Постанова

від 25.11.2024 по справі 761/23921/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Головуючий у суді першої інстанції: Сіромашенко Н.В.

Єдиний унікальний номер справи № 761/369/23

Апеляційне провадження №22-ц/824/13681/2024

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 листопада 2024 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Мережко М.В.,

суддів - Поліщук Н.В., Соколової В.В.,

секретар - Олешко Л.Ю.

Розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 04 жовтня 2023 року та додаткове рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 10 травня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Шевченківське -6» про захист честі, гідності та ділової репутації.

Заслухав доповідь судді апеляційного суду , дослідив матеріали справи, перевірив доводи апеляційної скарги,

В с т а н о в и в:

У липні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до Шевченківського районного суду м. Києва з вказаним позовом.

У обґрунтування позовних вимог позивачка посилається на те, що вона працює на посаді Голови правління об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Шевченківське-6», проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Вказує, що з жовтня 2020 року в будинку за місцем її проживання почали виконувати ремонтні роботи даху та нежитлових приміщень. Рішення про проведення робіт було прийнято Протоколом № 5/20 від 05 жовтня 2020 року за результатом неодноразових звернень мешканців будинку та аварійного стану даху.

У квартирі за адресою: АДРЕСА_2 , яка розташована в цьому ж будинку, проживає громадянка ОСОБА_2 , 1947 року народження. Відповідачка, починаючи з 2021 року, з моменту проведення загальних зборів мешканців будинку, які проходили безпосередньо біля будинку, публічно почала згуртовувати людей та доносити до їх відома неправдиву інформацію, про те, що ОСОБА_1 порушує законні права мешканців будинку, та з відома позивачки на горищі будинку без жодних дозвільних документів виконуються будівельні роботи, а позивачка туди не допускає мешканців. Також у своїх неодноразових зверненнях до поліції, відповідачка звинуватила ОСОБА_1 в «рейдерському захоплені», що підтверджується її власноруч поставленим підписом на заяві до поліції.

Позивачка наголошує, що окрім більш ніж семи звернень до Шевченківського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві, відповідач зверталась з заявами, які містять неправдиву інформацію, до Голови Київської міської державної адміністрації В.В. Кличка, та до Державної архітектурно-будівельної інспекції. Вказує, що за результатами недостовірних та оманливих звернень ОСОБА_2 , позивачка вимушена витрачати весь свій робочий час на надання пояснень органам поліції, відписок інших контролюючих органів, та брати участь у перевірках. Звертає увагу суду на те, що за всіма результатами звернень громадянки ОСОБА_2 , про які була повідомлена позивачка, жодне не знайшло свого підтвердження. Зокрема, за результатами перевірки Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва був складений Акт від 17 травня 2021року , де зазначено, що за результатами проведення позапланового нагляду (контролю) щодо дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності в п. VIII жодних порушень вимог законодавства не виявлено.

На думку позивачки, відповідачка умисно своїми діями завдає шкоди честі, гідності та діловій репутації ОСОБА_1 .

Вказує, що інформація щодо позивачки поширюється відповідачкою у присутності мешканців їх будинку, відповідачка підбурює людей та доносить інформацію щодо вчинення позивачкою неправомірних дій. Зазначає, що обставини поширення відповідачкою зазначеної інформації про ОСОБА_1 будуть підтверджені показами свідків - співмешканцями будинку.

Поряд з цим позивачка звертає увагу суду на те, що вона з 2017 року сумлінно виконує обов`язки Голови ОСББ. Зазначає, що за її ініціативи та підтримки мешканців, починаючи з 2018 року в будинку були проведені роботи по заміні ліфтів, заміні вікон в під`їздах, частковий ремонт вхідних груп, утеплення укосів , часткова заміна комунікацій. Окрім того, стверджує, що вона доводила до відома мешканців та до Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю м. Києва, про те , що планується виконання робіт по заміні покрівлі будівлі згідно з будівельними нормами без втручання в несучі конструкції, оскільки згідно експертних висновків - фізичний знос конструкції покриття будівлі складає 65%, що свідчить про те, що її можливо використовувати та експлуатувати виключно за умови проведення ремонтних робіт для відновлення та приведення в належний стан, а тому, з урахуванням діючих будівельних норм, з метою забезпечення необхідного рівня надійності та довговічності покриття будинку №6, ОСББ «Шевченківське-6» було залучено ліцензовану організацію ТОВ «Еверест-Спецбуд», зусиллями якої було здійснено очищення площ від наявних захаращень та вивезено близько 200 т будівельного сміття та господарського непотребу, а також виконано роботи з підсилення конструкцій. Наразі у будинку ОСББ здійснюються роботи з відновлення теплоізоляційного шару підлоги пінополістиролом (полегшений будівельний матеріал).

Позивачка вказує, що факт укладення договору на виконання ремонтних робіт у будинку з ліцензованою організацією, ТОВ «Еверест-Спецбуд», неодноразово доносився до усіх мешканців будинку, більше того вони ж і виступили ініціаторами його укладення; роботи у будинку проводяться з дотриманням приписів та вимог чинного законодавства, що регулює відповідні правовідносин. Зазначає, що натомість сама ОСОБА_2 неодноразово була на місці виконання ремонтних робіт, у тому числі за збиранням металобрухту, що, з її слів, необхідний їй для реалізації шляхом продажу з метою придбання у під`їзд будинку , де вона мешкає, нових поштових скриньок, попри те, що силами ОСББ «Шевченківське-6» такі скриньки вже були придбані та встановлені.

На думку позивачки, активне зловживання відповідачкою своїм правом на звернення як громадянина до різних інстанцій із постійними скаргами на ОСОБА_1 принижують честь та гідність позивачки. Стверджує, що відповідачка завдає шкоди діловій репутації позивачки, адже остання взаємодіє в силу своїх посадових обов`язків із різними структурами Шевченківського району м. Києва.

Окрім того, позивачка зазначала, що нескінченні заяви до органів поліції приносять їй справжні моральні страждання, оскільки постійні хвилювання, пов`язані з намаганнями відповідачки притягнути позивачку до кримінальної відповідальності, є реальним стресом для ОСОБА_1 . Вказує, що вона була вимушена звернутись до лікаря-невропатолога в Клініці Лікаря Долинського, що підтверджується випискою по банківському рахунку за квітень-травень 2021 року та висновками лікаря.

Разом з тим вважає, що сума у 50 000 грн є мінімальною для відшкодування моїх душевних страждань, відтак, розумною та справедливою.

Зважаючи на вищезазначене, позивачка вважає, що інформація, поширювана щодо неї відповідачкою, по-перше, має негативний характер, оскільки повідомляє третім особам про порушення ОСОБА_1 загальновизнаних правил співжиття, прийнятих у суспільстві вимог та принципів етики і моралі, так такою, що, на переконання позивачки, порушує її немайнові права , по-друге не є оціночним судженням, а обов`язок доказування її достовірності покладається на відповідачку. Наголошує, що поширення неправдивої інформації свідчить про принизливе ставлення відповідача до позивачки, що в свою чергу впливає на зниження цінності особи останньої. Також вважає, що поширенням вказаної інформації відповідач створив негативну соціальну оцінку ОСОБА_1 в очах оточуючих, порушивши її честь.

Ураховуючи вищевикладене, вважає, що поширенням недостовірної інформації щодо ОСОБА_1 відповідачкою завдано шкоди немайновим інтересам позивачки, порушивши її гідність, честь та ділову репутацію.

Щодо попереднього (орієнтовного) розрахунку судових витрат позивачка зазначала, що за збір та підготовку доказів, складання та подання до відповідного суду однієї позовної заяви, підготовку та участь адвокатів бюро в судових засіданнях будь-якої судової інстанції, та складання процесуальних документів розмір винагороди складатиме 10 000 грн, а розмір судового збору за даним позовом складає 908,00 грн. Також зазначала, що надасть відповідні докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

У позові просила:

- визнати недостовірною та такою, що порушує права ОСОБА_1 на повагу до її гідності, честі та недоторканість ділової репутації, наступну інформацію, розповсюджену ОСОБА_2 на загальних зборах жителів будинку за адресою: АДРЕСА_3 , «Голова правління ОСББ «Шевченківське-6 Святецька С.Ю. не допускає до горища будинку, порушуючи законні права мешканців, та невідомими особами виконуються в даному приміщенні роботи без дозвільних документів та згоди мешканців будинку»;

- зобов`язати ОСОБА_2 спростувати поширену відносно ОСОБА_1 недостовірну інформацію шляхом розміщення ОСОБА_2 на інформаційній дошці будинку за адресою: АДРЕСА_3 , оголошення із наступним текстом:

« Шановні мешканці! Ремонтні роботи по заміні покрівлі на горищі нашого будинку виконуються правомірно, у відповідності із законом. Голова ОСББ «Шевченківське -6» ОСОБА_1 добросовісно виконує всі покладені на неї функції з управління будинком, інформація про порушення прав мешканців та про рейдерське захоплення не відповідає дійсності, за що приношу свої вибачення. ОСОБА_2 »;

- стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду за розповсюдження недостовірної інформації в розмірі 50 000, 00 грн.

До канцелярії суду 16 червня 2022 року надійшов відзив відповідачки на позовну заяву, поданий представником - адвокатом Шиян О.А. У вказаному відзиві просила відмовити позивачу у задоволенні позову та стягнути з позивачки судові витрати, пов`язані з розглядом справи.

Відповідачка заперечує щодо будь-якого порушення нею прав позивачки, повністю заперечує щодо нанесення позивачці будь-якої моральної шкоди. Пояснює, що відповідачка проживає у кв. АДРЕСА_4 з моменту будівництва будинку. Відповідачка є активною та високоморальною людиною, користується повагою серед мешканців свого будинку, є членом правління ОСББ «Шевченківське-6». На початку 2021 року відповідачка помітила на дошці оголошень на будинку повідомлення, що на горищі будинку будуть проводитися роботи з ремонту покрівлі та мереж. Вказує, що вона, як член правління ОСББ «Шевченківське-6» та як мешканець будинку, пішла на горище будинку для встановлення усіх подробиць таких будівельних робіт. Зазначає, що на горищі ведеться капітальне будівництво, що зовсім не відповідає оголошенню про поточний ремонт покрівлі та мереж. Вказує, що після намагань з`ясувати ситуацію у будівельників горище поставили під охорону, встановили відеокамери, відповідачку в подальшому не допускали до приміщення горища та будь-яких пояснень не надають.

Відповідачка, керуючись положеннями чинного законодавства України, в т.ч. Конституції України, Законів України «Про звернення громадян», «;Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», вирішила дізнатися про незрозумілу будівельну активність у її будинку. Так, відповідачка та група інших мешканців будинку неодноразово зверталися з колективними зверненнями до позивачки із заявами щодо надання роз`яснень стосовно будівельних робіт на горищі будинку. Зазначає, що будь-якої відповіді від Голови ОСББ «Шевченківське-6» ОСОБА_1 мешканці будинку не отримали. Пояснює, що у подальшому відповідачка зверталася до співробітників національної поліції для з`ясування обставин перебування незнайомих людей на горищі будівлі та проведення ними будівельних робіт без будь-якого погодження зі сторони співвласників будинку.

У ході перевірки за зазначеними заявами відповідачка дізналася, що будівельні роботи виконує ТОВ «Еверест-Спецбуд». Відповідачка та група інших мешканців будинку спробували дізнатися у цієї компанії про правові підстави проведення будівельних робіт та отримати копію договору будівельного підряду. Разом з тим, лист який заявники відправили на адресу, яка зазначена у ЄДРПОУ, будівельної компанії повернувся у зв`язку із відсутністю адресата за вказаною адресою. Зазначає, що відповідачкою та групою інших мешканців будинку також надсилалися заяви до Київської міської державної адміністрації (Департамент з питань державного архітектурно-будівельного контролю КМД), МВС України, Прокуратури Шевченківського району тощо щодо будівельних робіт на горищі будинку.

Зауважує, що відповідачка разом із іншими мешканцями будинку зверталися до органів державної влади із своїми скаргами та заявами виключно реалізуючи свої права на звернення. Звертає увагу суду на те, що відповідачка як член правління ОСББ «Шевченківське-6» та співвласник будинку згідно п. 1 Розділу IV Статуту ОСББ «Шевченківське-6» має право знайомитися з протоколами загальних зборів, робити з них виписки: одержувати в установленому порядку інформацію про діяльність об`єднання тощо.

Відповідачка вважає, що реалізація нею своїх конституційних прав на звернення до органів державної влади чи реалізація права на отримання інформації не може спричинити будь-яких моральних страждань позивачці, адже діяльність відповідачки щодо подачі будь-яких скарг не є протиправною.

Відповідачка також зазначає, що у своїх зверненнях до органів державної влади вона разом із іншими мешканцями будинку не вживали будь-яких нецензурних чи образливих висловів, що можна розцінити як приниження честі, гідності чи ділової репутації позивачки.

Звертає увагу суду, що позивачка повинна довести не тільки протиправність поведінки відповідачки, а й наявність самої моральної шкоди та причинний зв`язок між поведінкою відповідачки та заподіяною шкодою. Вважає, що діяльність відповідачки щодо подачі скарг не є протиправною, а також відсутній будь-який причинно-наслідковий зв`язок між діями відповідачки та моральними стражданнями позивачки

Більше того, вказує, що у Консультативному висновку лікаря-невролога від 05 квітня 2021 року, виписці від 05 травня 2021 року по Амбулаторній картці пацієнта №5534 діагнозом пацієнта зазначається «Епазодична гемікранія. Астенічний стан після перенесеного COVID 19». Відповідачка стверджує, що причинно-наслідкового зв`язку немає між діагнозом позивачки та діями відповідача.

Щодо твердження позивачки про те, що відповідачкою поширюється в присутності мешканців будинку неправдива інформація, підбурюються люди, доноситься інформація щодо вчинення позивачкою неправомірних дій, наголошує, що відповідачка ніколи не вчиняла вказаних дій і їй не зрозуміло, коли саме відбувалася така діяльність, адже у позовній заяві відсутні будь-які вказівки на конкретну дату чи час вчинення стверджуваного поширення інформації. Більше того, зауважує, що у прохальній частині позову вказано, що відповідачка поширює недостовірну інформацію на загальних зборах жителів будинку, натомість загальні збори жителів будинку не відбувалися уже декілька років, хоча згідно Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» мають відбуватися кожного року.

На думку відповідачки, позовна заява не містить жодного доказу щодо поширення відповідачкою недостовірної інформації щодо позивачки на будь-яких загальних зборах, адже таких зборів не було уже декілька років.

Поряд з цим відповідачка вважає, що вимога позивачки щодо зобов`язання відповідача розмістити на інформаційній дошці будинку оголошення є абсолютно необґрунтованою з огляду на відсутність будь-якого поширення недостовірної інформації зі сторони відповідачки. Зауважує, що відповідачка не може бути зобов`язана розмістити інформацію в оголошенні щодо правомірності чи неправомірності ремонтних робіт, адже висновки про таку діяльність мають роботи компетентні державні органи. Щодо добросовісного чи недобросовісного виконання Головою ОСББ «Шевченківське-6» зазначає, що з позиції відповідачки свої функції позивачка виконує недобросовісно.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу відповідачка вказувала, що витрати відповідача, пов`язані з розглядом справи, складають витрати на професійну правничу допомогу, що підтверджуються договором про надання правничої допомоги, укладеного між відповідачем та АО «Кравець і партнери» №105 від 01 червня 2022 року.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 04 жовтня 2023 року районного суду м. Києва у задоволенні позову відмовлено.

Додатковим рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 10 травня 2024 року стягнуто зі ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 26500 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду, та додатковим рішенням позивачка подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, та постановити нове рішення, яким позов задовольнити . В апеляційній скарзі зазначає, що суд не взяв до уваги, що безкінечні звернення до органів державної влади, поширення неправдивої інформації стосовно позивачки - є зловживанням права відповідачки, як громадянина, а тому відповідачка має понести відповідальність встановленому чинним законодавством, спростувати недостовірну інформацію та вплатити позивачці моральну шкоду.

Додаткове рішення просила скасувати, відмовити у задоволенні вимог про стягнення витрат на правову допомогу.

Відповідно до ст. 44 ЦПК України, особи , які беруть участь у справі зобов`язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки.

Відповідно до ст.ст 128-131 ЦПК України сторони були своєчасно повідомлені про день та час розгляду справи на 25 листопада 2024 року за адресами, які були зазначені в матеріалах справи, Заяв щодо зміни місця проживання або місцезнаходження від сторін не надходило. Відповідачка ОСОБА_2 приймала участь у розгляду справи в суді апеляційної інстанції.

Представник апелянта, адвокат Поночевна А.О. подала клопотання про відкладення розгляду справи, у зв`язку із зайнятістю в іншому процесі у господарському суді. З матеріалів справи видно, що про день та час розгляду даної справи адвокат була повідомлена 06 вересня 2024 року, тоді як про розгляд справи у господарському суді - 07 листопада 2024 року. З огляду на вказане, надання адвокатом Поночевною А.О. переваги участі у розгляді справи, про яку вона була повідомлена пізніше, не є поважною причиною неявки в судове засідання апеляційного суду.

Крім того, Верховний Суд зазначив, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляд справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (постанова КЦС ВС від 24 жовтня 2024 року у справі № 752/ 8103/13-ц ) .

Відповідно до ст. 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість:

1) керує ходом судового процесу;

2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами;

3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій;

4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом;

5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Суд встановив, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проживають у будинку за адресою : АДРЕСА_3 .

Відповідно до Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" установчими зборами співвласників багатоквартирного будинку від 11 липня 2017 року ОСББ "Шевченківське-6" створено ОСББ "Шевченківське-6"за адресою: м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 6.

Протоколом №1 Установчих зборів співвласників багатоквартирного будинку, ОСББ "Шевченківське-6" від 11 липня 2017 року ОСОБА_1 обрано Головою Правління Об`єднання.

Наказом №1-к від 25 липня 2017 року ОСОБА_1 прийняла на себе обов`язки Голови Правління ОСББ "Шевченківське-6".

Протоколом №5/20 засідання правління ОСББ "Шевченківське-6" від 05 жовтня 2022 погоджено договір з підрядною будівельною організацією по виконанню ремонтних робіт даху та нежитлових приміщень.

Зі служби 102, 02 квітня 2021 року надійшло повідомлення заявниці ОСОБА_2 про те, що 02 квітня 2021 року об 11 год 24 хв за адресою: Шевченківський район м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, буд. 6, 2 під`їзд невідомі особи (приблизно 2-3 особи) піднялись на горище, зачинились там зсередини та щось роблять. Заявниця просить терміново наряд для перевірки.

Зі змісту довідки від 11 квітня 2021 року по повідомленню на спецлінію "102" вбачається, що в ході відпрацювання зазначеного матеріалу на місце події було направлено автопатруль, яким було підтверджено виконання виклику. За матеріалами відпрацювання повідомлено, що заявниця самостійно звернеться до поліції, підозрілих осіб не виявлено.

Відповідачка 07 квітня 2021 року звернулася до Шевченківського УП ГУНП у м. Києві з заявою, що Голова ОСББ "Шевченківське-6" ОСОБА_1 порушує вимоги ст. 6 та ст. 10 Закону України "Про ОСББ" та не допускає мешканців до горища будинку.

Відповідно до довідки від 17.04.2021 щодо проведення перевірки по зверненню ОСОБА_2 в ході вивчення СВ Шевченківського УП ГУНП у м. Києві вище вказаних матеріалів встановлено, що підстави для внесення інформації до ЄРДР на даний час відсутні.

У квітні 2021 року відповідачка звернулася до Начальника Шевченківського УП ГУ НП у м. Києві з вимогами: запросити дозвільні документи та договори на роботи на горищі і ознайомити заявників з цими документами; запросити дозвільні документи на перебування магазину мобільних телефонів у першому парадному у приміщенні "нашої колясочної" і ознайомити заявників з цими документами також. Звернення підписано відповідачкою та іншими заявниками.

Відповідно до повідомлення начальника Шевченківського УП ГУНП у м. Києві відповідачку повідомлено, що її звернення щодо протиправних дій Голови ОСББ "Шевченківське-6" ОСОБА_1 та інших питань зареєстровано в Шевченківському УП ГУНП у м. Києві до ЖЄО № 24822 від 19.04.2021, розглянуто та проведено перевірку в межах компетенції. Під час проведення перевірки кримінального чи адміністративного правопорушення не встановлено.

Головою Правління ОСББ "Шевченківське-6" Святецькою С.Ю. 05 травня 2021 року надано відповідь Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на лист від 29 квітня 2021 року № 073-3644 щодо проведення позапланової перевірки дотримання ОСББ "Шевченківське-6" вимог законодавства України, що регулює правовідносини у сфері містобудівної діяльності, під час виконання будівельних робіт у будинку Бульвар Т.Шевченка, 6.

Згідно з консультативним висновком лікаря-невролога від 05 квітня 2021 року ОСОБА_1 звернулася до лікаря зі скаргою на загальну слабкість, втомлюваність, неможливість сфокусуватись, запаморочення при запрокидуванні голови. Був встановлений відповідний діагноз лікарем-невролога: "........ синдром внаслідок перенесеного COVID 19. Синдром вегетативної дисфункції".

Згідно виписки лікаря від 05 травня 2021 року ОСОБА_1 має діагноз "Епазодична гемікранія. Астенічний стан після перенесеного COVID-19.

Матеріали справи містять індивідуальний розклад пацієнта ОСОБА_1 на лікувальну рефлексотерапію протягом квітня-травня 2021 року.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивачка вказувала, що ОСОБА_5 , зловживаючи своїм правом як громадянина на звернення до різних інстанцій з постійними скаргами на позивачку, принижує її честь та гідність, завдає шкоди діловій репутації.

Відповідно до статті 297 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканими.

У статті 32 Конституції України визначено, що кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Згідно з частиною першою статті 34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.

За змістом ст. 277 ЦК України, ст. 32 Конституції України, ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основних свобод, фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації, у т.ч. особою, якою поширено таку інформацію.

Поряд з цим, за змістом вказаних норм, кожному гарантується право на свободу висловлення поглядів, в тому числі право поширювати інформацію без втручання органів державної влади, за умови, що вони діють добросовісно і надають правильну і достовірну інформацію, не завдаючи при цьому шкоди репутації окремих осіб і не порушуючи їх прав.

Згідно з роз`ясненнями, що містяться в пункті 15 постанови Пленуму Верховного Суду України №1 від 27 лютого 2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені). Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням, чи критикою та чи є вона такою, що виходить за межі допустимої критики за встановлених судами фактичних обставин справи. Повинно бути зроблене чітке розмежування між констатацією фактів та оціночними судженнями. У той час як наявність фактів може бути продемонстровано, достовірність оціночних суджень не піддається доведенню. Вимогу доводити достовірність оціночних суджень неможливо виконати, вона порушує свободу думки як таку.

Отже, право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов`язок не поширювати про особу недостовірну інформацію і таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.

У справах про захист гідності, честі та ділової репутації суд повинен розмежовувати відомості, які принижують честь та гідність особи, від думок, поглядів, критичних висловлювань, ідей, оцінок, висловлених у порядку реалізації конституційного права на свободу думки і слова.

Згідно зі статтею 201 ЦК України честь, гідність і ділова репутація є особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством.

У частині першій статті 277 ЦК України передбачено, що фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на спростування цієї інформації.

Автором є особа, від якої пролунали певні висловлювання, зміст яких став підставою для позову про спростування недостовірної інформації. Автор одночасно є і поширювачем інформації. Автор відповідає за зміст повідомленою ним інформації. Поширювачем інформації також може бути особа, із використанням технічних можливостей якої поширена автором інформація набула ще більшого розголосу.

Юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи, є сукупність таких обставин: поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Відповідно до частини першої статті 30 Закону України «Про інформацію» ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень.

Частиною другою вказаної статті Закону визначено, що оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Lingens v. Austria» зазначено, що суду необхідно розрізняти факти та оціночні судження. Існування фактів можна довести, а правдивість критичного висловлювання не можна. Вимога доводити правдивість критичного висловлювання є неможливою для виконання і порушує свободу на власну точку зору, що є фундаментальною частиною права, захищеного статтею 10 Конвенції. У даній справі ЄСПЛ вказав, що: «Суд повинен нагадати, що свобода вираження поглядів гарантована пунктом 1 статті 10, становить одну з основних підвалин демократичного суспільства й одну з принципових умов його розвитку та умов самореалізації кожної особи. За умови додержання пункту 2 свобода вираження стосується не лише тієї «інформації» або тих «ідей», які отримані належним чином або розглядаються як необразливі чи незначні, а й тих, що викликають образу, обурення або неспокій. Такими є вимоги плюралізму, терпимості і широти поглядів, без яких «демократичне суспільство» неможливе».

Так, фактичне твердження - це логічна побудова та викладення певного факту чи групи фактів. Факт - це явище об`єктивної дійсності, конкретні життєві обставини, які склалися у певному місці та часі за певних умов. Враховуючи те, що факт, сам по собі, є категорією об`єктивною, незалежною від думок та поглядів сторонніх осіб, то його відповідність дійсності може бути перевірена та встановлена судом.

Судження - це те ж саме, що й думка, висловлення. Воно являє собою розумовий акт, що має оціночний характер та виражає ставлення того, хто говорить, до змісту висловленої думки і напряму, пов`язаними із такими психологічними станами, як віра, впевненість чи сумнів. Оцінити правдивість чи правильність судження будь-яким шляхом неможливо, а тому воно не входить до предмета судового доказування. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження також користуються захистом - це передумова плюралізму поглядів.

Європейський суд з прав людини 02 червня 2016 року (остаточне - 17 жовтня 2016 року) ухвалив рішення у справі № 61561/08 «Інститут економічних реформ проти України», де, розглядаючи питання забезпечення балансу між свободою вираження поглядів та захистом репутації особи, зазначив, що відповідно до пункту 2 статті 10 Конвенції існує мало можливостей для обмеження політичних висловлювань чи дебатів з питань, що становлять суспільний інтерес, при цьому високий рівень захисту свободи вираження поглядів буде надаватися у випадках, коли висловлювання стосуються питання, що становить суспільний інтерес.

У цьому рішенні суд проводить відмінність між твердженнями про факти і оціночними судженнями. Існування фактів можна довести, тоді як правдивість оціночних суджень не підлягає доведенню. Оціночне судження не може бути доведене, це порушує саму свободу думки, яка є основною частиною права, гарантованого статтею 10 Конвенції.

Для того, щоб розрізняти фактичне твердження і оціночне судження, необхідно брати до уваги обставини справи і загальний тон зауважень, оскільки твердження про питання, що становлять суспільний інтерес, є оціночними судженнями, а не констатацією фактів.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини свобода вираження поглядів є однією з важливих засад демократичного суспільства та однією з базових умов прогресу суспільства в цілому та самореалізації кожної окремої особи. Відповідно до пункту 2 статті 10 Конвенції вона стосується не тільки «інформації» чи «ідей», які сприймаються зі схваленням чи розглядаються як необразливі або нейтральні, але й тих, які можуть ображати, шокувати чи непокоїти. Саме такими є вимоги плюралізму, толерантності та широти поглядів, без яких немає «демократичного суспільства» (KARPYUK AND OTHERS v. UKRAINE, № 30582/04, 32152/04, § 188, ЄСПЛ, 06 жовтня 2015 року).

Слід уважно розрізняти факти та оціночні судження. Наявність фактів можна довести, а правдивість оціночних суджень не можна (LINGENS v. AUSTRIA, № 9815/82, § 46, ЄСПЛ, 08 липня 1986 року).

У постанові Верховного Суду від 22 травня 2019 року у справі № 757/22307/17-ц (провадження № 61-48302св18) зроблено висновок, що згідно зі статтею 277 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, особливо якщо такі висловлювання стосуються публічної особи, або посадової особи рівня суспільного значення та його діяльність представляє суспільний інтерес.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв`язку з прийняттям Закону України «Про інформацію» та Закону України «Про доступ до публічної інформації» № 1170-VII від 27 березня 2014 року, що набрав чинності 19 квітня 2014 року, частину третю статті 277 ЦК України виключено.

Тому чинне законодавство з 19 квітня 2014 року не містить презумпції добропорядності і відсутні підстави для застосування такої конструкції при вирішенні спорів про спростування недостовірної інформації (постанова Верховного Суду від 28 вересня 2022 року у справі № 369/11909/20 (провадження №61-5212св22)).

Отже, доказування позивачем обґрунтованості позову, а саме поширення інформації відповідачами та її недостовірності, має відбуватися у загальному порядку.

Поряд з цим, згідно зі статтею 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Відтак, право на звернення є важливим конституційно-правовим засобом захисту та однією з організаційно-правових гарантій дотримання прав і свобод громадян.

Тлумачення статті 40 Конституції України свідчить, що у випадку, коли особа звертається до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів із заявою, в якій міститься та чи інша інформація, і в разі, якщо цей орган компетентний перевірити таку інформацію та надати відповідь, проте в ході перевірки інформація не знайшла свого підтвердження, вказана обставина не може сама по собі бути підставою для задоволення позову, оскільки у такому випадку мала місце реалізація особою конституційного права, передбаченого статтею 40 Конституції України, а не поширення недостовірної інформації.

Суд встановив, що відповідачка зверталася із заявою до Шевченківського УП ГУНП у м. Києві та інших органів державної влади щодо дій позивачки, що є її конституційним правом на звернення, передбачене статтею 40 Конституції України.

З огляду на встановлене , суд дійшов правильного висновку про те, що позивачка не довела протиправності дій відповідачки та, відповідно, порушення особистих немайнових прав позивачки внаслідок включення інформації про позивачку у зміст своїх звернень до Шевченківського УП ГУНП у м. Києві та інших органів державної влади.

При цьому суд врахував усталений підхід, що у випадку, коли особа, реалізуючи своє право на звернення, звертається до відповідних органів із заявою, в якій міститься та чи інша інформація, то ця обставина не є поширенням інформації в розумінні статті 277 ЦК, і у такому випадку має місце реалізація особою конституційного права, передбаченого статтею 40 Конституції, а не поширення недостовірної інформації.

В такому випадку оспорювана інформація не підлягає оцінці судом на предмет достовірності та правдивості, оскільки встановлення того, що у спірних правовідносинах мала місце реалізація відповідачем свого права на звернення, це є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову про захист честі та гідності.

Вищевикладене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 03 жовтня 2023 року у справі № 756/4720/20 (провадження № 61-6193св23).

Обґрунтованим є висновок суду, що зазначена позивачкою обставина щодо розповсюдження відповідачкою інформації на загальних зборах жителів будинку за адресою: АДРЕСА_3 , яку позивачка просить спростувати, не підтверджена жодними належними та достатніми доказами.

Відповідно до ст.ст. 76-81 ЦПК України, позивачка не надала жодного належного і допустимого доказу на підтвердження своїх вимог щодо розповсюдження відповідачкою недостовірної інформації , що порушує права ОСОБА_1 на повагу до її гідності, честі та недоторканість ділової репутації, інформацію, а тому висновок суду про відсутність правових підстав для зобов`язання відповідачки спростувати таку інформацію є правильним .

Позовна вимога про стягнення моральної шкоди, яка є похідною від позовних вимог про визнання недостовірною та такою, що порушує права ОСОБА_1 на повагу до її гідності, честі та недоторканість ділової репутації, інформацію, та спростування такої інформації, у зв`язку із висновком суду про відсутність підстав для задоволення основної вимоги, також не підлягає задоволенню. Такі висновки суду є обґрунтованими. У даному випадку суд не здійснює аналіз розміру моральної шкоди, що заявлений до стягнення, оскільки для цього відсутні правові підстави з огляду на відмову позивачу у задоволенні основної позовної вимог.

Виходячи з системного аналізу ст. ст. 15, 16 ЦК України, застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного права (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством), і відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.

Тобто, відповідно до ЦПК України обов`язок доведення факту порушення або оспорювання прав і охоронюваних інтересів покладено саме на позивача, а відсутність порушеного права встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Разом з тим, з урахуванням практики ЄСПЛ (пункт 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, заява № 22414/93) та пункт 75 рішення від 05 квітня 2005 року у справі "Афанасьєв проти України" (заява № 38722/02) судом враховано, що в кінцевому результаті ефективний спосіб захисту прав повинен забезпечити поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування, тобто такий захист повинен бути повним та забезпечувати таким чином мету здійснення правосуддя та принцип процесуальної економії (забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту).

Додатковим рішенням суду вирішено питання стягнення витрат на правову допомогу на користь ОСОБА_2 .

Відповідно до положень ч. 1, 3ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Частинами 1, 3ст. 134 ЦПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

За ч 1-4ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Представник відповідача звернувся до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення в порядку ч. 8 ст. 141 ЦПК України та зазначив, що під час розгляду справи відповідачу надавалась правнича допомога, що виразилась у складанні відзиву на позов, виїздів адвоката у судові засідання: 27 вересня 2022 року , 12 грудня 2022року , 03 лютого 2023 року , 14 квітня 2023 року , 04 жовтня 2023 року та становить 26 500,00 грн. Попередній розрахунок був наданий стороною відповідача до відзиву на позовну заяву, а щодо надання доказів понесених витрат, відповідно до ст. 141 ч. 8 ЦПК України представником відповідача 04 жовтня 2023 року зроблена відповідна заява.

На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу у даній справі, представник відповідача надав: копію договору про надання правничої допомоги №105 від 01 червня 2022 року , укладений між Адвокатським об`єднанням «Кравець і партнери» та ОСОБА_2 ,ордер виданий на ім`я адвоката Шиян О.А. №1227200 від 07 червня 2022 року , Акти надання послуг № 408 від 14 вересня 2022 року (судове засідання в суді першої інстанції 27 вересня 2022 року ) на суму 3300,00 грн, №433 від 27 вересня 2022 року (судове засідання в суді першої інстанції 01 грудня 2022року ) на суму 3300,00 грн, №651 від 02 грудня 2022 року (судове засідання в суді першої інстанції 01 грудня 2022 року ) на суму 3300,00 грн, №75 від 06 лютого 2023 року (судове засідання в суді першої інстанції 03 лютого 2023 року ) на суму 33300,00 грн, №261 від 14 квітня 2023 року (судове засідання в суді першої інстанції 14 квітня 2023 року ) на суму 3300,00 грн,№ 461 від 09 жовтня 2023 року (судове засідання в суді першої інстанції 04 жовтня 2023 року ) на суму 3300,00 грн, рахунок №295 від 01 червня 2022 року на оплату послуг за підготовку та подачу відзиву на позовну заяву у справі №761/23921/21 на суму 10000,00 грн, рахунок №579 від 26 вересня 2022 року, №775 від 30 листопада 2022 року, №56 від 02 лютого 2023 року, №281 від 12 квітня 2023 року, №745 від 02 жовтня 2023 року (кожний на суму 3300,00 грн за судові засідання 27 вересня 2022 року, 01 грудня 2022 року , 03 лютого 2023 року, 14 квітня 2023 року, 04 жовтня 2023 року у Шевченківському суді м.Києва) та платіжні інструкції про оплату згідно вказаних вище рахунків.

Відповідно до п. 4.1 договору про надання правничої допомоги від 01 червня 2022 року вартість послуг за надання правничої допомоги визначається додатком №1 до договору, який є конфіденційним та може бути розголошений виключно за письмовою згодою сторін.

Відповідно до додатку №1 до договору про надання правничої допомоги від 01 червня 2022 року сторони договору погодили, що вартість витрат за підготовку та подачу відзиву від 3000,00 грн, участь в судовому засіданні (виїзд на судові засідання) на території міста Києва від 3000,00 грн.

Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц зробила висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим про що, зокрема, зазначено у рішеннях Європейського суду з прав людини від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України», від 30.03.2004 у справі «Меріт проти України».

Суд при визначенні розміру стягнення витрат врахував , що клопотання про зменшення розміру витрат відповідача на правничу допомогу та/або заперечень щодо співмірності таких витрат від сторони позивача на адресу суду не надходило.

Згідно постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, однак, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині четвертій статті 137 ЦПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка зазначає про неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат. Для визначення суми відшкодування необхідно послуговуватися критеріями реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/WestAllianceLimited» проти України, заява № 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, у постанові Верховного Суду від 15 червня 2021 року у справі № 912/1025/20).

Таким чином, виходячи із фактичних обставин справи, досліджених доказів, вимог процесуального та матеріального закону, з огляду на умови договору про надання правничої допомоги, враховуючи складність справи, обсяг наданих послуг та виконаних робіт, наданих відповідачу адвокатом, оцінки співмірності витрат на оплату послуг адвоката встановленим чинним законодавством критеріям, суд дійшов правильного висновку, що в даній справі витрати на правову допомогу у заявленій сумі є реальними, відповідають складності справи та обсягу наданих послуг і виконаних робіт та підтверджені матеріалами справи, а відтак, заява представника відповідача про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10.02.2010 року).

З огляду на вказане, доводи апеляційної скарги про скасування як основного так і додаткового рішення, були предметом детального дослідження суду першої інстанції, додаткової перевірки і оцінки не потребують ,зводяться лише до незгоди з рішенням суду першої інстанції, є безпідставними, не спростовують висновків суду першої інстанції.

Відповідно до вимог ст.375 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України ,колегія суддів вважає, що рішення суду та додаткове рішення суду постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстави для їх скасування відсутні

Керуючись ст.ст. 365, 367,369,374,375,381 - 384 ЦПК України , суд -

П о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 04 жовтня 2023 року та додаткове рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 10 травня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а в разі проголошення вступної та резолютивної частини судового рішення з дня складення повного судового рішення безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови складено 26 листопада 2024 року.

Головуючий: М.В. Мережко

Судді: Н.В. Поліщук

В.В. Соколова