Постанова

від 21.11.2023 по справі 766/3683/20

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Номер справи: 766/3683/20 Головуючий в суді 1 інстанції

Номер провадження: 22-ц/819/165/23 Кузьміна О.І.

Доповідач Кутурланова О.В.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 листопада 2023 року м. Херсон

Херсонський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Кутурланової О.В.,

суддів: Майданіка В.В.,

Орловської Н.В.,

секретар Доброва К.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Херсоні апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Редакція газети «Новий день» та ОСОБА_1 на рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 25 листопада 2021 року, суддя Кузьміна О.І, у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Редакція газети «Новий день», третя особа журналіст Товариства з обмеженою відповідальністю «Редакція газети «Новий день» ОСОБА_3 , про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

В березні 2020 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , ТОВ «Редакція газети «Новий день», третя особа без самостійних вимог - журналіст ТОВ «Редакція газети «Новий день» ОСОБА_3 , про захист честі, гідності та ділової репутації, відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування позову зазначила, що ОСОБА_1 розповсюджує недостовірну інформацію щодо неї у своїх зверненняхдо кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів України, Офісу Генерального прокурора (Генеральної прокуратури України), Офісу Президента України, Херсонської обласної державної адміністрації, яка ганьбить її честь, гідність та ділову репутацію, а також честь та гідність її чоловіка в очах мешканців будинку, очах її керівництва та колег. Зокрема, у цих зверненнях відповідач зазначає, що начебто вона незаконно встановила металеву конструкцію - гараж на прибудинковій території будинку АДРЕСА_1 , чим демонструє зневажливе та зверхнє ставлення до оточуючих, вседозволеність та безкарність. Крім того, в цих зверненнях ОСОБА_1 вказує, що її чоловік ОСОБА_4 знищив металеве приладдя для вибивання килимів, погрожує фізичною розправою щодо активних мешканців, які ініціюють питання знесення самочинно збудованого гаражу та інше.

Позивач також посилалася на те, що27.02.2020 року на Інтернет сайті періодичного видання «Новий день» - newday.kherson.ua в розділі «СУСПІЛЬСТВО» опубліковано статтю під назвою: «У Херсоні прокурору закон не писаний», в якій зазначено:

- « ОСОБА_5 пам`ятаю цей день. Вигулюючи собаку, побачив у дворі евакуатор з металевим гаражем і підйомний кран. Поряд стояла прокурор Ольга Анатолівна Матвієнко. Тоді вона мені сказала, що конструкція тут тимчасово, що буквально через тиждень її перенесуть на майданчик, який вже бетонується. Ну ми й повірили це ж прокурор пообіцяла! Але гараж так і не прибрали. Обмануті, ми почали клеїти на ньому листівки про те, що конструкція незаконна.»;

- «А незабаром мені зателефонувала прокурор, зі словами: «Чого ти туди лізеш, чим заважає гараж?», розповів мешканець будинку ОСОБА_6 .»;

- «відеоконтроль здійснюється просто з прокурорського помешкання. Саме до квартири на другому поверсі ведуть кабелі з відеокамер. Аби можна було стежити за тим, що відбувається поряд із гаражем і в його периметрі, кабель довелося тягнути метрів на 50...»;

- «цей гараж встановила саме співробітниця прокуратури. По-перше, саме ОСОБА_7 обіцяла сусідам, що ненадовго залишає тут конструкцію, і саме вона зривала немилі листівки сусідів з гаража.».

Зазначена стаття є публічно доступною для всіх користувачів мережі Інтернет (https://newday.kherson.ua/u-khersoni-i) rokuroni-zakon-ne-pvsanvi/l.

Оскільки звернення ОСОБА_1 та стаття в Інтернет виданні, викладена журналістом газети «Новий день» ОСОБА_8 , є начебто встановленим фактом, носять обвинувальний нахил і сприймається оточуючими, як звинувачення, незважаючи на те, що жодного підґрунтя не містять та створюють викривлене уявлення про її поведінку, моральні якості, про діяльність та формують в очах колег та громадськості негативний морально-етичний портрет її та сім`ї в цілому, то такими діями відповідачі порушують її право на повагу до честі і гідності, завдають непоправної шкоди її діловій репутації, оскільки професія прокурора є важливою, передбачає безперервний процес здійснення повноважень на публічній службі.

Позивачка зазначила, що поширення вказаної інформації завдало їй суттєвих моральних страждань, порушило її душевну рівновагу, оскільки ця інформація є образливою та носить обвинувальний характер. Переживання та занепокоєння з приводу такої несправедливості призвели до суттєвих втрат немайнового характеру.

З огляду на наведене, позивачка просила суд:

- визнати недостовірною розповсюджену відповідачами інформацію;

- зобов`язати відповідачів вибачитися та спростувати поширену ними відносно позивача та її сім`ї інформацію;

- стягнути з відповідачів на її користь у відшкодування моральної шкоди по 25000 грн з кожного та відшкодувати понесені судові витрати.

Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 25 листопада 2021 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ТОВ «Редакція газети «Новий день», третя особа журналіст Товариства з обмеженою відповідальністю «Редакція газети «Новий день» ОСОБА_3 , про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди задоволено частково.

Визнано недостовірною та такою, що порушує честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_2 , інформацію, поширену ТОВ «Редакція газети «Новий день» від 27.02.2020 року у мережі Інтернет за посиланням:newday.kherson.ua, у статті під назвою «У Херсоні прокурору закон не писаний!», а саме фактичні твердження:

- « ОСОБА_5 пам`ятаю цей день. Вигулюючи собаку, побачив у дворі евакуатор з металевим гаражем і підйомний кран. Поряд стояла прокурор Ольга Анатолівна Матвієнко. Тоді вона мені сказала, що конструкція тут тимчасово, що буквально через тиждень ЇЇ перенесуть на майданчик, який вже бетонується, Ну ми й повірили це ж прокурор пообіцяла! Але гараж так і не прибрали. Обмануті, ми почали клеїти на ньому листівки про те, що конструкція незаконна. А незабаром мені зателефонувала прокурор, зі словами: «Чого ти туди лізеш, чим заважає гараж?», розповів мешканець будинку ОСОБА_6 .»;

-«відеоконтроль здійснюється просто з прокурорського помешкання. Саме до квартири на другому поверсі ведуть кабелі з відеокамер. Аби можна було стежити за тим, що відбувається поряд із гаражем і в його периметрі, кабель довелося тягнути метрів на 50...»;

- «цей гараж встановила саме співробітниця прокуратури. По-перше, саме ОСОБА_9 обіцяла сусідам, що ненадовго залишає тут конструкцію, і саме вона зривала немилі листівки сусідів з гаража.».

Зобов`язано ТОВ «Редакція газети «Новий день» (м. Херсон, вул.Миколаївське шосе, 5 км, код ЄДРПОУ 14122988) спростувати недостовірну інформацію, шляхом оприлюднення у мережі Інтернет на веб сайті newday.kherson.uaпротягом 10 календарних днів з дня набрання рішенням законної сили, в обсягах та шрифтами, що відповідають обсягам та шрифтам статті, яка містить недостовірну інформацію, а саме:

«Спростування. Інформація, що була поширена ІНФОРМАЦІЯ_1 за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_2 , у статті під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_3 », а саме наступні твердження:

-« ОСОБА_5 пам`ятаю цей день. Вигулюючи собаку, побачив у дворі евакуатор з металевим гаражем і підйомний кран. Поряд стояла прокурор Ольга Анатолівна Матвієнко. Тоді вона мені сказала, що конструкція тут тимчасово, що буквально через тиждень її перенесуть на майданчик, який вже бетонується, Ну ми й повірили це ж прокурор пообіцяла! Але гараж так і не прибрали. Обмануті, ми почали клеїти на ньому листівки про те, що конструкція незаконна. А незабаром мені зателефонувала прокурор, зі словами: «Чого ти туди лізеш, чим заважає гараж?», розповів мешканець будинку ОСОБА_6 .»;

- «відеоконтроль здійснюється просто з прокурорського помешкання. Саме до квартири на другому поверсі ведуть кабелі з відеокамер. Аби можна було стежити за тим, що відбувається поряд із гаражем і в його периметрі, кабель довелося тягнути метрів на 50...»;

-«цей гараж встановила саме співробітниця прокуратури. По-перше, саме ОСОБА_9 обіцяла сусідам, що ненадовго залишає тут конструкцію, і саме вона зривала немилі листівки сусідів з гаража.».

Визнано недостовірною та такою, що порушує немайнові права ОСОБА_2 , на повагу до її гідності, честі та недоторканість ділової репутації, інформацію, поширену ОСОБА_1 , яка розміщена в зверненнях (скаргах, листах) до Херсонської місцевої прокуратури, прокуратури Херсонської області та Офісу Генерального прокурора «щодо здійснення погроз фізичної розправи, морального тиску, встановлення гаражу», а саме:

- «в проведенні монтажних та інших робіт постійно приймає участь чоловік ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та інші родичі. Як тільки ОСОБА_4 перебуває в Херсоні (часто відсутній на довгий час) зразу починаються дії пов`язані 3 гаражем»;

- «...знищення ОСОБА_4 у червні 2019 року металевого приладдя для вибивання мешканцями двору килимів та палаців»;

- «отримують погрози з боку чоловіка ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та їх родичів щодо фізичної розправи, побиття скла у вікнах домівок, найбільш активних учасників процесу розібратись 3 ними по одинці, в неприпустимій формі ображають людей похилого віку, псують двірні замки у найбільш активних мешканців...»;

- «… 10 липня поточного року чоловік ОСОБА_2 застосовуючи ненормативну лексику погрожував жителям нашого будинку фізичною розправою за їх громадську позицію»;

- «...прокурор Херсонської місцевої прокуратури, ОСОБА_2 не є взірцем законослухняності та добропорядності, не додержуємося загальновизнаних норм моралі, толерантності по відношенню до оточуючих. На нашу думку її поведінка та поведінка її родичів викликає негативний суспільний резонанс, компрометує звання прокурора, підриває авторитет правоохоронних органів».

Зобов`язано ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , спростувати недостовірну інформацію, у спосіб, в який вона була поширена, шляхом направлення цінного листа із описом вкладення у 10-денний термін після набрання рішенням законної сили на адресу: Херсонської місцевої прокуратури, прокуратури Херсонської області та Офісу Генерального прокурора із наступним змістом:

- «Спростування. Інформація, що була поширена ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 в зверненнях (скаргах, листах) до Херсонської місцевої прокуратури, прокуратури Херсонської області та Офісу Генерального прокурора «щодо здійснення погроз фізичної розправи, морального тиску, встановлення гаражу», є недостовірною та такою, що порушує честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_2 , а саме твердження:

- «в проведенні монтажних та інших робіт постійно приймає участь чоловік ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та інші родичі. Як тільки ОСОБА_4 перебуває в Херсоні (часто відсутній на довгий час) зразу починаються дії пов`язані 3 гаражем»;

- «...знищення ОСОБА_4 у червні 2019 року металевого приладдя для вибивання мешканцями двору килимів та палаців»;

- «отримують погрози з боку чоловіка ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та їх родичів щодо фізичної розправи, побиття скла у вікнах домівок, найбільш активних учасників процесу розібратись 3 ними по одинці, в неприпустимій формі ображають людей похилого віку, псують двірні замки у найбільш активних мешканців...»;

- «… 10 липня поточного року чоловік ОСОБА_2 застосовуючи ненормативну лексику погрожував жителям нашого будинку фізичною розправою за їх громадську позицію»;

- «...прокурор Херсонської місцевої прокуратури, ОСОБА_2 не є взірцем законослухняності та добропорядності, не додержуємося загальновизнаних норм моралі, толерантності по відношенню до оточуючих. На нашу думку її поведінка та поведінка її родичів викликає негативний суспільний резонанс, компрометує звання прокурора, підриває авторитет правоохоронних органів».

Стягнуто зі ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 моральну шкоду у розмірі 1000 грн. (одна тисяча гривень).

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати в сумі 58 (п`ятдесят вісім) грн. 42 коп.

Не погоджуючись з ухваленим у справі рішенням, в січні 2022 року ТОВ «Редакція газети «Новий день» та ОСОБА_1 подали апеляційні скарги.

В апеляційній скарзі ТОВ «Редакція газети «Новий день» просила рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог та стягнути на їх користь понесені судові витрати, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи. Зокрема, апелянт зазначив, що суд безпідставно залишив поза увагою те, що межа допустимої критики на адресу публічних осіб може бути ширшою, а оскаржувана ОСОБА_2 , яка є прокурором Херсонської місцевої прокуратури Херсонської області, стаття в Інтернет - виданні «Новий день» не виходить за межі журналістської свободи та допустимої критики, є повністю обґрунтованою та містить як беззаперечні факти, підтверджені відеоматеріалами, долученими у якості доказів до справи, і показами допитаних судом свідків, так і оціночні судження щодо незаконного розміщення позивачем гаражу в громадському місці в центрі міста, яке викликало значний суспільний резонанс та обурення громадян, має суспільне значення та було всебічно й повно досліджено в ході журналістського розслідування. Крім того, зазначила, що редакція газети «Новий день» не може бути притягнена до відповідальності з причин звільнення від такої в силу ст.42 Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні), оскільки інформація, яку просить спростувати позивач є дослівними цитатами (прямою мовою), що отримані в ході інтерв`ю з відповідачем ОСОБА_1 .

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи. Зокрема, апелянт зазначив, що викладена ним інформація у своїх зверненнях до державних органів та надане ним інтерв`ю третій особі журналісту ТОВ «Редакція газети «Новий день» ОСОБА_3 є достовірними фактами, свідком яких був як він особисто, так і допитані судом свідки. Метою звернень громадян, мешканців прилеглих будинків, на прибудинковій території яких незаконно розміщений гараж, до органів прокуратури за місцем роботи позивачки, а також до органів місцевої влади та самоврядування, а згодом і до редакції газети, було намагання найти захист, бажання відновити справедливість та порушені права мешканців будинків, не допустити зухвалої безкарності посадовця та членів її сім`ї.

Ухвалою Херсонського апеляційного суду від 24.01.2022 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ «Редакція газети «Новий день», копії ухвали та апеляційної скарги направлені учасникам судового розгляду до відома (т.2 а.с.75-78).

Ухвалою Херсонського апеляційного суду від 14.02.2022 року поновлено строк на апеляційне оскарження та відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , копії ухвали та апеляційної скарги направлені учасникам судового розгляду до відома (т.2 а.с.75-78).

Відзив на апеляційні скарги до суду апеляційної інстанції не надходив.

На розгляд справи до суду апеляційної інстанції з`явився ОСОБА_1 , представник ТОВ «Редакція газети «Новий день» подав заяву про розгляд справи у їх відсутність, ОСОБА_2 , будучи повідомленою про розгляд справи відповідно до положень ст.ст.128, 131 ЦПК України в судове засідання вдруге не з`явилася, будь-яких клопотань не подавала.

Відповідно до ст. 128 ЦПК України суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов`язковою. Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик. Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями.

Цивільне-процесуальне законодавство встановлює обов`язок учасників процесу повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи (ч.1 ст.131).

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.

Згідно п.3ч.8ст.128ЦПК України,днем врученнясудової повісткиє день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Частиною 11 ст. 128 ЦПК України передбачено, що виклик учасника процесу, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження якого невідоме, за відсутності інших можливостей повідомити про розгляд справи, здійснюється шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.

Верховний Суд у постанові від 30.11.2022 року у справі №759/14068/19 наголосив, що попре те, що конституційне право на суд є правом, його реалізація покладає на учасників справи певні обов`язки. Практика ЄСПЛ визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

У рішенні ЄСПЛ у справі «Пономарьов проти України» від 03.04.2008 року зазначено, що сторони мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. Заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

З матеріалів справи вбачається, що судові повістки-повідомлення про виклик до суду апеляційної інстанції на 11.10.2023 року та 21.11.2023 року, що направлені ОСОБА_2 за зазначеним нею у позові місцем проживання, повернулися до суду без вручення з відміткою поштового відділення про відсутність ОСОБА_2 за місцем проживання.

При цьому, ОСОБА_2 , будучи обізнаною про відкриття апеляційного провадження за апеляційними скаргами ТОВ «Редакція газети «Новий день» та ОСОБА_1 на рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 25 листопада 2021 року, які направлені їй ще до початку повномасштабного вторгнення рф на територію Україну 24.02.2022 року, заяв про зміну місця проживання не подавала, відомості про свою електрону пошту або актуальні засоби зв`язку суду не надавала.

З метою вжиття всіх можливих заходів повідомлення позивачки про розгляд справи судом апеляційної інстанції ОСОБА_2 двічі завчасно повідомлялася через веб-портал судової влади України про день та час судового засідання, оскільки остання відома адреса її місця проживання знаходиться на території, де ведуться активні бойові дії.

За таких обставин, апеляційний суд вважає можливим розглянути справу у відсутність учасників справи, що не з`явились, оскільки їх явка у судове засідання обов`язковою не визнавалась, а відповідно до ч. 2ст. 372 ЦПК Українинеявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце її розгляду не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши доповідача, апелянта ОСОБА_1 , дослідивши матеріали справи в межах доводів апеляційних скарг, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги підлягають задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч.1ст.2 ЦПК Українизавданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно частин 1, 2ст. 367 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають задоволення, а рішення суду скасуванню з постановленням нового рішення з наступних підстав.

Відповідно до вимогстатті 263ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції не відповідає вказаним вимогам закону.

Статтями 12, 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У частині другійстатті 89 ЦПК Українивстановлено, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до частини першоїстатті 76 ЦПК Українидоказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина першастатті 77 ЦПК України).

Згідно із положеннями частини третьої статті12та частини першої статті81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 3 Конституції України визначено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Відповідно до статті 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєїсім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Статтею 201 ЦК України передбачено, що честь, гідність і ділова репутація є особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством.

Згідно із статтями 297, 299 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі, на недоторканність своєї ділової репутації.

Відповідно до частини першої статті 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені). Спростування поширеної недостовірної інформації повинно здійснюватись незалежно від вини особи, яка її поширила.

У силу статті 277 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції.

Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Відповідно до частини другої статті 30 Закону України «Про інформацію» оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Згідно із статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі Конвенція) і Першого протоколу та Протоколів № 2, 4, 7, 11 до Конвенції, кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для охорони порядку або запобігання злочинам, для охорони здоров`я або моралі, для захисту репутації або прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або підтримання авторитету і безсторонності суду і є необхідним в демократичному суспільстві.

Як зазначено в рішеннях Європейського суду з прав людини (справи Лінгенса, Де Гаєс і Гійзельс, Гудвіна, Прагер і Обершлік) свобода вираження поглядів, гарантована пунктом 1 статті 10, становить одну з основних підвалин демократичного суспільства й одну з принципових умов його розвитку та умов реалізації кожної особи. За умови додержання пункту 2 свобода вираження стосується не лише тієї «інформації» чи тих «ідей», які отримані належним чином або розглядаються як необразливі чи незначні, а й тих, що викликають образу, обурення або неспокій. Такими є вимоги плюралізму, терпимості й широти поглядів, без яких «демократичне суспільство» неможливе.

Межі припустимої критики за певних обставин можуть бути ширшими, коли йдеться про державного службовця, що виконує або виконував свої повноваження, ніж коли йдеться про фізичних осіб, проте не можна стверджувати, що державні службовці свідомо піддають ретельному обстеженню кожне своє слово чи дію в тій самій мірі, як це роблять політики, і, отже, до них повинні застосовуватись ті самі механізми, що й до останніх, коли йдеться про критику їх діяльності. Державні службовці повинні користуватися громадською довірою в умовах, позбавлених надзвичайного занепокоєння, що зробить вдалим виконання ними своїх завдань. Отже, може постати необхідність у їх захисті від образливих словесних нападок під час виконання ними своїх обов`язків (Janowski, п. 33, and Nikula v. Finland, no. 31611/96, п. 48, ECHR 2002-11).

Більше того, повинно бути зроблене чітке розмежування між констатацією фактів та оціночними судженнями. У той час як наявність фактів може бути продемонстровано, достовірність оціночних суджень не піддається доведенню. Вимогу доводити достовірність оціночних суджень неможливо виконати, вона порушує свободу думки як таку, що є базовою частиною права, гарантованого статтею 19 (Lingens, cited above, p. 28, п. 46).

Право на недоторканність ділової репутації та честь і гідність публічної особи підлягають захисту лише у випадках, коли політичний, державний або громадський діяч доведе, що інформація поширена «з явним злим умислом», тобто з нехтуванням питання про їх правдивість чи неправдивість, а не з метою доведення до громадськості тверджень про наміри і позицію політичних лідерів, інших публічних осіб та сформувати про них свою думку.

Поряд з інформацією чи даними, що підлягають перевірці, стаття 10 захищає погляди, критичні зауваження або припущення, правдивість яких не може бути піддана перевірці на правдивість. Оціночні судження також користуються захистом це передумова плюралізму поглядів.

Згідно з абзацом 6 пункту 3 Рішення Конституційного Суду України у справі про поширення відомостей від 10 квітня 2003 року № 8рп/2003, проблеми, пов`язані з особливостями реалізації права громадян на свободу вираження поглядів і критику стосовно дій (бездіяльності) посадових та службових осіб, неодноразово були предметом розгляду Європейського суду з прав людини. Межі допустимої інформації щодо посадових та службових осіб можуть бути ширшими порівняно з межами такої ж інформації щодо звичайних громадян. Тому, якщо посадові чи службові особи діють без правових підстав, то вони повинні бути готовими до критичного реагування з боку суспільства.

Пункт 2 статті 10 Конвенції майже не надає можливостей для обмеження свободи вираження поглядів, коли йдеться про виступи політиків або про питання, які становлять суспільний інтерес. Крім того, межа допустимої критики щодо такої публічної особи, як політик є ширшою, ніж щодо приватної особи. На відміну від останнього, перший неминуче та свідомо йде на те, щоб усі його слова та вчинки були об`єктом пильної уваги з боку журналістів та широкого загалу, тому має виявляти більшу толерантність (GAZETA UKRAINA-TSENTR v. UKRAINE, № 16695/04, § 46, ЄСПЛ, 15 липня 2010 року).

У статтях 3, 4, 6 Деклараціїпро свободу політичних дебатів у засобах масової інформації, схваленої 12 лютого 2004 року на 872-му засіданні Комітету Міністрів Ради Європи, а також рекомендації, що містяться у Резолюції 1165 (1998) Парламентської Асамблеї Ради Європизазначається, що оскільки політичні діячі та посадові особи, які обіймають публічні посади або здійснюють публічну владу на місцевому, регіональному, національному чи міжнародному рівнях, вирішили апелювати до довіри громадськості та погодилися «виставити» себе на публічне політичне обговорювання, то вони підлягають ретельному громадському контролю і потенційно можуть зазнати гострої та сильної громадської критики у засобах масової інформації з приводу того, як вони виконували або виконують свої функції. При цьому зазначені діячі та особи не повинні мати більшого захисту своєї репутації та інших прав порівняно з іншими особами.

У Резолюції зазначається, що публічними фігурами є особи, які обіймають державні посади і (або) користуються державними ресурсами, а також усі ті, хто відіграє певну роль у суспільному житті (у галузі політики, економіки, мистецтва, соціальній сфері, спорті чи в будь-якій іншій галузі).

З матеріалів справи вбачається, що наприкінці 2018 року у центрі м.Херсона на прилеглій території до багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 за відсутності будь-яких дозвільних документів встановлено два металевих гаражі.

Факт самовільного та незаконного встановлення на прибудинковій території цих металевих конструкцій став підставою для обурення та чисельних колективних звернень мешканців навколишніх будинків до департаменту містобудування та землекористування Херсонської міської ради, виконкому Херсонської міської ради, голови Херсонської міської ради (т.1 а.с.137-152, 159, 160, 185).

Оскільки численні звернення мешканців будинків до органів влади та місцевого самоврядування не дали позитивних результатів, з 2019 року почалися звернення ОСОБА_1 , як особисто так і у якості підписанта колективних звернень, до правоохоронних органів, кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів України, Офісу Генерального прокурора (Генеральної прокуратури України), Офісу Президента України, Херсонської обласної державної адміністрації із зверненнями.

Зокрема, у своїх зверненнях, останній зазначав, дослівно:

- «в проведенні монтажних та інших робіт постійно приймає участь чоловік ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та інші родичі. Як тільки ОСОБА_4 перебуває в Херсоні (часто відсутній на довгий час) зразу починаються дії пов`язані з гаражем»;

- «....знищення ОСОБА_4 у червні 2019 року металевого приладдя для вибивання мешканцями двору килимів та палаців»;

- «отримують погрози з боку чоловіка ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та їх родичів щодо фізичної розправи, побиття скла у вікнах домівок, найбільш активних учасників процесу, розібратись з ними по одинці, в неприпустимій формі ображають людей похилого віку, псують двірні замки у найбільш активних мешканців...»;

- «... 10 липня поточного року чоловік ОСОБА_2 застосовуючи ненормативну лексику погрожував жителям нашого будинку фізичною розправою за їх громадську позицію»;

- «... прокурор Херсонської місцевої прокуратури, ОСОБА_2 не є взірцем законослухнянності та добропорядності, не додержується загальновизнаних норм моралі, толерантності по відношенню до оточуючих. На нашу думку п поведінка та поведінка її родичів викликає негативний суспільний резонанс, компрометує звання прокурора, підриває авторитет правоохоронних органів».

З пояснень допитаних судом свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , а також пояснень у суді першої та апеляційної інстанції відповідача ОСОБА_1 вбачається, що вони особисто бачили причетність членів сім`ї ОСОБА_2 до встановлення та облаштування самочинних металевих гаражів, з відома останніх здійснювали відеофіксацію їх дій та вимагали усунути допущені порушення та прибрати з прибудинкової території незаконні споруди, а оскільки їх вимоги були проігноровані, вони почали звертатися до правоохоронних органів за захистом своїх порушених прав та доведення до компетентних органів відомостей щодо дій їх працівника, позивачки у справі, задля належного реагування.

27.02.2020 року на Інтернет сайті періодичного видання «Новий день» за посиланням - newday.kherson.ua, в розділі «СУСПІЛЬСТВО» опубліковано статтю під назвою: «У Херсоні прокурору закон не писаний», в якій зазначено:

-« ОСОБА_5 пам`ятаю цей день. Вигулюючи собаку, побачив у дворі евакуатор з металевим гаражем і підйомний кран. Поряд стояла прокурор Ольга Анатолівна Матвієнко. Тоді вона мені сказала, що конструкція тут тимчасово, що буквально через тиждень її перенесуть на майданчик, який вже бетонується. Ну ми й повірили це ж прокурор пообіцяла! Але гараж так і не прибрали. Обмануті, ми почали клеїти на ньому листівки про те, що конструкція незаконна.А незабаром мені зателефонувала прокурор, зі словами: «Чого ти туди лізеш, чим заважає гараж?», розповів мешканець будинку ОСОБА_6 .»;

-«відеоконтроль здійснюється просто з прокурорського помешкання. Саме до квартири на другому поверсі ведуть кабелі з відеокамер. Аби можна було стежити за тим, що відбувається поряд із гаражем і в його периметрі, кабель довелося тягнути метрів на 50...»;

-«цей гараж встановила саме співробітниця прокуратури. По-перше, саме ОСОБА_7 обіцяла сусідам, що ненадовго залишає тут конструкцію, і саме вона зривала немилі листівки сусідів з гаража.».

Зі змісту статті вбачається, що зазначена у ній інформація отримана журналістом ОСОБА_3 в «ексклюзивній розмові» з відповідачем ОСОБА_1 , стаття містить як міркування та судження журналіста, так і цитати висловлювань відповідача ОСОБА_1 .

Судом встановлено, що ТОВ «Редакція газети «Новий день» зареєстровано в установленому законом порядку як засіб масової інформації,у зв`язку із чим суд дійшов вірного висновку про те, що на його діяльність поширюються нормиЗакону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні».

З матеріалів справи також вбачається, що ОСОБА_3 з 09.02.2016 року працює в штаті редакції газети «Новий день» на посаді журналіста (а.с.195).

Згідно долучених до справи доказів, позивач у справі ОСОБА_2 на момент ухвалення рішення судом першої інстанції обіймала посаду прокурора Херсонської місцевої прокуратури Херсонської області та мешкала за адресою : АДРЕСА_2 .

Підставою для проведення журналістського розслідування та подальшого написання статті стало колективне звернення до редакції газети мешканців будинків за адресами АДРЕСА_3 та АДРЕСА_4 та АДРЕСА_5 від 05.02.2020 року, у якому вони зазначили про незаконне та свавільне встановлення в зеленій зоні їх прибудинкової території біля дитячого майданчика двох самовільних металевих гаражів ще у 2018 році, до якого причетна родина прокурора Херсонської місцевої прокуратури Матвієнко О.М., та чисельні безрезультатні звернення мешканців будинків до правоохоронних органів та органів місцевого самоврядування, які так і не відновили їх порушені права (т.1 а.с.111-113).

Вирішуючи спір, суд виходив з того, що поширена відносна позивачки та членів її сім`ї інформація містить твердження про факти, достовірність яких відповідачами не доведена, при цьому ця інформація є негативною та порушує право позивачки на повагу до її честі, гідності та ділової репутації, як посадовця та публічної особи.

Разом з тим, суд не дав жодної оцінки допитаним у справі свідкам та долученим до матеріалів справи у якості доказів фотосвітлинам та відеоматеріалам, не звернув уваги на ту обставину, що позивачка не зазначала про неналежність наданих відповідачами електронних доказів та не ставила питання в ході розгляду справи в суді першої інстанції про виключення їх з доказової бази, не заперечувала зображення на цих відео та фото-матеріалах себе та членів своєї сім`ї (батька, чоловіка, сестри), у тому числі і в момент проведення дій з облаштування незаконної самочинної споруди металевого гаражу на прибудинковій території.

За положеннями статті 29 Закону Украі?ни «Про інформацію»,суспільство має право на отримання суспільно необхідноі? інформаціі? і предметом суспільного інтересу вважається інформація, яка свідчить про загрозу державному суверенітету, територіальніи? цілісності Украі?ни; забезпечує реалізацію конституціи?них прав, свобод і обов`язків; свідчить про можливість порушення прав людини, введення громадськості в оману, шкідливі екологічні та інші негативні наслідки діяльності (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб тощо.

Водночас суспільство також має право на отриманняінформаціі?, яка відповідає діи?сності та надає можливість суспільству здіи?снити і?і? оцінку самостіи?но на основі всіх фактівта різноманіття думок щодо оцінки такоі? інформаціі? та і?і? значення для суспільства. Тому так важливо, щоб інформація, яка розповсюджується будь-ким, а особливо засобами масовоі? інформаціі? або лідерами суспільноі? думки, посадовими особами, державними службовцями, відповідала діи?сності, з одного боку, а з іншого, була суспільно значуща та задовольняла попит суспільства на необхідність контролю за діяльністю державних органів та і?х посадових осіб.

За таких обставин,з огляду на необхідність громадського контролю за діяльністю державних органів та посадових осіб інформація, яка розповсюджується щодо державних посадовців, публічних осіб, є суспільно важливою, а обмеження щодо розповсюдження цієі? інформаціі? та межі критики и? оцінки поведінки є ширшими, ніж межі критики та оцінки поведінки пересічного громадянина.

Публічні особи, державні службовці повинні бути готовим до підвищеного рівня критики, зокрема у грубіи? формі, прискіпливоі? уваги суспільства и? підвищеноі?зацікавленості суспільства і?хньою діяльністю та/або особистим життям тощо, адже вони, обираючи кар`єру публічноі? особи, погодилися на таку увагу, про що зазначено у постановіВерховного Суду від 22 травня 2019 року у справі No757/22307/17-ц.

При цьому, якщо особа вважає, що оціночні судження або думки принижують і?і? гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немаи?нові права, вона вправі скористатися наданим і?и? законодавством правом на відповідь, а також має право на власне тлумачення справи в тому самому засобі масовоі? інформаціі? з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, наддавши і?м іншу оцінку. Якщо суб`єктивну думку висловлено в брутальніи?, принизливіи? чи непристои?ніи? формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, на особу, яка таким чином та в такии? спосіб висловила думку або оцінку, може бути покладено обов`язок відшкодувати завдану моральну шкоду.

За своі?м характером судження є розумовим актом, що має оціночнии? характер та виражає ставлення того, хто говорить, до змісту висловленоі? думки и? напряму, що пов`язано з такими психологічними станами, як віра, впевненість чи сумнів.

Отже,будь-яке судження, яке має оціночнии? характер, будь-яка критика та оцінка вчинків, вираження власних думок щодо якості виконуваних публічних функціи?, отриманих результатів тощо, не є підставою для захисту права на повагу честі, гідності та діловоі? репутаціі? та, відповідно, не є предметом судового захисту, як зазначив Верховний Суд у своїй постанові від 20 травня 2019 року усправі No 591/7099/16-ц та справі No 380/951/17 від 19 червня 2019 року).

Отже, приймаючи до уваги, що обставини, свідками яких став як відповідач ОСОБА_1 , так і допитані у справі свідки, давали їм деякі підстави для припущень щодо певної причетності до встановлення та облаштування самочинних металевих гаражів позивачкою та членами її сім`ї, а звернення до різних компетентних інстанцій та правоохоронних органів відбувалося з єдиною метою відновлення порушених прав мешканців будинків та вирішення питання щодо демонтажу самочинних споруд, при цьому матеріали справи не містять доказів того, що ця інформація поширена відповідачами «з явним злим умислом», тобто з нехтуванням питання про їх правдивість чи неправдивість, а не з метою доведення до громадськості суті виниклого між сторонами конфлікту на підставі наявних у них доказів, зважаючи на те, що стаття в інтернет-виданні ТОВ «Редакція газети «Новий день» містила як дослівні цитати, отримані в ході інтерв`ювання, так і оціночні критичні судження автора публікації щодо належності та допустимості поведінки публічної особи та не виходила за законодавчо визначені межі, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про обгрунтованність доводів апеляційних скарг та наявність підстав для скасування ухваленого у справі рішення про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до ч.1 , п.1ч.3 ст.133 ЦПК, ч.1,3 ст.137 ЦПК судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката несуть сторони, крім випадків, надання правничої допомоги адвокатом за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат необхідних для надання правничої допомоги.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 141 ЦПК України.

Зокрема, частиною другою вказаної статті встановлено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності).

Відповідно до частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

З огляду на те, що заява про стягнення судових витрат заявлена представником відповідача адвокатом Крупою Ю.Я. під час розгляду справи в суді першої інстанції у передбаченому законом порядку, а також зважаючи на те, що на підтвердження понесення витрат надано належні та допустимі докази (квитанцію про сплату судового збору за подання апеляційної скарги, ордер, договір про надання юридичної допомоги, акт виконаних робіт за договором про надання юридичних послуг, видатковий касовий ордер), колегія суддів приходитьь до висновку про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Редакція газети «Новий день» судових витрат у справі в загальному розмірі 8831,80 грн, що складаються з витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 1362 грн та витрат, понесенних у звязку з наданням правової допомоги у сумі 7469,80 грн.

Керуючись ст.ст.367,374,375,381,382 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Редакція газети «Новий день» та ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 25 листопада 2021 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

В задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Редакція газети «Новий день», третя особа журналіст Товариства з обмеженою відповідальністю «Редакція газети «Новий день» ОСОБА_3 , про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Редакція газети «Новий день» судові витрати у справі в загальному розмірі 8831,80 грн, що складаються з витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 1362 грн та витрат, понесенних у звязку з наданням правової допомоги у сумі 7469,80 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст судового рішення виготовлено 08.12.2023 року.

Головуючий О.В.Кутурланова

Судді В.В.Майданік

Н.В.Орловська