Ухвала

від 08.01.2024 по справі 133/2133/22

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

08 січня 2024 року

м. Київ

справа № 133/2133/22

провадження № 61-18549ск23

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Петрова Є. В.,

розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 31 жовтня 2023 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 13 грудня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІАН ТАТУ» про відшкодування шкоди, завданої невиконанням умов договору про надання послуг,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІАН ТАТУ» (далі - ТОВ «ВІАН ТАТУ») про відшкодування шкоди, завданої невиконанням умов договору про надання послуг, мотивуючи позовні вимоги тим, що 03 листопада 2018 року він звернувся до одного із салонів ТОВ «ВІАН ТАТУ», що знаходиться за адресою: вул. Миколи Оводова, 53 (колишня вул. Кропивницького, 7), м. Вінниця, для отримання послуги з видалення татуювання на руці. Йому повідомили, що потрібно буде провести біля чотирьох сеансів, вартість одного - 1 200 грн. Майстер з видалення татуювання після першого сеансу запевнив його, що вдасться повністю видалити татуювання.

12 лютого 2021 року після проведення останнього сеансу видалення татуювання він не побачив жодного результату і жодних змін у порівнянні з тим, що було до початку сеансів. Він знову звернувся до майстра, на що йому останній повідомив, що повне видалення неможливе, запропонував провести висвітлення під «перекриття», тобто зробити інше татуювання поверх старого.

24 серпня 2022 року звернувся до відповідача щодо повернення коштів, витрачених на процедури. Представник салону повідомив його, що політика компанії не передбачає повернення коштів та запропонував 15% знижку на наступний сеанс татуювання, однак для нього це не мало сенсу.

30 серпня 2022 року ним здійснено запит на адресу відповідача щодо отримання оригіналів або копій анкет, що були ним заповнені перед проведенням сеансів видалення тату, які підтверджують сплату за послуги та ім`я майстра; копії всіх фото тату перед процедурою видалення та після неї; повну переписку працівників салону, яку вели з ним в соціальних мережах. Однак на вказаний запит відповіді надано не було. Також позивач зазнав значних моральних страждань через опіки шкіри під час салонних процедур, а також через перепони у спілкуванні та вимушеність прикривати уражене місце навіть влітку, що створило понівечене тату на видному місці.

Просив суд визнати факт невиконання умов договору про надання послуги з видалення тату та стягнути з ТОВ «ВІАН ТАТУ» на його користь матеріальну шкоду, що дорівнює сумі витрат, які понесено ним, а саме: суму, що була сплачена ним за всі сеанси згідно умов договору в розмірі 6 900 грн, а також моральну шкоду в розмірі 5 000 грн.

Козятинський міськрайонний суд Вінницької області рішенням від 31 жовтня 2023 року, яке залишив без змін Вінницький апеляційний суд постановою від 13 грудня 2023 року, відмовив в задоволенні позову.

19 грудня 2023 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 31 жовтня 2023 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 13 грудня 2023 року, в якій просив скасувати оскаржувані рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки скарга подана на судові рішення, які не підлягають касаційному оскарженню.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Отже, зазначена справа не підлягає касаційному оскарженню.

ОСОБА_1 зазначає, що справа має для нього фундаментальне значення, оскільки відповідачем грубо порушено Закон України «Про захист прав споживачів».

Учасники судового процесу мають розуміти, що визначені підпунктом «в» пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі потребує належних, фундаментальних обґрунтувань.

З врахуванням наведених доводів, Верховний Суд визнає, що винятки, зазначені у пункті 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, заявником не обґрунтовані.

При цьому, застосування передбаченого законодавством порогу rаtione valoris (ціна позову) для подання скарг до Верховного Суду є правомірною та обґрунтованою вимогою, враховуючи саму суть повноважень Верховного Суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 36.

Наведене повністю узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини (далі - Суд) згідно з якою умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції), «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії)).

Суд вказує, що важко погодитись з тим, що Верховний Суд, у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволяло йому відфільтровувати справи, що надходять на розгляд до нього, зобов`язаний враховувати помилки, яких припустилися суди нижчої інстанції при визначенні того, чи надавати доступ до нього. Ухвалення іншого рішення могло б суттєво завадити роботі Верховного Суду і унеможливило б виконання Верховним Судом своєї особливої ролі. У практиці Суду вже підтверджувалося, що повноваження Верховного Суду визначати свою юрисдикцію не можуть обмежуватися у такий спосіб (п. 122 рішення у справі «Zubac v. Croatia» (Зубац проти Хорватії) від 05 квітня 2018 року.

З урахуванням того, що заявник подав касаційну скаргу на судові рішення, які не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

За таких обставин не потребує окремого розгляду питання дотримання особою, яка подала касаційну скаргу, вимог статей 390 та 392 ЦПК України.

Керуючись статтями 19, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 31 жовтня 2023 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 13 грудня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІАН ТАТУ» про відшкодування шкоди, завданої невиконанням умов договору про надання послуг.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: І. В. Литвиненко

А. І. Грушицький

Є. В. Петров