Постанова

від 04.10.2023 по справі 363/641/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

4 жовтня 2023 року місто Київ

справа № 363/641/22

провадження № 22-ц/824/5544/2023

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Шкоріної О.І., суддів - Поливач Л.Д., Стрижеуса А.М., за участю секретаря судового засідання - Онопрієнко К.С.

сторони:

позивач - ОСОБА_1

відповідач - ПП «Пролісок 2000»

відповідач - ОСОБА_2

відповідач - ТОВ «Вишгородміськреконструкція -1»

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві апеляційну скаргу ОСОБА_3 , подану адвокатом Бумбою Орестом Андрійовичем,

на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 7 грудня 2022 року, ухвалене у складі судді Чіркова Г.С.,

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2022 року позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до відповідачів, в якому просила визнати за нею майнові права на квартиру, загальною площею 118,7 кв.м, житловою площею 78,3 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; витребувати з чужого незаконного володіння ПП «Пролісок 2000» зазначену квартиру; визнати за позивачем право власності на квартиру; скасувати державну реєстрацію права власності на квартиру.

Позов обґрунтовано тим, що 5 квітня 2017 року між ТОВ «Вишгородміськреконструкція-1» та ОСОБА_4 був укладений Договір купівлі-продажу майнових прав на квартиру, відповідно до п.1.1 якого продавець зобов`язався передати у власність покупця, а покупець зобов`язався прийняти у власність майнові права на квартиру, попередні технічні характеристики якої прописані в п.2.1 цього договору, в складі проекту «Будівництво житлового комплексу за адресою: АДРЕСА_2 черга будівництва, код 1122» та оплатити ціну таких прав в порядку та на умовах, визначених цим договором.

На виконання умов договору, ОСОБА_5 було сплачено 615684,07 грн, в тому числі ПДВ, ціни майнових прав на квартиру, про що ТОВ «Вишгородміськреконструкція-1» було видано довідку від 26 грудня 2018 року № 261218-248.

4 лютого 2019 року між ТОВ «Вишгородміськреконструкція-1», ОСОБА_5 та ОСОБА_1 (новий покупець) був укладений Договір № 1 про відступлення прав та переведення обов`язків за договором купівлі-продажу майнових прав на квартиру від 5 квітня 2017 року.

Позивачу стало відомо, що майнові права на квартиру за договором купівлі-продажу майнових прав на квартиру від 5 квітня 2017 року, всупереч договору № 1 від 4 лютого 2019 року про відступлення прав та переведення обов`язків за договором купівлі-продажу, були незаконно передані ТОВ «Вишгородміськреконструкція-1» ОСОБА_5 .

З інформаційної довідки від 24 січня 2022 року вбачається, що право власності на квартиру зареєстровано за ПП «Пролісок 2000», учасниками якого є громадянин України ОСОБА_6 та громадянин РФ ОСОБА_7 , останній є сином ОСОБА_5 ОСОБА_6 є бізнес партнером та довіреною особою ОСОБА_5 ОСОБА_5 був учасником ПП «Пролісок 2000».

Відтак зазначає позивач, на даний час ПП «Пролісок 2000», яке пов`язане з ОСОБА_5 незаконно володіє квартирою.

Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 7 грудня 2022 року позовну заяву ОСОБА_1 задоволено.

Не погодившись з таким рішенням суду, представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Бумба О.А. подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість. Зазначає, що суд першої інстанції не надав належної оцінки доводам відповідачів ОСОБА_2 та ТОВ «Вишгородміськреконструкція-1» про те, що Договір № 1 не був укладений; не з`ясував обставин, що мають значення для справи. Також судом проігноровано доводи відповідача ОСОБА_2 щодо не досягнення згоди сторонами Договору № 1 щодо усіх істотних умов; відповідач ТОВ "Вишгородміськреконструкція-1» не отримав підписаний усіма сторонами Договір № 1, а відсутність підписів свідчить на користь висновку про неукладеність договору. Крім того представник відповідача ОСОБА_2 ставить під сумнів підпис відповідача ОСОБА_2 . Також зазначає про те, що позивач як особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, подавши декларацію про майновий стан, не вказала інформацію про отримання майнових прав, що, на думку, відповідача свідчить на користь висновку про їх відсутність.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач ОСОБА_1 просить відхилити апеляційну скаргу та залишити рішення суду першої інстанції без змін. Зазначає, що доводи відповідача ОСОБА_2 є безпідставними, оскільки Договір № 1 від 04.02.2019 про відступлення прав та переведення обов`язків за Договором купівлі-продажу майнових прав на квартиру № 3.290-ЗРР-ИП від 05.04.2017 відповідає вимогам чинного законодавства, підписаний усіма сторонами, обидва оригінали Договорів з додатками знаходяться у позивача. Відтак, позивач є покупцем за Договором купівлі-продажу майнових прав на квартиру № 3.290-ЗРР-ИП від 05.04.2017, а ОСОБА_4 (ОСОБА_4 втратив всі свої права та обов`язки за даним договором.

Відповідачі ТОВ «Вишгородміськреконструкція-1» та ПП «Пролісок 2000» відзивів на апеляційну скаргу не подавали.

В судове засідання позивач та його представник не з`явилися, представник позивача подав клопотання про відкладення розгляду справи, проте доказів, які б свідчили про поважну причину неявки в судове засідання, не надали.

Відповідач ТОВ «Вишгородміськреконструкція-1» неодноразово повідомлявся про місце, день та час засідань суду шляхом направлення судових повідомлень рекомендованими листами на поштову адресу зазначену в апеляційній скарзі. Відповідач ТОВ «Вишгородміськреконструкція-1» судові повідомлення отримував, що підтверджується зворотними повідомленнями про вручення поштових відправлень (а.с.140,215,222,231), причини неявки свого представника в судові засідання не повідомляв.

Конверти з судовими повідомленнями про розгляд справи, що були направлені на поштову адресу ПП «Пролісок 2000», яка зазначена в апеляційній скарзі, повернулися до суду з довідками поштового відділення із зазначенням причини повернення "адресат відсутній за вказаною адресою" /а.с.141-142,213-214,22-221,229-230/, а тому відповідно до ч.8 ст. 128 ЦПК України судові повістки вважаються врученими адресату.

Крім того, представник ПП « Пролісок 2000» - адвокат Мазарюк С.С. 7 квітня 2023 року ознайомився з матеріалами справи, був повідомлений про розгляд справи призначений на 24 травня 2023 року (а.с. 132-133), але в судове засідання не з`явився, причини своєї неявки суду не повідомив.

Суд вважав за можливе розглянути справу у відсутність осіб, які не з`явилися відповідно до вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України.

Заслухавши доповідь судді Шкоріної О.І., пояснення представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_8 , перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого у справі рішення в межах доводів апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов наступного.

Судом при розгляді справи встановлено, що 05 квітня 2017 року між ТОВ «Вишгородміськреконструкція-1» (продавець) та ОСОБА_5 (покупець) укладено Договір купівлі-продажу майнових прав на квартиру №3.290-3РР-ИП, згідно з п. 1.1 якого за цим договором та у відповідності до пункту 1 статті 6 та статті 656 Цивільного кодексу України, продавець зобов`язується передати у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти у власність майнові права на квартиру, попередні технічні характеристики якої прописані в п. 2.1 цього договору, в складі проекту «Будівництво житлового комплексу за адресою: АДРЕСА_2 ; 3 черга будівництва, код 1122.1» та оплатити ціну таких прав в порядку та на умовах, визначених цим договором.

Згідно з п. 1.2 вказаного договору предметом цього договору є майнові права на квартиру, які після набуття покупцем їх у власність реалізуються шляхом набуття права власності (володіння, користування та розпорядження) на квартиру після прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію та оформлення покупцем відповідних правовстановлюючих документів (державної реєстрації права власності). За умови виконання своїх обов`язків за цим договором покупець одержить від продавця документи, необхідні для оформлення правовстановлюючих документів (державної реєстрації права власності), що підтверджують право власності покупця на квартиру. Оформлення права власності на квартиру та оплату послуг відповідних державних органів покупець здійснює самостійно.

Відповідно до п. 1.3 договору купівлі-продажу майнових прав на квартиру майнові права на квартиру за цим договором передаються продавцем покупцю шляхом підписання Акту прийому-передачі майнових прав на квартиру, який є невід`ємною частиною цього договору та зразок якого сторони погодили в Додатку № 1 до цього договору. Акт прийому-передачі підписується сторонами після прийняття в експлуатацію завершеного будівництвом об`єкта будівництва, у строк, визначений продавцем, та за умови повної оплати покупцем ціни майнових прав на квартиру. Факт повної оплата покупцем ціни майнових прав на квартиру буде підтверджуватися наданням довідки згідно з п. 1.4 договору. Квартира (як сукупність майнових прав) переходить від продавця до покупця після підписання Акту прийому-передачі.

Пунктом 1.4 договору купівлі-продажу майнових прав на квартиру передбачено, що умови, розмір і порядок перерахування грошових коштів на користь продавця визначаються цим договором, додатками до нього, а також додатковими угодами, укладеними до цього договору. На підтвердження виконання покупцем своїх зобов`язань, передбачених цим договором щодо оплати ціни майнових прав на квартиру, продавець надає покупцю довідку про виконання ним зобов`язань по оплаті ціни майнових прав на квартиру, але не раніше здійснення оплати за даними технічної інвентаризації. Довідка надається продавцем покупцю одночасно із укладенням Акту прийому-передачі.

Як передбачено п. 2.1 договору купівлі-продажу майнових прав на квартиру майнові права на квартиру являють собою права на будівництво та отримання у власність квартири із наступними попередніми технічними характеристиками: Найменування: житлове приміщення (квартира), Будівельний номер: 290, Поверх: 11, Будинок: 3, Проектна загальна площа, м2: 106,47, Проектна житлова площа, м2: 74,53, Кількість кімнат: 3. Креслення, технічна характеристика і перелік оснащення об`єкта інвестування обов`язково додаються до цього договору (Додаток № 2 та Додаток № 3).

Пунктами 2.5 та 2.6 договору купівлі-продажу майнових прав на квартиру передбачено, що номер квартири буде остаточно визначений після введення об`єкта будівництва в експлуатацію та проведення технічної інвентаризації у порядку, встановленому законодавством України. Будівельний номер квартири може бути змінений в процесі будівництва.

Проектна загальна площа квартири та проектна житлова площа квартири, відповідно, можуть бути змінені в процесі будівництва. Підписанням цього договору покупець надає свою згоду на таку зміну проектної загальної та/або житлової площі квартири.

Згідно з п. 3.1 Договору купівлі-продажу майнових прав на квартиру ціна майнових прав на квартиру за цим договором становить: 615 684,07 грн., в тому числі ПДВ: 102 614,01 грн. Ціна майнових прав на один квадратний метр квартири становить: 5 782,70 грн., в тому числі ПДВ 963,78 грн.

Відповідно до п. 3.4 Договору купівлі-продажу майнових прав на квартиру сторони дійшли згоди, що покупець сплачує продавцеві ціну майнових прав на квартиру за цим договором шляхом перерахування на банківський рахунок продавця № НОМЕР_1 у АБ «Укргазбанк» МФО 320478 не пізніше 05 травня 2017 року в розмірі та на умовах, що вказані в п. 3.1 цього договору та складає разом 100% ціни майнових прав на квартиру, визначеної в п. 3.1 цього договору.

Відступлення прав за цим договором, а так само відчуження будь-яким способом набутих за цим договором майнових прав, передача зазначених майнових прав в забезпечення, а також інші дії, що можуть призвести до відчуження майнових прав, здійснюється покупцем виключно за попередньою письмовою згодою продавця. Відступлення прав безкоштовне (п. 11.3 договору купівлі-продажу майнових прав на квартиру).

05 квітня 2017 року ТОВ «Вишгородміськреконструкція-1» та ОСОБА_5 підписали Додаток № 2 до Договору купівлі-продажу майнових прав на квартиру № 3.290-3РР-ИП від 05 квітня 2017 року, яким погодили технічні характеристики та креслення об`єкту відчуження, серед яких: Найменування: житлове приміщення (квартира), Будівельна адреса: АДРЕСА_2 черга будівництва; Будівельний номер: 290, Поверх: 11, Проектна загальна площа: 106,47 м2.

Крім того, ТОВ «Вишгородміськреконструкція-1» та ОСОБА_5 підписали Додаток № 3 до договору купівлі-продажу майнових прав на квартиру № 3.290-3РР-ИП від 05 квітня 2017 року, яким погодили план та схему розташування квартири.

Відповідно до копій квитанцій №0.01219029206.1 від 21.12.2018 року, №0.0.1220465162.1 від 22.12.2018 року, №0.0.1220915230.1 від 26.12.2018 року та №0.0.1224104378.1 від 27.12.2018 року ОСОБА_5 вніс на рахунок ТОВ «Вишгородміськреконструкція-1» грошові кошти в загальному розмірі 615 684 грн. 07 коп. як оплату за купівлю майнових прав на квартиру згідно договору № 3.290-3РР-ИП від 05 квітня 2017 року.

26 грудня 2018 року ТОВ «Вишгородміськреконструкція-1» склало довідку вих. № 261219-248 про оплату майнових прав на квартиру, відповідно до якої ОСОБА_5 згідно з договором купівлі-продажу майнових прав на квартиру № 3.290-3РР-ИП від 05 квітня 2017 року сплатив 615 684,07 (шістсот п`ятнадцять тисяч шістсот вісімдесят чотири гривні 07 копійок), в т.ч. ПДВ 102 614,01 грн. ціни майнових прав на квартиру.

04 лютого 2019 року між ТОВ «Вишгородміськреконструкція-1» (продавець), ОСОБА_5 (покупець) та ОСОБА_1 (новий покупець) укладено Договір № 1 про відступлення прав та переведення обов`язків за Договором купівлі-продажу майнових прав на квартиру № 3.290-3РР-ИП від 05 квітня 2017 року, згідно з п. 1.1 якого відповідно до умов цього договору попередній покупець, за згодою продавця, передає, а новий покупець приймає на себе усі права та обов`язки, що належать попередньому покупцю за Договором купівлі-продажу майнових прав на квартиру № 3.290-3РР-ИП від 05 квітня 2017 року, що укладений між продавцем та попереднім покупцем.

Підписанням цього договору продавець надає новому покупцю свою згоду на передачу попереднім покупцем своїх прав та обов`язків по договору купівлі-продажу новому покупцю (п. 1.2 договору про відступлення прав та переведення обов`язків).

Згідно з п. 2.1 вказаного договору продавець зобов`язаний належним чином та в повному обсязі виконувати свої зобов`язання, які передбаченні договором купівлі-продажу по відношенню до нового покупця.

Відповідно до п. 2.2 договору про відступлення прав та переведення обов`язків продавець має право після укладання цього договору вимагати від нового покупця належного, повного та своєчасного виконання зобов`язань покупця, які передбаченні договором купівлі-продажу.

П. 2.3 договору про відступлення прав та переведення обов`язків передбачено, що попередній покупець зобов`язаний в момент підписання цього договору передати новому покупцю оригінали всіх документів, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для здійснення дій за договором купівлі-продажу, а саме: Договір купівлі-продажу майнових прав на квартиру № 3.290-3РР-ИП від 05 квітня 2017 року, а також всі додатки, додаткові угоди, свідоцтва, довідки, банківські платіжні квитанцій, що засвідчують оплату за вище наведеними договорами та інші документи за наявності.

Згідно з п. 2.4 договору про відступлення прав та переведення обов`язків новий покупець зобов`язаний належним чином, своєчасно та в повному обсязі виконувати перед продавцем зобов`язання покупця, які передбачені договором купівлі-продажу; надати продавцю наступні документи: оригінали паспортів та довідок про присвоєння ідентифікаційних кодів фізичним особам для ознайомлення та копії зазначених документів.

Новий покупець має право набути у власність все, що мав набути попередній покупець у відповідності до договору купівлі-продажу за умови повного, належного та своєчасного виконання зобов`язань за ним (п. 2.5 договору про відступлення прав та переведення обов`язків).

Відповідно до п.п. 3.1-3.4 договору про відступлення прав та переведення обов`язків з моменту підписання цього договору та після виконання попереднім покупцем пункту 2.3 цього договору новий покупець стає покупцем за договором купівлі-продажу.

З моменту укладання цього договору попередній покупець втрачає всі свої права та обов`язки за договором купівлі-продажу.

Також з моменту укладання цього договору попередній покупець втрачає всі свої права на грошові кошти, що сплачені ним продавцю згідно договору купівлі-продажу. Сплачені попереднім покупцем кошти визнаються такими, що сплачені новим покупцем.

З моменту укладання нього договору всі дії, що вчинені попереднім покупцем до укладання цього договору вважаються такими, що вчинені новим покупцем.

Відповідно до п. 4.3 договору про відступлення прав та переведення обов`язків попередній покупець свідчить, що після підписання цього договору, будь-яких претензій (грошових та/або майнових тощо) до нового покупця за договором купівлі-продажу не має.

Згідно з п. 6.1 договору про відступлення прав та переведення обов`язків цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором.

Укладення договору не є наслідком помилки, обману, насильства, погрози тощо (п. 6.7 договору про відступлення прав та переведення обов`язків).

Рішенням Виконавчого комітету Вишгородської міської ради №189 від 20 червня 2019 року об`єкту будівництва - «Будівництво житлового комплексу за адресою: Київська обл., м. Вишгород, АДРЕСА_5. III черга будівництва», сертифікат, що засвідчує відповідність закінченого будівництвом об`єкта (черги, окремого пускового комплексу) від 11.06.2019 року серія ІУ №1631919620140), який розташований на земельній ділянці кадастровий номер 3221810100:01:257:0003, суборендар земельної ділянки ТОВ «Вишгородміськреконструкція-1», присвоєно наступну поштову адресу: АДРЕСА_3 .

06 грудня 2019 року ФОП ОСОБА_9 складений технічний паспорт на квартиру АДРЕСА_4 , згідно з яким загальна площа квартири склала 118,7 кв.м, житлова площа - 78,3 кв.м.

24 квітня 2021 року ТОВ «Вишгородміськреконструкція-1» та ОСОБА_5 підписали Додаток № 1 до Договору купівлі-продажу майнових прав на квартиру № 3.290-3РР-ИП від 05 квітня 2017 року - Акт Приймання-передачі оплачених покупцем майнових прав на квартиру, згідно з яким продавець на підставі Договору купівлі-продажу майнових прав на квартиру № 3.290-3РР-ИП від 05 квітня 2017 року передав, а покупець отримав майнові права на наступний об`єкт згідно даних технічної документації: Адреса об`єкту будівництва: АДРЕСА_3 , загальна площа: 118,7 кв.м, житлова площа: 78,3 кв.м (копія реєстраційної справи щодо об`єкта нерухомого майна: квартири загальною площею 118.7 кв.м., житловою площею 78.3 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер майна: 2349877732218).

Згідно з п.п. 4-6 вказаного Акту покупцем сплачено ціну майнових прав на квартиру в повному обсязі, про що продавцем видано покупцю відповідну довідку. Технічні характеристики квартири, в тому числі її планування, площа, якість, комплектація, оздоблення тощо, відповідають умовам договору. Покупець отримав від продавця ключі, технічний паспорт на квартиру та інші документи, необхідні для реєстрації права власності на квартиру.

15 червня 2021 року ОСОБА_1 звернулася до Вишгородського РУП ГУ НП в Київській області із заявою про вчинення кримінального правопорушення, зокрема щодо заволодіння її майном шахрайським способом, яка зареєстрована в ЖЄО за № 7926.

Відомості за даним фактом 16 червня 2021 року внесено до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань за № 12021111150000606 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України.

Рішенням власника ПП «Пролісок 2000» ОСОБА_6 від 17 червня 2021 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пентюк С.В., вирішено збільшити статутний капітал вказаного підприємства за рахунок додаткового вкладу третьої особи - ОСОБА_5 , номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , за рахунок, серед іншого, квартири за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер нерухомого майна 2349877732218, вартістю - 1 790 962 грн.

Згідно з актом від 17 червня 2021 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пентюк С.В., ОСОБА_5 передає, а ПП «Пролісок 2000» в особі директора ОСОБА_6. приймає до статутного капіталу ПП «Пролісок 2000» квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер нерухомого майна 2349877732218, вартістю - 1 790 962 грн.

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 296082024 від 24 січня 2022 року, за ПП «Пролісок 2000» 17 червня 2021 року на підставі акту приймання-передачі нерухомого майна, серія та номер: 807, 808, виданого 17.06.2021 року, видавник: Пентюк С.В., приватний нотаріус Київського нотаріального округу; рішення власника, серія та номер: 795, 796, виданого 17.06.2021 року, видавник: Пентюк С.В. , приватний нотаріус Київського нотаріального округу зареєстровано право власності на квартиру загальною площею 118,7 кв.м, житловою площею 78.3 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Листом № 10/01/22-3 від 10 січня 2022 року ТОВ «Вишгородміськреконструкція-1» надав інформацію про те, що 04 лютого 2019 року товариством підготовлено трьохсторонній договір про відступлення прав та переведення обов`язків за договором купівлі-продажу майнових прав № 3.290-3РР-ИП між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 , однак жодного підписаного ними примірника трьохстороннього договору ТОВ «Вишгородміськреконструкція-1» не отримано, тобто підписанти договору належного примірника договору не повернули. Таким чином ОСОБА_5 набув за договором купівлі-продажу майнових прав від 05 квітня 2017 року №3.290-3РР-ИП право власності на вказану вище квартиру.

Частиною 1 статті 15 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Звернувшись з даним позовом до суду ОСОБА_1 , надавши суду першої інстанції для огляду оригінали: Договору купівлі-продажу майнових прав на квартиру № 3.290-3РР-ИП від 05.04.2017 р.; додатків № 1, 2, 3 до Договору купівлі-продажу майнових прав на квартиру № 3.290-3РР-ИП від 05.04.2017 р.; довідки від 26.12.2018 № 26.12.18-248; Договору № 1 від 04.02.2019 р. про відступлення прав та переведення обов`язків за договором купівлі-продажу майнових прав на квартиру № 3.290-3РР-ИП від 05.04.2017 р., зазначала, що внаслідок незаконних дій ТОВ «Вишгородміськреконструкція-1» та ОСОБА_2 , всупереч умовам Договору № 1 від 04.02.2019 р. про відступлення прав та переведення обов`язків за договором купівлі-продажу майнових прав на квартиру № 3.290-3РР-ИП від 05.04.2017 р., ТОВ «Вишгородміськреконструкція-1» передало майнові права на квартиру, зазначену у правочинах, ОСОБА_2 , який в подальшому зареєструвавши право власності за собою, передав вказане нерухоме майно до статутного капіталу ПП «Пролісок 2000», яке в свою чергу зареєструвало право власності на квартиру за підприємством. Вказаними діями відповідачі порушили її права як законного інвестора спірного майна.

Отже, ОСОБА_1 вважає, що відповідачами порушене її майнове право на спірне нерухоме майно, яке вона набула на підставі Договору № 1 від 04.02.2019 р. про відступлення прав та переведення обов`язків за договором купівлі-продажу майнових прав на квартиру № 3.290-3РР-ИП від 05.04.2017 р.

Відповідач ОСОБА_2 , заперечуючи проти позову ОСОБА_1 , вважає, що позивач такого права не набула, оскільки Договір № 1 від 04.02.2019 р. про відступлення прав та переведення обов`язків за договором купівлі-продажу майнових прав на квартиру № 3.290-3РР-ИП від 05.04.2017 р., на його думку, є неукладеним. Неукладеність вказаного договору мотивує тим, що ОСОБА_1 не виконала попередню з ним домовленість про те, що вона після набуття земельних ділянок, що розташовані за адресою Київська обл., Бориспільський район, Дударківська сільська рада, які оплачені за рахунок його особистих коштів створить юридичну особу та передасть земельні ділянки як вклад до її статутного капіталу та переоформить на його ім`я право власності на частку в статутному капіталі цієї юридичної особи, а він в свою чергу мав намір одночасно з цим передати свої майнові права на спірну квартиру позивачці. З метою підготовки до майбутньої реалізації обговорених намірів, він звернувся до забудовника з проханням підготувати проекти документів про передачу прав на квартиру позивачці. Оскільки в подальшому позивач відмовилася від домовленості щодо земельних ділянок, він не передавав ні позивачу, ні забудовнику документи про передачу майнових прав на спірну квартиру ОСОБА_1 . Також вважає, що договір не є укладеним у зв`язку з тим, що в цьому договорі між сторонами не погоджені всі істотні умови, а саме: чітко не визначений предмет договору, оскільки у договорі купівлі-продажу квартири та у технічній характеристиці та кресленні об`єкту відчуження, що знаходяться у матеріалах реєстраційної справи, є розбіжності щодо загальної площі квартири; не визначена ціна та порядок оплати відступлення майнових прав на квартиру; не дотримана домовленість щодо передачі частки в статутному капіталі ТОВ «БК «ПРОГРЕС-41»; не передані документи на квартиру та не визначено документ, що засвідчує їх передачу, оскільки акт приймання-передачі документів, що визначені в пп. 2.3.1 договору не укладався, то це свідчить про те, що ОСОБА_2 не передавав ці документи позивачу. Також посилався на те, що Договір про відступлення прав вимоги датовано 04.02.2019 року, а позовна заява датована 04.03.2022 року. Тобто протягом 2019-2021 років позивач не проявляла жодного інтересу до цього договору та квартири, не вчиняла жодних звернень до нього та забудовника щодо отримання у власність майнових прав на квартиру, не зверталась до забудовника щодо повернення примірника договору про відступлення прав забудовнику та повідомлення його про заміну сторони покупця, не вчиняла дій щодо отримання повного пакету документів на квартиру. Як особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, позивач подавши декларацію про майновий стан, не вказала інформацію про отримання майнових прав, що, на думку, відповідача свідчить на користь висновку про їх відсутність.

Зважаючи на вказані позиції сторін, предметом розгляду даної справи є встановлення права на звернення до суду із захистом прав, свобод чи інтересів саме особи, яка звернулась до суду.

Так, за змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно із частинами першою та другою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).

Статтями 204 ЦК України визначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом (нікчемний правочин) або якщо він не визнаний судом недійсним (оспорюваний правочини).

Згідно з частинами 1-3 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами), або уповноваженими на те особами (частини друга та четверта статті 207 ЦК України.

У статті 626 ЦК України закріплено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. До договорів, що укладаються більш як двома сторонами (багатосторонні договори), застосовуються загальні положення про договір, якщо це не суперечить багатосторонньому характеру цих договорів. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору (частини 4, 5 статті 626 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України і відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною першою статті 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).

Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор. У зобов`язанні на стороні боржника або кредитора можуть бути одна або одночасно кілька осіб (частини 1, 2 статті 510 ЦК України).

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (частина 1 статті 513 ЦК України).

Нормами статті 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Тобто, укладеним є такий правочин (договір), щодо якого сторонами у належній формі досягнуто згоди з усіх істотних умов. У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

У постановах від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 26 жовтня 2022 року у справі № 227/3760/19 Велика Палата Верховного Суду зазначила про те, що не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами.

Надаючи оцінку Договору № 1 від 04.09.2019 про відступлення прав та переведення обов`язків за Договором купівлі-продажу майнових прав на квартиру № 3.290-3РР-ИП від 05 квітня 2017 року, суд першої інстанції, дослідивши оригінали обох договорів та додатків до них, наданих суду позивачем, встановив, що він підписаний усіма його сторонами, сторони дійшли згоди щодо його істотних умов та фактично ними виконаний, про що свідчить наявність у позивача оригіналів документів, передання яких від ОСОБА_2 до ОСОБА_1 передбачено п.п. 2.3.1 цього договору в момент підписання договору. Презумпція правомірності правочину стороною відповідача в суді не спростована.

Колегія суддів погоджується з наведеною судом першої інстанції оцінкою Договору № 1 від 04.09.2019 про відступлення прав та переведення обов`язків за Договором купівлі-продажу майнових прав на квартиру № 3.290-3РР-ИП від 05 квітня 2017 року на предмет його правомірності та укладеності.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 відповідно до умов договору про відступлення прав та переведення обов`язків за згодою забудовника ТОВ «Вишгородміськреконструкція-1», прийняла на себе усі права та обов`язки, що належать попередньому покупцю ОСОБА_5 за Договором купівлі-продажу майнових прав на квартиру № 3.290-3РР-ИП від 05 квітня 2017 року, має право набути у власність все, що мав набути попередній покупець у відповідності до договору купівлі-продажу за умови повного, належного та своєчасного виконання зобов`язань за ним, коли з моменту укладання цього договору попередній покупець втрачає всі свої права та обов`язки за договором купівлі-продажу, в тому числі на грошові кошти, що сплачені ним продавцю згідно з договором купівлі-продажу. Сплачені попереднім покупцем кошти визнаються такими, що сплачені новим покупцем ОСОБА_1 , а всі дії, що вчинені попереднім покупцем до укладання цього договору вважаються такими, що вчинені новим покупцем. Відтак слід вважати, що ОСОБА_1 з моменту підписання сторонами Договору № 1 про відступлення прав та переведення обов`язків за Договором купівлі-продажу майнових прав на квартиру №3.290-3РР-ИП від 05 квітня 2017 року стала інвестором будівництва спірної квартири, у якої виникло право на цей об`єкт інвестування з моменту його завершення, та вона має право на його витребування.

Такий висновок суду першої інстанції колегія суддів вважає законним та обґрунтованим, відповідним встановленим обставинам справи та правовідносинам сторін, які виникли між ними.

Так, відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За положеннями статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникає, зокрема, з договорів та інших правочинів, має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із частиною першою статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За правилом статті 527 ЦК України, боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У даній справі встановлено, що в силу статті 512 ЦК України ОСОБА_1 на підставі Договору № 1 про відступлення стала покупцем за Договором купівлі-продажу майнових прав на квартиру №3.290-3РР-ИП, згідно з умовами якого продавець (ТОВ «Вишгородміськреконструкція-1») зобов`язаний передати у власність покупця, а покупець зобов`язаний прийняти у власність майнові права на квартиру, попередні технічні характеристики якої прописані в п. 2.1 цього договору, в складі проекту «Будівництво житлового комплексу за адресою: АДРЕСА_2 ; 3 черга будівництва, код 1122.1» та оплатити ціну таких прав в порядку та на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За змістом статей 655, 656 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Предметом договору купівлі-продажу можуть бути майнові права. До договору купівлі-продажу майнових прав застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не випливає із змісту або характеру цих прав.

Відповідно до статті 177 ЦК України об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.

У частині першій статті 179 ЦК України надано визначення речі як предмета матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов`язки.

Зазначено про їх поділ на нерухомі та рухомі (стаття 181 ЦК України) і що до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Також у статті 182 цього Кодексу передбачено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Стаття 190 ЦК України визначає майно особливим об`єктом, яким вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки. Окремо вказано, що майнові права є неспоживчою річчю та визнаються речовими правами.

У постанові від 30 січня 2013 року № 6-168цс12 Верховний Суд України визначив майнове право як «право очікування», яке є складовою частиною майна як об`єкта цивільних прав.

Майнове право - це обмежене речове право, за яким власник цього права наділений деякими, але не всіма правами власника майна, і яке свідчить про правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно або інше речове право на певне майно в майбутньому.

Визначення майнового права як права очікування та повноваження власника таких прав надано у висновках Верховного Суду України, викладених у постановах від 30 січня 2013 року у справі № 6-168цс12, від 15 травня 2013 року у справі № 6-36цс13, від 04 вересня 2013 року у справі № 6-51цс13, від 24 червня 2015 року у справі № 6-318цс15, від 04 листопада 2015 року у справі № 6-1920цс15, від 18 листопада 2015 року у справі № 6-1858цс15, від 02 грудня 2015 року у справах № 6-1502цс15 та № 6-1732цс15, від 10 лютого 2016 року у справі № 6-2124цс15, від 16 березня 2016 року у справі № 6-290цс16, від 23 березня 2016 року у справі № 6-289цс16, від 30 березня 2016 року у справах № 6-3129цс15 та № 6-265цс16, від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2994цс15, від 25 травня 2016 року у справі № 6-503цс16, від 07 грудня 2016 року у справі № 6-1111цс16.

Вказане свідчить про те, що громадяни мають бути впевненими у своїх законних очікуваннях, а також у тому, що набуте ними на законних підставах право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано.

Частиною першою статті 328 ЦК України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

У частині другій статті 331 ЦК України вказано, що право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Статтею 2 Закону України від 01 липня 2004 року № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - 1952-IV) визначено, що державна реєстрація прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі: рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно (пункт 9 частини першої статті 27 цього Закону).

Реєстрація права власності на нерухоме майно є лише офіційним визнанням права власності з боку держави (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 911/3594/17).

Також у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 червня 2020 року у справі № 680/214/16 та від 07 квітня 2020 року у справі № 916/2791/13 зроблено висновок про те, що державна реєстрація права власності на нерухоме майно є одним з юридичних фактів у юридичному складі, необхідному для підтвердження права власності, а самостійного значення для виникнення права власності немає. Така реєстрація визначає лише момент, з якого держава визнає та підтверджує право власності за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення такого права.

Правовідносини сторін договору про фінансування будівництва, порядку управління цими коштами регулюються Законом України від 19 червня 2003 року № 978-IV «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю» (далі - Закон № 978-IV) та Законом України від 18 вересня 1991 року № 1560-ХІІ «Про інвестиційну діяльність» (далі - Закон № 1560-ХІІ).

Відповідно до частини п`ятої статті 7 та статті 4 Закону № 1560-ХІІ інвестор має право володіти, користуватися і розпоряджатися об`єктом і результатом інвестицій (об`єктами інвестиційної діяльності може бути будь-яке майно, а також майнові права).

У статті 2 Закону № 978-IV вказано, що об`єкт інвестування - квартира або приміщення соціально-побутового призначення (вбудовані в житлові будинки або окремо розташовані нежитлові приміщення, гаражний бокс, машиномісце тощо) в об`єкті будівництва, яке після завершення будівництва стає окремим майном.

Тобто після завершення будівництва та здачі будинку в експлуатацію квартира як окремий об`єкт цивільних правовідносин ще не існує і набуває юридично статусу об`єкта цивільних правовідносин лише після державної реєстрації, здійсненої відповідно до чинного законодавства.

Для проведення державної реєстрації прав з видачею свідоцтва на новозбудований об`єкт нерухомого майна, будівництво якого здійснювалося із залученням коштів фізичних та юридичних осіб, заявник, зокрема, подає: документ, що підтверджує набуття у власність особою закріпленого за нею об`єкта будівництва, передбачений законодавством (інвестиційний договір, договір про пайову участь, договір купівлі-продажу майнових прав тощо) (у разі придбання майнових прав на об`єкт нерухомості документом, що підтверджує набуття у власність закріпленого за особою об`єкта будівництва, є договір купівлі-продажу майнових прав); довідку (виписку) із переліку осіб, які брали участь в інвестуванні (фінансуванні) об`єкта будівництва та за якими здійснюється державна реєстрація прав, видану особою, що залучала кошти фізичних та юридичних осіб (замовником будівництва), про участь заінтересованої особи в інвестуванні (фінансуванні) об`єкта будівництва (у тому числі шляхом купівлі-продажу майнових прав); технічний паспорт на об`єкт інвестування (квартира, житлове, нежитлове приміщення тощо); завірені особою, що залучала кошти фізичних та юридичних осіб (замовником будівництва), копії (крім випадків подання оригіналів таких документів особою, що залучала кошти фізичних та юридичних осіб (замовником будівництва): документа, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на земельну ділянку (крім випадків реконструкції об`єктів нерухомого майна без зміни зовнішніх геометричних розмірів їх фундаментів у плані); документа, що підтверджує виникнення, перехід та припинення права власності на об`єкт нерухомого майна до проведення його реконструкції (у разі проведення реконструкції об`єкта нерухомого майна); документа, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта; документа, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси (крім випадку, коли в результаті реконструкції об`єкта нерухомого майна його адреса не змінилася) (пункт 50 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року № 868).

У пункті 78 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127, встановлено, що для державної реєстрації права власності на окреме індивідуально визначене нерухоме майно (квартира, житлове, нежитлове приміщення тощо), розміщене в об`єкті нерухомого майна, будівництво якого здійснювалося із залученням коштів фізичних та юридичних осіб, власником такого майна подаються: документ, що підтверджує набуття у власність особою закріпленого за особою об`єкта інвестування, передбачений законодавством (інвестиційний договір, договір про пайову участь, договір купівлі-продажу майнових прав тощо); технічний паспорт на окреме індивідуально визначене нерухоме майно (квартира, житлове, нежитлове приміщення тощо).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 вересня 2021 року у справі № 359/5719/17 (провадження № 14-8цс21) вказано, що нормами законодавства встановлено первинний спосіб набуття права власності на річ, на яку раніше не було і не могло бути встановлене право власності інших осіб. Саме інвестор як особа, за кошти якої і на підставі договору з яким був споруджений об`єкт інвестування, є особою, якою набувається первісне право власності на новостворений об`єкт інвестування. Інвестор після виконання умов інвестування набуває майнові права (тотожні праву власності) на цей об`єкт і після завершення будівництва об`єкта нерухомості набуває права власності на об`єкт інвестування як первісний власник шляхом проведення державної реєстрації речових прав на зазначений об`єкт за собою (пункти 92, 93, 95 постанови).

Тобто, укладаючи договір купівлі-продажу майнових прав на новозбудоване майно, покупець отримує речове право, яке засвідчує правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно в майбутньому.

Право власності на нерухоме майно виникає з моменту прийняття його в експлуатацію, якщо таке передбачено законом чи договором, а повноцінним об`єктом у розумінні ЦК України такий об`єкт стає після його державної реєстрації, оскільки жодних виключень щодо необхідності державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухомі речі, як передбачено в частині першій статті 182 та частині другій статті 331 ЦК України для новоствореної речі, якою є квартира в новозбудованому будинку, цивільне законодавство не містить.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14 грудня 2021 року у справі № 344/16879/15-ц зазначила, що захист прав на новостворене майно, прийняте в експлуатацію, в разі невизнання відповідачем прав позивача на спірне майно здійснюється в порядку, визначеному законодавством, а якщо такий спеціальний порядок не визначений, то захист здійснюється на загальних засадах цивільного законодавства. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Таке право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Такий правовий висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 02 липня 2019 року у справі № 48/340, від 19 травня 2020 року у справі № 916/1608/18.

Визнання права як універсальний спосіб захисту абсолютних та виключних прав і охоронюваних законом інтересів передбачене у статті 16 ЦК України.

У статті 392 ЦК України вказано, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Зі змісту статті 392 ЦК України вбачається, що вона містить дві диспозиції, за яких власник майна може звернутися з позовом про визнання права власності: 1) якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою; 2) у разі втрати власником документа, який засвідчує право власності.

Суб`єктом вимог про визнання права власності може будь-яка особа, яка вважає себе власником певного майна, однак не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв`язку з наявністю щодо цього права сумнівів у третіх осіб або претензіями третіх осіб чи необхідністю отримати правовстановлюючі документи.

Позов про визнання права власності на майно подається власником тоді, коли в інших осіб виникають сумніви щодо належності йому цього майна, коли створюється неможливість реалізації позивачем свого права власності через наявність таких сумнівів чи внаслідок втрати правовстановлюючих документів. Позивачем у позові про визнання права власності може бути будь-який учасник цивільних відносин, який вважає себе власником певного майна, однак не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв`язку з наявністю щодо цього права сумнівів або претензій з боку третіх осіб. Відповідачем у позові про визнання права власності виступає будь-яка особа, яка сумнівається в належності майна позивачеві, або не визнає за ним права здійснювати правомочності володіння, користування і розпорядження таким майном, або має власний інтерес у межах існуючих правовідносин.

Спосіб захисту, передбачений статтею 392 ЦК України є різновидом загального способу захисту - визнання права, а тому його може бути використано в зобов`язальних відносинах за відсутності іншого, окрім судового, шляху відновлення порушеного права.

Тобто зазначений спосіб захисту як різновид загального способу захисту - визнання права може бути використаний не тільки в речово-правових відносинах, але й у зобов`язально-правових, так як сам по собі факт перебування осіб у тих чи інших відносинах, у тому числі договірних, не може перешкоджати застосуванню до цих відносин норм інститутів загальної частини цивільного права.

Способи захисту права, обрані позивачем та застосовані судом, повинні найбільш ефективно поновлювати порушені права, а специфіка інвестування в об`єкти будівництва та визначення новоствореного майна як об`єкта захисту права, відмінного від майнових прав на етапі укладення договорів про інвестування в будівництво, які мають різні назви, повинні тлумачитися на користь тієї особи, права якої порушено.

Практика визнання права власності на об`єкти нерухомості, розміщені у введених в експлуатацію будинках та спорудах, з огляду на відсутність у позивачів можливості оформити право власності в позасудовому порядку як ефективного способу захисту порушених прав підтримується й Великою Палатою Верховного Суду в постановах від 27 лютого 2019 року у справі № 761/32696/13-ц (провадження № 14-606цс18), від 03 квітня 2019 року у справі № 1609/6643/12 (провадження № 14-107цс19), від 15 травня 2019 року у справі № 522/102/13-ц (провадження № 14-38цс19), від 29 травня 2019 року у справі № 1609/6645/12 (провадження № 14-220цс19), від 26 червня 2019 року у справі № 761/3428/15-ц (провадження № 14-268цс19).

Отже, у випадку оспорювання чи невизнання за інвестором, який виконав умови договору інвестування, первісного права власності на новостворений об`єкт інвестування, введений в експлуатацію, ефективним способом захисту такого права є визнання права власності на підставі статті 392 ЦК України. Визнання права власності є ефективним і належним способом захисту прав сторони - покупця, який за договором купівлі-продажу майнових прав повністю сплатив узгоджену в договорі грошову суму, проте не може реалізувати свої права внаслідок недобросовісної поведінки продавця після введення будинку в експлуатацію, який не визнає права покупця на цю збудовану квартиру. Позивач позбавлена іншого способу реалізувати свої права на квартиру, ніж визнання цього права в судовому порядку, а тому обраний нею спосіб судового захисту у спірних правовідносинах є ефективним, універсальним і застосовним до спірних правовідносин. Спосіб захисту права власності, передбачений статтею 392 ЦК України, є таким, що найбільш повно відновлює порушені права позивачки (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року у справі № 344/16879/15-ц).

Водночас слід зазначити, що за обставинами справи № 344/16879/15-ц, належне інвестору право майнових прав забудовником було продано іншій особі, і після введення об`єкта будівництва в експлуатацію державна реєстрація права власності на нерухоме майно за будь-якою особою не відбувалась, унаслідок чого Велика Палата Верховного Суду прийшла до висновку, що у випадку набуття права власності на новостворене нерухоме майно саме інвестор набуває первинне право власності, на яке раніше не було і не могло бути зареєстроване право власності інших осіб, віндикація не може бути застосована.

Разом з тим у постанові від 14 вересня 2021 року у справі № 359/5719/17 Велика Палата Верховного Суду при вирішенні питання щодо права інвестора на витребування проінвестованого об`єкта прийшла до висновку, що інвестор після виконання ним фінансових зобов`язань за укладеними договорами купівлі-продажу цінних паперів та резервування об`єкта нерухомості (чи аналогічними правочинами, що підтверджують здійснення інвестування) отримує документи, які підтверджують реальність такого правочину та встановлюють для нього його особисті майнові права на конкретний об`єкт нерухомого майна. Для отримання права власності на такий об`єкт нерухомості інвестор має трансформувати свої майнові права у власність шляхом державної реєстрації речових прав на цей об`єкт нерухомості, але виконати це можна лише за умов завершення будівництва новоствореного об`єкта нерухомості відповідно вимог чинного законодавства та прийняття такого нерухомого майна до експлуатації (статті 328, 331 ЦК України).Отже саме інвестор є особою, яка первісно набуває право власності на об`єкт нерухомого майна, що споруджений за його кошти. Інвестор наділений правами, тотожними правам власника нерухомого майна, пов`язаними зі створенням об`єкту нерухомого майна, а тому в разі порушення його речових прав він має право на звернення до суду за їх захистом шляхом пред`явлення позову про визнання за ним його майнових прав та витребування своєї власності з незаконного володіння іншої особи (статті 392, 388 ЦК України).

Водночас, Велика Палата Верховного Суду вважає, що підвищений формалізм у позиції судів у питаннях виникнення прав власності на новостворений об`єкт нерухомості на підставі рішення суду є достатньо виправданим з огляду на характерні особливості інвестування в будівництво об`єктів нерухомості. Такі конкретні випадки поступово виробляються судовою практикою. Отже, ухвалюючи рішення у справі про набуття права власності на спірний об`єкт інвестування та правові наслідки цього, доцільно ретельно досліджувати обставини набуття інвестором майнових прав та здійснення будівництва об`єкта нерухомості.

У цій справі встановлено, що позивачем ОСОБА_1 як інвестором будівництва виконано всі умови Договору купівлі-продажу майнових прав на квартиру № 3.290-3РР-ИП від 05 квітня 2017 року, об`єкт нерухомого майна було введено в експлуатацію, отже позивач має право вимагати від ТОВ «Вишгородміськреконструкція-1» передачі їй у власність новозбудованої спірної квартири, за яку сплачено повну вартість.

Водночас ТОВ «Вишгородміськреконструкція-1», ОСОБА_2 не визнають майнових прав позивача на спірну квартиру, зазначаючи про те, що ТОВ «Вишгородміськреконструкція-1» хоча товариством і було підготовлено трьохсторонній договір про відступлення прав та переведення обов`язків за договором купівлі-продажу майнових прав № 3.290-3РР-ИП між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 , однак жодного підписаного ними примірника трьохстороннього договору ТОВ «Вишгородміськреконструкція-1» не отримало, тобто підписанти договору належного примірника договору не повернули.

Вказана обставина спростовується наявністю у позивача ОСОБА_1 оригіналу Договору про відступлення прав та переведення обов`язків за договором купівлі-продажу майнових прав № 3.290-3РР-ИП від 04.09.2019 між ОСОБА_5 , ОСОБА_1 та ТОВ «Вишгородміськреконструкція-1», який містить підписи усіх сторін та печатку ТОВ «Вишгородміськреконструкція-1».

ОСОБА_1 з посиланням на вимоги статті 392 ЦК України просила визнати за нею право власності на квартиру загальною площею 118,7 кв. м., житловою площею 78.3 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яка в повному обсязі нею проінвестована.

Тобто в цьому випадку вимога про визнання права власності заявлена на підтвердження реальності його існування.

Позивачка мала обґрунтовані та законні сподівання на реалізацію свого майнового права - отримання новозбудованої квартири у власність. Позов ОСОБА_1 спрямований на захист її права на новозбудовану квартиру, яке не визнається, отже визнання за нею такого права відповідає положенням статті 16 ЦК України.

Також слід зазначити, що Велика Палата Верховного Суду нагадувала неодноразово, за загальним правилом якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від (стягнення з) цієї особи нерухомого майна. Задоволення віндикаційного позову, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; такий запис вноситься виключно у разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними. Близькі за змістом висновки наведені, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18, пункти 115, 116), від 7 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256цс18, пункт 98), від 19 травня 2020 року у справі № 916/1608/18 (провадження № 12-135гс19, пункт 80) та багатьох інших.

Зважаючи на встановлені обставини у цій справі: правомірність набуття позивачем ОСОБА_1 як інвестором майнових прав на спірне будівництво; обґрунтованість і законність сподівань на реалізацію свого майнового права на отримання у власність новозбудованого майна; неможливість реалізації такого права внаслідок недобросовісної поведінки продавця після введення будинку в експлуатацію, який не визнає права покупця на цю збудовану квартиру; державна реєстрація права власності на збудовану квартиру за іншою особою, колегія суддів вважає, що визнання права власності за ОСОБА_1 на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та її витребування з незаконного володіння Приватного підприємства «Пролісок 2000» на користь позивача, є ефективним способом захисту порушеного права позивача, який призведе до його відновлення.

Отже, рішення суду першої інстанції у вказаній частині є законним та обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм процесуального та матеріального права, що регулюють правовідносини сторін.

Водночас встановивши факт введення будинку в експлуатацію, суд першої інстанції помилково задовольнив позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання за нею майнових прав на вищевказану квартиру, не врахувавши, що такий спосіб захисту порушених прав особи є ефективним у разі встановлення відсутності факту введення будинку в експлуатацію.

Неефективним способом захисту порушених прав є і задоволення позову в частині скасування державної реєстрації права власності на спірну квартиру за ПП «Пролісок 2000», оскільки задоволення віндикаційного позову, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, про що неодноразово вказував Верховний Суд.

На підставі викладеного, рішення суду першої інстанції у вказаній частині неможна визнати законним та обґрунтованим, у зв`язку з чим підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову в задоволенні позовних вимог про визнання за ОСОБА_1 майнових права на квартиру загальною площею 118,7 кв. м., житловою площею 78.3 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та скасування державної реєстрації права власності на на неї за ПП «Пролісок 2000».

Доводи апеляційної скарги щодо незаконності та необґрунтованості рішення суду першої інстанції зводяться до того, що, на думку представника відповідача ОСОБА_2 , судом першої інстанції не надано належної оцінки твердженням відповідача про неукладеність Договору № 1 від 04.09.2019 про відступлення прав та переведення обов`язків за Договором купівлі-продажу майнових прав на квартиру № 3.290-3РР-ИП від 05 квітня 2017 року.

Водночас як убачається із мотивувальної частини рішення суду, суд належним чином надав оцінку кожному доводу відповідача ОСОБА_2 і з такою оцінкою погоджується і колегія суддів.

Отже, доводи, на які посилається заявник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження суду першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального та процесуального права.

Будь-яких інших доводів, які б могли бути предметом дослідження судом апеляційної інстанції, апеляційна скарга не містить.

Та обставина, що представник відповідача ОСОБА_2 ставить під сумнів справжність підпису його довірителя на Договорі № 1 від 04.09.2019 про відступлення прав та переведення обов`язків за Договором купівлі-продажу майнових прав на квартиру № 3.290-3РР-ИП від 05 квітня 2017 року, у зв`язку з чим він заявив суду апеляційної інстанції клопотання про призначення судово-почеркознавчої експертизи, на увагу не заслуговує, оскільки відповідно до частини 3 статті 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

З матеріалів справи вбачається, що таке клопотання суду першої інстанції відповідачем ОСОБА_2 не заявлялось, і свою правову позицію щодо позову, відповідач вказаною обставиною не обґрунтовував. Доказів неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього, не надав.

За вказаних обставин колегією суддів було також відхилено клопотання представника відповідача ОСОБА_2 про зупинення провадження у цій справі на підставі пункту 6 частини 256 ЦПК України до набрання законної сили рішенням Вишгородського міськрайонного суду Київської області у справі № 359/4567/23 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання договору № 1 від 04.09.2019 про відступлення прав та переведення обов`язків недійсним.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2022 року у справі № 357/10397/19 (провадження № 61-5752сво21) вказано, що необхідність в зупиненні провадження у справі виникає у випадку, якщо неможливо прийняти рішення у даній справі до ухвалення рішення в іншій справі. Тобто між справами, що розглядаються, повинен існувати тісний матеріально-правовий зв`язок, який виражається в тому, що факти, встановлені в одній із справ, будуть мати преюдиційне значення для іншої справи. Разом із тим, необхідно враховувати, що відповідно до пункту 6 частини першої статті 251 ЦПК України суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

У цій справі рішення судом першої інстанції ухвалено 07 грудня 2022 року, апеляційна скарга відповідача ОСОБА_3 зареєстрована судом апеляційної інстанції 20 січня 2023 року, а позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання договору № 1 від 04.09.2019 про відступлення прав та переведення обов`язків недійсним поданий до суду 16 травня 2023 року, тобто після ухвалення судом першої інстанції у цій справі рішення та відкриття апеляційним судом (13.03.2023) апеляційного провадження.

Докази зібрані у цій справі, зважаючи на правову позицію відповідача щодо неукладеності договору, дозволяли суду першої інстанції встановити та оцінити Договір № 1 від 04.09.2019 про відступлення прав та переведення обов`язків на предмет його правомірності. Крім того, позов про визнання правочину недійсним був поданий після відкриття апеляційного провадження у цій справі, проте як судом апеляційної інстанції досліджуються обставини встановлені на час ухвалення судом першої інстанції рішення у справі.

Зважаючи на викладене, керуючись статтею 376 ЦПК України, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги відповідача, наслідком якого є скасування рішення суду в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 у вищевказаній частині з ухваленням нового рішення в цій частині про відмову в їх задоволенні, з розподілом судових витрат відповідно до статті 141 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 376, 381-384, 390 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 , подану адвокатом Бумбою Орестом Андрійовичем, задовольнити частково.

Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 7 грудня 2022 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання майнових прав на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та про скасування державної реєстрації права власності на квартиру за ПП «Пролісок 2000» скасувати і ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 у задоволенні цих позовних вимог.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 6106,28 грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Постанова складена 13 грудня 2023 року.

Суддя-доповідач: О.І. Шкоріна

Судді: Л.Д. Поливач

А.М. Стрижеус