Вирок

від 12.12.2023 по справі 147/650/22

ТРОСТЯНЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 147/650/22

Провадження № 1-кп/147/20/23

В И Р О К

іменем України

12 грудня 2023 року смт Тростянець

Тростянецький районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

із секретарем судового засідання ОСОБА_2 ,

за участю: прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника - адвоката ОСОБА_5 ,

потерпілого ОСОБА_6 ,

представника потерпілого - адвоката ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Тростянець Гайсинського району Вінницької області обвинувальний акт в кримінальному провадженні про вчинення кримінального правопорушення, яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022025120000025 від 01.04.2022 про обвинувачення

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, одруженого, із середньою освітою, непрацюючого, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 Кримінального кодексу України,

ВСТАНОВИВ:

Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.

31 березня 2022 року, близько 12:00 години, ОСОБА_8 , перебуваючи на земельній ділянці, що розташована за межами с. Торканівка Гайсинського району Вінницької області, де в той час знаходився ОСОБА_6 , умисно, з метою спричинення тілесних ушкоджень наніс шість ударів правою ногою в ділянку грудей та два удари кулаком лівої руки в ділянку голови ОСОБА_6 . Своїми діями ОСОБА_8 спричинив ОСОБА_6 тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, синця-гематоми лівої тім`яної ділянки голови, забоїв шиї, грудей, які відповідно до висновку судово-медичного експерта №76 від 12.05.2022 відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я, до 21-го дня.

Статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений.

ОСОБА_8 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене частиною другою статті 125 КК України, а саме: умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я.

Позиції сторін кримінального провадження.

Позиція сторони обвинувачення.

Позиція сторони обвинувачення відображена в обвинувальному акті, що був складений 29 липня 2022 року дізнавачем сектору дізнання Відділення поліції № 2 Гайсинського РУП ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_9 та затверджений прокурором Тростянецького відділу Гайсинської окружної прокуратури ОСОБА_10 .

За змістом обвинувального акту, який підтримав прокурор, орган дізнання вважав установленим те, що ОСОБА_8 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене частиною 2 статті 125 КК України.

Під час виступу у судових дебатах прокурор просив визнати ОСОБА_8 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 125 КК України, просив призначити покарання ОСОБА_8 у виді штрафу в розмірі 80 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, а також задовольнити цивільний позов в тому об`ємі в якому він пред`явлений.

Позиція сторони захисту.

Обвинувачений ОСОБА_8 вину у вчиненні кримінального правопорушення за пред`явленим обвинуваченням не визнав, надав показання, оспорив правову кваліфікацію своїх дій та фактичні обставини справи, показав, що він перебував у стані необхідної оборони, захищаючи свого батька від нападу ОСОБА_6 , який був озброєний лопатою. Цивільний позов, заявлений потерпілим, не визнав.

В судових дебатах ОСОБА_8 зазначив, що складається таке враження, що ОСОБА_6 хоче заробити на цій ситуації, адже він підготувався до розвитку подій, встановивши відеореєстратор і спровокувавши його батька, кинув його на землю і зломав два ребра, знищив 40 соток пшениці у воєнний час, що є неприпустимо.

В останньому слові обвинувачений просив не визнавати його винним, а в разі, якщо суд дійде протилежного висновку то призначити йому мінімальну міру покарання.

Захисник - адвокат ОСОБА_5 зазначив, що на стадії досудового розслідування знаходяться ще кримінальні провадження з приводу нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_6 батьку ОСОБА_8 , а також з приводу нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_11 ОСОБА_6 . Висновки експертиз не дають змоги визначити, які саме ушкодження нанесені ОСОБА_6 його підзахисним ОСОБА_8 , а які ОСОБА_11 , що підтверджує недоведеність належними та допустимими доказами вини його підзахисного.

Під час виступу у судових дебатах захисник заперечив достатність доказів щодо винуватості ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 125 КК України, оскільки під час дослідження доказів встановлено, що в конфлікті участь брало троє осіб, інша особа наносила ушкодження, експертизами не вдалося всановити, що саме його підзахисний наносив ті ушкодження, які зазначені в обвинувальному акті. З відео переглянутого в суді, не видно хто саме і кому наносить ушкодження. За даних обставин є неповнота слідства і судового розгляду, не допитано іншу особу, яка була учасником конфлікту, і як наслідок не можна надати оцінку подій. Для сторони захисту такий розвиток сприятливий, адже вина ОСОБА_8 не доведена і вичерпано можливості надання будь-яких доказів. За цих обставин захисник просить виправдати ОСОБА_8 . Щодо цивільного позову зазначив, що його може бути розглянуто лише за тих обставин, як буде доведено вину. Разом з тим позовна заява подана без дотримання норм цивільного-процесуального законодавства, належних доказів суми майнової шкоди нічим не підтверджено, є розрахунок вартості ліків, видно тільки додані до позовної заяви копії квитанцій, що не може свідчити про підтвердження лікування потерпілого і саме хвороби, яка випливає з подій про які йдеться у кримінальному провадженні. Позивачем заявлена сума моральної шкоди 100000 грн, яка нічим не підтверджена, клопотання про призначення експертизи з визначення розміру шкоди не заявлялось, в даному випадку така сума є неспівмірною з подіями, позивачем не надано жодних доказів на підтвердження моральних страждань чи суттєвих змін життя, а тому така не підлягає задоволенню. Вина не доведена, винну особу не встановлено, а тому, попри те, що позовна заява не відповідає вимогам цивільно-правового законодавства, позов не підлягає задоволенню.

Позиція потерпілого.

Потерпілий ОСОБА_6 надав показання, правову кваліфікацію дій обвинуваченого не оспорював, просив призначити обвинуваченому справедливе покарання, адекватне вчиненому, а також задовольнити цивільний позов.

Представник потерпілого - адвокат ОСОБА_7 просив визнати обвинуваченого винним і задовольнити цивільний позов про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, а також стягнути понесені процесуальні витрати.

В судових дебатах представник потерпілого зазначив, що він не погоджується з покаранням запропонованим прокурором, адже вина ОСОБА_8 доведена, він не вчинив жодних дій по відшкодуванню шкоди потерпілому, не зробив жодних висновків, а тому просить призначити покарання в максимальному розмірі передбаченому ч. 2 ст. 125 КК України та в повному обсязі задовольнити цивільний позов. Також представник потерпілого, щодо доводів захисника про неповноту слідства, зазначив, що сторона захисту має право заявляти клопотання про допит будь-якої особи як на досудовому розслідуванні так і на стадії судового розгляду, чим остання не скористались, також стосовно незгоди із цивільним позовом і розміром матеріальної шкоди, представник зазначає, що сторона захисту мала змогу заявити клопотання щодо проведення експертизи по визначенню розміру матеріальної, моральної шкоди.

Докази на підтвердження встановлених судом обставин.

Показання обвинуваченого.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений свою вину у висунутому йому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 125 Кримінального кодексу України не визнав, дав показання, відповідно до яких можливо в березні 2022 року, точно не пам`ятає, він знаходився на полі за селом Торканівка оскільки ОСОБА_6 шкодив (передисковував) озиму пшеницю, яку він посіяв на полі, яке знаходиться в нього в суборенді. ОСОБА_6 вискочив із трактора, був агресивний і біг з лопатою на батька. У зв`язку з тим, що ОСОБА_6 напав на батька то ОСОБА_8 побіг розбороняти їх, як саме розбороняв не може пригадати, а тому не знає хто наніс ушкодження ОСОБА_6 . Обвинувачений не пам`ятає чи хтось кидав камінці у трактор, і також не пам`ятає чи у батька в руках були камінці. Після конфлікту приїхала поліція.

Показання потерпілого.

Допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_6 показав суду, що він ОСОБА_8 тримав до христа, дуже гарні були відносини до 31 березня 2022 року. ОСОБА_6 приїхав з роботи в кінці вересня, а ОСОБА_12 і ОСОБА_13 попередив, щоб вони земельної ділянки не чіпали. В жовтні ОСОБА_6 дізнався, що хлопці засіяли ділянку, після чого ОСОБА_6 запитав у ОСОБА_14 чому хлопці так зробили. Взимку ОСОБА_6 переоформив ділянку на себе. 26 березня з ОСОБА_15 поїхав на поле, туди також прилетів ОСОБА_16 і погрожував, що це його земельна ділянка, сказав щоб ОСОБА_17 не потикався на поле. ОСОБА_15 завів трактор і поїхав до дому. 31.03.2022 ОСОБА_6 взяв борону і почав обробляти ділянку. Приїхав ОСОБА_16 із своїм татом на машині. ОСОБА_16 заскочив в трактор так як дверей не було і почав бити потерпілого в голову. ОСОБА_11 кидав по трактору камінцями, ОСОБА_6 зупинився. Потім ОСОБА_11 йшов до ОСОБА_6 з камінцем. Він взяв з капота лопату, однак ОСОБА_18 взяв його за шию і кинув на землю, підбіг ОСОБА_19 і обоє наносили удари потерпілому. ОСОБА_16 почав бити руками по хребту. ОСОБА_20 тримав і казав сину, щоб той бив так щоб не було ознак. ОСОБА_16 бив ногами, коли ОСОБА_6 піднявся то ОСОБА_11 ударив 1 раз у голову і один раз у пах ногою. Коли потерпілий піднявся куртка була натягнута на голову, ОСОБА_6 обтріпався. ОСОБА_19 зателефонував в поліцію, а ОСОБА_6 зателефонував дружині, щоб та привезла документи. Потім дружина привезла документи, а ОСОБА_16 привіз поліцію і сказав, що чужий дядько обробляє їхні поля. ОСОБА_11 заліз в трактор і зірвав відеореєстратор, змотав кабель і положив собі в карман куртки. Поліція розбиралася у цій ситуації, і з третього разу на вимогу поліцейського віддав відео реєстратор. Після того, як написали заяву в поліцію, поїхали до лікарні. Потерпілого оглянули і почали лікувати з 31.03.2022, черепно-мозкову травму, травму хребта і тілесні забої. Доліковувався вдома через воєнний стан. ОСОБА_6 зазначив, що удари йому наносили і ОСОБА_16 і ОСОБА_20 : перші удари наніс ОСОБА_16 в ділянку печінки (п`ять ударів); три удари ОСОБА_21 наніс в центр хребта правою рукою, бо він правша; три удари в шию від ОСОБА_21 кулаком правої руки; приблизно 4 удари в голову рукою наніс ОСОБА_16 ; наносив удари ОСОБА_16 ногою у тіло (печінка, груди, ребра, правою ногою, в що був взутий точно не пам`ятає. Також удари наносив ОСОБА_20 наніс удар правою рукою в голову (в ліву задню частину) і пару ударів у ділянку живота. Водночас ОСОБА_20 наголосив синові, щоб той бив так щоб не було синяків. Пізніше підходив ОСОБА_21 і запитував, що ви хочете зробити слабим дядю Вітю. ОСОБА_6 стверджує, що він не розуміє чому слідство проводилось лише щодо ОСОБА_21 , адже дізнавачу він вказував про те, що його побило двоє осіб. Згодом заяву по ОСОБА_22 приєднали до іншого кримінального провадження, в якому наразі проводиться досудове розслідування.

Показання свідків.

Допитана в судовому засіданні у якості свідка ОСОБА_23 показала суду, що є дружиною потерпілого, а обвинувачений ОСОБА_16 похресник її чоловіка. В день, коли сталася подія, 31 березня 2022 року десь о 09 годині чоловік сказав, що їде на поле обробляти ділянку (яку він прийняв у спадщину). Через пів години подзвонив телефон, чоловік сказав, щоб свідок взяла документи на землю і їхала на поле. Коли свідок їхала на поле, то на зустріч їхав ОСОБА_16 . Приїхавши ОСОБА_23 побачила, що стоїть трактор, чоловік і ОСОБА_11 . ОСОБА_11 ходить по полі і кричить дзвони до старости, свідок підійшла до чоловіка в нього садни на лобі, на шиї і з вуха йшла кров. За пару хвилин приїхала поліція ОСОБА_24 , ОСОБА_25 (хлопці, які були після побиття). Підійшов поліцейський, взяв документи, повідомили що земельна ділянка належить ОСОБА_17 як спадщина. ОСОБА_11 зірвав з трактора відеореєстратор, який положив собі в карман. Згодом, на вимогу поліцейського, він повернув відеореєстратор. ОСОБА_16 доводив, що земельна ділянка належить йому на праві оренди, на що надав договір. Повідомив, що знайдуть свідків, що ОСОБА_6 сам побився об трактор. Чоловік дуже погано себе почував. Працівники поліції ОСОБА_26 і ОСОБА_27 повідомили, що можна їхати писати заяву. Справа за землю тягнеться чотири роки. У 2018 році ПрАТ «Поділля» платив орендну плату власнику ОСОБА_28 за земельну ділянку, у 2019 році орендну плату не платили, земельну ділянку ніхто не обробляв. ОСОБА_16 і ОСОБА_29 взяли в оренду вказану земельну ділянку, однак за користування землею ніхто нікому не платив. У вересні рік тому думали, як вирішити питання із землею, ОСОБА_30 попереджував ОСОБА_8 щоб той нічого не сіяв, однак ОСОБА_21 не послухав.

Документи, висновки експертів, зібрані стороною обвинувачення.

Витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань (а.с. 95) за №12022025120000025 від 01.04.2022, яким підтверджується внесення відповідних відомостей про кримінальне правопорушення і початок досудового розслідування відповідно до статті 214 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК України) за наступними обставинами: 31.03.2022 до відділення поліції №2 Гайсинського РУП ГУНП надійшла письмова заява від ОСОБА_6 про те, що 31.03.2022 близько 12:00 години перебуваючи за межами с. Торканівка, а саме в полі Гайсинського району Вінницької області, ОСОБА_8 , спричинив йому тілесні ушкодження.

Заява про вчинене кримінальне правопорушення зареєстрована в журналі єдиного обліку інформаційно-комунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України» № 782 від 01.04.2022 (а.с. 96), відповідно до якої ОСОБА_6 просить прийняти міри реагування до ОСОБА_8 , жителя с. Торканівка, який 31.03.2022 близько 12:00 години за межами с. Торканівка Гайсинського району Вінницької області, а саме в полі спричинив йому тілесні ушкодження.

Висновок експерта № 76 (експертиза розпочата 11 травня 2022 року, закінчена 12 травня 2022 року (а.с. 107-108), з якого вбачається, що на основі судово-медичної експертизи громадянина ОСОБА_6 , 1967 р.н., вивчивши дані із представленої медичної карти стаціонарного хворого №750/279 Тростянецької ЦРЛ на його ім`я, ознайомившись з обставинами випадку з постанови слідчого, у ОСОБА_6 виявлені тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, струса головного мозку, синця-гематоми лівої тім`яної ділянки голови, забоїв шиї, грудей - клінічно. Травми такого характеру, які мали місце у громадянина ОСОБА_6 утворились від контактів з твердими тупими предметами, можливо 31.03.2022, відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я до 21-го дня.

Постанова про перекваліфікацію правопорушення у кримінальному провадженні від 20.05.2022 (а.с. 103), зі змісту якої випливає, що проступок у кримінальному провадженні №12022025120000025 перекваліфіковано з ч.1 ст.125 КК України на ч. 2 ст. 125 КК України.

Клопотання в порядку ст. 220 КПК України від 02.06.2022 (а.с. 110) про доручення в якості речового доказу в кримінальному провадженні №12022025120000025 від 01.04.2022 мікрокарту Kingston 32 GB №31626 СО5 AOOLF на якій зафіксовано відео подій 31.03.2022, під час якої було спричинено тілесні ушкодження ОСОБА_6 .

Протокол огляду предмета від 02.06.2022 (а.с. 111), зі змісту якого випливає, що під час огляду предмета виявлено: Kingston 32 GB № 31626 СО5 AOOLF, а саме відеозапис події, яка відбувалась 31.03.2022 об 11:30 годині на земельній ділянці (полі), що розташовано за адресою: Вінницька область, Гайсинський район, с. Торканівка. Під час відтворення відеозапису тривалістю відео файлу 1 хвилина, в період часу з 00 сек. по 10 сек. відтворення відеозапису виявлено, земельну ділянку засаджену зерновою культурою, яка розташована за адресою: Вінницька область, Гайсинський район, Ободівська територіальна громада с. Торканівка по якій проглядається рух передньої частини трактора. В цей час в напрямку руху трактора, по вказаній земельній ділянці йдуть два чоловіки, спереду йде ОСОБА_11 , який одягнений в чорні кросівки, піксельні штани, кофту темно-зеленого кольору та шапку червоного кольору з візерунком, в руках ОСОБА_11 тримає камінець. Позаду ОСОБА_11 рухається в напрямку руху трактора ОСОБА_8 , який одягнений в чорні кросівки, піксельні штани, піксельну футболку та кофту темно-зеленого кольору. З 10.00 сек. по 17.00 сек. зупиняється рух трактора та у передній частині трактора з`являється ОСОБА_6 , який взяв з передньої частини трактора лопату, та вийшов з трактора на 14.00 сек. тримаючи в обох руках лопату почав замахуватись на ОСОБА_11 . На 17.00 сек. схватив ОСОБА_6 за шию та вони обоє впали на землю. З 18.00 сек. по 24.00 сек. до передньої частини трактора підбіг ОСОБА_8 , який наніс шість ударів правою ногою, ймовірно ОСОБА_6 , так як на відеозаписі наявна перешкода, а саме передня частина трактора, на якій чітко не проглядається кому саме нанесено удари. Під час нанесення ударів ОСОБА_6 знаходився в лежачому положенні на землі та поряд з яким у лежачому положенні знаходився ОСОБА_11 . З 24.00 сек. по 34.00 сек. на відеозаписі видно, як ОСОБА_8 перебуваючи сидячи на ОСОБА_6 та наніс останньому два удари лівою рукою в ділянку голови. З 34.00 сек. по 42.00 сек. на відеозаписі показано, як ОСОБА_8 схопив обома руками за шию ОСОБА_6 та почав душити. З 42.00 сек. по 49.00 сек. на відео видно, як ОСОБА_11 наніс один удар правою ногою в тулуб та два удари правою ногою в ділянку голови ОСОБА_6 . З 49.00 сек. по 01.00 сек. на відеозаписі бійка закінчилася.

Додаток до протоколу огляду предмета від 02.06.2022, а саме відеозапис, що міститься на мікрокарті Kingston 32 GB №31626 СО5 AOOLF (а.с. 113).

Постанова про приєднання до матеріалів кримінального провадження №12022025120000025 від 01.04.2022 речових доказів від 02.06.2022 (а.с. 114) постановлено визнати речовим доказом та приєднати до кримінального провадження в якості речового доказу мікрокарту Kingston 32 GB №31626 СО5 AOOLF, яка містить відеозапис події яка відбулася 31.03.2022. Ухвалою слідчого судді Тростянецького районного суду Вінницької області від 06.06.2022 у справі №147/350/22 (провадження №1-кс/147/117/22) накладено арешт на мікрокарту Kingston 32 GB №31626 СО5 AOOLF, з відео реєстратора марки NAVITEL FR200 PRO, належного ОСОБА_6 , яка містить відеозапис події, яка відбулася 31.03.2022, оскільки вона є речовим доказом по даному кримінальному провадженні.

Висновок експерта № 97/76 (експертиза розпочата 16.06.2022 та закінчена 20.06.2022) (а.с. 117-120), з якого вбачається, що при вивченні матеріалів кримінального провадження неможливо категорично встановити, а саме розмежувати тілесні ушкодження, які були спричинені ОСОБА_6 громадянами ОСОБА_8 і ОСОБА_11 ; усі тілесні ушкодження, які були виявлені у ОСОБА_6 утворились від контактів з твердими тупими предметами; з`ясування обставин події виникнення тілесних ушкоджень (внаслідок ударів кулаками, ногами, падіннях…) не входить до компетенції судово-медичного експерта, є прерогативою дізнання, слідства.

Протокол проведення слідчого експерименту від 27.07.2022 та додаток №1 до протоколу DVD-R диск для лазерних систем зчитування на якому наявний відеозапис слідчого експерименту, додаток №2 до протоколу слідчого експерименту за участі підозрюваного ОСОБА_8 (1) вигляд підозрюваного ОСОБА_8 , який вказує на місце спричинення тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_6 , а саме земельна ділянка за межами с. Торканівка Ободівської територіальної громади Гайсинського району Вінницької області з кадастровим номером 0524185300:01:003:0222; 2) вигляд ОСОБА_8 , який вказує на спосіб спричинення тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_31 , а саме ОСОБА_8 наніс шість ударів правою ногою в ділянку грудей та два удари кулаком лівої руки в ділянку голови ОСОБА_6 ) (а.с. 127-129). Слідчим експериментом встановлено: підставою для проведення слідчого експерименту є подія, яка відбулася 31.03.2022 близько 12:00 години, а саме спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_6 . Місцем проведення слідчого експерименту є земельна ділянка, що розташована за межами с. Торканівка Ободівської територіальної громади Гайсинського району Вінницької області. В ході слідчого експерименту ОСОБА_8 вказав місце на зазначеній земельній ділянці, де 31.03.2022 спричинив тілесні ушкодження ОСОБА_6 . Під час слідчого експерименту ОСОБА_8 відтворив механізм нанесення шести ударів правою ногою в ділянку грудей та два удари кулаком лівої руки в ділянку голови. Протокол слідчого експерименту прочитано присутнім вголос, заяв та клопотань не надходило.

Висновок експертів №67-К, (експертиза розпочата 19.07.2023 та закінчена 07.09.2023) (а.с. 173-177), відповідно до якої на підставі вивчення матеріалів справи №147/650/22 Тростянецького районного суду Вінницької області «Обвинувальний акт відносно ОСОБА_8 за ч. 2 ст. 125 КК України», вивчивши Медичну карту стаціонарного хворого №750/279 КНП ТЦРЛ» та Медичну карту амбулаторного хворого на ім`я ОСОБА_6 , 1967 р.н., судово-медична експертна комісія дійшла таких підсумків:

1) (відповідь на питання 1). Згідно з наданими медичними документами у ОСОБА_6 мали місце тілесні ушкодження: черипно-мозкова травма - струс головного мозку, гематома в тім`яній ділянці голови зліва, садно в лобній ділянці голови, а також садно на задній поверхні грудної клітки справа, забої грудної клітки та шийного відділу хребта.

2) (відповідь на питання 3) Вказані тілесні ушкодження у ОСОБА_6 в сукупності належать до Легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я (тривалістю понад 6 днів, але не більше, як 21 день відповідно до п. 2.3.3. «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, затверджених Наказом №6 від 17.01.1995 МОЗ України»), по давності могли бути спричинені у строк, зазначений в матеріалах справи - 31.03.2022.

Зазначені у п. 1 тілесні ушкодження у ОСОБА_6 утворились у результаті удару (співударяння) з тупими предметами, (садна також з елементами тертя об тверду поверхню), в будь-якій послідовності за умов доступності травмуючи предметів до відповідних ділянок тіла.

3) (відповідь на питання 2). По наданим медичним документам судово-медичним шляхом встановити, які тілесні ушкодження могли утворитися при «падінні на землю» неможливо.

4) Вирішення питання щодо конкретних обставин спричинення тілесних ушкоджень у ОСОБА_6 виходить за межі компетенції судово-медичної експертизи.

Дані, які характеризують особу обвинуваченого (а.с. 121 - 126) відображені в копії паспорта серії НОМЕР_2 , інформації щодо несудимості, інформації КНП «Тростянецька лікарня» про те, що ОСОБА_8 під наглядом в психіатричному кабінеті КНП «Тростянецька лікарня» не перебуває, за наркологічною допомогою в КНП «Тростянецька лікарня» не звертався, довідці-характеристиці та довідці про склад сім`ї Ободівської сільської ради Гайсинського району Вінницької області.

З метою оцінки вищезазначених доказів за ознаками належності, допустимості та достовірності, встановлення інших обставин, що мають значення для цього кримінального провадження, а також вирішення питань, що вирішуються судом при ухваленні вироку, суд дослідив надані прокурором документи, якими оформлені процесуальні рішення прокурора, керівників органу досудового розслідування, слідчих щодо підслідності кримінального провадження, повноважень процесуальних прокурорів, слідчих, доручень, запитів, та інші матеріали, які знаходяться у матеріалах кримінального провадження.

Висновки суду.

Стаття 2 КПК України встановлює, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до ст.91 КПК України, у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: 1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; 3) вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; 4) обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом`якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; 5) обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання.

Обов`язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, відповідно до положень ч. 1 ст. 92 КПК України, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.

Відповідно до ст. 94 КПК України, слідчій, прокурор, слідчій суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.

Оцінюючи досліджені під час судового розгляду вищезазначені докази, суд визнає їх належними і допустимими для використання в процесі доказування, оскільки ці докази містять у собі фактичні дані, які логічно пов`язані з тими обставинами, які підлягають доказуванню в справі та становлять предмет доказування, передбачені як джерела доказування у КПК України.

Проаналізувавши надані сторонами кримінального провадження докази з точки зору доведеності ознак складу кримінального правопорушення, інкримінованого обвинуваченому, суд вважає, що сукупність встановлених під час судового розгляду обставин виключає існування будь-яких інших подій, ніж ті, що викладені в обвинувальному акті.

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розуміння пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване крмінальне правопорушення було учинене і обвинувачений є винним у його вчиненні.

Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, установленими на підставі допустимих доказів, і єдиною версією, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винуватою за пред`явленим обвинуваченням.

Суд дійшов висновку, що прокурор надав допустимі, належні, достовірні та достатні докази для визнання ОСОБА_8 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 125 КК України, а саме: умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я.

Що стосується тверджень обвинуваченого про існування стану необхідної оборони, то суд виходив з такого.

На думку обвинуваченого, під час заподіяння тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_8 діяв у стані необхідної оборони, захищаючи свого батька ОСОБА_11 від насильницьких дій ОСОБА_6 , при цьому обвинувачений посилається на те, що потерпілий першим ініціював конфлікт взявши до рук лопату і погрожуючи нею ОСОБА_11 , а тому обвинувачений пішов розборонити сутичку.

Відповідно до ч. 1 ст. 36 КК необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони.

Під суспільно небезпечним посяганням слід розуміти спробу заподіяти шкоду охоронюваним законом правам та інтересам особи, яка захищається, або іншої особи, суспільним інтересам або інтересам держави. До таких інтересів належать: життя, здоров`я, особиста і статева свобода, честь і гідність особи, власність, недоторканність житла, а також інші права і законні інтереси особи, яка захищається, або іншої особи.

Кінцевою метою дій того, хто захищається, є захист вищезазначених цінностей. Ця мета досягається шляхом відвернення чи припинення посягання. Захист при необхідній обороні виявляється тільки в активних діях, які за зовнішніми ознаками можуть співпадати з ознаками тих діянь, які передбачені КК (наприклад, заподіяння тілесних ушкоджень).

Визначення стану необхідної оборони в кожному конкретному випадку повинно оцінюватися судом із врахуванням всіх обставин вчиненого кримінального правопорушення, підтверджених належними та допустимими доказами.

До критеріїв визначення правомірності необхідної оборони належать: наявність суспільно небезпечного посягання, його дійсність та об`єктивна реальність, межі захисних дій, які би не перевищували меж необхідності, а шкода особі, яка здійснює посягання, не перевищувала би ту, яка для цього необхідна.

Для вирішення питання щодо відсутності чи наявності стану необхідної оборони, перевищення її меж, суд у кожному конкретному випадку, враховуючи конкретні обставини справи, повинен здійснити порівняльний аналіз та оцінити наявність чи відсутність акту суспільно небезпечного посягання й акту захисту, встановити їх співвідношення, відповідність чи невідповідність захисту небезпечності посягання.

Стан необхідної оборони виникає не лише в момент вчинення суспільно небезпечного посягання, а й у разі створення реальної загрози заподіяння шкоди. При з`ясуванні наявності такої загрози необхідно враховувати поведінку нападника, зокрема спрямованість умислу, інтенсивність і характер його дій, що дають особі, яка захищається, підстави сприймати загрозу як реальну. Перехід використовуваних при нападі знарядь або інших предметів від нападника до особи, яка захищається, не завжди свідчить про закінчення посягання.

При розгляді справ даної категорії суди повинні з`ясовувати, чи мала особа, яка захищалася, реальну можливість ефективно відбити суспільно небезпечне посягання іншими засобами із заподіянням нападникові шкоди, необхідної і достатньої в конкретній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання.

Доводи сторони захисту з приводу того, що для припинення протиправної поведінки потерпілого ОСОБА_6 . ОСОБА_8 був вимушений захищати батька, а отже, діяв у стані необхідної оборони, не підтверджуються наданими суду і дослідженими ним доказами.

Із показань свідка, потерпілого та обвинуваченого вбачається, що на момент початку бійки та безпосередньо перед цим у потерпілого не було жодної зброї чи інших предметів в руках, він не висловлював будь-яких погроз ані ОСОБА_8 ані ОСОБА_11 і не вчиняв активних дій для спричинення останнім тілесних ушкоджень, які би явно свідчили про реальну загрозу життю та здоров`ю останнього. Натомість ОСОБА_8 та ОСОБА_11 приїхали на земельну ділянку, власником якої є потерпілий, і зазначену земельну ділянку потерпілий обробляв, в той же час агресивні дії прослідковуються саме від ОСОБА_11 який прямував із каменем в руках в напрямку руху трактора яким керував ОСОБА_6 . Дійсно з відео безпосередньо дослідженого судом з відео реєстратора, що знаходився в кабіні трактора потерпілого вбачається, що ОСОБА_6 взяв до рук, з капоту трактора, лопату, однак, коли підійшов ОСОБА_11 то останній взяв за шию ОСОБА_6 і вони обоє впали на землю, в подальшому лопата не фігурувала на відео. Інших доказів наявності в руках потерпілого зброї чи інших предметів, за допомогою яких той міг нанести батьку обвинуваченого ушкодження, небезпечні для життя чи здоров`я, суду не надано. Більш того ОСОБА_6 був один на полі, а обвинувачений ОСОБА_8 був із своїм батьком ОСОБА_11 , тобто на боці обвинуваченого була кількісна перевага.

Суду під час розгляду справи стороною захисту докази заподіяння чи то обвинуваченому, чи то батьку обвинуваченого тілесних ушкоджень не надано, в той час як рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях.

Обвинувачений перебуваючи на земельній ділянці належній потерпілому під час конфлікту, який виник з приводу користування земельною ділянкою, наніс ОСОБА_6 шість ударів правою ногою в ділянку грудей та два удари кулаком лівої руки в ділянку голови потерпілого, які спричинили йому легкі тілесні ушкодження, що утворюють склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України. Будь-які подальші гіпотетичні протиправні дії потерпілого чи інших осіб не впливають на кваліфікацію дій обвинуваченого, не можуть служити виправданням попередньо вчиненого ним кримінального правопорушення, в тому числі й свідчити про існування стану необхідної оборони.

Суд враховує також, що в матеріалах справи відсутні дані, зокрема висновки експертиз, які б підтверджували, що обвинувачений захищався чи захищав батька, а тому виникла необхідність негайного захисту обвинуваченим свого життя та здоров`я чи життя та здоров`я батька.

Характер і ступінь тяжкості виявлених тілесних ушкоджень у потерпілого ОСОБА_6 , заподіяна останньому шкода вочевидь не може бути визнана співрозмірною не тільки з небезпечністю посягання на батька обвинуваченого, а й з обстановкою захисту.

Проаналізувавши наявні у справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що обвинувачений не перебував у стані необхідної оборони, оскільки було відсутнє суспільно небезпечне посягання зі сторони потерпілого, яке би за об`єктивними ознаками могло бути реальною та безпосередньою загрозою заподіяння шкоди для ОСОБА_11 , як і самого обвинуваченого ОСОБА_8 , що у свою чергу могло викликати в останнього невідкладну необхідність заподіяти шкоду потерпілому.

У разі, коли визначальним у поведінці особи було не відвернення нападу та захист, а бажання спричинити шкоду потерпілому (розправитися), такі дії за своїми ознаками не становлять необхідної оборони, вони набувають протиправного характеру і мають розцінюватись на загальних підставах.

Посилання сторони захисту на необхідність виправдати ОСОБА_11 у пред`явленому обвинуваченні за частиною 2 статті 125 КК України суд відхиляє.

Доводи сторони захисту про те, що було допущено неповноту досудового розслідування та судового розгляду оскільки судом не було допитано третього учасника конфлікту суд вважає неспроможними з огляду на таке.

Відповідно до ст.22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

На виконання вимог ч.6 ст.22 КПК України, суд створив необхідні умови для реалізації сторонами їх процесуальних прав.

Так, судовий розгляд у кримінальному провадженні здійснюється лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення. При цьому, суд не має права з`ясовувати обставини, що свідчать про вчинення кримінального правопорушення особами, які не є обвинуваченими у конкретному кримінальному провадженні та встановлює обставини, визначені ст.91 КПК України. Відповідні обставини суд встановлює в порядку визначеному процесуальним законом щодо підстав та порядку вжиття заходів забезпечення кримінального провадження, проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій, допиту потерпілих, свідків, понятих, призначення, проведення експертиз та виклику експертів, надання доручень слідчим органам.

Сторони провадження не були позбавленні можливості реалізувати свої процесуальні права, передбачені КПК України. Так, стороною захисту ані на стадії досудового розслідування, ані на стадії судового розгляду не було заявлено клопотання про виклик свідка, якого на думку захисника варто було б допитати для встановлення істини у справі.

Твердження сторони захисту про те, що участь у конфлікті брало троє людей, а висновками експертів не підтверджено, які саме ушкодження потерпілому ОСОБА_6 наніс обвинувачений ОСОБА_8 , а які ОСОБА_11 жодним чином не впливає на доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_8 та правильність кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 125 КК України, адже під час проведення слідчого експерименту від 27.07.2022 ОСОБА_8 самостійно вказує на спосіб спричинення тілесних ушкоджень потерпілому, а саме нанесення шести ударів правою ногою в ділянку грудей та двох ударів кулаком лівої руки в ділянку голови ОСОБА_6 . Крім того, відповідно до висновків експертів всі тілесні ушкодження нанесені ОСОБА_6 в сукупності належать до Легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я, по давності могли бути спричинені - 31.03.2022.

Винуватість ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, підтверджується безпосередньо дослідженими та оціненими доказами.

Зокрема, показання потерпілого є послідовними та узгоджуються з відео події, яка мала місце 31.03.2022, на якому зафіксовано обставини вчинення кримінального правопорушення, а також даним за результатами слідчого експерименту за участі підозрюваного ОСОБА_8 , в ході якого ОСОБА_8 вказав місце на земельній ділянці з кадастровим номером 0524185300:01:003:0222 за межами с. Торканівка Ободівської територіальної громади Гайсинського району Вінницької області, де 31.03.2022 спричинив тілесні ушкодження ОСОБА_6 . Також, під час слідчого експерименту обвинувачений ОСОБА_8 відтворив механізм нанесення шести ударів правою ногою в ділянку грудей та два удари кулаком лівої руки в ділянку голови. До того ж, показання потерпілого відповідають об`єктивним даним судово-медичної експертизи потерпілого.

Також показання потерпілого, як і самого обвинуваченого не містять жодних суперечностей щодо місця вчинення кримінального правопорушення та механізму завдання потерпілому тілесних ушкоджень.

Крім того, узгодженість показань потерпілого і свідка ОСОБА_23 щодо обставин заподіяння тілесних ушкоджень обвинуваченим ОСОБА_32 , наявність видимих тілесних ушкоджень у ОСОБА_6 після конфлікту, його звернення за медичною допомогою після вчинення кримінального правопорушення, спростовують доводи сторони захисту про невинуватість ОСОБА_8 та неправильне встановлення обставин отримання потерпілим тілесних ушкоджень.

Дослідивши безпосередньо під час судового розгляду докази у справі в їх сукупності, суд дійшов висновку, що показання обвинуваченого висловлені з метою перешкодити встановленню фактичних обставин кримінального провадження, покращити своє становище та уникнути належного покарання за вчинене кримінальне правопорушення, оскільки ОСОБА_8 усвідомлює, яке може понести покарання за вчинене, та розцінює їх як метод обраного обвинуваченим захисту.

Таким чином, незважаючи на невизнання своєї вини ОСОБА_8 його винуватість у вчиненні даного правопорушення підтверджується сукупністю досліджених і оцінених судом доказів.

На підставі вище наведеного, суд дійшов висновку, що досліджені в судовому засіданні докази логічні, послідовні, не містять протиріч, переконливі як кожен окремо, так і їх сукупність у взаємозв`язку.

Жоден із них не спростований, містить інформацію щодо предмету доказування, схожих неоспорюваних чітких і узгоджених між собою презумпцій факту.

При їх оцінці суд дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого йому правопорушення, що відповідає стандартам доказування «поза розумним сумнівом», який знайшов своє втілення як в положеннях ч. 3 та ч. 4 ст.17 КПК України, так і в практиці Європейського суду з прав людини, зокрема, у рішенні у справі «Коробов проти України».

Відповідно до ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуто обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, крім як у випадках зміни судом правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.

Обставини, які пом`якшують, обтяжують покарання.

Обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_8 під час досудового розслідування та судового розгляду не встановлено.

Суд не визнає обставиною, яка пом`якшує відповідальність обвинуваченого відповідно до ст. 66 КК України, зазначене у обвинувальному акті щире каяття, оскільки судом встановлено, що обвинувачений не розкаявся у вчиненому, пробачення у потерпілого не просив. Більш того, обвинувачений заперечує свою вину у вчиненому.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_8 , під час досудового розслідування та судового розгляду не встановлено.

Мотиви призначення покарання обвинуваченому.

Вимога додержуватись справедливості при застосуванні кримінального покарання закріплена в міжнародних документах з прав людини, зокрема у статті 10 Загальної декларації прав людини 1948 року, статті 14 Міжнародного пакту про громадські і політичні права 1966 року, статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року. Зазначені міжнародні акти, згідно із частиною першою статті 9 Конституції України, є частиною національного законодавства України.

Згідно із ч.2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами. Для досягнення законодавчо визначеної мети покарання суди мають керуватися принципами призначення покарання, до яких належать, у тому числі, принцип індивідуалізації та принцип справедливості покарання.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України, особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Суд, призначаючи покарання, зобов`язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання.

Відповідно до п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 Про практику призначення судами кримінального покарання особі, що вчинила злочин, повинно бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення і для попередження нових злочинів.

Призначаючи покарання, суд враховує, що ОСОБА_8 вчинив кримінальне правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України є кримінальним проступком, за місцем проживання ОСОБА_8 характеризується позитивно, заяв чи скарг на його поведінку не надходило, одружений, має малолітню дитину, із середньою освітою, офіційно не працевлаштований, не перебуває на обліку у лікарів нарколога та психіатра, раніше не судимий.

Суд також враховує дані досудової доповіді Гайсинського районного сектору №3 Філії Державної установи "Центр пробації" у Вінницькій області, відповідно до якої ОСОБА_8 за місцем проживання характеризується позитивно, а його виправлення можливе без позбавлення або обмеження волі (а. с. 63-67).

Враховуючи особу обвинуваченого ОСОБА_8 його вік, матеріальний та сімейний стан, конкретні обставини вчинення ним кримінального правопорушення, наслідки, які настали від його вчинення, відношення обвинуваченого до вчиненого і його поведінку після вчинення кримінального правопорушення, відсутність обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання; з урахуванням позиції сторін кримінального провадження, зокрема сторони обвинувачення, яка підтримує публічне обвинувачення і реалізує відповідну функцію держави в кримінальному провадженні, а також використовуючи дискреційні повноваження, суд дійшов висновку про необхідність призначити ОСОБА_8 покарання у виді штрафу у межах розміру, передбачених санкцією частини 2 статті 125 КК України.

Суд вважає, що призначення покарання у виді штрафу в наближеному до максимального розмірі, передбаченому ч. 2 ст. 125 КК України, є співмірним протиправному діянню, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових кримінальних правопорушень і таким, що не може вважатися явно несправедливим внаслідок м`якості чи недостатнім для досягнення мети покарання.

Мотиви щодо вирішення цивільного позову.

У даному кримінальному провадженні потерпілим ОСОБА_6 заявлений цивільний позов до ОСОБА_8 про відшкодування витрат на лікування потерпілого від кримінального правопорушення, згідно з яким, посилаючись на положення статті 1206 ЦК України просить стягнути з відповідача ОСОБА_8 на його користь 7214,52 грн - у відшкодування витрат на лікування потерпілого, який потерпів від кримінального правопорушення, 100000,00 грн моральної шкоди та витрати на правову допомогу адвоката.

Під час судового розгляду цивільний позивач, представник цивільного позивача підтримали позовні вимоги.

При розгляді заявленого цивільного позову суд враховує, що обвинувачений його не визнав.

В свою чергу, виходячи зі змісту частини другої статті 127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Згідно із ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст.81 ЦПК України, положення якого застосовуються у кримінальному провадженні при вирішенні цивільних спорів, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Цивільним позивачем надано до позовної заяви копії квитанцій, які нечитабельні, з яких не можливо достовірно встановити дати фіскального чеку, найменування лікарських засобів (що позбавляє суд можливості встановити чи придбавались ліки чи інші засоби для лікування потерпілого у даному кримінальному провадженні у зв`язку із нанесенням обвинуваченим легких тілесних ушкоджень), а в деяких чеках не видно сум грошових коштів. Наведені обставини позбавляють суд можливості безумовно ідентифікувати надані суду копії фіскальних чеків (а.с. 45-46), як витрати на лікування.

Таким чином, суду не надано достатніх доказів на підтвердження підстав пов`язувати необхідність придбання ліків чи інших засобів саме із протиправними діями обвинуваченого, а саме не доведено, що придбані препарати, згідно з квитанціями (а.с. 45-46) призначені для лікування наслідків тілесних ушкоджень, заподіяних потерпілому обвинуваченим. Суд також враховує, що цивільним позивачем не надано доказів на підтвердження того коли потерпілий поступив на лікування та коли продовжував лікуватися амбулаторно.

За таких обставин суд не знаходить підстав для задоволення цивільного позову у цій частині.

Що стосується вимог щодо стягнення моральної шкоди суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди № 4 від 31.03.1995 розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 ЦК України, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Кінцевою метою звернення до суду є відновлення порушеного права та відшкодування шкоди, завданої неправомірними діями. Саме відновлення справедливості та принаймні мінімальну компенсацію за втрати, яких зазнав потерпілий, і можна вважати основною метою судового процесу та права як соціального регулятора в цілому. Але перед тим, як визначитися із компенсацію, цілком очевидно, треба чітко встановити розмір реально нанесеної шкоди.

Під моральною шкодою належить розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. При цьому доведенню підлягають: наявність моральної шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача, наявність вини останнього в заподіянні шкоди.

Оскільки винуватість цивільного відповідача у вчиненні кримінального проступку, передбаченого частиною 2 статті 125 КК України, доведена, то судом враховується, що цивільний позивач, він же потерпілий ОСОБА_6 , зазнав фізичного болю у зв`язку з ушкодженням здоров`я, душевних страждань у зв`язку з протиправною поведінкою щодо нього, приниженням своєї честі та гідності. Тобто, факт заподіяння моральної шкоди, а також причинно-наслідковий зв`язок між діями цивільного відповідача ОСОБА_8 та настанням шкідливих для цивільного позивача наслідків доведені.

При визначенні розміру грошового відшкодування моральної шкоди суд враховує глибину та тривалість моральних страждань цивільного позивача, який дійсно зазнав фізичного болю, принижень, стресу. Тому відшкодування моральної шкоди у сумі 20000 грн, на переконання суду, буде відповідати вимогам розумності та справедливості, і за даних конкретних обставин не може вважатися ні заниженою, ні завищеною чи надмірною.

З огляду на наведе, суд вважає за необхідне цивільний позов потерпілого задовольнити частково та стягнути з обвинуваченого на його користь 20000 гривень 00 копійок у відшкодування моральної шкоди завданої кримінальним правопорушенням

Мотиви щодо вирішення питання про стягнення судових витрат.

Відповідно до ч.2 ст. 120 КПК України витрати, пов`язані з оплатою допомоги представника потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача та юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які надають правову допомогу за договором, несе відповідно потерпілий, цивільний позивач, цивільний відповідач, юридична особа, щодо якої здійснюється провадження.

Згідно із ч.1 ст. 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати.

Приписами ст. 125 КПК України унормовано, що суд за клопотанням осіб має право визначити грошовий розмір процесуальних витрат, які повинні бути їм компенсовані.

Враховуючи, що ОСОБА_6 поніс витрати на правову допомогу в розмірі 24000 грн, що підтверджується ордером на надання правової (правничої) допомоги, квитанціями (а.с. 47-48, 197-203), суд вважає такі процесуальні витрати документально підтвердженими за надання потерпілому правничої допомоги адвокатом ОСОБА_7 , а тому такі витрати підлягають до стягнення з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_6 .

Мотиви ухвалення рішення про відшкодування процесуальних витрат, щодо заходів забезпечення, щодо запобіжного заходу.

У даному кримінальному провадженні процесуальні витрати, пов`язані із залученням експертів, відсутні.

Запобіжний захід стосовно обвинуваченого ОСОБА_8 не застосовувався, підстави для його застосування відсутні.

Мотиви ухвалення рішення щодо речових доказів.

Ухвалою слідчого судді Тростянецького районного суду Вінницької області від 06.06.2022 накладено арешт на речові докази, який варто скасувати.

Долю речових доказів вирішити на підставі ст.100 КПК України.

Керуючись статтями368, 369, 373-376 КПК України суд

У Х В А Л И В :

ОСОБА_8 визнати винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 125 Кримінального кодексу України і призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 90 (дев`яноста) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1530 (одна тисяча п`ятсот тридцять) гривень 00 копійок.

Скасувати арешт майна накладений ухвалою слідчого судді Тростянецького районного суду Вінницької області від 06.06.2022.

Речові докази у кримінальному провадженні: мікрокарту Kingston 32 GB №31626 СО5 AOOLF, з відео реєстратора марки NAVITEL FR200 PRO, належного ОСОБА_6 , яка містить відеозапис події, яка відбулася 31.03.2022 залишити в матеріалах кримінального провадження.

Цивільний позов ОСОБА_6 до ОСОБА_8 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_6 20000 (двадцять тисяч) гривень 00 копійок у відшкодування моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням та 24000 (двадцять чотири тисячі) гривень витрат на правову допомогу адвоката.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Вінницького апеляційного суду через Тростянецький районний суд протягом 30 діб з моменту його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку, а копія вироку обвинуваченому та прокурору підлягає врученню негайно після проголошення.

Суддя ОСОБА_1