Постанова

від 27.02.2024 по справі 910/12456/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2024 року

м. Київ

cправа № 910/12456/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Губенко Н. М. - головуючий, Бакуліна С. В., Кондратова І. Д.,

за участю секретаря судового засідання - Долгополової Ю. А.,

представників учасників справи:

позивача - Гоцалюк М. О.,

відповідача - не з`явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державного підприємства "Антонов"

на рішення Господарського суду міста Києва

у складі судді Павленка Є. В.

від 16.03.2023 та

на постанову Північного апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Ходаківська І. П., Демидова А. М., Євсіков О. О.

від 06.12.2023

за позовом Державного підприємства "Антонов"

до Приватного акціонерного товариства "Всеукраїнський науково-дослідний інститут аналітичного приладобудування"

про стягнення 2 792 332,27 грн,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

Державне підприємство "Антонов" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Всеукраїнський науково-дослідний інститут аналітичного приладобудування" про стягнення авансу у розмірі 2 221 543, 00 грн, пені у розмірі 566 598, 64 грн та 3% річних у розмірі 4 199, 63 грн, нарахованих за прострочення повернення суми авансу.

Позов обґрунтовано тим, що: відповідач порушив зобов`язання за договором на виконання дослідно-конструкторської роботи № 4-18/2 в частині своєчасного виконання робіт, в той час як позивач зі свого бору повністю виконав умови цього договору, перерахував відповідачу 2 221 543 грн попередньої оплати, що підтверджується платіжним дорученням №5955 від 09.08.2018; внаслідок тривалого прострочення виконання відповідачем робіт позивач втратив інтерес до їх виконання; у зв`язку з цим, позивач вимагає повернення сплаченої суми попередньої оплати (яка за його доводами є збитками) та сплати неустойки, 3% річних, нарахованих за прострочення повернення суми авансу.

2. Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій

06.07.2018 між Державним підприємством "Антонов" (замовник) та Приватним акціонерним товариством "Всеукраїнський науково-дослідний інститут аналітичного приладобудування" (виконавець) було укладено договір на виконання дослідно-конструкторської роботи № 4-18/2, за умовами якого виконавець зобов`язався виконати й здати замовнику дослідно-конструкторську роботу (далі - ДKP): "Розробка модернізованих технічних засобів системи пожежного захисту літака Ан-148-100 (Ан-148-201 і Ан-158-100): блока контролю та управління БКУ-СІІЗ та сигналізатора СД", а замовник - прийняти й оплатити таку роботу (пункт 1.1 договору).

Згідно із пунктом 1.2 договору повний перелік робіт, окремі її етапи та терміни виконання вказані у відомості виконання ДКР (додаток № 1 до договору), що є невід`ємним додатком до договору.

Відповідно до положень пункту 3.1 терміни виконання ДКР або її етапів, що визначені відомістю виконання, можуть змінюватися за письмовою згодою сторін з оформленням додаткової угоди.

За пунктом 3.3 договору датою виконання обов`язків виконавця за договором в цілому і за окремими етапами вважається дата затвердження замовником акта про прийняття роботи (етапу).

Здача-приймання виконаних робіт оформляється актом здавання-приймання робіт за етапом відповідно до відомості виконання ДКР (додаток № 1 до договору). Замовник протягом 10 днів з дня отримання акта здавання-приймання робіт зобов`язаний направити виконавцю підписаний акт здавання-приймання виконаних робіт або мотивовану відмову від приймання робіт (пункти 4.1, 4.2 договору).

Відповідно до пункту 5.1 договору вартість робіт за договором, згідно з протоколом узгодження договірної ціни ДКР (додаток № 2 до договору), встановлюється в сумі 4 443 086,00 грн, у тому числі ПДВ - 740 514,33 грн.

Згідно із пунктом 5.3 договору авансування робіт за цим договором здійснюється в розмірі 50 % від вартості робіт. Виплату авансу замовник здійснює протягом 7 банківських днів від дати підписання договору сторонами та отримання замовником рахунку-фактури. Підставою для перерахування авансу є затверджений протокол узгодження договірної ціни ДКР та пред`явлення виконавцнм рахунку-фактури замовнику.

Пунктом 5.5 договору передбачено, що остаточний розрахунок за виконані виконавцем роботи або етап замовник здійснює згідно з протоколом договірної ціни ДКР та на підставі акта про здавання-приймання робіт, за винятком виданого авансу, і за пред`явленим виконавцем рахунком в термін не пізніше як за 10 банківських днів після підписання акта приймання робіт.

У пункті 6.1 договору сторони погодили, що за порушення кінцевого терміну виконання робіт і за порушення термінів виконання етапів відповідач сплачує відповідачу пеню в розмірі 0,1 % вартості невиконаних робіт, по яким допущено прострочення виконання, за кожен день прострочення.

Згідно із умовами розділу 10 договору термін його дії встановлюється з моменту підписання договору і до 31 грудня 2019 року.

Між сторонами було укладено чотири додаткові угоди до договору: від 30 серпня 2019 року № 1, від 24 грудня 2019 року № 2, від 28 грудня 2019 року № 3 та від 13 вересня 2021 року № 4.

Зі змісту вказаних додаткових угод вбачається, що сторонами вносилася зміни щодо предмета договору, вартості робіт, строку дії договору, етапів виконання робіт тощо. Внаслідок внесення цих змін були внесені й зміни у додатки до договору.

Додатковою угодою від 13 вересня 2021 року № 4 до договору сторони дійшли згоди внести зміни до пунктів договору: 1.1, 2.1, 2.2, 5.1, а також до розділу 10 та змінили реквізити відповідача.

Так, згідно із пунктом 1.1 договору (у редакції додаткової угоди від 13 вересня 2021 року № 4) виконавець зобов`язався виконати та здати позивачу дослідно-конструкторську роботу (далі - ДKP): "Розробка модернізованого сигналізатора СД-М", а замовник - прийняти й оплатити цю роботу.

За пунктом 1.4 договору (у редакції додаткової угоди від 13 вересня 2021 року № 4) вартість робіт за договоом згідно з протоколом узгодження договірної ціни ДКР (додаток № 2Б до договору) встановлюється в сумі 3 840 907,00 грн, у т.ч. ПДВ - 640 151,17 грн.

Термін дії договору встановлюється з моменту підписання договору та діє до 31 грудня 2022 року (пункт 1.5 додаткової угоди від 13 вересня 2021 року № 4).

Відповідно до пунктів 2, 3 додаткової угоди від 13 вересня 2021 року № 4 додаток 1А до договору №4-18/2: відомість виконання ДКР, було замінено на додаток 1Б. Додаток 2А до договору №4-18/2: протокол узгодження договірної ціни ДКР, замінено на додаток 2Б.

Згідно із додатком № 1Б до договору сторони погодили поетапне виконання робіт. Закінчення кожного етапу оформлюється актом здачі-приймання робіт. Перший етап: найменування (розробка РКД, у тому числі програм та методик випробувань модернізованих блоку БКУ-СПЗ та сигналізатора СД), термін виконання - вересень 2018 року, вартість етапу - 653 395,00 грн; другий етап поділяється на підетапи: 2.1 (розробка РКД на сигналізатор СД-М), термін виконання - грудень 2021 року, вартість етапу - 372 384,00 грн; 2.2 (виготовлення дослідних зразків сигналізатора СД-М для проведення виконавцем попередніх випробувань), термін виконання - січень 2022 року, вартість етапу - 170 184,00 грн; третій етап поділяється на підетапи: 3.1 (розробка РКД стендів для підтвердження відповідності сигналізатора СД-М стандарту ЕТSО-С1с), термін виконання - лютий 2022 року, вартість етапу - 446 862,00 грн; 3.2 (розробка РКД стендів для підтвердження відповідності сигналізатора СД-М стандарту ЕТSО-С1с), термін виконання - березень 2022 року, вартість етапу - 1 017 522,00 грн; четвертий етап: найменування (проведення попередніх випробувань дослідних зразків сигналізатора СД-М, коригування РКД (при необхідності), присвоєння РКД СД-М літери "О".), термін виконання - квітень 2022 року, вартість етапу - 541 026,00 грн; п`ятий етап: найменування (виготовлення та постачання замовнику дослідних зразків СД-М для проведення льотних випробувань, термін виконання - травень 2022 року, вартість етапу - 639 534,00 грн. По решті етапів терміни виконання встановлені по графіку позивача та без фінансування.

Зі змісту додатку № 1Б та додатку 2Б до договору вбачається, що загальна варіть робіт складає 3 840 907,00 грн (разом із ПДВ).

Судом встановлено, що 7 серпня 2018 року позивач перерахував відповідачу 2 221 543,00 грн передоплати за договором, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією платіжного доручення від вказаної дати № 5955.

Перший етап робіт по договору (розробка РКД, у тому числі програм та методик випробувань модернізованих блоку БКУ-СПЗ та сигналізатора СД) на суму 653 395,00 грн було повністю виконано відповідачем та прийнято позивачем, що підтверджується належним чином оформленим актом здавання-приймання робіт по договору від 16 січня 2019 року № 1, копія якого міститься в матеріалах даної справи. Жодних заперечень щодо об`єму, якості, діючої нормативної документації щодо виконаних робіт цей акт не містить. Також у матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б свідчили про наявність зауважень чи заперечень позивача відносно виконаних відповідачем робіт по вказаному етапу.

20 вересня 2022 року позивач звернувся до відповідача з вимогою від 30 серпня 2022 року № 126/6960-22, у якій просив виконавця повернути 2 221 543,00 грн попередньої оплати та сплатити 438 059,49 грн пені.

Зазначена вимога була залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

3. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.03.2023 у справі № 910/12456/22, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 06.12.2023, позов задоволено частково. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Всеукраїнський науково-дослідний інститут аналітичного приладобудування" на користь Державного підприємства "Антонов" 1 568 148,00 грн та 566 589,56 грн пені. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного господарського суду мотивовані тим, що:

- кошти у розмірі 2 221 543,00 грн, сплачені на виконання умов договору (передоплата), за своєю правовою природою не є збитками у розумінні чинного законодавства України, зокрема, статей 22, 900 Цивільного кодексу України;

- відповідач належним чином виконав, а позивач - прийняв перший етап робіт за договором на суму 653 395,00 грн. Оскільки строк дії договору визначений сторонами до 31.12.2022 і відповідачем не було надано доказів належного виконання робіт по іншим визначеним етапам, а також доказів повернення позивачу залишку попередньої оплати, вимога позивача про повернення перерахованої попередньої оплати підлягає задоволенню в частині невикористаної суми авансу - 1 568 148,00 грн (2 221 543,00 грн - 653 395,00 грн);

- заявлений позивачем до стягнення розмір пені є арифметично вірним, відповідає вимогам чинного законодавства та положенням договору, не перевищує розраховані судом першої інстанції суми. Разом із тим, при додаванні вказаних сум за кожен період позивачем допущено арифметичну помилку. За розрахунком суду першої інстанції, загальний розмір пені складає 566 589,56 грн, а не 566 589,64 грн;

- з урахуванням встановлених обставин справи, обов`язок повернути невикористану попередню оплату виник у відповідача після закінчення дії договору у зв`язку з невиконання покладеного на нього обов`язку з проведення обумовлених робіт. Однак, незважаючи на це, позивач здійснив нарахування 3% річних за період, у який вищезазначений договір продовжував діяти. Крім того, такий розрахунок був здійснений на всю суму авансу, включаючи вартість першого етапу робіт, який був прийнятий позивачем. За таких обставин, відсутні підстави для стягнення нарахованих позивачем 4 199,63 грн 3% річних.

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи касаційної скарги. Доводи інших учасників справи

У касаційній скарзі скаржник просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 16.03.2023 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.12.2023 в частині відмови у задоволенні позовних вимог у загальній сумі 657 594,63 грн (попередня оплата у розмірі 653 395,00 грн + 3% річних у розмірі 4 199, 63 грн), та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Скаржник у якості підстав касаційного оскарження рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції зазначив пункт 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, а саме: відсутні висновки Верховного Суду щодо питання правильного застосування судами положень статей 892, 894, 897, 899 Цивільного кодексу України, статті 331 Господарського кодексу України у випадку одночасної сукупності наступних умов: - в якому сторона зобов`язана виконати договір на виконання дослідно-конструкторських робіт, однак виконує лише частину (етап) такого договору; - в якому замовник у зв`язку із втратою інтересу до виконання зобов`язання саме за договором на виконання дослідно-конструкторських робіт через його неналежне виконання боржником вимагає повернути всю суму авансового платежу за всі етапи проавансованих послуг; - чи має право управнена сторона в даних правовідносинах вимагати повернення частини авансового платежу, який увійшов до суми наданих послуг, що були прийняті замовником за актом здачі-приймання робіт, однак такі послуги не є тим результатом, на який в сукупності з іншими етапами розраховував позивач. Крім того, скаржник у касаційній скарзі посилається на те, що судами неправильно застосовано статтю 625 Цивільного кодексу України.

Приватне акціонерне товариство "Всеукраїнський науково-дослідний інститут аналітичного приладобудування" подало відзив на касаційну скаргу, в якому просить відмовити у задоволенні касаційної скарги. При цьому у відзиві відповідач просить розглянути справу за відсутності його представника.

5. Позиція Верховного Суду

Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 300 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. При цьому, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Оскільки рішення судів попередніх інстанцій оскаржуються лише в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення попередньої оплати у розмірі 653 395,00 грн та 3% річних у розмірі 4 199, 63 грн, Верховний Суд переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та не перевіряє обґрунтованість та законність судових рішень в частині позовних вимог про стягнення пені.

Касаційне провадження у справі відкрито, зокрема відповідно до пункту 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, яка визначає, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Отже, у разі подання касаційної скарги на підставі зазначеного пункту скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму матеріального чи процесуального права суди попередніх інстанцій застосували неправильно, а також обґрунтувати необхідність застосування такої правової норми для вирішення спору, у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права, та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.

Скаржник зазначив, що відсутні висновки Верховного Суду щодо питання правильного застосування судами положень статей 892, 894, 897, 899 Цивільного кодексу України, статті 331 Господарського кодексу України у випадку одночасної сукупності наступних умов: - в якому сторона зобов`язана виконати договір на виконання дослідно-конструкторських робіт, однак виконує лише частину (етап) такого договору; - в якому замовник у зв`язку із втратою інтересу до виконання зобов`язання саме за договором на виконання дослідно-конструкторських робіт через його неналежне виконання боржником вимагає повернути всю суму авансового платежу за всі етапи проавансованих послуг; - чи має право управнена сторона в даних правовідносинах вимагати повернення частини авансового платежу, який увійшов до суми наданих послуг, що були прийняті замовником за актом здачі-приймання робіт, однак такі послуги не є тим результатом, на який в сукупності з іншими етапами розраховував позивач.

Надаючи оцінку аргументам касаційної скарги в цій частині колегія суддів виходить із такого.

За змістом статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України).

Згідно із частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України і відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 Цивільного кодексу України).

Кредитор має право не приймати від боржника виконання його обов`язку частинами, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту (стаття 529 Цивільного кодексу України).

Згідно із статтею 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Після закінчення строку дії договору сторони все ще мають відповідальність за порушення договірних умов, що мали місце впродовж дії договору. Проте, нарахування пені за період після закінчення строку дії договору можливе тільки у разі, якщо зобов`язання не припинено (продовжує існувати, а кредитор вимагає виконання його обов`язку від боржника, який не виконав свої зобов`язання вчасно під час дії договору) й особа не звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства (частина 4 статті 14 Цивільного кодексу України). Наприклад, боржник звільняється від обов`язку виконати зобов`язання в натурі, у разі відмови кредитора від прийняття виконання, яке внаслідок прострочення боржника втратило для кредитора інтерес (стаття 622 Цивільного кодексу України). Такий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 05.10.2023 у справі № 911/2697/22, від 14.02.2023 у справі № 924/471/21.

За договором на створення і передачу науково-технічної продукції одна сторона (виконавець) зобов`язується виконати зумовлені завданням другої сторони (замовника) науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи (далі - НДДКР), а замовник зобов`язується прийняти виконані роботи (продукцію) і оплатити їх. Предметом договору на передачу науково-технічної продукції може бути модифікована науково-технічна продукція. Науково-технічною продукцією є завершені науково-дослідні, проектні, конструкторські, технологічні роботи та послуги, створення дослідних зразків або партій виробів, необхідних для проведення НДДКР згідно з вимогами, погодженими із замовниками, що виконуються чи надаються суб`єктами господарювання (науково-дослідними, конструкторськими, проектно-конструкторськими і технологічними установами, організаціями, а також науково-дослідними і конструкторськими підрозділами підприємств, установ і організацій тощо). Договір може укладатися на виконання усього комплексу робіт від дослідження до впровадження у виробництво науково-технічної продукції, а також на її подальше технічне супроводження (обслуговування) (частини 1-4 статті 331 Господарського кодексу України).

Статтею 892 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт підрядник (виконавець) зобов`язується провести за завданням замовника наукові дослідження, розробити зразок нового виробу та конструкторську документацію на нього, нову технологію тощо, а замовник зобов`язується прийняти виконану роботу та оплатити її. Договір може охоплювати весь цикл проведення наукових досліджень, розроблення та виготовлення зразків або його окремі етапи.

Відповідно до частини 1 статті 894 Цивільного кодексу України виконавець зобов`язаний передати, а замовник прийняти та оплатити повністю завершені науково-дослідні або дослідно-конструкторські та технологічні роботи. Договором можуть бути передбачені прийняття та оплата окремих етапів робіт або інший спосіб оплати.

Частина 1 статті 894 Цивільного кодексу України, яка встановлює можливість прийняття та оплати окремих етапів робіт, має диспозитивний характер. Таким чином, без включення відповідного посилання на таку можливість у договорі сторони виходять із загального порядку виконання зобов`язань, оскільки відповідно до статті 529 Цивільного кодексу України кредитор має право не приймати від боржника виконання його обов`язку частинами, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Статтею 897 Цивільного кодексу України передбачено обов`язки виконавця. Зокрема, виконавець за договором на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт зобов`язаний виконати роботи відповідно до погодженої із замовником програми (техніко-економічних показників) або тематики і передати замовникові результат у строк, встановлений договором (пункт 1 частини 1 статті 897 Цивільного кодексу України).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що умовами договору на виконання дослідно-конструкторської роботи № 4-18/2, укладеного між сторонами, передбачено прийняття та оплату окремих етапів робіт.

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що позивач перерахував відповідачу 2 221 543,00 грн передоплати за договором.

Перший етап робіт по договору (розробка РКД, у тому числі програм та методик випробувань модернізованих блоку БКУ-СПЗ та сигналізатора СД) на суму 653 395,00 грн було повністю виконано відповідачем та прийнято позивачем, що підтверджується належним чином оформленим актом здавання-приймання робіт по договору від 16 січня 2019 року № 1.

Другий - п`ятий етапи робіт за договором відповідачем не виконано.

Крім того, судами встановлено, що строк дії договору, укладеного між сторонами, закінчився 31 грудня 2022 року.

При цьому, позивач, звертаючись із даним позовом, зазначив, що втратив інтерес до виконання відповідачем робіт, які ним не виконані.

Враховуючи наведене, та з огляду на те, що сторони у договорі погодили прийняття та оплату окремих етапів робіт, беручи до уваги те, що строк договору закінчився і позивач втратив інтерес до виконання відповідачем робіт, які ним не виконані, колегія суддів погоджується із висновком судів попередніх інстанцій про те, що у відповідача виник обов`язок з повернення невикористаної частини попередньої оплати, та правомірно стягнули з відповідача на користь позивача 1 568 148,00 грн (2 221 543,00 грн - 653 395,00 грн).

Отже, судами правильно застосовано положення статей 892, 894, 897 Цивільного кодексу України та статті 331 Господарського кодексу України.

Разом з тим, стаття 899 Цивільного кодексу України встановлює спеціальні підстави припинення договірних відносин, не передбачені в загальних правилах Глави 50 Цивільного кодексу України.

Якщо у ході науково-дослідних робіт виявляється неможливість досягнення результату внаслідок обставин, що не залежать від виконавця, замовник зобов`язаний оплатити роботи, проведені до виявлення неможливості отримати передбачені договором результати, але не вище відповідної частини ціни робіт, визначеної договором. Якщо у ході виконання дослідно-конструкторських та технологічних робіт виявляється неможливість досягнення результату внаслідок обставин, що виникли не з вини виконавця, замовник зобов`язаний відшкодувати витрати виконавця (стаття 899 Цивільного кодексу України).

Як вбачається із матеріалів справи, сторони даної справи не посилалися як на підставу для припинення правовідносин на положення статті 899 Цивільного кодексу України. Суди приймаючи оскаржувані рішення також не застосовували положення даної статті. Відтак посилання скаржника на неправильне застосування судами положень статті 899 Цивільного кодексу України є безпідставними.

Таким чином, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена у пункті 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не отримала підтвердження після відкриття касаційного провадження.

Крім того, відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, у боржника виникає обов`язок сплатити кредитору, зокрема, три проценти річних від простроченої суми у разі прострочення виконання грошового зобов`язання.

Суд враховує, що у статті 625 Цивільного кодексу України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань (подібний висновок викладений, зокрема, у пункті 45 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц).

З урахуванням встановлених обставин справи, у відповідача обов`язок повернути попередню оплату виник після закінчення строку дії договору (після 31 грудня 2022 року).

Водночас, судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач нарахував 3% річних за період з 13.10.2022 по 04.11.2022, тобто до виникнення обов`язку у відповідача щодо повернення попередньої оплати. Крім того, такий розрахунок був здійснений на всю суму авансу, включаючи вартість першого етапу робіт, який був прийнятий позивачем.

Отже, оскільки у відповідача у період з 13.10.2022 по 04.11.2022 не було прострочення виконання грошового зобов`язання, судами правильно застосовано положення статті 625 Цивільного кодексу України та обґрунтовано відмовлено у задоволенні позовної вимоги про стягнення 3% річних у розмірі 4 199, 63 грн.

6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно із пунктом 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, вважає, що рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції в частині розгляду позовних вимог про стягнення попередньої оплати та 3% річних ухвалені із додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для їх зміни чи скасування в оскаржуваній частині немає.

7. Розподіл судових витрат

З огляду на те, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, згідно із статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на заявника касаційної скарги.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Державного підприємства "Антонов" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 16.03.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.12.2023 у справі № 910/12456/22 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. М. Губенко

Судді С. В. Бакуліна

І. Д. Кондратова