Постанова

від 06.12.2023 по справі 910/12456/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" грудня 2023 р. Справа№ 910/12456/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ходаківської І.П.

суддів: Демидової А.М.

Євсікова О.О.

за участю секретаря судового засідання: Зозулі Н.М.

за участю представників:

від позивача: Гоцалюк М.О.

від відповідача: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Державного підприємства "Антонов"

на рішення господарського суду міста Києва від 16.03.2023 (повне рішення складено та підписано 28.03.2023)

у справі № 910/12456/22 (суддя Павленко Є.В.)

за позовом Державного підприємства "Антонов"

до Приватного акціонерного товариства "Всеукраїнський науково-дослідний інститут аналітичного приладобудування"

про стягнення 2 792 332, 27 грн

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позову

У листопаді 2022 року Державне підприємство "Антонов" (далі - ДП "Антонов"; позивач) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Всеукраїнський науково-дослідний інститут аналітичного приладобудування" (далі - ПрАТ "Украналіт"; відповідач) про стягнення 2 221 543, 00 грн авансу, 566 598, 64 грн пені та 4 199, 63 трьох процентів річних, нарахованих за прострочення повернення суми авансу.

Позов обґрунтовано тим, що відповідач порушив зобов`язання за договором на виконання дослідно-конструкторської роботи № 4-18/2 в частині своєчасного виконання робіт по певним етапам (пункти 2. (2.1, 2.2), 3. (3.1, 3.2), 4., 5. згідно з відомостями ДКР). Позивач зазначив, що зі свого бору повністю виконав умови цього договору, перерахував відповідачу 2 221 543 грн передоплати, що підтверджується платіжним дорученням №5955 від 09.08.2018. Внаслідок тривалого прострочення позивач втратив інтерес до виконання робіт. У зв`язку з цим, позивач вимагає повернення сплаченої суми попередньої оплати та сплати неустойки, трьох процентів річних, нарахованих за прострочення повернення суми авансу.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням господарського суду міста Києва від 16.03.2023 у справі № 910/12456/22 позов задоволено частково та стягнуто з ПрАТ "Украналіт" на користь ДП "Антонов" 1 568 148 грн 00 коп., 566 589 грн 56 коп. пені, та 32 021 грн 06 коп. судового збору.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача 1 568 148 грн та 566 589, 56 грн пені, оскільки відповідачем належно виконано роботи лише за першим етапом на суму 653 395,00 грн, відповідний залишок (невикористану частину) передоплати своєчасно не повернуто позивачу.

Короткий зміст апеляційної скарги і заперечень на неї

В апеляційній скарзі позивач просить суд скасувати рішення господарського суду міста Києва від 16.03.2023 у справі № 910/12456/22 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов задовольнити у повному обсязі.

Підставами для скасування рішення суду першої інстанції відповідач зазначає порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу відповідач посилається на те, що:

місцевий суд не врахував, що позивач розраховував на виконання відповідачем договору в цілому за всіма його етапами;

до матеріалів справи не надано доказів настання форс-мажорних обставин, що унеможливлювали виконання зобов`язань та своєчасного повідомлення позивача про ці обставини;

місцевим судом не застосовано ст. 894 ЦК України, згідно з якою виконавець зобов`язаний передати, а замовник прийняти та оплатити повністю завершені науково-дослідні або дослідно-конструкторські та технологічні роботи;

місцевий суд неправомірно відмовив у стягненні 3 % річних, нарахованих на частину неповернутої суми передоплати (1 568 148 грн).

В запереченнях на апеляційну скаргу відповідач просить відмовити в її задоволенні, посилаючись на обґрунтованість висновків суду першої інстанції, чинність невиконаних договірних зобов`язань, своєчасне випробовування дослідних зразків сигналізатора СД-М було неможливим через віялові відключення енергоживлення.

Позивач подав письмові пояснення щодо заперечення на апеляційну скаргу, які залучені до справи і враховані судом.

Процедура апеляційного провадження

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.06.2023 (судді: Ходаківська І.П. - головуюча; Демидова А.М.; Буравльов С.І.) за клопотанням ДП "Антонов" поновлено строк на апеляційне оскарження рішення господарського суду міста Києва від 16.03.2023, відкрито апеляційне провадження у справі № 910/12456/22 та призначено апеляційну скаргу до розгляду на 23.08.2023; зупинено дію оскаржуваного рішення.

У зв`язку з відпусткою судді Буравльова С.І. за розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду №09.1-08/3054/23 від 14.08.2023 був призначений та проведений повторний автоматизований розподіл судової справи.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.08.2023 для розгляду справи визначений склад колегії суддів: Ходаківська І. П. - головуючий (суддя-доповідач), судді: Демидова А.М., Владимиренко С.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.08.2023 у визначеному протоколом складі суду справу прийнято до свого провадження.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.09.2023 розгляд справи відкладено на 11.10.2023.

У зв`язку з відпусткою судді Владимиренко С.В. за розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/4090/23 від 09.10.2023 був призначений та проведений повторний автоматизований розподіл судової справи.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.10.2023 для розгляду справи визначений склад колегії суддів: Ходаківська І. П. - головуючий (суддя-доповідач), судді: Демидова А.М., Євсіков О.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.10.2023 у визначеному протоколом складі суду справу прийнято до свого провадження.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.10.2023 розгляд справи відкладено на 06.12.2023.

Представник позивача у судовому засіданні 06.12.2023 підтримав доводи своєї апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Відповідач у судове засідання 06.12.2023 явку свого представника не забезпечив.

Клопотання відповідача розгляд справи без участі його представника судом задоволено, враховуючи, що явка представників у судове засідання обов`язковою не визнавалась.

Фактичні обставини, встановлені місцевим господарським судом і перевірені судом апеляційної інстанції

06.07.2018 між ДП "Чайка" та ПрАТ "Украналіт" укладено договір на виконання дослідно-конструкторської роботи № 4-18/2, за умовами якого останнє зобов`язалося виконати й здати позивачу дослідно-конструкторську роботу (далі - ДKP): "Розробка модернізованих технічних засобів системи пожежного захисту літака Ан-148-100 (Ан-148-201 і Ан-158-100): блока контролю та управління БКУ-СІІЗ та сигналізатора СД", а Підприємство - прийняти й оплатити таку роботу (пункт 1.1. зазначеного правочину).

Вищезазначений договір підписаний уповноваженими представниками його сторін, а також скріплений печатками цих суб`єктів господарювання.

Згідно з пунктом 1.2. договору повний перелік робіт, окремі її етапи та терміни виконання вказані у відомості виконання ДКР (додаток № 1 до договору), що є невід`ємною частиною цього правочину.

Відповідно до положень пункту 3.1. терміни виконання ДКР або її етапів, що визначені відомістю виконання, можуть змінюватися за письмовою згодою сторін з оформленням додаткової угоди.

За пунктом 3.3. договору датою виконання обов`язків відповідача за договором в цілому і за окремими етапами вважається дата затвердження позивачем акта про прийняття роботи (етапу).

Здача-приймання виконаних робіт оформляється актом здавання-приймання робіт за етапом згідно відомості виконання ДКР (додаток № 1 до договору). Підприємство протягом 10 днів з дня отримання акта здавання-приймання робіт зобов`язане направити ПрАТ "Украналіт" підписаний акт здавання-приймання виконаних робіт або мотивовану відмову від приймання робіт (пункти 4.1., 4.2. вказаної угоди).

Пунктом 4.3. договору передбачено, що дослідні зразки та документація за даним договором передасться на умовах ЕХW - склад відповідача (згідно з умовами Інкотермс-2010): місто Київ, вулиця Тверська, 6.

Відповідно до пункту 5.1. угоди вартість робіт за договором, згідно з протоколом узгодження договірної ціни ДКР (додаток № 2 до договору), встановлюється в сумі 4 443 086,00 грн, у тому числі ПДВ - 740 514,33 грн.

Згідно з пунктом 5.3. зазначеного правочину авансування робіт за цим договором здійснюється в розмірі 50 % від вартості робіт. Виплату авансу Підприємство здійснює протягом 7 банківських днів від дати підписання договору сторонами та отримання позивачем рахунку-фактури. Підставою для перерахування авансу є затверджений протокол узгодження договірної ціни ДКР та пред`явлення ПрАТ "Украналіт" рахунку-фактури Підприємству.

Пунктом 5.5. договору передбачено, що остаточний розрахунок за виконані ПрАТ "Украналіт" роботи або етап Підприємство здійснює згідно з протоколом договірної ціни ДКР та на підставі акта про здавання-приймання робіт, за винятком виданого авансу, і за пред`явленим відповідачем рахунком у термін не пізніше як за 10 банківських днів після підписання акта приймання робіт.

Згідно з умовами розділу 10 договору термін його дії встановлюється з моменту підписання договору і до 31 грудня 2019 року.

Судом встановлено, що в процесі виконання договору між сторонами було укладено чотири додаткові угоди до договору: від 30 серпня 2019 року № 1, від 24 грудня 2019 року № 2, від 28 грудня 2019 року № 3 та від 13 вересня 2021 року № 4.

Зі змісту вказаних додаткових угод вбачається, що сторонами вносилася зміни щодо предмета договору, вартості робіт, строку дії договору, етапів виконання робіт тощо. Внаслідок внесення цих змін були внесені й зміни у додатки до договору.

Судом встановлено, що додатковою угодою від 13 вересня 2021 року № 4 до договору сторони дійшли згоди внести зміни до пунктів договору: 1.1., 2.1., 2.2., 5.1., а також до розділу 10 та змінили реквізити відповідача.

Так згідно з пунктом 1.1. договору (у редакції вказаної додаткової угоди) відповідач зобов`язався виконати та здати позивачу дослідно-конструкторську роботу (далі - ДKP): "Розробка модернізованого сигналізатора СД-М", а Підприємство - прийняти й оплатити цю роботу.

За пунктом 1.4. договору (у редакції зазначеної додаткової угоди) вартість робіт за договором згідно з протоколом узгодження договірної ціни ДКР (додаток № 2Б до договору) встановлюється в сумі 3 840 907,00 грн, у т.ч. ПДВ - 640 151,17 грн.

Термін дії договору встановлюється з моменту підписання договору та діє до 31 грудня 2022 року (пункт 1.5. додаткової угоди від 13 вересня 2021 року № 4 до договору).

Відповідно до пунктів 2, 3 зазначеної додаткової угоди додаток 1А до договору №4-18/2: відомість виконання ДКР, було замінено на додаток 1Б. Додаток 2А до договору №4-18/2: протокол узгодження договірної ціни ДКР, замінено на додаток 2Б.

Зі змісту додатку № 1Б до договору вбачається, що сторони погодили поетапне виконання робіт. Закінчення кожного етапу оформлюється актом здачі-приймання робіт. Перший етап: найменування (розробка РКД, у тому числі програм та методик випробувань модернізованих блоку БКУ-СПЗ та сигналізатора СД), термін виконання - вересень 2018 року, вартість етапу - 653 395,00 грн; другий етап поділяється на підетапи: 2.1. (розробка РКД на сигналізатор СД-М), термін виконання - грудень 2021 року, вартість етапу - 372 384,00 грн; 2.2. (виготовлення дослідних зразків сигналізатора СД-М для проведення виконавцем попередніх випробувань), термін виконання - січень 2022 року, вартість етапу - 170 184,00 грн; третій етап поділяється на підетапи: 3.1. (розробка РКД стендів для підтвердження відповідності сигналізатора СД-М стандарту ЕТSО-С1с), термін виконання - лютий 2022 року, вартість етапу - 446 862,00 грн; 3.2. (розробка РКД стендів для підтвердження відповідності сигналізатора СД-М стандарту ЕТSО-С1с), термін виконання - березень 2022 року, вартість етапу - 1 017 522,00 грн; четвертий етап: найменування (проведення попередніх випробувань дослідних зразків сигналізатора СД-М, коригування РКД (при необхідності), присвоєння РКД СД-М літери "О".), термін виконання - квітень 2022 року, вартість етапу - 541 026,00 грн; п`ятий етап: найменування (виготовлення та постачання замовнику дослідних зразків СД-М для проведення льотних випробувань, термін виконання - травень 2022 року, вартість етапу - 639 534,00 грн. По решті етапів терміни виконання встановлені по графіку позивача та без фінансування.

Зі змісту додатку № 1Б та додатку 2Б до договору вбачається, що загальна варіть робіт складає 3 840 907,00 грн (разом із ПДВ).

Судом встановлено, що 7 серпня 2018 року позивач перерахував відповідачу 2 221 543,00 грн передоплати за договором, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією платіжного доручення від вказаної дати № 5955.

Також судом встановлено та було визнано представниками сторін, що перший етап робіт по договору (розробка РКД, у тому числі програм та методик випробувань модернізованих блоку БКУ-СПЗ та сигналізатора СД) на суму 653 395,00 грн було повністю виконано ПрАТ "Украналіт" та прийнято Підприємством, що підтверджується належним чином оформленим актом здавання-приймання робіт по договору від 16 січня 2019 року № 1, копія якого міститься в матеріалах даної справи. Жодних заперечень щодо об`єму, якості, діючої нормативної документації щодо виконаних робіт цей акт не містить. Також у матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б свідчили про наявність зауважень чи заперечень позивача відносно виконаних відповідачем робіт по вказаному етапу.

20 вересня 2022 року Підприємство звернулося до відповідача з вимогою від 30 серпня 2022 року № 126/6960-22, у якій просило ПрАТ "Украналіт" повернути 2 221 543,00 грн попередньої оплати та сплатити 438 059,49 грн пені на користь позивача.

Проте наведена претензія була залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Отже причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 2 221 543, 00 грн авансу, 566 598, 64 грн пені (372 384 грн за період з 01.01.2022 по 04.11.2022; 170 184 грн за період з 01.02.2022 по 04.11.2022; 446 862 грн за період 01.03.2022 по 04.11.2022; 1 017 522 грн за період 01.04.2022 по 04.11.2022; 541 026 грн 01.05.2022 по 04.11.2022; 639 534 грн за період з 01.06.2022 по 04.11.2022), 4 199, 63 грн трьох процентів річних, нарахованих за прострочення повернення суми авансу за період з 13.10.2022 по 04.11.2022.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи.

Як вбачається зі змісту апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції скаржником оскаржується в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 653 395 грн попередньої оплати та 4 199, 63 грн трьох процентів річних, а тому з огляду на норми частини першої статті 269 ГПК України судом апеляційної інстанції переглядається в цій частині.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Укладений між сторонами справи договір за своїм змістом та правовою природою є договором на виконання дослідно-конструкторських робіт.

Згідно зі статтею 892 ЦК України за договором на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт підрядник (виконавець) зобов`язується провести за завданням замовника наукові дослідження, розробити зразок нового виробу та конструкторську документацію на нього, нову технологію тощо, а замовник зобов`язується прийняти виконану роботу та оплатити її. Договір може охоплювати весь цикл проведення наукових досліджень, розроблення та виготовлення зразків або його окремі етапи.

Аналогічне положення міститься також у статті 331 ГК України.

Договори на виконання дослідно-конструкторських та технологічних робіт є самостійними видами договорів, які у сукупності складають єдиний договірний тип з опосередкування відносин у сфері створення та передання результатів наукових досліджень.

Відповідно до частини 1 статті 894 ЦК України виконавець зобов`язаний передати, а замовник прийняти та оплатити повністю завершені науково-дослідні або дослідно-конструкторські та технологічні роботи. Договором можуть бути передбачені прийняття та оплата окремих етапів робіт або інший спосіб оплати.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 897 ЦК України виконавець за договором на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт зобов`язаний виконати роботи відповідно до погодженої із замовником програми (техніко-економічних показників) або тематики і передати замовникові результат у строк, встановлений договором.

У свою чергу замовник за договором на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт зобов`язаний: видати виконавцеві технічне завдання та погодити з ним програму (техніко-економічні показники) або тематику робіт; передати виконавцеві необхідну для виконання робіт інформацію; прийняти виконані роботи та оплатити їх.

За статтею 900 ЦК України виконавець відповідає перед замовником за порушення договору на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт, якщо не доведе, що порушення договору сталося не з його вини. Виконавець зобов`язаний відшкодувати замовнику реальні збитки у межах ціни робіт, в яких виявлено недоліки, якщо договором встановлено, що вони підлягають відшкодуванню в межах загальної ціни робіт за договором.

Обґрунтовуючи позов позивач вказав, що внаслідок тривалого прострочення з боку відповідача позивач втратив інтерес до виконання цього зобов`язання, а тому попередня оплата в розмірі 2 221 543,00 грн є збитками, які підлягають стягненню з відповідача.

Відповідно до положень статті 615 ЦК України, у разі порушення зобов`язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання. Внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов`язання або воно припиняється.

Згідно з частиною 1 статі 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Відповідно до пункту 7.8. договору, якщо обставини, зазначені у пунктах 7.2., 7.3. договору, будуть продовжуватися більше трьох місяців, то кожна із сторін буде вправі розірвати цей договір повністю чи частково з обов`язковим проведенням розрахунків на момент розірвання. У такому випадку, жодна із сторін не буде мати права вимагати від іншої відшкодування неотриманих доходів. Сторони зобов`язуються при цьому у термін 30 днів провести остаточні взаєморозрахунки, якщо між ними існує заборгованість.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази належного повідомлення сторін у визначений договором строк про розірвання вказаного правочину.

Таким чином, місцевий суд обґрунтовано зазначив про те, що договір не був розірваний в односторонньому порядку.

За частиною 3 статті 612 ЦК України, якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов`язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Разом із тим, кошти у розмірі 2 221 543,00 грн, сплачені на виконання умов договору (передоплата), за своєю правовою природою не є збитками у розумінні чинного законодавства України, зокрема, статей 22, 900 ЦК України.

Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору (частина 1 статті 631 ЦК України).

У той же час, згідно з положеннями розділу 10 договору (у редакції пункту 1.5. додаткової угоди від 13 вересня 2021 року № 4 до договору) сторони чітко визначили, що договір діє до 31 грудня 2022 року.

Однак закінчення строку дії договору не припиняє зобов`язання, яке не було виконане належним чином однією зі сторін, а закон не передбачає такої підстави, як закінчення строку дії договору, для припинення зобов`язання, яке лишилося невиконаним. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28 квітня 2021 року у справі № 755/19205/17.

Як передбачено частиною 2 статті 570 ЦК України, якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона є авансом.

Виходячи із системного аналізу вимог чинного законодавства аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за роботи, які мають бути виконані. При цьому, аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося. Такий правовий викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21 лютого 2018 року в справі № 910/12382/17 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року в справі № 918/631/19).

За приписами частини 1 статті 8 ЦК України якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Оскільки положеннями зазначеного договору та главою 62 ЦК України не врегульовано особливостей повернення виконавцем замовнику попередньої оплати в разі невиконання виконавцем своїх зобов`язань за договором про надання послуг та правового механізму її повернення, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про можливість застосування до спірних правовідносин частини 2 статті 693 ЦК України.

Згідно з частиною 2 статті 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 статті 193 ГК України визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як встановлено місцевим судом та не заперечується позивачем, відповідач належним чином виконав, а позивач - прийняв перший етап робіт за договором на суму 653 395,00 грн.

Оскільки строк дії договору визначений сторонами до 31.12.2022 і відповідачем не було надано доказів належного виконання робіт по іншим визначеним етапам, а також доказів повернення позивачу залишку попередньої оплати, місцевий суд дійшов висновку про те, що вимога позивача про повернення перерахованої попередньої оплати підлягає задоволенню в частині невикористаної суми авансу - 1 568 148,00 грн (2 221 543,00 грн - 653 395,00 грн).

У зв`язку з неповерненням відповідачем попередньої оплати, позивач також просив суд стягнути з відповідача 4 199,63 грн трьох процентів річних, нарахованих за період з 13.10.2022 по 04.11.2022 на суму авансу в розмірі 2 221 543,00 грн.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19).

За змістом статей 509, 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати. Ці висновки узгоджуються з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постановах від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц (провадження № 14-68цс18) та від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18).

Правовідношення, в якому у зв`язку із фактичним закінченням строку поставки у відповідача (постачальника, продавця) виникло зобов`язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до частини другої статті 693 ЦК України, є грошовим зобов`язанням, а тому відповідно на нього можуть нараховуватися інфляційні втрати та 3 % річних на підставі частини другої статті 625 цього Кодексу (пункт 74 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 918/631/19).

У пункті 1.5. додаткової угоди від 13 вересня 2021 року № 4 до договору сторони чітко встановили, що договір діє до 31 грудня 2022 року.

Право на дострокове розірвання цього договору жодна із сторін у визначеному законом та договором порядку не реалізувала.

Таким чином, враховуючи умови даного договору та положення укладених до цього договору угод, місцевий суд дійшов висновку про те, що кінцевим строком його дії було 31 грудня 2022 року і цим правочином не було передбачено обов`язку відповідача повернути отримані кошти. З урахуванням встановлених обставин справи, цей обов`язок виник у відповідача після закінчення дії договору у зв`язку з невиконання покладеного на нього обов`язку з проведення обумовлених робіт.

Однак, незважаючи на це, позивач здійснив нарахування трьох процентів річних за період, у який вищезазначений договір продовжував діяти. Крім того, такий розрахунок був здійснений на всю суму авансу, включаючи вартість першого етапу робіт, який був прийнятий позивачем.

За таких обставин, місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог у частині стягнення нарахованих позивачем 4 199,63 грн трьох процентів річних.

Отже, судова колегія вважає, що підстави апеляційного оскарження, викладені в апеляційній скарзі позивача не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку, що є підставою для відмови у її задоволенні.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" (№ 4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Колегія суддів апеляційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що учаснику справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до вимог статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно пункту 1 частини першої статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно зі статтею 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Перевіривши рішення суду першої інстанції в межах вимог та доводів апеляційної скарги, встановивши, що відповідні доводи щодо наявності підстав для скасування оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.

Розподіл судових витрат

З огляду на те, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, судовий збір за подання апеляційної скарги в порядку статті 129 ГПК України, покладається на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Державного підприємства "Антонов" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Києва від 16.03.2023 у справі №910/12456/22 залишити без змін та поновити його дію.

Судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 ГПК України.

Повний текст постанови підписано - 11.12.2023.

Головуючий суддя І.П. Ходаківська

Судді А.М. Демидова

О.О. Євсіков