Постанова

від 12.12.2023 по справі 760/3420/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

12 грудня 2023 року

м. Київ

провадження №22-ц/824/15876/2023

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Мазурик О. Ф. (суддя-доповідач),

суддів: Желепи О. В., Немировської О. В.,

за участю секретаря Ратушного А. В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-ЄВРО ТРЕЙД"

на рішення Солом`янського районного суду м. Києва

від 28 серпня 2023 року

в складі судді Шереметьєвої Л. А.

у цивільній справі №760/3420/23 Солом`янського районного суду м. Києва

за позовом ОСОБА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-ЄВРО ТРЕЙД"

про визнання незаконним наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення заборгованості по заробітній платі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди

У С Т А Н О В И В:

14 лютого 2023 року позивач звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО-ЄВРО ТРЕЙД» (далі - ТОВ «АГРО-ЄВРО ТРЕЙД», відповідач, Товариство) про стягнення нарахованої але не виплаченої заробітної плати, визнання незаконними та скасування наказу про звільнення з роботи, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.

В обґрунтування позову зазначив, що наказом № 1/23К від 11 січня 2023 року його було звільнено з посади логіста ТОВ «Агро-Євро Трейд» на підставі п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України у зв`язку з систематичним невиконанням посадових обов`язків, відмовою від надання пояснень визначених листами за вих. №023/2 від 23.12.2022 року, № 023/2/2 від 28.12.2022 року та №09/01 від 09.01.2023.

Позивач вважав звільнення незаконним, оскільки працюючи на займаній посаді з 02 січня 2019 року, належним чином виконував покладені на нього обов`язки, чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконував розпорядження власника, не порушував встановлений на підприємстві розпорядок.

З невідомих йому причин наприкінці 2022 року на нього почався тиск з боку керівництва, який в подальшому вилився у протиправне звільнення.

Наголошував на тому, що його жодного разу не було притягнуто до дисциплінарної відповідальності і щодо нього не застосовувалися заходи дисциплінарного впливу.

В порушення вимог ст. 116 КЗпП України після звільнення з ним не було проведено повний остаточний розрахунок в день звільнення .У зв`язку з цим вважав, що з відповідача на його користь підлягає стягненню заборгованість загальною сумою 29 587,16 грн.

Щодо середнього заробітку за час вимушеного прогулу та/або затримки остаточного розрахунку, враховуючи денний заробіток, зазначав, що з відповідача підлягає стягненню сума в розмірі 301,91 грн за кожен день такого вимушеного прогулу по день поновлення на роботі.

Також зазначав, що протиправні дії відповідача призвели до моральних страждань, втрати ним нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. В силу передпенсійного віку моральні страждання призводять до загострення хронічних захворювань та принесли фізичні страждання. Заподіяну моральну шкоду оцінює у розмірі 150 000, 00 грн, які будуть направлені ним виключно на лікування.

Враховуючи вищевикладене, просив задовольнити позов.

Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 28 серпня 2023 року позов задоволено частково.

Визнано незаконним наказ ТОВ «Агро-Євро Трейд» № 1/23К від 11 січня 2023 року «Про звільнення працівника». Поновлено ОСОБА_1 на посаді логіста Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Євро Трейд» з 11 січня 2023 року.

Стягнуто з ТОВ «Агро-Євро Трейд» на користь ОСОБА_1 7 245,82 грн заборгованої заробітної плати, 60 381,52 грн середнього заробітку за час вимушеного прогулу 10 000,00 грн моральної шкоди (за вирахуванням визначених законом податків та зборів).

В решті позову відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах місячного платежу в розмірі 8 100, 00 грн (за вирахуванням визначених законом податків та зборів) допущено до негайного виконання.

В апеляційній скарзі відповідач просить ТОВ «Агро-Євро Трейд» ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на неврахування судом доказів, які дійсно мають значення для справи, та на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом не взято до уваги, що ТОВ «Агро-Євро Трейд» здійснює свою діяльність у сфері логістики, а саме логістичні перевезення залізничним транспортом. Для виконання цілей Товариство мало б мати у своєму штаті обізнану в залізничній галузі працівника, яким на той час був саме позивач. Враховуючи складність та необхідність спеціальних знань директором Товариства була видана довіреність на право підпису позивачем документів від імені Товариства в електронній системі «АС Клієнт УЗ». «АС Клієнт Уз» - це спеціальне програмне забезпечення яке покликане забезпечити взаємодію перевізників з АТ «Укрзалізниця» як монополіста та власника усіх колій, що наявні в України (за виключенням приватних колій для завантаження/розвантаження та відстою вагонів.).

Позивач, звертаючись до суду з позовом визнав факт виконання доручень керівника Товариства поза зареєстрованою адресою Товариства, що зареєстрована в місті Черкаси, тобто виконував посадові обов`язки логіста Товариства віддалено. Завдання позивачу від директора Товариства надходили через телефонні дзвінки, мессенджери та інші засоби телекомунікаційного зв`язку. У зв`язку з тим, що позивач працював віддалено, у нього існував обов`язок відслідковувати наявність нової кореспонденції на електронній пошті, адже обмін документами з контрагентами Товариства здійснювався за допомогою останньої. Вказав, що з 02 січня 2019 року, усі документи що пов`язані із залізницею було підписано позивачем від імені Товариства.

Фактичні обставини звільнення позивача пов`язано із питанням виконання Договору транспортного експедирування №22/09-06-ЦМВ від 6 вересня 2022 року.

Вказав, що згідно Додатку №1 до Договору транспортного експедирування №22/09-06-ЦМВ від 6 вересня 2022 року, експедитор повинен був надати в користування Товариства 40 вагонів хоппер-цементовоз. Звернув увагу, що про назву договору, а саме те, що в кінці нумерації стоїть абревіатура «ЦМВ» - цементовоз. За вказаною угодою ТОВ «ІМЕДІ» зобов`язано було поставити певну кількість вагонів, придатних для використання в господарській діяльності, фактично прибуло 9 вагонів, з яких 4 були брудні, та не були готові до перевезення, а потребували очищення.

Проте, директор товариства дізнався про це вже після факту приймання позивачем (а саме розкредитуванням на ім`я Товариства вказаних вагонів, що означає фактичне переведення обліку вагонів з ТОВ «ІМЕДІ» на ТОВ «АЄ Трейд», а це в свою чергу встановлює обов`язок ТОВ «АЄ Трейд» сплачувати простій, маневрові та інші платежі передбачені АТ «УкрЗалізниия», що фактично призвело до додаткових збитків Товариства. З моменту простою цих вагонів була нарахована сума майже в 600 тисяч гривень, яка з кожним днем могла бути більша аби не дії директора Товариства. Директором Товариства було отримано інформацію хто є власником вказаних вагонів та здійснено контакт. За результатами цього контакту з ТОВ «ТІП ТРАНС» (власники вагонів), оскільки позивач на відріз відмовлявся здійснювати будь-які дії з лютого 2022 року, було прийнята домовленість, яка за правилами АТ «Укрзалізниця», слідували у виписані власників вагонів накладних на повернення на станцію де вони зареєстровані, а саме: Накладні за наступними № № 59532051, 59485383, 59489740, 59530170, 59532572, 59543439, 59494807, 59535013, 59538751. За правилами залізниці при отримані вказаних накладних Товариство на чиє ім`я воно направлено та зареєстровано в системі (розкредитовано) мало б підписати ці накладні в електронній системі «АС Клієнт УЗ», що міг зробити тільки позивач, але він цього не вчинив. Велика кількість дзвінків від директора до логіста з проханням підписати вказані накладні не дали результату, а це в свою чергу тягне на додаткові витрати на простій за 2 дні.

Зазначив, що позивачу направлялися листи за вих. № 023/2 від 23.12.2022, № 023/2/2 від 28.12.2022, № 09/01 від 09.01.2023, засобами телекомунікації «Вайбер», які останнім було проігноровано також при направлені вже з офіційної пошти Товариства на робочу пошту логіста Товариства.

Вказані листи за №023/2 від 23.12.2022, №023/2/2 від 28.12.2022 стосувались виключно наданням позивачем пояснень за вище зазначеною Угодою.

Посилався на те, що у позивача не було можливості подати докази на підтвердження викладених у апеляційній скарзі обставин до суду першої інстанції. Зазначив, що всі документи, що стосуються залізниці зберігаються в електронній системі «АС Клієнт УЗ», після звільнення позивача, Товариство так і не має в своєму штаті логіста. Але 25 вересня 2023 року Товариством було отримано вказані накладні від АТ Укрзалізниця. Неможливість надання вказаних доказів полягала у тому, що за відсутності працівника який має спеціальні знання, Товариство не могло отримати інформацію з АС Клієнт УЗ.

Вважав, що відмова суду у поновленні строку на подання відзиву на позовну заяву є порушення судом першої інстанції права на захист та принципу змагальності сторін.

За наведених обставин відповідач просив скасувати рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 28 серпня 2023 року та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.

Суд належним чином неодноразово повідомляв відповідача про день, час та місце розгляду справи, направляючи судові повістки на адресу зазначену відповідачем в апеляційній скарзі.

Відповідач, повідомлений про день, час та місце розгляду справи, відповідно до п. 3 ч. 8 ст. 128 ЦПК України.

Позивач, належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився.

Зважаючи на викладене та ураховуючи положення ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача та за відсутності позивача або його представника.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3 ст. 367).

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, з 02 січня 2019 року ОСОБА_1 працював на посаді логіста у ТОВ «Агро-Євро Трейд».

Наказом директора ТОВ «Агро-Євро Трейд» №1/23К від 11 січня 2023 року ОСОБА_1 звільнено з займаної посади логіста, згідно п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, у зв`язку з систематичним невиконанням посадових обов`язків, відмовою від надання пояснень визначених листами за вих. №023/2 від 23.12.2022, №023/2/2 від 28.12.2022 та №09/01 від 09.01.2023 (а. с. 9-22).

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку, зокрема, систематичного невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

Згідно із частиною першою статті 147 КЗпП України, за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення.

Частинами першою та другою статті 148 КЗпП України передбачено, що дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці.

Відповідно до статті 149 КЗпП України, до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

У пунктах 22, 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» судам роз`яснено, що у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з`ясувати, в чому конкретно проявилося порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 статті 40, пункту статті 41 КЗпП України, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1, 148, 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалося вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувалися при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

Для правомірного розірвання роботодавцем трудового договору на підставі пункту 3 статті 40 КЗпП України необхідна наявність сукупності таких умов: порушення має стосуватися лише тих обов`язків, які є складовими трудової функції працівника чи випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку; невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов`язків має бути винним, скоєним без поважних причин умисно або з необережності; невиконання або неналежне виконання трудових обов`язків повинно бути систематичним; враховуються тільки дисциплінарні й громадські стягнення, які накладаються трудовими колективами і громадськими організаціями відповідно до їх статутів; з моменту виявлення порушення до звільнення може минути не більше місяця.

Систематичним невиконанням обов`язків вважається таке, що вчинене працівником, який раніше допускав порушення покладених на нього обов`язків і притягувався за це до дисциплінарної відповідальності, проте застосовані заходи дисциплінарного чи громадського стягнення не дали позитивних наслідків і працівник знову вчинив дисциплінарний проступок.

Відповідно до частини другої статті 235 КЗпП України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Згідно із частиною першою статті 237-1 КЗпП України, відшкодування роботодавцем моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав, у тому числі внаслідок дискримінації, мобінгу (цькування), факт якого підтверджено судовим рішенням, що набрало законної сили, призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною першою статті 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Вирішуючи спір в частині визнання незаконним наказу про звільнення та поновлення позивача на посаді, суд виходив з того, що відповідач, будучи обізнаним про наявність спору в провадженні суду, подавши клопотання про поновлення строку для подання відзиву на позов, сам відзив протягом тривалого часу не подав, приведені позивачем обставини не спростував і законність його звільнення з роботи не довів.

Судом враховано, що позивач при зверненні до суду зазначив, що йому невідомо, якими критеріями керувався відповідач при його звільненні з роботи, оскільки порушень трудової дисципліни він не допускав. Які саме допущені позивачем, як працівником, порушення стали підставою для його звільнення з роботи, відповідач не повідомив.

В наказі про звільнення такі обставини також не приведені і доказів допущених позивачем порушень, зазначених в наказі про звільнення, а саме: систематичного невиконання посадових обов`язків та відмови від надання пояснень, визначених листами за вих. №023/2 від 23 грудня 2022 року, № 023/2/2 від 28 грудня 2022 року та №09/01 від 09 січня 2023 року, відповідачем до суду надано не було (а. с. 9).

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги, що судом необґрунтовано відмовлено в поновленні строку на подання відзиву на позовну заяву, оскільки ухвала суду від 01 серпня 2023 року містить мотиви прийняття такого судового рішення.

Відмовляючи у задоволенні клопотання, суд обґрунтовано виходив з того, що одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подана заява, скарга, документи тощо), щодо якої пропущено строк, як то передбачено частиною 4 статті 127 ЦПК України. Однак відповідачем не було подано відзиву на позовну заяву.

За наведених обставин обґрунтована відмова суду у поновленні строку на подання відзиву на позовну заяву не є порушенням права відповідача на захист та принципу змагальності сторін.

Докази, на які посилається відповідач в апеляційній скарзі, не спростовують висновок суду про незаконність звільнення відповідача із займаної посади та не доводять факту систематичного невиконання позивачем посадових обов`язків та законності звільнення позивача з підстав, передбачених п. 3 ч. 1 ст. 41 КЗпП України.

Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позову та відхиляє посилання апеляційної скарги на недостатнє встановлення судом обставин справи і обґрунтування висновків виключно на доводах позивача, оскільки судом було забезпечено повний та всебічний розгляд справи.

Відповідач своїми правами розпорядився на власний розсуд, відзив на позовну заяву не подавав, а також не подавав із першою заявою до суду (клопотанням про поновлення строку) доказів на підтвердження своїх заперечень, та не зазначав у такому клопотанні обставин неможливості подання таких доказів.

Апеляційна скарга не містить доводів щодо незаконності рішення суду в частині: визначення розміру нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, визначеного судом розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу та визначеного судом розміру моральної шкоди.

Отже, доводи апеляційної скарги не можуть бути підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи апеляційної скарги висновків судів першої інстанції не спростовують, на законність та обґрунтованість судового рішення не впливають, то колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст. 268, 374, 375, 383, 384, 389 ЦПК України

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-ЄВРО ТРЕЙД" - залишити без задоволення.

Рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 28 серпня 2023 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до цього суду.

Головуючий О. Ф. Мазурик

Судді О. В. Желепа

О. В. Немировська