Постанова

від 12.12.2023 по справі 380/7183/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2023 рокуЛьвівСправа № 380/7183/22 пров. № А/857/11732/23

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Гудима Л.Я.,

суддів: Затолочного В.С., Качмара В.Я.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 Національної Гвардії України на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26 травня 2023 року, головуючий суддя Качур Р.П., ухвалене у м. Львові, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної Гвардії України, Іміджево-видавничого центру Національної Гвардії України про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,-

В С Т А Н О В И В:

В травні 2022 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ВЧ НОМЕР_1 НГ України, Іміджево-видавничого центру НГ України, в якому просив стягнути з ВЧ НОМЕР_1 НГ України на користь позивача 68 479,95 грн. середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні; стягнути з Іміджево-видавничого центру НГ України на користь позивача 42 677,04 грн. середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні.

В обґрунтування своїх позовних вимог посилався на те, що відповідачами несвоєчасно виплачено позивачу індексацію грошового забезпечення та компенсації за невикористані дні додаткової відпустки та компенсації за неотримане речове майно. Вказав, що повний розрахунок із позивачем проведено відповідачем-1 ВЧ НОМЕР_1 НГ України, а Іміджево-видавничого центру НГ України - 02.02.2022 року, а не у день звільнення з військової служби. З огляду на вказане позивач вважав, що має право на стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до приписів ст.ст. 116, 117 Кодексу законів про працю України, відтак звернувся до суду із цим позовом.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 26 травня 2023 року адміністративний позов задоволено частково; стягнуто з військової частини НОМЕР_1 Національної Гвардії України на користь ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні (невиплату індексації грошового забезпечення) за період із 18.10.2017 року по 28.01.2022 року у розмірі 61 012 (шістдесят одна тисяча дванадцять) грн.. 80 коп.; стягнуто з Іміджево-Видавничого центру Національної Гвардії України на користь ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні (невиплату індексації грошового забезпечення) за період із 07.03.2019 року по 02.02.2022 року у розмірі 16916 (шістнадцять тисяч дев`ятсот шістнадцять) грн. 78 коп.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, ВЧ НОМЕР_1 НГ України оскаржила його в апеляційному порядку, яка, покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Свою апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що стягнення середнього грошового забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні в розумінні ч. 1 ст. 117 КЗпП України є безпідставним. При цьому зазначає, що ст. 117 КЗпП України не розповсюджується на спірні правовідносини, що виникають в порядку виконання судового рішення про присудження виплати середньої виплати, оскільки пріоритетними є норми спеціального законодавства. Крім цього посилається на те, що позивачем пропущено строк звернення до суду із даним позовом.

На підставі пункту 1 частини 1 статті 311 КАС України розгляд справи проводиться в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що подана апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 та Іміджево-видавничому центрі Національної гвардії України.

Згідно з витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №275 від 17.10.2017 року майора ОСОБА_1 , командира окремої роти з охорони дипломатичних представництв і консульських установ іноземних держав, переміщеного наказом командувача Національної гвардії України № 122 о/с від 08.09.2017 року для подальшого проходження військової служби на посаду старшого офіцера Західного відділення комплектування Іміджево-видавничого центру Національної гвардії України, виключено із списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення з 17.10.2017 року.

Відповідно до витягу з наказу начальника Іміджево-видавничого центру Національної гвардії України № 44 від 06.03.2019 року майора ОСОБА_1 , старшого офіцера Західного відділення комплектування відділу комплектування. Звільненого з військової служби у запас Збройних сил України відповідно до статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» за підпунктом «б» (за станом здоров`я) пункту 2 частини 5 наказом командувача Національної гвардії України №24 о/с від 21.02.2019 року, виключено із списків особового складу Іміджево-видавничого центру Національної гвардії України та фінансового забезпечення з 06.03.2019 року.

Станом на момент звільнення із позивачем не проведено розрахунків щодо виплати індексації грошового забезпечення.

На виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18 березня 2021 року у справі № 380/8967/20 Військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України було нараховано та виплачено позивачу індексацію грошового забезпечення в сумі 59,45 грн та Іміджево-видавничим центром Національної Гвардії України 1764,87 грн.

Вказані обставини встановлено рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 29.11.2021 у справі № 380/18646/21, яке набрало законної сили 30.12.2021 року.

Відтак відповідно до ч. 4 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) такі обставини доказуванню не підлягають.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 29.11.2021 року у справі №380/18646/21 визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 Західного оперативно - територіального об`єднання Національної гвардії України щодо нарахування ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 по 17 жовтня 2017 року з урахуванням базових місяців січень 2016 року, червень 2016 року; грудень 2016 року;серпень 2017 року; зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 Західного оперативно - територіального об`єднання Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 17 жовтня 2017 року з урахуванням базового місяця січень 2008 рік із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року № 44; визнано протиправними дії Іміджево-Видавничого центру Національної гвардії України щодо нарахування ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 18 жовтня 2017 року по 28 лютого 2018 року з урахуванням базового місяця січень 2016 року; зобов`язано Іміджево-Видавничий центр Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 18 жовтня 2017 року по 28 лютого 2018 року з урахуванням базового місяця січень 2008 рік із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року № 44.

Виплату індексації грошового забезпечення Відповідачем-1 у сумі 61 987,64 грн. здійснено 28.01.2022 року на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 29.11.2021 року у справі №380/18646/21, що підтверджується випискою по картковому рахунку позивача від 05.02.2022 року № NM2JA9V27BA1FCNG.

Виплату індексації грошового забезпечення відповідачем-2 у сумі 16417,98 грн. здійснено 02.02.2022 року на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 29.11.2021 року у справі № 380/18646/21, що підтверджується випискою по картковому рахунку позивача від 05.02.2022 року №2503MU2R1CF045SL.

Задовольняючи частково адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що з врахуванням принципу справедливості та співмірності, середній заробіток за час затримки розрахунку має бути нарахований та виплачений позивачу з урахуванням істотності частки недоплаченої суми порівняно із середнім заробітком працівника.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи з огляду на наступне.

Відповідно достатті 19 Конституції Україниправовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцієюта законами України.

Статтею 23 Загальної Декларації з прав людини встановлено, що кожна людина має право на працю,на вільний вибір роботи, на справедливі і сприятливі умови праці та на захист від безробіття.

Кожна людина,без будь-якої дискримінації,має право на рівну оплату за рівну працю. Кожний працюючий має право на справедливу і задовільну винагороду, яка забезпечує гідне людини існування, її самої та її сім`ї,і яка в разі необхідності доповнюється іншими засобами соціального забезпечення.

Відповідно достатті 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободкористування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою.

Статтею 116 КЗпПУвстановлено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідно дост. 117 Кодексу законів про працю України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені встатті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Наведені вище норми спрямовані на забезпечення належних фінансових умов для звільнених працівників, оскільки гарантують отримання ними, відповідно до законодавства, всіх виплат в день звільнення та, водночас, стимулюють роботодавців не порушувати свої зобов`язання в частині проведення повного розрахунку із працівником.

Враховуючи те, що спеціальним законодавством, яке регулює оплату праці посадових осіб не встановлено дату проведення остаточного розрахунку зі звільненими працівниками та відповідальність роботодавця за невиплату або несвоєчасну виплату працівнику всіх належних сум, з метою забезпечення рівності прав та принципу недискримінації у трудових відносинах, колегія суддів дійшла висновку про можливість застосування норм статті 116та 117 КЗпПУ як таких, що є загальними та поширюються на правовідносини, які складаються під час звільнення зі служби військовослужбовців.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у своїй постанові від 08.02.2018 року у справі №805/977/16-а у подібних правовідносинах.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду попередньої інстанції про те, що до даних відносин також слід застосовувати норми статей116та117 КЗпП України.

Встановлений статтею 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв оцінки пропорційності щодо врахування справедливого та розумного балансу між інтересами працівника і роботодавця.

За висновками Великої Палати Верховного Суду, які викладені в постанові від 26.06.2019 року у справі № 761/9584/15-ц, зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до ст.117 КЗпП України, необхідно враховувати:

розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором;

період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;

ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника;

інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення та, зокрема, визначених критеріїв, суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково.

При вирішенні цього питання колегія суддів враховує такі обставини, як розмір недоплаченої суми, істотність цієї частки порівняно із середнім заробітком працівника, обставини за яких було встановлено наявність заборгованості, дії відповідача щодо її виплати.

Вказаний підхід застосований Верховним Судом під час вирішення справи №806/2473/18 і наведений в постанові від 30.10.2019 року та в силу приписів частини 5 статті 242 КАС України та частини 6 статті 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів враховується апеляційним судом під час вирішення наведеного спору.

Оцінюючи в сукупності вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що на користь позивача підлягає стягненню з відповідача середнє грошове забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні у розмірі з урахуванням істотності частки недоплаченої суми порівняно із середнім заробітком працівника, через що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, відтак висновки суду попередньої інстанції відповідають нормам матеріального та процесуального права, та є вірними.

Щодо строків звернення до суду із даним позовом,то колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 26.05.2023 року у даній справі досліджувалось питання пропуску строку звернення до суду, однак апелянтом не на вказану ухвалу не подано заперечень, відтак оцінку вказаній ухвалі суд апеляційної інстанції не надає.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В частині решти доводів апеляційної скарги колегія суддів враховує, що, оцінюючи наведені сторонами доводи, апеляційний суд виходить з того, що всі конкретні, доречні та важливі доводи, наведені сторонами, були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм було надано належну правову оцінку.

Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

Інші зазначені в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді.

Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції не встановив неправильного застосування норм матеріального права, порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення і погоджується з висновками суду першої інстанції у справі.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування рішення колегія суддів не знаходить і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 Національної Гвардії України залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26 травня 2023 року у справі №380/7183/22 без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Л. Я. Гудим судді В. С. Затолочний В. Я. Качмар