Постанова

від 13.12.2023 по справі 133/2133/22

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 133/2133/22

Провадження № 22-ц/801/2303/2023

Категорія: 36

Головуючий у суді 1-ї інстанції Кучерук І. М.

Доповідач:Сопрун В. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2023 рокуСправа № 133/2133/22м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі:

головуючого Сопруна В.В.,

суддів Матківської М.В., Міхасішина І.В.,

розглянувши у порядкуписьмового провадженняцивільну справу№133/2133/22запозовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІАН ТАТУ» про відшкодування шкоди, завданої невиконанням умов договору про надання послуг,

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 31 жовтня 2023 року, яке ухвалене суддею Кучерук І.М. в Козятинському міськрайонному суді Вінницької області, в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін,

в с т а н о в и в :

У вересні2022року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ТОВ «ВІАН ТАТУ» про відшкодування шкоди, завданої невиконанням умов договору про надання послуг, мотивуючи позовні вимоги тим, що 03 листопада 2018 року він звернувся до одного із салонів ТОВ «ВІАН ТАТУ», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , для отримання послуги з видалення татуювання на руці. Йому повідомили, що потрібно буде провести біля чотирьох сеансів, вартість одного - 1200 грн. Майстер з видалення татуювання після першого сеансу запевнив його, що вдасться повністю видалити татуювання.

12 лютого 2021 року після проведення останнього сеансу видалення татуювання він не побачив жодного результату і жодних змін у порівнянні з тим, що було до початку сеансів. Він знову звернувся до майстра, на що йому останній повідомив, що повне видалення неможливе, запропонував провести висвітлення під «перекриття», тобто зробити інше татуювання поверх старого.

24 серпня 2022 року звернувся до відповідача щодо повернення коштів, витрачених на процедури. Представник салону повідомив його, що політика компанії не передбачає повернення коштів та запропонував 15% знижку на наступний сеанс татуювання, однак для нього це не мало сенсу.

30 серпня 2022 року ним здійснено запит на адресу відповідача щодо отримання оригіналів або копій анкет, що були ним заповнені перед проведенням сеансів видалення тату, які підтверджують сплату за послуги та ім`я майстра; копії всіх фото тату перед процедурою видалення та після неї; повну переписку працівників салону "ВІАН ТАТУ", яку вели з ним в соціальних мережах. Однак на вказаний запит відповіді надано не було. Також позивач зазнав значних моральних страждань через опіки шкіри під час салонних процедур, а також через перепони у спілкуванні та вимушеність прикривати уражене місце навіть влітку, що створило понівечене тату на видному місці.

Таким чином,просив суд визнати за виконавцем, ТОВ «ВІАН ТАТУ», факт невиконання умов договору про надання послуги з видалення тату та стягнути з ТОВ «ВІАН ТАТУ» на його користь матеріальну шкоду, що дорівнює сумі витрат, які понесено ним, а саме: суму, що була сплачена ним за всі сеанси згідно умов договору в розмірі 6900 грн, а також моральну шкоду в розмірі 5000 грн.

Рішенням Козятинського міськрайонногосуду Вінницькоїобласті від31жовтня 2023року в задоволені позову відмовлено.

Рішення суду мотивоване тим, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами факту порушення відповідачем його прав споживача, а тому відсутні підстави для відшкодування матеріальних збитків та компенсації за моральну шкоди. Крім того, суд першої інстанції вважав, що позивач пред`явив позов до неналежного відповідача ТОВ «ВІАН ТАТУ», що є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

Не погодившись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, оскільки вважає його незаконним, таким, що не відповідає нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи. Просив рішення Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 31 жовтня 2023 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. В порядку ст.262 ЦПК України винести окрему ухвалу через порушення законодавства юридичною особою ТОВ «ВІАН ТАТУ».

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 16 листопада 2023 року розгляд справи в апеляційній інстанції призначено без повідомлення учасників справи згідно ч.1 ст.369 ЦПК України.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню за таких підстав.

Згідно ч.3 ст. 12 ЦПК України кожна сторонаповинна довестиобставини,які маютьзначення длясправи іна яківона посилаєтьсяяк напідставу своїхвимог абозаперечень,крім випадків,встановлених цимКодексом.Доказами єбудь-якідані,на підставіяких судвстановлює наявністьабо відсутністьобставин (фактів),що обґрунтовуютьвимоги ізаперечення учасниківсправи,та іншихобставин,які маютьзначення длявирішення справи (ст. 76 ЦПК України).

Згідно ч.1-3,5ст.263ЦПК Українисудове рішенняповинно ґрунтуватисяна засадахверховенства права,бути законнимі обґрунтованим. Законнимє рішення,ухвалене судомвідповідно донорм матеріальногоправа іздотриманням нормпроцесуального права. Судоверішення маєвідповідати завданнюцивільного судочинства,визначеному цимКодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 264 ЦПК України передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам судове рішення в частині підстав відмови в задоволені позову частково не відповідає.

Статтею 15ЦКУкраїни встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ст.16ЦКУкраїни кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлення прав споживачів, а також визначення механізму їх захисту та основ реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів врегульовані Законом України "Про захист прав споживачів".

Права споживача у разі порушення умов договору про виконання робіт (надання послуг) закріплені у ст.10 Закону України "Про захист прав споживачів".

Споживачем, згідно із зазначеним Законом, є фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника; виконавець суб`єкт господарювання, який виконує роботи або надає послуги; договір - усний чи письмовий правочин між споживачем і продавцем (виконавцем) про якість, терміни, ціну та інші умови, за яких реалізується продукція.

Стаття 4ЗаконуУкраїни"Прозахистправспоживачів" визначає права споживачів, зокрема, споживачі під час укладення, зміни, виконання та припинення договорів щодо отримання (придбання, замовлення тощо) продукції, а також при використанні продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на: захист своїх прав державою; належну якість продукції та обслуговування; відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону.

Так, відповідно до змісту ч.ч.3, 4ст.10 Закону України "Про захист прав споживачів", у разі виявлення недоліків у виконаній роботі (наданій послузі) споживач має право на свій вибір вимагати: 1) безоплатного усунення недоліків у виконаній роботі (наданій послузі) у розумний строк; 2) відповідного зменшення ціни виконаної роботи (наданої послуги); 3) безоплатного виготовлення іншої речі з такого ж матеріалу і такої ж якості чи повторного виконання роботи; 4) відшкодування завданих йому збитків з усуненням недоліків виконаної роботи (наданої послуги) своїми силами чи із залученням третьої особи; 5) реалізації інших прав, що передбачені чинним законодавством на день укладення відповідного договору.

Зазначені вимоги підлягають задоволенню у разі виявлення недоліків під час приймання виконаної роботи (наданої послуги) або під час її виконання (надання), а в разі неможливості виявлення недоліків під час приймання виконаної роботи (наданої послуги) - протягом гарантійного чи іншого строку, встановленого договором, чи протягом двох років з дня прийняття виконаної роботи (наданої послуги) у разі відсутності гарантійного чи іншого строку, встановленого законодавством або договором. За наявності у роботі (послузі) істотних недоліків споживач має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.

Частиною 2 ст. 22 Закону України "Про захист прав споживачів" передбачено, що при задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Статтями 23, 1167 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування (ч.ч. 3, 4 ст. 23 ЦК України).

Суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що посилання позивача лише на його переписку із представником салону «ВІАН» в мережі "Вайбер" є неналежними доказами не отримання ним зазначених послуг. Крім того, жодних доказів договірних правовідносин з ТОВ «ВІАН ТАТУ» та сплати ОСОБА_1 коштів за сеанси з видалення татуювання, як суду першої так і суду апеляційної інстанції не було надано.

Зокрема, матеріали справи не містять доказів, що на перекриття татуювання він також поніс витрати, їх розмір, відсутній також і консультативний висновоклікаря дерматолога тощо.

Згідно з ст.ст.12, 81 ЦПК Україникожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими та електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Згідно з ст.78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.79 ЦПК Українидостовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Статтею 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Таким чином, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, що позовні вимоги про відшкодування матеріальної шкоди та моральної шкоди є необґрунтованими.

Визначення відповідачів, предмета та підстав позову є правом позивача. Натомість, установлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який він виконує під час розгляду справи.

Аналогічні висновки викладені у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц, Постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 308/3162/15-ц, Постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц, Постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16-ц, Постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц, Постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 552/6381/17,Постанові Великої Палати Верховного Судувід 13 березня 2019 року у справі № 757/39920/15-ц, та Постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 520/17304/15-ц.

Посилання суду першої інстанції, що ТОВ «ВІАН ТАТУ» є неналежним відповідачем, оскільки відповідно до доданої до позовної заяви роздруківки з сайту vean-tattoo.com/public-offer (публічна оферта), виконавцем, який приймає на себе зобов`язання надати користувачу послуги у сфері тату індустрії, є фізична особа ОСОБА_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ), а не ТОВ «ВІАН ТАТУ» (код ЄДРПОУ 43484353), є помилковими.

Предметом спору є надання послуг, які надавались не зазначеною фізичною особою, а саме ТОВ «ВІАН ТАТУ».

Як вбачається з матеріалів справи, а саме з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є зареєстрована юридична особа ТОВ «ВІАН ТАТУ» за місцезнаходженням вул. Італійська, 31, м. Бердянськ, Запорізька обл., а керівником є ОСОБА_2 .

Колегія суддів приходить до висновку, що ТОВ «ВІАН ТАТУ» є належним відповідачем.

Також, апеляційний суд звертає увагу, що в зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України на території України введено воєнний стан відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в України».

Строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався і на теперішній час його дію не припинено.

Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасовоокупованихросійською федерацією, затвердженого міністерства з питань реінтеграції тимчасовоокупованихтериторій України 22 грудня 2022 року № 309, м.БердянськБердянської міської територіальної громади входить до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасовоокупованихросійською федерацією.

Місцезнаходження ТОВ «ВІАН ТАТУ» є вул. Італійська, 31, м. Бердянськ, Запорізька обл., територія якого є окупованою, а тому у зв`язку із введенням воєнного стану в Україні, через розпочату 24 лютого 2022 року військову агресію російської держави проти України, поштова кореспонденція на тимчасовоокупованутериторію не направляється.

Апеляційний судухвалою від16листопада 2023року зобов`язав ТОВ «ВІАН ТАТУ» (вул. М. Оводова, 53, м. Вінниця), оскільки позивач посилається, що саме за цією адресою йому надавали послуги, надати апеляційному суду довідку в якій відобразити інформацію щодо кількості наданих ОСОБА_1 послуг (кількість проведених сеансів), розмір сплачених коштів за надані послуги (копії прибуткових касових ордерів або квитанцій).

Проте, конверт з ухвалою апеляційного суду від 16 листопада 2023 року повернутий за закінченням терміну зберігання (а.с.128).

Отже, суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенніпозовуз підстав необґрунтованості позовних вимог,помилкововказав також на пред`явлення позову до неналежного відповідача.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції вірно звернуто увагу на те, що суду не надано належних доказів неналежного виконання наданих ОСОБА_1 послуг з видалення татуювання, а також, що у зв`язку з цим він зазнав значних моральних страждань, однакпомилкововідмовлено в задоволенніпозовуу зв`язку з зверненням позову до неналежного відповідача.

В зв`язку з викладеним, колегія суддів вважає, що рішення суду підлягає зміні в частині визначення неналежного відповідача, шляхом викладення мотивувальної частини рішення у тексті цієї постанови, а в іншій частині рішення суду підлягає залишенню без змін, в зв`язку з чим апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно зі статтею 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Зважаючи на те, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову, однак вказав помилкові мотиви та підстави для такої відмови, судове рішення суду першої інстанції підлягає зміні у його мотивувальній частині.

Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про зміну судового рішення у його мотивувальній частині, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи, немає.

Частиною 1 статті 262 ЦПК Українипередбачено, щосуд, виявивши при вирішенні спору порушення законодавства або недоліки в діяльності юридичної особи, державних чи інших органів, інших осіб, постановляє окрему ухвалу, незалежно від того, чи є вони учасниками судового процесу.

Відповідно до ч. 8 ст. 262 ЦПК України окрему ухвалу може бути постановлено судом першої інстанції, судами апеляційної чи касаційної інстанцій.

Згідно з ч. 10 ст. 262 ЦПК України суд вищої інстанції може постановити окрему ухвалу в разі допущення судом нижчої інстанції порушення норм матеріального або процесуального права, незалежно від того, чи є такі порушення підставою для скасування або зміни судового рішення. Такі самі повноваження має Велика Палата Верховного Суду щодо питань передачі справ на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Окрема ухваласуду є процесуальним засобом судового впливу на виявлені під час судового розгляду грубі порушення законності, а також причини та умови, що цьому сприяли.

Правовими підставами постановлення окремої ухвали є виявлені під час розгляду справи порушення матеріального або процесуального права, встановлення причин та умов, що сприяли вчиненню таких порушень.

Однак, колегія суддів вважає, що правові підстави для постановлення окремої ухвали у даній справі відсутні, оскільки ОСОБА_1 не наведено обставин, які можуть бути підставою для постановлення окремої ухвали.

Керуючись ст. ст.367, 369, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Козятинськогоміськрайонного судуВінницької областівід 31жовтня 2023року змінити в частині визначення неналежного відповідача, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Повний текст судового рішення складено 13 грудня 2023 року.

Головуючий Сопрун В.В.

Судді Матківська М.В.

Міхасішин І.В.