Рішення
від 01.12.2023 по справі 346/5011/18
КОЛОМИЙСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 346/5011/18

Провадження № 2/346/100/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2023 р.м. Коломия Коломийський міськрайонний суд Івано - Франківської області

Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області, у складі головуючого - судді Коваленка Д.С., секретар судового засідання: Івантишин Д.Р., за участю позивача: ОСОБА_1 і його представника: ОСОБА_2 , відповідача: ОСОБА_3 і її представників: ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, у приміщенні зали судових засідань Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області, цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім`єю після розірвання шлюбу, про визнання земельної ділянки спільним сумісним майном подружжя і визнання права на частку у цій земельній ділянці без її реального поділу, про визнання об`єкту незавершеного будівництва - житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами об`єктом права спільної сумісної власності із визначенням у ньому по частці кожному, здійснення його поділу відповідно до цих часток із стягненням вартості перевищення реальної частки над ідеальною, про поділ земельної ділянки по частці кожному та виділ у спільне користування частини цієї ділянки, про стягнення грошових коштів, вкладених у капітальний ремонт квартири,

в с т а н о в и в :

До суду, звернувся ОСОБА_6 до ОСОБА_7 (яка, за час розгляду справи змінила прізвище на ОСОБА_8 у зв`язку із укладенням нового щлюбу), яким просить:

- встановити факт проживання ОСОБА_6 з ОСОБА_9 однією сім?єю після розірвання шлюбу з 15 лютого 2010 року (дня набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу) по 21 березня 2016 року;

- визнати земельну ділянку, кадастровий номер 2623255700010020309 (площею 0,1500га, що знаходиться в смт. Печеніжин Коломийського району Івано-Франківської області, провулок Шевченка) спільним сумісним майном подружжя ОСОБА_6 і ОСОБА_10 та визнати за ОСОБА_6 право на ідеальну частку майна подружжя у цій земельній ділянці без її реального поділу;

- визнати об?єкт незавершеного будівництва - житловий будинок, з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться у АДРЕСА_1 , об?єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_6 та ОСОБА_3 із визначенням часток по частині кожному;

- поділити об?єкт незавершеного будівництва - житловий будинок, із господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться у АДРЕСА_1 , відповідно до І варіанту висновку №111 судової будівельно-технічної, оціночно-будівельної, оціночно-земельної та земельно-технічної експертизи у справі №346/5011/18 від 27 травня 2021 року, проведеної судовим експертом СП «Західно-Український Експертно-Консультативний Центр» Юзвенко Р.В., зокрема: з наданням ОСОБА_6 як І співвласнику 1/2 частки наступних приміщень І поверху: N?2 частина паливної, площею 3.75 кв.м. вартістю 37 170 гривень, N?3 частина прихожої, площею 6,35 кв.м, вартістю 62 941 гривня, N4 вітальня, площею 33,8 кв.м, вартістю 335 022 гривні, N?5 кімната, площею 16,0 кв.м, вартістю 202 406 гривень, N?6 кухня-їдальня, площею 23,2 кв.м, вартістю 229 956 гривень, N?7 санвузол, площею 1,5 кв.м, вартістю 14 868 гривень, N?8 ванна, площею 5,2 кв.м, вартістю 51 542 гривень, N? 9 гараж, площею 26,0 кв.м, вартістю 257 701 гривня, а всього по І поверху приміщень площею 115,8 кв.м, вартістю 1 191 608 гривень; з наданням ОСОБА_11 як І співвласнику 1/2 частки наступних будівель та споруд: колодязь у спільному користуванні, вартістю 12 748 гривень, огорожа у спільному користуванні, вартістю 68 824 гривні, замощення у спільному користуванні, вартістю 75 985 гривень, а всього вартістю 157 557 гривень, де реальна частка ОСОБА_6 як І співвласника 1/2 частки складає 1 349 165 гривень, що на 83 172 гривні менше за ідеальну частку, де у даному варіанті співвласникам необхідно влаштувати перегородку у приміщенні паливної, приміщення прихожої розділити перегородкою, відокремивши два приміщення по 6,35 кв.м, для входу II співвласника на горищний поверх, а І співвласнику облаштувати вхід у свої приміщення через вітальню двома дверима; з наданням ОСОБА_3 як ІІ співвласнику 1/2 частки наступних приміщень І та горищного поверхів будинку: N?1 коридор, площею 6,0 кв.м, вартістю 59 470 гривень, N? 2-1 частина паливної, площею 3,75 кв.м, вартістю 37 170 гривень, № 3-1 частина прихожої, площею 6,35 кв.м, вартістю 62 941 гривня, N?10 хол, площею 13,0 кв. м, вартістю 128 854 гривні, №11 спальня, площею 20,3 кв.м., вартістю 256 806 гривень, N?12 спальня, площею 18,6 кв.м., вартістю 235 300 гривень, N?13 ванна площею 9,5 кв.м, вартістю 94 163 гривні, N?14 спальня, площею 19,1 кв.м., вартістю 241 624 гривні, N?15 спальня площею 19,1 кв.м, вартістю 241 624 гривні, а всього по 1 і мансардному поверху приміщень, площею 115,7 кв.м, вартістю 1 357 952 гривні; з наданням ОСОБА_3 як ІІ співвласнику 1/2 частки наступних будівель та споруд: колодязь у спільному користуванні вартістю 12 748 гривень, огорожа у спільному користуванні, вартістю 68 824 гривні, замощення в спільному користуванні вартістю 75 985 гривень, всього вартістю 157 557 гривень, де реальна частка ОСОБА_3 як II співвласника 1/2 частки складає 1515 509 гривень, що на 83 172 гривні більше за ідеальну частку, де у даному варіанті ІІ співвласнику необхідно в приміщенні прихожої цегляною перегородкою відокремити приміщення площею по 6,35 кв.м., вхід у приміщення ІІ співвласника на горищний поверх буде відбуватися через коридор N?1 та через частину прихожої по сходам на горищний поверх;

- стягнути із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_6 83 172 гривні вартості перевищення її реальної частки над ідеальною часткою у цьому майні;

- поділити земельну ділянку, кадастровий номер 2610600000:10:001:0021 (площею 0,0650 га, цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, розташована у АДРЕСА_1 , яка згідно з Державним актом на право власності на земельну ділянку серії Я3 N?154847 від 19 грудня 2008 року належить на праві власності ОСОБА_7 ) між ОСОБА_3 та ОСОБА_6 в частках по 1/2 відповідно до І варіанту проекту розподілу висновку N?111 судової будівельно-технічної, оціночно-будівельної, оціночно-земельної та земельно-технічної експертизи у справі N?346/5011/18 від 27 травня 2021 року, проведеної судовим експертом СП «Західно-Український Експертно-Консультативний Центр» Юзвенко Р.В., зокрема з виділом ОСОБА_6 , як І співвласнику 1/2 ідеальної частки у власність ділянку N?1 площею 0,0089 га і ділянку N? 2 площею 0,0106 га, загальною площею 0,0195 га, позначених на схемі проекту розподілу жовтим кольором, з виділом ОСОБА_3 як ІІ співвласнику 1/2 ідеальної частки у власність ділянку N? 3 площею 0,0194 га, позначеної на схемі проекту розподілу зеленим кольором, з виділом у спільне користування обом співвласникам земельну ділянку площею 0,0261 га, позначеної на схемі проекту розподілу червоним кольором, і за яким для обох співвласників в спільному користуванні залишається земельна ділянка площею 0,0261 га для входів у будівлю відповідно де І варіанту розподілу житлового будинку, і вхід на земельну ділянку спільного користування здійснюється через хвіртку та ворота по межі А-Б проекту;

- стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_6 249 216 гривень його особистих коштів, вкладених у капітальний ремонт квартири N? АДРЕСА_2 .

Процесуальні дії у справі.

1. Під час розгляду справи, сторони подавали суду письмові докази, які знаходяться у матеріалах цивільної справи у 7-ми томах.

2. Ухвалою Косівського районного суду Івано-Франківської області від 04.11.2019 року у справі було призначено будівельно-технічну та земельно-технічну експертизу (том 3 112-118 - ухвала суду), для проведення якої матеріали цивільної справи були направлені до СП «Західно-Українського Експертно-Консультативного Центру» ухвалою цього ж суду від 24.03.2021 року (том 4 а.с.42-43 - ухвала суду). І суд прийняв висновок цієї експертизи №111, що складений 27.05.2021 року (том 4 а.с.48-104).

3. Суд прийняв висновок №027/06-2022, складений експертом Максимчином А.Д. на замовлення відповідачки (том 5 а.с.69-84 - висновок).

4. Суд допитав у судових засіданнях свідків. При цьому, з урахуванням усталеної практики Верховного Суду та Європейського Суду з прав людини, суд вказує нижче тільки юридично вагомі для цієї справи, покази усіх свідків :

4.1. ОСОБА_12 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; проживає за адресою: АДРЕСА_1 ), дав наступні покази:

Вказав, що вони вирішили з ОСОБА_13 зробити капітальний ремонт в квартирі, який розпочали в 2007 році. Вони найняли людей, а саме ОСОБА_14 та його брата, і вони зробили капітальний ремонт на 8800 доларів США за його кошти. Вказує, що він відправляв ОСОБА_15 в період з 19.05.2006 року по 07.12.2006 року, 7900 доларів США на життя та отримання земельної ділянки для будинку, як вона пояснювала літом 2007 року. Також вказує, що він рівняв землю та поміняв бригаду, які робили фундамент під будинком. Крім того вказував,що він купляв шутер, камені, щебінь, арматуру і він та родичі ОСОБА_15 заливали бетон. Також зазначив, що вони спільно з ОСОБА_15 найняли кам`янщиків оскільки будували перший поверх будинку, він привіз плити для стелі, однак частково їх не вистачило у зв`язку із чим заливали бетон. Продовжили будувати другий поверх та зробили дах.

У лютому 2010 року готовність будинку становила 77%. 28.05.2009 року він поїхав в Австралію перший раз до сім`ї. Він хотів мігрувати із сім`єю туди, але йому сказали, що треба розірвати шлюб з ОСОБА_13 у зв`язку із чим остання дала згоду на таке фіктивне розірвання шлюбу. Через декілька днів був готовий договір купівлі продажу земельної ділянки в смт. Печеніжин Коломийського району Івано-Франківської області. У зв`язку із чим він дав 200 доларів США, як завдаток, а ОСОБА_16 тільки підписала договір.

В 2011 році в лютому місяці в Австралію приїхали ОСОБА_16 та діти аби вирішити питання щодо міграції. Вказує, що він в квітні сам заплатив за ворота які поставили в 2010-2013 році, також були зроблені ним спільно з ОСОБА_15 зовнішні та внутрішні роботи в будинку. Він купив батареї, котел, баки для води. Разом з ОСОБА_15 купили сантехніку, душову кабінку, умивальник, туалет, а також приєднались до системи водовідведення. Зазначає, що він сам купив проекти на підключення будинку до системи електроживлення.

26.06.2013 року він поїхав в Австралію, а до цього жив в вищевказаному будинку. В Ізраїлі у 2005 році вони з ОСОБА_15 купили меблі і контейнер прибув до Одеси. Також у червні частину меблів від сестри перевіз до будинку він та поїхав до Австралії, а ОСОБА_15 всі меблі привезла.

В жовтні 2013 року ОСОБА_15 сказала, що не може жити в будинку бо подала документи на те, щоб отримати соціальну допомогу. Він жив окремо від них, але їх утримував, розвозив в школу та роботу протягом трьох місяців. Однак потім поїхав в Австралію та був в там в період з 12.02.2014 року по 30.05.2014 року і звідти надсилав кошти. Після чого коли він повернувся ОСОБА_15 сказала йому, що потрібно аби він жив окремо від них, але давав гроші щоб вона оплачувала комунальні послуги. У зв`язку із чим він продовжує забезпечувати сім`ю до літа 2014 року, а його адреса зареєстрованого місця проживання була в АДРЕСА_3 .

18.09.2014 року він поїхав в Ізраїль по роботі і ОСОБА_15 одна приїхала до нього у зв`язку із чим вони проживали разом 2 тижні, потім вона повернулась додому. В жовтні 2015 на прохання тещі він виписався з вищевказаного місця реєстрації, але продовжував жити у її сестри та в кінці 2015 року відношення до нього у ОСОБА_15 змінилось і вони рідко почали бачитись з нею та дітьми.

21 березня 2016 року ОСОБА_15 все розказала та вказала, що з неї хватить. До цього кожне літо вони відпочивали разом, якщо він не міг їхати на відпочинок, то їздила сама ОСОБА_15 . Вказує, щоб забезпечити сім`ю він багато працював, він особисто вклав не менше 83000 доларів США у будинок, купив земельну ділянку, зробив ремонт в квартирі АДРЕСА_2 .

В 2013 році ОСОБА_15 тільки фарбувала будинок та зазначив, що декларацію він подав по приїзду з Єгипту в травні 2010 року, його діти поїхали до нього, вони були з ним та ОСОБА_15 . Він привозив 4500-5000 доларів США оскільки приїжджав 4 рази, але платили йому неофіційно. У серпні-вересні 2011 року була його мама у Коломиї, а в червні 2013 року будинок був готовий бо він привіз меблі. Також вказує що в 2014 році ОСОБА_15 жила у нього в Ізраїлі. Зазначає, що працював в Єгипті адвокатом, а також працював в Австралії але не офіційно, оскільки був по туристичній візі.

Будівництво почали літом 2007 року, меблі купили в Ізраїлі, побутову техніку купляли за його кошти, одна не може вказати хто з фізичних осіб займався влаштуванням побутової техніки оскільки був в Австралії. З лютого 2010 по квітень 2018 він проживав в різних місцях. Також зазначив що до будинку по АДРЕСА_1 речі відповідача, дітей та його у 2013 році перевозив саме він.

Митну декларацію дійсно заповнював не він, а ОСОБА_15 , оскільки він українську мову не розумів. У період з 03.11.2010 по 11.04.2011 року він приїжджав відпочивати з дітьми. В січні 2013 року він відкрив юридично консультацію у м. Коломия, з ОСОБА_17 . Дійсно він і ОСОБА_7 жили окремо, його обдурювали два роки, коли рівняли землю для будівництва будинку. Але саме він оплачував роботи з підготовки земельної ділянки для заливки фундаменту.

До 26.06.2013 року жив з ОСОБА_18 на АДРЕСА_3 . Потім поїхав в Австралію і повернувся 31.10.2013 року. Коли він був в Австралії з травня 2009 року ОСОБА_15 повідомила, що подала документи на утримання допомоги від держави як мати одиночка. І оскільки будуть приходити представники державних органів щоб це перевірити, що йому краще жити в іншій квартирі, де він і почав жити до 22.02.2014 року.

Але він возив дітей до школи, ОСОБА_15 на роботу, але і це припинилось, гроші для дітей давав, на одяг, взуття, ОСОБА_15 давав гроші. Інтимне життя було на квартирі де він жив. Коли будинок вже був збудований вони жили там з 30.05.2014 року по 23.01.2016 року, він жив вже в Україні і продовжував жити в іншій квартирі біля 1 школи.

З 30.05.2014 року він і ОСОБА_15 перестали бачитись взагалі, його турбували тільки з проханнями дати гроші. Інтимне життя припинилось,але він продовжував допомагати дітям грошима, бачився з ОСОБА_19 майже кожної суботи та неділі.

У березні 2016 року дізнався, що у відповідачки є різні чоловіки, а 21.03.2016 року у день народження матері, по телефону він розмовляв з ОСОБА_15 і сказав, що хоче повернутись в будинок і жити разом із сім`єю, але вона повідомила, що зараз не вийде, через що він їй сказав, що «тоді я не член цієї сім`ї».

Земельну ділянку в смт. Печеніжин придбали щоб побудувати дачу. Коли сім`я жила в будинку з 2013 року, він з ними не жив, бо ОСОБА_15 казала, що йому там краще не знаходитись,оскільки вона мати одиночка. Коли він жив сам, то опікувався їжею, одягом, взуттям, прибиранням самостійно, будь які витрати ніс самостійно.

З 2014 року він почав розуміти, що він не потрібний цій сім`ї. З 2010 по 2018 рік все, що він купував, він робив це в інтересах сім`ї.

4.2. ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 ), дала такі покази:

В серпні 2005 року по 2008 рік вона проживала у батька, оскільки вирішила повернутись з Ізраїлю додому. ОСОБА_20 приєднався до них у 2007 році і посилився з ними в АДРЕСА_4 . З 2007 року він періодично з`являвся в сім`ї , проводив час в готелі та орендував інші квартири. В кінці 2009 року ОСОБА_20 почав проживати з ОСОБА_17 у будинку АДРЕСА_5 , тому причиною розлучення була не еміграція, а відносини ОСОБА_6 з іншою жінкою. ОСОБА_20 вона зустрілась після розлучення в березні 2010 року для визначення суми аліментів, але він її обзивав і вона пішла і більше до нього не зверталась. З лютого 2010 року по вересень 2013 вона жила по АДРЕСА_3 . Восени 2006 там дійсно здійснювався ремонт, будівництвом будинку займався її батько, а жити в цей будинок вони переїхали в серпні 2013 року, але каналізацію було зроблено тільки в 2014 році. 2014-2018 майстер робив у будинку будівельні роботи (оздоблення з середини і дещо на вулиці). Меблі в кухню придбала у 2013 році за відпускні. Меблі купувала в магазині « ІНФОРМАЦІЯ_3 », а також на замовлення. ОСОБА_21 жодного дня не проживав з нами в будинку. У 2006 році ОСОБА_21 надсилав їй гроші, але то були її особисті пенсійні заощадження для отримання яких в пенсійному фонді Ізраїлю вона оформила на нього довіреність. В грудні 2010 отримала від нього гроші на поїзду до Австралії, а саме на дорогу для дітей.

Серпень-Вересень 2011 року приїжджала матір позивача на 7 днів познайомитись з її батьками, але жила в готелі. В квітні 2010 року дійсно вона з 3 дітьми їздила в Єгипет до родичів ОСОБА_21 бо народився ОСОБА_19 і вони хотіли дітей з ним познайомити. Коли вони посилились в будинку то замки вона взагалі не змінювала. З 2013 по 2019 рік в будинку з ними проживала її матір. З 2010 по 2016 рік у неї з ОСОБА_21 були неприязні стосунки, вони не жили разом. Він періодично проживав у гостьовій кімнаті до 2010 року. Спільного бюджету не було, матеріально не допомагав, тому вона багато працювала. Коли вона покинула Ізраїль він вже знав, що вони не будуть разом. Я йому про це казала, але реєстрацію його місця проживання в Україні було зроблено на його прохання, аби він як іноземець міг на законних підставах перебувати на території України аби бачитись із дітьми. Гроші на прізвище ОСОБА_21 які йому надсилали через систему ОСОБА_22 , вона не отримувала. Лінія електропостачання яку проводив до будинку оплачувала вся АДРЕСА_6 був прописаний за адресою АДРЕСА_3 аж до 2015 року тому що добровільно він виписуватись не хотів, а заради дітей щоби він міг приїжджати в Україну, знаходитись в Україні і їх бачитись, вони не знімали його з реєстрації місця проживання. Підпис у митній декларації стоїть дійсно її,оскільки декларацію вона заповнювала на його прохання бо він українську мову не розумів. А бланк був складений на українській мові. Після розлучення із ним, одразу поїхали в Австралію не тому, що підтримували із ним сімейні стосунки, а щоби діти побачили і познайомились із родичами ОСОБА_23 . Оскільки вона не має юридичної освіти, їй ніхто не казав, що для розірвання шлюбу треба було реєструвати це у РАТЦС. Ремонт в будинку робили за рахунок грошових коштів батька, який продав свої акції та її заробітної плати.

В травні 2006 року у квартирі АДРЕСА_2 ставили інші нові вхідні двері та металопластикові вікна, які оплатив батько. Отримувала контейнер з меблями від ОСОБА_24 , але оплатила за це 4000 доларів США, там були особисті речі дітей, її та меблі для дитячої кімнати. Меблі в будинку в червні 2013 року встановлював ОСОБА_25 . Фундамент та 1 поверх будинку робили батько і якісь будівельники. У 2014 році кошти з Австралії не утримувала. В період з 2010 по 2018 рік вона взагалі ніяким чином не піклувалась про ОСОБА_23 . Останні інтимні сексуальні стосунки були в грудні 2008 року. У період з 2010 по 2013 рік ОСОБА_12 жодного разу не підвозив її на роботу в Івано-Франківськ. Перше свято у новому будинку сім`я святкувала 31.12.2013 року без ОСОБА_23 , який з ними не проживав. У 2011 році коли вони були в гостях у родичів ОСОБА_21 , вони проживали із ОСОБА_21 в різних кімнатах. З 15.02.2010 року вона із позивачем на будь який відпочинок у двох не їздила і вони не проживали разом у будь якому одному приміщенні, хоча дійсно в гості до дітей він приходив. Вони не спілкувались, по господарству не допомагав, харчувалась за власний кошт, комунальні послуги оплачувала самостійно. Після розірвання шлюбу він казав, що хоче жити сам і має іншу жінку, а до розірвання шлюбу його взагалі могло не бути вдома від 2 діб до кількох тижнів.

4.3. ОСОБА_26 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ; АДРЕСА_3 ), дала наступні покази:

В періоді з лютого 2010 по березень 2016 року мати та батько спільного побуту, спільних витрат не мали, спільно час не проводили. Коли вони були в Єгипті мати проводила час з ними, а батько був з іншими чоловіками. Як чоловік і дружина час вони не проводили. У періоді з 2010 по 2014 рік батько був у постійних роз`їздах, проживав окремо. Коли приїжджав то могли проводити час разом, але батьки сварились навіть до розлучення шлюбу, а після розлучення майже не спілкувались. До 2010 року був період, що приблизно протягом 3 років батько взагалі не мав будь якої роботи, через що батьки постійно сварились, все йшло до розлучення, і навіть вона їх про це просила. Після розлучення в одному приміщенні як сім`я не проживали. У будинку по АДРЕСА_1 для батька навіть не виділялась окрема кімната. З 2010 року мати жодного разу не зустрічала батька з будь яких поїздок, коли вони були в Єгипті у 2010 році вони відпочивали і жили у трьох різних готелях і були по два номери, батьки жили окремо. Після поїздки в Австралію у Коломию дійсно приїжджала мати ОСОБА_23 , однак вона жила в готелі. В Австралії жили в бабусі, коли вона навчалась в Києві з 2014 року, батько давав гроші кожного місяця. Батько хотів емігрувати в Австралію але у нього нічого не вийшло.

4.4. ОСОБА_27 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ; АДРЕСА_7 ), дала наступні покази:

Знає ОСОБА_15 і ОСОБА_28 бо був період коли вони проживали в нашому будинку в АДРЕСА_8 . Пам`ятаю, що з січня 2010 року вони проживали під ними у квартирі АДРЕСА_9 , ОСОБА_15 , діти та ОСОБА_28 . Але він їздив закордон заробляти гроші, ремонт у цій квартирі робився до 2010 року. Бачила його машину під будинком, а також як діти сідали в машину і він возив їх до школи, приблизно 2010-2012 рік. Переїхали вони від нас в лютому 2013 року, але тоді ОСОБА_21 я вже не бачила. У 2011-2012 році вона купувала в ОСОБА_28 товари на базарі. Взагалі в той період вона працювала з понеділка по п`ятницю з 08 год. по 15 год. і бачила як ОСОБА_28 возив дітей 2-3 рази на тиждень. Виходжу на роботу, а вони сидять в машині, і в під`їзді бачила його теж, він відкривав своїми ключами двері під`їзду.

4.5. ОСОБА_29 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 ; АДРЕСА_10 ), дав наступні покази:

ОСОБА_15 і ОСОБА_28 його сусіди, жили над ними. У під`їзді у період з 2005 по 2013 роки замку на дверях під`їзду не було. Ремонт в квартирі де жили ОСОБА_15 і ОСОБА_21 починав ще батько ОСОБА_15 , це було до 2005 року. Другий ремонт був приблизно в 2007-2008 роки, він теж бачив, що ОСОБА_28 водив дітей до школи приблизно у 2011 році. Сварок між ними ніколи не бачив і не чув. Бачив як ОСОБА_28 привозив продукти приблизно 1 раз на тиждень. Також бачив ОСОБА_28 зранку коли той виходив з квартири з дітьми. У 2012 - 2013 роках, коли він робив лавочку біля під`їзду підійшов ОСОБА_28 і запропонував привезти дошок з будівництва будинку де він робив дах. Пам`ятаю що восени 2013 року у квартирі почали жити квартиранти, коли поділись ОСОБА_15 та ОСОБА_28 не знав. У гостях в квартирі де жили ОСОБА_21 та ОСОБА_15 не був жодного разу, але пам`ятаю, що в 2010 році у квартирі ОСОБА_28 та ОСОБА_15 , щось відбулось з трубами і коли він прийшов до їхньої хати там були вони двоє.

4.6. ОСОБА_25 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 ; АДРЕСА_6 ), дав суду наступні покази:

ОСОБА_30 з осені 2013 року, оскільки я з хлопцями перевозив меблеву стінку з якогось будинку з АДРЕСА_8 , а її ще цікавили ремонтні роботи, там вони ставили сантехніку. За виконану роботу з ними розрахувалась ОСОБА_15 . ОСОБА_28 там не бачив, роботу виконували 2-3 рази. У будинку по АДРЕСА_1 вони збирали для неї меблі для кухні, шафу купе, ставили світильники, доробляли плінтуса, клеїли шпалери та клали плитку в гаражі, і це було в періоді 2013-2015 роки. Одного разу він бачив ОСОБА_28 біля цього будинку, оскільки він на подвір`я не заїжджав, але щось фотографував, а ще раз до цього він приїжджав на машині, до нього виходив хлопчик, син ОСОБА_15 , це було влітку 2014 року.

4.7. ОСОБА_31 ( ІНФОРМАЦІЯ_8 ; АДРЕСА_11 ), дав суду такі покази:

ОСОБА_8 це його жінки двоюрідна сестра. Батько ОСОБА_15 вказав йому особисто, що він возив пісок і камінь на земельну ділянку для будівництва будинку. У нього є ОСОБА_32 -самоскид, на яком він возив дошки у будинок по АДРЕСА_1 , а також метал, бачив ОСОБА_28 в день коли він і ще декілька родин, чоловіки з села кількістю до 20 людей у 2007 році заливали фундамент для будівництва будинку. Бачив там ОСОБА_28 який ходив з фотоапаратом і все фотографував. За доставку дерева та металу з ним розраховувався батько ОСОБА_15 . Возив також в той будинок каміння машин п`ятнадцять і шутр теж машин п`ятнадцять.

4.8. ОСОБА_33 ( ІНФОРМАЦІЯ_9 ; АДРЕСА_12 ), дав суду наступні покази:

Він займався проектом газопостачання на 20 будинків з метою притягнення труб для постачання газу до 20 будинків однієї вулиці. Технічну документацію робив ОСОБА_34 , а заплатив за неї він, за це з ним розрахувалась ОСОБА_15 , водовідведенням займались батько ОСОБА_15 , ОСОБА_35 та ОСОБА_36 . Лінія електропостачання - цим питанням займався батько ОСОБА_15 , а встановленням електроопір займалась приватна фірма. ОСОБА_28 приймав якусь участь у питанні газопостачання, але яку точно не пам`ятає. Розмовляв з ОСОБА_28 2009-2010 рік.

4.9. ОСОБА_37 ( ІНФОРМАЦІЯ_10 ; с.Вижній Вербіж Косівського району), дав суду такі покази: у 2010 році вони ставили паркан, який запропонував зробити ОСОБА_28 , він дав металеві стовпи то була весна чи осінь. Каналізацію робили разом всі сусіди, із ОСОБА_21 він домовлявся, що стік їх каналізації буде на його території то був 2010-2011 рік. Каналізацією і світлом теж займались в цей період.

4.10. ОСОБА_38 ( ІНФОРМАЦІЯ_11 ; АДРЕСА_13 ), дав суду такі покази: 2008-2010 роки, проживала в будинку АДРЕСА_8 і в цей період бачила ОСОБА_28 , який курив на балконі. Коли була в квартирі ОСОБА_15 ніякого товару не бачила, після 2010 року машину ОСОБА_28 не бачила.

4.11. ОСОБА_39 ( ІНФОРМАЦІЯ_12 ; АДРЕСА_14 ), дав наступні покази: восени 2008 року до нього звертався ОСОБА_21 , щоб зробити геодезичні виміри та оформити технічну документацію по земельній ділянці в смт. Печеніжин, яку він віддавав ОСОБА_24 , але він був посередником, оскільки замовником була інша особа.

4.12. ОСОБА_40 ( ІНФОРМАЦІЯ_13 ; АДРЕСА_15 ), дав такі покази: у нього земельна ділянка поруч з земельною ділянкою ОСОБА_15 , між ними паркана не було, бачив ОСОБА_21 , який приїжджав на машині до будинку ОСОБА_15 і спілкувався з дитиною.

4.13. ОСОБА_41 ( ІНФОРМАЦІЯ_14 ; АДРЕСА_16 ), дав суду наступні покази:

ОСОБА_21 з 2005 по 2008 рік з ними не проживав. Проживав з ними весь 2007 рік але з 2008 року вони всі переїхали на АДРЕСА_3 . У 2010 році ОСОБА_28 повідомив її що він та ОСОБА_15 будуть розлучатись. Він пішов після розлучення жити з іншою ОСОБА_17 , АДРЕСА_17 , але машину лишав біля будинку 26. Після розлучення ОСОБА_15 пішла на роботу, а вона почала водити дітей до школи. Вона приходила до ОСОБА_15 майже кожний день. У 2013 році вони переїхали на АДРЕСА_18 і стали жити там. ОСОБА_21 і там з ними не проживав, а вона продовжувала допомагати ОСОБА_15 допомагати доглядати дітей. У 2006 році дійсно був ремонт у квартирі АДРЕСА_2 , але ОСОБА_28 участі в ремонті не брав. В будівництві будинку організацією і оплати займався її покійний чоловік. Жодних речей ОСОБА_24 у будинку АДРЕСА_19 не було.

4.14. ОСОБА_42 ( ІНФОРМАЦІЯ_15 , АДРЕСА_1 ), дав суду такі покази: ОСОБА_28 його кум з 2014 року. Один раз ОСОБА_28 приїжджав з ОСОБА_15 в 2012 році, привозив гроші за ремонт майстру. Це гроші які віддав ОСОБА_28 але з машини вони не виходили, у 2009-2010 роках він допомагав розшукувати плити для перекриття між поверхів, його просив це зробити ОСОБА_28 . Металопластикові труби, стальні радіатори купував ОСОБА_28 , частину в нього, а частину в магазинах Івано-Франківська, також разом ставили насос качати воду.

Стислі позиції учасників справи:

Аргументи позивача та його представника. 1) незважаючи на розірвання шлюбу 15.02.2010р., позивач і відповідач продовжили проживати однієї сім`єю по 21.03.2016р., оскільки спільно проживали, були пов`язані спільним побутом та мали взаємні права та обов`язки. Крім того, реєстрацію розірвання шлюбу було здійснено тільки 28.07.2015р., а тому суду слід встановити факт спільного проживання однією сім`єю позивача та відповідача у період з 15.02.2010р. по 21.03.2016р.; 2) земельна ділянка, кадастровий номер 2623255700010020309 є спільним сумісним майном позивача та відповідача, оскільки її було придбано у період перебування ними у зареєстрованому шлюбі, на підставі договору, в якому прямо вказано про це, і цей факт не спростовується тим, що позивач є іноземцем, але позивач враховує обмеження закону, і тому просить тільки визнати за ним право на ідеальну частку на цю земельну ділянку; 3) земельну ділянку, кадастровий номер 2610600000:10:001:0021, відповідачка набула у період перебування з позивачем у зареєстрованому шлюбі, хоча і оформила на себе, але оскільки на цій земельній ділянці вони разом за період перебування у зареєстрованому шлюбі, а потім продовжуючи проживати однією сім`єю побудували об`єкт незавершеного будівництва - будинок з господарськими будівлями та спорудами, який готовий майже на 100%, позивач має право на частку у праві спільної сумісної власності на це майно, і оскільки це право не визнається відповідачкою також, то це майно слід поділити між ними, відповідно до 1-го варіанту розподілу, який запропонував експерт, та із стягненням на користь позивача із відповідачки різниці вартості реальної частки над ідеальною, що складає: 83172 гривні; 4) разом з цим, з відповідачки слід стягнути на його користь 249216 гривень його особистих коштів, вкладених у капітальний ремонт квартири N? АДРЕСА_2 . 5) А також з відповідачки підлягають на його користь стягненню судові витрати, які складаються з судового збору у розмірі 9867 гривень 20 копійок, витрат на проведення експертизи у розмірі 27654 гривні, витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 26700 гривень.

Аргументи відповідача та її представників. 1) після розірвання шлюбу, у період з 15.02.2010 року по 21.03.2016 року позивач та відповідач вже не були сім`єю, оскільки спільно не проживали, спільного побуту та взаємних прав та обов`язків не мали, а тому у встановленні факту проживання однією сім`єю у цей період слід відмовити; 2) земельна ділянка, кадастровий номер 2623255700010020309 не може бути спільною сумісною власністю позивача та відповідача, оскільки позивач є іноземцем і не може мати у власності цю земельну ділянку, оскільки на ній відсутні буцдь-які об`єкти нерухомого майна, належні позивачу; 3) земельну ділянку, кадастровий номер 2610600000:10:001:0021, відповідачка набула у період перебування з позивачем у зареєстрованому шлюбі, але у порядку безоплатної приватизації, а тому такий об`єкт не може стати об`єктом спільної сумісної власності подружжя. Об`єкт незавершеного будівництва - будинок з господарськими будівлями та спорудами, будувався виключно за кошти сім`ї відповідачки (її та її батька), в яку позивач не входив, а тому він не може набути у власність такий об`єкт. Крім того, позивач пропустив строк позовної давності; 4) стягнення з відповідачки 249 216 гривень у якості повернення особистих коштів позивача, вкладених у капітальний ремонт квартири N? АДРЕСА_2 слід відмовити, оскільки кошти в ремонт він не вкладав; 5) щодо судових витрат, то будь-яких юридично серйозних аргументів проти стягнення з неї судових витрат, понесених позивачем, за весь час розгляду справи, відповідач та її представники не надали. Проте відповідачка просила компенсувати їй понесені витрати на експертизу, зроблену за її замовленням, у розмірі 6000 гривень, а також витрати на професійну правничу допомогу адвоката: Цебрія І.О.: 26000 гривень.

Оцінка суду щодо фактичних обставин:

1. ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ідентифікаційний номер: НОМЕР_2 ) та ОСОБА_7 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ; ідентифікаційний номер: НОМЕР_3 ) перебували у зареєстрованому шлюбі з 09.12.1994 року по 15.02.2010 року (том 1 а.с.28 зворотній бік - копія свідоцтва про укладення шлюбу; а.с.15 - копія рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили; а.с.24 - копія перекладу на англійську мову свідоцтва про укладення шлюбу).

При цьому суд одразу відзначає, що він не може погодитись із аргументами позивача та його представника про те, що пан ОСОБА_28 та пані ОСОБА_15 перебували у зареєстрованому шлюбі по 28.07.2015 року, оскільки реєстрація розірвання шлюбу мала місце тільки у цю дату (том 7 а.с.27 - копія свідоцтва про розірвання шлюбу), у зв`язку із наступним.

Дійсно, як правильно вказував представник позивача, на момент розірвання шлюбу позивача та відповідача судом (04.02.2015 року) діяв новий Сімейний кодекс України, який у ч.1 ст.115 передбачав, що розірвання шлюбу здійснене за рішенням суду, має бути зареєстроване в державному органі реєстрації актів цивільного стану, за заявою колишньої дружини або чоловіка. Проте положення ч.2 ст.114 СКУкраїни чітко передбачали, що у разі розірвання шлюбу судом, шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу, а не у день реєстрації розірвання шлюбу.

Тому, оскільки шлюб ОСОБА_6 та ОСОБА_7 було розірвано саме рішенням суду від 04.02.2010 року, яке набрало законної сили 15.02.2010 року, суд не може погодитись із тим, що позивач та відповідач продовжували перебувати у зареєстрованому шлюбі по 28.07.2015 року включно. Відсутність реєстрації розірвання шлюбу, юридично, не змінювало цей факт.

Також суд не може погодитись з аргументами позивача та його представника про те, що розірвання шлюбу носило фіктивний чи формальний характер, зокрема оскільки це було здійснено виключно для того аби позивач та відповідач могли емігрувати в Австралію. Така позиція суду ґрунтується на тому, що рішення суду про розірвання шлюбу між ними, містить інші причини розірвання шлюбу, і це рішення суду набрало законної сили, внаслідок чого, з урахуванням пункту 9 частини 2 статті 129 Конституції України, ніхто не може оспорювати його зміст, позаяк воно набуло характеру обов`язкового. А позивач не надав суду будь-яких доказів того, що вказане рішення суду було змінено чи скасовано, або, що воно було переглянуто за нововиявленими чи виключними обставинами.

11.11.2020 року, ОСОБА_43 уклала та зареєструвала інший шлюб з ОСОБА_44 та змінила прізвище на ОСОБА_8 (том 5 а.с.125 - копія свідоцтва про шлюб).

2. З 25 травня 1998 року ОСОБА_7 мала зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_3 (том 1 а.с.196-197 - копія сторінок паспорту ОСОБА_7 ). При цьому за даними Коломийського міжрайонного БТІ, станом на 27.10.2005 року ОСОБА_7 вже була власником 3/5 часток цієї квартири (том 1 а.с.21 - копія довідки), а у лютому 2007 року, як власник цієї квартири, вона дала згоду ОСОБА_6 на постійну реєстрацію у цій квартирі (том 1 а.с.189 - копія заяви).

Станом на 17 січня 2007 року, з огляду на Акт обстеження якості проведеного ремонту у цій квартирі (складений працівниками Коломийської КПМ-3 Івано-Франківського філіалу ДП «НДІпроектреконструкція»), у цій квартирі дійсно вже був здійснений якийсь ремонт стін та стелі (але немає відомостей про те, хто саме, коли саме і за чий кошт його зробив), проте за цим актом, з`явились тріщини, плями, стіни та стелю не вирівняно, шви між панелями не зароблено (том 1 а.с.207 - копія Акту).

Суд констатує, що відповідачка, додала до цього Акту фото квартири (том 1 а.с.208-217 - фото), але відзначає, що не може погодитись із тим, що ці фото додавались до вказаного акту чи із тим, що вони було зроблені саме у той період, оскільки Акт не містить будь-яких посилань на ці фото, а самі фото не містять дати їх створення, на чому обгрунтовано наполягав позвиач та його представник.

Суд врахував, що у відповіді на відзив позивач посилався на те, що саме після цього неякісного ремонту він витратив 8800 доларів США особистих заощаджень на здійснення капітального ремонту цієї квартири, зокрема: мало місце проведення нової системи тепло, водо та газопостачання, повністю відновлено внутрішні стіни, встановлено нові двері, віконні склопакети та підлога, виконано внутрішній ремонт. На підтвердження чого, надав суду фото (том 2 а.с.16-20 - фото). І суд "не сліпий" та згоден із тим, що на цьому фото зафіксовано приміщення квартири у стадії ремонту. Але як і у випадку з відповідачкою суд відзначає, що позивач не довів те, коли саме були зроблені ці фото. І головне, що є очевидним, ці фото не можуть підтверджувати, що саме позивач витратив на описаний ним ремонт 8800 доларів США, і що саме внаслідок такого ремонту, вартість цієї квартири істотно збільшилась.

Будь-яких інших належних та достовірних письмових чи речових доказів щодо оплати ремонту цієї квартирі саме позивачем, і саму на таку суму коштів, ним не надано. Як не надано і доказів того, що саме ОСОБА_6 оплатив ремонт у цій квартирі, і що цей ремонт був саме капітальним, а не поточним, а також що, саме внаслідок оплати ОСОБА_6 такого ремонту, вартість квартири істотно збільшилась у ціні від тієї іншої вартості, яку ця квартира могла би мати, якби цей ремонт не був здійснений.

3. 11.02.2010 року, тобто до моменту припинення шлюбу між позивачем та відповідачем, ОСОБА_7 на підставі договору купівлі-продажу (який було нотаріально посвідчено приватним нотаріусом Галян Г.М. та зареєстровано у реєстрі за №254) купила у ОСОБА_45 земельну ділянку, кадастровий номер 2623255700010020309, площею 0,1500га, що знаходиться в смт. Печеніжин Коломийського району Івано-Франківської області, провулок Шевченка (том 1 а.с.18 - копія договору).

І цей договір у пункті 3.6. дійсно передбачає, що купівля земельної ділянки проводиться за спільні кошти подружжя за згодою її чоловіка ОСОБА_6 , що підтверджується його згодою та набуває статусу спільної сумісної власності подружжя (том 1 а.с.18 - копія договору).

Проте суд не може погодитись із тим, що вказана земельна ділянка дійсно набула статусу спільної сумісної власності ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , на чому наполягав позивач, у зв`язку із тим, що ОСОБА_6 , на момент купівлі цієї земельної ділянки, був громадянином іншої держави (зокрема Ізраїлю), а не України, тобто іноземцем (том 1 а.с.14 та 13, том 2 а.с.10 - копія тимчасової посвідки на проживання та копія 1-ї сторінки паспорту ОСОБА_6 для виїзду за кордон). А це мало наступні правові наслідки.

Дійсно, на момент придбання вказаної земельної ділянки ОСОБА_6 та ОСОБА_46 ще перебували у зареєстрованому шлюбі, і в цей момент діяли положення ст.60 СК України які передбачали, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу) - ч.1; вважалось, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя - ч.2.

І суд погоджується із тим, що останнє положення є правовою презумпцією, тобто загальним правилом, яке повинно застосовуватись на практиці, але воно може бути спростоване будь-якою заінтересованою стороною. При цьому не слід забувати, що кожна річ, як об`єкт цивільних прав та обов`язків має свій правовий режим, і в деяких спеціальних випадках, певними речами не можуть володіти певні суб`єкти, взагалі. Тобто у певних випадках, певні речі, як правильно вказували представники відповідачки, не підпадають під дію вказаної презумпції в принципі. Про що, починаючи з 01 січня 2004 року постійно нагадує статті 179 Цивільного кодексу України, яка передбачала (на момент придбання земельної ділянки), що об`єкти цивільних прав можуть вільно відчужуватися або переходити від однієї особи до іншої в порядку правонаступництва чи спадкування або іншим чином, якщо вони не вилучені з цивільного обороту, або не обмежені в обороті, або не є невід`ємними від фізичної чи юридичної особи (частина 1); види об`єктів цивільних прав, які можуть належати лише певним учасникам обороту або перебування яких у цивільному обороті допускається за спеціальним дозволом (об`єкти, обмежено оборотоздатні), встановлюються законом.

Зокрема, в силу положень статті 14 Конституції України, тобто з 28.06.1996 року, земля вважається основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. І це право набувається і реалізується громадянами виключно відповідно до закону.

І таким законом є Земельний кодекс України, який (на момент придбання вказаної земельної ділянки відповідачкою) у ч.2 ст.81 передбачав, що іноземні громадяни можуть набувати права власності на земельні ділянки несільськогосподарського призначення в межах населених пунктів, а також на земельні ділянки несільськогосподарського призначення за межами населених пунктів, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна, що належать їм на праві приватної власності.

Отже вказаний закон передбачив, що іноземці можуть набувати права власності тільки на земельні ділянки несільськогосподарського призначення в межах населених пунктів, а також на земельні ділянки несільськогосподарського призначення за межами населених пунктів, якщо на них розташовані об`єкти нерухомого майна, що належать їм на праві приватної власності.

Але відповідач довела письмовим доказом у вигляді витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (том 1 а.с.221), що на момент придбання вказаної земельної ділянки, на цій ділянці були відсутні будь-які об`єкти нерухомого майна, які би належали ОСОБА_6 на праві приватної власності. Це підтверджується і змістом самого договору про придбання земельної ділянки (том 1 а.с.18), а тому незважаючи на положення пункту 3.6. договору (якими передбачено, що купівля земельної ділянки проводиться за спільні кошти подружжя за згодою її чоловіка ОСОБА_6 , що підтверджується його згодою та набуває статусу спільної сумісної власності подружжя) суд вважає, що в силу положень статті 14 Конституції України та ч.2 ст.81 ЗК України, тобто в силу положень закону, ОСОБА_6 не набув права спільної сумісної власності (як різновиду права приватної власності), оскільки закон забороняв йому, як іноземному громадянину (зокрема, громадянину Ізраїлю), мати на будь-якому праві власності таку земельну ділянку, через відсутність на ній на момент її придбання, об`єктів нерухомого майна, які або частини яких належала би саме позивачу.

Звичайно суд врахував положення ч.3 ст.6 ЦК України які передбачали, що сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Але у цій же частині було зазначено, що сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

І, як вже вказувалось вище, стаття 14 Конституції України (яка згідно з положеннями ч.1 ст.4 ЦК України складає основу цивільного законодавства) передбачає, що земля, як основне національне багатство, перебуває під особливою охороною держави, і право власності на землю набувається і реалізується громадянами виключно відповідно до закону. До того ж, і ч.3 ст.81 ЗК України також чітко передбачала, що іноземні громадяни можуть набувати права власності на земельні ділянки тільки відповідно до ч.2 другої цієї статті.

Через що суд вважає, що сторони договору купівлі-продажу спірної земельної ділянки, не могли відступити від положень статті 14 Конституції України та ч.2 ст.81 Земельного кодексу України визначивши, що ця ділянка набуває статусу спільної сумісної власності подружжя.

Також суд відзначає, що він врахував розписку написану від імені ОСОБА_45 та ОСОБА_47 про те, що вони отримали він ОСОБА_6 1800 доларів США і матеріальних претензій до покупця не має, що датована 11.02.2010 року (том 2 а.с.14 - копія розписки). Але суд констатує, що зважаючи на підставу та предмет позову щодо вказаної земельної ділянки, ця розписка юридичного значення не має. А оцінювати її в іншому правовому аспекті, у тому числі щодо правових наслідків, та можливого способу захисту певного порушеного чи не порушеного права позивача, зважаючи на предмет і підставу позову, у цій справі суд не має права.

4. У період з 26 червня 2007 року по 06 жовтня 2015 року, ОСОБА_6 мав зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_3 (том 1, а.с.14 - копія тимчасової посвідки на постійне проживання в Україні ОСОБА_6 та а.с.189 - копія заяви-згоди ОСОБА_7 ).

А з 06 жовтня 2015 по 21 березня 2016 року (суд обмежується цією датою, зважаючи на межі предмета позову) ОСОБА_6 мав зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_17 (ті самі докази).

Проте, за даними житлово-експлуатаційної дільниці №2 Управління ЖКГ, ні станом на жовтень 2005 року, ні станом на січень 2006 року, ОСОБА_6 не входив до складу сім`ї ОСОБА_7 , яка проживала за адресою: АДРЕСА_3 (том 1 а.с.21 зворотній бік, а.с.22 - копії довідок).

Суд врахував, що за даними цієї ж організації, станом на 18.04.2011 року, за вказаною адресою ОСОБА_6 вказаний як особа, яка проживає та прописаний (том 2 а.с.13), але суд відзначає, що принципова різниця між вказаними вище і цією довідкою полягає у тому, що у перших вказувався склад сім`ї ОСОБА_7 , а в останній кількість проживаючих та прописаних, що не є тотожним поняттю «склад сім`ї» відповідачки.

Сторони визнавали, що як мінімум з грудня 2013 року, ОСОБА_7 разом із трьома дітьми: ОСОБА_48 , ОСОБА_49 та ОСОБА_19 почали постійно проживати за адресою: АДРЕСА_1 . І це стало їх постійним місцем проживання.

Що, пізніше було підтверджено і представниками абонентського відділу КП «Житлоінфоцентр», зокрема у грудні 2014 року та травні 2015 року (том 1 а.с.201 - копії довідок). При цьому у цих довідках, як фактичний член сім`ї, ОСОБА_6 не значиться.

Те саме було встановлено і представниками Управління праці та соціального захисту населення в Акті обстеження матеріально-побутових умов сім`ї ОСОБА_7 у листопаді 2014 року та у травні 2015 року (том 2 а.с.156-157, 158 - копії Актів).

Як вже вказувалось вище, зважаючи на те, що ОСОБА_6 та ОСОБА_7 перебували у зареєстрованому шлюбі у періоді з 09.12.1994 року по 15.02.2010 року, суд вважає їх такими, що складали сім`ю, незважаючи на те, що тривалий час, іноді по декілька разів на рік, ОСОБА_6 , міг перебувати в інших державах.

Проте, ОСОБА_6 наполягав на тому, що з 15.02.2010 року по 21 березня 2016 року вони продовжували проживати однією сім`єю, з чим суд погодитись не може, виходячи з викладеного нижче.

Протягом всього вказаного періоду часу діяли положення частини 2 статті 3 Сімейного кодексу України за якими, сім`ю складали особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Тобто за положеннями вказаного закону, сім`ю складали тільки ті особи, які і спільно проживали, і були пов`язані спільним побутом, і мали взаємні права та обов`язки.

Але абсолютно всі надані позивачем суду докази, які містяться у 7-ми томах цієї справи, навіть у їх сукупності, з урахуванням навіть показів свідків, яких запрошував до суду саме пан ОСОБА_28 не підтверджують того факту, що після розірвання шлюбу він був пов`язаний спільним побутом із ОСОБА_7 та мав із нею взаємні права та обов`язки.

Суд не бачить потреби знову цитувати покази усіх свідків, що вказані судом вище, а тому одразу переходить до їх оцінки та відзначає, що всі вони містять фактичні дані про те, що ОСОБА_6 у вказаний період міг проживати разом з ОСОБА_7 коли був в Україні, але тільки за адресою: АДРЕСА_3 і тільки до грудня 2013 року (поки вона з дітьми не переїхала жити у будинок по АДРЕСА_1 ), але жодних прямих і достовірних даних про те, що вона і він були пов`язані спільним побутом та мали взаємні права і обов`язки, жоден свідок позивача не підтвердив, та й не міг підтвердити, оскільки всі вони не проживали із ними, не були із ними настільки знайомими та такими, що на постійній основі або хоча би один раз, але декілька днів підряд, перебували у них вдома аби стверджувати таке.

На противагу цьому, покази доньки позивача і відповідача, яка жила із ними за тією адресою стверджувала прямо і недвозначно, що ніякого спільного побуту та взаємних прав та обов`язків між її батьками після розірвання шлюбу не було. Навіть сам позивач у своїх показах визнав, що він проживав окремо, піклувався про себе і забезпечував себе сам, хоча давав гроші на утримання дітей, міг возити їх до школи, зустрічався із ними та проводив із ними спільно час, як в Україні, так і за кордоном.

А письмові докази надані ОСОБА_7 , що вказані вище і формування яких не залежало від волі ні позивача, ні відповідача, прямо доводять, що ОСОБА_6 у вказаний період часу не входив до складу сім`ї ОСОБА_7 .

Не можуть підтверджувати спільного побуту та взаємних прав та обов`язків між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 факти спільного з дітьми відпочинку у вказаний період, оскільки самі по собі, вони ще цього не підтверджують, а позивач не зміг довести навіть того, що протягом спільного відпочинку вони проживали в одному приміщенні, мали спільний побут, бюджет та взаємні права та обов`язки.

Чотири підтверджені письмовими доказами факти отримання грошей ОСОБА_50 від ОСОБА_6 через платіжну систему Вестерн Юніон, що визнала і сама ОСОБА_7 , теж не можуть підтверджувати такі факти.

5. 20 січня 2006 року ОСОБА_7 , відповідно до статті 118 та 123 Земельного кодексу України, звернулась до міського голови м.Коломия із заявою про надання дозволу на складання проекту відведення земельної ділянки, площею 650 кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , для будівництва житлового будинку господарських споруд (том 1 а.с.19 - копія заяви).

Рішенням Коломийської міської ради Івано-Франківської області від 29.06.2006 року, ОСОБА_7 було погоджено місце розташування та надано дозвіл на складання проекту відведення земельної ділянки (том 1 а.с.29 - архівний витяг).

19.10.2006 року, ОСОБА_7 відповідно до статті 81 Земельного кодексу України, звернулась до міського голови м.Коломия із заявою про передачу їй безоплатно у власність земельну ділянку, площею 650 кв.м., що розташована у АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (том 1 а.с.30 - копія заяви).

Рішенням Коломийської міської ради Івано-Франківської області від 14.02.2007 року, вказана рада затвердила проект землеустрою щодо відведення вказаної земельної ділянки для індивідуального житлового будівництва та надала в оренду терміном на 50 років вказану земельну ділянку ОСОБА_7 (том 1 а.с.44 - архівний витяг, а.с.53 зворотній бік, копія витягу з рішення).

А 20.03.2007 року, між Коломийською міською радою Івано-Франківської області та ОСОБА_7 було укладено договір оренди вказаної земельної ділянки строком на 50 років (том 1 а.с.50 - копія договору).

Але заявою від 06.05.2008 року ОСОБА_7 просила міського голову розірвати з нею договір оренди вказаної земельної ділянки та передати їй цю ділянку безоплатно у власність (том 1 а.с.45 - копія заяви).

І рішенням Коломийської міської ради Івано-Франківської області від 18.06.2008 року, на підставі статті 81 та 118 Земельного кодексу України, вказана рада припинила право користування ОСОБА_7 вказаною земельною ділянкою, розірвала зазначений договір оренди, але у поряду безоплатної приватизації передала їй у власність цю ділянку (том 1 а.с.59 - архівний витяг з рішення).

На підставі чого, 19.12.2008 року ОСОБА_7 отримала Державний акт на право власності на вказану земельну ділянку, яка отримала кадастровий номер 2610600000:10:001:0021 (площею 0,0650 га, з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд), яка розташована у АДРЕСА_1 (том 1 а.с.87 - копія Державного акту).

6. У 2007 році спеціалістами Коломийського міжрайонного проектно-виробничого бюро було розроблено проект будівництва індивідуального житлового будинку садибного типу на земельній ділянці по АДРЕСА_1 (том 3 а.с.222-227 - копія проекту).

А станом на 23.04.2007 року, ОСОБА_7 вже мала будівельний паспорт на забудову вказаної земельної ділянки (том 1 а.с.53-57 - копія паспорту).

Суд враховує, надані ОСОБА_6 письмові докази у виді копій бланків про переказ грошових коштів на ім`я ОСОБА_6 та чотири на ім`я ОСОБА_7 , у період з січня 2007 року по серпень 2015 року, загальний розмір яких складає 49600 доларів США (том 1 а.с.76-112, том 5 а.с.173-213,222-225 - копії бланків про переказ грошових коштів на ім`я ОСОБА_6 ), виписку з його рахунку, заяви на видачу готівки, прибутково-видаткові касові ордери, квитанції з банків (том 2 а.с.218-251 - копії цих документів). Також суд враховує, що 19.04.2010 року, при в`їзді в Україну з ОСОБА_51 , ОСОБА_7 на прохання ОСОБА_6 , заповнила митну декларацію, відповідно до якої останній віз із собою 23425 доларів США, 483 гривні, 100 шекелей, 80 австралійських доларів та 475 єгипетських фунтів (том 1 а.с.74 - копія декларації).

Проте суд відзначає, що з огляду на зміст усіх реквізитів цих документів, суд не може погодитись із тим, що усі вони підтверджують отримання грошових коштів самим ОСОБА_23 (але навіть якщо це припустити, що суд не може дозволити собі зробити, з метою доказування) та їх подальшу передачу (на чому наполягав позивач) саме ОСОБА_7 і саме для забезпечення фінансування будівництва спірного будинку, оскільки тільки свідченнями позивача, як свідка, доводиться передача всіх цих коштів ОСОБА_7 з метою оплати будівництва. Проте такі свідчення позивача є дуже загальними і не конкретними аби суд тільки на їх основі дійшов до стійкого переконання у тому, що будівництво будинку здійснювалось саме і виключно за грошові кошти пана ОСОБА_20 , а тому суд не може сприйняти покази позивача, як достовірніх, повних і достатніх щодо таких обставин, позаяк з них не можна встановити коли саме, хто саме, скільки саме грошей передавав ОСОБА_7 , і що головне, що вона витратила їх саме на будівництво спірного об`єкту незавершеного будівництва.

На противагу цьому, ОСОБА_7 надала суду конкретні письмові докази у вигляді квитанцій, замовлень, довідок, рахунків-фактур, товарних і фіскальних чеків та видаткових накладних, які з огляду на зміст їх реквізитів, дійсно підтверджують, що у період з листопада 2006 року по травень 2017 року нею придбавались різні будівельні матеріали (у тому числі цегла, цемент), різні оздоблювальні матеріали, плитка, двері, вікна, сантехніка, меблі, клей, а також оплачувалась їх доставка та монтаж чи їх встановлення щодо будинку АДРЕСА_19, з урахуванням під`єднання будинку до міської каналізаційної мережі, встановлення лічильника газу та внутрішньої електромережі (том 2 а.с.114-143). Однак дати всіх цих фінансових документів не співпадають із реквізитами фінансових документів наданих позивачем, аби суд з усією упевненістю міг стверджувати про те, що всі ці покупки були зроблені ОСОБА_7 саме за грошові кошти пана ОСОБА_28 . Сама же ОСОБА_7 надала суду письмові докази про свої доходи (відсотки за вкладами, окрім зарплати) та взяті у борг кошти, які вона отримувала у той період (том 2 а.с.78,81,83,85,87,91,93,95,103,105,107,108,110,112,115-119), але позивач не зміг спростувати, що цих доходів явно би не вистачило аби оплатити придбання вказаного вище.

Разом з цим, зважаючи на предмет і підставу позову, суд не має потреби встановлювати факт того, чи саме за рахунок виключно придбаних ОСОБА_7 матеріалів, робіт та послуг було побудовано об`єкт незавершеного будівництва - житловий будинок, з господарськими будівлями та спорудами, який розташовано у АДРЕСА_1 .

Однак суд відзначає, що згідно з довідкою відділу архітектури та містобудування від 23.04.2008 року, що має значення для справи, готовність індивідуального житлового будинку, побудованого по АДРЕСА_1 складала 36% (том 1 а.с.45 зворотній бік - копія довідки).

А у жовтні та листопаді 2009 року, вказаний будинок мав такий зовнішній та внутрішній вигляд, як це зафіксовано на фото, які надав позивач (том 3 а.с.232-235 - фото з датами їх створення). Суд не має сумнівів у достовірності зображень, що зафіксовані на цих фото, оскільки і позивач, і відповідач визнали, що на них зображений саме спірний будинок і, що він мав саме такий вигляд, до того ж фото мають дату їх створення.

У серпні 2011 році, ДП «Прикарпаттяенергосервіс» було розроблено робочий проект зовнішнього електропостачання будівельного майданчику житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 (том 1 а.с.88 - копія першого аркушу), а також робочий проект зовнішнього електропостачання самого житлового будинку (том 1 а.с.59-60 - копія першого аркушу), при цьому замовником була вказана ОСОБА_7 . Хоча договір №190811 від 19.08.2011 року про надання послуг з розроблення проектної документації для зовнішнього електропостачання будівельного майданчику, безпосередньо ОСОБА_7 не підписувала, що сторони визнавали (том 2 а.с.1-8).

01 вересня 2011 року від імені ОСОБА_7 , як замовника, було підписано договір №01091106 з ФОП ОСОБА_52 на будівництво ПЛІ-04кВ від РП-0,4кВ ТП-106 Коломийського РЕМ для зовнішнього електропостачання будівельного майданчика житлового будинку за вказаної вище адресою (том 1 а.с.61,67 - копія договору з додатками). Але хоча вона заперечувала, що підписувала такий договір, а позивач вказував що підписував договір він, замовником знову була вказано вона.

Разом з цим 03.08.2011 року, особисто ОСОБА_7 було укладено та підписано договір №26-172/2011 про надання доступу до електричних мереж із ПАТ «Прикарпаттяобленерго» за яким остання, як електропередавальна організація, підключила вказаний житловий будинок до своїх електричних мереж (том 1 а.с.205-206 - копія договору з додатком).

Ухвалою Косівського районного суду Івано-Франківської області від 04.11.2019 року у справі було призначено будівельно-технічну та земельно-технічну експертизу (том 3 112-118 - ухвала суду), для проведення якої були направлені матеріали цивільної справи до СП «Західно-Українського Експертно-Консультативного Центру» ухвалою цього ж суду від 24.03.2021 року (том 4 а.с.42-43 - ухвала суду).

За висновком цієї експертизи №111, що складений 27.05.2021 року, ступінь будівельної готовності незавершеного будівництвом - житлового будинку, з господарськими будівлями та спорудами (гаражем), який розташовано у АДРЕСА_1 , станом на лютий 2010 року, складав 77%, але станом на час розгляду справи - ступень готовності об`єкта будівництва встановити не вдалось можливим, але ступінь готовності самого будинку склав вже 100% готовність (том 4 а.с.48-104).

Суд також враховує і наданий йому висновок №027/06-2022, складений іншим експертом: ОСОБА_53 на замовлення відповідачки за яким, станом на лютий 2010 року ступінь будівельної готовності цього самого об`єкта складає тільки 41% (том 5 а.с.69-84 - висновок).

Але суд відзначає, що хоча стаття 106 ЦПК України дає право стороні у справі проводити експертизу на своє замовлення і подавати її результати у формі висновку до суду, в силу положень ч.5 ст.106 ЦПК України у такому висновку експерта обов`язково повинно бути зазначено про те, що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

Проте наданий відповідачкою висновок експерта (на відміну від висновку експерта, який було складено на підставі ухвали суду), не містить підтвердження експерта Максимчина А.Д. про те, що він був обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок, коли проводив експертне дослідження та готував висновок. А вказане, не є якоюсь формальністю, оскільки зазначені відомості є правовим запобіжником від надання суду неправдивих висновків під ризиком настання кримінальної відповідальності.

І тому, суд вважає встановленою ту обставину, що ступінь будівельної готовності спірного незавершеного об`єкту будівництва - житлового будинку, з господарськими будівлями та спорудами (гаражем), який розташовано у АДРЕСА_1 , станом на лютий 2010 року, складав саме 77%.

При цьому, як вказано у висновку експерта і суд враховує, що будівництво житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами відповідає проектно-технічній документації на його будівництво та вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва.

Разом з цим оскільки позивач, як свідок чітко та недвозначно заявив про те, що доступ до приміщень вказаного об`єкту з метою проживання, йому було істотно обмежено саме 21.03.2016 році при розмові по телефону з відповідачкою, яка нічим юридично серйозним це не спростувала, і свідки дали покази про те, що до того моменту бачили ОСОБА_6 у будинку, тобто він все-таки мав фактичний доступ до нього, суд виходить із того, що саме у цю дату між позивачем та відповідачем виник юридичний спір з приводу зазначеного об`єкту та земельної ділянки, на якій він розташований, також щодо іншого заявленого ним майна.

І оскільки пан ОСОБА_6 звернувся до суду 05.10.2018 року, строк позовної давності, передбачений частиною 2 статті 72 Сімейного кодексу України у три роки для вирішення питання щодо поділу спільного майна подружжя, ним не пропущений.

Оцінка судом правовідносин учасників спору.

Із встановлених судом обставин вбачається, що між позивачем та відповідачем виникли сімейні правовідносини, під час перебування в яких, у якості подружжя, у них виникли майнові права на різні речі та майно. Але після розірвання шлюбу між ними виник спір з приводу наявності у позивача права спільної сумісної власності на деяке спільно нажите ними майно.

Оцінка суду щодо прав позивача.

1. Щодо позовних вимог про встановлення факту проживання позивача та відповідача однією сім?єю після розірвання шлюбу з 15.02.2010 по 21.03.2016 року.

З правових підстав та фактичних мотивів, вказаних дуже детально у розділі цього рішення суду щодо оцінки фактичних обставин, для задоволення вказаної частини позовних вимог суд не має підстав, а тому у їх задоволенні слід відмовити повністю.

2. Щодо позовних вимог про визнання земельної ділянки, кадастровий номер 2623255700010020309, спільним сумісним майном подружжя та визнання за позивачем права на ідеальну частку без її реального поділу.

З правових підстав та фактичних мотивів, докладно описаних у розділі цього рішення суду щодо оцінки фактичних обставин, суд знову відзначає, що позивач не набув право спільної сумісної власності із відповідачкою на вказану земельну ділянку, а тому відповідачка не могла порушити право позивача, якого він не набув. І як наслідок у задоволенні позову, у вказаній частині позовних вимог слід також відмовити повністю.

3. Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів у розмірі 249 216 гривень, вкладених ним у капітальний ремонт квартири N? АДРЕСА_2 .

За положеннями ч.1 ст.62 Сімейного кодексу України (в редакції, яка діяла у періоді, в якому, як вказував позивач він вклав у капітальний ремонт зазначеної квартири визначені ним кошти), якщо майно дружини за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок грошових затрат другого з подружжя, воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Але як вказувалось судом вище (у розділі рішення суду щодо оцінки фактичних обставин), позивач не довів, що квартира АДРЕСА_9 , яка належить відповідачу, за час їх шлюбу саме істотно, збільшила свою вартість, і саме внаслідок грошових затрат, які поніс саме позивач, як другий з подружжя. Крім того, вказана норма права не встановлює права другого з подружжя вимагати з іншого з подружжя, повернення вкладених грошових затрат у майно, яке істотно збільшилось у своїй вартості.

Тому суд не погоджується із тим, що позивач довів порушення відповідачкою будь-якого права позивача у цьому випадку та належність обраного ним способу захисту такого права. І як наслідок, у задоволенні вказаної частини позовних вимог теж слід відмовити повністю.

4. Щодо позовних вимог про визнання об?єкту незавершеного будівництва - житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1 , об?єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_6 та ОСОБА_3 із визначенням часток по частині кожному.

Відповідно до статті 60 Сімейного кодексу України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

При цьому, згідно з частиною 1 статті 61 СК України, об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

І оскільки, предметом позову є вимога щодо об`єкту незавершеного будівництва, ступінь будівельної готовності якого на момент розірвання шлюбу склала 77%, суд враховує і положення статті 331 Цивільного кодексу України, якими унормовано випадки набуття права власності на новостворене майно та на об`єкти незавершеного будівництва.

Зокрема суд враховує, що право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі. Проте право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). А якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. І якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. Однак до завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

Отже право власності, а значить і право спільної сумісної власності подружжя, виходячи з назви статті 331 ЦК України може бути набуто на новостворене нерухоме майно або на об`єкт незавершеного будівництва, який представляє собою матеріали, обладнання тощо, які були використані в процесі будівництва цього об`єкту.

Тож оскільки судом було встановлено, що об?єкт незавершеного будівництва - житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1 був побудований за період перебування позивача і відповідача у шлюбі, із ступенем готовності 77%, що заперечується відповідачкою, визнання цього об`єкта спільною сумісною власністю, в якому позивачу належить половина (тобто 38,5%), є належним і передбаченим статтями 67 та 70 СК України способом захисту порушеного відповідачкою права позивача. І тому його порушене право підлягає судовому захисту шляхом визнання за позивачем права на 385/1000 ідеальної частки у праві спільної сумісної власності на це майно, а за відповідачкою на 615/1000.

Разом з цим суд враховує, що оскільки на момент розгляду справи, будівельна готовність об`єкту незавершеного будівництва складає вже 100% та в ньому реально проживає відповідачка з дітьми, і технічно це можливо зробити, що підтвердив експерт, позивач також просив поділити цей об`єкт між ним та відповідачкою відповідно до запропонованого експертом І-го варіанту поділу об`єкту, виходячи з частки у ньому позивача та відповідача.

Але оскільки у цьому об`єкті позивачу належить тільки 385/1000 ідеальної частки, і позивач не забезпечив суд висновком експерта за яким суд міг би виділити позивачу таку частку або максимально наближену до неї, суд може тільки обмежитись визнанням за позивачем та відповідачем вказаних вище ідеальних часток у праві спільної сумісної власності на вказаний об`єкт без його реального поділу.

І звісно, для поділу цього об`єкту відповідно до запропонованого позивачем варіанту (за яким позивача та відповідачці належить по частці кожному), немає підстав, а тому у задоволенні позову, в частині позовних вимог про проведення розподілу об?єкту незавершеного будівництва - житлового будинку, із господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1 , відповідно до І варіанту висновку експерта, а також у стягненні з відповідачки 83 172 гривні вартості перевищення її реальної частки над ідеальною часткою приміщеннях будинку слід відмовити повністю.

5. Щодо позовних вимог про поділ земельної ділянки під об`єктом незавершеного будівництва, між позивачем та відповідачем, в частках по , відповідно до І варіанту проекту розподілу висновку експерта.

Як вже було встановлено судом, відповідач набула земельну ділянку, кадастровий номер 2610600000:10:001:0021 у власність, у порядку безоплатної приватизації, а тому позивач і його представник правильно виходили із того, що така особлива річ, не охоплюється передбаченим частиною 1 статті 69 СК України переліком об`єктів, які можуть належати подружжю на праві спільної сумісної власності.

Також, позивач і його представник правильно виходили з того, що в силу положень частини 1 та 4 статті 120 Земельного кодексу України (в редакції на момент розірвання шлюбу), у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності іншої особи, припиняється право власності земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. У разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.

При цьому суд також поділяє і вважає застосовним правовий висновок Великої Палати ВС, викладений нею у постанові від 16.06.2020 року (справа №689/26/17) за яким, вказана норма права встановлює загальний принцип цілісності об`єкта нерухомості та земельної ділянки, на якій його споруджено, та принцип єдності їх юридичної долі. Відповідно і те, що за таких умов у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.

Але суд розглядає справи відповідно до принципу диспозитивності, який закріплений статтею 13 ЦПК України, за яким суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу та в межах заявлених нею вимог.

Такий спосіб захисту порушеного права власності, як визнання права, в силу положень п.1 ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України являється самостійним способом захисту і не тотожним іншому, зокрема зміні правовідношення (поділу майна). Але таку вимогу, як визнання за ним права на вказану земельну ділянку, після подання заяви про зміну предмета позову, позивач не заявив, а тому і оскільки суд не проводить поділ об`єкту незавершеного будівництва, у суду відсутні підстави для визнання за позивачем будь-якої частки на вказану земельну ділянку. А оскільки, поділ цієї ж земельної ділянки між позивачем та відповідачем, позивач просив здійснити виключно, в частках по кожному з них відповідно до І варіанту проекту розподілу висновку експерта, у задоволенні таких позовних вимог слід відмовити повністю.

Оцінка суду щодо судових витрат позивача.

1. Щодо судового збору.

В силу положень частини 1 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору. А відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на це та те, що позовні вимоги підлягають задоволенню тільки частково (зокрема позивач просив частку в майні, тобто половину, але суд визначив, що позивачу належить тільки 38,5% в об`єкті, що від заявленого позивачем розміру майнових вимог (який береться за 100%) складає 77%), а сплачений позивачем судовий збір документально підтверджений і складає загальну суму 9162 гривні 40 копійок (том 1 а.с.1,2 - дві квитанції про сплату судового збору за подання позову, а.с.116 - квитанція за подання заяви про забезпечення позову), то стягненню з відповідача на користь позивача, з урахуванням принципу пропорційності підлягає судовий збір тільки у розмірі 7055 гривень 05 копійок. У стягненні більшого розміру слід відмовити.

2. Щодо витрат на проведення експертизи.

В силу положень частини 1 статті 133 і пункту 2 частини 3 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються також і з витрат на проведення експертиз. І такі витрати, в силу положень п.3 ч.2 статті 141 ЦПК України також компенсуються пропорційно розміру задоволення позовних вимог.

З огляду на це та те, що позовні вимоги підлягають задоволенню тільки частково (у пропорції, яка викладена вище), а понесені позивачем витрати на проведення експертизи документально підтверджені і складають 27654 гривні (том 4 а.с.36 - меморіальний ордер на оплату), то стягненню з відповідача на користь позивача, з урахуванням принципу пропорційності підлягають витрати тільки у розмірі 21293 гривні 58 копійок. У стягненні більшого розміру слід відмовити.

3. Щодо витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до положень частини 1 та п.1 ч. 3 статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються також і з витрат на професійну правничу допомогу. Які, згідно з п.3 частини 2 статті 141 ЦПК України також можуть бути покладені на сторони у разі часткового задоволення позову - пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

В силу положень частини 8 статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). А згідно з частиною 2 статті 137 ЦПК України, для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Позивач долучив до матеріалів справи на підтвердження понесених ним витрат на професійну правничу допомогу: договір про надання правничої допомоги, укладений та підписаний між позивачем та його адвокатом (том 3 а.с.73-76); ордер (том 1 а.с.113); квитанції про оплату конкретних послуг адвоката, які охоплюються обсягом договору, на загальну суму 26700 гривень (том 1 а.с.114, 138; том 2 а.с.34, 37, 186, 196, 204; том 3 а.с.72, 218; том 4 а.с.37, 157, 212; том 5 а.с.161), зокрема за підготовку і складання адвокатом усіх поданих позивачем процесуальних документів (що суд також окремо перевірив) та представництво адвокатом інтересів позивача у судових засіданнях (що суд теж перевірив); Акти наданих послуг № 1, 2, 3, 4 (том 6 а.с.107-110).

І протягом усього часу розгляду судом справи, щодо цих витрат, юридично вагомі заперечення від відповідача та/або її представників, не надходили. А зважаючи на ч.6 статті 137 ЦПК України саме на відповідача покладено обов`язок доводити не співмірність заявлених позивачем вимог, чого зроблено не було.

З огляду на це та те, що позовні вимоги підлягають задоволенню тільки частково (зокрема у пропорції, яка викладена вище), а понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу документально підтверджені і складають 26700 гривень, то стягненню з відповідача на користь позивача, з урахуванням принципу пропорційності підлягають витрати тільки у розмірі 20559 гривень. У стягненні більшого розміру слід відмовити.

Таким чином, на користь позивача з відповідача, у загальному розмірі підлягають стягненню судові витрати на суму 48907 гривень 63 копійки, а у решті слід відмовити.

Оцінка суду щодо судових витрат відповідача.

1. Щодо витрат на проведення експертизи.

В силу положень частини 1 статті 133 і пункту 2 частини 3 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з витрат на проведення експертиз. І такі витрати, в силу положень п.3 ч.2 статті 141 ЦПК України також компенсуються пропорційно розміру задоволення позовних вимог.

З огляду на це та те, що позовні вимоги підлягають задоволенню тільки частково (зокрема, у пропорції вказаній вище), а понесені відповідачкою витрати на проведення експертизи за її замовленням документально підтверджені і складають 6000 гривень (том 6 а.с.84 - рахунок та квитанція), стягненню з позивача на її користь, з урахуванням принципу пропорційності, підлягають витрати тільки у розмірі 1380 гривень. У стягненні більшого розміру слід відмовити.

2. Щодо витрат на професійну правничу допомогу.

Як вже вказувалось, в силу положень частини 8 статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). А згідно з частиною 2 статті 137 ЦПК України, для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

При цьому для визначення розміру таких витрат, в силу положень ч.3 ст.137 ЦПК України учасник справи повинен подати детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правової допомоги.

Відповідачка просила стягнути з позивача витрати, які вона понесла на оплату професійної правничої допомоги, зокрема на оплату послуг адвоката Цебрія. І на підтвердження цих витрат надала суду довіреність видану на його ім`я для представництва її інтересів у суді (том 3 а.с.70), його свідоцтво про право на зайняття адвокатської діяльності (том 3 а.с.71), укладений з ним договір про надання правових послуг №18-07 від 18.07.2019р. (том 3 а.с.179-181).

Але протягом всього часу розгляду справи позивач на відміну від відповідача не забезпечила суд належними, достовірними та допустими доказами детального опису і обсягу наданих їй адвокатом послуг та їх вартості аби суд зміг це встановити та присудити на її користь.

Суд врахував, що договір містить положення про те, що відповідачка, як замовник повинна була здійснити попередню оплату послуг адвоката у розмірі 26000 гривень, і що у заяві про відкладення розгляду справи від 04.04.2022 року відповідачка стверджувала, що вже сплатила ці кошти (том 4 а.с.198-202). Проте з правових і фактичних підстав, що викладені вище цього не достатньо аби суд, з урахуванням принципу пропорційності задоволених позовних вимог, присудив на користь відповідачки навіть частину з цієї суми.

Суд протягом всього часу розгляду справи нагадував всім учасникам справи про необхідність подання суду, до закінчення судових дебатів, доказів понесених ними витрат на професійну правничу допомогу та її обсяг, однак відповідачка цього не зробила і у судових дебатах не повідомила будь-які поважні причини, які могли їй завадити це зробити раніше і це при тому, що адвокат Цебрій вже не надавав відповідачу правову допомогу, починаючи з липня 2022 року, про що вона особисто повідомила суд у судовому засіданні (том 5 а.с.107-115).

Тому у стягненні з позивача на користь відповідачки витрат на професійну правничу допомогу слід відмовити повністю.

Щодо забезпечення позову.

Ухвалою від 12.10.2018 року судді Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області П`ятковського В.І. було накладено арешт на майно відповідачки (том 1 а.с.151-152 - копія ухвали).

В силу положень частин 7-10 статті 158 ЦПК України, у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справ и;якщо протягом вказаного строку за заявою позивача (стягувача) буде відкрито виконавче провадження, вказані заходи забезпечення позову діють до повного виконання судового рішення. Але у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову. У такому разі заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним рішенням або ухвалою суду.

Тож зважаючи на викладене, і оскільки суд задовольняє позовні вимоги частково, тільки у вказаній вище частині вимог, заходи забезпечення позову слід скасувати, але дію арешту слід зберегти до набрання законної сили цим рішенням суду.

Отже, керуючись статтями 2, 19, 23, 34, 43, 49, 76-113, 128-132, 133-142, 174-183, 217-248, 258, 259, 263-265, 268, 273,280-289, 351-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_6 до ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім`єю після розірвання шлюбу, про визнання земельної ділянки спільним сумісним майном подружжя і визнання права на частку у цій земельній ділянці без її реального поділу, про визнання об`єкту незавершеного будівництва - житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами об`єктом права спільної сумісної власності із визначенням у ньому по частці кожному, здійснення його поділу відповідно до цих часток із стягненням вартості перевищення реальної частки над ідеальною, про поділ земельної ділянки по частці кожному та виділ у спільне користування частини цієї ділянки, про стягнення грошових коштів, вкладених у капітальний ремонт квартири - задовольнити частково.

У задоволенні позову, в частині позовних вимог про встановлення факту проживання ОСОБА_6 з ОСОБА_9 однією сім?єю після розірвання шлюбу з 15 лютого 2010 року (дня набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу) по 21 березня 2016 року - відмовити повністю.

У задоволенні позову, в частині позовних вимог про визнання земельної ділянки, кадастровий номер 2623255700010020309 (площею 0,1500га, що знаходиться в смт. Печеніжин Коломийського району Івано-Франківської області, провулок Шевченка) спільним сумісним майном подружжя ОСОБА_6 і ОСОБА_10 та визнання за ОСОБА_6 права на ідеальну частку майна подружжя у цій земельній ділянці без її реального поділу - відмовити повністю.

Позов в частині позовних вимог про визнання об?єкту незавершеного будівництва - житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1 , об?єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_6 та ОСОБА_3 із визначенням часток по частині кожному - задовольнити частково.

Визнати об?єкт незавершеного будівництва - житловий будинок, із господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1 , об`єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ідентифікаційний номер: НОМЕР_2 ; місце проживання: АДРЕСА_17 ) та ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ; ідентифікаційний номер: НОМЕР_3 ; місце проживання: АДРЕСА_3 ), в якому ОСОБА_6 належить право на 385/1000 ідеальної частки, а ОСОБА_3 - 615/1000 ідеальної частки. У визнанні часток кожного із них в іншому розмірі - відмовити повністю.

Відмовити повністю у задоволенні позовних вимог про проведення розподілу об?єкту незавершеного будівництва - житлового будинку, із господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1 , відповідно до І варіанту висновку №111 судової будівельно-технічної, оціночно-будівельної, оціночно-земельної та земельно-технічної експертизи у справі №346/5011/18 від 27 травня 2021 року, проведеної судовим експертом СП «Західно-Український Експертно-Консультативний Центр» Юзвенко Р.В., зокрема: з наданням ОСОБА_6 як І співвласнику 1/2 частки наступних приміщень І поверху: N?2 частина паливної, площею 3.75 кв.м. вартістю 37 170 гривень, N?3 частина прихожої, площею 6,35 кв.м, вартістю 62 941 гривня, N4 вітальня, площею 33,8 кв.м, вартістю 335 022 гривні, N?5 кімната, площею 16,0 кв.м, вартістю 202 406 гривень, N?6 кухня-їдальня, площею 23,2 кв.м, вартістю 229 956 гривень, N?7 санвузол, площею 1,5 кв.м, вартістю 14 868 гривень, N?8 ванна, площею 5,2 кв.м, вартістю 51 542 гривень, N? 9 гараж, площею 26,0 кв.м, вартістю 257 701 гривня, а всього по І поверху приміщень площею 115,8 кв.м, вартістю 1 191 608 гривень; з наданням ОСОБА_6 як І співвласнику 1/2 частки наступних будівель та споруд: колодязь у спільному користуванні, вартістю 12 748 гривень, огорожа у спільному користуванні, вартістю 68 824 гривні, замощення у спільному користуванні, вартістю 75 985 гривень, а всього вартістю 157 557 гривень, де реальна частка ОСОБА_6 як І співвласника 1/2 частки складає 1 349 165 гривень, що на 83 172 гривні менше за ідеальну частку, де у даному варіанті співвласникам необхідно влаштувати перегородку у приміщенні паливної, приміщення прихожої розділити перегородкою, відокремивши два приміщення по 6,35 кв.м, для входу II співвласника на горищний поверх, а І співвласнику облаштувати вхід у свої приміщення через вітальню двома дверима; з наданням ОСОБА_3 як ІІ співвласнику 1/2 частки наступних приміщень І та горищного поверхів будинку: N?1 коридор, площею 6,0 кв.м, вартістю 59 470 гривень, N? 2-1 частина паливної, площею 3,75 кв.м, вартістю 37 170 гривень, № 3-1 частина прихожої, площею 6,35 кв.м, вартістю 62 941 гривня, N?10 хол, площею 13,0 кв. м, вартістю 128 854 гривні, №11 спальня, площею 20,3 кв.м., вартістю 256 806 гривень, N?12 спальня, площею 18,6 кв.м., вартістю 235 300 гривень, N?13 ванна площею 9,5 кв.м, вартістю 94 163 гривні, N?14 спальня, площею 19,1 кв.м., вартістю 241 624 гривні, N?15 спальня площею 19,1 кв.м, вартістю 241 624 гривні, а всього по 1 і мансардному поверху приміщень, площею 115,7 кв.м, вартістю 1 357 952 гривні; з наданням ОСОБА_3 як ІІ співвласнику 1/2 частки наступних будівель та споруд: колодязь у спільному користуванні вартістю 12 748 гривень, огорожа у спільному користуванні, вартістю 68 824 гривні, замощення в спільному користуванні вартістю 75 985 гривень, всього вартістю 157 557 гривень, де реальна частка ОСОБА_3 як II співвласника 1/2 частки складає 1515 509 гривень, що на 83 172 гривні більше за ідеальну частку, де у даному варіанті ІІ співвласнику необхідно в приміщенні прихожої цегляною перегородкою відокремити приміщення площею по 6,35 кв.м., вхід у приміщення ІІ співвласника на горищний поверх буде відбуватися через коридор N?1 та через частину прихожої по сходам на горищний поверх.

У задоволенні позову, в частині позовних вимог про стягнення із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_6 83 172 гривні вартості перевищення її реальної частки над ідеальною часткою приміщеннях будинку - відмовити повністю.

Відмовити повністю у задоволенні позовних вимог про поділ земельної ділянки, кадастровий номер 2610600000:10:001:0021 (площею 0,0650 га, цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, розташована у АДРЕСА_1 , яка згідно з Державним актом на право власності на земельну ділянку серії Я3 N?154847 від 19 грудня 2008 року належить на праві власності ОСОБА_7 ) між ОСОБА_3 та ОСОБА_6 в частках по 1/2 відповідно до І варіанту проекту розподілу висновку N?111 судової будівельно-технічної, оціночно-будівельної, оціночно-земельної та земельно-технічної експертизи у справі N?346/5011/18 від 27 травня 2021 року, проведеної судовим експертом СП «Західно-Український Експертно-Консультативний Центр» Юзвенко Р.В., зокрема з виділом ОСОБА_6 , як І співвласнику 1/2 ідеальної частки у власність ділянку N?1 площею 0,0089 га і ділянку N? 2 площею 0,0106 га, загальною площею 0,0195 га, позначених на схемі проекту розподілу жовтим кольором, з виділом ОСОБА_3 як ІІ співвласнику 1/2 ідеальної частки у власність ділянку N? 3 площею 0,0194 га, позначеної на схемі проекту розподілу зеленим кольором, з виділом у спільне користування обом співвласникам земельну ділянку площею 0,0261 га, позначеної на схемі проекту розподілу червоним кольором, і за яким для обох співвласників в спільному користуванні залишається земельна ділянка площею 0,0261 га для входів у будівлю відповідно де І варіанту розподілу житлового будинку, і вхід на земельну ділянку спільного користування здійснюється через хвіртку та ворота по межі А-Б проекту.

У задоволенні позову, в частині позовних вимог про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_6 249 216 гривень його особистих коштів, вкладених у капітальний ремонт квартири N? АДРЕСА_2 - відмовити повністю.

Стягнути з ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ; ідентифікаційний номер: НОМЕР_3 ; місце проживання: АДРЕСА_3 ) на користь ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ідентифікаційний номер: НОМЕР_2 ; місце проживання: АДРЕСА_17 ) судові витрати у розмірі 48907 (сорок вісім тисяч дев`ятсот сім) гривень 63 (шістдесят три) копійки, які складаються з: судового збору у розмірі 7055 (сім тисяч п`ятдесят п`ять) гривень 05 (п`ять) копійок; витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 20559 (двадцять тисяч п`ятсот п`ятдесят дев`ять) гривень; витрат, пов`язаних із залученням експерта та проведенням експертизи у розмірі 21293 (двадцять одна тисяча двісті дев`яносто три) гривні 58 (п`ятдесят вісім) копійок. У стягненні судових витрат у більшому розмірі - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ідентифікаційний номер: НОМЕР_2 ; місце проживання: АДРЕСА_17 ) на користь ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ; ідентифікаційний номер: НОМЕР_3 ; місце проживання: АДРЕСА_3 ) судові витрати у розмірі 1380 (одна тисяча триста вісімдесят) гривень, які складаються з витрат на проведення експертизи на замовлення сторони. У стягненні таких судових витрат у більшому розмірі та у стягненні інших судових витрат - відмовити.

Скасувати забезпечення позову, зокрема арешт, накладений ухвалою від 12.10.2018 року судді Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області П`ятковського В.І., але арешт зберігає свою дію до набрання законної сили цим рішенням.

Рішення набирає законної сили після закінчення тридцятиденного строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Івано-Франківського апеляційного суду через Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту цього рішення.

Повний текст рішення складено 11 грудня 2023 року.

Суддя Д.С. Коваленко

СудКоломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області
Дата ухвалення рішення01.12.2023
Оприлюднено14.12.2023
Номер документу115567158
СудочинствоЦивільне
КатегоріяСправи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із сімейних відносин, з них

Судовий реєстр по справі —346/5011/18

Ухвала від 13.01.2025

Цивільне

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Пророк Віктор Васильович

Ухвала від 17.10.2024

Цивільне

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Пророк Віктор Васильович

Ухвала від 15.08.2024

Цивільне

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Пророк Віктор Васильович

Ухвала від 03.07.2024

Цивільне

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Пророк Віктор Васильович

Ухвала від 18.06.2024

Цивільне

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Пророк Віктор Васильович

Ухвала від 18.06.2024

Цивільне

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Пророк Віктор Васильович

Постанова від 18.04.2024

Цивільне

Івано-Франківський апеляційний суд

Максюта І. О.

Постанова від 18.04.2024

Цивільне

Івано-Франківський апеляційний суд

Максюта І. О.

Ухвала від 31.01.2024

Цивільне

Івано-Франківський апеляційний суд

Максюта І. О.

Ухвала від 17.01.2024

Цивільне

Івано-Франківський апеляційний суд

Максюта І. О.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні