Постанова

від 13.12.2023 по справі 820/3002/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2023 року

м. Київ

справа № 820/3002/17

касаційне провадження № К/9901/66665/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бившевої Л.І.,

суддів: Ханової Р.Ф., Хохуляка В.В.,

розглянув у порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін касаційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України (далі - Управління) на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 31.05.2018 (суддя Бадюков Ю.В.) та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.10.2018 (головуючий суддя - Яковенко М.М., судді - Лях О.П., Старосуд М.І.) у справі за позовом Головного управління ДФС у Харківській області (правонаступником якого є Головне управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України) до Товариства з обмеженою відповідальністю «СК «Лувр» (далі - Товариство) про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна та накладення арешту на кошти, шляхом зупинення видаткових операцій,

У С Т А Н О В И В:

Управління 19.07.2017 звернулось до суду із позовом до Товариства, у якому просило: підтвердити обґрунтованість умовного адміністративного арешту майна Товариства, застосованого на підставі рішення в.о. начальника Управління від 17.07.2017; накласти арешт на кошти, які перебувають на рахунках Товариства, відкритих у банківських установах, шляхом зупинення видаткових операцій на таких рахунках.

На обґрунтування зазначених позовних вимог Управління послалося на те, що Товариство не допустило перевіряючих до проведення документальної позапланової виїзної перевірки, призначеної згідно в.о. начальника Управління від 05.07.2017 № 2887, за наявності законних підстав для її проведення, з огляду на що в.о. начальника Управління 17.07.2017 було прийняте рішення про застосування умовного адміністративного арешту майна Товариства, який контролюючий орган просив підтвердити та накласти арешт на рахунки Товариства, відкриті у банківських установах, шляхом зупинення видаткових операцій на таких рахунках.

Харківський окружний адміністративний суд рішенням від 31.05.2018, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.10.2018, у задоволенні позову відмовив.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що: на дату ухвалення судового рішення у даній справі рішення про застосування умовного адміністративного арешту майна Товариства фактично припинило свою дію у зв`язку зі спливом 96 годин для визнання арешту обґрунтованим; під час судового розгляду справи контролюючим органом не надано, а судом не добуто доказів вжиття позивачем заходів щодо встановлення майна, яке може слугувати джерелом погашення податкового боргу та наявності у Товариства податкового боргу.

Управління оскаржило рішення судів першої та апеляційної інстанцій до Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, який ухвалою від 06.12.2018 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник посилається на те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені із порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки суди попередніх інстанцій не надали належної правової оцінки тому, що у контролюючого органу були усі законні підстави щодо проведення перевірки Товариства, призначеної згідно наказу в.о. начальника Управління від 05.07.2017 № 2887, тоді як Товариство протиправно не допустило перевіряючих до проведення перевірки, з огляду на що в.о. начальника Управління було прийняте обгрунтоване рішення про застосування умовного адміністративного арешту майна Товариства. Також, скаржник вказує, що незважаючи на те, що дія рішення про застосування умовного адміністративного арешту майна платника податків припиниться після спливу строку, встановленого у пункті 94.10 статті 94 Податкового кодексу України, проте у разі підтвердження обґрунтованості такого рішення керівника контролюючого органу судовим рішенням фактично поновиться дія застосованого арешту майна платника податків, що надасть можливість контролюючому органу реалізувати відповідні наслідки такого арешту. Крім того, скаржник зазначає, що право контролюючих органів на звернення до суду щодо зупинення видаткових операцій платника податків на рахунках такого платника податків у банках та інших фінансових установах закріплене у підпункту 20.1.31 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України.

Товариство не скористалось своїм процесуальним правом на подання відзиву на касаційну скаргу.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 12.12.2023 призначив справу до касаційного розгляду у порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін на 13.12.2023.

У відповідності до положень частини першої статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України у справі здійснено заміну позивача його процесуальним правонаступником - Головним управлінням ДПС у Харківській області, утвореним на правах відокремленого підрозділу ДПС України, у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 30.09.2020 № 893 та наказу ДПС України від 12.11.2020 № 643.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

У справі, що розглядається, суди попередніх інстанцій встановили, що в.о. начальника Управління на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, пункту 41.1 статті 41, пунктів 61.1, 61.2 статті 61, підпункту 62.1.3 пункту 62.1 статті 62, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78, пункту 82.2 статті 82 Податкового кодексу України був виданий наказ від 05.07.2017 № 2887 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства».

На підставі зазначеного наказу та направлення на перевірку від 05.07.2017 №4551 фахівцями контролюючого органу здійснено вихід на документальну позапланову виїзну перевірку Товариства.

Представник Товариства за довіреністю відмовився від підпису у направленні на перевірку та не допустив фахівців контролюючого органу до проведення позапланової виїзної перевірки, про що складено акт №1497/20-40-14-05-19 від 07.07.2017.

17.07.2017 о 15:00 год. в.о. начальника Управління було прийняте рішення №10177/10/20-40-14-05-14, яким застосовано умовний адміністративний арешт майна платника податків - Товариства.

З огляду на не допуск фахівців контролюючого органу до проведення перевірки, Управління звернулось до суду із даним позовом.

В свою чергу, Товариство оскаржило наказ Управління від 05.07.2017 № 2887 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства» у судовому порядку, за результатами розгляду якого Харківський апеляційний адміністративний суд постановою від 30.01.2019 у справі № 820/2957/17 (в редакції ухвали від 19.03.2018 про виправлення описки) у задоволенні позову Товариства відмовив.

Підпунктами 20.1.31, 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що контролюючі органи мають право: звертатися до суду щодо зупинення видаткових операцій платника податків на рахунках такого платника податків у банках та інших фінансових установах (крім операцій з видачі заробітної плати та сплати податків, зборів, єдиного внеску, а також визначених контролюючим органом грошових зобов`язань платника податків, погашення податкового боргу), у тому числі при недопущенні посадових осіб контролюючих органів до обстеження територій та приміщень; звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Визначення адміністративного арешту як виняткового способу забезпечення виконання обов`язків платника податків, наведене в пункті 94.1 статті 94 ПК України, за своїм змістом однаково охоплює як арешт коштів, так і арешт іншого майна.

Згідно з пунктом 94.4 статті 94 ПК України арешт може бути накладено контролюючим органом на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків.

Арешт коштів на рахунку платника податків відповідно до абзацу другого підпункту 94.6.2 пункту 94.6 статті 94 ПК України здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду.

Підстави для застосування як адміністративного арешту майна, так і арешту коштів на рахунках платника податків, є універсальними та визначені пунктом 94.2 статті 94 ПК України. Обидва види арешту, за загальним правилом, застосовуються з однакових підстав і розрізняються лише процедурою застосування - або за рішенням керівника податкового органу (щодо майна, відмінного від коштів), або за рішенням суду (арешт коштів).

Із системного тлумачення положень статті 94 ПК України Верховним Судом у складі Касаційного адміністративного суду не встановлено, що адміністративний арешт коштів платника податків є похідним від адміністративного арешту майна, відмінного від коштів, і може бути застосований судом виключно у випадку існування рішення контролюючого органу про накладення арешту на майно платника податків.

Положення статті 94 ПК України не визначає послідовності процедур застосування адміністративного арешту майна та адміністративного арешту коштів.

Натомість приписи статті 94 ПК України викладаються в єдиному контексті та відповідні правові норми регулюють як правовідносини, що виникають при накладенні адміністративного арешту майна, так і арешту коштів платника податків.

З аналізу наведеного правового регулювання Верховним Судом у складі Касаційного адміністративного суду приходить до такого правового висновку: арешт на кошти платника податків накладається за наявності підстав, визначених пунктом 94.2 статті 94 ПК України та не залежить від наявності рішення контролюючого органу про накладення арешту на майно платника податків.

Непідтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків в судовому порядку не обмежує право податкового органу на звернення до суду про застосування арешту коштів на рахунках відповідача, але за умови наявності відповідних підстав, визначених ПК України.

З огляду на те, що умовний адміністративний арешт майна Підприємства припинив свою дію в силу положень підпункту 94.19.1 пункту 94.19 статі 94 ПК України, а арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку, що на дату ухвалення судового рішення у даній справі контролюючим органом не надано, а судом не добуто доказів наявності у Товариства податкового боргу та вжиття позивачем заходів щодо встановлення майна, яке може слугувати джерелом погашення податкового боргу, оскільки положеннями підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючим органам надано право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

В свою чергу, при зверненні до суду із позовною вимогою щодо зупинення видаткових операцій платника податків на рахунках такого платника податків у банках та інших фінансових установах, контролюючий орган зобов`язаний був навести у позовній заяві перелік та реквізити рахунків Товариства, відкритих ним у банках та інших фінансових установах, також надати докази недопущення Товариством посадових осіб контролюючих органів до обстеження територій та приміщень, чого Управлінням в процесі розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій зроблено не було.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволенні позовних вимог.

Таким чином, доводи Управління, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків, наведених у рішенні Харківського окружного адміністративного суду від 31.05.2018 та постанові Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.10.2018, оскільки суди попередніх інстанцій правильно застосували норми матеріального права до встановлених у справі правовідносин, а тому у задоволенні касаційної скарги слід відмовити.

Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. 52, п.1 ч.1 ст. 349, ст. 350, ч.ч. 1, 5 ст. 355, ст.ст. 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України, залишити без задоволення, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 31.05.2018 та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.10.2018 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіЛ.І. Бившева Р.Ф. Ханова В.В. Хохуляк