Ухвала

від 25.06.2024 по справі 147/650/22

КАСАЦІЙНИЙ КРИМІНАЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 червня 2024 року

м. Київ

справа № 147/650/22

провадження № 51-3184ск24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного кримінального суду (далі - Суд):

головуюча ОСОБА_1 ,

судді: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянувши касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 в інтересах засудженого ОСОБА_5 на вирок Тростянецького районного суду Вінницької області від 12 грудня 2023 року та ухвалу Вінницького апеляційного суду від 20 березня 2024 року,

встановив:

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Тростянецького районного суду Вінницької області від 12 грудня

2023 року ОСОБА_5 визнано винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 Кримінального кодексу України (далі - КК України) та призначено йому покарання у виді штрафу в розмірі 90 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1 530 грн.

Цивільний позов ОСОБА_6 до ОСОБА_5 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 20 000 грн у відшкодування моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням та 24 000 грн витрат на правову допомогу адвоката.

Вирішено питання щодо речових доказів.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 20 березня 2024 року апеляційну скаргу захисника ОСОБА_4 залишено без задоволення, а вирок Тростянецького районного суду Вінницької області від 12 грудня 2023 року - без зміни.

Як установлено судами, 31 березня 2022 року, близько 12:00, ОСОБА_5 , перебуваючи на земельній ділянці, що розташована за межами с. Торканівка Гайсинського району Вінницької області, де в той час знаходився ОСОБА_6 , умисно, з метою спричинення тілесних ушкоджень завдав шість ударів правою ногою в ділянку грудей та два удари кулаком лівої руки в ділянку голови ОСОБА_6 . Своїми діями ОСОБА_5 спричинив ОСОБА_6 тілесні ушкодження, які відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я, до 21-го дня.

Короткий зміст наведених у касаційній скарзі вимог та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_4 порушує питання про скасування оскаржуваних судових рішень із призначенням нового розгляду в суді першої інстанції у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність. Зазначає, що поведінка потерпілого ОСОБА_6 передувала агресії ОСОБА_5 . Також захисник посилається на те, що судом не розмежовані тілесні ушкодження, які завдані потерпілому саме ОСОБА_5 , адже потерпілий вказував, що тілесні ушкодження йому заподіяли ОСОБА_5 та його батько ОСОБА_7 . Захисник вважає, що його підзахисний перебував в стані необхідної оборони. Посилається на недопустимість слідчого експерименту та його фіксації. Вказує, що витрати на правову допомогу не підтверджені документами.

Мотиви Суду

Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, долучені до неї копії судових рішень, дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження на підставі

п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України з огляду на таке.

Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК Українисуд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскаржуваному судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Перевіряючи доводи касаційної скарги захисника, Суд виходить з фактичних обставин, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій.

Судові рішення свідчать про те, що суд першої інстанції, оцінивши відповідно до статті 94 КПК України докази в їх сукупності, встановивши фактичні обставини кримінального правопорушення, обґрунтовано дійшов висновку про доведеність винуватості ОСОБА_5 у пред`явленому йому обвинуваченні.

Мотивуючи свій висновок, суд першої інстанції послався на ряд доказів, в тому числі на показання ОСОБА_5 , потерпілого ОСОБА_6 , свідка ОСОБА_8 , витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань, заяву про вчинення кримінального правопорушення, висновок експерта № 76 від 11/12 травня

2022 року, постанову про перекваліфікацію правопорушення у кримінальному провадженні від 20 травня 2022 року, клопотання про долучення в якості речового доказу мікрокарти Kingston 32 GB №31626 СО5 AOOLF, на якій зафіксовано відео подій 31 березня 2022 року, протокол огляду предмета від

02 червня 2022 року та додаток, постанову про приєднання до матеріалів кримінального провадження речових доказів від 02 червня 2022 року, протокол проведення слідчого експерименту від 27 липня 2022 року із додатками.

Судами першої та апеляційної інстанцій була надана належна оцінка доводам захисника про перебування його підзахисного в стані необхідної оборони, які встановили, що саме ОСОБА_5 зі своїм батьком прийшли на земельну ділянку, належну потерпілому ОСОБА_6 , та ініціювали конфлікт.

Відповідно до ч. 1 ст. 36 КК України необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони.

Визначення стану необхідної оборони в кожному конкретному випадку повинно оцінюватися судом із врахуванням всіх обставин вчиненого кримінального правопорушення, підтверджених належними та допустимими доказами.

Для вирішення питання щодо відсутності чи наявності стану необхідної оборони, перевищення її меж, суд у кожному конкретному випадку, враховуючи конкретні обставини справи, повинен здійснити порівняльний аналіз та оцінити наявність чи відсутність акту суспільно небезпечного посягання й акту захисту, встановити їх співвідношення, відповідність чи невідповідність захисту небезпечності посягання.

При розгляді справ даної категорії суди повинні з`ясовувати, чи мала особа, яка захищалася, реальну можливість ефективно відбити суспільно небезпечне посягання іншими засобами із заподіянням нападникові шкоди, необхідної і достатньої в конкретній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання.

Судом першої інстанції встановлено, що на момент початку бійки та безпосередньо перед цим у потерпілого не було жодної зброї чи інших предметів в руках, він не висловлював будь-яких погроз в сторону засудженого та його батька і не вчиняв активних дій для спричинення останнім тілесних ушкоджень, які би явно свідчили про реальну загрозу життю та здоров`ю останнього. Натомість ОСОБА_5 та ОСОБА_7 приїхали на земельну ділянку, власником якої є потерпілий, і зазначену земельну ділянку потерпілий обробляв, в той же час агресивні дії прослідковуються саме від ОСОБА_7 який прямував із каменем в руках в напрямку руху трактора, яким керував ОСОБА_6 Дійсно з відео безпосередньо дослідженого судом з відеореєстратора, що знаходився в кабіні трактора потерпілого вбачається, що ОСОБА_6 взяв до рук, з капоту трактора, лопату, однак, коли підійшов ОСОБА_7 , то останній взяв за шию ОСОБА_6 і вони обоє впали на землю, в подальшому лопата не фігурувала на відео. Інших доказів наявності в руках потерпілого зброї чи інших предметів, за допомогою яких той міг нанести батьку засудженого ушкодження, небезпечні для життя чи здоров`я, суду не надано. Більш того ОСОБА_6 був один на полі, а ОСОБА_5 був зі своїм батьком ОСОБА_7 .

З наведеного вбачається, що загрози зі сторони потерпілого для засудженого та його батька не було і саме останні розпочали бійку з потерпілим, висловлюючи до нього претензії щодо належності земельної ділянки.

Що стосується доводів захисника ОСОБА_4 про недопустимість слідчого експерименту та його фіксації, то дані протоколу проведення слідчого експерименту від 27 липня 2022 року із додатками були перевірені та оцінені судом апеляційної інстанції, який підстав вважати, що вказана слідча дія проведена з порушеннями не вбачав.

Апеляційний суд звернув увагу, що матеріали кримінального провадження не містять заперечень засудженого щодо проведення цієї слідчої дії чи його зауважень. Конкретність місця на земельній ділянці та відсутність трактора в момент проведення слідчої дії не змінює сутності проведеної слідчої дії та жодним чином не може вплинути на вирішення питання про належність і допустимість доказів.

Посилання в касаційній скарзі захисника на безпідставність стягнення судом з ОСОБА_5 на користь потерпілого витрат на правову допомогу адвоката, також були предметом перевірки суду апеляційної інстанції, який визнав їх недоречними, оскільки витрати на професійну правову допомогу, стягнуті судом першої інстанції є співмірними зі складністю даного кримінального провадження, наданим адвокатом обсягом послуг, відповідають критерію реальності таких витрат та розумності їхнього розміру.

Переглянувши кримінальне провадження за апеляційною скаргою захисника

ОСОБА_4 ,доводи якої є аналогічними, наведеними в його касаційній скарзі, апеляційний суд дійшов переконання про обґрунтованість висновків суду першої інстанції, що наведені докази у своїй сукупності є взаємопов`язаними, узгоджуються між собою, відповідають вимогам належності та допустимості і доводять винуватість ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому злочину.

Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

Колегія суддів погоджується з висновками апеляційного суду, та вважає, що касаційна скарга захисника ОСОБА_4 не містить переконливих доводів, які би ставили під сумнів законність оскаржуваних судових рішень.

Істотних порушень кримінального процесуального закону, які би перешкодили чи могли перешкодити місцевому суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, при перегляді вироку судом апеляційної інстанції встановлено не було.

Доводи касаційної скарги захисника не спростовують правильність цих висновків в оскаржуваних судових рішеннях і не ставлять під сумнів законність цих рішень.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для задоволення скарги немає.

Враховуючи наведене, обґрунтування касаційної скарги не містить доводів, які викликають необхідність перевірки їх матеріалами кримінального провадження, а з касаційної скарги та наданих до неї копій судових рішень убачається, що підстав для задоволення скарги немає.

Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України, Верховний Суд

п о с т а н о в и в:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою захисника ОСОБА_4 в інтересах засудженого ОСОБА_5 на вирок Тростянецького районного суду Вінницької області від 12 грудня 2023 року та ухвалу Вінницького апеляційного суду від

20 березня 2024 року.

Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3