Постанова

від 18.03.2024 по справі 917/643/23

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2024 року м. Харків Справа № 917/643/23

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Мартюхіна Н.О., суддя Слободін М.М., суддя Шутенко І.А.,

за участю секретаря судового засідання: Соляник Н.В.,

за участю представників сторін:

від позивача (апелянта): Баранова В.І., ордер серія ВІ №1199495 від 20.02.2024;

від відповідача: не з`явилися;

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_8, який діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "Продовольча компанія "Від щирого серця", м. Полтава (вх. № 2899 П/1),

на рішення Господарського суду Полтавської області від 23.11.2023 (повний текст складено 07.12.2023) у справі №917/643/23 (суддя Погрібна С.В.),

за позовом ОСОБА_8 в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "Продовольча компанія "Від щирого серця", м.Полтава,

до ОСОБА_2 , с. Криниця, Миргородський район, Полтавська область,

про стягнення збитків,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2024 року ОСОБА_8 в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "Продовольча компанія "Від щирого серця" звернувся до Господарського суду Полтавської області з позовом до ОСОБА_2 про стягнення збитків в розмірі 2155716,39грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що у період з 13.04.2021 по 06.04.2023 відповідач - ОСОБА_2 , перебуваючи на посаді директора ТОВ "Продовольча компанія "Від щирого серця", вчинив дії, спрямовані на позбавлення Товариства грошових коштів, чим заподіяв позивачу збитки у загальному розмірі 2155716,39грн. Позивач вказує, що за результатом проведеної ФОП Дзюбою Н.В. перевірки фінансової звітності Товариства складено Довідку перевірки окремих питань фінансово господарської діяльності ТОВ "Продовольча компанія "Від щирого серця" за період з 01.01.2021 по 12.03.2023, якою встановлено, що директор ОСОБА_2 не забезпечив: документальне підтвердження списання в обліку пшениці озимої в кількості 15 тон на суму 135001,00грн; списання в обліку посівного матеріалу, добрив та пестицидів на суму 1414951,19грн; списання в обліку паливно-мастильних матеріалів на суму 367705,44грн; допустив неправомірне списання на витрати паливно-мастильні матеріали без належного оформлення первинних документів на суму 112594,73грн; списання на витрати коштів в сумі 125464,03грн без підтвердних документів; всього на загальну суму 2155716,39грн. У зв`язку з цим, на думку позивача, дії ОСОБА_2 у період виконання повноважень директора ТОВ "Продовольча компанія "Від щирого серця" з неправомірного та безпідставного списання з бухгалтерського обліку товарно-матеріальних цінностей, не відображені в бухгалтерському обліку Товариства матеріальних цінностей в період з 01.01.2021 по 12.03.2023 завдали позивачу реальних збитків у розмірі 2155716,39грн.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 23.11.2023 у справі №917/643/23 в позові відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, господарський суд першої інстанції виходив зокрема з того, що аналіз норм матеріального права дає підстави для висновку, що особа, яка порушила зобов`язання, несе цивільно-правову відповідальність, зокрема у вигляді відшкодування збитків. Для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків необхідною є наявність всіх чотирьох загальних умов відповідальності, а саме: протиправної поведінки; наявності шкоди (збитки); причинного зв`язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою; вини.

Відносно доводів позивача, наведених в обґрунтування протиправності поведінки відповідача, завдання йому збитків та їх розміру, місцевий господарський суд в оскаржуваному рішенні зазначив, що єдиним доказом, на який посилається позивач є Довідка, складена ФОП Дзюбою Н.В. за результатами перевірки фінансової звітності Товариства за період з 01.01.2021 по 12.03.2023. За оцінкою суду, ця Довідка не є належним доказом, який суд міг би прийняти до уваги, оскільки позивачем не надано належних доказів - документів, які б підтверджували повноваження ФОП Дзюби Н.В. на проведення відповідного роду перевірок. Дослідивши подані докази, господарський суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем не доведено наявності всіх складових (умов), необхідних для застосування відповідальності за правопорушення у вигляді стягнення з відповідача завданих збитків в сумі 2155716,39грн.

Не погодившись із вищевказаним рішенням, позивач - ОСОБА_8 в інтересах ТОВ "Продовольча компанія "Від щирого серця" звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Полтавської області від 23.11.2023 у справі №917/643/23 та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

Апеляційна скарга позивача обґрунтована тим, що рішення місцевого господарського суду прийнято з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, при невідповідності висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи.

Позивач посилається на неврахування господарським судом першої інстанції його доводів та доказів, якими підтверджується збитковість дій ОСОБА_2 як колишнього директора для ТОВ "Продовольча компанія "Від щирого серця", адже ці дії, на думку скаржника, вочевидь вчинялися з метою, що суперечить інтересам цього Товариства.

Позивач також зазначає, що господарським судом при розгляді справи залишено поза увагою суттєві обставини справи та не було досліджено, чи мало місце цивільне правопорушення на момент його вчинення, його склад (елементи) в діях/бездіяльності ОСОБА_2 , що призвело до помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позову та стягнення збитків з відповідача.

За твердженням скаржника, судом безпідставно не взято до уваги те, що директор ТОВ "Продовольча компанія "Від щирого серця" ОСОБА_2 , на підставі ч. 5 ст. 65 Господарського кодексу України, ч.ч. 1-3 ст. 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а також Статуту Товариства несе повну відповідальність за правильність ведення бухгалтерського обліку. Згідно Статутом відповідачу, як директору Товариства, належало у тому числі право першого підпису фінансових документів позивача, що, враховуючи відсутність будь-яких оформлених первинних бухгалтерських документів на витрату матеріальних ресурсів, доводить вину ОСОБА_2 у завданні збитків Товариству.

Апелянт вважає, що судом першої інстанції не було досліджено всіх доказів в їх сукупності, а лише формально проаналізовано повноваження особи, яка проводила дослідження господарської діяльності товариства. Водночас, як вказує позивач, матеріали справи містять первинні документи (рахунки на оплату, видаткові накладні, платіжні доручення про оплату за товар), податкові накладні, договори купівлі-продажу, поставки, які містять інформацію про безпідставне витрачання ОСОБА_2 грошових коштів Товариства.

На переконання скаржника, суд першої інстанції не оцінив доводи та докази позивача в їх сукупності, не з`ясував всі юридично значущі обставини. При здійсненні аналізу висновку фахівця, яким позивач, окрім інших доказів, обґрунтовував заявлені позовні вимоги, суд не взяв до уваги доводи, викладені в ньому і не ініціював проведення експертизи у справі, що свідчить про незаконність висновку суду про неналежність такого доказу та є підставою для скасування судового рішення.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.12.2023 для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Мартюхіна Н.О., суддя Слободін М.М., суддя Шутенко І.А.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 15.01.2024 поновлено ОСОБА_8 , який діє в інтересах ТОВ "Продовольча компанія "Від щирого серця" строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Полтавської області від 23.11.2023 у справі №917/643/23; відкрито апеляційне провадження за вказаною апеляційною скаргою; встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі; призначено розгляд апеляційної скарги у справі №917/643/23 на 26.02.2024 о 10:30 год.

12.02.2024 до Східного апеляційного господарського суду від представника позивача - ОСОБА_8, який діє в інтересах ТОВ "Продовольча компанія "Від щирого серця" надійшло клопотання про долучення додаткових доказів, які не були подані до суду першої інстанції, в якому заявник просить визнати поважними обставини, які унеможливили своєчасне подання до матеріалів справи доказів, які мають суттєве доказове значення для встановлення істотних обставин справи та долучити до матеріалів справи додаткові докази, а саме (копії): витягу з ЄРДР №12023170460000249 від 09.05.2023; повідомлення про вчинення кримінального правопорушення; повідомлення про початок досудового розслідування від 09.05.2023; висновку експертів №3038 Полтавського відділення Національного наукового центру "Інститут судових експертиз імені заслуженого професора М.С. Бокаріуса" у кримінальному провадженні №12023170460000249; заяви на ознайомлення з матеріалами справи кримінального провадження.

Представник позивача просить суд врахувати висновок експертів №3038 Полтавського відділення ННЦ "Інститут судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса" у кримінальному провадженні № 12023170460000249 при розгляді апеляційної скарги ОСОБА_8 , який діє в інтересах ТОВ "Продовольча компанія "Від щирого серця" на рішення Господарського суду Полтавської області від 23.11.2023 у справі №917/643/23.

У поданому клопотанні заявник вказує, що представник ОСОБА_8 під час розгляду справи та дослідження документальних доказів в суді першої інстанції зазначав про наявність кримінального провадження з приводу вчинення ОСОБА_2 злочину і проведення в рамках цього провадження слідчих дій, у тому числі проведення судової експертизи щодо підтвердження розміру збитків, завданих злочинними діями ОСОБА_2 . Товариству. Судом першої інстанції доводи позивача про кримінальне провадження №12023170460000249 від 09.05.2023 до уваги взято не було, що, на думку позивача, призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Заявник зазначає, що 09.02.2024 при ознайомленні з матеріалами кримінального провадження №12023170460000249 його представником було встановлено, що 07.09.2023 Полтавським відділенням ННЦ "Інститут судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса" проведено судову економічну експертизу у кримінальному провадженні №12023170460000249, за наслідками якої складено висновок експертів №3038. На думку позивача, отримана при ознайомленні з матеріалами кримінального провадження №12023170460000249 від 09.05.2023 інформація дозволить апеляційному суду встановити обставини завдання шкоди позивачу та наявність в діях відповідача складу цивільного правопорушення, а також причинно-наслідковий зв`язок між шкодою та діями/бездіяльністю відповідача.

У зв`язку з неможливістю подати зазначені докази до суду першої інстанції (з урахуванням дати ознайомленні з матеріалами кримінального провадження - 09.02.2024) з причин, що об`єктивно не залежали від заявника, що у розумінні вимог процесуального законодавства є винятковим випадком, представник позивача вбачає наявність підстав, у відповідності до ч.ч. 3, 8 ст. 80 та ч. 3 ст. 269 ГПК України, для прийняття та надання оцінки поданих документальних доказів судом апеляційної інстанції.

21.02.2024 до Східного апеляційного господарського суду від представниці ОСОБА_8 - адвоката Баранової В.І. надійшло клопотання про участь у судових засіданнях по справі № 917/643/23 у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, яке задоволено ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 26.02.2024.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 26.02.2024 оголошено перерву у судовому засіданні у справі №917/643/23 до 18.03.2024 о 10:30 год. Судове засідання по справі №917/643/23 вирішено провести за участю представниці ОСОБА_8 - адвоката Баранової В.І. в режимі відеоконференції за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку.

До початку розгляду апеляційної скарги по суті відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу та не направив його до апеляційного суду.

У судовому засіданні апеляційної інстанції 18.03.2024 приймала участь в режимі відеоконференції представниця позивача (апелянта), яка підтримала доводи та вимоги апеляційної скарги, просила скасувати оскаржуване рішення господарського суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Уповноважені представники відповідача у судове засідання 18.03.2024 не з`явилися; про дату, час та місце судового засідання всі сторони повідомлені належним чином, що підтверджується відповідними довідками про доставку електронного листа в електронний кабінет.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Зважаючи на те, що в матеріалах справи містяться докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу, а також те, що явка сторін не визнавалася судом обов`язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представників відповідача, у зв`язку з чим переходить до її розгляду по суті.

Дослідивши подане позивачем клопотання про долучення додаткових доказів, колегія суддів зазначає таке.

В силу приписів ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Статтею 80 ГПК України передбачено, що учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Згідно ч. 2 ст. 80 ГПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу (ч. 4 ст. 80 ГПК України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (ч. 8 ст. 80 ГПК України).

Відповідно до приписів ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 14 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частина 4 ст. 269 ГПК України містить обмеження суду апеляційної інстанції щодо прийняття доказів на стадії апеляційного перегляду, пов`язуючи таке право суду з обов`язком учасника справи довести винятковість випадку, який має бути підтверджено доказами неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Неможливість подання до суду першої інстанції висновку експертів №3038 Полтавського відділення ННЦ "Інститут судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса" 07.09.2023 за результатами судової економічної експертизи у кримінальному провадженні позивач обґрунтовує тим, що його представник лише 09.02.2024 ознайомився з матеріалами кримінального провадження №12023170460000249.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до ст. 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно положень кримінально-процесуального кодексу України, право на ознайомлення із матеріалами кримінального провадження надається сторонам кримінального провадження у визначеному законом порядку.

Відповідно до ст. 221 КПК України слідчий зобов`язаний за клопотанням потерпілого надати йому матеріали досудового розслідування для ознайомлення, за виключенням матеріалів про застосування заходів безпеки щодо осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві, а також тих матеріалів, ознайомлення з якими на цій стадії кримінального провадження може зашкодити досудовому розслідуванню.

Згідно з ч. 4 ст. 58 КПК України, представник користується процесуальними правами потерпілого, інтереси якого він представляє, крім процесуальних прав, реалізація яких здійснюється безпосередньо потерпілим і не може бути доручена представнику.

Як вбачається з матеріалів справи, висновок експертів №3038 Полтавського відділення ННЦ "Інститут судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса" був підготовлений - 07.09.2023, тобто більше ніж за два місяці до ухвалення судом першої інстанції рішення у цій справі (23.11.2023).

Однак, у поданому клопотанні позивачем не наведено аргументів та не надано жодних доказів на підтвердження того, що саме перешкоджало представнику позивача ознайомитися з матеріалами кримінального провадження і отримати копії документів, у тому числі висновку експертів №3038 від 07.09.2023, для своєчасного подання до господарського суду першої інстанції під час розгляду справи до ухвалення судом рішення.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання позивача про прийняття додаткових доказів, які не були подані суду першої інстанції, з огляду на відсутність вийнятковості і недоведення позивачем належними і допустимими доказами неможливості їх подання суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежить від нього.

Згідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною 2 наведеної статті передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Розглянувши матеріали господарської справи, доводи та вимоги апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення присутньої представниці позивача (апелянта), судова колегія Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як встановлено господарським судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань - Товариство з обмеженою відповідальністю "Продовольча компанія "Від щирого серця" зареєстроване за номером 15881020000017081. Основним видом економічної діяльності юридичної особи за КВЕД є 01.11 вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур.

На підставі рішення загальних зборів засновників ТОВ "Продовольча компанія "Від щирого серця" (код ЄДРПОУ 42062703), оформленого протоколом №1 від 08.04.2021, звільнено директора ОСОБА_3 з посади директора ТОВ "Продовольча компанія "Від щирого серця" з 12.04.2021 та призначено директором цього Товариства відповідача - ОСОБА_2 з 13.04.2021. Затверджено Статут в новій редакції. Цим же протоколом уповноважено директора Товариства ОСОБА_2 на здійснення необхідних дій на проведення державної реєстрації змін до відомостей про Товариство, які містяться в ЄДР, в органах державної реєстрації (а.с. 9, т.1).

Згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань щодо ТОВ "Продовольча компанія "Від щирого серця" - керівником є ОСОБА_2 .

Учасниками товариства є:

- громадянин України ОСОБА_4 в загальному розмірі 20% Статутного капіталу Товариства, що становить 20000 (двадцять тисяч) гривень 00 копійок;

- громадянин України ОСОБА_2 в загальному розмірі 15% Статутного капіталу Товариства, що становить 15000 (п`ятнадцять тисяч) гривень 00 копійок ;

- громадянка України ОСОБА_5 в загальному розмірі 50% Статутного капіталу Товариства, що становить 50000 (п`ятдесят тисяч) гривень 00 копійок.

- громадянин України ОСОБА_8 в загальному розмірі 15% Статутного капіталу Товариства, що становить 15000 (п`ятнадцять тисяч) гривень 00 копійок;

Звертаючись до господарського суду з позовом у цій справі, позивач посилається на завдання йому відповідачем збитків під час перебування останнього на посаді директора ТОВ "Продовольча компанія "Від щирого серця", в загальній сумі 2155716,39грн.

На підтвердження вказаних обставин позивачем надано до матеріалів справи Довідку ФОП Дзюби Н.В., складену за результатами перевірки фінансової звітності ТОВ "Продовольча компанія "Від щирого серця" за період з 01.01.2021 по 12.03.2023, якою встановлено наступне:

- Товариством документально не підтверджено списання з обліку пшениці озимої в кількості 15 тон на суму 135001,00грн, чим не дотримано вимог Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318, вимоги п. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-ХІУ (зі змінами). Таким чином, внаслідок безпідставного списання з обліку Товариства пшениці озимої в кількості 15 тон в 2021 році на підставі ст. 22 Цивільного кодексу України, ст. 224 та ст. 225 Господарського кодексу України Товариству завдано матеріальної шкоди (збитків) на суму 135001,00грн;

- Товариством документально не підтверджено списання з обліку посівного матеріалу, добрив та пестицидів на суму 1414951,19грн, чим не дотримано вимог Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318, вимоги п. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-ХІУ (зі змінами). Таким чином, внаслідок безпідставного списання з обліку Товариства посівного матеріалу, добрив та пестицидів в 2022 році на підставі ст. 22 Цивільного Кодексу України, ст. 224 та ст. 225 Господарського кодексу України Товариству завдано матеріальної шкоди (збитків) на суму 1414951,19грн;

- Товариством документально не підтверджено списання з обліку паливно-мастильних матеріалів на суму 367705,44грн, чим не дотримано вимог Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318, вимоги п. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-Х1У (зі змінами). Таким чином, внаслідок безпідставного списання з обліку Товариства паливно-мастильних матеріалів в 2022 році на підставі ст. 22 Цивільного кодексу України, ст. 224 та ст. 225 Господарського кодексу України Товариству завдано матеріальної шкоди (збитків) на суму 367705,44грн;

- Товариством списано на витрати паливно-мастильні матеріали без належного оформлення первинних документів на суму 112594,73грн, чим не дотримано вимог Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318, вимоги п. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-Х1У (зі змінами). Таким чином, внаслідок безпідставного списання з обліку Товариства паливно-мастильних матеріалів в 2021-2022 роках на підставі ст. 22 Цивільного кодексу України, ст. 224 та ст. 225 Господарського кодексу України Товариству завдано матеріальної шкоди (збитків) на суму 112594,73грн;

- директором підприємства не дотримано вимоги пунктів 4, 5 ,11 ,12 розділу II, пунктів 23, 32 розділу III, пункту 38, 39 розділу IV Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України 29.12.2017 № 148 та пунктів 2, 3 статті 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні";

- директором Товариства не забезпечено проведення річної інвентаризації активів та зобов`язань чим порушено вимоги п. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та пункту 4, 7 Розділу 1 Положення про інвентаризацію активів та зобов`язань, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 02.09.2014 № 879;

- Товариством здійснено списання на витрати коштів в сумі 125464,03грн без підтвердних документів. Враховуючи зазначене, Товариством списано на витрати кошти з карткового рахунку Товариства без належного оформлення первинних документів на суму 125464,03грн, чим не дотримано вимог Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318, вимоги п. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-ХІУ (зі змінами).

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що колишній директор ТОВ "Продовольча компанія "Від щирого серця" Рибак В.І. як особа, якій належить право першого підпису яка відповідальна за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, не забезпечив документальне підтвердження списання з обліку пшениці озимої в кількості 15 тон на суму 135001,00грн, списання з обліку посівного матеріалу, добрив та пестицидів на суму 1414951,19грн, списання з обліку паливно-мастильних матеріалів на суму 367705,44грн, допустив неправомірне списання на витрати паливно-мастильні матеріали без належного оформлення первинних документів на суму 112594,73грн, списання на витрати коштів в сумі 125464,03грн без підтвердних документів, на загальну суму 2155716,39грн.

За твердженням позивача, свідоме незабезпечення контролю за організацію бухгалтерського обліку директора ОСОБА_2 свідчить про неналежне виконання останнім статутних обов`язків та відсутність належної обачливості при розпорядженні майном (грошовими коштами) товариства, що стало підставою звернення позивача до Господарського суду Полтавської області з позовом у цій справі.

У свою чергу, відповідач проти позовних вимог заперечує повністю, мотивуючи свою позицію наступним: ОСОБА_2 у період з 13.04.2021 по 06.04.2023 був на посаді директора ТОВ "Продовольча компанія "Від щирого серця"; у вказаний період в обробітку товариства перебувало 107 га землі, з них: 57 га - згідно договорів оренди укладених з фізичними особами, оригінали вказаних договорів перебувають у ТОВ "Продовольча компанія "Від щирого серця" та фізичних осіб; 50 га землі - за договором про спільне виробництво укладений з ФГ "Віра-1", оригінал якого перебуває у ТОВ "Продовольча компанія "Від щирого серця" та ФГ "Віра-1". На підтвердження факту укладання договору з ФГ "Віра-1" свідчать видаткові касові ордери, за якими директором вказаного ФГ - Бруевичу В.М. проведено оплату за користування земельною ділянкою. Відповідачем, як директором товариства вживалися всі дії спрямовані на проведення посівних робіт, внесення добрив та пестицидів у 2021 - 2022 роках. Враховуючи відсутність у Товариства основних засобів: тракторів, сівалок, комбайнів тощо вказані роботи надавалися із залученням підрядних організацій, зокрема, СФГ "Щурова В.С.", що підтверджується відповідними актами здачі-прийняття робіт (надання послуг). Оригінали вказаних документів знаходяться у позивача та СФГ "Щурова В.С.". Посівні роботи, послуги по внесенню добрив та пестицидів надавалися підрядними організаціями з використанням посівного матеріалу, пестицидів та добрив наданих замовником. Списання посівного матеріалу підтверджуються актами витрат насіння і садивного матеріалу №1 від 26.10.2021, №2 від 13.05.2022 та №3 від 25.05.2022. Факт внесення добрив підтверджується актом використання мінеральних, органічних і бактеріальних добрив та засобів хімічного захисту рослин за 12.06.2022, 23.03.2022, 11.06.2022, 24.06.2022, 25.06.2022. Послуги по обробітку земель, проведенню посівних робіт, внесенню добрив та пестицидів надавались підрядниками з використанням паливно-мастильних матеріалів товариства, оригінали вищевказаних актів знаходяться у позивача.

Відповідач також зазначає, що документи на підтвердження списання паливно-мастильних матеріалів, посівного матеріалу, пестицидів та добрив були передані ним як директором Товариства до бухгалтерії у м. Полтава, причини їх ненадання бухгалтером та новим директором товариства ОСОБА_6 для проведення ФОП Дзюбою Н.В. перевірки фінансової звітності, йому невідомі.

Як вже зазначалося, за результатами розгляду позовних вимог Господарським судом Полтавської області 23.11.2023 ухвалено оскаржуване рішення у справі №917/643/23, яким в позові відмовлено з підстав, зазначених раніше.

Надаючи кваліфікацію спірних правовідносин, суд апеляційної інстанції погоджується з правильністю правових висновків суду першої інстанції щодо наявності підстав для відмови у задоволенні позову з огляду на таке.

За приписами ст. 16 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: витрати, яких особа зазнала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Статтею 224 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) визначено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно з п. 1 ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Тобто, збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує її інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у не одержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов`язання було виконано боржником.

Підставою для відшкодування збитків, відповідно до п. 1 ст. 611 ЦК України та ст. 224 ГК України, є порушення зобов`язання.

Для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов`язання); шкідливого результату такої поведінки - збитків; причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає.

Протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи (така поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці - діях або бездіяльності). Під збитками розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага тощо. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяними збитками виражається в тому, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки. Вина заподіювача збитків є суб`єктивним елементом відповідальності і полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності.

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою і збитками є обов`язковою умовою відповідальності. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов`язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв`язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв`язку.

Необхідною умовою розгляду таких справ є застосування категорій стандартів доказування та принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи.

Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

При цьому, саме на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками.

Тобто, твердження позивача щодо наявності підстав для стягнення збитків, зокрема в контексті наявності збитків та їх розміру, протиправності поведінки заподіювача збитків та існування причинного зв`язку такої поведінки із заподіяними збитками, ураховуючи принципи змагальності, диспозитивності, рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, підлягає доведенню саме позивачем.

Із аналізу вищенаведених норм матеріального права вбачається, що однією з підстав виникнення зобов`язання є заподіяння шкоди (збитків) іншій особі (в тому числі, і посадовою особою Товариству), а для застосування такої міри відповідальності як відшкодування шкоди потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; збитків (шкоди); причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками (шкодою); наявності вини особи, яка заподіяла збитки (шкоду).

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Склад цивільного правопорушення, за наявності якого стягуються збитки, досліджується і встановлюється судом не на момент його виявлення чи стягнення за рішенням суду коштів з підприємства, установи, організації за невиконання зобов`язань, зумовленого поведінкою його посадової особи, а на момент вчинення цього правопорушення.

З огляду на предмет доведення позивачем в позовній заяві обставин відшкодування збитків та заперечення відповідача, які полягають у відсутності доказів, які б вказували на протиправність поведінки ОСОБА_2 під час перебування на посаді керівника ТОВ "Продовольча компанія "Від щирого серця", колегія суддів, досліджуючи наявні в матеріалах справи докази щодо наявності/відсутності складу цивільного правопорушення, зазначає наступне.

Протиправна поведінка - це протиправне, шкідливе діяння фізичної або юридичної особи, що тягне застосування правовідновлюючих заходів.

Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці. Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи. Протиправна поведінка найчастіше виражається в активних діях, які спричинили збитки в майновій сфері особи чи немайнових відносинах.

Водночас, поведінка заподіювача шкоди може полягати не тільки в його активних діях, а й у бездіяльності. Бездіяльність визнається протиправною, якщо особа, яка зобов`язана вчинити певні дії, свідомо їх не виконує.

Бездіяльність - це пасивна поведінка особи, яка проявилася в невиконанні нею дій, які вона повинна та могла в даній ситуації здійснити.

Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди (наслідки об`єктивно походять від певної дії чи бездіяльності).

Цивільний кодекс України не містить визначення поняття "вина". Втім, у окремих статтях цього Кодексу, згадується про умисел та необережність. Таким чином, в цивільному праві традиційно розрізняють умисну та необережну форми вини.

У частині 1 ст. 614 ЦК України встановлено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Застосовуючи за аналогією ст. 614 ЦК України до деліктних відносин, виною є невжиття особою всіх належних від неї заходів для запобігання заподіянню шкоди ("поведінкова концепція вини").

Умисел як форма вини включає елемент усвідомлення та наміру. Діяння особи вважаються такими, що вчинені з умислом, якщо вона усвідомлювала протиправність своєї поведінки та бажала або свідомо допускала настання шкоди (збитків).

Вина у формі необережності має місце за відсутності у особи наміру завдати шкоди. При необережності особа не передбачала можливість настання шкідливих наслідків свого діяння, хоча могла та повинна була їх передбачити або легковажно (безпідставно) сподівалася на їх відвернення.

Згідно з положеннями ст.ст. 92, 97 ЦК України, управління товариством здійснюють його органи, до яких відносяться загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. Якщо члени органу юридичної особи та інші особи, які відповідно до закону чи установчих документів виступають від імені юридичної особи, порушують свої обов`язки щодо представництва, вони несуть солідарну відповідальність за збитки, завдані ними юридичній особі.

Разом з тим, аналіз положень ст. 92 ЦК України дозволяє дійти висновку про те, що особи, які виступають від імені юридичної особи, зобов`язані діяти не лише в межах своїх повноважень, але й добросовісно і розумно.

Вказане зумовлено тим, що між господарським товариством та його посадовою особою (зокрема директором чи генеральним директором) у процесі діяльності складаються відносини довірчого характеру, у зв`язку з чим протиправна поведінка зазначеної особи може виражатись не лише у невиконанні нею обов`язків, прямо встановлених установчими документами товариства, чи перевищенні повноважень при вчиненні певних дій від імені товариства, а й у неналежному чи недобросовісному виконанні таких дій без дотримання меж нормального господарського ризику, з особистою заінтересованістю чи при зловживанні своїм розсудом, прийнятті очевидно необачних чи марнотратних рішень.

Однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України). Тож дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Будь-яка господарська операція, дія (бездіяльність) суб`єкта господарювання повинна мати розумне пояснення мети та мотивів її здійснення, які мають відповідати інтересам цієї юридичної особи.

Недодержання принципу добросовісності перетворюється на винну поведінку, оскільки протиправне порушення суб`єктивних цивільних прав особи є прямим наслідком дій зобов`язаної особи, яка, зважаючи на конкретні обставини, могла усвідомлювати характер своїх дій як таких, що можуть завдати шкоди.

Частиною 5 ст. 65 ГК України визначено, що керівник підприємства без доручення діє від імені підприємства, представляє його інтереси в органах державної влади і органах місцевого самоврядування, інших організаціях, у відносинах з юридичними особами та громадянами, формує адміністрацію підприємства і вирішує питання діяльності підприємства в межах та порядку, визначених установчими документами.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17).

Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Враховуючи наведені норми законодавства та правові висновки Верховного Суду щодо їх застосування, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Як вбачається з розділу 12.11 Статуту ТОВ "Продовольча компанія "Від щирого серця" (тут і надалі - в редакції від 07.12.2021) виконавчий орган Товариства складається із однієї особи й має назву директор.

Директор призначається (обирається) та звільняється загальними зборами учасників. Загальні збори учасників Товариства мають право в будь-який час прийняти рішення про дострокове звільнення директора Товариства (п. 12.11.2. Статуту).

Директор здійснює управління поточною діяльністю Товариства. До компетенції директора належить вирішення всіх питань, пов`язаних з управлінням по поточною діяльністю Товариства, крім питань, що належать до виключної компетенції Загальних зборів учасників (п. 12.11.3. Статуту).

Згідно п. 12.11.4. Статуту до компетенції директора Товариства відноситься вирішення всіх питань, що не відносяться до виключної компетенції 3агальних зборів учасників Товариства. Загальні збори учасників Товариства мають право винести рішення про передачу частини повноважень, що належать їм, до компетенції директора Товариства.

Порядок діяльності директора та прийняття ним рішень регулюється законодавством України, цим Статутом, іншими внутрішніми документами Товариства, а також укладеним з ним трудовим договором (п. 12.7 Статуту).

Як слідує із протоколу загальних зборів засновників ТОВ "Продовольча компанія "Від щирого серця" №1 від 08.04.2021, загальними зборами вирішено призначити з 13.04.2021 директором Товариства Рибака В.І., а згідно протоколу №3 від 06.04.2023 загальними зборами засновників вирішено звільнити ОСОБА_2 з 24.03.2023 посади директора ТОВ "Продовольча компанія "Від щирого серця".

Отже, дослідженими судом матеріалами справи підтверджується, що керівником ТОВ "Продовольча компанія "Від щирого серця" у період з 13.04.2021 по 06.04.2023 був відповідач - ОСОБА_2 .

Спір у справі між господарським товариством та його посадовою особою (у тому числі посадовою особою, повноваження якої припинені) про відшкодування збитків, завданих такою посадовою особою господарському товариству її діями, підлягає вирішенню господарським судом.

Аналогічна правова позиція наведена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.11.2019 в справі № 910/20261/16.

За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 54 ГПК України власник (власники), учасник (учасники), акціонер (акціонери) юридичної особи, якому (яким) сукупно належить 5 і більше відсотків статутного капіталу товариства (голосуючих акцій) або частка у власності юридичної особи якого (яких) сукупно становить 5 і більше відсотків, може (можуть) подати в інтересах такої юридичної особи позов про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі її посадовою особою. У разі відкриття провадження за таким позовом зазначена юридична особа набуває статусу позивача, але не вправі здійснювати свої процесуальні права та обов`язки без згоди власника (власників), учасника (учасників), акціонера (акціонерів), який (які) подав (подали) позов. Посадова особа, до якої пред`явлений позов, не вправі представляти юридичну особу та призначати іншу особу для представництва юридичної особи в даній справі.

Згідно із ч. 2 ст. 89 ГК України посадові особи відповідають за збитки, завдані ними господарському товариству. Відшкодування збитків, завданих посадовою особою господарському товариству її діями (бездіяльністю), здійснюється у разі, якщо такі збитки були завдані: діями, вчиненими посадовою особою з перевищенням або зловживанням службовими повноваженнями; діями посадової особи, вчиненими з порушенням порядку їх попереднього погодження або іншої процедури прийняття рішень щодо вчинення подібних дій, встановленої установчими документами товариства; діями посадової особи, вчиненими з дотриманням порядку їх попереднього погодження або іншої процедури прийняття рішень щодо вчинення відповідних дій, встановленої товариством, але для отримання такого погодження та/або дотримання процедури прийняття рішень посадова особа товариства подала недостовірну інформацію; бездіяльністю посадової особи у випадку, коли вона була зобов`язана вчинити певні дії відповідно до покладених на неї обов`язків; іншими винними діями посадової особи.

Верховний Суд у постанові від 04.12.2018 у справі №910/21493/17 зробив висновок, що згідно з вимогами ст. 92 ЦК України особи, які виступають від імені юридичної особи, зобов`язані діяти не лише в межах своїх повноважень, але й добросовісно і розумно. З огляду на положення наведеної правової норми та довірчий характер відносин між господарським товариством та його посадовою особою (зокрема, директором чи генеральним директором) протиправна поведінка посадової особи може виражатись не лише в невиконанні нею обов`язків, прямо встановлених установчими документами товариства, чи перевищенні повноважень при вчиненні певних дій від імені товариства, а й у неналежному та недобросовісному виконанні таких дій без дотримання меж нормального господарського ризику, з особистою заінтересованістю чи при зловживанні своїм розсудом, прийнятті очевидно необачних чи марнотратних рішень. Аналогічні висновки зроблені і в постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.10.2019 у справі №911/2129/17.

Наведене відповідає міжнародним Принципам корпоративного управління Організації економічного співробітництва та розвитку, які закріплюють такі основні фідуціарні обов`язки директорів підприємства, як обов`язок дбайливого ставлення (діяти добросовісно на користь розвитку підприємства, приділяючи достатньо часу, зусиль і професійних навичок управлінню ним) та обов`язок лояльності (уникати конфлікту інтересів і діяти під час ухвалення рішень щодо діяльності підприємства лише в інтересах останнього).

Головною метою фідуціарних обов`язків є необхідність забезпечення економічного розвитку підприємства, а відповідно недотримання таких базових обов`язків може призвести до завдання збитків підприємству і зобов`язання їх відшкодувати.

Таким чином, при застосуванні ст. 92 ЦК України потрібно оцінювати не лише формальну сторону питання - дотримання посадовою особою всіх положень законодавства, статуту, рішень загальних зборів учасників/акціонерів тощо. Адже навіть коли посадова особа формально виконала всі вимоги законодавства та установчих документів товариства, її дії (бездіяльність) можуть не бути добросовісними, розумними та вчиненими в інтересах товариства.

Згідно зі ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Статтею 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною (ст. 225 ГК України).

Вирішуючи спір про відшкодування шкоди, суд повинен встановити наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, яке має містити такі складові:

- неправомірність поведінки особи, тобто її невідповідність вимогам, наведеним в актах цивільного законодавства;

- наявність шкоди, під якою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права, взагалі будь-яке знецінення блага, що охороняється законом та її розмір;

- причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою, який виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди, тобто протиправна поведінка конкретної особи (осіб), на яку покладається відповідальність, є тією безпосередньою причиною, що необхідно та невідворотно спричинила шкоду;

- вина заподіювача шкоди, як суб`єктивного елемента відповідальності, що полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов`язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини.

У разі хоча б одного із цих елементів цивільна відповідальність не настає.

За загальними правилами розподілу обов`язку доказування кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч.ч. 1 та 3 ст. 74 ГПК України).

Проаналізувавши матеріали справи колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо недоведеності позивачем наявності всіх складових, необхідних для застосування цивільної відповідальності за правопорушення у вигляді завдання збитків.

Статтею 42 ГК України визначено, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Як вбачається з матеріалів справи, фактично у якості єдиного доказу на підтвердження того, що попередній керівник ТОВ "Продовольча компанія "Від щирого серця" - Рибак В.І. заподіяв позивачу збитки у загальному розмірі 2155716,39грн, є Довідка ФОП Дзюби Н.В., складена за результатами перевірки фінансової звітності Товариства за період з 01.01.2021 по 12.03.2023.

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого суду про те, що надана позивачем Довідка ФОП Дзюби Н.В. не є належним доказом на підтвердження факту заподіяння відповідачем та розміру збитків.

Згідно змісту вказаної Довідки слідує, що ОСОБА_7 є спеціалістом з фінансового права, який на підставі договору про надання послуг здійснив перевірку окремих питань фінансово-господарської діяльності ТОВ "Продовольча компанія "Від щирого серця" за період з 01.01.2021 по 12.03.2023. Перевірка проведена на підставі наданих Товариством первинних документів, облікових регістрів та фінансової звітності Товариства за 2021 - 2022 роки.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 69 ГПК України експертом може бути особа, яка володіє спеціальними знаннями, необхідними для з`ясування відповідних обставин справи. Експерт може призначатися судом або залучатися учасником справи. Експерт зобов`язаний надати обґрунтований та об`єктивний письмовий висновок на поставлені йому питання.

Висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи. У висновку експерта повинно бути зазначено: коли, де, ким (прізвище, ім`я, по батькові, освіта, спеціальність, а також, за наявності, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав. Інші вимоги до висновку експерта можуть бути встановлені законодавством. У висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом, також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків (ч.ч. 1, 3, 6, 7 ст. 98 ГПК України).

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 5 ст. 101 ГПК України учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. Порядок проведення експертизи та складення висновків експерта за результатами проведеної експертизи визначається відповідно до чинного законодавства України про проведення судових експертиз. У висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

Згідно зі ст. 104 ГПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими ст. 86 цього Кодексу.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для прийняття до уваги складеної ФОП Дзюбою Н.В. довідки за результатами перевірки фінансової звітності Товариства за період з 01.01.2021 по 12.03.2023 в якості належного та допустимого, у розумінні ст.ст. 76, 77 ГПК України, доказу, з підстав відсутності у матеріалах справи доказів наявності у ФОП Дзюби Н.В. повноважень на проведення відповідного роду перевірки.

Суд апеляційної інстанції також зазначає, що позивачем не було надано та в матеріалах справи відсутня інформація про присвоєння ФОП Дзюбі Н.В. кваліфікації експерта, а також у складеній ним Довідці відсутнє посилання на те, що вказана особа, яка проводила перевірку фінансово-господарської діяльності позивача, обізнана про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та те, що ця довідка підготовлена для подання до суду.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про аудит фінансової звітності та аудиторську діяльність" аудиторський звіт - це документ, підготовлений суб`єктом аудиторської діяльності за результатами аудиту фінансової звітності (консолідованої фінансової звітності) відповідно до міжнародних стандартів аудиту та вимог цього закону.

Аудитор - фізична особа, яка підтвердила кваліфікаційну придатність до провадження аудиторської діяльності, має відповідний практичний досвід та включена до Реєстру аудиторів та суб`єктів аудиторської діяльності (п. 2 ч. 1 ст. 1 цього Закону).

Аудиторська діяльність - незалежна професійна діяльність аудиторів та суб`єктів аудиторської діяльності, зареєстрованих у Реєстрі аудиторів та суб`єктів аудиторської діяльності, з надання аудиторських послуг (п. 3 ч. 1 ст. 1 цього Закону).

Суб`єкт аудиторської діяльності - аудиторська фірма або аудитор, що відповідає таким критеріям: провадить аудиторську діяльність як фізична особа - підприємець або провадить незалежну професійну діяльність; набув права на провадження аудиторської діяльності на підставах та в порядку, передбачених цим Законом; включений до Реєстру як суб`єкт аудиторської діяльності (п. 21 ч. 1 ст. 1 Закону).

Матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що ФОП Дзюба Н.В., який склав та засвідчив Довідку за результатами перевірки фінансової звітності ТОВ "Продовольча компанія "Від щирого серця" за період з 01.01.2021 по 12.03.2023, є суб`єктом аудиторської діяльності та володіє відповідними фаховими (спеціальними) знаннями та має достатню кваліфікацію для проведення ткого роду дослідження фінансової дільності підприємства.

Тобто, за наявними матеріалами справи позивачем не доведено повноваження ФОП Дзюби Н.В. на проведення фінансових перевірок бухгалтерської інформації, товарно-матеріальних цінностей та майна позивача саме як особою, що володіє відповідними спеціальними знаннями.

Будь-яких належених висновків експертизи, які б відповідали вимогам ст. 98 ГПК України, щодо аналізу фінансового стану ТОВ "Продовольча компанія "Від щирого серця" у період виконання відповідачем повноважень керівника товариства, позивачем ані до суду першої інстанції, ані до апеляційного суду не надано.

Крім того, в Довідці ФОП Дзюби Н.В. за результатами перевірки фінансової звітності Товариства за період з 01.01.2021 по 12.03.2023 міститься посилання на первинні документи (фінансові звіти, договори оренди, дані бухгалтерського обліку), однак будь-яких документів первинного бухгалтерського обліку і фінансової звітності позивачем до матеріалів справи не надано.

Частинами 1 та 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства. Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо (ч.ч. 1, 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні").

З наведеного слідує, що дані первинного бухгалтерського обілку та фінансова звітність є належними, допустимими та вірогідними доказами, якими підтверджується інформація про фінансове становище підприємства, зокрема, розмір і рух його активів та пасивів.

Однак, як вже зазначалося, позивачем до матеріалів не надано жодних первинних документів фінансової звітності за період 2021 - 2023 роки, а також будь-яких інших первинних бухгалтерських документів.

Тобто, матеріали справи взагалі не містять відповідних первинних документів, які б прямо чи опосередковано підтверджували наявність у ТОВ "Продовольча компанія "Від щирого серця" певної кількості майнових активів (насіння, добрив, пестицидів, паливно-мастильних матеріалів) на загальну суму 2155716,39грн, про втрату якого (без документального оформлення списання) колишнім директором Товариства - Рибаком В.І. посилається позивач в обґрунтування позовних вимог про стягнення з відповідача збитків.

У справі також відсутні будь-які первинні дані щодо інвентаризації майнових активів, балансової (залишкової) вартості майна, інших показників бухгалтерського та податкового обліку, які підтверджували наявність та рух ТОВ "Продовольча компанія "Від щирого серця" активів станом на момент призначення директором Товариства - Рибака В.І. (13.04.2021), що б надавало суду можливість оцінити доводи позивача, наведені у позовній заяві, встановити факт та підстави вибуття активів Товариства саме під час виконання останнім своїх повноважень.

Колегія суддів погоджується з доводами позивача про те, що безпідставне (без належного оформлення первинним документами) списання матеріальних цінностей Товариства, дійсно спричиняє понесення збитків товариством.

Фактично надана позивачем до матеріалів справи Довідка ФОП Дзюби Н.В. за результатами перевірки фінансової звітності Товариства за період з 01.01.2021 по 12.03.2023 містить посилання на три факти вибуття активів, а саме: не підтвердженно списання насіння і паливно-мастильних матеріалів; не забезпечено проведення інвентаризації майна; не підтверджено списання грошових коштів.

Однак, колегія суддів зазначає про відсутність в матеріалах справи будь-яких первинних документів на підтвердження зазначених у цій Довідці обставин.

Саме лише посилання позивача на інформацію в Довідці без надання відповідних первинних документів для підтвердження зазначених в ній обставин (вибуття/зменшення активів без належного оформлення) не є достатньою підставою для об`єктивної оцінки та встановлення судом обставин наявності втрати майна позивача, що не дає підстав для висновку про завдання позивачеві збитків діями/бездіяльністю відповідача як колишнього директора Товариства.

Як слідує з письмових пояснень сторін цього спору, ОСОБА_2 після звільнення з посади директора ТОВ "Продовольча компанія "Від щирого серця" було передано всю первинну документацію бухгалтерську обліку та фінансової звітності новому директору Товариства - ОСОБА_9 і бухгалтеру.

У свою чергу, позивачем не надано суду та матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження того, які саме первинні документи та матеріальні цінності передавалися ОСОБА_2 станом на момент його призначення (13.04.2021) та які ним могли бути втрачені в ході виконання своїх повноважень та не були передані відповідачем новому керівнику.

Судова колегія зазначає, що за відсутності будь-яких доказів на підтвердження наявності у ТОВ "Продовольча компанія "Від щирого серця" відповідних активів (матеріальних цінностей) станом на момент призначення ОСОБА_2 керівником Товариства, суд не може самостійно перевірити і встановити сам факт і підстави втрати цього майна під час виконання ОСОБА_2 повноважень директора Товариства та конкретний перелік матеріальних цінностей позивача, про втрату яких зазначено в обґрунтування позовних вимог.

Крім того, відповідно до ст. 41 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" на вимогу учасника чи учасників, яким сукупно належить 10 і більше відсотків статутного капіталу товариства, проводиться аудит фінансової звітності товариства із залученням аудитора (аудиторської фірми), не пов`язаного (не пов`язаної) майновими інтересами з товариством, посадовими особами товариства чи з його учасниками.

У такому разі учасник (учасники) товариства самостійно укладає з визначеним ним аудитором (аудиторською фірмою) договір про проведення аудиту фінансової звітності товариства, в якому зазначається обсяг аудиторських послуг. Витрати, пов`язані з проведенням аудиту фінансової звітності, покладаються на учасника (учасників), на вимогу якого проводиться такий аудит, якщо інше не встановлено статутом товариства. Загальні збори учасників товариства можуть ухвалити рішення про відшкодування витрат учасника на аудит фінансової звітності товариства.

Виконавчий орган товариства, протягом 10 днів з дати отримання запиту учасника (учасників) про такий аудит та примірника оригіналу договору про проведення аудиту фінансової звітності товариства, зобов`язаний забезпечити аудитору можливість проведення аудиту та надати завірені підписом уповноваженої особи товариства копії всіх документів, відповідно до визначеного у договорі обсягу аудиторських послуг.

Отже, з урахуванням положень ст. 41 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", учасники ТОВ "Продовольча компанія "Від щирого серця", у тому числі засновник ОСОБА_8 (позивач), у разі наявності будь-яких сумнівів до доброчесності дій керівника цього Товариства - Рибака В.І., реалізуючи своє право на управління Товариством, не були позбавлені права в будь-який час вимагати від нього як проведення аудиторської перевірки його діяльності, так і надання (оформлення) Товариством всіх документів на підставі яких позивач вбачає понесення збитків у діях/бездіяльності колишнього директора Товариства.

Проте, таких доказів позивачем до матеріалів справи не надано та судом відповідних обставин самостійно не встановлено.

При цьому, як вже зазначалося раніше, саме на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками.

Таким чином, посилання позивача щодо наявності підстав для стягнення збитків, зокрема в контексті наявності збитків та їх розміру, протиправності поведінки заподіювача збитків та існування причинного зв`язку такої поведінки із заподіяними збитками, ураховуючи принципи змагальності, диспозитивності, рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, підлягає доведенню саме позивачем.

Разом з цим, колегія суду зазначає, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 73, ч. 1 ст. 74, ч. 1 ст. 76, ч. 1 ст. 77 ГПК України).

Однак, у даному випадку позивачем не було доведено належними та допустимими доказами наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме протиправних дій відповідача, розміру збитків та наявності прямого причинного зв`язку між допущеним порушенням та наявністю збитків.

Враховуючи встановлені обставини справи та вищенаведені положення законодавства, колегія суддів зазначає про те, що позивачем не доведено наявність в діях відповідача такої складової цивільного правопорушення як протиправна поведінка заподіювача збитків, а саме не доведено допустимими доказами факту вчинення ОСОБА_2 цивільного правопорушення в частині безпідставної втрати матеріальних цінностей ТОВ "Продовольча компанія "Від щирого серця" на суму 2155716,39грн (з огляду на те, що Довідка ФОП Дзюби Н.В. не є належним доказом у справі; в ній відсутнє підтвердження можливості (компетенції) останнього проводити таку перевірку; ця Довідка не є ані висновком експерта, ані результатами аудиторської перевірки), так як і не підтверджено розміру збитків спричинених відповідачем для позивача саме у вказаній сумі 2155716,39грн (зважаючи на відсутність в матеріалах справи будь-яких первинних документів на підтвердження наявності у позивача вказаного майна), який (розмір збитків) у даній справі про стягнення збитків може бути підтверджений лише документами первинного бухгалтерського обілку та фінансової звітності.

Відповідно, Довідка ФОП Дзюби Н.В. за результатами перевірки фінансової звітності ТОВ "Продовольча компанія "Від щирого серця" за період з 01.01.2021 по 12.03.2023 не є належним і допустимим доказом вчинення колишнім директором Товариства - Рибаком В.І. порушення своїх повноважень та господарського зобов`язання (статутної дільності товариства), яке, за власною юридичною оцінкою ФОП Дзюби Н.В. як спеціаліста з фінансового права, потягло за собою завдання позивачу відповідачем збитків.

Крім того, за відсутності у справі належних та допустимих доказів на підтвердження фінансового стану ТОВ "Продовольча компанія "Від щирого серця" у 2021-2023 роках, колегія суддів не може вважати обґрунтованими доводи позвача про завдання йому відповідачем реальних збитків у вигляді зменшення фінансових активів позивача, якими у розумінні ст. 22 ЦК України є витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

До тогож, позивачем не доведено наявність причинного зв`язку між діями/бездіяльністю відповідача щодо втрати матеріальних цінностей Товариства (документального оформлення списання) із заподіяними позивачу збитками в заявленому ним до стягнення розмірі, оскільки перевірка фінансової звітності ТОВ "Продовольча компанія "Від щирого серця" проводилася за період з 01.01.2021 по 12.03.2023, тоді як ОСОБА_2 розпочав виконання своїх повноважень як керівник Товариства лише з 13.04.2021.

Будь-яких належних доказів або переконливих аргументів на спростування того, що таке майно могло бути втрачено до призначення ОСОБА_2 , позивачем не наведено та довідка ФОП Дзюби Н.В. такої інформації не містить.

Що стосується аргументів позивача, наведених в апеляційній скарзі щодо наявності в матеріалах справи інших документів (первинних), якими підтверджується факт втрати позивачем матеріальних цінностей без належного документального оформлення під час перебування відповідача на посаді керівника Товариства, то колегія суддів контатує, що матеріали справи не містять жодних первинних документів, які б відповідали вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" (рахунків, накладних, актів приймання-передачі, платіжних доручень тощо) на підтвердження наявності у ТОВ "Продовольча компанія "Від щирого серця" майна, а саме: насіння, добрив, пестицидів, паливно-мастильних матеріалів на загальну суму 2155716,39грн, як і не містять будь-яких доказів з яких суд мав можливість встановити факт втрати такого майна саме під час перебування відповідача - ОСОБА_2 на посаді керівника цього Товариства.

Посилання позивача на те, що судом першої інстанції не було призначено судову експертизу, колегія суддів не приймає до уваги з огляду на таке.

За п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 99 ГПК України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

Згідно з ч. 2 ст. 98 ГПК України, предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права.

Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Отже, призначення судом судової експертизи має місце у випадку необхідності у спеціальних знаннях, якими не володіє суд, та у разі неможливості суду вирішити питання, що входять до предмета доказування, без її призначення та є правом, а не обов`язком суду.

Однак, у даному випадку колегія суддів вважає, що за відсутності в матеріалах справи справі будь-яких первинних бухгалтерських документів, якими підтверджується наявність у позивача у період 2021-2023 роки відповідних товарно-матеріальних цінностей, а також інших документів фінансової звітності (для перевірки здійснення господарської операції і її оформлення), тобто з яких можливо було б встановити факт втрати майна під час виконання ОСОБА_2 повноважень керівника Товариства, експерт буде позбавлений об`єктивної можливості як перевірити обґрунтованість інформації у Довідці ФОП Дзюби Н.В., так і самостійно дослідити фінансово-економічні показники діяльності Товариства та перевірити наявність факту втрати майна та правильність розрахунку збитків позивача, у зв`язку з чим у місцевого господарського суду не було підстав для призначення експертизи.

Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що позивачем у встановленому процесуальним законом порядку не було доведено обставин наявності усіх елементів складу цивільного правопорушення, які є обов`язковими для доказування у спорах про стягнення збитків, як то: протиправної поведінки відповідача та його вини, завдання самих збитків і їх розмір, що є обов`язковою умовою для покладення на відповідача відповідальності у вигляді відшкодування збитків. Позивачем також не доведено, а судом не встановлено причинно-наслідкового зв`язку між шкодою і протиправною поведінкою відповідача.

Крім того, презумпція вини полягає в тому, що особа буде вважатися винною у завданні збитків, поки вона не доведе, що вони завданні не з її вини, однак лише за умови, що позивачем доведено наявність самого цивільного правопорушення і усіх елементів складу цього правопорушення належними, допустимими, достовірними і вірогідними доказами, які передбаченні законом.

Оцінивши наявні докази у справі в їх сукупності, враховуючи наведені норми чинного законодавства, апеляційний господарський суд погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що позивачем не доведено у діях відповідача складу цивільного правопорушення, а тому позовні вимоги про стягнення збитків задоволенню не підлягають.

Таким чином, оскільки доводи заявника апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права під час прийняття оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження, у зв`язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що судом першої інстанції в повному обсязі досліджені обставини, що мають значення для справи, а викладені в оскаржуваному судовому рішенні висновки відповідають фактичним обставинам справи, у зв`язку з чим апеляційна скарга ОСОБА_8 , який діє в інтересах ТОВ "Продовольча компанія "Від щирого серця" задоволенню не підлягає, а рішення рішення Господарського суду Полтавської області від 23.11.2023 у справі №917/643/23 підлягає залишенню без змін.

З огляду на те, що апеляційна скарга залишається без задоволення, відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір за її подання покладається судом на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281 - 284 ГПК України, Східний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_8 , який діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "Продовольча компанія "Від щирого серця" на рішення Господарського суду Полтавської області від 23.11.2023 у справі №917/643/23 - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Полтавської області від 23.11.2023 у справі №917/643/23 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачені ст. 286 - 289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 28.03.2024.

Головуючий суддя Н.О. Мартюхіна

Суддя М.М. Слободін

Суддя І.А. Шутенко