Ухвала

від 12.12.2023 по справі 314/5064/23

ВІЛЬНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 314/5064/23

Провадження № 2/314/1270/2023

УХВАЛА

12.12.2023 м. Вільнянськ

Вільнянський районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді - Свідунович Н.М.,

за участю позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 ,

секретар судового засідання Печонкіна В.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу № 314/5064/23 за позовом ОСОБА_1 до Садівничого товариства "Строитель" про відшкодування моральної шкоди -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з вказаним позовом.

Ухвалою суду від 27.10.2023 прийнято до розгляду та відкрито провадження у вказаній справі у порядку загального позовного провадження.

Разом із позовом ОСОБА_1 звернулась до суду з клопотанням про відстрочення сплати судового збору на підставі ст. 8 Закону України "Про судовий збір" до моменту ухвалення судового рішення у цій справі, в обґрунтування якого посилається на скрутне матеріальне становище.

У судовому засіданні позивач підтримала клопотання, просила відстрочити сплату судового збору з підстав, зазначених у клопотанні.

Представник відповідача заперечував проти задоволення вказаного клопотання.

Дослідивши матеріали справи, доводи клопотання та додані до нього документи, суд приходить до таких висновків.

Відповідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави для звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою, ставка судового збору складає 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У позовній заяві позивач вказала ціну позову 175000 грн., отже, нею має бути сплачений судовий збір у розмірі 1750 грн.

Згідно з п. 1, пп. "г" п. 2 ч. 1 ст. 8 Закону України "Про судовий збір", враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: … г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї.

Аналізуючи зміст цієї статті, суд приходить до висновку, що основним критерієм, на підставі якого приймається рішення про відстрочку, розстрочку сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати є майновий стан платника судового збору.

При цьому, встановлено, що підстав, передбачених ч. 1 ст. 8 Закону України "Про судовий збір", для розстрочки чи відстрочки або звільнення від сплати судового збору за подачу до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою, у цій справі, із наявних у цій справі матеріалівне вбачається.

Скрутне матеріальне становище це умови існування фізичної особи, які проявляються перш за все при відсутності грошових коштів та інших майнових засобів, що необхідні для задоволення потреб фізичної особи та придбання речей першої необхідності (продуктів харчування, медичних ліків, житла, одягу тощо).

На підтвердження доводів щодо майнового стану мають бути надані докази про неспроможність сплатити судові витрати на момент подачі заяви, тобто довідки з УПФУ, УСЗН, ДПА за останній рік, банківські документи про відсутність на рахунку коштів.

Окрім того, незадовільний матеріальний стан залежить і від відсутності у особи нерухомості, депозитів, акцій, активів у фінансових установах, документів про відсутність доходів членів сім`ї, відсутність чи наявність виплат соціальної допомоги, тощо.

Відповідно до ст. 5 Закону України "Про судовий збір" чітко визначений перелік осіб, які звільняються від сплати судового збору. Згідно матеріалів вищезазначеної справи, ОСОБА_1 до визначеної категорії осіб не відносяться.

Частиною 4 ст. ст. 10 ЦПК України і ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику ЄСПЛ як джерело права.

У пункті 55 рішення у справі "Креуз проти Польщі" ("Kreuz v. Poland") від 19.06.2001 ЄСПЛ підкреслив, що обмеження, накладене на доступ до суду, буде несумісним із пунктом 1 статті 6 Конвенції, якщо воно не переслідує законної мети або коли не існує розумної пропорційності між застосованими засобами та законністю цілі, якої прагнуть досягти.

Відповідно до практики ЄСПЛ, гарантії, що містяться у статті 6 Конвенції, повинні відповідати, зокрема, забезпеченню ефективного доступу до суду для того, щоб учасники судового процесу могли отримати рішення, яке стосується їх "цивільних прав та обов`язків" (Рішення ЄСПЛ у справі "Гоффман проти Німеччини" ("Hoffmann v. Germany") від 11.10.2001, пункт 65; Рішення ЄСПЛ у справі "Кудла проти Польщі" ("Cudla v. Poland") від 26.10.2000).

ЄСПЛ також вказав, що інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду. Положення пункту 1 статті 6 Конвенції про виконання зобов`язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах (Рішення ЄСПЛ у справі "Креуз проти Польщі" ("Kreuz v. Poland") від 19.06.2001, пункт 59). Вимога про сплату державного мита є стримуючою мірою для потенційних позивачів від пред`явлення безрозсудних і необґрунтованих позовів. Для того, щоб гарантувати справедливий баланс між підтримкою нормального функціонування судової системи і захистом інтересів заявника при поданні позову до суду, внутрішньодержавні суди звільняють від сплати державного мита заявників, які можуть підтвердити свій поганий фінансовий стан (Рішення ЄСПЛ у справі "Шишков проти Росії" ("Shishkov v. Russia") від 20.02.2014, пункт 111).

Оцінюючи фінансове становище особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища (Рішення ЄСПЛ "Kniat v. Poland" від 26.07.2005, пункт 44; Рішення ЄСПЛ "Jedamski and Jedamska v. Poland" від 26.07.2005, пункти 63-64).

В силу п. 29 Постанови Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ № 10 від 17.10.2014 "Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах" єдиною підставою для відстрочення або розстрочення сплати судового збору є врахування судом майнового стану сторони, тобто фізичної або юридичної особи (наприклад, довідка про доходи, про склад сім`ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім`ї, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків тощо). Клопотання про відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до суду, або окремим документом.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух.

З цього приводу прецедентним є рішення Європейського суду з прав людини у справі "Осман проти Сполученого королівства" від 28.10.1998, в якому зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

Разом з тим, на підтвердження скрутного матеріального стану позивачем не надано жодного документу.

Тобто, будь-яких доказів, які б підтверджували наявність підстав для звільнення від сплати судового збору, відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, на підставі ст. 8 Закону України "Про судовий збір", ОСОБА_1 не надано.

Отже, наведені в обґрунтування заявленого клопотання доводи не можуть слугувати достатньою підставою для відстрочення сплати судового збору, оскільки не підтверджені належними доказами, а саме ОСОБА_1 не надано довідки з УПФУ, ДПСУ за звітній 2022 рік, УСЗН та інших державних установ щодо відсутності виплат, банківські документи про відсутність на рахунку коштів за 2022 рік.

У зв`язку з чим, суд вважає за необхідне залишити клопотання ОСОБА_1 про відстрочення сплати судового збору без задоволення.

Водночас, ОСОБА_1 роз`яснюється, що вона не позбавлена права звернутися до суду із заявою про звільнення від сплати судового збору, про відстрочення або розстрочення сплати судового збору надавши відповідні докази, які б свідчили про наявність підстав для цього.

Таким чином, враховуючи, що до заяви не додано квитанцію про сплату судового збору, позивачу необхідно сплатити судовий збір у розмірі 1750 грн. та надати суду документ, що підтверджує його оплату.

Як передбачено ч. 11 ст. 187 ЦПК України, суддя, встановивши, після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення позовної заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня вручення позивачу ухвали.

Таким чином, оскільки встановлено, що позовна заява ОСОБА_1 подана з порушенням вимог ЦПК України, її слід залишити без руху, надавши позивачу строк для усунення зазначених вище недоліків.

У зв`язкуз наведеним,залишення заявибез руху,відповідно доч.11ст.187ЦПК України,не єпорушенням правана справедливийсудовий розглядта неможе вважатисяобмеженням правадоступу досуду.

Керуючись ст.ст. 177, 187, 294 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про відстрочення сплати судового збору відмовити.

Позовну заяву ОСОБА_1 до Садівничого товариства "Строитель" про відшкодування моральної шкоди залишити без руху.

Надати позивачу п`ятиденний строк для усунення недоліків, який починає рахуватися з дня отримання нею копії ухвали.

Повідомити позивачу про необхідність усунути такі недоліки заяви, а саме сплатити судовий збір у розмірі 1750грн.та надатисуду документ,що підтверджуєйого оплату або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору, відстрочення або розстрочення сплати судового збору відповідно до закону, встановленого судом.

Роз`яснити позивачу, що у разі якщо у строк, встановлений судом, недоліки позовної заяви не будуть усунуті, позов, відповідно до вимог ч. 13 ст. 187 ЦПК України, залишається без розгляду.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення та оскарженню не підлягає.

Суддя Н.М.Свідунович

12.12.2023