Постанова

від 30.11.2023 по справі 370/1497/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2023 року

м. Київ

справа № 370/1497/21

провадження № 61-12572св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Фаловської І. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю «Ла Ферма»,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - товариство з обмеженою відповідальністю «Деремезна-Агро»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Ла Ферма» на постанову Київського апеляційного суду від 20 липня 2023 року в складі колегії суддів Мельника Я. С., Матвієнко Ю. О., Гуля В. В.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовної заяви та заяви про забезпечення судових витрат

У червні 2021 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Ла Ферма» (далі - ТОВ «Ла Ферма»), третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю «Деремезна-Агро» (далі - ТОВ «Деремезна-Агро»), про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.

У підготовчому судовому засіданні ТОВ «Ла Ферма» через адвоката Шипова К. Ю. заявило клопотання про забезпечення судових витрат з посиланням на те, що пред`явлений ОСОБА_1 позов є безпідставним. ТОВ «Ла Ферма» надало суду орієнтовний попередній розрахунок судових витрат на загальну суму 70 000 грн, з яких: 53 000 грн - витрати на правничу допомогу та 17 000 грн - витрати на підготовку висновку експерта за результатами проведення почеркознавчої експертизи від 07 грудня 2021 року, який спростовує доводи позову.

Короткий зміст судових рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

Ухвалою Макарівського районного суду Київської області від 10 січня 2022 року в складі судді Мазка Н. Б. задоволено клопотання ТОВ «Ла Ферма» про забезпечення судових витрат: Встановлено поточний розмір судових витрат відповідача у справі на суму 70 000 грн. Забезпечено можливе відшкодування майбутніх витрат відповідача ТОВ «Ла Ферма» на професійну правничу допомогу, які має понести відповідач у зв`язку із розглядом справи, зобов`язано ОСОБА_1 внести на депозитний рахунок Макарівського районного суду Київської області в строк до 14 лютого 2022 року грошову суму в розмірі 70 000 грн. Зобов`язано ОСОБА_1 до 14 лютого 2022 року надати суду докази, що підтверджують забезпечення можливого відшкодування майбутніх витрат ТОВ «Ла Ферма» в розмірі та спосіб, встановлений судом. Попереджено позивача, що у разі невнесення у визначений судом строк коштів для забезпечення витрат на професійну правничу допомогу суд за клопотанням відповідача має право залишити позов без розгляду. Роз`яснено, що у випадку задоволення позову суд ухвалює рішення про повернення внесеної суми позивачу, а у випадку відмови у позові, закриття провадження у справі, залишення позову без розгляду - про відшкодування за її рахунок витрат відповідача повністю або частково. Невикористана частина внесеної позивачем суми повертається позивачу не пізніше п`яти днів з дня вирішення питань, зазначених у цій частині, про що суд постановляє ухвалу.

Ухвалою Макарівського районного суду Київської області від 14 лютого 2022 року позов ОСОБА_1 залишено без розгляду. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Ла Ферма» фактично понесені судові витрати у розмірі 70 000 грн, з яких: 53 000 грн - витрати на професійну правничу допомогу, а 17 000 грн - витрати на проведення почеркознавчої експертизи.

Ухвала мотивована тим, що в разі невнесення у визначений судом строк коштів для забезпечення витрат на професійну правничу допомогу суд за клопотанням відповідача має право залишити позов без розгляду. За відсутності відомостей про внесення коштів на депозитний рахунок суду позивачем на виконання ухвали суду від 10 січня 2022 року суд уважає, що клопотання про залишення позову без розгляду підлягає задоволенню.

Постановою Київського апеляційного суду від 24 січня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діяв адвокат Трофімов А. В., задоволено частково, ухвалу Макарівського районного суду Київської області від 14 лютого 2022 року скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що для стягнення компенсації здійснених відповідачем витрат, пов`язаних із розглядом справи, відповідачу згідно з процесуальним обов`язком доказування необхідно було довести, а суду встановити і зазначити про це в ухвалі, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені в ході розгляду справи та в чому вони виражені, зокрема: чи діяв позивач недобросовісно та пред`явив необґрунтований позов; чи систематично протидіяв правильному та швидкому вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - ущемлення прав та інтересів відповідача; чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини і чим це підтверджується. Проте, клопотання відповідача про залишення позову без розгляду не містить доводів щодо необґрунтованих дій позивача.

Колегія суддів зазначила, що відповідач на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу надав копії платіжних доручень про сплату таких витрат та ордер на надання правничої правої допомоги адвокатом. Разом із тим, стороною відповідача не надано договору про надання правової (правничої) допомоги, детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Крім того, стягнуті судом витрати не є співмірними зі складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами), оскільки написання відзиву оцінено адвокатом Шиповим К. Ю. у 53 000 грн.

Апеляційний суд вказав, що, при постановленні ухвали від 10 січня 2023 року, суд першої інстанції на вказане увагу не звернув та дійшов передчасного висновку про забезпечення судових витрат. При цьому колегія суддів констатувала, що ухвала суду від 10 січня 2023 року в апеляційному порядку не оскаржувалась, проте вона не може вважатися законною та обґрунтованою. Апеляційний суд вказував, що в ухвалі Макарівського районного суду Київської області від 14 лютого 2022 року не зазначено мотивів про доцільність залишення позовної заяви без розгляду.

Постановою Верховного Суду від 31 травня 2023 року касаційну скаргу ТОВ «Ла Ферма» задоволено частково. Постанову Київського апеляційного суду від 24 січня 2023 року скасовано, а справу направлено до суду апеляційної інстанції на новий розгляд.

Постанова касаційного суду мотивована тим, що при скасуванні ухвали Макарівського районного суду Київської області від 14 лютого 2022 року та направленні справи до суду першої інстанції для продовження розгляду з підстав незазначення судом першої інстанції мотивів для залишення позовної заяви без розгляду апеляційний суд не звернув увагу на те, що вказана ухвала оскаржена позивачем в апеляційному порядку виключно в частині стягнення з неї судових витрат, чим порушив статтю 367 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України). Апеляційний суд не врахував, що він не має повноважень на скасування ухвали суду першої інстанції про стягнення судових витрат та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції на підставі пункту 6 частини першої статті 374 ЦПК України, оскільки така ухвала не є ухвалою, що перешкоджає подальшому провадженню у справі. Апеляційний суд не звернув увагу, що у разі встановлення наявності підстав для скасування судового рішення суд апеляційної інстанції відповідно до пункту 2 частини першої статті 374 ЦПК України скасовує ухвалу повністю чи частково і ухвалює у відповідній частині нове судове рішення або змінює ухвалу. Суд апеляційної інстанції не переглянув ухвалу суду першої інстанції в оскарженій частині (щодо стягнення судових витрат) по суті.

Постановою Київського апеляційного суду від 20 липня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Ухвалу Макарівського районного суду Київської області від 14 лютого 2022 року в частині стягнення судових витрат скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення, яким у задоволенні заяви ТОВ «Ла Ферма» щодо стягнення судових витрат відмовлено.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції не врахував, що на підтвердження понесених витрат відповідачем не надано договору про надання правової (правничої) допомоги, детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, крім цього, судом не розглянуто справу по суті, а відтак підстави для стягнення витрат відповідача на проведення експертизи також відсутні.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ТОВ «Ла Ферма», посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить суд касаційної інстанції скасувати постанову Київського апеляційного суду від 20 липня 2023 року та залишити в силі ухвалу Макарівського районного суду Київської області від 14 лютого 2022 року; перерозподілити судові витрати з урахуванням наявних у справі та додатково поданих документів і стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Ла Ферма» додатково понесені судові витрати на суму 72 868 грн.

Рух справи в суді касаційної інстанції

21 серпня 2023 року ТОВ «Ла Ферма» подало до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 20 липня 2023 року.

Верховний Суд ухвалою від 08 вересня 2023 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ «Ла Ферма» на постанову Київського апеляційного суду від 20 липня 2023 року.

20 вересня 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд відступив від висновків і вказівок Верховного Суду у цій справі, викладених у постанові від 31 травня 2023 року. Апеляційний суд не врахував висновки, викладені у пунктах 34 та 42 постанови Великої Палати Верховного Суду від 09 лютого 2022 року у справі № 9901/480/19. Апеляційний суд без постановлення відповідної ухвали та без мотивування поновив позивачу строк на апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції. На стадії прийняття до провадження апеляційної скарги судом не здійснено всіх необхідних підготовчих дій, не перевірено підстави для відкриття апеляційного провадження, внаслідок чого безпідставно поновлено позивачу строк апеляційного оскарження без реального дослідження документів, якими такий пропуск строку обґрунтовано. Висновки апеляційного суду суперечать фактичним обставинам справи та нормам процесуального законодавства. Відповідач підтвердив розмір заявлених до стягнення витрат на правничу допомогу. Апеляційний суд внаслідок поверхневого характеру дослідження доказів і неналежного застосування норм процесуального права дійшов помилкового висновку про відсутність доказів понесення судових витрат відповідачем, не зауважив на безпідставність позову.

Позиція інших учасників справи

Інші учасники справи не скористалися своїми правами на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.

Фактичні обставини, встановлені судами

Суди встановили, що у червні 2021 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до ТОВ «Ла Ферма», третя особа - ТОВ «Деремезна-Агро», про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.

У підготовчому судовому засіданні ТОВ «Ла Ферма» заявило клопотання про забезпечення судових витрат з посиланням на те, що пред`явлений ОСОБА_1 позов є безпідставним. ТОВ «Ла Ферма» надало суду орієнтовний попередній розрахунок судових витрат на загальну суму 70 000 грн, з яких: 53 000 грн - витрати на правничу допомогу та 17 000 грн - витрати на підготовку висновку експерта за результатами проведення почеркознавчої експертизи від 07 грудня 2021 року, який спростовує доводи позову.

Ухвалою Макарівського районного суду Київської області від 10 січня 2022 року задоволено клопотання ТОВ «Ла Ферма» про забезпечення судових витрат.

Ухвалою Макарівського районного суду Київської області від 14 лютого 2022 року позов ОСОБА_1 залишено без розгляду. Ухвала суду першої інстанції в цій частині набрала законної сили.

На підтвердження понесених витрат відповідачем витрат на правничу допомогу надано копії платіжних доручень про сплату витрат на правову допомогу в розмірі 53 000 грн від 08 листопада 2021 року та платіжне доручення на сплату вартості висновку експерта та договір від 08 листопада 2021 року, ордер на надання правничої правової допомоги ТОВ «Ла Ферма» адвокатом Шиповим К .Ю.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

У статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року та протоколи до неї (далі - Конвенція), а також практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

У частинах першій та другій статті 400 ЦПК України визначено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Верховний суд вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (частини перша, друга статті 133 ЦПК України).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 137 ЦПК України).

Згідно з частинами четвертою та п`ятою статті 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 137 ЦПК України).

Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України).

ЦПК України передбачено критерії визначення та розподілу судових витрат: їх дійсність; необхідність; розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Вказані висновки викладено у постанові Верховного Суду від 08 листопада 2023 року у справі № 456/2635/21.

Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Заявник має право на компенсацію судових та інших витрат за умови, що буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір - обґрунтованим.

Такий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 03 травня 2023 року у справі № 208/5484/20.

Саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Встановлено, що до клопотання про стягнення судових витрат на правничу допомогу стороною відповідача не надано договір про надання правової (правничої) допомоги, детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Крім цього, судом не розглянуто справу по суті.

Враховуючи статус адвоката та суть діяльності, яку він здійснює, ця особа володіє професійним розумінням суті процесу доказування (стандартів та принципів), зокрема, у цивільному процесі.

Згідно із існуючою правовою практикою Верховного Суду, вирішуючи питання відшкодування судових витрат на правову допомогу, суд має враховувати, що відшкодування витрат на правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (постанови від 02 червня 2022 року у справі № 873/108/20, від 24 січня 2022 року у справі № 911/2737/17).

На підставі викладеного, керуючись статтями 137 та 141 ЦПК України Верховний Суд погоджується з висновками апеляційного суду, що були відсутні підстави для стягнення з позивача судових витрат, зокрема, витрат на правничу допомогу, оскільки відповідач не довів їх належними та допустимими доказами.

Не заслуговують на увагу доводи касаційної скарги щодо порушення апеляційним судом частини п`ятої статті 411 ЦПК України, оскільки апеляційний суд врахував висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 31 травня 2023 року, в зв`язку з якими скасовано постанову Київського апеляційного суду від 24 січня 2023 року, а справу направлено до суду апеляційної інстанції на новий розгляд.

Безпідставними є доводи касаційної скарги, що апеляційний суд не врахував висновки щодо застосування норм права, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 лютого 2022 року у справі № 9901/480/19, враховуючи наступне.

У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів. Тому з метою застосування відповідних приписів процесуального закону не будь-які обставини справ є важливими для визначення подібності правовідносин.

Так, у справі № 9901/480/19 постановою Великої Палати Верховного Суду від 09 лютого 2022 року залишено без змін ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, якою відмовлено у задоволенні клопотання про поновлення процесуального строку на подання заяви про зміну предмета позову та залишено заяву про зміну предмета позову без розгляду.

Водночас у цій справі не вирішувалося питання про поновлення процесуального строку на подання заяви про зміну предмета позову та залишення заяви про зміну предмета позову без розгляду.

Отже, відсутні підстави вважати, що суд апеляційної інстанції у справі, яка переглядається, не врахував висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, які викладені у наведених як приклад постанові касаційного суду, оскільки суди виходили з конкретних обставин кожної окремої справи. Аналіз висновків, зроблених у постанові апеляційного суду у цій справі, не свідчить про їх невідповідність висновкам, викладеним у зазначеній відповідачем постанові Великої Палати Верховного Суду.

Доводи касаційної скарги, що апеляційний суд без постановлення відповідної ухвали та без мотивування поновив позивачу строк на апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції, спростовуються змістом ухвал Київського апеляційного суду від 01 листопада 2022 року та від 21 листопада 2022 року. Вирішуючи питання про поновлення строку на апеляційне оскарження апеляційний суд витребував справу із суду першої інстанції та за результатом дослідження її матеріалів постановив мотивовану ухвалу про поновлення строку на апеляційне оскарження та відкриття апеляційного провадження.

Помилковими є доводи касаційної скарги, що висновки апеляційного суду суперечать фактичним обставинам справи, оскільки постанова апеляційного суду прийнята на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були надані до суду у визначеному процесуальним законом порядку та були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість.

Доводи касаційної скарги про доведення витрат, понесених відповідачем на професійну правничу допомогу, зводяться до непогодження з ухваленим судом апеляційної інстанцій судовими рішеннями, а також вимоги здійснити переоцінку досліджених судами доказів, що не належить до повноважень суду касаційної інстанції.

Враховуючи викладене та встановлені у цій справі обставини, правильними є висновки апеляційного суду по суті вирішення питання розподілу витрат на правничу допомогу.

Інші наведені у касаційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновками апеляційного суду стосовно установлення обставин справи, зводяться до переоцінки доказів, що в силу вимог статті 400 ЦПК України виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Суд касаційної інстанції є судом права, а не факту, тому з огляду на вимоги процесуального закону не здійснює оцінку доказів, у зв`язку з тим, що це знаходиться поза межами його повноважень.

ЄСПЛ вказав, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент.

Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справі «Серявін та інші проти України»).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Оскаржуване судове рішення відповідає вимогам закону й підстав для його скасування немає. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду без змін.

Щодо судових витрат в суді касаційної інстанції

Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Ла Ферма» залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного суду від 20 липня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. М. Ігнатенко

С. О. Карпенко

І. М. Фаловська