Ухвала

від 13.12.2023 по справі 910/12923/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

13.12.2023Справа № 910/12923/23

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді - Князькова В. В., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція"

про уточнення позовних вимог по справі

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція"

до відповідача 1: Київської міської військової адміністрації (Київська міська державна адміністрація"

до відповідача 2: Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

до відповідача 3: Департаменту житлово-комунальної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

до відповідача 4: Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг"

про визнання укладеним договору,

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до 1. Київської міської військової адміністрації (Київська міська державна адміністрація", 2. Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), 3. Департаменту житлово-комунальної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), 4. Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" про визнання укладеним договору про організацію розрахунків з різниці в тарифах на теплову енергію (у тому числі її виробництво, транспортування та постачання), послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води (або послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води) (у тому числі у разі заміни сторони у зобов`язанні та/або у разі правонаступництва), послуги з централізованого постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися відповідним категоріям споживачів, яка виникла у зв`язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії, послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води (або послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води), послуг з централізованого постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи органами місцевого самоврядування для відповідної категорії споживачів, підтверджена територіальною комісією з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах та не профінансована з державного бюджету у попередніх періодах, яка виникла за період з 01.06.2021р. по 31.12.2022р., між товариством з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція", Департамент економіки та інвестицій Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Департамент житлово-комунальної інфраструктури Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Київською міською військовою адміністрацією (Київської міської державної адміністрації), Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг», у редакції позивача.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція" у порядку п.5 Порядку та умов надання у 2022 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на компенсацію різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води згідно із Законом України "Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування", послуги з централізованого постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), послуги з централізованого водопостачання і централізованого водовідведення згідно із Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення" звернувся до відповідачів з листом №9/5-18/1765 про укладення договору про організацію взаєморозрахунків. Проте, в порушення вимог вказаного вище порядку відповідачами не було підписано направленого позивачем проекту та не надано письмової мотивованої відмови в його підписання.

Ухвалою від 21.08.2023 відкрито провадження у справі; постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 20.09.2023.

07.09.2023 до суду надійшов відзив відповідача 4, в якому останній проти задоволення позову заперечував, посилаючись на те, що укладенню договору про організацію взаєморозрахунків має передувати виділення субвенції у відповідності до постанови №1403 від 20.12.2022 Кабінету міністрів України. Проте, субвенція з державного бюджету місцевим на компенсацію різниці в тарифах в 2022 надана не була. Також вказаним учасником судового процесу наголошено, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, в тому числі, з огляду на таке: зміни до постанови №1403 від 20.12.2022 Кабінету міністрів України не вносились, його дію на 2023 розповсюджено не було; окремий порядок, який передбачав умови надання у 2023 коштів з державного бюджету місцевим бюджетам на компенсацію різниці в тарифах не прийнято; у Законі України "Про державний бюджет на 2023 рік", статті, якими б передбачалось надання субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на компенсацію різниці в тарифах - відсутні. Як вказує відповідач 4, у разі задоволення позову на всіх відповідачів фактично буде покладено певні бюджетні зобов`язання без відповідних асигнувань, чим фактично буде порушено бюджетне законодавство. До відзиву долучено докази направлення 04.09.2023 його копії на адресу, в тому числі, позивача.

07.09.2023 до суду надійшов відзив відповідача 1, в якому останній проти задоволення позову заперечував, посилаючись на те, що на підтвердження своїх вимог позивачем надано в якості доказу копію проекту договору, редакція якого відмінні від редакції проекту договору, який позивач надіслав відповідачу 1 листом №9/5-18/1765 від 31.07.2023, оскільки у п.3-7 наданого до позову проекту договору зазначено суму заборгованості в сумі 371 660 186,30 грн, а у надісланому відповідачу 1 - не вказано жодної суми. Одночасно, посилання позивача на постанову №1403 від 20.12.2022 Кабінету міністрів України є безпідставними, оскільки вона вичерпала свою дію у 2022. Крім того, відповідачем 1 наголошено, що у останнього відсутні транзитні рахунки для перерахування від головного розпорядника Мінрегіону субвенції для погашення заборгованості з різниці в тарифах, оскільки такі кошти спрямовуються відразу на відповідні рахунки Департаменту фінансів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації). Крім того, відповідачем 1 наголошено, що визначена позивачем сума заборгованості не є узгодженою Київською міською територіальною комісією з питань узгодження заборгованості в різниці в тарифах, що з поміж іншого унеможливить виконання рішення у разі задоволення позову. До відзиву долучено докази направлення 05.09.2023 його копії на адресу, в тому числі, позивача.

08.09.2023 до суду надійшов відзив відповідача 3, в якому останній проти задоволення позову заперечував, посилаючись на те, що на підтвердження своїх вимог позивачем надано в якості доказу копію проекту договору, редакція якого відмінні від редакції проекту договору, який позивач надіслав відповідачу 1 листом №9/5-18/1765 від 31.07.2023, оскільки у п.3-7 наданого до позову проекту договору зазначено суму заборгованості в сумі 371 660 186,30 грн, а у надісланому відповідачу 1 - не вказано жодної суми. Одночасно, посилання позивача на постанову №1403 від 20.12.2022 Кабінету міністрів України є безпідставними, оскільки вона вичерпала свою дію у 2022. Крім того, відповідачем 1 наголошено, що у останнього відсутні транзитні рахунки для перерахування від головного розпорядника Мінрегіону субвенції для погашення заборгованості з різниці в тарифах, оскільки такі кошти спрямовуються відразу на відповідні рахунки Департаменту фінансів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації). Крім того, відповідачем 1 наголошено, що визначена позивачем сума заборгованості не є узгодженою Київською міською територіальною комісією з питань узгодження заборгованості в різниці в тарифах, що з поміж іншого унеможливить виконання рішення у разі задоволення позову. До відзиву долучено докази направлення 06.09.2023 його копії на адресу, в тому числі, позивача.

08.09.2023 до суду надійшов відзив відповідача 2, в якому останній проти задоволення позову заперечував, посилаючись на те, що Департамент економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) є неналежним відповідачем у справі, оскільки учасників розрахунків згідно постанови №1403 від 20.12.2022 Кабінету міністрів України є структурні підрозділі з питань фінансів, а позивачем у запропонованому проекті договору визначено відповідача 2 саме як місцевий фінансовий орган, яким департамент у даному випадку не є. Таким органом, за твердженнями означеного учасника судового процесу, є Департамент фінансів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації). Відповідачем 2 вказано, що сума коштів, зазначена в запропонованому проекті договору, менша ніж сума заборгованості, узгоджена протоколом територіальної комісії, що в свою чергу, у випадку укладання договору на таку суму заборгованість матиме наслідком порушення вимог законодавства, а саме порядку, який затверджено постановою №1403 від 20.12.2022 Кабінету міністрів України. Також відповідачем 2 наголошено, що укладання договору у даному випадку є правом відповідача, а не його обов`язком. До відзиву долучено докази направлення 08.09.2023 його копії на адресу, в тому числі, позивача.

20.09.2023 судом було продовжено строк підготовчого провадження на 30 календарних днів та відкладено підготовче засідання на 25.10.2023.

25.10.2023 до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання позивача про залучення до участі у розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, Державної казначейської служби України.

У судовому засіданні 25.10.2023 представниками позивача було надано усні пояснення по суті поданого клопотання, згідно змісту яких підтримано означені вимоги.

Представниками відповідачів проти задоволення позовних вимог було надано заперечення.

Розглянувши клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція" про залучення третьої особи, суд дійшов висновку щодо відсутності достатніх підстав для його задоволення.

25.10.2023 судом було відкладено підготовче засідання на 29.11.2023.

29.11.2023 судом було закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 13.12.2023.

12.12.2023 представником позивача було подано клопотання про поновлення строків на подачу доказу, долучення доказу до матеріалів справи та повернення суду до стадії підготовчого провадження.

У судовому засіданні 13.12.2023 судом було розглянуто вказане клопотання та задоволено останнє в частині поновлення строків на подачу доказу, долучення доказу до матеріалів справи. При цьому, суд виходив з такого.

Частиною 1 ст.2 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Основними засадами (принципами) господарського судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін; 5) диспозитивність; 6) пропорційність; 7) обов`язковість судового рішення; 8) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 9) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках; 10) розумність строків розгляду справи судом; 11) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 12) відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (ч.3 ст.2 Господарського процесуального кодексу України).

При цьому, судом в контексті означеного враховано, що принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїс-Матеос проти Іспанії» від 23 червня 1993 р.).

Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.

Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов`язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.

За приписами ч.ч.2,6 ст.119 Господарського процесуального кодексу України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Про поновлення або продовження процесуального строку суд постановляє ухвалу.

За таких обставин, виходячи з вищевикладеного у сукупності, з метою виконання завдань господарського судочинства та дотримання його основних засад, суд дійшов висновку щодо можливості задоволення заяви позивача.

Одночасно, заява позивача в частині повернення до стадії підготовчого засідання була залишена судом без задоволення, з огляду на те, що нормами Господарського процесуального кодексу України не передбачено можливості повернення зі стадії розгляду справи по суті до попередньої стадії судового процесу.

13.12.2023 до Господарського суму міста Києва надійшла заява позивача про уточнення позовниї вимог, в якій вказаний учасник судового процесу просив суд прийняти до розгляду уточненні позовні вимоги виклавши наступні пункти проекту договору в наступній редакції:

Пункт 3. «Казначейство на підставі поданої Мінрегіоном узагальненої відомості договорів про організацію взаєморозрахунків і їх учасників та розподілу субвенції у розрізі місцевих бюджетів перераховує субвенцію з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію (у тому числі її виробництво, транспортування та постачання), послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води (або послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води) (у тому числі у разі заміни сторони у зобов`язанні та/або у разі правонаступництва), послуги з централізованого постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися відповідним категоріям споживачів, яка виникла у зв`язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії, послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води (або послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води), послуг з централізованого постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи органами місцевого самоврядування для відповідної категорії споживачів, підтверджена територіальною комісією з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах та не профінансована з державного бюджету у попередніх періодах (далі - заборгованість з різниці в тарифах) стороні першій у сумі 500 000 095,42 гривень.»

Пункт 4. «Сторона перша перераховує на рахунок сторони другої кошти у сумі 500 000 095,42 гривень для погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, що вироблялися, транспортувалися та постачалися споживачам, що утворена за період з 01 липня 2023 року по 30вересня 2023 року та обсяги (уточненні) заборгованості з різниці в тарифах за період з 01.06.2021 до 30.06.2022 (станом на 1 липня 2022 року), з 01.07.2022 до 30.09.2022 (станом на 1 жовтня 2022), з 01.10.2022 до 31.12.2022 (станом на 1 січня 2023) та не була погашена станом на дату укладення договору з державного бюджету.»

Пункт 5. «Сторона друга перераховує на рахунок сторони третьої кошти у сумі 500 000 095,42 гривень для погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, що вироблялися, транспортувалися та постачалися споживачам, що утворена за період з 01 липня 2023 року по 30вересня 2023 року та обсяги (уточненні) заборгованості з різниці в тарифах за період з 01.06.2021 до 30.06.2022 (станом на 1 липня 2022 року), з 01.07.2022 до 30.09.2022 (станом на 1 жовтня 2022), з 01.10.2022 до 31.12.2022 (станом на 1 січня 2023) та не була погашена станом на дату укладення договору з державного бюджету.»

Пункт 6. «Сторона третя перераховує на рахунок сторони четвертої кошти у сумі 500 000 095,42 гривень для погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, що вироблялися, транспортувалися та постачалися споживачам, що утворена за період з 01 липня 2023 року по 30вересня 2023 року та обсяги (уточненні) заборгованості з різниці в тарифах за період з 01.06.2021 до 30.06.2022 (станом на 1 липня 2022 року), з 01.07.2022 до 30.09.2022 (станом на 1 жовтня 2022), з 01.10.2022 до 31.12.2022 (станом на 1 січня 2023) та не була погашена станом на дату укладення договору з державного бюджету.»

Пункт 7. «Сторона четверта перераховує на рахунок сторони останньої кошти у сум 500 000 095,42 гривень, у тому числі податок на додану вартість 10 000 019,08гривень.»

В іншому позовну заяву залишити без змін.

Оцінюючи вказану заяву, суд дійшов висновку, що остання не підлягає прийняттю, оскільки суперечить приписам ст.46 Господарського процесуального кодексу України. При цьому, суд виходить з такого.

Згідно зі статтею 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Принцип диспозитивності у господарському процесі означає, що процесуальні правовідносини виникають, змінюються і припиняються за ініціативи безпосередніх учасників спірних матеріальних правовідносин, які мають можливість за допомогою господарського суду розпоряджатися процесуальними правами і спірним матеріальним правом.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Частиною 3 ст.46 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує його вимоги щодо захисту права чи охоронюваного законом інтересу. Отже, зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до суду, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується відповідна позовна вимога. Така ж правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 10.12.2019 у справі 923/1061/18, від 19.12.2019 у справі № 925/185/19, від 23.01.2020 у справі № 925/186/19), від 09.07.2020 по справі №922/404/19.

Оскільки предмет позову кореспондує із способами захисту права, які визначені, зокрема статтею 16 Цивільного кодексу України, то зміна предмета позову означає зміну матеріальної вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, що може полягати в обранні позивачем іншого, на відміну від первісно обраного, способу захисту порушеного права в межах спірних правовідносин, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Вказану правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 15.02.2022 по справі №175/3267/17.

Неправомірно під виглядом зміни розміру позовних вимог висувати нові вимоги, які не були зазначені у тексті позовної заяви. Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду 10 грудня 2019 року у справі № 923/1061/18, від 23 січня 2020 року у справі № 925/186/19, від 09 липня 2020 року у справі № 922/404/19.

Наразі, судом встановлено, що за своєю правовою природою заява позивача, є заявою про зміну предмету позову.

Проте, як вказувалось вище, частиною 3 ст.46 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви.

Статтею 118 Господарського процесуального кодексу України визначено, що право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Отже, враховуючи, що ухвалою від 29.11.2023 судом було закрито підготовче провадження у справі, суд дійшов висновку щодо залишення без розгляду заяви позивача про уточнення позовних вимог.

Одночасно, суд вважає за доцільне зауважити, що згідно ст.6 Конвенції з прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Важливим елементом верховенства права є гарантії справедливого судочинства. Так, у справі «Bellet v. France» Європейським судом з прав людини вказано, що ст.6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві.

Як свідчить позиція Європейського суду з прав людини, основною складовою права на суд є право доступу до суду, в тому розумінні, що особі забезпечується можливість звернутися до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави відсутні правові чи практичні перешкоди для реалізації цього права.

При цьому, право на доступ до правосуддя не є абсолютним з точки зору його практичного забезпечення. У справі «Golder проти Сполученого Королівства» Європейським судом з прав людини зазначено, що вказане право в силу своєї природи вимагає державного регулювання (яке може змінюватися залежно від місця та часу, з урахуванням потреб і ресурсів як суспільства, так і конкретних осіб).

Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України").

Конвенція покликана гарантувати не теоретичні або примарні права, а права, які є практичними і ефективними. Це особливо стосується права на доступ до суду, зважаючи на помітне місце, відведене у демократичному суспільстві праву на справедливий суд (див. рішення у справі "Гарсія Манібардо проти Іспанії", заява N 38695/97, п.43, ECHR 2000-II).

У даному випадку суд зазначає, що залишення без розгляду заяви позивача про уточнення позовних вимог ніяким чином не призведе до порушення права на доступ до правосуддя, а є відтворенням державного регулювання правил здійснення господарського судочинства.

Керуючись ст. ст. 46, 118, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

Залишити без розгляду заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція" про уточнення позовних вимог.

Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня складення повного тексту ухвали.

Повний текст ухвали складено та підписано 13.12.2023.

Суддя В. В. Князьков