Постанова

від 30.11.2023 по справі 558/140/22

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2023 року

м. Київ

справа № 558/140/22

провадження № 61-7608св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Фаловської І. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія»,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: товариство з обмеженою відповідальністю «Райз-Захід», державний реєстратор комунального підприємства «Архітектор» Дубенської міської ради Рівненської області Антонюк Інна Іванівна,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія» на рішення Демидівського районного суду Рівненської області від 29 вересня 2022 року у складі судді Фехи Т. С. та постанову Рівненського апеляційного суду від 19 квітня 2023 року у складі колегії суддів: Ковальчук Н. М., Гордійчук С. О., Шимківа С. С.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія» (далі - ТОВ «Західна агровиробнича компанія»), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: товариство з обмеженою відповідальністю «Райз-Захід» (далі - ТОВ «Райз-Захід»), державний реєстратор комунального підприємства «Архітектор» Дубенської міської ради Рівненської області (далі - державний реєстратор) Антонюк І. І., про скасування рішення державного реєстратора, усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння.

На обґрунтування позову посилалася на те, що вона є власником земельної ділянки площею 3,0098 га, кадастровий номер 5621485512:02:000:0022, яка розташована на території Хрінницької сільської ради Дубенського (ліквідованого Демидівського) району Рівненської області (далі - Хрінницька сільська рада), з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства.

08 жовтня 2016 року між нею та ТОВ «Райз Захід» укладений договір оренди вказаної земельної ділянки строком на 7 років.

У кінці грудня 2021 року вона випадково дізналась про існування додаткової угоди від 17 серпня 2017 року б/н до договору оренди землі від 08 жовтня 2016 року відповідно до умов якої право оренди перейшло від ТОВ «Райз Захід» до ТОВ «Західна агровиробнича компанія». Строк дії договору змінено на 7 років з дня підписання додаткової угоди, тобто до 17 серпня 2024 року.

Дізнавшись про існування додаткової угоди від 17 серпня 2017 року, вона звернулася до відповідача з вимогою про повернення належної їй земельної ділянки та скасування додаткової угоди, оскільки вона не давала згоди на заміну сторони орендаря та зміну строку дії договору оренди. Крім того, вона додаткову угоду від 17 серпня 2017 року до договору оренди землі від 08 жовтня 2016 року не підписувала, підпис на додатковій угоді їй не належить.

Зі змісту інформаційної довідки № 286508660 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно встановлено наявність запису щодо належної їй земельної ділянки з кадастровим номером 5621485512:02:000:0022. Відповідно номер запису про інше речове право: 17438306, орендар ТОВ «Західна агровиробнича компанія» код ЄДРПОУ 41099127, додаткова угода до договору оренди землі від 08 жовтня 2016 року, серія та номер б/н, виданий 17 серпня 2017 року. Строк дії 7 років. Запис є актуальним на цей час.

Зазначала, що ТОВ «Західна агровиробнича компанія» безпідставно користується належною їй земельною ділянкою, чим порушує її права на користування та розпорядження її майном.

З урахуванням наведеного просила суд скасувати рішення державного реєстратора про реєстрацію переходу права оренди земельної ділянки площею 3,0098 га (рілля), кадастровий номер 5621485512:02:000:0022, розташованої на території Хрінницької сільської ради до ТОВ «Західна агровиробнича компанія» на підставі додаткової угоди від 17 серпня 2017 року, номер запису про інше речове право 17438306; усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою шляхом зобов`язання відповідача ТОВ «Західна агровиробнича компанія» повернути їй земельну ділянку площею 3,0098 га кадастровий номер 5621485512:02:000:0022, а також витребувати з чужого незаконного володіння ТОВ «Західна агровиробнича компанія» земельну ділянку площею 3,0098 га, кадастровий номер 5621485512:02:000:0022.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

Рішенням Демидівського районного суду Рівненської області від 29 вересня 2022 року позов задоволено.

Скасовано рішення державного реєстратора про реєстрацію переходу права оренди земельної ділянки площею 3,0098 га, кадастровий номер 5621485512:02:000:0022, розташованої на території Хрінницької сільської ради до ТОВ «Західна агровиробнича компанія» на підставі додаткової угоди від 17 серпня 2017 року, номер запису про інше речове право 17438306.

Зобов`язано ТОВ «Західна агровиробнича компанія» повернути ОСОБА_1 земельну ділянку площею 3,0098 га, кадастровий номер 5621485512:02:000:0022, розташовану на території Хрінницької сільської ради.

Витребувано з чужого незаконного володіння у ТОВ «Західна агровиробнича компанія» земельну ділянку площею 3,0098 га, кадастровий номер 5621485512:02:000:0022, розташовану на території Хрінницької сільської ради, що належить ОСОБА_1 .

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідач користується земельною ділянкою позивача без відповідної правової підстави, оскільки додаткова угода між позивачем та ТОВ «Західна агровиробнича компанія» не укладалась, тому земельна ділянка підлягає поверненню позивачеві. Наявні у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записи про право оренди земельної ділянки за відповідачем, які не ґрунтуються на укладеній додатковій угоді до договору оренди землі, порушують права та законні інтереси позивача на користування та розпорядження земельною ділянкою, тому ефективним способом захисту порушених прав позивача є скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію прав оренди на земельну ділянку за відповідачем, що забезпечить реальне відновлення порушених прав. З огляду на те, що спірна земельна ділянка вибула з володіння позивача поза її волею, витребування вказаної земельної ділянки з чужого незаконного володіння відповідає вимогам статті 387 ЦК України.

Постановою Рівненського апеляційного суду від 19 квітня 2023 року рішення Демидівського районного суду Рівненської області від 29 вересня 2022 року у частині зобов`язання ТОВ «Західна агровиробнича компанія» повернути ОСОБА_1 земельну ділянку площею 3,0098 га, кадастровий номер 5621485512:02:000:0022, розташовану на території Хрінницької сільської ради та в частині витребування із чужого незаконного володіння у ТОВ «Західна агровиробнича компанія» земельної ділянки площею 3,0098 га, кадастровий номер 5621485512:02:000:0022, розташовану на території Хрінницької сільської ради, що належить ОСОБА_1 скасовано.

Відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог до ТОВ «Західна агровиробнича компанія» про зобов`язання повернути земельну ділянку площею 3,0098 га, кадастровий номер 5621485512:02:000:0022, розташовану на території Хрінницької сільської ради.

Відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог до ТОВ «Західна агровиробнича компанія» про витребування із чужого незаконного володіння земельної ділянки площею 3,0098 га, кадастровий номер 5621485512:02:000:0022, розташованої на території Хрінницької сільської ради.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що оскільки додаткова угода від 17 серпня 2017 року до договору оренди землі від 08 жовтня 2016 року щодо належної позивачу земельної ділянки, є неукладеною, тому відповідні записи про державну реєстрацію іншого речового права (права оренди земельних ділянок за ТОВ «Західна агровиробнича компанія») порушують права позивача щодо вільного володіння, користування та розпорядження своїм майном. Позовні вимоги про скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію переходу права оренди земельної ділянки площею 3,0098 га, кадастровий номер 5621485512:02:000:0022, розташованої на території Хрінницької сільської ради до ТОВ «Західна агровиробнича компанія» на підставі додаткової угоди від 17 серпня 2017 року, номер запису про інше речове право 17438306, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Проте вимоги про витребування із чужого незаконного володіння та зобов`язання повернути спірну земельну ділянку підлягають відхиленню. Оскільки між ОСОБА_1 та ТОВ «Райз-Захід» укладено договір оренди землі від 08 жовтня 2016 року, за яким ОСОБА_1 як орендодавець передала, а ТОВ «Райз Захід» як орендар прийняло у строкове платне користування спірну земельну ділянку. Зазначений договір укладено строком на сім років, тобто, на час розгляду цього спору вказаний строк не закінчився, договір не визнаний недійсним у встановленому законом порядку, а тому є чинним.

З огляду на наведене та зважаючи на те, що право оренди ТОВ «Райз-Захід» на земельну ділянку позивача є дійсним і триває, спірна земельна ділянка підлягає поверненню законному орендарю ТОВ «Райз-Захід», а не орендодавцю ОСОБА_1 , що є її власником.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У травні 2023 року ТОВ «Західна агровиробнича компанія» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Демидівського районного суду Рівненської області від 29 вересня 2022 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 19 квітня 2023 року.

У касаційній скарзі ТОВ «Західна агровиробнича компанія», посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить суд касаційної інстанції скасувати рішення Демидівського районного суду Рівненської області від 29 вересня 2022 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 19 квітня 2023 року у частині задоволених вимог, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Верховний Суд ухвалою від 26 липня 2023 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ «Західна агровиробнича компанія» на рішення Демидівського районного суду Рівненської області від 29 вересня 2022 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 19 квітня 2023 року, витребував справу з суду першої інстанції.

21 серпня 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди дійшли висновку про неукладеність додаткової угоди на підставі неналежних доказів. Не врахували, що належним та достатнім доказом того, що позивач не підписувала оспорюваний договір може бути висновок експерта за результатами проведення почеркознавчої експертизи, якого позивач не надала.

Суд першої інстанції безпідставно відмовив у прийнятті відзиву до якого відповідач долучив докази на підтвердження існування договірних відносин між позивачем та відповідачем.

Суди не врахували, що позивачу було відомо про наявність додаткової угоди від 17 серпня 2017 року, оскільки позивач отримувала орендну плату, що свідчить про те, що договір виконувався сторонами,

У разі якщо договір виконувався обома сторонами, то його кваліфікація як неукладеного виключається, такий договір може бути оспорюваним (за відсутності законодавчих застережень про інше).

Як на підставу касаційного оскарження заявник посилається на неврахування судами першої та апеляційної інстанцій висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц, від 26 жовтня 2022 року у справі № 227/3760/19-ц та у постановах Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17, від 07 жовтня 2020 року у справі № 450/2286/16-ц, від 10 березня 2021 року у справі № 607/11746/17, від 19 грудня 2022 року у справі № 670/1088/18.

Крім того, зазначає, що суди не дослідили зібрані у справі докази, а також необґрунтовано відхилили клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи.

Позиція інших учасників справи

У серпні 2023 року надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому ОСОБА_1 просить касаційну скаргу ТОВ «Західна агровиробнича компанія» залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

На обґрунтування відзиву ОСОБА_1 посилається на те, що відповідач не спростував твердження позивача про те, що додаткову угоду не було укладено та не довів обставин її укладення. Суди встановили, що у позивача та відповідача відсутній оригінал додаткової угоди від 17 серпня 2017 року, тому провести почеркознавчу експертизу неможливо.

Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про те, що оспорювана додаткова угода є неукладеною, а ТОВ «Західна агровиробнича компанія» не довело законності підстав користування належною ОСОБА_1 земельною ділянкою.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у поновленні строку на подання відзиву.

Фактичні обставини, встановлені судами

Суди встановили, що відповідно до договору оренди землі від 08 жовтня 2016 року ОСОБА_1 як орендодавець передала, а ТОВ «Райз Захід» як орендар прийняло у строкове платне користування земельну ділянку площею 3,0098 га (рілля), що розташована на території Хрінницької сільської ради, кадастровий номер 5621485512:02:000:0022. Договір укладено на сім років.

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 24 листопада 2021 року № 286508660 11 листопада 2016 року щодо належної ОСОБА_1 земельної ділянки площею 3,0098 га, кадастровий номер 5621485512:02:000:0022 зареєстровано право оренди за

ТОВ «Західна агровиробнича компанія». Підставою для державної реєстрації державним реєстратором зазначено договір оренди землі від 08 жовтня 2016 року та додаткова угода від 17 серпня 2017 року, укладена між ТОВ «Райз-Захід», ТОВ «Західна агровиробнича компанія» та ОСОБА_1 . Строк дії оренди сім років, з правом пролонгації.

Відповідно до копії додаткової угоди від 17 серпня 2017 року б/н до договору оренди землі від 08 жовтня 2016 року зі згоди ОСОБА_1 як орендодавця орендар ТОВ «Райз Захід» передає, а новий орендар ТОВ «Західна агровиробнича компанія» приймає на себе права та обов`язки сторони (орендаря), передбачені у договорі оренди.

Звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_1 заперечувала факт підписання та укладення нею додаткової угоди до договорів оренди землі, отримання нею будь-яких пропозицій від відповідачів щодо укладення таких додаткових угод та погодження між сторонами їх істотних умов, а також стверджувала про відсутність у неї примірника додаткової угоди до договору оренди землі, за якою орендарем належних їх земельних ділянок строком на сім років став відповідач ТОВ «Західна агровиробнича компанія».

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені у статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої та другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

У частині першій статті 627 ЦК зазначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з частинами першою, третьою статті 792 ЦК України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.

Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Відповідно до статті 6 Закону України «Про оренду землі» орендарі набувають право оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених ЗК України, ЦК України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Статтею 13 Закону України «Про оренду землі» визначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

У справі, що переглядається, позивач зазначала, що 08 жовтня 2016 року між нею та ТОВ «Захід Агро» укладено договір оренди землі, за яким товариство набуло права оренди його земельною ділянкою строком на сім років.

Проте у подальшому позивачу стало відомо, що на належну їй земельну ділянку на підставі додаткової угоди від 17 серпня 2017 року до договору оренди зареєстровано право оренди за ТОВ «Західна агровиробнича компанія», строком сім років, при цьому жодних договорів вона із ТОВ «Західна агровиробнича компанія» не укладала.

Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України (у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Згідно з частиною першою статті 14 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі укладається в письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку (частина перша статті 16 Закону України «Про оренду землі»).

Відповідно до частини першої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Частиною другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно зі статтею 654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Належним доказом, який би міг засвідчити належність підпису особи на письмових документах є висновок почеркознавчої експертизи

Аналогічний висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах наведено у постановах Верховного Суду від 18 січня 2023 року у справі № 601/2139/21, від 24 травня 2023 року у справі №567/792/22,від 19 червня 2023 року у справі № 601/1965/21, від 21 червня 2023 року у справі № 567/874/22.

Відповідно до пункту 1.1 Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 08 жовтня 1998 року № 53/5, для проведення почеркознавчих досліджень рукописних записів та підписів надаються оригінали документів.

Пунктом 3.5 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08 жовтня 1998 року № 53/5, встановлено, що, коли об`єкт дослідження не може бути представлений експертові, експертиза може проводитись за фотознімками та іншими копіями об`єкта (крім об`єктів почеркознавчих досліджень), його описами та іншими матеріалами, доданими до справи в установленому законодавством порядку, якщо це не суперечить методичним підходам до проведення відповідних експертиз. Про проведення експертизи за такими матеріалами вказується в документі про призначення експертизи (залучення експерта) або письмово повідомляється експерт органом (особою), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта).

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 заявляла клопотання про призначення судово-почеркознавчої експертизи щодо її підпису на оспорюваному правочині. Крім того ОСОБА_1 просила суд витребувати оригінал додаткової угоди у відповідача.

Ухвалою Демидівського районного суду Рівненської області від 21 червня 2022 року зобов`язано ТОВ «Західна агровиробнича компанія» надати суду докази укладення додаткової угоди від 17 серпня 2017 року № б/н.

Однак, вимоги ухвали Демидівського районного суду Рівненської області від 21 червня 2022 року залишились невиконаними.

Відповідно до частини десятої статті 84 ЦПК України у разі неподання учасником справи з неповажних причин або без повідомлення причин доказів, витребуваних судом, суд залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання, а також яке значення мають ці докази, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у його визнанні, або може здійснити розгляд справи за наявними в ній доказами, або, у разі неподання таких доказів позивачем, - також залишити позовну заяву без розгляду.

Суди встановили, що додаткова угода (її оригінал) від 17 серпня 2017 року до договору оренди землі від 08 жовтня 2016 року відсутня як у позивача так і у відповідача.

У цьому аспекті колегія суддів ураховує судову практику Верховного Суду пов`язану із застосуванням положень частини десятої статті 84 ЦПК України (постанови Верховного Суду від 22 травня 2019 року у справі № 130/1508/18, від 23 жовтня 2019 року у справі № 130/1510/18, від 24 червня 2020 року у справі № 130/1509/18, від 21 жовтня 2020 року у справі № 130/1503/18, від 20 жовтня 2021 року у справі № 581/39/20) та зауважує, що ненадання оригіналу оспорюваного правочину унеможливлює проведення ініційованої позивачем судової почеркознавчої експертизи та з`ясування судом обставин підписання ОСОБА_1 додаткової угоди від 17 серпня 2017 року щодо спірної земельної ділянки.

Відповідно до частини четвертої статті 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суди правильно визначились із характером спірних правовідносин, надали належну правову оцінку наявним в справі доказам, а також поведінці сторін спору з урахуванням встановленого факту ухилення відповідача від виконання вимог ухвали суду про витребування доказів, необхідних для вирішення спору, та дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Верховний Суд відхиляє доводи касаційної скарги щодо неврахування судами наявності між сторонами фактичних договірних правовідносин, отримання позивачем орендної плати за користування спірною земельною ділянкою, оскільки у матеріалах справи відсутні такі докази.

Суд першої інстанції вказав, що визначений судом строк для реалізації сторонами своїх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків сплив, а тому відмовив у прийнятті відзиву та доданих до нього документів, оскільки він поданий з порушенням встановлених строків.

ТОВ «Західна агровиробнича компанія» пропустило встановлений частиною третьою статті 83 ЦПК України строк для подання доказів, зазначені докази були подані на стадії розгляду справи по суті, зокрема в день проведення судового засідання, у якому ухвалено судове рішення по суті вирішення спору, через п`ять місяців після відкриття провадження у справі та трьох місяців з дати постановлення ухвали про закриття підготовчого провадження у справі. Обставин, які б свідчили про наявність у відповідача об`єктивних причин неможливості подання таких доказів у встановлений законом строк, ним не зазначено та судом не встановлено.

З огляду на наведене, доводи касаційної скарги щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права при відмові у прийнятті відзиву на позовну заяву разом з додатними до нього доказами є необґрунтованими.

За статтями 43, 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

На осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов`язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. При цьому під добросовісністю необхідно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов`язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов`язків в межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборона зловживати наданими правами.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника по суті спору та їх відображення в оскаржених судових рішеннях (з урахуванням доводів касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження), питання вмотивованості висновків судів, Верховний Суд виходить з того, що у справі, яка розглядається, сторонам надано мотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків судів першої та апеляційної інстанцій, в загальному зводяться до переоцінки доказів.

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Висновки судів, з урахуванням встановлених у цій справі обставин справи щодо ухилення відповідача від подання доказів, необхідних для об`єктивного вирішення спору, невиконання з неповажних причин вимог ухвали суду про витребування доказів, не надання у встановленому процесуальним законом порядку належних та допустимих доказів виконання сторонами умов оспорюваних правочинів, не суперечать висновкам Верховного Суду, на які містяться посилання у касаційній скарзі, а також практиці вирішення подібних спорів.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 04 жовтня 2023 року у справі № 567/1471/21, від 04 жовтня 2023 року у справі № 567/635/22.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина друга статті 410 ЦПК України).

З огляду на те, що рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції ухвалені з додержанням норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень - без змін.

Щодо судових витрат

Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія» залишити без задоволення.

Рішення Демидівського районного суду Рівненської області від 29 вересня 2022 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 19 квітня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. М. Ігнатенко

С. О. Карпенко

І. М. Фаловська