Рішення

від 13.12.2023 по справі 488/3868/17

КОРАБЕЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

КОРАБЕЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.МИКОЛАЄВА

Справа № 488/3868/17

Провадження № 2/488/141/23

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

13.12.2023 року м. Миколаїв

Корабельний районний суд м. Миколаєва

у складі: головуючої по справі судді - Чернявської Я.А.,

при секретарі судового засідання - Авдєєвої К.Р.,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні взалі засіданьсуду цивільнусправу впорядку загальногопозовного провадженняза позовноюзаявою ОСОБА_1 до Адміністрації Корабельного району Миколаївської міської ради, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Корабельної районної ради міста Миколаєва,-

ВСТАНОВИВ:

10.04.2020 року до Корабельного районного суду міста Миколаєва було передано на новий розгляд до суду першої інстанції після Касаційного розгляду Верховного Суду цивільну справу ОСОБА_1 до Адміністрації Корабельного району Миколаївської міської ради, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Корабельної районної ради міста Миколаєва.

10.04.2020 року визначено суддю для розгляду справи у відповідності до пункту 15 Розділу XIII Перехідні положнення Цивільного процесуального кодексу України від 18.03.2004 № 1618 ІV (у редакції Закону № 2147 VIII від 03.10.2017 року) та передано для вирішення питання про відкриття провадження у справі судді згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями.

13.04.2020 року ухвалою Корабельного районного суду м. Миколаєва відкрито загальне позовне провадження у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 доАдміністрації Корабельногорайону Миколаївськоїміської ради, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 провизнання незаконнимта скасуваннярішення виконавчогокомітету Корабельноїрайонної радиміста Миколаєва.

Щодо попереднього розгляду справи.

У жовтні2017року ОСОБА_1 звернувся досуду зпозовом доадміністрації Корабельногорайону Миколаївськоїміської ради(далі адміністраціяКорабельного району), ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання незаконним та скасування рішення виконкому Корабельної районної ради.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що він єдиний успадкував майно ОСОБА_6 , яка є його матір`ю та померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки його рідна сестра - ОСОБА_7 від спадщини відмовилася на його користь.

27.07.2012 року на підставі ухвали Корабельного районного суду м. Миколаєва позивач став правонаступником померлою матері у справі № 2-3/11 за позовом про виділення в натурі частки у житловому будинку та встановлення порядку користування земельною ділянкою.

Зазначав, що в свою чергу ОСОБА_6 , прийняла спадщину після смерті своєї матері - ОСОБА_8 , яка померла у 1992 року та була єдиним власником житлового будинку АДРЕСА_1 .

ОСОБА_8 , мала ще й сина - ОСОБА_9 , дітьми якого є відповідачі по справі.

Під час вирішення у 2012 року спору про поділ спадкового жилого будинку та земельної ділянки йому стало відомо, що рішенням виконавчого комітету Корабельної районної ради народних депутатів № 50 від 23 березня 1990 року було оформлено право власності за ОСОБА_9 на самовільно споруджені ним об`єкти нерухомості, розташовані біля будинку АДРЕСА_1 , а саме: на сіни літ. «а» розміром 2,35 м х 11.7 м, нежитлову прибудову літ. «А1» розміром 8,36 м х 2,75 м, сарай літ. «Д» розміром 2,38 м х 5,8 м, сарай літ. «Ж» розміром 3,06 м х 5,91 м, сарай літ. «К» розміром 3,53 м х 3,13 м, сарай літ. «Н» розміром 4,06 м х 2 м, літній душ літ. «М», вбиральню літ. «Л», гараж літ. «З» розміром 3,92 м х 6 м, навіс літ. «Е» розміром 2,83 м х 2,37 м, та на збільшену житлову площу будинку, розміром 51,6 кв. м.

Посилаючись на те, що на час прийняття вказаного рішення власником житлового будинку за даною адресою була ОСОБА_8 , що виключало визнання за іншими особами право на житлові та нежитлові приміщення, що є складовими будинку, ОСОБА_1 просив визнати незаконним та скасувати рішення виконавчого комітету Корабельної районної ради народних депутатів № 50 від 23 березня 1990 року в частині оформлення на ОСОБА_9 у будинку АДРЕСА_1 самовільно побудованих господарських споруд, а саме: 18,9 кв. м жилої площі у житловому будинку літ. «А», нежитлової прибудови літ. «А-1» розміром 8,36 м х 2,75 м, сіни літ. «а» розміром 2,35 м х11,7 м, сарай літ. «Д», розміром 2,85x5,8 м, сарай літ. «Ж», розміром 3,06x5,91 м, сарай літ. «К», розміром 3,53x3,13 м, сарай літ. «Н», розміром 4,06x2,0 м, літній душ «М», вбиральня літ. «Л», гараж літ. «З», навіс літ. «Е».

Рішенням Корабельного районного суду м. Миколаєва від 30.01.2019 року, залишеним без змін постановою Миколаївського апеляційного суду від 13.05.2019 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Судові рішеннясудів першоїта апеляційноїінстанцій мотивованотим,що адміністраціяКорабельного районуне єправонаступником виконкому Корабельної районної ради, а тому ОСОБА_1 пред`явив позов до неналежного відповідача.

26.02.2020 року Постановою Верховного суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 30.01.2019 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 13.05.2019 року - задоволено частково та зазначено те, що суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, у порушення вимог статей 263-265, 382 ЦПК України формально розглянув справу, не забезпечив повний та всебічний розгляд справи, не дослідив усіх наданих учасниками процесу доказів й не надав їм правову оцінку, не врахував наведених норм матеріального та процесуального права, не перевірив належним чином доводів позивача щодо наявності правонаступника виконавчого комітету Корабельної районної ради народних депутатів, а тому дійшов передчасного висновку про відмову у задоволенні позову.

Рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 30.01.2019 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 13.05.2019 року скасовано, справу № 488/3868/17 передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 30.01.2019 року та постанова Миколаївського апеляційного суду від 13.05.2019 року втратили законну силу та подальшому виконанню не підлягають.

В судове засідання сторони не зявились, були повідомлені про час та місце розгляду справи у порядку встановленому ст.ст. 128, 130 ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Позивач надав до суду заяву про слухання справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просив про задоволення позову.

Представник відповідача - Адміністрації Корабельного району Миколаївської міської ради, надала до суду відзив в якому заперечувала проти задоволення вимог позивача.

Представник відповідачів ОСОБА_10 надала до суду відзив та пояснення в яких позовні вимоги не визнала, категорично заперечувала проти їх задоволення.

Суд, дослідивши письмові докази по справі, взявши до уваги заяви сторін по справі знаходить позов таким, що не підлягає задоволенню виходячи із наступного.

Згідно ст. 4 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб у спосіб, визначений законами України.

Згідно зі статтями 12, 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.

Частиною 1 ст. 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Частиною 4ст.263ЦПК Українипередбачає,що привиборі ізастосуванні нормиправа доспірних правовідносинсуд враховуєвисновки щодозастосування відповіднихнорм права,викладені впостановах ВерховногоСуду.

Крімтого,суд зазначає,що Європейськийсуд зправ людинивказав,що пункт1статті 6Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свободзобов`язуєсуди даватиобґрунтування своїхрішень,але цене можесприйматись яквимога надаватидетальну відповідьна коженаргумент.Межі цьогообов`язкуможуть бутирізними взалежності відхарактеру рішення.Крім того,необхідно братидо уваги,між іншим,різноманітність аргументів,які сторонаможе представитив суд,та відмінності,які існуютьу державах-учасницях,з оглядуна положеннязаконодавства,традиції,юридичні висновки,викладення таформулювання рішень.Таким чином,питання,чи виконавсуд свійобов`язокщодо поданняобґрунтування,що випливаєзі статті6Конвенції,може бутивизначено тількиу світліконкретних обставинсправи (Пронінапроти України,№ 63566/00,§ 23,ЄСПЛ,від 18липня 2006року).

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

На підставі свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя від 27 червня 1968 року та свідоцтва про право на спадщину від 27 червня 1968 року, виданих державним нотаріусом П`ятої миколаївської державної нотаріальної контори Гусаренко І. М., власником домоволодіння по АДРЕСА_1 була ОСОБА_8 . Вона мала двох дітей від різних батьків - ОСОБА_6 та ОСОБА_9 , які проживали за вказаною адресою.

На земельній ділянці, де знаходився указаний будинок, з дозволу його власника, як зазначають відповідачі, але без будівельної документації ОСОБА_9 було збудовано ряд об`єктів нерухомості.

Згідно з рішенням Виконавчого комітету Корабельної районної ради народних депутатів від 23 березня 1990 року № 50 вирішено оформити право особистої власності ОСОБА_9 на сіни літ. «а» розміром 2,35 м х 11.7 м, нежитлову прибудову літ. «А1» розміром 8,36 м х 2,75 м, сарай літ. «Д» розміром 2,83 м х 5,8 м, сарай літ. «Ж» розміром 3,06 м х 5,91 м, сарай літ. «К» розміром 3,53 м х 3,13 м, сарай літ. «Н» розміром 4,06 м х 2 м, літній душ літ. «М», вбиральню літ. «Л», гараж літ. «З» розміром 3,92 м х 6 м, навіс літ. «Е» розміром 2,83 м х 2,37 м та на збільшену на 18,9 кв. м житлову площу будинку, розміром 51,6 кв. м, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_8 померла.

Спадщину після смерті ОСОБА_8 прийняли ОСОБА_6 (дочка померлої) та її син - ОСОБА_9 , який був прописаним зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_9 помер.

Після його смерті до нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини звернулись його спадкоємці за законом: ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_11 та ОСОБА_5

04 лютого 2005 року ОСОБА_6 отримала свідоцтво про право на спадщину за законом, видане П`ятою миколаївською державною нотаріальною конторою, на 1/2 частину спадкового майна ОСОБА_8 - житловий будинок по АДРЕСА_1 .

Рішенням Корабельного районного суду м. Миколаєва від 24 березня 2010 року визнано частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане 04 лютого 2005 року ОСОБА_12 . П`ятою миколаївською державною нотаріальною конторою на 1/2 частину спадкового майна - житловий будинок по АДРЕСА_1 , в частині виключення зі спадкового майна збільшеної на 18,9 кв. м житлової площі у житловому будинку літ. «А», нежилої прибудови літ. «А-1» розміром 8,36 м х 2,75 м, сіней літ. «а» розміром 2,35 м х 11,7 м, сарай літ. «Д» розміром 2,83 м х 5,8 м, сарай літ. «Ж» розміром 3,06 м х 5,91 м, сарай літ. «К» розміром 3,53 м х 3,13 м, сарай літ. «Н» розміром 4,06 м х 2 м, літній душ літ. «М», вбиральню літ. «Л», гараж літ. «З» розміром 3,92 м х 6 м, навіс літ. «Е» розміром 2,83 м х 2,37 м та скасовано його реєстрацію в Миколаївському МБТІ.

Крім цього, даним рішенням суду визнано право власності за ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_13 та ОСОБА_5 в рівних частинах на збільшену на 18,9 кв. м житлової площі у житловому будинку літ. «А», нежилу прибудови літ. «А-1» розміром 8,36 м х 2,75 м, сіней літ. «а» розміром 2,35 м х 11,7 м, сарай літ. «Д» розміром 2,83 м х 5,8 м, сарай літ. «Ж» розміром 3,06 м х 5,91 м, сарай літ. «К» розміром 3,53 м х 3,13 м, сарай літ. «Н» розміром 4,06 м х 2 м, літній душ літ. «М», вбиральню літ. «Л», гараж літ. «З» розміром 3,92 м х 6 м, навіс літ. «Е» розміром 2,83 м х 2,37 м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_9 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 17 березня 2011 року, рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 24 березня 2010 року залишено без змін.

Вказані судові рішення набрали законної сили.

Таким чином, питання про законність рішення Корабельного райвиконкому м.Миколаєва від 23.03.1990 року № 50 вже було вирішено судами першої та апеляційної інстанції за шість років до звернення позивача з даним позовом до суду.

Відповідно доч.4ст.75Господарського процесуальногокодексу України,ч.4ст.82Цивільного процесуальногокодексу Українита ч.4ст.78Кодексу адміністративногосудочинства Україниобставини,встановлені рішеннямсуду вгосподарській,цивільній абоадміністративній справі,що набралозаконної сили,не доказуютьсяпри розглядііншої справи,у якійберуть участьті саміособи абоособа,стосовно якоївстановлено ціобставини,якщо іншене встановленозаконом.

У наведених правових нормах мова йде про преюдиційні факти. Преюдиційність (від лат. praejudicio предрешение) у процесуальному праві обов`язок суду, який розглядає справу, прийняти без перевірки та доказів факти, які раніше вже були встановлені набравшим законної сили судовим рішенням або вироком у будь-якій іншій справі. Преюдиційність дозволяє уникнути ухвалення суперечливих судових актів щодо одного й того ж питання та вирішувати справи з найменшими витратами часу та засобів.

Верховний Суд вже неодноразово у своїх постановах зазначав про особливості застосування інститут преюдиції.

Преюдиційні обставини є обов`язковими для суду, який розглядає справу.

Тобто факти, установлені у прийнятих раніше судових рішеннях, мають для суду преюдиціальний характер. Преюдиціальність означає обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили, в одній справі, для суду при розгляді інших справ (постанова КГС ВС від 26.11.2019 по справі №922/643/19).

Правило про преюдицію сприяє додержанню процесуальної економії.

Правило про преюдицію спрямовано не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив у законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду на їх дослідження та оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії (постанова КГС ВС від 10.12.2019 по справі №910/6356/19).

Отже, дана норма визначає преюдиційні підстави звільнення осіб, які беруть участь у справі, від доказування обставин з метою досягнення процесуальної економії за наявності цих підстав у суду не буде необхідності досліджувати докази для встановлення певних обставин (постанова КАС ВС від 15.10.2019 по справі №813/8801/14).

Преюдиційні обставини обов`язкові для суду навіть якщо він вважає, що вони були встановлені неправильно.

Преюдиційні факти це факти, встановлені рішенням чи вироком суду, що набрали законної сили. Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і означається його суб`єктивними і об`єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у розгляді справи, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішенням у такій справі правовідносини. Преюдиційні обставини є обов`язковими для суду, який розглядає справу навіть у тому випадку, коли він вважає, що вони встановлені неправильно. Таким чином, законодавець намагається забезпечити єдність судової практики та запобігти появі протилежних за змістом судових рішень (постанова КЦС ВС від 19.12.2019 по справі №520/11429/17).

Статус сторін, в якому вони брали участь у іншій справі, не впливає на преюдиційність обставин.

Не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом (постанова КГС ВС від 19.12.2019 по справі №916/1041/17).

Суть преюдиції полягає в неприпустимості ставлення під сумнів судовго рішення, яке набрало законної сили, а також повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Преюдиціальність це обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні суду і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив у законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами (постанова КГС ВС від 26.11.2019 по справі №902/201/19, постанова КГС ВС від 15.10.2019 по справі №908/1090/18).

Частиною першою статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав та свобод людини (далі Конвенція) та практику суду як джерело права. У преамбулі та статті 6 параграфа 1 Конвенції, у рішенні Європейського суду з прав людини від 25 липня 2002 року у справі за заявою № 48553/99 «Совтрансавто-Холдінг» проти України», а також у рішенні Європейського суду з прав людини від 28 жовтня 1999 року у справі за заявою № 28342/95 «Брумареску проти Румунії» встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів (постанова КЦС ВС від 17.12.2019 по справі №641/1793/17).

Межі преюдиції, умови за наявності яких преюдиційні обставини не потребують доказування.

Суб`єктивними межами є те, що у двох справах беруть участь одні й ті самі особи чи їх правонаступники, чи хоча б одна особа, щодо якої встановлено ці обставини. Об`єктивні межі стосуються обставин, встановлених рішенням суду. Преюдиційні обставини не потребують доказування, якщо одночасно виконуються такі умови:

1) обставина встановлена судовим рішення;

2) судове рішення набрало законої сили;

3) у справі беруть участь ті самі особи, які брали участь у попередній справі, чи хоча б одна особа, щодо якої встановлено ці обставини (постанова КЦС ВС від 11.12.2019 по справі №320/4938/17).

Преюдиційне значення можуть мати ті факти, щодо наявності або відсутності яких виник спір, і які, зокрема зазначені у резолютивній частині рішення.

Не потребують доказування обставини, встановлені рішення суду, тобто ті обставини, щодо яких мав місце спір і які були предметом судового розгляду. Не має преюдиційного значення оцінка судом конкретних обставин справи, які сторонами не оспорювалися, мотиви судового рішення, правова кваліфікація спірних відносин. Преюдиційне значення можуть мати ті факти, щодо наявності або відсутності яких виник спір, і які, зокрема зазначені у резолютивній частині рішення (постанова КЦС ВС від 11.12.2019 по справі №320/4938/17).

Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом (постанова КГС ВС від 10.10.2019 по справі №910/2164/18, постанова КГС ВС від 08.07.2019 по справі №908/156/18).

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог .

Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 12,13, 258-259,264-265,268, 354Цивільного процесуальногокодексу України, суд,-

УХВАЛИВ:

У задоволеніпозовної заяви ОСОБА_1 доАдміністрації Корабельногорайону Миколаївськоїміської ради, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 провизнання незаконнимта скасуваннярішення виконавчогокомітету Корабельноїрайонної радиміста Миколаєва відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повне найменування сторін по справі:

Позивач - ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_2 )

Відповідач Адміністрація Корабельного району Миколаївської міської ради (адреса: 54050, м.Миколаїв, просп. Богоявленський, 314)

Відповідач - ОСОБА_2 (місце реєстрації: АДРЕСА_3 )

Відповідач - ОСОБА_3 (місце реєстрації: АДРЕСА_4 )

Відповідач - ОСОБА_4 (місце реєстрації: АДРЕСА_5 )

Відповідач - ОСОБА_5 (місце реєстрації: АДРЕСА_6 )

Суддя: Я.А. Чернявська