Рішення

від 12.12.2023 по справі 903/1081/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10 E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

12 грудня 2023 року Справа № 903/1081/23

Господарський суд Волинської області у складі судді Дем`як В.М., розглянувши у приміщенні Господарського суду Волинської області у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи №903/1081/23

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕЛЕМЕРЕЖІ УКРАЇНИ" (43023, місто Луцьк, вулиця Карбишева, будинок 2ж, код ЄДРПОУ 33559741)

до відповідача: Приватного підприємства "Інформаційна студія "Полісся TV" (43025, місто Луцьк, вулиця Словацького, будинок 12, квартира 30, код ЄДРПОУ 21752036)

про стягнення 328 592, 66 грн.

Встановив: Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "ТЕЛЕМЕРЕЖІ УКРАЇНИ" звернувся до суду з позовом до Приватного підприємства "Інформаційна студія "Полісся TV" та просить стягнути 328 592, 66 грн. заборгованості в т.ч. 244 169, 60 грн. заборгованості за телекомунікаційні послуги, 3997, 80 грн. інфляційних втрат, завданих несвоєчасним виконанням зобов`язання, 4784, 87 грн. 3% річних від суми заборгованості, 75 640, 39 грн. пені за договором.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов`язань згідно договору №Т2021/16 від 30.11.2021, в частині своєчасної оплати за надані телекомунікаційні послуги.

Ухвалою суду від 19.10.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Ухвала суду від 19.10.2023 про відкриття провадження у справі, була надіслана електронною поштою на адресу позивача.

Ухвала суду від 19.10.2023 про відкриття провадження у справі, яка була направлена з рекомендованим листом на адресу відповідача - Приватного підприємства "Інформаційна студія "Полісся TV" та була отримана відповідачем 23.10.2023, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення №0600229533832.

У відповідності до п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Згідно з ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

Пунктом 10 частини 2 статті 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» визначено, що в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про юридичну особу, зокрема місцезнаходження юридичної особи.

Отже, суд дійшов висновку, що позивач та відповідач про розгляд справи судом повідомлений належним чином.

Відповідач 30.10.2023 через відділ діловодства суду подав відзив на позовну заяву за вх.№01-75/ 6512/23 від 30.10.2023, в якому підприємство визнає факт наявності заборгованості в розмірі 244 169,60 грн. за договором №Т2021/16 від 30.11.2021 та просить суд зменшити розмір нарахованих позивачем штрафних санкцій.

09.11.2023 від Приватного підприємства "Інформаційна студія "Полісся TV" надійшов лист від 30.10.2023 за вх.№01-75/6838/23, в якому підприємство повідомляє, що рішенням власника від 06.10.2023 було вирішено припинити юридичну особу - ПП "Інформаційна студія "Полісся TV" (код ЄДРПОУ 21752036, м. Луцьк, вул. Словацького, 12/30) шляхом її ліквідації за рішенням власника.

Враховуючи, що норми ст. 74 ГПК України щодо обов`язку суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, відсутність відзиву з відповідними вказівками на незгоду відповідача з будь-якою із обставин справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, що позбавляє відповідача відповідно до ч. 4 ст. 165 ГПК України заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи, суд вважає, що в межах наданих повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе розгляд справи проводити за наявними в ній матеріалами.

Згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В силу вимог ч. ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється залежності від обставин справи та з розгляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).

Частиною 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення (частина 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, встановив:

30 листопада 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Телемережі України" (Виконавець) та Приватним підприємством "Інформаційна студія "Полісся TV" (Замовник) укладено договір №Г2021/16 про надання послуг з обслуговування технічних засобів мовлення, за умовами якого

Відповідно до п.п. 2.1-2.3. договору від 30.11.2021 №Г2021/16 предметом цього договору є надання виконавцем послуг з технічного обслуговування мереж ефірного телевізійного мовлення замовника.

Телекомунікаційні послуги комплекс технічного обслуговування технічних засобів мовлення, що належать Замовнику та встановлені на об`єктах Виконавця, далі - «ТЗМ Замовника», точне місцезнаходження яких передбачено дозволом на експлуатацію РЕЗ мовлення, - далі «Послуги», в процесі здійснення Замовником Мовлення у відповідності з ліцензіями на мовлення Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення.

Виконавець за даним договором не здійснює мовлення та розповсюдження телевізійних програм, а лише надає послуги з технічного обслуговування технічних засобів мовлення, що належать замовнику.

Додатком №1 від 30.11.2021 до договору від 30.11.2021 №Г2021/16 сторони погодили, що телекомунікаційні послуги, що є предметом договору передбачають технічне обслуговування технічних засобів мовлення, що належать замовнику та встановлені на об`єктах виконавця - технічне обслуговування передавача TXUP100 в м. Нововолинськ та передавача TXUP 100 в м. Ковель, в процесі здійснення замовником мовлення у відповідності з ліцензіями на мовлення Національної ради України з питань телебачення та радіомовлення

Згідно п. 4.1. договору ціна послуг з експлуатації та обслуговування ТЗМ Замовника, за годину Мовлення Замовника визначається у Протоколі узгодження договірної ціни, який є Додатком №1 до договору та його невід`ємною частиною.

Додатком №1 від 30.11.2021 до договору від 30.11.2021 №Г2021/16 сторони погодили, що вартість однієї години послуг з обслуговування технічних засобів мовлення замовника, що надаються виконавцем з 01 січня 2022 року становить 40,44 грн. Вартість послуг за один календарний місяць розраховується на підставі визначеної в цьому додатку договірної ціни за фактично відпрацьований час. Вартість послуг за один календарний місяць вказується сторонами в Акті виконаних робіт у відповідності з умовами договору.

Сторони узгодили щомісячно, не пізніше 15-го числа місяця, наступного за місяцем в якому були надані послуги підписувати Акт про надані послуги, в якому визначається кількість годин фактичної трансляції телевізійних програм замовника та вартість фактично наданих послуг у відповідному місяці. Підписаний сторонами Акт про надані послуги є підставою для виставлення рахунку (п. 4.3 договору).

Замовник зобов`язаний підписати Акт про надані послуги протягом 3-х календарних днів з моменту надходження такого акту від виконавця або в цей же термін надати виконавцю мотивовану відмову від підписання Акту та протягом 5 календарних днів з моменту отримання Акту повернути один підписаний екземпляр виконавцю. У випадку не підписання Акту та за відсутності мотивованої відмови від такого підписання у вищевказаний строк - послуги вважаються такими, що надані належним чином та в повному обсязі (п. 4.4 договору).

Замовник сплачує ціну фактично наданих послуг на розрахунковий рахунок виконавця щомісячно не пізніше 20 числа місяця наступного за місяцем, в якому надавалися послуги шляхом перерахування ціни фактично наданих послуг у попередньому місяці, вказаної в Акті (п. 4.5 договору).

Відповідно до пунктів 6.1., 6.2. договору від 30.11.2021 №Г2021/16 договір набуває чинності з 1 січня 2022 року та діє до 31 грудня 2022 року, але в будь-якому випадку до моменту повного та належного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором. Дія договору автоматично продовжується кожний раз на 1 рік за умови відсутності письмового повідомлення однієї із Сторін за 1 місяць до закінчення терміну дії договору.

Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

В силу положень статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з положеннями статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Укладений між сторонами Договір, який є підставою позову, за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

За умовами статті 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов`язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов`язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містить частина 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Стаття 610 Цивільного кодексу України передбачає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).

Під виконанням зобов`язання розуміється вчинення боржником та кредитором взаємних дій, спрямованих на виконання прав та обов`язків, що є змістом зобов`язання.

Невиконання зобов`язання має місце тоді, коли сторони взагалі не вчиняють дій, які складають зміст зобов`язання, а неналежним виконанням є виконання зобов`язання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

На виконання умов договору від 30.11.2021 №Г2021/16 в період з 01 серпня 2022 року по 20 червня 2023 року позивачем було наданні послуги відповідачу на загальну суму 261 242,40 грн., що підтверджується актами надання послуг, які підписанні уповноваженими представниками сторін та скріпленні їх печатками (а.с. 11-21).

Суд встановив, що сума заборгованості 244 169, 60 грн. включає в себе загальну вартість наданих послуг 261 242,40 грн. за мінусом проведених відповідачем розрахунків на суму 17 072,80 грн. (докази оплати платіжне доручення №860 від 18.11.2022).

З метою досудового врегулювання господарського спору щодо неналежного виконання ПП "Інформаційна студія "Полісся TV" своїх зобов`язань за договорами, позивачем 12.07.2023 на адресу відповідача було направлено претензію за №107 від 12.07.2023 з вимогою проведення боржником належних розрахунків по оплаті наданих послуг та погашення існуючої заборгованості в сумі 244 169, 60 грн. Зазначену вимогу було отримано директором ПП "Інформаційна студія "Полісся TV", проте залишено без відповіді та належного реагування.

Враховуючи те, що загальна сума основного боргу відповідача за договорами, яка складає 244 169, 60 грн., підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, і відповідач на момент прийняття рішення не надав документи, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог позивача до відповідача про стягнення вказаної суми основного боргу, у зв`язку з чим даний позов у цій частині підлягає задоволенню.

Згідно із ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (п. 1 ст. 549 ЦК України). Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.

У відповідності до ст.ст. 230, 231 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пунктом 5.2. договору визначено, що у випадку несвоєчасного виконання Замовником зобов`язань щодо оплати фактично наданих у відповідному місяці Послуг відповідно до п. 4.5. договору, Замовник сплачує Виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожний календарний день прострочення до моменту здійснення повного розрахунку.

Враховуючи викладені положення договору та наявний факт прострочення відповідачем строків виконання своїх зобов`язань за договором, позивачем при зверненні до суду з позовом про стягнення суми основної заборгованості було включено до ціни позову вимоги щодо стягнення з боржника 75 640,39 грн. пені, нарахованої за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань за період з 21.09.2022 по 16.10.2023 по кожному акту окремо.

Розглянувши позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 75 640,39 грн. пені, перевіривши методику нарахування пені, суд встановив, що пеня нарахована позивачем за період з 21.09.2022 по 16.10.2023 є підставна та підлягає до задоволення в сумі 75 640,39 грн.

У відповідності до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд відзначає, що передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Згідно з представленими господарському суду розрахунками, позивачем відповідно до ст. 625 ЦК України було нараховано відповідачу 3 997,80 грн. суми інфляційних за період прострочки платежів з 01.10.2022 по 30.09.2023 та 4784, 87 грн. 3% річних за період з 21.09.2022 по 16.10.2023

Розглянувши позовні вимоги в частині стягнення сум інфляційних та процентів річних, перевіривши методику та періоди їх нарахування, суд вважає, що останні підставні, відповідають фактичним обставинам справи, є арифметично вірними, а відтак підлягають до задоволення у визначених позивачем розмірах.

Щодо клопотання Приватного підприємства "Інформаційна студія "Полісся TV" про зменшення розміру нарахованих позивачем штрафних санкцій суд зазначає наступне.

Згідно з положеннями ст. 233 ГК України, у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; при цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Відповідно ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Наведені норми визначають можливість зменшення судом розміру штрафних санкцій у двох випадках:

- коли належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками (ч. 1 ст. 233 ГК України та ч. 3 ст. 551 ЦК України);

- якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин (ч. 2 ст. 233 ГК України).

Кожен з таких випадків передбачає врахування різних аспектів: якщо в першому випадку суд має зважати на ступінь виконання зобов`язань боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу, то в другому - законодавство передбачає необхідність врахування інтересів боржника. Саме таку правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 15.02.2018р. у справі №467/1346/15-ц.

Зі змісту ст. 233 ГК України вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Вирішення питання про зменшення неустойки (штрафу, пені) та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, залежить від розсуду суду.

Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України №7-рп/2013 від 11.07.2013 вбачається, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, дане питання вирішується господарським судом згідно з ст. 86 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Положеннями ст. 233 ГК України та ст. 551 ЦК України визначено право суду, а не обов`язок, зменшувати штрафні санкції.

Також при вирішенні питання про можливість зменшення штрафних санкцій суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто, врахувати інтереси обох сторін.

Приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов`язань, при цьому вона має обов`язковий для учасників правовідносин характер.

Посилання відповідача на складне фінансове становище, не підтверджене належними та допустимими доказами в розмінні ст.ст. 74-76 ГПК України та не може бути безумовною підставою для зменшення розміру штрафних санкцій.

Обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення сум штрафних санкцій, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання. Відповідачем не надано доказів вжиття заходів, направлених на погашення заборгованості перед позивачем або її відстрочення, розстрочення, а також інших заходів щодо запобігання виникненню збитків.

Отже, враховуючи збалансованість інтересів сторін, ступінь виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором (непогашення відповідачем основної суми боргу), суд дійшов висновку, що клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій не підлягає задоволенню.

Згідно ч.1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до положень статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Також, згідно з нормами статті 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Правилами статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з положеннями статті 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 13, 73, 74, 75, 76-80, 123, 126, 129, 232, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

вирішив:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Інформаційна студія "Полісся TV" (43025, місто Луцьк, вулиця Словацького, будинок 12, квартира 30, код ЄДРПОУ 21752036) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕЛЕМЕРЕЖІ УКРАЇНИ" (43023, місто Луцьк, вулиця Карбишева, будинок 2ж, код ЄДРПОУ 33559741) 328 592, 66 грн. заборгованості в т.ч. 244 169, 60 грн. основного боргу, 75 640, 39 грн. пені, 3997, 80 грн. інфляційних втрат, 4784, 87 грн. 3% річних та 4 928,90 грн. витрат, пов`язаних з оплатою судового збору.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення до Північно-західного апеляційного господарського суду.

Суддя В. М. Дем`як