Ухвала

від 20.03.2024 по справі 147/650/22

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 147/650/22

Провадження №11-кп/801/271/2024

Категорія: крим.

Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1

Доповідач: ОСОБА_2

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2024 року м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі:

головуючого-судді: ОСОБА_2 ,

суддів: ОСОБА_3 ,

ОСОБА_4 ,

з секретарем судового засідання ОСОБА_5 ,

з участю:

прокурора ОСОБА_6 ,

обвинуваченого ОСОБА_7 ,

захисника ОСОБА_8 ,

представника потерпілого ОСОБА_9 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали кримінального провадження № 12022025120000025 від 01.04.2022 за апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 на вирок Тростянецького районного суду Вінницької області від 12.12.2023, яким

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець та житель АДРЕСА_1 , українець, громадянин України, одружений, із середньою освітою, непрацюючий, раніше не судимий,

визнаний винниму вчиненнікримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, та призначено йому покарання у виді штрафу в розмірі 90 (дев`яноста) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1530 (одна тисяча п`ятсот тридцять) гривень.

Скасовано арешт майна накладений ухвалою слідчого судді Тростянецького районного суду Вінницької області від 06.06.2022.

Речові докази у кримінальному провадженні: мікрокарту Kingston 32 GB №31626 СО5 AOOLF, з відео реєстратора марки NAVITEL FR200 PRO, належного ОСОБА_10 , яка містить відеозапис події, яка відбулася 31.03.2022 залишено в матеріалах кримінального провадження.

Цивільний позов ОСОБА_10 до ОСОБА_7 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення - задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_10 20000 (двадцять тисяч) гривень у відшкодування моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням та 24000 (двадцять чотири тисячі) гривень витрат на правову допомогу адвоката. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Судом першої інстанції встановлено, що 31.03.2022, близько 12:00 години, ОСОБА_7 , перебуваючи на земельній ділянці, що розташована за межами с. Торканівка Гайсинського району Вінницької області, де в той час знаходився ОСОБА_10 , умисно, з метою спричинення тілесних ушкоджень наніс шість ударів правою ногою в ділянку грудей та два удари кулаком лівої руки в ділянку голови ОСОБА_10 . Своїми діями ОСОБА_7 спричинив ОСОБА_10 тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, синця-гематоми лівої тім`яної ділянки голови, забоїв шиї, грудей, які відповідно до висновку судово-медичного експерта №76 від 12.05.2022 відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я, до 21-го дня.

Судом дії ОСОБА_7 кваліфіковано за ч. 2 ст. 125 КК України, за ознаками умисного легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я.

Адвокат ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій ставить питання про скасування вироку Тростянецького районного суду Вінницької області від 12.12.2023 щодо ОСОБА_7 та постановлення нового вироку, яким виправдати ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, і відмовити в задоволенні цивільного позову ОСОБА_10 до ОСОБА_7 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди. Посилається на не доведення винуватості його підзахисного у вчиненні інкримінованого йому правопорушенні. Вказує, що саме дії потерпілого ОСОБА_10 спровокували агресію обвинуваченого ОСОБА_7 . Захисник переконаний, що його підзахисний перебував в стані необхідної оборони. Сутичка між ними відбулась не вперше і пов`язана з обробкою земельної ділянки, яка належить потерпілому і знаходилась в оренді в інших суб`єктів господарювання. Також захисник посилається на те, що судом не розмежовані тілесні ушкодження, які завдані потерпілому саме обвинуваченим ОСОБА_7 , адже потерпілий вказував, що тілесні ушкодження йому нанесли ОСОБА_7 та його батько ОСОБА_11 . Вважає, що суд допустив неповноту судового розгляду та не правильно надав оцінку доказам. Посилається на неналежність та недопустимість слідчого експерименту та його фіксації. Також вказує, що витрати на правову допомогу не підтверджені документами.

Заслухавши в засіданні апеляційної інстанції доповідь судді про сутність судового рішення та аргументи скарги; обвинуваченого та його захисника, які підтримали апеляційну скаргу; прокурора та представника потерпілого, які вважали вирок суду першої інстанції законим та обґрунтованим та просили залишити його без зміни; перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи скарги, колегія суддів, вважає, що апеляційна скарга адвоката ОСОБА_8 не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Вирок суду першої інстанції повинен відповідати вимогам, зазначеним у статтях370,374 КПК України.

При розгляді зазначеного кримінального провадження та ухвалення вироку суд в повній мірі дотримався зазначених вимог закону.

Суд першої інстанції, провівши судове слідство під час якого були досліджені докази у провадженні, дійшов правильного висновку про винуватість ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення.

Висновок суду про доведеність винуватості обвинуваченого ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, за обставин, викладених у вироку суду, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджуються сукупністю досліджених при судовому розгляді доказів, які суд поклав у основу вироку, і є законним та обґрунтованим.

Зокрема, зазначені висновки суду ґрунтуються на показаннях обвинуваченого ОСОБА_7 , який не визнав вину, однак при цьому не заперечив факт нанесення тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_10 , посилаючись на захист батька від дій потерпілого та стверджуючи, що перебував в стані необхідної оборони.

Потерпілий ОСОБА_10 в суді першої інстанції вказував на те, що з обвинуваченим ОСОБА_7 , який є його похресником, перебував в гарних відносинах, однак на ґрунті спору щодо користування його земельною ділянкою у них стався конфлікт. 31.03.2022 коли він обробляв земельну ділянку приїхали обвинувачений ОСОБА_7 зі своїм батьком ОСОБА_11 . ОСОБА_7 заскочив до нього в трактор і почав його бити, в цей час ОСОБА_11 кидав в трактор камінням. Після зупинки трактора ОСОБА_11 йшов до нього з камінцем у руці, він взяв лопату, однак ОСОБА_11 схопив його за шию та кинув на землю. В цей час підбіг ОСОБА_7 і вони почали його бити. При цьому потерпілий детально розповів про характер, кількість та локальність нанесених йому ударів як обвинуваченим, так і його батьком.

Свідок ОСОБА_12 , вказала суду, що є дружиною потерпілого. 31.03.2022 на прохання чоловіки вона привезла на поле документи на землю і побачила що той побитий. ОСОБА_11 зірвав відеореєстратор з трактора і лише на вимогу поліцейського повернув його. ОСОБА_7 доводив, що земельна ділянка належить йому на праві оренди, та казав, що вони знайдуть свідків, які підтвердять, що ОСОБА_13 сам побився об трактор.

Крім вказаних показань, судом досліджені письмові докази, якими підтверджується вина ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2ст. 125 КК України,зокрема: заява ОСОБА_13 про вчинення щодо нього кримінального правопорушення ОСОБА_7 ; висновок експерта № 76, згідно якого травми, які мали місце у ОСОБА_10 утворились від контактів з твердими тупими предметами, можливо 31.03.2022, відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я до 21-го дня; постанова про перекваліфікацію правопорушення з ч. 1 ст.125 КК України на ч. 2 ст. 125 КК України.

Також судом першої інстанції було досліджено клопотання про долучення в якості речового доказу мікрокарту Kingston 32 GB №31626 СО5 AOOLF, на якій зафіксовано відео подій 31.03.2022, під час якої було спричинено тілесні ушкодження ОСОБА_10 та протокол оглядупредмета від 02.06.2022, зі змісту якого випливає, що під час огляду предмета виявлено: Kingston 32 GB №31626 СО5 AOOLF, а саме відеозапис події, яка відбувалась 31.03.2022 об 11:30 годині на земельній ділянці (полі), що розташовано за адресою: АДРЕСА_1 ; додаток до протоколу огляду предмета від 02.06.2022, а саме відеозапис, що міститься на мікрокарті Kingston 32 GB №31626 СО5 AOOLF.

Обґрунтовуючи винуватість обвинуваченого суд також послався на протокол проведенняслідчого експериментувід 27.07.2022 та додаток№1 до протоколу DVD-R диск для лазерних систем зчитування, на якому наявний відеозапис слідчого експерименту, додаток №2 до протоколу слідчого експерименту за участі підозрюваного ОСОБА_7 , який вказав на місце спричинення тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_10 та спосіб спричинення тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_14 , їх локалізацію та кількість.

Підстав вважати, що вказана слідча дія проведена з порушеннями, а тому даний доказ є неналежним та недопустимим, колегія суддів не вбачає.

Матеріали кримінальногопровадження немістять запереченьобвинуваченого щодопроведення цієїслідчої діїчи йогозауважень.Конкретністьмісця наземельній ділянціта відсутністьтрактора вмомент проведенняслідчої діїне змінюєсутності проведеноїслідчої діїта жоднимчином неможе вплинутина вирішенняпитання проналежність ідопустимість доказів,а самепротоколу проведенняслідчого експериментувід27.07.2022та DVD-R диск з відеозаписом слідчого експерименту.

Судом першої інстанції дана належна оцінка доводам сторони захисту про стан необхідної оборони, на що також є посилання в апеляційній скарзі.

Колегія суддів повністю погоджується з висновками суду першої інстанції про не доведення перебування обвинуваченого ОСОБА_7 в стані необхідної оборони. Саме ОСОБА_7 зі своїм батьком прийшли на земельну ділянку, належну потерпілому ОСОБА_10 , та ініціювали конфлікт.

Відповідно до ч. 1 ст.36КК необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони.

Визначення стану необхідної оборони в кожному конкретному випадку повинно оцінюватися судом із врахуванням всіх обставин вчиненого кримінального правопорушення, підтверджених належними та допустимими доказами.

До критеріїв визначення правомірності необхідної оборони належать: наявність суспільно небезпечного посягання, його дійсність та об`єктивна реальність, межі захисних дій, які би не перевищували меж необхідності, а шкода особі, яка здійснює посягання, не перевищувала би ту, яка для цього необхідна.

Для вирішення питання щодо відсутності чи наявності стану необхідної оборони, перевищення її меж, суд у кожному конкретному випадку, враховуючи конкретні обставини справи, повинен здійснити порівняльний аналіз та оцінити наявність чи відсутність акту суспільно небезпечного посягання й акту захисту, встановити їх співвідношення, відповідність чи невідповідність захисту небезпечності посягання.

При розгляді справ даної категорії суди повинні з`ясовувати, чи мала особа, яка захищалася, реальну можливість ефективно відбити суспільно небезпечне посягання іншими засобами із заподіянням нападникові шкоди, необхідної і достатньої в конкретній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання.

Судом першої інстанції встановлено, що на момент початку бійки та безпосередньо перед цим у потерпілого не було жодної зброї чи інших предметів в руках, він не висловлював будь-яких погроз в сторону обвинуваченого та його батька і не вчиняв активних дій для спричинення останнім тілесних ушкоджень, які би явно свідчили про реальну загрозу життю та здоров`ю останнього. Натомість ОСОБА_7 та ОСОБА_11 приїхали на земельну ділянку, власником якої є потерпілий, і зазначену земельну ділянку потерпілий обробляв, в той же час агресивні дії прослідковуються саме від ОСОБА_11 який прямував із каменем в руках в напрямку руху трактора яким керував ОСОБА_10 Дійсно з відео безпосередньо дослідженого судом з відеореєстратора, що знаходився в кабіні трактора потерпілого вбачається, що ОСОБА_10 взяв до рук, з капоту трактора, лопату, однак, коли підійшов ОСОБА_11 то останній взяв за шию ОСОБА_10 і вони обоє впали на землю, в подальшому лопата не фігурувала на відео. Інших доказів наявності в руках потерпілого зброї чи інших предметів, за допомогою яких той міг нанести батьку обвинуваченого ушкодження, небезпечні для життя чи здоров`я, суду не надано. Більш того ОСОБА_10 був один на полі, а обвинувачений ОСОБА_7 був із своїм батьком ОСОБА_11 , тобто на боці обвинуваченого була кількісна перевага.

З наведеного вбачається, що загрози зі сторони потерпілого для обвинуваченого та його батька не було і саме останні розпочали бійку з потерпілим, виловлюючи до нього претензії щодо належності земельної ділянки.

Проаналізувавши всі докази в їх сукупності, суд за своїм внутрішнім переконанням прийшов до правильного висновку про доведеність вини ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення та правильно кваліфікував його дії за ч. 2ст. 125 КК України.

Посилання в апеляційній скарзі на безпідставність стягнення витрат на правничу допомогу за супроводження кримінальної справ на користь потерпілого є недоречними.

На переконання колегії суддів, витрати на професійну правову допомогу, стягнуті судом першої інстанції з обвинуваченого на користь потерпілого є співмірними зі складністю даного кримінального провадження, наданим адвокатом обсягом послуг, відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру.

Наведені в апеляційній скарзі мотиви щодо незгоди із судовим рішенням в частині засудження ОСОБА_7 не спростовують правильності висновків суду і не містять переконливих доводів, які би дозволили апеляційному суду дійти висновку, що судове рішення суперечить нормам процесуального права щодо його законності, обґрунтованості та вмотивованості.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а вирок суду без змін.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 залишити без задоволення.

Вирок Тростянецькогорайонного судуВінницької областівід 12.12.2023щодо ОСОБА_7 у вчиненнікримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набуває законної сили з моменту оголошення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців із дня її проголошення.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4