Рішення

від 04.12.2023 по справі 547/940/23

СЕМЕНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

СЕМЕНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Шевченка, 41-а, смт Семенівка, Кременчуцький район, Полтавська область, 38200

тел. (05341) 9-17-39, факс (05341) 9-17-39, 9-15-37

Справа №547/940/23

Провадження №2/547/275/23

ЗАОЧНЕ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2023 року смт Семенівка, Полтавська область

Семенівський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді В.Ф.Харченка,

за участі секретаря судового засідання К.С.Перекопної,

представника позивача ОСОБА_1 адвокат В.В.Трембач,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 1 Семенівського районного суду Полтавської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Оболонської сільської ради про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2023 року представник позивача ОСОБА_1 адвокат В.В.Трембач звернувся до суду із позовом про визначення додаткового строку 2місяці для подання позивачем до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини після ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , обґрунтовуючи позовні вимоги неможливістю для позивача, як спадкоємця за заповітом від 28.11.2008 після смерті ОСОБА_3 .Баганець отримати у нотаріуса свідоцтво про право на спадщину через не обізнаність позивача про існування заповіту ОСОБА_2 на ім`я позивача ОСОБА_1 . ОСОБА_2 на час смерті проживала у будинку-інтернаті для осіб похилого віку у с. Степанівка Кременчуцького району Полтавської області. Про існування заповіту позивач дізнався, отримавши у квітні 2023 року лист від директора ПП "Граніт-Агро" про те, що померлою ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 було складено заповіт на його ім`я. У квітні 2023 року, звернувшись до приватного нотаріуса Кременчуцького районного нотаріального округу Полтавської області А.Г.Веселовського з метою оформлення спадщини після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .Ф.Баганець, позивачеві було відмовлено в оформленні спадщини (земельної ділянки) через пропущення строку для прийняття спадщини та через відсутність документа, що посвідчує право спадкодавця на цю земельну ділянку. Таким чином позивач вважає, що пропустив строк для прийняття спадщини з об`єктивних та поважних причин, через необізнаність спадкоємця про наявність заповіту.

Ухвалою суду від 13.10.2023 відкрито провадження у справі. Підготовче судове засідання призначено на 07.11.2023 о 14-00 год.

07.11.2023 підготовче судове засідання закрито, судовий розгляд справи призначено на 04.12.2023 о 14:30 год.

Представник позивача у судових засіданнях вимоги позову підтримав повністю. Пояснив, що наразі позивач перебуває за межами України тому не отримує кореспонденцію із суду у м. Глобине. Позивач не знав про складення ОСОБА_4 заповіту на своє ім`я. Про існування заповіту стало відомо у березні 2023 року після отримання відповідного листа від керівника ПП"Граніт-Агро". Цьому передувала інвентаризація земель приватного підприємства перед можливим укладенням угод купівлі-продажу земель. Позивач не управляє підприємством і своєю часткою у ньому. На час складення заповіту ПП "Граніт-Агро" не було власником будинку у с. Степанівка, де розташовувався будинок для людей похилого віку. Людей похилого віку туди приймали і їх утримували за рахунок ПП "Граніт-Агро".

Представник позивача не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідач представника у підготовче і у судове засідання не направляв, про які повідомлявся належним чином. Відзиву на позов не складав, про причини неявки представника у судові засідання суд не інформував (а.с. 29, 30, 33, 36, 37).

Ураховуючи зазначені обставини суд, відповідно до ст. 128, ч. 1 ст. 223, ч. 1 ст. 280 ЦПК України, ухвалив здійснити заочний розгляд справи за відсутності позивача.

Вивчивши письмові заяви учасників справи по суті справи (позовну заяву), вислухавши представника позивача, вивчивши матеріали справи і надані до суду докази, суд встановив такі обставини та визначені відповідно до них правовідносини.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , яка на час смерті проживала у будинку-інтернаті для осіб похилого віку у с. Степанівка Кременчуцького району Полтавської області (а.с. 9-10, 14 ).

Після смерті ОСОБА_3 .Баганець залишилась спадщина, яка складається із земельної ділянки розміром 1,84 га розташованої на території Оболонської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області (а.с. 19).

28.11.2008 Г. ОСОБА_5 було складено заповіт, яким земельну ділянку (державний акт 1-ПЛ № 028828), яка знаходиться на території Горошинської сільської ради, заповіла ОСОБА_1 , 1970 народження, "з умовою довічного утримання мене в будинку ветеранів на території Степанівської сільської ради" (а.с. 13).

26.04.2023 року представник позивача за довіреністю ОСОБА_6 звернувся до приватного нотаріуса Кременчуцького районного нотаріального округу А.Г.Веселовського з метою оформлення вказаної земельної ділянки в якості спадкового майна, але їй нотаріусом відмовлено у видачі свідоцтва про спадщину через відсутність доказів прийняття спадщини. Нотаріус повідомив, що спадкова справа на майно померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 заведена 26.04.2023 № 54/2023 (а.с. 4-6).

Згідно листа ПП "Граніт-Агро" № 52/1 від 15.03.2023 на ім`я ОСОБА_1 , останнього повідомлено що у "Будинку спільного проживання людей похилого віку" АДРЕСА_1 проживала ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , якою було складено заповіт на ваше ім`я. Згідно ревізії земельних ділянок ПП "Граніт-Агро" на одному з полів знаходиться земельна ділянка, власником якої була ОСОБА_2 . Просимо повідомити про наміри щодо оформлення земельної ділянки в якості спадкового майна (а.с. 8).

Згідно листа Центру надання адміністративних послуг Семенівської селищної ради № 01-15/245 від 05.05.2023 інформація про реєстрацію місця проживання та інші персональні дані, що містяться в реєстрі територіальної громади щодо ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 відсутня. Одночасно повідомляємо, що довідка про склад сім`ї скасована згідно з наказом Мінсоцполітики від 17.07.2019 № 1106 (а.с. 11).

Згідно листа виконавчого комітету Семенівської селищної ради листом від 11.05.2023 № 01-17/489 повідомлено, що станом на 10.05.2023 Степанівська сільська рада була припинена, а посадові особи Виконавчого комітету Семенівської селищної ради, які б були уповноважені на вчинення нотаріальної дії відсутні, тому у Семенівської селищної ради відсутня можливість здійснювати нотаріальні дії та позбавлена можливості видати дублікат заповіту ОСОБА_2 від 28.11.2008, посвідченого секретарем Степанівської сільської ради та зареєстрованого за № 6 (а.с. 12).

Згідно довідки ПП "Граніт-Агро" № 23/06/23 від 23.06.2023 останнє місце проживання ОСОБА_2 на день її смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 було "Будинок інтернат для осіб похилого віку" АДРЕСА_2 , власником якого є ПП "Граніт-Агро" (а.с. 14).

Згідно договору купівлі-продажу частини нежитлової будівлі з аукціону від 28.05.2013 територіальна громада в особі Степанівської сільської ради продала ПП "Граніт-Агро" об`єкт нерухомого майна будинок ветеранів, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , розташований на земельній ділянці, площею 0,0963 га, кадастровий номер 5324587201:01:001:0105, яка знаходиться у віданні Степанівської сільської ради (а.с. 15-17).

Відділ № 5 управління надання адміністративних послуг ГУДержгеокадастру у Полтавській області листом від 01.06.2023 2707/15-23 повідомило, що згідно Книги записів реєстрації державних актів на право приватної власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі гр. ОСОБА_2 видано державний акт на право приватної власності на землю серії І-ПЛ № 028823, зареєстрований за № 775 від 29.12.2001 на земельну ділянку площею 1,84 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Горошинської сільської ради Семенівського району Полтавської області (а.с. 18, 19).

Спадкова справа на майно померлої ОСОБА_2 №54/2023 від 26.04.2023 заведена на підставі заяви представника позивача ОСОБА_1 ОСОБА_6 від 26.04.2023 (а.с. 38-65).

О.В.Лазоренко діяв як представник позивача на підставі довіреності від18.02.2021на представництвоз питаньоформлення спадковихправ післясмерті будь-якоїособи (а.с. 43).

Отже позивач у лютому 2021 року знав про існування низки заповітів на своє ім`я.

На підставі ч. 7 ст. 81 ЦПК України суд сформував відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відповідь № 347284 від 04.12.2023, стосовно юридичної особи "Приватне підприємство "Граніт Агро", ідентифікаційний код 32843846 (а.с. 67-70).

Згідно вказаного документа засновником зазначеного підприємства є позивач у справі ОСОБА_1 . Його частка як засновника у статутному капіталі складає 49,00 %; він має прямий вирішальний вплив на підприємство як кінцевий беніфеціарний власник, а, відтак, є його засновником (учасником), входить до складу вищого органу управління підприємством, заслуховує та затверджує звіти та плани діяльності підприємства тощо.

Підприємство зареєстроване 30.01.2004.

Заповіт від 28.11.2008, за яким позивач має намір набути спадщину, складено на ім`я позивача за умови утримання спадкодавця ОСОБА_2 у будинку ветеранів на території Степанівської сільської ради.

Спадкодавець ОСОБА_3 .Баганець померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у вказаному будинку ветеранів, де вона утримувалася за рахунок ПП "Граніт-Агро". Тобто менш як через 3 місяці після складення заповіту і прийняття її до будинку.

Позивач вказує, що про існування заповіту дізнався лише у березні 2023 року, хоча саме заповіт був підставою прийняття спадкодавця у будинок ветеранів у с. Степанівка, а, відтак, і витрачання Приватним підприємством "Граніт-Агро" коштів на утримання людей похилого віку, у т.ч. й спадкодавця ОСОБА_2 .

Досліджені судом докази, наведені вище, спростовують доводи позову щодо відсутності у позивача інформації про наявність заповіту на його користь, оскільки відповідно до досліджених судом доказів ОСОБА_2 із листопада 2008 року була прийнята та проживала у будинку ветеранів у с. Степанівка лише за наявності у неї спадкового майна (земельної ділянки) та його подальшого набуття позивачем у спадщину за умови перебування спадкодавця ОСОБА_2 у будинку ветеранів с. Степанівка.

Спірні правовідносини щодо спадкування за заповітом і визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини врегульовано Цивільним кодексом України (далі ЦК).

Так, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1220 Цивільного кодексу України (далі ЦК) спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (ч. 1 ст. 1268 ЦК). Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (ч. 1 ст. 1269 ЦК). Дляприйняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (ч. 1 ст. 1270 ЦК).

Якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини (ч.ч. 1, 3 ст. 1272 ЦК).

Верховний Суд у постанові від 12.04.2021, справа № 589/1863/13-ц, зазначив, що правила частини третьої статті 1272ЦК про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.

Такий правовий висновок висловлений Верховним Судом України у постанові від 23.08.2017 № 6-1320цс17, а також у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 17.10.2019 у справі №766/14595/16 (провадження № 61-6700св19), від 30.01.2020 у справі№487/2375/18 (провадження № 61-10136св19), від 31.01.2020 у справі №450/1383/18 (провадження № 61-21447св19).

З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.

Вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Отже, позов про визначення додаткового строку на прийняття спадщини підлягає задоволенню у разі пропуску такого строку та доведення поважності причин пропуску строку.

У постанові Верховного Суду від 17.12.2021 у справі № 369/6254/19-ц зазначено, що оцінка поважності причин пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини повинна, у першу чергу, стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об`єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК).

Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду (ч. 1 ст. 83 ЦПК).

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (ч.ч.1, 2 ст. 76 ЦПК).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК).

Отже обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК).

Відповідно до ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є, серед іншого, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 15.05.2008 у справі "Надточій проти України" (Nadtochiy v. Ukraine, заява N 7460/03, § 26) зазначено, що принцип рівності сторін один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Отже, принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Аналогічні висновки містяться в постановах Верховного Суду від 14.08.2018 у справі № 905/2382/17, від 02.10.2018 у справі№ 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18.

Саме стандарт доказування, поряд із внутрішнім переконанням судді, дозволяє оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суддю у своїй версії, що робить оцінку доказів об`єктивною та більш обґрунтованою. Застосування певного стандарту доказування, дозволяє продемонструвати у судовому акті розумовий процес судді щодо оцінки доказів.

Стандарт доказування це та ступінь достовірності наданих стороною доказів, за яких суд має визнати тягар доведення знятим, а фактичну обставину доведеною. Мова йде про достатній рівень допустимих сумнівів, при якому тягар доведення вважається виконаним. Іншими словами, це певний критерій (поріг) прийняття рішення для суду, через установлення певної міри, ступення доведеності (переконання/впевненості), досягнувши якої факт вважається встановленим.

Вітчизняне процесуальне законодавство, за виключенням кримінального, чітко не визначає певні стандарти доказування, що є більш характерним для англосаксонської правової системи. Натомість, судові акти різних національних судових інстанцій (Верховного Суду - справи № 917/1307/18, № 916/2403/18, №910/18036/17, № 905/2382/17), як і Європейського суду з прав людини і основоположних свобод (рішення по справі "Бендерський проти України") орієнтують судову практику застосовувати при оцінці доказів стандарт доказування "баланс ймовірностей" (balance of probabilities), або як його ще називають "переваги більш вагомих доказів" (preponderance of the evidence), що притаманний саме приватно-правовим відносинам. За класичним визначенням цей стандарт тлумачиться як розумний ступінь ймовірності, але менш високий в порівнянні з кримінальною справою.

Якщо на підставі доказів суд може сказати: "Ми вважаємо це більш імовірним, ніж навпаки", - то обов`язок доведення виконаний, але він не виконаний, якщо ймовірності виявляються рівними. Говорячи математичною мовою, звичайно це лише умовно, позивач повинен довести встановленим факт із імовірністю більше 50 відсотків. Проте це не означає просто більшої кількості наданих доказів, також перевага повинна бути в якості таких доказів, тобто їх спроможності до переконання, їх вазі та ефекту, що вони справляють на розум судді.

Саме за цим стандартом доказування, тягар доведення факту вважається виконаним, якщо на підставі поданих доказів можна зробити висновок, що факт швидше мав місце, ніж не мав.

Тому суд, обираючи оптимальний стандарт доказування, віддає перевагу саме "балансу ймовірностей".

Суд також нагадує сформоване Верховним Судом правило про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

Позивач повинен довести той факт, що він не міг після 10.02.2009 (дати смерті спадкодавця) дізнатися про виникнення у нього права на спадкування за "умовним" заповітом від 28.11.2008.

У постанові Верховного Суду від 17.02.2022 у справі № 953/15603/20 зазначено, що судом не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна, похилий вік, непрацездатність,незнання проіснування заповіту, встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини, невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, проживання у спадковому майні після відкриття спадщини, несприятливі погодні умови тощо.

Відтак, встановлені судом обставини не свідчать про об`єктивність, непереборність, істотність труднощів, внаслідок чого позивач був позбавлений до березня 2023 року (упродовж 14 років) можливості звернутись до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини особи, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у будинку для осіб похилого віку, у який спадкодавець прийнята за заповітом "на користь позивача" від 28.11.2008 "з умовою довічного утримання" в будинку (як підстави виникнення у позивача права на спадкування), перебування у якому фінансувалося юридичною особою, яку, зокрема, створив позивач і кінцевим бенефеціарним власником із прямим вирішальним впливом на яку має позивач. Пояснення представника позивача про те, що позивач передав управління своєї часткою вирішального впливу (корпоративного права) іншій особі, не доведено жодними доказами. Як наслідок суд відмовляє у задоволенні позову повністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України сплачений позивачем судовий збір 1073,60 грн (а.с. 20) повністю покладається на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1-5, 10-13, 48, 49, 76-83, 89, 174, 209, 211, 223, 258, 259, 264, 265, 272, 273, 280-284, 351, 352, 354, 355 ЦПКУкраїни, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову про визначення ОСОБА_1 додаткового строку тривалістю 2 місяці для подання заяви про прийняття спадщини після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , відмовити повністю.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом 20 днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку учасниками справи до Полтавського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 ; РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач Оболонська сільська рада (Полтавська обл., Кременчуцький р-н, Оболонська ОТГ, с. Оболонь, вул. Позена, 1/2; ідентифікаційний код 22543563).

Повне рішення складене і підписане суддею 12.12.2023.

Суддя В.Ф.Харченко