Рішення

від 04.10.2023 по справі 761/23921/21

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/23921/21

Провадження № 2/761/369/2023

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 жовтня 2023 року Шевченківський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Сіромашенко Н.В.,

за участю секретаря судового засідання Дем`янчук С.Р.,

представника позивача ОСОБА_1

відповідачки ОСОБА_2 ,

представника відповідачки ОСОБА_3 ,

представника 3-ї особи Демянової Н.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2 , третя особа: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Шевченківське-6» про захист честі, гідності та ділової репутації, -

ВСТАНОВИВ:

У липні 2021 року ОСОБА_5 звернулась до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_2 , третя особа: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Шевченківське-6», в якому просить:

- визнати недостовірною та такою, що порушує права ОСОБА_5 на повагу до її гідності, честі та недоторканість ділової репутації, наступну інформацію, розповсюджену ОСОБА_2 на загальних зборах жителів будинку за адресою: АДРЕСА_1 , «Голова правління ОСББ «Шевченківське-6 ОСОБА_5. не допускає до горища будинку, порушуючи законні права мешканців, та невідомими особами виконуються в даному приміщенні роботи без дозвільних документів та згоди мешканців будинку»;

- зобов`язати ОСОБА_2 спростувати поширену відносно ОСОБА_5 недостовірну інформацію шляхом розміщення ОСОБА_2 на інформаційній дошці будинку за адресою: АДРЕСА_1 , оголошення із наступним текстом:

« Шановні мешканці! Ремонтні роботи по заміні покрівлі на горищі нашого будинку виконуються правомірно, у відповідності із законом. Голова ОСББ «Шевченківське -6» ОСОБА_5 добросовісно виконує всі покладені на неї функції з управління будинком, інформація про порушення прав мешканців та про рейдерське захоплення не відповідає дійсності, за що приношу свої вибачення. ОСОБА_2 »;

- стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 моральну шкоду за розповсюдження недостовірної інформації в розмірі 50 000, 00 грн.

У обґрунтування позовних вимог позивачка посилається на те, що вона працює на посаді Голови правління об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Шевченківське-6», проживає за адресою: АДРЕСА_2 . Вказує, що з жовтня 2020 року в будинку за місцем її проживання почались виконуватись ремонтні роботи даху та нежитлових приміщень. Рішення про проведення робіт було прийнято Протоколом № 5/20 від 05.10.2020 за результатом неодноразових звернень мешканців будинку та аварійного стану даху. У квартирі АДРЕСА_3 , яка розташована в цьому ж будинку, проживає громадянка ОСОБА_2 , 1947 р.н. (надалі - Відповідач), яка з 2021 року, починаючи з загальних зборів мешканців будинку позивача, які проходили безпосередньо біля будинку, публічно почала згуртовувати людей та доносити до їх відома неправдиву інформацію, про те, що ОСОБА_5 порушує законні права мешканців будинку, та з відома позивачки на горищі будинку без жодних дозвільних документів виконуються будівельні роботи, а позивачка не допускає мешканців. Також у своїх неодноразових зверненнях до поліції, відповідачка звинуватила ОСОБА_5 в «рейдерському захоплені», що підтверджується її власноруч поставленим підписом на заяві до поліції.

Позивачка наголошує, що окрім більш ніж семи звернень до Шевченківського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві, відповідач зверталась з наклепними заявами до Голови Київської міської державної адміністрації В.В. Кличка, та до Державної архітектурно-будівельної інспекції. Вказує, що за результатами недостовірних та оманливих звернень ОСОБА_2 позивачка вимушена витрачати весь свій робочий час на надання пояснень органам поліції, відписок інших контролюючих органів, та брати участь у перевірках. Звертає увагу суду на те, що за всіми результатами звернень громадянки ОСОБА_2 , про які була повідомлена позивачка, жодне не знайшло свого підтвердження. Зокрема, за результатами перевірки Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва був складений Акт від 17.05.2021, де зазначено, що за результатами проведення позапланового нагляду (контролю) щодо дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності в п. VIII жодних порушень вимог законодавства не виявлено.

На думку позивачки, відповідачка умисно своїми діями завдає шкоди честі, гідності та діловій репутації ОСОБА_5 .

Вказує, що інформація щодо позивачки поширюється відповідачем у присутності мешканців їх будинку, відповідач підбурює людей та доносить інформацію щодо вчинення позивачкою неправомірних дій. Зазначає, що обставини поширення відповідачем зазначеної інформації про ОСОБА_5 будуть підтверджені показами свідків - співмешканцями будинку.

Поряд з цим позивачка звертає увагу суду на те, що вона з 2017 року сумлінно виконує обов`язки Голови ОСББ. Зазначає, що за її ініціативи та підтримки мешканців, починаючи з 2018 року в будинку були проведені роботи по заміні ліфтів, заміні вікон в під`їздах, частковий ремонт вхідних груп, утеплення відкосів, часткова заміна комунікацій. Окрім того, стверджує, що вона доводила до відома мешканців та до Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю м. Києва, про те , що планується виконання робіт по заміні покрівлі будівлі згідно з будівельними нормами без втручання в несучі конструкції, оскільки згідно експертних висновків - фізичний знос конструкції покриття будівлі складає 65%, що свідчить про те, що її можливо використовувати та експлуатувати виключно за умови проведення ремонтних робіт для відновлення та приведення в належний стан, а тому, з урахуванням діючих будівельних норм, з метою забезпечення необхідного рівня надійності та довговічності покриття будинку №6, ОСББ «Шевченківське-6» було залучено ліцензовану організацію ТОВ «Еверест-Спецбуд», зусиллями якої було здійснено очищення площ від наявних захаращень та вивезено близько 200 т будівельного сміття та господарського непотребу, а також виконано роботи з підсилення конструкцій. Наразі у будинку АДРЕСА_1 здійснюються роботи з відновлення теплоізоляційного шару підлоги пінополістиролом (полегшений будівельний матеріал).

Позивачка вказує, що факт укладення договору на виконання ремонтних робіт у будинку з ліцензованою організацією, ТОВ «Еверест-Спецбуд», неодноразово доносився до усіх мешканців будинку, більше того вони ж і виступили ініціаторами його укладення; роботи у будинку проводяться з дотриманням приписів та вимог чинного законодавства, що регулює відповідні правовідносин. Зазначає, що натомість сама ОСОБА_2 неодноразово була на місці виконання ремонтних робіт, у тому числі за збиранням металобрухту, що, з її слів, необхідний їй для реалізації шляхом продажу з метою придбання у під`їзд будинку АДРЕСА_1 , де вона мешкає, нових поштових скриньок, попри те, що силами ОСББ «Шевченківське-6» такі скриньки вже були придбані та встановлені.

На думку позивачки, активне зловживання відповідачкою своїм правом на звернення як громадянина до різних інстанцій із постійними скаргами на ОСОБА_5 принижують честь та гідність позивачки. Стверджує, що ОСОБА_2 завдає шкоди діловій репутації позивачки, адже остання взаємодіє в силу своїх посадових обов`язків із різними структурами Шевченківського району м. Києва.

Окрім того, позивачка зазначала, що нескінченні заяви до органів поліції приносять їй справжні моральні страждання, оскільки постійні хвилювання, пов`язані з намаганнями відповідачки притягнути позивачку до кримінальної відповідальності, є реальним стресом для ОСОБА_5 . Вказує, що вона була вимушена звернутись до лікаря-невропатолога в Клініці Лікаря Долинського, що підтверджується випискою по банківському рахунку за квітень-травень 2021 року та заключеннями лікаря.

Разом з тим вважає, що сума у 50 000 грн. є мінімальною для відшкодування моїх душевних страждань, відтак, розумною та справедливою.

Зважаючи на вищезазначене, позивачка вважає, що інформація, поширювана щодо неї відповідачкою, по-перше, має негативний характер, оскільки повідомляє третім особам про порушення ОСОБА_5 загальновизнаних правил співжиття, прийнятих у суспільстві вимог та принципів етики і моралі, так такою, що, на переконання позивачки, порушує немайнові права ОСОБА_5 , по-друге не є оціночним судженням, а обов`язок доказування її достовірності покладається на відповідача. Наголошує, що поширення неправдивої інформації свідчить про принизливе ставлення відповідача до позивачки, що в свою чергу впливає на зниження цінності особи останньої. Також вважає, що поширенням вказаної інформації відповідач створив негативну соціальну оцінку ОСОБА_5 в очах оточуючих, порушивши її честь.

Ураховуючи вищевикладене, вважає, що поширенням недостовірної інформації щодо ОСОБА_5 відповідачем завдано шкоди немайновим інтересам позивачки, порушивши її гідність, честь та ділову репутацію.

Щодо попереднього (орієнтовного) розрахунку судових витрат позивачка зазначала, що за збір та підготовку доказів, складання та подання до відповідного суду однієї позовної заяви, підготовку та участь адвокатів бюро в судових засіданнях будь-якої судової інстанції, та складання процесуальних документів розмір винагороди складатиме 10 000 грн, а розмір судового збору за даним позовом складає 908,00 грн. Також зазначала, що надасть відповідні докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.07.2021 вищевказана позовна заява надійшла в провадження судді Сіромашенко Н.В.

Ухвалою суду від 06.07.2021 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви, які усунуті позивачем 14.07.2021.

Ухвалою суду від 03.12.2021 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження.

16.06.2022 до канцелярії суду надійшов відзив відповідачки на позовну заяву, поданий представником - адвокатом Шиян О.А. У вказаному відзиві ОСОБА_2 просила відмовити позивачу у задоволенні позову та стягнути з позивачки судові витрати, пов`язані з розглядом справи. Відповідач заперечує щодо будь-якого порушення нею прав позивачки, повністю заперечує щодо нанесення позивачці будь-якої моральної шкоди. Пояснює, що відповідачка проживає у кв. АДРЕСА_4 з моменту будівництва будинку. Відповідач є активною та високоморальною людиною, користується повагою серед мешканців свого будинку, є членом правління ОСББ «Шевченківське-6». На початку 2021 року відповідачка помітила на дошці оголошень на будинку повідомлення, що на горищі будинку будуть проводитися роботи з ремонту покрівлі та мереж. Вказує, що вона, як член правління ОСББ «Шевченківське-6» та як мешканець будинку, пішла на горище будинку для встановлення усіх подробиць таких будівельних робіт. Зазначає, що на горищі ведеться капітальне будівництво, що зовсім не відповідає оголошенню про поточний ремонт покрівлі та мереж. Вказує, що після намагань з`ясувати ситуацію у будівельників горище поставили під охорону, встановили відеокамери, відповідача в подальшому не допускали до приміщення горища та будь-яких пояснень не надають.

Відповідач, керуючись положеннями чинного законодавства України, в т.ч. Конституції України, Законів України «Про звернення громадян», «Про об?єднання співвласників багатоквартирного будинку», вирішила дізнатися про незрозумілу будівельну активність у її будинку. Так, Відповідач та група інших мешканців будинку неодноразово зверталися з колективними зверненнями до позивачки із заявами щодо надання роз`яснень стосовно будівельних робіт на горищі будинку. Зазначає, що будь-якої відповіді від Голови ОСББ «Шевченківське-6» ОСОБА_5 мешканці будинку не отримали. Пояснює, що у подальшому Відповідач звертався до співробітників національної поліції для з`ясування обставин перебування незнайомих людей на горищі будівлі та проведення ними будівельних робіт без будь-якого погодження зі сторони співвласників будинку. У ході перевірки за зазначеними заявами Відповідач дізнався, що будівельні роботи виконує ТОВ «Еверест-Спецбуд». Відповідач та група інших мешканців будинку спробували дізнатися у цієї компанії про правові підстави проведення будівельних робіт та отримати копію договору будівельного підряду. Разом з тим, лист який заявники відправили на адресу, яка зазначена у ЄДРПОУ, будівельної компанії повернувся у зв`язку із відсутністю адресата за вказаною адресою. Зазначає, що відповідачем та групою інших мешканців будинку також надсилалися заяви до Київської міської державної адміністрації (Департамент з питань державного архітектурно-будівельного контролю КМД), МВС України, Прокуратури Шевченківського району тощо щодо будівельних робіт на горищі будинку.

Зауважує, що відповідач разом із іншими мешканцями будинку зверталися до органів державної влади із своїми скаргами та заявами виключно реалізуючи свої права на звернення. Звертає увагу суду на те, що відповідачка як член правління ОСББ «Шевченківське-6» та співвласник будинку згідно п. 1 Розділу IV Статуту ОСББ «Шевченківське-6» має право знайомитися з протоколами загальних зборів, робити з них виписки: одержувати в установленому порядку інформацію про діяльність об`єднання тощо.

Відповідач вважає, що реалізація нею своїх конституційних прав на звернення до органів державної влади чи реалізація права на отримання інформації не може спричинити будь-яких моральних страждань позивачці, адже діяльність відповідачки щодо подачі будь-яких скарг не є протиправною.

Відповідач також зазначає, що у своїх зверненнях до органів державної влади вона разом із іншими мешканцями будинку не вживали будь-яких нецензурних чи образливих висловів, що можна розцінити як приниження честі, гідності чи ділової репутації позивача.

Звертає увагу суду, що позивач повинен довести не тільки протиправність поведінки відповідача, а й наявність самої моральної шкоди та причинний зв?язок між поведінкою відповідача та заподіяною шкодою. Вважає, що діяльність відповідача щодо подачі скарг не є протиправною, а також відсутній будь-який причинно-наслідковий зв`язок між діями відповідача та моральними стражданнями позивача.

Більше того, вказує, що у Консультативному заключенні лікаря-невролога від 05.04.2021 року, виписці від 05.05.2021 року по Амбулаторній картці пацієнта №5534 діагнозом пацієнта зазначається «Епазодична гемікранія. Астенічний стан після перенесеного COVID 19». Відповідач стверджує, що причинно-наслідкового зв?язку немає між діагнозом позивача та діями відповідача.

Щодо твердження позивачки про те, що відповідачем поширюється в присутності мешканців будинку неправдива інформація, підбурюються люди, доноситься інформація щодо вчинення позивачкою неправомірних дій, наголошує, що відповідачка ніколи не вчиняла вказаних дій і їй не зрозуміло, коли саме відбувалася така діяльність, адже у позовній заяві відсутні будь-які вказівки на конкретну дату чи час вчинення стверджуваного поширення інформації. Більше того, зауважує, що у прохальній частині позову вказано, що відповідач поширює недостовірну інформацію на загальних зборах жителів будинку, натомість загальні збори жителів будинку не відбувалися уже декілька років, хоча згідно Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» мають відбуватися кожного року.

На думку відповідачки, позовна заява не містить жодного доказу щодо поширення відповідачкою недостовірної інформації щодо Позивача на будь-яких загальних зборах, адже таких зборів не було уже декілька років.

Поряд з цим відповідачка вважає, що вимога позивачки щодо зобов`язання відповідача розмістити на інформаційній дошці будинку оголошення є абсолютно необґрунтованою з огляду на відсутність будь-якого поширення недостовірної інформації зі сторони відповідача. Зауважує, що відповідачка не може бути зобов`язана розмістити інформацію в оголошенні щодо правомірності чи неправомірності ремонтних робіт, адже висновки про таку діяльність мають роботи компетентні державні органи. Щодо добросовісного чи недобросовісного виконання Головою ОСББ «Шевченківське-6» зазначає, що з позиції відповідача своїх функції позивач виконує недобросовісно.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу відповідачка вказувала, що витрати відповідача, пов`язані з розглядом справи, складають витрати на професійну правничу допомогу, що підтверджуються договором про надання правничої допомоги, укладеного між відповідачем та АО «Кравець і партнери» №105 від 01 червня 2022 року.

У судовому засіданні позивач позов підтримав та просив його задовольнити.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував, просив відмовити в його задоволенні.

Суд, вислухавши пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_5 (позивачка) та ОСОБА_2 (відповідачка) проживають у будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до п. 1 Розділу 1 Статуту Об`єднання багатоквартирного будинку "Шевченківське-6" (далі - ОСББ "Шевченківське-6"), затвердженого Установчими зборами співвласників багатоквартирного будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , від 11.07.2017 ОСББ "Шевченківське-6" створено власниками квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку".

Протоколом №1 Установчих зборів співвласників багатоквартирного будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , від 11.07.2017 ОСББ "Шевченківське-6" від 11.07.2017 ОСОБА_5 обрано Головою Правління Об`єднання.

Наказом №1-к від 25.07.2017 ОСОБА_5 з 25.07.2017 прийняла на себе обов`язки Голови Правління ОСББ "Шевченківське-6".

Протоколом №5/20 засідання правління ОСББ "Шевченківське-6" від 05.10.202 погоджено договір з підрядною будівельною організацією по виконанню ремонтних робіт даху та нежитлових приміщень.

02.04.2021 об 11 год 25 хв зі служби 102 надійшло повідомлення заявниці ОСОБА_2 про те, що 02.04.2021 о 11 год 24 хв за адресою: Шевченківський район м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, буд. 6, 2 під`їзд невідомі особи (приблизно 2-3 особи) піднялись на горище, зачинились там зсередини та щось роблять. Заявниця просить терміново наряд для перевірки.

Зі змісту довідки від 11.04.2021 по повідомленню на спецлінію "102" вбачається, що в ході відпрацювання зазначеного матеріалу на місце події було направлено автопатруль, яким було підтверджено виконання виклику. За матеріалами відпрацювання повідомлено, що заявниця самостійно звернеться до поліції, підозрілих осіб не виявлено.

07.04.2021 відповідачка звернулася до Шевченківського УП ГУНП у м. Києві з заявою те, що Голова ОСББ "Шевченківське-6" ОСОБА_5 порушує вимоги ст. 6 та ст. 10 Закону України "Про ОСББ" та не допускає мешканців до горища будинку.

Відповідно до довідки від 17.04.2021 щодо проведення перевірки по зверненню ОСОБА_2 в ході вивчення СВ Шевченківського УП ГУНП у м. Києві вище вказаних матеріалів встановлено, що підстави для внесення інформації до ЄРДР на даний час відсутні.

У квітні 2021 року відповідачка звернулася до Начальника Шевченківського УП ГУ НП у м. Києві з вимогами: запросити дозвільні документи та договори на роботи на горищі і ознайомити заявників з цими документами; запросити дозвільні документи на перебування магазину мобільних телефонів у першому парадному приміщенні у приміщенні "нашої калясочної" і ознайомити зявників з цими документами також. Звернення підписано відповідачкою та іншими заявниками.

Відповідно до повідомлення начальника Шевченківського УП ГУНП у м. Києві відповідачку повідомлено, що її звернення щодо протиправних дій Голови ОСББ "Шевченківське-6" ОСОБА_5 та інших питань зареєстровано в Шевченківському УП ГУНП у м. Києві до ЖЄО № 24822 від 19.04.2021, розглянуто та проведено перевірку в межах компетенції. Під час проведення перевірки кримінального чи адміністративного правопорушення не встановлено.

05.05.2021 Головою Правління ОСББ "Шевченківське-6" ОСОБА_5 надано відповідь Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на лист від 29.04.2021 № 073-3644 щодо проведення позапланової перевірки дотримання ОСББ "Шевченківське-6" вимог законодавства України, що регулює правовідносини у сфері містобудівної діяльності, під час виконання будівельних робіт у будинку АДРЕСА_1 .

Згідно з консультативним заключенням лікаря-невролога від 05.04.2021 ОСОБА_5 звернулася до лікаря зі скаргою на загальну слабкість, втомлюваність, неможливість сфокусуватись, запаморочення при запрокидуванні голови. Був встановлений відповідний діагноз лікарем-невролога: "........ синдром внаслідок перенесеного COVID 19. Синдром вегетативної дисфункції".

Згідно виписки лікаря від 05.05.2021 ОСОБА_5 має діагноз "Епазодична гемікранія. Астенічний стан після перенесеного COVID-19.

Матеріали справи містять індивідуальний розклад пацієнта ОСОБА_5 на лікувальну рефлексотерапію протягом квітня-травня 2021 року.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивачка вказувала, що ОСОБА_2 , зловживаючи своїм правом як громадянина на звернення до різних інстанцій з постійними скаргами на позивачку, принижує її честь та гідність, завдає шкоди діловій репутації.

Суд, вислухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, встановивши дійсні обставини справи, дійшов висновку про те, що позов задоволенню не підлягає, з огляду на таке.

Так, згідно з вимогами ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За правилами ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до статті 297 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканими.

У статті 32 Конституції України визначено, що кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Згідно з частиною першою статті 34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.

За змістом ст. 277 ЦК України, ст. 32 Конституції України, ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основних свобод, фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації, у т.ч. особою, якою поширено таку інформацію.

Поряд з цим, за змістом вказаних норм, кожному гарантується право на свободу висловлення поглядів, в тому числі право поширювати інформацію без втручання органів державної влади, за умови, що вони діють добросовісно і надають правильну і достовірну інформацію, не завдаючи при цьому шкоди репутації окремих осіб і не порушуючи їх прав.

Згідно з роз`ясненнями, що містяться в пункті 15 постанови Пленуму Верховного Суду України №1 від 27 лютого 2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені). Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням, чи критикою та чи є вона такою, що виходить за межі допустимої критики за встановлених судами фактичних обставин справи. Повинно бути зроблене чітке розмежування між констатацією фактів та оціночними судженнями. У той час як наявність фактів може бути продемонстровано, достовірність оціночних суджень не піддається доведенню. Вимогу доводити достовірність оціночних суджень неможливо виконати, вона порушує свободу думки як таку.

Отже, праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов`язок не поширювати про особу недостовірну інформацію і таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.

У справах про захист гідності, честі та ділової репутації суд повинен розмежовувати відомості, які принижують честь та гідність особи, від думок, поглядів, критичних висловлювань, ідей, оцінок, висловлених у порядку реалізації конституційного права на свободу думки і слова.

Згідно зі статтею 201 ЦК України честь, гідність і ділова репутація є особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством.

У частині першій статті 277 ЦК України передбачено, що фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на спростування цієї інформації.

Автором є особа, від якої пролунали певні висловлювання, зміст яких став підставою для позову про спростування недостовірної інформації. Автор одночасно є і поширювачем інформації. Автор відповідає за зміст повідомленою ним інформації. Поширювачем інформації також може бути особа, із використанням технічних можливостей якої поширена автором інформація набула ще більшого розголосу.

Юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи, є сукупність таких обставин: поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Відповідно до частини першої статті 30 Закону України «Про інформацію» ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень.

Частиною другою вказаної статті Закону визначено, що оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Lingens v. Austria» зазначено, що суду необхідно розрізняти факти та оціночні судження. Існування фактів можна довести, а правдивість критичного висловлювання не можна. Вимога доводити правдивість критичного висловлювання є неможливою для виконання і порушує свободу на власну точку зору, що є фундаментальною частиною права, захищеного статтею 10 Конвенції. У даній справі ЄСПЛ вказав, що: «Суд повинен нагадати, що свобода вираження поглядів гарантована пунктом 1 статті 10, становить одну з основних підвалин демократичного суспільства й одну з принципових умов його розвитку та умов самореалізації кожної особи. За умови додержання пункту 2 свобода вираження стосується не лише тієї «інформації» або тих «ідей», які отримані належним чином або розглядаються як необразливі чи незначні, а й тих, що викликають образу, обурення або неспокій. Такими є вимоги плюралізму, терпимості і широти поглядів, без яких «демократичне суспільство» неможливе».

Так, фактичне твердження - це логічна побудова та викладення певного факту чи групи фактів. Факт - це явище об`єктивної дійсності, конкретні життєві обставини, які склалися у певному місці та часі за певних умов. Враховуючи те, що факт, сам по собі, є категорією об`єктивною, незалежною від думок та поглядів сторонніх осіб, то його відповідність дійсності може бути перевірена та встановлена судом.

Судження - це те ж саме, що й думка, висловлення. Воно являє собою розумовий акт, що має оціночний характер та виражає ставлення того, хто говорить, до змісту висловленої думки і напряму, пов`язаними із такими психологічними станами, як віра, впевненість чи сумнів. Оцінити правдивість чи правильність судження будь-яким шляхом неможливо, а тому воно не входить до предмета судового доказування. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження також користуються захистом - це передумова плюралізму поглядів.

Європейський суд з прав людини 02 червня 2016 року (остаточне - 17 жовтня 2016 року) ухвалив рішення у справі № 61561/08 «Інститут економічних реформ проти України», де, розглядаючи питання забезпечення балансу між свободою вираження поглядів та захистом репутації особи, зазначив, що відповідно до пункту 2 статті 10 Конвенції існує мало можливостей для обмеження політичних висловлювань чи дебатів з питань, що становлять суспільний інтерес, при цьому високий рівень захисту свободи вираження поглядів буде надаватися у випадках, коли висловлювання стосуються питання, що становить суспільний інтерес.

У цьому рішенні суд проводить відмінність між твердженнями про факти і оціночними судженнями. Існування фактів можна довести, тоді як правдивість оціночних суджень не підлягає доведенню. Оціночне судження не може бути доведене, це порушує саму свободу думки, яка є основною частиною права, гарантованого статтею 10 Конвенції.

Для того, щоб розрізняти фактичне твердження і оціночне судження, необхідно брати до уваги обставини справи і загальний тон зауважень, оскільки твердження про питання, що становлять суспільний інтерес, є оціночними судженнями, а не констатацією фактів.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини свобода вираження поглядів є однією з важливих засад демократичного суспільства та однією з базових умов прогресу суспільства в цілому та самореалізації кожної окремої особи. Відповідно до пункту 2 статті 10 Конвенції вона стосується не тільки «інформації» чи «ідей», які сприймаються зі схваленням чи розглядаються як необразливі або нейтральні, але й тих, які можуть ображати, шокувати чи непокоїти. Саме такими є вимоги плюралізму, толерантності та широти поглядів, без яких немає «демократичного суспільства» (KARPYUK AND OTHERS v. UKRAINE, № 30582/04, 32152/04, § 188, ЄСПЛ, 06 жовтня 2015 року).

Слід уважно розрізняти факти та оціночні судження. Наявність фактів можна довести, а правдивість оціночних суджень не можна (LINGENS v. AUSTRIA, № 9815/82, § 46, ЄСПЛ, 08 липня 1986 року).

У постанові Верховного Суду від 22 травня 2019 року у справі № 757/22307/17-ц (провадження № 61-48302св18) зроблено висновок, що згідно зі статтею 277 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, особливо якщо такі висловлювання стосуються публічної особи, або посадової особи рівня суспільного значення та його діяльність представляє суспільний інтерес.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв`язку з прийняттям Закону України «Про інформацію» та Закону України «Про доступ до публічної інформації» № 1170-VII від 27 березня 2014 року, що набрав чинності 19 квітня 2014 року, частину третю статті 277 ЦК України виключено.

Тому чинне законодавство з 19 квітня 2014 року не містить презумпції добропорядності і відсутні підстави для застосування такої конструкції при вирішенні спорів про спростування недостовірної інформації (постанова Верховного Суду від 28 вересня 2022 року у справі № 369/11909/20 (провадження №61-5212св22)).

Отже, доказування позивачем обґрунтованості позову, а саме поширення інформації відповідачами та її недостовірності, має відбуватися у загальному порядку.

Поряд з цим, згідно зі статтею 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Відтак, право на звернення є важливим конституційно-правовим засобом захисту та однією з організаційно-правових гарантій дотримання прав і свобод громадян.

Тлумачення статті 40 Конституції України свідчить, що у випадку, коли особа звертається до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів із заявою, в якій міститься та чи інша інформація, і в разі, якщо цей орган компетентний перевірити таку інформацію та надати відповідь, проте в ході перевірки інформація не знайшла свого підтвердження, вказана обставина не може сама по собі бути підставою для задоволення позову, оскільки у такому випадку мала місце реалізація особою конституційного права, передбаченого статтею 40 Конституції України, а не поширення недостовірної інформації.

Таким чином, судом встановлено, що ОСОБА_2 зверталася із заявою до Шевченківського УП ГУНП у м. Києві та інших органів державної влади щодо дій позивача, реалізовуючи конституційне право на звернення, передбачене статтею 40 Конституції України.

Ураховуючи наведене, суд дійшов висновку про те, що позивачка не довела протиправності дій відповідачки та, відповідно, порушення особистих немайнових прав позивачки внаслідок включення інформації про позивачку у зміст своїх звернень до Шевченківського УП ГУНП у м. Києві та інших органів державної влади.

При цьому суд враховує усталений підхід, що у випадку, коли особа, реалізуючи своє право на звернення, звертається до відповідних органів із заявою, в якій міститься та чи інша інформація, то ця обставина не є підтвердження поширення інформації в розмінні статті 277 ЦК, у такому випадку має місце реалізація особою конституційного права, передбаченого статтею 40 Конституції, а не поширення недостовірної інформації.

Також суд бере до уваги, що в такому випадку оспорювана інформація не підлягає оцінці судом на предмет достовірності та правдивості, оскільки встановлення того, що у спірних правовідносинах мала місце реалізація відповідачем свого права на звернення, це є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову про захист честі та гідності.

Вищевикладене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 03 жовтня 2023 року у справі № 756/4720/20 (провадження № 61-6193св23).

Окрім того, суд вважає, що зазначена позивачкою обставина щодо розповсюдження ОСОБА_2 інформації на загальних зборах жителів будинку за адресою: АДРЕСА_1 , яку позивачка просить спростувати, не підтверджена жодними належними та достатніми доказами.

Відповідно, у суду відсутні підстави вважати, що відповідачкою на загальних зборах жителів будинку за адресою: АДРЕСА_1 , було розповсюджено недостовірну та таку, що порушує права ОСОБА_5 на повагу до її гідності, честі та недоторканість ділової репутації, інформацію.

Ураховуючи викладене, правові підстави для зобов`язання відповідачки спростувати поширену відносно ОСОБА_5 недостовірну інформацію, теж відсутні.

Щодо позовної вимоги про стягнення моральної шкоди, яка є похідною від позовних вимог про визнання недостовірною та такою, що порушує права ОСОБА_5 на повагу до її гідності, честі та недоторканість ділової репутації, інформацію, та спростування такої інформації, суд зазначає наступне.

Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди (пункт 9 частини другої статті 16 ЦК України).

Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я (частина перша та пункт 1 частини другої статті 23 ЦК України).

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина третя статті 23 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Моральна шкода може полягати як у фізичному болю та стражданнях, так і у душевних переживаннях, які фізична особа зазнала у внаслідок протиправної поведінки відносно неї.

А відтак, тлумачення вказаних норм свідчить, що: 1) за загальним правилом підставою виникнення зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі; 2) зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди; 3) у разі встановлення конкретної особи, яка завдала моральної шкоди, відбувається розподіл тягаря доказування: (а) позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв`язок; (б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини; 4) завдання моральної шкоди явище завжди негативне. Проте з цього не слідує, що будь-яка завдана моральна шкода породжує зобов`язання з її відшкодування. Покладення обов`язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи; 5) гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновленого стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості; 6) по своїй суті зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є досить специфічним зобов`язанням, оскільки не на всіх етапах свого існування характеризується визначеністю змісту, а саме щодо способу та розміру компенсації. Джерелом визначеності змісту обов`язку особи, що завдала моральної шкоди, може бути: (1) договір особи, що завдала моральної шкоди, з потерпілим, в якому сторони домовилися зокрема, про розмір, спосіб, строки компенсації моральної шкоди; (2) у випадку, якщо не досягли домовленості, то рішення суду в якому визначається спосіб та розмір компенсації моральної шкоди.

Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Отже, враховуючи, що судом не встановлено підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_5 про захист честі, гідності і ділової репутації та зобов`язання спростувати недостовірну інформацію, у задоволенні похідної позовної вимоги про відшкодування моральної шкоди також необхідно відмовити, оскільки позивачкою не доведено заподіяння їй моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, спричинених діями (бездіяльністю) відповідача. Надані позивачкою медичні документи не підтверджують причинно-наслідкового зв`язку між діями (бездіяльністю) відповідачки та отриманим позивачкою діагнозом. У даному випадку суд не здійснює аналіз розміру моральної шкоди, що заявлений до стягнення, оскільки для цього відсутні правові підстави з огляду на відмову позивачу у задоволенні основної позовної вимог.

Відповідно до положень, викладених у ст.ст.13, 81 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з вимогами статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 ЦПК України. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і що до яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно вимог ЦПК України учасники справи мають передбачені процесуальним законом права і обов`язки.

Обов`язок доказування певних обставин лежить на стороні, яка посилається на них як на підставу своїх вимог та заперечень.

Недоведеність обставин, на наявності яких наполягає позивач - є підставою для відмови у позові; а у разі, якщо на тому наполягає відповідач - для відхилення його заперечень проти позову.

У випадку невиконання учасником справи його обов`язку із доведення відповідних обставин необхідними доказами, такий учасник має усвідомлювати, що несе ризик відповідних наслідків, зокрема, відмови у задоволенні позовних вимог, у зв`язку із їх недоведеністю.

Таким чином, судом не встановлено порушень прав позивачки відповідачкою, позивачкою не надано до матеріалів справи доказів на підтвердження порушення її прав на повагу до її гідності, честі та недоторканість ділової репутації шляхом поширення недостовірної інформації про позивачку.

З огляду на викладені у позовній заяві обставини, підстави позову, суд дійшов висновку, що правові підстави для задоволення позову відсутні, а тому в задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 2-5, 11-13, 141, 258, 259, 263, 268,352, 354 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_5 до ОСОБА_2 , третя особа: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Шевченківське-6» про захист честі, гідності та ділової репутації залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення його повного тексту.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: Н.В. Сіромашенко