Постанова

від 24.10.2018 по справі 820/3002/17

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2018 р. м. ХарківСправа № 820/3002/17 Харківський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Яковенка М.М.

суддів: Лях О.П., Старосуда М.І.

секретарі судового засідання: Жданюк Г.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 31 травня 2018 року (головуючий І інстанції: Бадюкова Ю.В., дата складання повного тексту 04 червня 2018 року) по справі № 820/3002/17 за позовом Головного управління ДФС у Харківській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "СК "ЛУВР" про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна та накладення арешту на кошти, шляхом зупинення видаткових операцій,

ВСТАНОВИВ :

Позивач, Головне управління ДФС у Харківській області, звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "СК "ЛУВР", в якому просив суд:

- підтвердити обґрунтованість умовного адміністративного арешту майна Товариство з обмеженою відповідальністю «СК «ЛУВР» , застосованого на підставі рішення начальника Головного управління ДФС у Харківській області від 17.07.2017 року;

- накласти арешт на кошти, які перебувають на рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю «СК «ЛУВР» , відкритих в банківських установах, шляхом зупинення видаткових операцій на таких рахунках.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 31 травня 2018 рокупозов залишено без задоволення (а.с. 67-73).

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, пославшись на незаконність та необґрунтованість рішення суду, яке прийнято з порушенням норм матеріального права та процесуального права, просив рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення яким задовольнити позов. Апелянт наголошує, що безпідставний не допуск до проведення перевірки, з огляду на положення ст..94 ПК України є достатньою підставою для застосування до відповідача передбачених законом наслідків щодо арешту майна та на його рахунках, що також узгоджується з вимогами ст..283 КАС України.

З урахуванням приписів ч.4 ст.229, ч.3 ч.2 ст.313 КАС України, колегія суддів вважає за можливе фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювати. Неявка представників сторін, явка яких обов'язковою не визнавалась, з огляду на характер спору, не є перешкодою для вирішення справи за наявними у справі документами, наявність яких є достатньою для надання належної оцінки спірним правовідносинам та прийняття судового рішення.

Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи та вимоги апеляційної скарги відповідно до ст.308 КСАС України, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що 05.07.2017 року позивачем видано наказ № 2887 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ СК ЛУВР (податковий номер 37368248) у зв'язку з ненаданням ТОВ СК ЛУВР у запитуваному обсязі пояснень та їх документального підтвердження на обов'язковий письмовий запит ГУ ДФС у Харківській області від 16.05.2017 №5234/10/20-40-14-21-16 (отримано підприємством 18.05.2017) за фактами, що свідчать про недостовірність визначення ТОВ СК ЛУВР даних щодо взаємовідносин з ТОВ БУДПРОЕКТКОМ (податковий номер 40003342) за звітний період декларування ПДВ грудень 2015 року, з ТОВ ІНВЕСТ-МЕГАБІЛДІНГ (податковий номер 39831334) за звітний період декларування ПДВ жовтень 2015 року, з метою контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати, передбачених Податковим кодексом України податків та зборів, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи (а.с.15).

Посадовими особами позивача було виписано направлення на перевірку від 05.07.2017 року № 4551 (а.с.14) та останнім було здійснено вихід на адресу ТОВ СК ЛУВР , де, у зв'язку з відсутністю посадових осіб ТОВ СК ЛУВР за податковою адресою, вручити копію наказу від 05.07.2017р. № 2887 та вищезазначене направлення не вдалося, про що було складено відповідний акт від 05.07.2017 року № 1457/20-40-14-05-19 (а.с.13).

06.07.2017 року позивачем повторно здійснено вихід на адресу ТОВ СК ЛУВР , де, у зв'язку з відсутністю посадових осіб ТОВ СК ЛУВР за податковою адресою, вручити копію наказу від 05.07.2017р. № 2887 та вищезазначене направлення не вдалося, про що було складено відповідний акт від 06.07.2017 року № 1487/20-40-14-05-19 (а.с.13).

07.07.2017 року позивачем здійснено повторний вихід за податковою адресою платника податків з метою проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ СК ЛУВР . У свою чергу, відповідачем було відмовлено у допуску уповноважених осіб контролюючого органу до перевірки, про що ними було складено відповідний акт від 07.07.2017 року № 1497/20-40-14-05-19 (а.с. 9).

Вказана відмова, в силу приписів ст. 94 ПК України, стала підставою видання рішення № 10177/10/20-40-14-05-14 від 17.07.2017 року «Про застосування адміністративного арешту майна платника податків» , яким було вирішено: 1. застосувати умовний адміністративний арешт майна платника податків ТОВ СК ЛУВР (податковий номер 37368248), що перебуває (розміщене, зберігається) за адресою: АДРЕСА_1,61002; 2. надіслати рішення з вимогою тимчасово зупинити відчуження майна ТОВ СК ЛУВР (податковий номер 37368248) (а.с.8).

Залишаючи позов без задоволення суд першої інстанції висновувався на тому, що оскільки з моменту застосування рішенням ГУ ДФС у Харківській області адміністративного арешту майна відповідача, минуло 96 годин, встановлених законом для його перевірки, тому застосований адміністративний арешт є припиненим, відповідно до вимог підпункту 94.19.1 пункту 94.19 статті 94 Податкового кодексу України. Щодо іншої частини позовних вимог, суд прийшов до висновку, що застосування арешту коштів платника податків можливе лише за наявності підстав визначених підпунктом 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, який є спеціальним щодо норм пункту 94.2 статті 94 Податкового кодексу України.

Здійснюючи апеляційний перегляд рішення, надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з наступного.

Правовими підставами для застосування як адміністративного арешту майна, так і арешту коштів на рахунках платника податків, визначені статті 94 Податкового кодексу України .

Відповідно до підпункту 94.2.3 пункту 94.2 статті 94 Податкового кодексу України, арешт майна може бути застосовано, якщо платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу.

Відповідно до пункту 94.4 статті 94 Податкового кодексу України, арешт може бути накладено контролюючим органом на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків.

Згідно з пунктом 94.10 статті 94 Податкового кодексу України арешт на майно може бути накладено рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом. Зазначений строк не може бути продовжений в адміністративному порядку, у тому числі за рішенням інших державних органів, крім випадків, коли власника майна, на яке накладено арешт, не встановлено (не виявлено).

У відповідності до підпункту 94.19.1 пункту 94.19 статті 94 Податкового кодексу України, адміністративний арешт майна платника податків припиняється у зв'язку з відсутністю протягом строку, зазначеного у пункті 94.10, рішення суду про визнання арешту обґрунтованим.

Колегія суддів зазначає, що при встановленні обґрунтованості накладення адміністративного арешту на майно платника податків, перевірці підлягає накладення арешту саме в межах вказаного 96-ти годинного строку, та у випадку його пропуску арешт вважається припиненим. Такі висновки є цілком обґрунтованими, та у повній мірі відповідають вимогам підпункту 94.19.1 пункту 94.19 статті 94 Податкового кодексу України.

За матеріалами справи, з поданням про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна ТОВ ТОВ СК ЛУВР , застосованого на підставі рішення заступника начальника Головного управління ДФС у Харківській області від 17.07.2017 р. позивач в порядку ст. 183-3 КАС України (в редакції чинній на час звернення) не звертався, що не заперечувалось представником позивача в суді першої інстанції по справі.

Натомість, із зазначеним ГУ ДФС в Харківській області звернулось у загальному порядку 19.07.2017 р., отже, у суду були відсутні підстави для застосування скорочених строків розгляду, передбачених ст. 183-3 КАС України, а тому, було застосовано загальні процесуальні строки, передбачені КАС України, в рамках розгляду даної справи.

Відтак, оскільки з моменту застосування рішенням Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області умовного адміністративного арешту майна відповідача минуло 96 годин, встановлених законом для його перевірки, тому колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що застосований адміністративний арешт є припиненим, відповідно до вимог підпункту 94.19.1 пункту 94.19 статті 94 Податкового кодексу України, а тому позовні вимоги податкового органу в цій частині є такими, що не підлягають задоволенню.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду по справі №820/2312/17 від 15.05.2018, в постанові по справі №820/4710/16 від 15.05.2018, та в постанові по справі №820/2040/17 від 22.05.2018.

Щодо вимог про накладання арешту, шляхом зупинення видаткових операцій платника податків на рахунках платника податків відкритих в банківських установах колегія суддів зазначає наступне.

Як встановлено судом першої інстанції з позовної заяви ГУ ДФС у Харківській області, що вимогу про зупинення видаткових операцій платника податків на рахунках платника податків відкритих в банківських установах представником відповідача обґрунтовано положеннями ПК України, які регулюють арешт коштів, в порядку ст. 94 Податкового кодексу України.

Підпунктом 94.6.2 п. 96.4 ст. 96 Податкового кодексу України закріплено, що арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду.

Згідно з положеннями п. 1, 3 Розділу 7 Порядку застосування адміністративного арешту майна платника податків затвердженого наказом МФУ від 14.07.2017, №632, арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду у разі звернення контролюючого органу до суду. Для застосування арешту коштів на рахунку платника податків контролюючий орган подає до суду позовну заяву в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, у день прийняття рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків.

Колегія суддів зазначає, що чинним законодавством визначено різні порядки застосування цих засобів податкового примусу. Якщо для зупинення видаткових операцій платника податків на рахунках платника податків контролюючий орган подає заяву, яка має відповідати 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України (ст..283 КАСУ в нинішній редакції), то для застосування арешту коштів - до суду подається позовна заява, яка має відповідати вимогам ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України. Крім того, право звернутися з вимогами до суду про зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків в загальному порядку у контролюючого органу виникає лише у разі відмови судом у відкритті провадження за заявою, згідно ч. 5 ст. 283 Кодексу адміністративного судочинства України.

Можливість застосування такого заходу податкового примусу, як зупинення видаткових операцій передбачена Податковим кодексом України щодо наступних правовідносин, які закріплені наступними положеннями:

пп. 20.1.32. п. 20.1. ст. 20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право звертатися до суду, якщо платник податків перешкоджає виконанню податковим керуючим повноважень, визначених цим Кодексом, щодо зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків; абз. 2, 3 п. 89.4. ст. 89 Податкового кодексу України, контролюючий орган звертається до суду щодо зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків, заборону відчуження таким платником податків майна та зобов'язання такого платника податків допустити податкового керуючого для опису майна у податкову заставу. Зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків та заборона відчуження таким платником податків майна діють до дня складення акта опису майна платника податків у податкову заставу податковим керуючим або акта про відсутність майна, що може бути описано у податкову заставу, або погашення податкового боргу в повному обсязі. Податковий керуючий не пізніше робочого дня, що настає за днем складення цих актів, зобов'язаний надіслати банкам, іншим фінансовим установам, а також платнику податків рішення про складення актів, яке є підставою для поновлення видаткових операцій та скасування заборони на відчуження майна; абз. 2, 3 п. 91.4. ст. 91 Податкового кодексу України, контролюючий орган звертається до суду щодо зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків та зобов'язання такого платника податків виконати законні вимоги податкового керуючого, передбачені цим Кодексом. Строк, на який можуть бути зупинені видаткові операції, визначається судом, але не більше двох місяців. Зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків може бути достроково скасовано за рішенням податкового керуючого або суду.

Тобто, законодавцем згадано про такий захід податкового примусу як зупинення видаткових операцій на рахунках платника, пп. 20.1.31,20.1.32 п. 20.1. ст. 20, п. 89.4 ст. 89, п. 91.4 ст. 91 Податкового кодексу України, але не визначено, що відмова від проведення фактичної перевірки є правовою підставою для його застосування, натомість Податковим кодексом України чітко визначено, що такий захід стосується податкового керуючого та здійснюваних ним повноважень.

Також, щодо визначення контролюючим органом способу накладення арешту на кошти платника саме шляхом зупинення видаткових операцій, то слід зазначити, що і статтею 94 Податкового кодексу України, якою унормовано можливість прийняття рішення виключно про арешт коштів на рахунку платника податків, не передбачено можливості здійснення арешту шляхом зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків.

Більш того, Верховний суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 06.02.2018, по справі №813/4401/16, аналізуючи положення підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, пункту 94.2 статті 94 Податкового кодексу України вказав, що за змістом наведених правових норм законодавець передбачив два види арешту майна залежно від підстав та порядку його застосування: арешт на кошти та інші цінності платника податків, що перебувають у банку, який застосовується за рішенням, суду як спосіб забезпечення погашення податкового боргу, підставою для застосування якого є відсутність або недостатність у платника податків майна для погашення податкового боргу; адміністративний арешт майна, в тому числі коштів на банківському рахунку, як спосіб забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом (не виключно обов'язку сплатити податкове зобов'язання), який застосовується за адміністративним або судовим рішенням (залежно від виду майна). При цьому, право у контролюючого органу для звернення до суду з вимогою про застосування арешту коштів на рахунку платника податків виникає, якщо: 1) у платника податків наявний податковий борг; 2) у платника податків відсутнє майно для погашення цього податкового боргу та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Таким чином, навіть застосування арешту коштів платника податків можливе лише за наявності підстав визначених підпунктом 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, який є спеціальним щодо норм пункту 94.2 статті 94 Податкового кодексу України. Однак, до заяви ГУ ДФС в Харківській області не додано доказів наявності відповідача податкового боргу.

Відповідно до підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення, податкового боргу.

З огляду на правовий зміст та аналіз наведених норм матеріального права у їх взаємному зв'язку, судом першої інстанції зроблений законний висновок, що законодавством чітко встановлена не тільки процесуальна можливість на звернення до суду з законодавчо визначеним предметом позову, що складає суть вимог, але ж і за наявністю підстав (умов), за яких існує правова можливість для задоволення таких вимог.

В даному випадку такими правовими підставами (умовами) є саме, або наявність податкового боргу, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

В той же час, для звернення з позовними вимогами щодо накладення арешту на кошти, що знаходяться в банку платника податків з підстав не допуску перевіряючих до перевірки, не є передбаченою правовою підставою визначених положеннями податкового законодавства для накладання арешту на кошти, які перебувають на рахунках платника податків, відкритих в банківських установах.

Тобто, колегія суддів звертає увагу, що законодавцем згадано про такий захід податкового примусу як зупинення видаткових операцій на рахунках платника (п. 20.1.31, 20.1.32 ст.20, п.89.4 ст.89, п.91.4 ст.91 Податкового кодексу України), але не визначено, що відмова від проведення перевірки є приводом для його застосування.

Відтак, висновки щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог в частині накладення арешту на кошти, які перебувають на рахунках платника податків, відкритих в банківських установах, шляхом зупинення видаткових операцій на таких рахунках, є помилковими з боку податкового органу.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду по справі №820/2312/17 від 15.05.2018.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог Головного управління ДФС у Харківській області.

Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції. Судове рішення не може бути скасовано з формальних підстав.

Жодні доводи апелянта не спростовують правильності прийнятого судом першої інстанції рішення.

Таким чином, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийняте на підставі з'ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись ст. ст. 23, 31, 33, 90, 292, 308, 309, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області - залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 31 травня 2018 року по справі № 820/3002/17 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів - з дня складення повного судового рішення.

У повному обсязі складена 26 жовтня 2018 року.

Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_1 Судді (підпис) (підпис) ОСОБА_2 ОСОБА_3