Ухвала

від 11.12.2023 по справі 526/4501/23

ГАДЯЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 526/4501/23

Провадження № 4-с/526/4/2023

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 грудня 2023 року Гадяцький районний суд Полтавської області в складі:

головуючої судді Максименко Л.В.

секретаря судового засідання Павленко Т.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Гадяч цивільну справу за скаргою ПП «Агроекологія» на дії державного виконавця Зінківського районного відділу ДВС Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції,

з участю представника скаржника Мельникова Д.О.

державного виконавця Фалько О.М.

в с т а н о ви в:

Заявник звернувся до Гадяцького районного суду із скаргою на дії державного виконавця Зінківського районного відділу ДВС Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, в якій просить визнати неправомірними дії державного виконавця Зіньківського районного відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Фалько Оксани Миколаївни та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 20.11.2023 у виконавчому провадженні №73379528,постанову про стягнення виконавчого збору від 20.11.2023 у виконавчому

провадженні №73379528, постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого

провадження у виконавчому провадженні №73379528.

Державний виконавець Фалько О.М. у судовому засіданні проти скарги заперечувала, вказала, що її дії відповідають вимогамЗакону України "Про виконавче провадження".

Представник ПП ОСОБА_1 скаргу підтримав, пояснив, що виконавче провадження було відкрито безпідставно з порушенням ст. 24 ЗУ «Про виконавче провадження», відповідно були безпідставно винесені і інші постанови про стягнення виконавчого збору та мінімальних виконавчих витрат.

Судом встановлено, що рішенням Гадяцького районного суду Полтавської області від 08 лютого 2023 року у цивільній справі №530/259/21 зобов`язано ПП «Агроекологія» повернути ОСОБА_2 самовільно зайняту земельну ділянку площею 4,5901 га з кадастровим номером 5321386000:00:035:0025, яка розташована на території Ставківської сільської ради Зіньківського району Полтавської області.

За вказаним рішенням 11.10.2023 Гадяцьким районним судом Полтавської області виданий виконавчий лист №530/259/21 .

17 листопада 2023 року ОСОБА_2 звернувся з заявою до начальника Зіньківського відділу державної виконавчої служби у Полтавському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про примусове виконання виконавчого листа №530/259/21.

Постановою державного виконавця Зіньківського відділу державної виконавчої служби у Полтавському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Фалько Оксани від 20.11.2023 відкрито виконавче провадження №73379528 з примусового виконання виконавчого листа №530/259/21 виданого 11.10.2023.

Постановою державного виконавця Зіньківського відділу державної виконавчої служби у Полтавському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Фалько Оксани від 20.11.2023 стягнуто з боржника ПП «Агроекологія» виконавчий збір у розмірі 26800 грн.

Постановою державного виконавця Зіньківського відділу державної виконавчої служби у Полтавському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Фалько Оксани від 20.11.2023 визначено для боржника ПП «Агроекологія» мінімальний склад судових витрат 297 грн.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали скарги та виконавчого провадження, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно доч.1ст.24ЗУ «Провиконавче провадження» виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу.

П.10ч.4ст.4ЗУ «Провиконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо: виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.

Таким чином, виконавче провадження було відкрито з порушенням місця виконання рішення суду, виконавчий лист не був повернутий стягувачу та не був направлений по місцю знаходження боржника.

Зважаючи на порушення державним виконавцем при відкритті виконавчого провадження вимог ст. 24 ЗУ «Про виконавче провадження», яке помилково було відкрито не за місцем знаходження боржника, постанова про відкриття виконавчого провадження підлягає скасуванню.

Щодо решти вимог суд приходить до наступних висновків.

Цивільний процесуальний кодекс України (далі ЦПК України) визначає юрисдикцію та повноваження загальних судів щодо цивільних спорів та інших визначених цим Кодексом справ, встановлює порядок здійснення цивільного судочинства.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави ( ч.1 ст. 2 ЦПК України ).

У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності й спеціалізації та визначається законом.

За вимогами частини першої статті 18 Закону України від 2 червня 2016 року N 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів"суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

Судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі визначеного законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

При визначенні предметної та/або суб`єктної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Згідно із частиною першою статті 1ЗаконуУкраїни «Про виконавче провадження» (далі ЗаконN1404-VIII )виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За змістом пункту 5 частини першої статті 3 Закону N 1404-VIIIпостанови державних виконавців про стягнення виконавчого збору, витрат на проведення виконавчих дій та накладення штрафу є окремими виконавчими документами.

Тобто примусовому виконанню підлягають не лише виконавчі документи, видані судами в передбачених законом випадках на виконання судових рішень, але й постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу.

Гарантією прав фізичних і юридичних осіб у виконавчому провадженні є можливість оскарження дій або бездіяльності державних виконавців.

Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Згідно із частиною першою статті 448 ЦПК України скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Справи за скаргами на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи посадової особи державної виконавчої служби розглядаються судом за загальними правилами ЦПК України з особливостями, встановленими статтею 450 цього Кодексу, за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність якої оскаржується.

За результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу (частина перша статті 451 ЦПК України).

Отже, як право на звернення зі скаргою, так і порядок її розгляду та постановлення ухвали пов`язані з наявністю судового рішення, ухваленого за правилами ЦПК України, та його примусовим виконанням.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України(далі -КАС України) юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.

Частиною першою статті 287 КАС України передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду з позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Крім загального порядку оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби, визначеного наведеними нормами процесуального законодавства, відповідні спеціальні норми встановлені й Законом N 1404-VIII, згідно із частиною першою статті 74 якого рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Водночас частиною другою статті 74 зазначеного Закону передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

У відповідності до вимог п.4 ст. 264 ЦПК України при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладених у постановах Верховного Суду.

Існують сталі правові висновки Верховного Суду з даного питання про неможливість розгляду вимог щодо оскарження постанови державного виконавця чи приватного виконавця про стягнення виконавчого збору а також визначення і стягнення судових витрат у порядку цивільного судочинства, оскільки їх розгляд віднесено до юрисдикції адміністративних судів.

Такі правові висновки містяться в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2019 р. у справі № 370/1034/15-ц. Аналогічний висновок вже висловлювався Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 6 червня 2018 року(справа № 127/9870/16-ц) тавід 30 січня 2019 року(справа № 161/8267/17).

Розглядаючи подібні правовідносини Верховний Суд визначив наступне

«За змістом п. 7 ч. 2ст. 17 Закону N 1404-VIIIпостанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат на проведення виконавчих дій та накладення штрафу є виконавчими документами. Якщо виконавче провадження закінчено, а виконавчий збір, витрати на проведення виконавчих дій або штраф не стягнуто, відповідна постанова виділяється в окреме провадження і підлягає виконанню в загальному порядку.

Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Отже, висловлювання "судом, встановленим законом" зводиться не лише до правової основи самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Частиною 2 ст. 74 Закону N 1404-VІІІ передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

З урахуванням вищенаведеного можна зробити висновок,що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи з приводу оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат,пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів, незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції вони видані. До юрисдикції адміністративних судів належать також справи про оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби, прийнятих (вчинених, допущених) під час примусового виконання постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, як виконавчих документів в окремому виконавчому провадженні»(Постанова ВПВС від 6 червня 2018 року(справа № 127/9870/16-ц).

Враховуючи висновки щодо застосування відповідних норм права, викладених у постановах Верховного Суду, у даному випадку суд приходить до висновку про неможливість розгляду зазначеної скарги, предметом якої є оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору та мінімальних витрат виконавчого пмровадження у порядку цивільного судочинства.

Згідно вимог п.1 ч.1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Якщо провадження у справі закривається з підстави, визначеної пунктом 1частини першої статті 255 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи ( ч.1 ст. 256 ЦПК України).

Керуючись ст. 255, 353,354, 447 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

-скаргу ПП «Агроекологія» в частині оскарження дій державного виконавця Зіньківського районного відділу ДВС Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Фалько О.М. про відкриття виконавчого провадження задовольнити частково.

Скасувати постанову державного виконавця Зіньківського районного відділу ДВС Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Фалько О.М. про відкриття виконавчого провадження від 20 листопада 2023 року у виконавчому провадженні №73379528.

Закрити провадження по скарзі ПП «Агроекологія» на дії державного виконавця Зінківського районного відділу ДВС Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції в частині оскарження постанови про стягнення виконавчого збору від 20 листопада 2023 року у виконавчому провадженні №73379528 та постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 20 листопада 2023 року у виконавчому провадженні №73379528.

Роз`яснити заявнику про право оскарження зазначених постанов у порядку адміністративного судочинства згідно Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Полтавського апеляційного суду через Гадяцький районний суд протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали.

Повний текст ухвали виготовлено 13 грудня 2023 року.

Головуюча: Л. В. Максименко