Ухвала

від 12.12.2023 по справі 2-5189/11

УЖГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2-5189/11

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 грудня 2023 року м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:

головуючого судді Данко В.Й.,

за участю:

секретаря судового засідання - Гриб А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву представника боржника про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, за заявою представника приватного акціонерного товариства «Єврокар», заінтересовані особи ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Ужгородський РВ ДВС ГТУЮ у Закарпатській області про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню

в с т а н о в и в:

до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області надійшла заява представника приватного акціонерного товариства «Єврокар» про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, у якій він просить суд:

-визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий лист №2-5189/11 від 08.12.2016, виданий Ужгородським міськрайонним судом Закарпатської області по цивільній справі №2-5189/11 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ПрАТ «Єврокар» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Заява обґрунтована тим, що виконавчий лист №2-5189/11 від 08.12.2016, стягувачем за яким значиться ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 не відповідає вимогам частини 1 статті 369 ЦПК України та приписам Закону України «Про виконавче провадження», за якими у разі якщо рішення ухвалено на користь кількох позивачів або проти кількох відповідачів, а також якщо належить передати майно, що перебуває в кількох місцях, у виконавчому документі зазначаються один боржник та один стягувач, а також визначається, в якій частині необхідно виконати таке рішення, або зазначається, що обов`язок чи право стягнення є солідарним.

На переконання представника заявника, згаданий недолік виконавчого листа може призвести до подвійного стягнення грошових коштів з боржника.

Ухвалою від 09.04.2021 суд зупинив розгляд заяви до набрання законної сили судовим рішенням по цивільній справі №712/2-5189/2011 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та Приватного акціонерного товариства «Єврокар» на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 07 жовтня 2013 року у складі судді Данко В.Й., у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Єврокар» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Ухвалою від 27.11.2023 суд поновив розгляд заяви представника приватного акціонерного товариства «Єврокар», заінтересовані особи ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Ужгородський РВ ДВС ГТУЮ у Закарпатській області, про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.

У судове засідання заявник явку уповноваженого представника не забезпечив, належним чином повідомлений про час, дату і місце його проведення, від представника заявника надійшло клопотання про розгляд заяви без участі.

У судове засідання Ужгородський РВ ДВС ГТУЮ у Закарпатській області явку уповноваженого представника не забезпечив, належним чином повідомлений про час, дату і місце його проведення, від Ужгородського РВ ДВС ГТУЮ у Закарпатській області надійшло клопотання про розгляд заяви про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, без участі.

У судове засідання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не з`явилися, належним чином повідомлені про час, дату і місце його проведення, клопотання про відкладення не подали.

Всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, які мають юридичне значення для розгляду вирішення питання про наявність підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, суд встановив таке.

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 07.10.2013 позов ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ТОВ «Проектно-будівельний комплекс» задоволено частково. Стягнуто з ПрАТ «Єврокар» на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_2 майнову шкоду у розмірі 87 089, 90 грн. та відшкодування моральної шкоди у розмірі 40 000, 00 грн. В іншій частині позову відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішенням Апеляційного суду Закарпатської області від 03.12.2015 рішення місцевого суду скасовано. У задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ТОВ «Проектно-будівельний комплекс» відмовлено.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21.09.2016 рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 07.10.2013 та рішення Апеляційного суду Закарпатської області від 03.12.2015 в частині вирішення позову ТОВ «Проектно-будівельний комплекс» до ПрАТ «Єврокар» про відшкодування майнової та моральної шкоди скасовано. Провадження у справі в частині вирішення позову ТОВ «Проектно-будівельний комплекс» до ПрАТ «Єврокар» про відшкодування майнової та моральної шкоди закрито. Рішення Апеляційного суду Закарпатської області від 03.12.2015 в частині вирішення вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ПрАТ «Єврокар» про відшкодування майнової та моральної шкоди скасовано, справу в цій частині передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Рішенням Апеляційного суду Закарпатської області від 24.11.2016 апеляційну скаргу ПрАТ «Єврокар» відхилено, апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 задоволено. Рішення суду першої інстанції змінено у частині визначення розміру відшкодування майнової та моральної шкоди. Стягнуто з ПрАТ «Єврокар» на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , у відшкодування майнової шкоди 163 252, 95 грн. та на відшкодування моральної шкоди 100 000, 00 грн. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Вказані обставини стали підставою для видачі 08.12.2016 Ужгородським міськрайонним судом Закарпатської області виконавчого листа, стягувачем за яким значиться ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 ідентифікаційний код: НОМЕР_1 , яким передбачено «Стягнути з приватного акціонерного товариства «Єврокар», на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , у відшкодування матеріальної шкоди суму 163 252,95 гривень та у відшкодування моральної шкоди суму 100 000,00 гривень. Стягнути з приватного акціонерного товариства «Єврокар», на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 1313,82 грн. сплаченого збору».

Означений виконавчий лист був пред`явлений до виконання та став підставою для відкриття виконавчого провадження ВП №53096902.

Наведене виконавче провадження відкрито 09.12.2016, що підтверджується відомостями АСВП.

Згідно з постановою державного виконавця Ужгородського РВ ДВС ГТУЮ у закарпатській області виконавче провадження ВП №53096902 закінчене на підставі пункту 9 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження», тобто у зв`язку з повним фактичним виконанням виконавчого документа.

Зі змісту постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження ВП №53096902 від 15.12.2016 вбачається, що кошти в сумі 264566,77 грн. стягнуто та перераховано на рахунок стягувана платіжним дорученням №4620 від 15.12.2016. Виконавчий збір перераховано на користь держави платіжним дорученням №4621 від 15.12.2016. Витрати на проведення виконавчих дій перераховано за призначенням до Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області.

У подальшому постановою Верховного Суду від 03.04.2019 касаційну скаргу приватного акціонерного товариства «Єврокар» задоволено частково. Рішення Апеляційного суду Закарпатської області від 24.11.2016 скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

За наслідками нового апеляційного розгляду Закарпатський апеляційний суд постановою від 31.10.2023 цій справі апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 залишив без задоволення, апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства «Єврокар» задовольнив, зокрема:

-рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 07.10.2013 скасував, ухваливши у справі нове рішення, яким у позові ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Єврокар» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди відмовив;

-допустив поворот виконання рішення Апеляційного суду Закарпатської області від 24.11.2016 у даній справі (№712/2-5189/2011) шляхом повернення ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Приватного акціонерного товариства «Єврокар» (код ЄДРПОУ 30913130) стягнутої грошової суми в розмірі 264 566,77 грн.;

-стягнув зі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Приватного акціонерного товариства «Єврокар» по 20 882, 59 грн. з кожного понесених судових витрат.

Виходячи з наявності підстав для визнання виконавчого листа №2-5189/11 від 08.12.2016, виданого Ужгородським міськрайонним судом Закарпатської області по цивільній справі №2-5189/11 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ПрАТ «Єврокар» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, стягувачем за яким значиться ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 таким, що не підлягає виконанню, представник боржника звернувся до суду з відповідною заявою.

Дослідивши матеріали заяви, суд дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення, зважаючи на таке.

Суд зауважує про те, що виконавчий лист №2-5189/11, стягувачем за яким є ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виданий Ужгородським міськрайонним судом Закарпатської області 08.12.2016, тобто в період дії ЦПК України в редакції від 19.10.2016.

Цій редакції ЦПК України кореспондує редакції Закону України «Про виконавче провадження» від 19.10.2016.

Згідно з частиною 1 статті 369 ЦПК України в ред. від 19.10.2016 виконавчий лист має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим Законом України "Про виконавче провадження".

Частиною 2 цієї ж статті було передбачено, що суд, який видав виконавчий лист, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню, та стягнути на користь боржника безпідставно одержане стягувачем за виконавчим листом.

У свою чергу, відповідно до положень статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» в ред. від 19.10.2016 у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище та ініціали посадової особи, що його видали; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, власне ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб`єкта господарської діяльності стягувача та боржника (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника (для фізичних осіб - платників податків) або номер і серія паспорта стягувача та боржника для фізичних осіб - громадян України, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера, офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади та мають відмітку в паспорті громадянина України, а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо; 4) резолютивна частина рішення; 5) дата набрання законної (юридичної) сили рішенням; 6) строк пред`явлення виконавчого документа до виконання.

У разі якщо рішення ухвалено на користь кількох позивачів або проти кількох відповідачів, а також якщо належить передати майно, що перебуває в кількох місцях, у виконавчому документі зазначаються один боржник та один стягувач, а також визначається, в якій частині необхідно виконати таке рішення, або зазначається, що обов`язок чи право стягнення є солідарним.

Таким чином законодавство, яке було чинним на момент видачі виконавчого листа, передбачало можливість видачі декількох виконавчих листів за обставин, якщо рішення суду ухвалено на користь кількох позивачів. При цьому в силу цитованих приписів статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» в ред. від 19.10.2016 при видачі виконавчого листа існувала необхідність вказувати обсяг рішення, який має бути виконано на підставі такого виконавчого листа.

Разом із цим, необхідно вказати, що оспорюваний виконавчий лист містить виклад резолютивної частини судового рішення, без зазначення тієї частини, яку необхідно виконати на користь кожного із позивачів, що без аналізу суті спору може створити враження для стороннього спостерігача про необхідність для відповідача виконати резолюцію суду декілька раз.

Між тим,згідно зпунктом 14розділу ІІІІнструкції зорганізації примусовоговиконання рішень,затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5 в ред. від 05.10.2016, що діяла на момент видачі виконавчого листа та відкриття виконавчого провадження, у разі якщо в органі державної виконавчої служби відкрито кілька виконавчих проваджень про стягнення коштів з одного боржника, вони об`єднуються у зведене виконавче провадження та виконуються державним виконавцем, який відкрив перше виконавче провадження. Про об`єднання виконавчих проваджень у зведене державний виконавець виносить постанову.

У разі відкриття виконавчого провадження щодо боржника, стосовно якого здійснюється зведене виконавче провадження, воно приєднується до зведеного виконавчого провадження, про що державним виконавцем виноситься постанова.

Постанови про об`єднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження та про приєднання виконавчого провадження до зведеного виконавчого провадження виносяться не пізніше наступного робочого дня після відкриття виконавчого провадження щодо боржника, стосовно якого здійснюється виконавче провадження (зведене виконавче провадження).

У разі якщо виконавчі провадження про стягнення коштів з одного боржника відкрито у кількох органах державної виконавчої служби, зокрема, якщо боржник та його майно перебувають на території різних адміністративно-територіальних одиниць, при об`єднанні виконавчих проваджень у зведене в установленому розділом IV цієї Інструкції порядку можуть утворюватись виконавчі групи.

Наявність або відсутність іншого виконавчого провадження чи зведеного виконавчого провадження щодо одного й того самого боржника державний виконавець перевіряє за даними автоматизованої системи виконавчого провадження при відкритті виконавчого провадження.

У разі якщо виконавче провадження щодо одного й того самого боржника виявлено в іншому органі державної виконавчої служби, таке виконавче провадження передається на виконання до органу державної виконавчої служби, державним виконавцем якого відкрито перше виконавче провадження, або в порядку, визначеному розділом V цієї Інструкції. У разі якщо виконавче провадження щодо одного й того самого боржника перебуває на виконанні у відділі примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби або відділі примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України виконавче провадження передається на виконання до цих відділів.

Отже можливість неодноразового виконання рішення суду виключається як юридично, так і технічно.

За таких обставин суд не погоджується з доводами представника заявника про те, що оформлення спірного виконавчого листа створювало передумови для подвійного стягнення грошових коштів з приватного акціонерного товариства «Єврокар».

Натомість у виконавчому листі є чітко персоніфікована сума коштів, яка підлягала стягненню з приватного акціонерного товариства «Єврокар», що мало бути враховано виконавцем під час примусового виконання рішення суду.

Вказане виключало можливість помножування самого предмета зобов`язання, в тому сенсі, щоб боржник вчинив виконання у розмір, що перевищує загальну суму стягнення.

Не обмежуючись викладеним, суд вважає за необхідне зауважити про те, що постановою Верховного Суду від 03.04.2019 рішення Апеляційного суду Закарпатської області від 24.11.2016 скасовано з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, тобто було скасовано судове рішення, яке стало підставою для видачі спірного виконавчого листа та визначення суми коштів, які підлягали стягнення на користь позивачів.

З цього приводу суд звертає увагу на таке.

Відповідно до частини 2 статті 432 ЦПК України, яка діє на момент розгляду досліджуваної заяви представника ПрАТ «Єврокар», суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Про виправлення помилки в виконавчому документі та визнання його таким, що не підлягає виконанню, суд постановляє ухвалу. Якщо стягнення за таким виконавчим документом уже відбулося повністю або частково, суд одночасно з вирішенням вказаних питань на вимогу боржника стягує на його користь безпідставно одержане стягувачем за виконавчим документом (частина 4 статті 432 ЦПК України).

Отже, закон передбачає можливість визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, якщо він виданий компетентним судом і є належним виконавчим документом, проте є обставини, які виключають необхідність проведення виконавчих дій за цим виконавчим документом.

Підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, поділяються на дві групи: матеріально-правові та процесуально-правові.

Так, зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання.

Процесуальними підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили ( крім тих, що підлягають негайному виконанню); помилкова видача виконавчого листа за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі виконавчого листа; видача виконавчого листа на підставі рішення, яке в подальшому було скасоване; помилкової видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання; пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання.

При цьому суд враховує висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 24.06.2020 по справі №520/1466/14-ц та від 16.09.2020 по справі №308/6024/14.

Таким чином, однією із процесуальних підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є видача виконавчого листа на підставі рішення, яке в подальшому було скасоване.

Слід зауважити про те, що за змістом пункту 5 частини 1 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» у редакції, що діє на момент розгляду цієї заяви, виконавче провадження підлягає закінченню, зокрема, у разі скасування або визнання нечинним рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.

У цьому контексті суд звертає увагу на те, що аналогічна за змістом норма існувала й у Законі України «Про виконавче провадження» у редакції від 19.10.2016.

Так, згідно з пунктом 4 частини 1 статті 49 Закону України «Про виконавче провадження» в названій редакції виконавче провадження підлягає закінченню у разі, зокрема, скасування рішення суду або іншого органу (посадової особи), на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.

Вказане свідчить про те, що підхід законодавця з даного питання не змінився.

Системний аналіз викладеного дозволяє стверджувати про те, що у разі, якщо виконавчий лист вже пред`явлено до виконання, необхідності звертатися до суду із заявою про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, немає.

Натомість скасування судового рішення, яке стало підставою для видачі виконавчого листа, зумовлює наслідок у вигляді закінчення виконавчого провадження на підставі зазначеного.

Такі висновки суду узгоджуються із роз`ясненнями, викладеними в узагальненні Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ (далі ВССУ) «Про практику розгляду судами процесуальних питань, пов`язаних із виконанням судових рішень у цивільних справах».

Отже, визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, з огляду на скасування рішення, що було підставою для його видачі, можливе до пред`явлення такого листа до виконання.

У свою чергу, якщо такий лист був пред`явлений до виконання, тоді застосуванню підлягають інші правові конструкції, передбачені процесуальним законом.

Так, якщо судове рішення, яке стало підставою для видачі виконавчого листа, було скасовано, тоді як виконавче провадження було закінчене, зокрема, у зв`язку з повним фактичним виконанням виконавчого документа, то сукупність перелічених фактів є підставою для вирішення питання про стягнення набутого в порядку повороту виконання судового рішення, а не шляхом визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.

Підсумовуючи викладене, суд доходить до переконання про необхідність залишення заяви без задоволення.

Керуючись статтями 258-260, 432 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

у задоволенні заяви представника приватного акціонерного товариства «Єврокар» про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню відмовити повністю.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повна ухвала суду складена та підписана 12 грудня 2023 року.

Суддя В.Й. Данко