1 від 16.02.2022 та№ 16-02/2 від 16.02.2022).

При цьому позивач вважає, що посилання відповідача на воєнний стан не є доречним та не може бути підставою для звільнення від відповідальності за невиконання зобов`язань за Договорами купівлі-продажу № 16-02/1 від 16.02.2022 та № 16-02/2 від 16.02.2022 з оплати своєчасно поставленої Позивачем техніки.

Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру пені позивач зазначає, що сплата відповідачем 780 000,00 гривень та наявність простроченої заборгованості за договором купівлі-продажу № 16-02/1 від 16.02.2022 та договором купівлі-продажу № 16-02/2 від 16.02.2022 у розмірі: 1 261 200 (один мільйон двісті шістдесят одна тисяча двісті гривень) 00 копійок - основна сума заборгованості без врахування курсової різниці, 660 837 (шістсот шістдесят тисяч вісімсот тридцять сім) гривень 30 копійок - курсова різниця, тобто в загальному розмірі (без врахування пені та трьох процентів річних) 1 922 037,30 грн. станом на день подання позову не може самостійно впливати на зменшення штрафних санкцій, а може бути врахована судом лише у сукупності обставин, що передбачені у ч. 1 ст. 233 ГК України, а тому вважає, що відповідачем не доведені підстави для зменшення штрафної санкції у вигляді пені.

Щодо посилання відповідача на постанови Верховного Суду зазначає, що у справі № 924/831/23 сторонами у п. 7.2. договорів купівлі-продажу № 16-02/1 від 16.02.2022 та № 16-02/2 від 16.02.2022 відповідальність відповідача перед позивачем за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку обмежена межами, а саме: п. 7.2. Договорів купівлі-продажу № 16-02/1 від 16.02.2022 та № 16-02/2 від 16.02.2022 містить застереження, що пеня становить не більше 10% від суми договору.

Крім того вважає, що заявлена до стягнення пеня не перевищує ані суми основного боргу, ані суми курсової різниці за договорами купівлі-продажу № 16-02/1 від 16.02.2022 та № 16-02/2 від 16.02.2022, та складає всього 13,89 % від основної суми заборгованості відповідача перед позивачем з урахуванням курсової різниці, в свою чергу, Відповідачем не надано жодних доказів, які у своїй сукупності можуть свідчити про наявність підстав для зменшення судом розміру заявленого до стягнення позивачем розміру пені.

При цьому позивач вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та у повному обсязі визнаними відповідачем (з урахуванням відсутності у відзиві на позовну заяву в порядку передбаченому п. 5 ч. 3 ст. 165 ГПК України заперечень щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову, тобто відсутності вказівки відповідача на незгоду з визначеною позивачем до стягнення з відповідача сумою заборгованості за договором купівлі-продажу № 16-02/1 від 16.02.2022 та договором купівлі-продажу № 16-02/2 від 16.02.2022 у загальному розмірі 2 225 846,57 грн.), відзив на позовну заяву містить лише клопотання відповідача здійснити в порядку передбаченому ч. 3 ст. 551 ЦК України та ч. 1 ст. 233 ГК України зменшення пені до 10 000,00 гривень, при цьому відповідне клопотання не ґрунтується на нормах діючого законодавства та на дійсних обставинах справи, відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження обставин на які відповідач здійснив посилання у відзиві на позовну заяву. На підставі наведеного просить позов задовольнити.

11.09.2023р. відповідач за зустрічним позовом подав відзив на зустрічний позов, в якому проти позову заперечує, посилається на те, що ним здійснено нарахування пені згідно п. 7.2. Договорів купівлі-продажу № 16-02/1 від 16.02.2022 та № 16-02/2 від 16.02.2022 до стягнення з відповідача за первісним позовом з урахуванням як положень ст. ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», так і Роз`яснень наданих у п. 49 Інформаційного листа Вищого господарського суду України N 01-8/211 від 07.04.2008 «Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексу України», в якому надано відповідь на запитання «Чи можна визнати недійсним пункт договору, в якому сторони передбачили розмір пені, який перевищує подвійну облікову ставку Національного банку України», тому визначив розмір пені до стягнення не у розмірі 0,5% від вартості неоплаченої техніки, за кожен день прострочення платежу як Сторони визначили у Договорах купівлі-продажу № 16-02/1 від 16.02.2022 та № 16-02/2 від 16.02.2022, а у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, але не більше 10% від суми Договорів.

Вказує на те, що сторонами при укладанні договорів купівлі-продажу № 16-02/1 від 16.02.2022 та № 16-02/2 від 16.02.2022 добровільно погоджено умову передбачену п. п. 7.2. зазначених договорів, що відповідає принципу диспозитивності. Крім того, вважає, що при укладенні Договорів волевиявлення сторін було вільним і відповідало їх внутрішній волі.

Також зазначає, що підписавши Договори купівлі-продажу № 16-02/1 від 16.02.2022 та № 16-02/2 від 16.02.2022 та погодившись з їх умовами, в тому числі, п.п. 7.2. зазначених договорів Позивач за зустрічним позовом безпідставно та необґрунтовано посилається на невідповідність положень п. 7.2. зазначених договорів вимогам чинного законодавства.

Відповідач за зустрічним позовом вважає, що сторони у договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, тому встановлена сторонами у договорі відповідальність за прострочення виконання зобов`язання у більшому розмірі не суперечить матеріальному праву України та, відповідно, не тягне за собою правових наслідків у вигляді визнання відповідних п. п. 7.2. Договорів купівлі-продажу № 16-02/1 від 16.02.2022 та № 16-02/2 від 16.02.2022 недійсними.

При цьому зазначає, що яким би способом не визначався в договорах розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за порушення умов Договорів купівлі-продажу № 16-02/1 від 16.02.2022 та № 16-02/2 від 16.02.2022 може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислена на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України, при цьому з урахуванням граничного розміру пені до стягнення встановленого п.п. 7.2. зазначених договорів - «не більше 10% від суми Договору».

Відповідач за зустрічним позовом звертає увагу на те, що договори купівлі-продажу № 16-02/1 від 16.02.2022 та № 16-02/2 від 16.02.2022, які містять умову - п.п. 7.2. щодо обчислення пені у більшому розмірі, ніж подвійна облікова ставка Національного банку України, не є такими, що містять дефекти, що є підставою недійсності відповідних пунктів договорів.

При цьому вважає, що визначення сторонами в договорах купівлі-продажу № 16-02/1 від 16.02.2022 та № 16-02/2 від 16.02.2022 пені у розмірі 0,5 % від вартості неоплаченої вчасно техніки, не може бути підставою для визнання недійсними, як відповідних пунктів, так і договорів в цілому.

Крім того, відповідач за зустрічним позовом вважає, що відсутні правові підстави для визнання п.п. 7.2. Договорів купівлі-продажу № 16-02/1 від 16.02.2022 та № 16-02/2 від 16.02.2022 недійсними, а тому позовні вимоги позивача за зустрічним позовом є необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

За результатами підготовчого засідання 12.09.2023р. постановлено ухвалу про оголошення в підготовчому засіданні перерви до 09.10.2023р.

Ухвалою суду від 03.10.2023р.підготовче засідання у справі №924/831/23 перепризначено з 09.10.2023р. на 16.10.2023р.

16.10.2023р. постановлено ухвалу в підготовчому засіданні про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 26.10.2023р.

25.10.2023р. та 26.10.2023 року до господарського суду Хмельницької області від товариства з обмеженою відповідальністю "Агро - Альянс" надійшла заява про зменшення позовних вимог по справі в якій позивач просить стягнути з відповідача за первісним позовом 2159460,60 грн., з яких 1161200,00 грн. основного боргу, без врахування курсової різниці, 677079,96 грн. курсової різниці, 270137,25 грн. пені, 51043,39 грн. 3% річних.

Ухвалою суду від 26.10.2023р. заяву про зменшення позовних вимог від 25.10.2023р. залишено без розгляду. Заяву про зменшення позовних вимог від 26.10.2023р. прийнято, предметом спору є : стягнення 2159460,60 грн., з яких 1161200,00 грн. основного боргу, без врахування курсової різниці, 677079,96 грн. курсової різниці, 270137,25 грн. пені, 51043,39 грн. 3% річних та закрито підготовче провадження та призначено справу №924/831/23 до судового розгляду по суті на 13.11.2023р.

За результатами судового засідання 13.11.2023р. постановлено ухвалу про оголошення в судовому засіданні перерви до 24.11.2023р.

22.11.2023р. позивач на адресу суду подав клопотання про закриття провадження у частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 200000,00 грн., у зв`язку із відсутністю предмета спору в цій частині.

Ухвалою суду від 24.11.2023р. заяву позивача ТОВ «Агро-Альянс» м. Харків про закриття провадження у справі в частині 200000,00 грн. задоволено, закрито провадження у справі №924/831/23 в частині стягнення 200000,00 грн. без урахування курсової різниці за договором купівлі-продажу №16-02/2 від 16.02.2022р. та в судовому засіданні оголошено перерву до 30.11.2023р.

Представник позивача за первісним позовом в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та наполягав на їх задоволенні.

Відповідач за первісним позовом проти позову заперечує та просить в позові відмовити.

Представник позивача за зустрічним позовом в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та наполягав на їх задоволенні.

Відповідач за зустрічним позовом проти позову заперечує та просить в позові відмовити.

Розглядом матеріалів справи встановлено наступне:

Між ТОВ «Агро-Альянс»(Продавець) та ТОВ «Крафтмаєр» (Покупець) укладено договір купівлі - продажу №16-02/1 від 16.02.2022р., згідно якого Продавець поставляє і передає у власність Покупцеві, а Покупець приймає і оплачує сільськогосподарську техніку, на умовах цього договору за цінами, вказаними в Специфікації (Додаток№1 та Додаток №2), що є невід`ємною частиною цього договору з моменту її підписання уповноваженими представниками сторін.(п.1.1 договору).

Відповідно до п. 1.2 договору технічні характеристики і стан техніки повинні бути відображені в специфікації, акті прийому-передачі, які є невід`ємною частиною цього договору.

Пунктом 3.1 договору передбачено, що ціна договору на момент укладення становить 1261575.00 грн., в тому числі ПДВ, що складає еквівалент 44 500,00 доларів США (за середнім курсом комерційних банків, в розділі «Валюта», значення «Продаж» за даними інтернет ресурсу https://minfin.com.ua/ua/currency/banks) з врахуванням комісії банку на продаж валюти 0,3%. Ціна техніки позначена в гривнях України. На дату підписання даного Договору 16.02.2022р. середній курс комерційних банків, в розділі «Валюта», значення «Продаж» за даними інтернет ресурсу https://minfin.com.ua/ua/currency/banks становить 28,35 гривень за 1 долар США. У разі проведення платежів відповідно до п. 4.4. даною Договору, якщо комерційний курс продажу долара по відношенню до гривні підвищиться, то в цьому випадку розмір суми платежів збільшується пропорційно збільшенню середнього курсу комерційних банків долара США на дату, що передує дню оплати.

Відповідно до п. 3.2 договору ціна договору, включає в себе загальну вартість техніки з урахуванням понесених Продавцем витрат у зв`язку з оплатою податків, зборів, мита, придбанням необхідної дозвільної документації.

Згідно п. 4.1 договору розрахунки за поставлену техніку здійснюються в безготівковій формі в національній валюті України, шляхом банківського переказу на розрахунковий рахунок Продавця зазначеної в рахунку-фактурі суми, що є невід`ємною частиною даного Договору з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін. У випадках, передбачених законом допускається зарахування зустрічних однорідних вимог.

Ціна техніки, що передається покупцю по даному договору, вказується у Специфікаціях (Додатках). (п. 4.2 договору).

Згідно п. 4.3 договору покупець зобов`язується сплатити Продавцеві аванс у сумі, що дорівнює 4,57% від: загальної вартості товару у еквіваленті в доларах США згідно п.3.1 Договору - протягом 10 (десяти) календарних днів з моменту підписання сторонами цього Договору.

Оплата техніки здійснюється покупцем на підставі виставленого продавцем рахунку-фактури у строки визначені відповідною Специфікацією.(п. 4.4 договору).

Відповідно до п. 5.1 договору продавець повідомляє покупця в письмовій формі (в т.ч. шляхом передачі повідомлення по факсу) про готовність передачі техніки покупцю.

Згідно п. 5.3 договору прийом техніки здійснюється на складі продавця уповноваженими особами покупця в присутності представника продавця в порядку, передбаченому чинним, законодавством.

Пунктом 5.4 договору передбачено, що техніка вважається прийнятою з моменту підписання сторонами акту прийому-передачі, після чого будь-які претензії щодо техніки не братимуться.

За умовами п. 5.6 договору передбачено, що ризик випадкової загибелі або пошкодження техніки переходить до покупця з моменту підписання уповноваженими особами сторін акту прийому-передачі. Після передачі товару за актом приймання-передачі, продавець втрачає право власності на цей товар, а покупець приймає, його у власність та без законодавчих обмежень, користується та розпоряджається технікою.

Відповідно до п. 5.7 договору умова поставки: СТР; м. Хмельницький, відповідно Інкотермс - 2020 до 07.04.2022р., і може бути змінена, тільки за винятком укладення сторонами обопільної угоди в письмовій формі.

Згідно п. 7.2 договору за несвоєчасну оплату за техніку, покупець сплачує пеню в розмірі 0,5% від вартості неоплаченої вчасно техніки, за кожен день прострочення платежу, але не більше 10 % від суми договору.

Відповідно до п. 8.1. договору сторони звільняються від відповідальності за повне або часткове невиконання зобов`язань в разі дії обставин непереборної сили, які роблять неможливим належне виконання зобов`язань за цим Договором.

Під обставинами непереборної сили розуміються події, які не існували в момент підписання цього Договору, наступ і дія яких сторони не могли передбачити подолати, а саме: повінь, землетрус, пожежа та інші стихійні лиха, а також аварія на транспорті, вибух, військові дії, ембарго, дії органів влади у вигляді постанов і нормативних актів, які погіршують правовий статус і режим суб`єктів даного Договору, і об`єктів, що є предметом цього Договору. (п. 8.2 договору).

Згідно п. 8.3 договору, якщо будь-яка з цих обставин безпосередньо вплинула на виконання зобов`язань в строк, встановлений в цьому-Договорі, то цей термін пропорційно продовжується на час дії відповідної обставини. Сторона, яка не має можливості виконувати свої зобов`язання за цим Договором, про настання вищевказаних обставин, і про їх вплив на виконання зобов`язань, зобов`язана .негайно повідомній іншу Сторону.

Відповідно до п. 8.4 договору, свідоцтво, видане відповідною торговельною-палатою або. Іншим компетентним органом, є достатнім підтвердженням наявності і тривалості дії обставин непереборної сили.

Договір набуває чинності в момент підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань (п. 10.1 договору).

Даний договір підписаний сторонами та скріплений печатками.

Між сторонами укладено специфікацію №1 (додаток №1) до Договору №16-02/1 від 16.02.2022р., згідно якої Продавець та покупець домовились про поставку техніки, а саме бувший у використанні культиватор DMI Tiger mate, 12,4м., в кількості 1 шт., модель - TMDF, серійний номер 523371, ціна за одиницю, грн. з ПДВ - 694575,00 грн., всього на суму з ПДВ - 694575,00 грн., сума еквівалент доларів США в т.ч. ПДВ - 24500,00 доларів США.

Відповідно до п.3 даної специфікації строк оплати техніки до 30.08.2022р. включно.

Згідно п. п. 5,6 даної специфікації строк поставки техніки - до 13.04.2022р. включно. Місце поставки техніки: м. Хмельницький склад покупця.

Дана специфікація підписана сторонами та скріплена печатками.

13.04.2022р. між сторонами складено акт приймання - передачі сільськогосподарської техніки, що мають ідентифікаційні номери до договору купівлі - продажу №16-02/1 від 16.02.2022р. згідно якого ТОВ «Агро - Альянс» передало, а ТОВ «Крафтмаєр» прийняло товар бувший у використанні культиватор DMI Tiger mate, 12,4м., в кількості 1 шт., модель - TMDF, серійний номер 523371, ціна за одиницю, грн. з ПДВ - 694575,00 грн., всього на суму з ПДВ - 694575,00 грн., сума еквівалент доларів США в т.ч. ПДВ - 24500,00 доларів США.

Даний акт підписаний сторонами та скріплений печатками.

Між сторонами укладено специфікацію №2 (додаток №2) до Договору №16-02/1 від 16.02.2022р., згідно якої продавець та покупець домовились про поставку техніки, а саме бувший у використанні культиватор DMI Tiger mate, 9м., в кількості 1 шт., модель - TM, серійний номер 021309, ціна за одиницю, грн. з ПДВ - 567000,00 грн., всього на суму з ПДВ - 567000,00 грн., сума еквівалент доларів США в т.ч. ПДВ - 20000,00 доларів США.

Відповідно до п.3 даної специфікації строк оплати техніки до 31.12.2022р. включно.

Згідно п. п. 5,6 даної специфікації строк поставки техніки - до 13.04.2022р. включно. Місце поставки техніки: м. Хмельницький склад покупця.

Дана специфікація підписана сторонами та скріплена печатками.

13.04.2022р. між сторонами складено акт приймання - передачі сільськогосподарської техніки, що мають ідентифікаційні номери до договору купівлі - продажу №16-02/1 від 16.02.2022р. згідно якого ТОВ «Агро - Альянс» передало, а ТОВ «Крафтмаєр» прийняло товар бувший у використанні культиватор DMI Tiger mate, 9м., в кількості 1 шт., модель - TM, серійний номер 021309, ціна за одиницю, грн. з ПДВ - 567000,00 грн., всього на суму з ПДВ - 567000,00 грн., сума еквівалент доларів США в т.ч. ПДВ - 20000,00 доларів США.

Даний акт підписаний сторонами та скріплений печатками.

На виконання умов договору №16-02/1 від 16.02.2022р. позивач передав відповідачу товар на загальну суму 1261575,00 грн., що підтверджується видатковою накладною: №УТА00000019 від 13.04.2022р..

Позивач відповідно до даного договору, виставив відповідачу рахунки на оплату товару №17 від 16.02.2022р. на суму 778700,00 грн., №16 від 16.02.2022р. на суму 863600,00 грн., № 17 від 31.08.2022р. на суму 953904,00 грн.

Між ТОВ «Агро-Альянс»(Продавець) та ТОВ «Крафтмаєр» (Покупець) укладено договір купівлі - продажу №16-02/2 від 16.02.2022р., згідно якого Продавець поставляє і передає у власність Покупцеві, а Покупець приймає і оплачує сільськогосподарську техніку, на умовах цього договору за цінами, вказаними в Специфікації (Додаток№1), що є невід`ємною частиною цього договору з моменту її підписання уповноваженими представниками сторін.(п.1.1 договору).

Відповідно до п. 1.2 договору технічні характеристики і стан техніки повинні бути відображені в специфікації, акті прийому-передачі, які є невід`ємною частиною цього договору.

Пунктом 3.1 договору передбачено, що ціна договору на момент укладення становить 779625,00 грн., в тому числі ПДВ, що складає еквівалент 27500,00 доларів США (за середнім курсом комерційних банків, в розділі «Валюта», значення «Продаж» за даними інтернет ресурсу https://minfin.com.ua/ua/currency/banks) з врахуванням комісії банку на продаж валюти 0,3%. Ціна техніки позначена в гривнях України. На дату підписання даного Договору 16.02.2022р. середній курс комерційних банків, в розділі «Валюта», значення «Продаж» за даними інтернет ресурсу https://minfin.com.ua/ua/currency/banks становить 28,35 гривень за 1 долар США. У разі проведення платежів відповідно до п. 4.3. даною Договору, якщо комерційний курс продажу долара по відношенню до гривні підвищиться, то в цьому випадку розмір суми платежів збільшується пропорційно збільшенню середнього курсу комерційних банків долара США на дату, що передує дню оплати.

Відповідно до п. 3.2 договору ціна договору, включає в себе загальну вартість техніки з урахуванням понесених Продавцем витрат у зв`язку з оплатою податків, зборів, мита, придбанням необхідної дозвільної документації.

Згідно п. 4.1 договору розрахунки за поставлену техніку здійснюються в безготівковій формі в національній валюті України, шляхом банківського переказу на розрахунковий рахунок Продавця зазначеної в рахунку-фактурі суми, що є невід`ємною частиною даного Договору з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін. У випадках, передбачених законом допускається зарахування зустрічних однорідних вимог.

Ціна техніки, що передається покупцю по даному договору, вказується у Специфікаціях (Додатках). (п. 4.2 договору).

Згідно п. 4.3 договору оплата техніки здійснюється покупцем на підставі виставленого продавцем рахунку-фактури у строки визначені відповідною Специфікацією.

Відповідно до п. 5.1 договору продавець повідомляє покупця в письмовій формі (в т.ч. шляхом передачі повідомлення по факсу) про готовність передачі техніки покупцю.

Згідно п. 5.3 договору прийом техніки здійснюється на складі продавця уповноваженими особами покупця в присутності представника продавця в порядку, передбаченому чинним, законодавством.

Пунктом 5.4 договору передбачено, що техніка вважається прийнятою з моменту підписання сторонами акту прийому-передачі, після чого будь-які претензії щодо техніки не братимуться.

За умовами п. 5.6 договору передбачено, що ризик випадкової загибелі або пошкодження техніки переходить до покупця з моменту підписання уповноваженими особами сторін акту прийому-передачі. Після передачі товару за актом приймання-передачі, продавець втрачає право власності на цей товар, а покупець приймає, його у власність та без законодавчих обмежень, користується та розпоряджається технікою.

Відповідно до п. 5.7 договору умова поставки: СТР; м. Хмельницький, відповідно Інкотермс - 2020 до 07.04.2022р., і може бути змінена, тільки за винятком укладення сторонами обопільної угоди в письмовій формі.

Згідно п. 7.2 договору за несвоєчасну оплату за техніку, покупець сплачує пеню в розмірі 0,5% від вартості неоплаченої вчасно техніки, за кожен день прострочення платежу, але не більше 10 % від суми договору.

Відповідно до п. 8.1. договору сторони звільняються від відповідальності за повне або часткове невиконання зобов`язань в разі дії обставин непереборної сили, які роблять неможливим належне виконання зобов`язань за цим Договором.

Під обставинами непереборної сили розуміються події, які не існували в момент підписання цього Договору, наступ і дія яких сторони не могли передбачити подолати, а саме: повінь, землетрус, пожежа та інші стихійні лиха, а також аварія на транспорті, вибух, військові дії, ембарго, дії органів влади у вигляді постанов і нормативних актів, які погіршують правовий статус і режим суб`єктів даного Договору, і об`єктів, що є предметом цього Договору. (п. 8.2 договору).

Згідно п. 8.3 договору, якщо будь-яка з цих обставин безпосередньо вплинула на виконання зобов`язань в строк, встановлений в цьому-Договорі, то цей термін пропорційно продовжується на час дії відповідної обставини. Сторона, яка не має можливості виконувати свої зобов`язання за цим Договором, про настання вищевказаних обставин, і про їх вплив на виконання зобов`язань, зобов`язана .негайно повідомній іншу Сторону.

Відповідно до п. 8.4 договору, свідоцтво, видане відповідною торговельною-палатою або. Іншим компетентним органом, є достатнім підтвердженням наявності і тривалості дії обставин непереборної сили.

Договір набуває чинності в момент підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань (п. 10.1 договору).

Даний договір підписаний сторонами та скріплений печатками.

Між сторонами укладено специфікацію №1 (додаток №1) до Договору №16-02/2 від 16.02.2022р., згідно якої Продавець та покупець домовились про поставку техніки, а саме бувший у використанні культиватор DMI Tiger mate, 14,3м., в кількості 1 шт., модель - TMDF, серійний номер 021405, ціна за одиницю, грн. з ПДВ - 779625,00 грн., всього на суму з ПДВ - 779625,00 грн., сума еквівалент доларів США в т.ч. ПДВ - 27500,00 доларів США.

Відповідно до п.3 даної специфікації строк оплати техніки до 01.03.2023р. включно.

Згідно п. п. 5,6 даної специфікації строк поставки техніки - до 13.04.2022р. включно. Місце поставки техніки: м. Хмельницький склад покупця.

Дана специфікація підписана сторонами та скріплена печатками.

13.04.2022р. між сторонами складено акт приймання - передачі сільськогосподарської техніки, що мають ідентифікаційні номери до договору купівлі - продажу №16-02/2 від 16.02.2022р. згідно якого ТОВ «Агро - Альянс» передало, а ТОВ «Крафтмаєр» прийняло товар бувший у використанні культиватор DMI Tiger mate, 14,3м., в кількості 1 шт., модель - TMDF, серійний номер 021405, ціна за одиницю, грн. з ПДВ - 779625,00 грн., всього на суму з ПДВ - 779625,00 грн., сума еквівалент доларів США в т.ч. ПДВ - 27500,00 доларів США.

Даний акт підписаний сторонами та скріплений печатками.

На виконання умов договору №16-02/2 від 16.02.2022р. позивач передав відповідачу товар на загальну суму 779625,00 грн., що підтверджується видатковою накладною: №УТА00000018 від 13.04.2022р..

Відповідач за отриманий товар з позивачем відповідно до договору №16-02/1 від 16.02.2022р. розрахувався частково на суму 880000,00 грн. без врахування курсової різниці, що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками, а саме: за період з 23.02.2022 по 23.02.2022 на суму 30000,00 грн., за період з 12.09.2022 по 12.09.2022 на суму 150000,00 грн., за період з 03.10.2022 по 03.10.2022 на суму 30000,00 грн., за період з 07.10.2022 по 07.10.2022 на суму 50000,00 грн., за період з 11.10.2022 по 11.10.2022 на суму 50000,00 грн., за період з 11.11.2022 по 11.11.2022 на суму 20000,00 грн., за період з 28.11.2022 по 28.11.2022 на суму 30000,00 грн., за період з 02.12.2022 по 02.12.2022 на суму 40000,00 грн., за період з 07.12.2022 по 07.12.2022 на суму 20000,00 грн., за період з 08.12.2022 по 08.12.2022 на суму 20000,00 грн., за період з 09.12.2022 по 09.12.2022 на суму 10000,00 грн.. за період з 12.12.2022 поЛ2.12.2022 на суму 20000,00 грн., за період з 13.12.2022 по 13.12.2022 на суму 20000,00 грн., за період з 14.12.2022 по 14.12.2022 на суму 20000,00 грн., за період з 15.12.2022 по 15.12.2022 на суму 20000,00 грн., за період з 16.12.2022 по 16.12.2022 на суму 20000,00 грн., за період з 21.12.2022 по 21.12.2022 на суму 20000,00 грн., за період з 30.01.2023 по 30.01.2023 на суму 20000,00 грн., за період з 10.02.2023 по 10.02.2023 на суму 20000,00 грн., за період з 08.05.2023 по 08.05.2023 на суму 40000,00 грн., за період з 19.05.2023 по 19.05.2023 на суму 40000,00 грн., за період з 05.07.2023 по 05.07.2023 на суму 20000,00 грн., за період з 07.07.2023 по 07.07.2023 на суму 40000,00 грн., за період з 16.08.2023р. по 16.08.2023р. на суму 100000,00 грн.

Станом на момент розгляду справи відповідач за отриманий товар згідно договорів купівлі - продажу №16-02/1 від 16.02.2022р. та №16-02/2 від 16.02.2022р. з позивачем не розрахувався в сумі 961200,00 грн. (381575,00 грн. згідно договору №16-02/1 та 579625,00 грн. згідно договору №16-02/2).

Крім того, відповідно до п.4.3 договорів, позивачем нараховано відповідачу курсової різниці в сумі 677079,96 грн.

У зв`язку з невиконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з останнього заборгованості без врахування курсової різниці відповідно до договорів №16-02/1 та №16-02/2 від 16.02.2022р. в сумі 961200,00 грн., 677079,96 грн. курсової різниці, 270137,25 грн. пені, 51043,39 грн. 3% річних відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України.

Аналізуючи наявні в матеріалах справи докази, оцінюючи їх в сукупності, до уваги приймається таке:

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Правовідносини, які виникли між сторонами за своїм характером являються господарськими, виходячи зі змісту ст.ст. 173, 174 ГК України, як такі, що виникли з господарського договору, і відповідно до ст. 1 Господарського кодексу України є предметом його регулювання.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Зобов`язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. ч. 1, 2ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Матеріалами справи підтверджується здійснення позивачем поставки товару відповідно до умов укладених договорів купівлі - продажу № 16-02/1 від 16.02.2022р. та №16-02/2 від 16.02.2022р. на загальну суму 2041200,00 грн., а саме Специфікаціями до Договору, видатковими накладними, актами приймання - передачі сільськогосподарської техніки, рахунками на оплату.

Відповідачем факт отримання поставленого товару не заперечено, а отже згідно п.3.1.1. він став власником такого товару з моменту його отримання.

Згідно п. 4.1 договорів розрахунки за поставлену техніку здійснюються в безготівковій формі в національній валюті України, шляхом банківського переказу на розрахунковий рахунок Продавця зазначеної в рахунку-фактурі суми, що є невід`ємною частиною даного Договору з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін. У випадках, передбачених законом допускається зарахування зустрічних однорідних вимог.

Ціна техніки, що передається покупцю по даному договору, вказується у Специфікаціях (Додатках). (п. 4.2 договору).

Проте із наявних Специфікацій вбачається, що сторони фактично погодили кінцевий строк оплати, за Специфікацією №1 до договору №16-02/1 строк оплати техніки до 30.08.2022р. включно, за специфікацією №2 за договором №16-02/1 строк оплати техніки до 31.12.2022р. включно, за специфікацією №1 за договором №16-02/2 строк оплати техніки до 01.03.2023р. включно.

Згідно наявних у матеріалах справи банківських виписок по рахунку позивача, вбачається здійснення відповідачем оплати на загальну суму 880000,00 грн. Крім того, між сторонами укладено угоду про зарахування зустрічних однорідних вимог від 17.11.2023р., згідно п. 5 якої визначено, що з моменту підписання цієї Угоди грошове зобов`язання ТОВ «Крафтмаєр» (Сторона-1) перед ТОВ «Агро-Альянс» (Сторона-2) за Договором купівлі-продажу № 16-02/2 від 16.02.2022 припиняється у частині грошових вимог на основну суму (без врахування курсової різниці) 200 000 (двісті тисяч) гривень 00 копійок, в тому числі ПДВ.

Таким чином, сума боргу яка залишилась до сплати товариством з обмеженою відповідальністю "Крафтмаєр" за отриману сільськогосподарську техніку згідно договорів купівлі - продажу становить 961200,00 грн. заборгованості без врахування курсової різниці.

З огляду на вищевикладене, відсутність доказів погашення заборгованості без врахування курсової різниці за отриману сільськогосподарську техніку, суд дійшов висновку, що відповідачем порушено умови Договорів, а тому позовні вимоги про стягнення з відповідача боргу без врахування курсової різниці в розмірі 961200,00 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо нарахування курсової різниці судом враховується наступне.

Позивачем відповідно до п.п. 3.1, 4.4 договору №16-02/1 від 106.02.2022р. та п. п. 3.1, 4.3 договору №16-02/2 від 16.02.2022р. нараховано курсову різницю в сумі 677079,96 грн.

Пунктом 3.1 договору передбачено, що ціна договору на момент укладення становить 1261575,00 грн., в тому числі ПДВ, що складає еквівалент 44 500,00 доларів США (за середнім курсом комерційних банків, в розділі «Валюта», значення «Продаж» за даними інтернет ресурсу https://minfin.com.ua/ua/currency/banks) з врахуванням комісії банку на продаж валюти 0,3%. Ціна техніки позначена в гривнях України. На дату підписання даного Договору 16.02.2022р. середній курс комерційних банків, в розділі «Валюта», значення «Продаж» за даними інтернет ресурсу https://minfin.com.ua/ua/currency/banks становить 28,35 гривень за 1 долар США. У разі проведення платежів відповідно до п. 4.4. даною Договору, якщо комерційний курс продажу долара по відношенню до гривні підвищиться, то в цьому випадку розмір суми платежів збільшується пропорційно збільшенню середнього курсу комерційних банків долара США на дату, що передує дню оплати.

Згідно п. 4.3 договору купівлі - продажу №16-02/1 покупець зобов`язується сплатити Продавцеві аванс у сумі, що дорівнює 4,57% від: загальної вартості товару у еквіваленті в доларах США згідно п.3.1 Договору - протягом 10 (десяти) календарних днів з моменту підписання сторонами цього Договору.

Оплата техніки здійснюється покупцем на підставі виставленого продавцем рахунку-фактури у строки визначені відповідною Специфікацією.(п. 4.4 договору).

Пунктом 3.1 договору купівлі - продажу №16-02/2 від 16.02.2022р. передбачено, що ціна договору на момент укладення становить 779625,00 грн., в тому числі ПДВ, що складає еквівалент 27500,00 доларів США (за середнім курсом комерційних банків, в розділі «Валюта», значення «Продаж» за даними інтернет ресурсу https://minfin.com.ua/ua/currency/banks) з врахуванням комісії банку на продаж валюти 0,3%. Ціна техніки позначена в гривнях України. На дату підписання даного Договору 16.02.2022р. середній курс комерційних банків, в розділі «Валюта», значення «Продаж» за даними інтернет ресурсу https://minfin.com.ua/ua/currency/banks становить 28,35 гривень за 1 долар США. У разі проведення платежів відповідно до п. 4.3. даною Договору, якщо комерційний курс продажу долара по відношенню до гривні підвищиться, то в цьому випадку розмір суми платежів збільшується пропорційно збільшенню середнього курсу комерційних банків долара США на дату, що передує дню оплати.

Згідно п. 4.3 договору оплата техніки здійснюється покупцем на підставі виставленого продавцем рахунку-фактури у строки визначені відповідною Специфікацією.

Відповідачем на виконання умов договору №16-02/1 від 16.02.222р. здійснено часткову оплату за сільськогосподарську техніку.

Станом на 25.10.2023р. борг відповідача за первісним позовом перед позивачем за специфікаціями №1 та №2 до договору №16-02/1 від 16.02.2022р. склав 21846,6526 дол. США.

Враховуючи те, що станом на 25.10.2023 року (дату подання даної заяви) сума основного боргу за Специфікаціями № 1 та № 2 до Договору купівлі-продажу № 16-02/1 від 16.02.2022 з урахуванням курсової різниці складається з: суми основного боргу за Специфікаціями № 1 та № 2 до Договору купівлі-продажу № 16-02/1 від 16.02.2022 з урахуванням курсової різниці станом на 25.10.2023р. - 21846,6526 дол. США. * курс долара США до гривні на дату, що передує дню подання даної заяви за даними середнього курсу комерційних банків, в розділі «Валюта», значення «Продаж» за даними інтернет ресурсу https://minfin.com.ua/ua/currency/banks, який є публічно доступним (ч. 9 ст. 80 ГПК України) - 38,100 дол. США (станом на 24.10.2023) = 832357,4641 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, курсова різниця за договором купівлі-продажу № 16-02/1 від 16.02.2022р. станом на 25.10.2023р. складає 450 782,4641 грн.

Відповідно до договору №16-02/2 від 16.02.2022р., заборгованості відповідача за первісним позовом перед позивачем станом на 24.07.2023 року з урахуванням курсової різниці складає еквівалент 27500,00 дол. США, що у гривні на дату подачі позову складає: 27500,00 дол. США*36,5686 грн/.дол. США =1005636,5 грн., з розрахунку еквівалент заборгованості у дол. США * офіційний курс гривні до долара США за даними НБУ на дату подачі позову, який складає 36,5686 грн/.дол. США.

Як вбачається з матеріалів справи, курсова різниця за договором купівлі-продажу № 16- 02/2 від 16.02.2022р. станом на 24.07.2023р. складає: 1005636,5 грн.-779625,00 грн. = 226011,5 грн.

Основна сума заборгованості відповідача перед позивачем станом на 25.07.2023 року за договором купівлі-продажу № 16-02/2 від 16.02.2022 з урахуванням курсової різниці складає еквівалент 27500,00 дол. США, що у гривні на 25.10.2023 складає 27500,00 дол. США*36,579 грн/.дол. США =1005922,5 грн., з розрахунку еквівалент заборгованості у дол. США * офіційний курс гривні до долара США за даними НБУ на 25.10.2023, який складає 36,579 грн/.дол. США.

Як вбачається з матеріалів справи, курсова різниця станом на 25.10.2023 року за договором купівлі-продажу № 16- 02/2 від 16.02.2022 складає: 1005922,5 грн. - 779625,00 грн.=226297,5 грн.

Враховуючи те, що загальний розмір курсової різниці за договорами купівлі-продажу № 16-02/2 від 16.02.2022р. та № 16-02/2 від 16.02.2022р. станом на 25.10.2023р. складає 677079,96 грн., суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача курсової різниці в розмірі 677079,96 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо заявленої до стягнення з відповідача пені, судом зазначається наступне.

Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Обов`язок учасника господарських відносин сплатити неустойку, штраф, пеню у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання передбачено ст. 230 ГК України.

Так, даною статтею передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 546 ЦК України, передбачено забезпечення зобов`язання неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежного виконання зобов`язання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п. 7.2 договорів за несвоєчасну оплату за техніку, покупець сплачує пеню в розмірі 0,5% від вартості неоплаченої вчасно техніки, за кожен день прострочення платежу, але не більше 10 % від суми договору.

З урахуванням умов договорів купівлі - продажу №16-02/1 та №16-02/2 від 16.02.2022р. та норм чинного законодавства позивачем за первісним позовом нараховано до стягнення з відповідача 270137,25 грн. пені.

Перевіривши розрахунок заявлених до стягнення суми 270135,25 грн. пені, суд встановив, що останні нараховані в межах можливих нарахувань та дійшов висновку про правомірність їх нарахування.

Відповідач у відзиві на позов від 21.08.2023р. просить зменшити розмір пені до 10000,00 грн.

Суд зазначає, що згідно з ч. 3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Вказана стаття кореспондується зі ст.233 ГК України, яка визначає, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Положення ч. 3 ст. 551 ЦК України, дає право суду зменшити розмір неустойки за умови, що її розмір значно перевищує розмір збитків (до такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.12.2018 у справі № 703/1181/16-ц).

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Суд враховує правову позицію, викладену в рішенні Конституційного Суду України №7-рп/2013 від 11.07.2013 р., про те, що наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може лягати непомірним тягарем для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

При цьому, зменшення суми неустойки є правом, а не обов`язком суду, яке може бути реалізовано ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань та дослідження доказів (позиція Верховного суду, викладена в постановах від 01.08.2019 р. у справі № 922/2932/18, від 08.10.2019 р. у справі № 922/2930/18, від 08.10.2019 р. у справі № 923/142/19, від 09.10.2019 р. у справі №904/4083/18).

Таким чином, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Тобто з системного аналізу вищевказаних норм слідує, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Слід зазначити, що законодавчо не врегульований розмір можливого зменшення штрафних санкцій. При цьому, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.09.2019 у справі № 920/1013/18 суд вказав, що наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може лягати непомірним тягарем для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Така правова позиція викладена також у рішенні Конституційного Суду України № 7-рп/2013 від 11.07.2013.

У відзиві на позов відповідач посилається на те, що порушення строку оплати заборгованості сталося внаслідок виникнення обставин непереборної сили, а саме військової агресії з боку Російської Федерації. В підтвердження наявності обставин непереборної сили відповідач посилається на лист Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, яким засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, та є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності по договору щодо зобов`язань строк (термін) виконання яких настав згідно з умовами такого договору, і виконання яких стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Суд не погоджується з такими твердженнями відповідача, виходячи з наступного.

Згідно ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

В межах розгляду цієї справи, суд зауважує, що обставини непереборної сили, які впливають на виконання зобов`язань за договорами, звільняють сторін від відповідальності, якщо зобов`язання порушено внаслідок випадку або непереборної сили (ст. 617 ЦК України). У цих випадках достатньо дослідити факт існування обставин непереборної сили та залежність виконання договірних зобов`язань від цих обставин.

Проте, коли мова іде про інші наслідки, пов`язані з настанням форс-мажорних обставин, про які сторони домовилися у договорах, необхідно виходити саме з цих умов та реалізовувати їх у тому порядку, який погоджений в договорах.

Загальними умовами до договорів купівлі - продажу сторони погодили наступне:

Сторони звільняються від відповідальності за повне або часткове невиконання зобов`язань в разі дії обставин непереборної сили, які роблять неможливим належне виконання зобов`язань за цим Договором.

Під обставинами непереборної сили розуміються події, які не існували в момент підписання цього Договору, наступ і дія яких сторони не могли передбачити подолати, а саме: повінь, землетрус, пожежа та інші стихійні лиха, а також аварія на транспорті, вибух, військові дії, ембарго, дії органів влади у вигляді постанов і нормативних актів, які погіршують правовий статус і режим суб`єктів даного Договору, і об`єктів, що є предметом цього Договору. (п. 8.2 договорів).

Згідно п. 8.3 договорів, якщо будь-яка з цих обставин безпосередньо вплинула на виконання зобов`язань в строк, встановлений в цьому-Договорі, то цей термін пропорційно продовжується на час дії відповідної обставини. Сторона, яка не має можливості виконувати свої зобов`язання за цим Договором, про настання вищевказаних обставин, і про їх вплив на виконання зобов`язань, зобов`язана .негайно повідомній іншу Сторону.

Відповідно до п. 8.4 договорів, свідоцтво, видане відповідною торговельною-палатою або. Іншим компетентним органом, є достатнім підтвердженням наявності і тривалості дії обставин непереборної сили.

Як вбачається з умов договорів, відповідач мав повідомити позивача про виникнення форс-мажорних обставин негайно та надати підтверджуючі документи про їх настання.

Однак, доказів своєчасного здійснення відповідного повідомлення матеріали справи не містять.

Отже, неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про форс-мажорні обставини позбавляє сторону, яка порушила цей обов`язок, права посилатися на ці обставини як на підставу звільнення від відповідальності.

В статті 14-1 Закону України "Про Торгово-промислові палати в Україні" вказано, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Наявність форс-мажорних обставин засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами у відповідності до статей 14, 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України" шляхом видачі сертифіката.

Тобто, сертифікат видається торгово-промисловою палатою за зверненням однієї зі сторін спірних правовідносин (сторін договору), яка (сторона) оплачує (за винятком суб`єктів малого підприємництва) послуги торгово-промислової палати. Водночас інша сторона спірних правовідносин (договору) позбавлена можливості надати свої доводи і вплинути на висновки торгово-промислової палати.

Таке засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) може вважатися достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин для сторін договору, якщо вони про це домовилися.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не виконав вимоги договорів щодо отримання сертифікату Торгово-промислової палати України щодо наявності форс-мажорних обставин та вплив таких обставин саме на невиконання спірних зобов`язань.

Суд приходить до висновку, що відсутність своєчасного повідомлення відповідачем про настання форс-мажорних обставин та відсутність доказів, передбачених договорами, про наявність цих обставин та вплив цих обставин на можливість виконання ним грошового зобов`язання перед позивачем за спірними договорами позбавляє відповідача права вимагати застосування наслідків, передбачених п. 8.1 договорів купівлі - продажу №16-02/1 та №16-02/2 від 16.02.2022р. (звільнення від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов`язань).

Суд зауважує, що лист Торгово-промислової палати України вих. №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 не є належним та допустимим доказом наявності форс-мажорних обставин у даних спірних правовідносинах.

Відповідачем не доведено, що порушення щодо несплати відповідачем заборгованості за сільськогосподарську техніку сталося внаслідок випадку або непереборної сили, що відповідно до приписів ст. 617 ЦК України могло б бути підставою для звільнення його від відповідальності за порушення зобов`язання, в разі якщо б таке порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Такі обставини, як військова агресія та введення воєнного стану самі по собі не є абсолютними форс-мажорними обставинами, які позбавляють відповідача виконати свої грошові зобов`язання.

Факт військової агресії Російської Федерації проти України не може бути беззаперечним доказом наявності форс-мажору, за відсутності безпосереднього впливу на можливість здійснення оплати за договорами купівлі - продажу №16-02/1 та №16-02/2 від 16.02.2022р.

Разом з цим, розглядаючи питання про стягнення суми пені, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Статтею 233 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Суд зазначає, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Разом з тим, приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов`язань, при цьому надмірне зменшення розміру штрафних санкцій фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.

Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним із принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Неустойка спрямована на забезпечення компенсації майнових втрат постраждалої сторони. Для того, щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було би передбачити.

Загальними засадами цивільного законодавства згідно зі ст. 3 Цивільного кодексу України є не тільки судовий захист цивільного права та інтересу; свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом, а й справедливість, добросовісність та розумність.

Суд оцінює чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання) тощо.

В аспекті права на справедливий суд, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд звертає увагу на наступні обставини та вважає за необхідне використати надане національним законодавством України право суду на зменшення розміру штрафних санкцій.

При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені ст. 551 Цивільного кодексу України та ст. 233 Господарського кодексу України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суд повинен забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обставин справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.

Суд приймає до уваги той факт, що початок невиконання відповідачем зобов`язань зі сплати заборгованості за сільськогосподарську техніку пов`язаний з початком збройної агресії Російської Федерацій проти України. Матеріалами справи підтверджується, що після 24.02.2022 відповідач вживав заходи, спрямовані на встановлення зв`язку з контрагентами за договорами, зокрема, з позивачем у справі. Відповідач також повідомляє, що у зв`язку з скрутним фінансовим становищем і в зв`язку з частковим погашенням заборгованості за сільськогосподарську техніку, відповідач просив зменшити розмір заявленої до стягнення пені.

Виходячи із загальних засад, встановлених у ст. 3 Цивільного кодексу України, а саме, справедливості, добросовісності та розумності, враховуючи інтереси обох сторін, а також те, що відповідач частково сплачував суму основного боргу, беручи до уваги, що окрім пені позивач нараховує 3% річних, які в певній мірі компенсують знецінення несплачених вчасно коштів відповідачем, а також те, що сплата пені у повному обсязі у даному випадку зачіпає майнові інтереси відповідача, суд вважає за можливе застосувати ч.3 ст.551 ЦК України і ч.1 ст.233 ГК України та зменшити розмір нарахованої позивачем пені та 50% і стягнути з відповідача пеню в сумі 135068,63 грн. Таке зменшення розміру пені суд вважає оптимальним балансом інтересів сторін у спорі та таким, що запобігатиме настанню негативних наслідків для сторін.

Щодо заявлених до стягнення 3% річних, судом враховується наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу нарахував відповідачу 51043,39 грн., з яких 31373,68 грн. - 3% річних за період з 25.07.2023р. по 25.10.2023р. за специфікаціями №1 та №2 від 16.02.2022р. до договору №16-02/1 від 16.02.2022р. та 19669,71 грн. 3% річних за період з 25.07.2023р. по 25.10.2023р. за специфікацією №1 від 16.02.2022р. до договору №16-02/2 від 16.02.2022р.

Суд, перевіривши правильність нарахування 3% річних, позивачем проведені правомірно і підлягають стягненню з відповідача в повному обсязі.

Відповідно до статті 73 Господарського кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона, згідно із статтею 74 Господарського кодексу України, повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із статтями 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, суд прийшов до висновку про необхідність задоволення первісного позову частково.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача. При розподілі судових витрат враховано, що судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

Щодо зустрічного позову судом враховується наступне.

Позивач за зустрічним позовом зазначає, що п.п. 7.2 договорів купівлі продажу №16-02/1 від 16.02.2023р. та №16-02/2 від 16.02.2023р. мають бути визнані недійсними, так як не відповідають Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» порушують майнові права ТОВ «Крафтмаєр» та спрямовані на надмірне збагачення ТОВ «Агро-Альянс»

Статтею 203 ЦК України передбачено загальні вимоги, додержання яких є обов`язковим для чинності правочину, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно зі статтею 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

В силу припису ст.204 ЦК України правомірність правочину презюмується. Обов`язок доведення наявності обставин, з якими закон пов`язує визнання недійсним п. 7.2 договору купівлі - продажу №16-02/1 від 16.02.2022р. та п. 7.2 договору купівлі - продажу №16-02/2 від 16.02.2022р. в оспорюваній частині, покладається на позивача за зустрічним позовом.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами (ч.1, ч.2, ч.3 ст.6 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Отже, принцип свободи договірного регулювання правовідносин, утілений у чинному законодавстві, дозволяє сторонам договору на власний розсуд визначати свої взаємні права та обов`язки.

Укладаючи договори купівлі - продажу №16-02/1 від 16.02.2022р. та №16-02/2 від 16.02.2022р., сторони за наявності взаємного волевиявлення закріпили в оспорюваному пункті договору умову про те, що за несвоєчасну оплату за техніку, покупець сплачує пеню в розмірі 0,5% від вартості неоплаченої вчасно техніки, за кожен день прострочення платежу, але не більше 10 % від суми договору.

Слід зазначити, що договора як в цілому, так і в оспорюваній частині (п.п. 7.2 "Відповідальність сторін") підписані сторонами без будь-яких зауважень, які могли бути викладені позивачем за зустрічним позовом, зокрема, у протоколі розбіжностей до договорів і, як наслідок, погоджені сторонами в іншій редакції або ж виключені.

Зазначене, з огляду на приписи вищенаведених приписів чинного законодавства України, свідчить про погодження сторонами всіх умов, які містяться в таких договорах та в оспорюваних пункті зокрема. Отже, підписавши договори без застережень, позивач за зустрічним позовом фактично погодився зі всіма його умовами, в тому числі й тими, які на його думку, є недійсним.

Частиною 1 статті 216 та частиною 2 статті 217 Господарського кодексу України передбачена господарсько-правова відповідальність учасників господарських відносин за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому цим Кодексом, іншими законами та договором, у вигляді відшкодування збитків, штрафних санкцій та оперативно-господарських санкцій.

За змістом статті 199 Господарського кодексу України виконання господарського зобов`язання забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов`язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу.

Згідно з частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з ч.2 п.1 ст.199 ГК України до відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення ЦК України.

У частині 2 статті 9 Цивільного кодексу України зазначено, що законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання.

Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) за ст.610 Цивільного кодексу України кваліфікується як порушення зобов`язання.

Частиною 1 статті 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до вимог ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штрафом, пенею).

Згідно з ч.1 ст.547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі.

Стаття 549 Цивільного кодексу України передбачає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пеня, за визначенням ч.3 ст.549 ЦК України, - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов`язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожний день прострочення виконання.

У свою чергу пеня як різновид неустойки характеризується наступними ознаками: а) застосування у грошових зобов`язаннях; б) можливість встановлення за такий вид порушення зобов`язання, як прострочення виконання (порушення умови про строки); в) обчислення у відсотках від суми несвоєчасно виконаного зобов`язання; г) триваючий характер - нарахування пені за кожний день прострочення.

Отже, пеня є різновидами неустойки.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі, якщо таке збільшення не заборонено законом (частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України).

З наведених норм вбачається, що сторони договору, за відсутності встановлених спеціальними законами обмежень, не позбавлені права передбачити договором неустойку, що стягується за прострочення грошового зобов`язання у відсотках до вартості невиконаного зобов`язання за кожен день прострочення, та звернутися з вимогою про стягнення такої неустойки у зв`язку з простроченням зобов`язання.

Відповідно до частини 2 статті 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Положеннями ст. ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Проаналізувавши в сукупності вищевказані норми матеріального права, суд вважає, що сторони у договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, тому встановлена сторонами у договорі відповідальність за прострочення виконання зобов`язання по оплаті у більшому розмірі не суперечить матеріальному праву України та відповідно не тягне за собою правових наслідків у вигляді визнання в цій частині угоди недійсною.

При цьому суд зазначає, що положення Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" не встановлюють обмежень щодо визначення розміру пені, а передбачають обмеження розміру пені, що підлягає стягненню.

За таких обставин, позивачем за зустрічним позовом не доведено тих обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог про визнання недійсним п.п. 7.2 договорів купівлі - продажу №16-02/1 та №16-02/2 від 16.02.2022р. в частині того, що за несвоєчасну оплату за техніку, покупець сплачує пеню в розмірі 0,5% від вартості неоплаченої вчасно техніки, за кожен день прострочення платежу, але не більше 10 % від суми договору, а саме, що дані пункти не відповідають вимогам «Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», у зв`язку з чим зустрічні позовні вимоги є безпідставними та недоведеними, а тому суд відмовляє у їх задоволенні.

Судові витрати за зустрічним позовом, відповідно до ст.129 ГПК України, позивача за зустрічним позовом.

Керуючись ст.ст.2, 13, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 210, 220, 232, 233, 236-238, 240-242, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Альянс" м. Харків до товариства з обмеженою відповідальністю "Крафтмаєр" м. Хмельницький про стягнення 1959460,60 грн. задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Крафтмаєр" (м. Хмельницький, вул. Тернопільська,19, код 41333216) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Агро - Альянс» (м. Харків, вул. Єнакіївська,19, код 32761219) - 961200,00 грн. (дев`ятсот шістдесят одна тисяча двісті гривень 00 коп.) заборгованості без врахування курсової різниці, 677079,96 грн. (шістсот сімдесят сім тисяч сімдесят дев`ять гривень 96 коп.) курсової різниці, 135068,63 грн. (сто тридцять п`ять тисяч шістдесят вісім гривень 63 коп.) пені, 51043,39 грн. (п`ятдесят одна тисяча сорок три гривні 39 коп.) 3% річних, 32391,91 грн. (тридцять дві тисячі триста дев`яносто одна гривня 91 коп.) судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення 135068,63 грн. пені відмовити.

В зустрічному позові товариства з обмеженою відповідальністю "Крафтмаєр" м. Хмельницький до товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Альянс" м. Харків про визнання недійсним п. 7.2 договору купівлі - продажу №16-02/1 від 16.02.2022р. укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю "Агро-Альянс" м. Харків та товариством з обмеженою відповідальністю "Крафтмаєр" м. Хмельницький, з моменту його укладення про визнання недійсним п. 7.2 договору купівлі - продажу №16-02/2 від 16.02.2022р. укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю "Агро-Альянс" м. Харків та товариством з обмеженою відповідальністю "Крафтмаєр" м. Хмельницький, з моменту його укладення відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржено протягом 20 днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Порядок подання апеляційної скарги визначений ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 11.12.2023р.

Суддя С.В. Гладій

Відрук. 5 прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (електронний суд)

3 - представнику позивача (адвокату Мосейчук А.І. ) (електронний суд)

4 - відповідачу (електронний суд)

5 - представнику відповідача (Зіневичу В.Б.) ІНФОРМАЦІЯ_1