Рішення

від 23.11.2023 по справі 917/643/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21

E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.11.2023 Справа № 917/643/23

За позовною заявою ОСОБА_1 в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю" Продовольча компанія "Від щирого серця", пр-кт Миру, 10, м. Полтава, Полтавська область, 36022

до ОСОБА_2 , АДРЕСА_1

про стягнення збитків.

Суддя Погрібна С.В.

Секретар судового засідання Сорока Є.С.

Представники сторін згідно протоколу судового засідання.

Суть справи. До Господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява Кривошеєва Михайла Михайловича в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю" Продовольча компанія "Від щирого серця" про стягнення з ОСОБА_2 збитків в розмірі 2 155 716,39 грн.

Позовна заява обґрунтована завданням збитків відповідачем під час перебування його на посаді директора Товариства з обмеженою відповідальністю" Продовольча компанія "Від щирого серця", у сумі заявленій до стягнення.

Ухвалою суду від 16.05.2023 прийнято позовну заяву до розгляду і відкрито провадження у справі у порядку загального позовного провадження; призначено підготовче засідання у справі на 14.06.2023, 11:00

07.06.2023 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 7188), який долучений судом до матеріалів справи.

В судовому засіданні 14.06.2023 оголошено перерву до 13.07.2023.

30.06.2023 відповідачем повторно подано відзив на позовну заяву (вх. № 7588), який долучений судом до матеріалів справи.

В судовому засіданні 13.07.2023 оголошено перерву до 25.07.2023.

24.07.2023 позивачем подано відповідь на відзив (вх. № 9106), яка долучена судом до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 25.07.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 12.10.2023, 11:00.

03.10.2023 через систему "Електронний суд" від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив (вх. №12546, вх. №12568 від 04.10.2023), які долучені судом до матеріалів справи.

Від представника відповідача адвоката Кожевнікова С.О. надійшла заява про відкладення розгляду справи у зв`язку з сімейними обставинами (вх. №1295 від 11.10.2023).

Ухвалою суду від 12.10.2023 відкладено судове засідання на 23.11.2023, 11:30.

В судовому засіданні 23.11.2023 представником позивача викладено зміст позовних вимог, представником відповідача зміст заперечень.

Судом були з`ясовані обставини справи та досліджено наявні в матеріалах справи докази.

Представникам надано заключне слово, які підтримали свою позицію викладену письмово та озвучену в судовому засіданні.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Встановивши всі обставини справи та дослідивши надані документальні докази, суд встановив, що згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань Товариство з обмеженою відповідальністю" Продовольча компанія "Від щирого серця" зареєстроване за номером 15881020000017081.

Основним видом економічної діяльності юридичної особи за КВЕД є 01.11 вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур.

Протоколом №1 загальних зборів засновників Товариство з обмеженою відповідальністю" Продовольча компанія "Від щирого серця" (код ЄДРПОУ 42062703) від 08.04.2021, звільнено директора ОСОБА_3 з посади директора Товариство з обмеженою відповідальністю" Продовольча компанія "Від щирого серця" з 12.04.2021 та призначено директором Товариства ОСОБА_2 з 13.04.2021. Затверджено Статут в новій редакції. Цим же протоколом уповноважено директора Товариства Рибака В.І. на здійснення необхідних дій на проведення державної реєстрації змін до відомостей про Товариство, які містяться в ЄДР, в органах державної реєстрації (а.с. 9).

Згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань Товариство з обмеженою відповідальністю" Продовольча компанія "Від щирого серця" - керівник Рибак Володимир Іванович.

Учасниками товариства є:

- громадянин України ОСОБА_4 в загальному розмірі 20 % Статутного капіталу Товариства, що становить 20 000 (двадцять тисяч) гривень 00 копійок;

- громадянин України ОСОБА_2 в загальному розмірі 15 % Статутного капіталу Товариства, що становить 15 000 (п`ятнадцять тисяч) гривень 00 копійок ;

- громадянка України ОСОБА_5 в загальному розмірі 50 % Статутного капіталу Товариства, що становить 50 000 (п`ятдесят тисяч) гривень 00 копійок.

Позовна заява обґрунтована завданням збитків відповідачем під час перебування його на посаді директора Товариства з обмеженою відповідальністю" Продовольча компанія "Від щирого серця", у сумі 2 155 716,39 грн.

В підтвердження вказаного позивач посилається на Довідку складену ФО-П Дзюба С.В. на підставі перевірки фінансової звітності Товариства за період з 01.01.2021 по 12.03.2023, якою встановлено наступне:

-Товариством документально не підтверджено списання з обліку пшениці озимої в кількості 15 тон на суму 135001,00 грн., чим не дотримано вимог Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318, вимоги п. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХІУ (зі змінами). Таким чином, внаслідок безпідставного списання з обліку Товариства пшениці озимої в кількості 15 тон в 2021 році на підставі ст. 22 Цивільного кодексу України, ст. 224 та ст. 225 Господарського кодексу України Товариству завдано матеріальної шкоди (збитків) на суму 135001,00 грн.;

-Товариством документально не підтверджено списання з обліку посівного матеріалу, добрив та пестицидів на суму 1414951,19 грн, чим не дотримано вимог Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318, вимоги п. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХІУ (зі змінами). Таким чином, внаслідок безпідставного списання з обліку Товариства посівного матеріалу, добрив та пестицидів в 2022 році на підставі ст. 22 Цивільного Кодексу України, ст. 224 та ст. 225 Господарського кодексу України Товариству завдано матеріальної шкоди (збитків) на суму 1414951,19 грн;

-Товариством документально не підтверджено списання з обліку паливно-мастильних матеріалів на суму 367705,44 грн, чим не дотримано вимог Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 3 1 8, вимоги п. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-Х1У (зі змінами). Таким чином, внаслідок безпідставного списання з обліку Товариства паливно-мастильних матеріалів в 2022 році на підставі ст. 22 Цивільного кодексу України, ст. 224 та сг. 225 Господарського кодексу України Товариству завдано матеріальної шкоди (збитків) на суму 367705,44 грн;

-Товариством списано на витрати паливно-мастильні матеріали без належного оформлення первинних документів на суму 1 12594,73 грн., чим недотримано вимог Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318, вимоги п. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-Х1У (зі змінами). Таким чином, внаслідок безпідставного списання з обліку Товариства паливно-мастильних матеріалів в 2021-2022 роках на підставі ст. 22 Цивільного кодексу України, ст. 224 та ст. 225 Господарського кодексу України Товариству завдано матеріальної шкоди (збитків) на суму 112594,73 грн;

-директором підприємства не дотримано вимоги пунктів 4, 5 ,11 ,12 розділу II, пунктів 23, 32 розділу III, пункту 38, 39 розділу IV Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України 29.12.2017 № 148 та пунктів 2, 3 статті 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»;

-директором Товариства не забезпечено проведення річної інвентаризації активів та зобов`язань чим порушено вимоги пункту 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та пункту 4, 7 Розділу 1 Положення про інвентаризацію активів та зобов`язань, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 02.09.2014 № 879;

-товариством здійснено списання на витрати коштів в сумі 125464,03 грн без підтвердних документів. Враховуючи зазначене, Товариством списано на витрати кошти з карткового рахунку Товариства без належного оформлення первинних документів на суму 125464,03 грн, чим не дотримано вимог Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318, вимоги п. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-ХІУ (зі змінами).

Позивач в обгрунтуванні позовних вимог посилається на те, що Директор Товариства з обмеженою відповідальністю "Продовольча компанія "Від щирого серця", а саме ОСОБА_2 , як особа, якій належить право першого підпису яка відповідальна за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, не забезпечив документальне підтвердження списання з обліку пшениці озимої в кількості 15 тон на суму 135001,00 грн., списання з обліку посівного матеріалу, добрив та пестицидів на суму 1414951,19 грн., списання з обліку паливно-мастильних матеріалів на суму 367705,44 грн., допустив неправомірне списання на витрати паливно-мастильні матеріали без належного оформлення первинних документів на суму 112594,73 грн, списання на витрати коштів в сумі 125464,03 грн без підтвердних документів на загальну суму 2155716,39 грн.

Свідоме незабезпечення контролю за організацію бухгалтерського обліку директора свідчить про його неналежне виконання статутних обов`язків, відсутність належної обачливості при розпорядженні майном (грошовими коштами) товариства.

Вказані обставини стали приводом для звернення позивача до суду з цим позовом.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує, вказує наступне:

ОСОБА_2 , з 13.04.2021 по 06.04.2023 був на посаді директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Продовольча компанія "Від щирого серця".

У вказаний період в обробітку Товариства перебувало 107 га землі, з них 57 га згідно договорів оренди укладених з фізичними особами, оригінали вказаних договорів перебувають у Товариства з обмеженою відповідальністю "Продовольча компанія "Від щирого серця" та фізичних осіб, 50 га землі - за договором про спільне виробництво укладений з ФГ Віра-1, оригінал якого перебуває у Товариства з обмеженою відповідальністю "Продовольча компанія "Від щирого серця" та ФГ Віра-1.

В підтвердження факту укладання договору з ФГ Віра-1 свідчать видаткові касові ордери, згідно яких директору вказаного фермерського господарства, Бруевичу В.М. проведено оплату за користування земельною ділянкою. Відповідачем, як директором Товариства вживалися всі дії спрямовані на проведення посівних робіт, внесення добрив та пестицидів у 2021 2022 роках.

Враховуючи відсутність у Товариства основних засобів: тракторів, сівалок, комбайнів тощо вказані роботи надавалися із залученням підрядних організацій, зокрема, СФГ Щурова В.С., що підтверджується відповідними актами здачі прийняття робіт (надання послуг). Оригінали вказаних документів знаходяться у Товариства та СФГ Щурова В.С.

Посівні роботи, послуги по внесенню добрив та пестицидів надавалися підрядними організаціями з використанням посівного матеріалу, пестицидів та добрив наданих замовником. Списання посівного матеріалу підтверджуються Актами витрат насіння і садивного матеріалу №1 від 26.10.2021, №2 від 13.05.2022 та №3 від 25.05.2022. Факт внесення добрив підтверджується актом використання мінеральних, органічних і бактеріальних добрив та засобів хімічного захисту рослин за 12.06.2022, 23.03.2022, 11.06.2022, 24.06.2022, 25.06.2022.

Послуги по обробітку земель, проведенню посівних робіт, внесенню добрив та пестицидів надавались підрядниками з використанням паливно-мастильних матеріалів Товариства. Оригінали вище вказаних актів знаходяться у Товариства.

Юридична адреса Товариства вказана м. Полтава у той час, як фактичне місце розташування земель, що ним обробляються Лохвицький район Полтавської області.

Відповідач у відзиві пояснює, що документи на підтвердження списання паливно-мастильних матеріалів, посівного матеріалу, пестицидів та добрив були передані мною до бухгалтерії Товариства розташованої в м. Полтава, причини їх ненадання бухгалтером та новим директором Товариства Ященком В.М. ФО-Пю Дзюбі С.В. для проведення перевірки фінансової звітності Товариства, мені не відомі.

Судом досліджено всі докази наявні в матеріалах справи.

При прийнятті рішення судом враховано наступне.

Відповідно до частин першої, другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України власник (учасник, акціонер) Власник (власники), учасник (учасники), акціонер (акціонери) юридичної особи, якому (яким) сукупно належить 5 і більше відсотків статутного капіталу товариства (голосуючих акцій) або частка у власності юридичної особи якого (яких) сукупно становить 5 і більше відсотків, може (можуть) подати в інтересах такої юридичної особи позов про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі її посадовою особою. У разі відкриття провадження за таким позовом зазначена юридична особа набуває статусу позивача, але не вправі здійснювати свої процесуальні права та обов`язки без згоди власника (власників), учасника (учасників), акціонера (акціонерів), який (які) подав (подали) позов. Посадова особа, до якої пред`явлений позов, не вправі представляти юридичну особу та призначати іншу особу для представництва юридичної особи в даній справі.

Згідно із частиною другою статті 89 Господарського кодексу України посадові особи відповідають за збитки, завдані ними господарському товариству. Відшкодування збитків, завданих посадовою особою господарському товариству її діями (бездіяльністю), здійснюється у разі, якщо такі збитки були завдані: діями, вчиненими посадовою особою з перевищенням або зловживанням службовими повноваженнями; діями посадової особи, вчиненими з порушенням порядку їх попереднього погодження або іншої процедури прийняття рішень щодо вчинення подібних дій, встановленої установчими документами товариства; діями посадової особи, вчиненими з дотриманням порядку їх попереднього погодження або іншої процедури прийняття рішень щодо вчинення відповідних дій, встановленої товариством, але для отримання такого погодження та/або дотримання процедури прийняття рішень посадова особа товариства подала недостовірну інформацію; бездіяльністю посадової особи у випадку, коли вона була зобов`язана вчинити певні дії відповідно до покладених на неї обов`язків; іншими винними діями посадової особи.

Верховний Суд у Постанові від 04.12.2018 у справі № 910/21493/17 зробив висновок, що згідно з вимогами статті 92 Цивільного кодексу України особи, які виступають від імені юридичної особи, зобов`язані діяти не лише в межах своїх повноважень, але й добросовісно і розумно. З огляду на положення наведеної правової норми та довірчий характер відносин між господарським товариством та його посадовою особою (зокрема, директором чи генеральним директором) протиправна поведінка посадової особи може виражатись не лише в невиконанні нею обов`язків, прямо встановлених установчими документами товариства, чи перевищенні повноважень при вчиненні певних дій від імені товариства, а й у неналежному та недобросовісному виконанні таких дій без дотримання меж нормального господарського ризику, з особистою заінтересованістю чи при зловживанні своїм розсудом, прийнятті очевидно необачних чи марнотратних рішень. Аналогічні висновки зроблені і в постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.10.2019 у справі №911/2129/17.

Наведене відповідає міжнародним Принципам корпоративного управління Організації економічного співробітництва та розвитку, які закріплюють такі основні фідуціарні обов`язки директорів підприємства, як обов`язок дбайливого ставлення (діяти добросовісно на користь розвитку підприємства, приділяючи достатньо часу, зусиль і професійних навичок управлінню ним) та обов`язок лояльності (уникати конфлікту інтересів і діяти під час ухвалення рішень щодо діяльності підприємства лише в інтересах останнього).

Головною метою фідуціарних обов`язків є необхідність забезпечення економічного розвитку підприємства, а відповідно недотримання таких базових обов`язків може призвести до завдання збитків підприємству і зобов`язання їх відшкодувати.

Таким чином, при застосуванні статті 92 Цивільного кодексу України потрібно оцінювати не лише формальну сторону питання - дотримання посадовою особою всіх положень законодавства, статуту, рішень загальних зборів учасників/акціонерів тощо. Адже навіть коли посадова особа формально виконала всі вимоги законодавства та установчих документів товариства, її дії (бездіяльність) можуть не бути добросовісними, розумними та вчиненими в інтересах товариства.

Згідно зі статтею 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Статтею 1166 Цивільного кодексу України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно із статтею 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною (стаття 225 Господарського кодексу України).

Вирішуючи спір про відшкодування шкоди, суд повинен встановити наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, яке має містити такі складові:

- неправомірність поведінки особи, тобто її невідповідність вимогам, наведеним в актах цивільного законодавства;

- наявність шкоди, під якою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права, взагалі будь-яке знецінення блага, що охороняється законом та її розмір;

- причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою, який виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди, тобто протиправна поведінка конкретної особи (осіб), на яку покладається відповідальність, є тією безпосередньою причиною, що необхідно та невідворотно спричинила шкоду;

- вина заподіювача шкоди, як суб`єктивного елемента відповідальності, що полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов`язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини.

За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільна відповідальність не настає.

За загальними правилами розподілу обов`язку доказування кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (частини перша та третя статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту статті 77 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Єдиним доказом на який посилається позивач в обґрунтування позовних вимог є Довідка складена ФО-Пем Дзюба С.В. на підставі перевірки фінансової звітності Товариства за період з 01.01.2021 по 12.03.2023.

Ця Довідка не є належним доказом, який суд міг би прийняти до уваги. Позивачем не надано належних доказів, документи які б підтверджували повноваження ФО-П Дюби С.В. на проведення відповідного роду перевірок.

Згідно статті 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою і збитками є обов`язковою умовою відповідальності. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов`язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв`язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв`язку.

Збитками є втрата або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права, взагалі будь-яке знецінення блага, що охороняється законом та її розмір.

Дослідивши подані докази, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено наявності всіх складових, необхідних для застосування відповідальності за правопорушення у вигляді завдання збитків в сумі 2 155 716,39 грн.

Інші аргументи сторін, були досліджені у судовому засіданні та не наводяться у рішенні, позаяк не покладаються судом в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, рішення від 10.02.2010). Крім того, аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 127/3429/16-ц.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з положеннями статті 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.

Керуючись статтями 129, 232, 233, 236-238, 240, Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

В позові відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 07.12.2023.

Суддя Погрібна С.В.