Рішення

від 31.05.2018 по справі 820/3002/17

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

31 травня 2018 р. № 820/3002/17

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бадюков Ю.В.,

при секретарі судового засідання - Андрущенко Д.В.,

за участю представників сторін:

позивача - Шевченка Д.В.,

відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом

Головного управління ДФС у Харківській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "CК "Лувр" пропідтвердження обгрунтованості адміністративного арешту майна та накладення арешту на кошти, шляхом зупинення видаткових операцій,-

В С Т А Н О В И В:

Головне управління ДФС у Харківській області (далі - позивач, ГУ ДФС у Харківській області), звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "СК "ЛУВР" (далі - відповідач, ТОВ СК Лувр ) , в якому просить суд:

1. підтвердити обґрунтованість умовного адміністративного арешту майна Товариство з обмеженою відповідальністю "СК "ЛУВР", застосованого на підставі рішення начальника Головного управління ДФС у Харківській області від 17.07.2017 року;

2. накласти арешт на кошти, які перебувають на рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю "СК "ЛУВР", відкритих в банківських установах, шляхом зупинення видаткових операцій на таких рахунках.

Ухвалами від 14 серпня 2017 року відкрито провадження у зазначеній справі та закінчено підготовче провадження і призначено справу до судового розгляду.

Ухвалою від 06 вересня 2017 року провадження у зазначеній справі зупинено за клопотанням представника відповідача до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі №820/2957/17 за позовом ТОВ "СК "ЛУВР" до Головного управління ДФС у Харківській області про скасування наказу.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2018 року по справі №820/2954/17 в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю СК ЛУВР відмовлено у повному обсязі.

Ухвалою від 15 травня 2018 року провадження по зазначеній справі поновлено.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 17.07.2017 року на підставі п.п. 94.2.3 п. 94.1 ст. 94 ПКУ начальником ГУ ДФС у Харківській області прийнято Рішення про застосування арешту майна ТОВ СК ЛУВР у зв'язку з відмовою від допуску посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки. На підставі вказаного рішення позивач просить суд задовольнити позов.

Представник позивача у судовому засіданні адміністративний позов підтримав у повному обсязі та просив його задовольнити.

Представник відповідача в судове не прибув, про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення (а.с.60).

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 205 КАС України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Судом встановлено, що клопотань про відкладення справи або повідомлень про поважність причини неявки від відповідача або його представника до суду не надходило.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд виходить з наступного.

Судом встановлено, що, 05.07.2017 року позивачем було видано наказ № 2887, яким наказано провести документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ СК ЛУВР (податковий номер 37368248) у зв'язку з ненаданням ТОВ СК ЛУВР у запитуваному обсязі пояснень та їх документального підтвердження на обов'язковий письмовий запит ГУ ДФС у Харківській області від 16.05.2017 №5234/10/20-40-14-21-16 (отримано підприємством 18.05.2017) за фактами, що свідчать про недостовірність визначення ТОВ СК ЛУВР даних щодо взаємовідносин з ТОВ БУДПРОЕКТКОМ (податковий номер 40003342) за звітний період декларування ПДВ грудень 2015 року, з ТОВ ІНВЕСТ-МЕГАБІЛДІНГ (податковий номер 39831334) за звітний період декларування ПДВ жовтень 2015 року, з метою контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати, передбачених Податковим кодексом України податків та зборів, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи (а.с.15).

Посадовими особами позивача було виписано направлення на перевірку від 05.07.2017 року № 4551 (а.с.14) та останнім було здійснено вихід на адресу ТОВ СК ЛУВР , де, у зв'язку з відсутністю посадових осіб ТОВ СК ЛУВР за податковою адресою, вручити копію наказу від 05.07.2017р. № 2887 та вищезазначене направлення не вдалося, про що було складено відповідний акт від 05.07.2017 року № 1457/20-40-14-05-19 (а.с.13).

06.07.2017 року позивачем повторно здійснено вихід на адресу ТОВ СК ЛУВР , де, у зв'язку з відсутністю посадових осіб ТОВ СК ЛУВР за податковою адресою, вручити копію наказу від 05.07.2017р. № 2887 та вищезазначене направлення не вдалося, про що було складено відповідний акт від 06.07.2017 року № 1487/20-40-14-05-19 (а.с.13).

07.07.2017 року позивачем було здійснено повторний вихід за податковою адресою платника податків з метою проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ СК ЛУВР . У свою чергу, відповідачем було відмовлено у допуску уповноважених осіб контролюючого органу до перевірки, про що ними було складено відповідний акт від 07.07.2017 року № 1497/20-40-14-05-19 (а.с. 9).

Вказана відмова, в силу приписів ст. 94 ПК України, стала підставою видання рішення № 10177/10/20-40-14-05-14 від 17.07.2017 року "Про застосування адміністративного арешту майна платника податків", яким було вирішено: 1. застосувати умовний адміністративний арешт майна платника податків ТОВ СК ЛУВР (податковий номер 37368248), що перебуває (розміщене, зберігається) за адресою: вул. Іванова, 37, кв.4, м. Харків,61002; 2. надіслати рішення з вимогою тимчасово зупинити відчуження майна ТОВ СК ЛУВР (податковий номер 37368248) (а.с.8).

Вирішуючи вказаний спір по суті, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 81.1 ст. 81 ПК України, посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

У силу положень п. 94.1 ст. 94 ПК України, адміністративний арешт майна платника податків (далі - арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

Згідно положень п. 94.2 статті 94 ПК України, арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з таких обставин: 94.2.1. платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі; 94.2.2. фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон ;94.2.3. платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу; 94.2.4. відсутні дозволи (ліцензії) на здійснення господарської діяльності, а також у разі відсутності реєстраторів розрахункових операцій, зареєстрованих у встановленому законодавством порядку, крім випадків, визначених законодавством; 94.2.5. відсутня реєстрація особи як платника податків у контролюючому органі, якщо така реєстрація є обов'язковою відповідно до цього Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам; 94.2.6. платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі; 94.2.7. платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу; 94.2.8. платник податків (його посадові особи або особи, які здійснюють готівкові розрахунки та/або провадять діяльність, що підлягає ліцензуванню) відмовляється від проведення відповідно до вимог цього Кодексу інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів (зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки).

Тобто, арешт майна може бути застосований за наявністю хоча б однієї з визначених статтею 94 ПК України обставин.

Як свідчать матеріали адміністративної справи, позивачем як підставу для винесення рішення та накладення адміністративного арешту майна зазначено про відмову платника податків від допуску посадових осіб контролюючого органу до проведення у відношенні нього документальної перевірки.

Відповідно до п. 81.2 ст. 81 ПК України, у разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки посадовими (службовими) особами контролюючого органу за місцем проведення перевірки, невідкладно складається у двох примірниках акт, що засвідчує факт відмови, із зазначенням заявлених причин відмови, один примірник якого вручається під підпис, відразу після його складання, платнику податків та/або уповноваженій особі платника податків.

Посадова (службова) особа платника податків (його представник або особа, яка фактично проводить розрахункові операції) має право надати свої письмові пояснення до складеного контролюючим органом акта.

У разі відмови платника податків та/або його посадових (службових) осіб (представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) підписати акт, що засвідчує факт відмови у допуску до проведення перевірки, посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, що засвідчує факт відмови в отриманні акта та/або наданні письмових пояснень до нього.

У судовому засіданні представником позивача не заперечувалось, що примірник акту про відмову у допуску перевіряючих було одержано уповноваженою особою платника податків.

З приводу винесення позивачем, в результаті недопуску до проведення перевірки посадових осіб контролюючого органу, рішення про застосування умовного адміністративного арешту майна платника податків та необхідності підтвердження його обґрунтованості в судовому порядку, слід вказати наступне

Відповідно до положень пунктів 94.4 - 94.6 статті 94 Податкового кодексу України, арешт може бути накладено контролюючим органом на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків. Арешт майна може бути повним або умовним. Повним арештом майна визнається заборона платнику податків на реалізацію прав розпорядження або користування його майном. У цьому випадку ризик, пов'язаний із втратою функціональних чи споживчих якостей такого майна, покладається на орган, який прийняв рішення про таку заборону. Умовним арештом майна визнається обмеження платника податків щодо реалізації прав власності на таке майно, який полягає в обов'язковому попередньому отриманні дозволу керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу на здійснення платником податків будь-якої операції з таким майном. Зазначений дозвіл може бути виданий керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу, якщо за висновком податкового керуючого здійснення платником податків окремої операції не призведе до збільшення його податкового боргу або до зменшення ймовірності його погашення. Керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу за наявності однієї з обставин, визначених у пункті 94.2 цієї статті, приймає рішення про застосування арешту майна платника податків , яке надсилається: платнику податків з вимогою тимчасово зупинити відчуження його майна; іншим особам, у володінні, розпорядженні або користуванні яких перебуває майно такого платника податків, з вимогою тимчасово зупинити його відчуження.

Положеннями даної статті поняття "умовного арешту майна" визначено як обмеження реалізації платника податків прав власності на відповідне майно.

Як вже зазначалось вище, 17.07.2017 року заступником начальника Головного управління ДФС у Харківській області прийнято рішення № 10177/10/20-40-14-05-14 про застосування адміністративного арешту майна платника податків, яким було вирішено: 1. застосувати умовний адміністративний арешт майна платника податків ТОВ СК ЛУВР (податковий номер 37368248), що перебуває (розміщене, зберігається) за адресою: вул. Іванова, 37, кв.4, м. Харків, 61002; 2. надіслати рішення з вимогою тимчасово зупинити відчуження майна ТОВ СК ЛУВР (податковий номер 37368248).

В силу приписів п. 94.10 статті 94 ПК України, арешт на майно може бути накладено рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом. Зазначений строк не може бути продовжений в адміністративному порядку, у тому числі за рішенням інших державних органів, крім випадків, коли власника майна, на яке накладено арешт, не встановлено (не виявлено). У цих випадках таке майно перебуває під режимом адміністративного арешту протягом строку, визначеного законом для визнання його безхазяйним, або у разі якщо майно є таким, що швидко псується, - протягом граничного строку, визначеного законодавством. Порядок операцій з майном, власника якого не встановлено, визначається законодавством з питань поводження з безхазяйним майном.

У зв'язку з тим, що зазначений позов поданий до суду до набрання чинності змін до КАС України від 15.12.2017 року, тому суд зазначає, що особливості провадження у справах за зверненням органів доходів і зборів унормовувались ст. 183-3 КАСУ, згідно п. 2 ч. 1 якої передбачено, що провадження у справах за зверненням органів доходів і зборів при здійсненні ними передбачених законом повноважень здійснюється на підставі подання таких органів, зокрема, щодо підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків.

За приписами ч. 8 статті 183-3 КАСУ у разі постановлення судом ухвали про відкриття провадження у справі суд приймає у триденний строк, але не пізніше ніж протягом 96 годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення заявника до суду, постанову по суті заявлених вимог, яка підлягає негайному виконанню.

Право звернутися з вимогами до суду в тому числі й про підтвердження обґрунтованості арешту в загальному порядку у контролюючого органу виникає лише в разі відмови судом у прийнятті подання (ч. 6 ст. 183-3 КАСУ).

Суд зазначає, що з поданням про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна Товариства з обмеженою відповідальністю ТОВ СК ЛУВР , застосованого на підставі рішення заступника начальника Головного управління ДФС у Харківській області від 17.07.2017 р. позивач в порядку ст. 183-3 КАС України не звертався, що не заперечувалось представником позивача по справі.

Натомість, із зазначеним ГУ ДФС в Харківській області звернулось у загальному порядку 19.07.2017 р., отже, у суду були відсутні підстави для застосування скорочених строків розгляду, передбачених ст. 183-3 КАС України, а тому, було застосовано загальні процесуальні строки, передбачені КАС України, в рамках розгляду даної справи.

Підпунктом 94.19.1. пункту 94.19. ст. 94 ПК України однією з підстав припинення адміністративного арешту майна платника податків є відсутність протягом строку, зазначеного у пункті 94.10, рішення суду про визнання арешту обґрунтованим.

Таким чином, на час розгляду справи, рішення про застосування умовного адміністративного арешту майна відповідача фактично припинило свою дію, у зв'язку зі спливом 96 годин для визнання арешту обґрунтованим.

Щодо решти позовних вимог, а саме: про накладення арешту на кошти, які перебувають на рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю ТОВ СК ЛУВР , відкритих в банківських установах, шляхом зупинення видаткових операцій на таких рахунках, останні також не підлягають задоволенню зважаючи на наступне.

Згідно з п. 94.6 ст. 94 ПК України керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу за наявності однієї з обставин, визначених у пункті 94.2 цієї статті, приймає рішення про застосування арешту майна платника податків. Арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду.

Арешт коштів на рахунку платника податків є різновидом адміністративного арешту, який застосовуються виключно на підставі рішення суду (на відміну від адміністративного арешту іншого майна, який здійснюється за рішенням керівника податкового органу).

Відповідно до п.п. 20.1.33 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, у разі, якщо у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Разом з тим, арешту коштів та інших цінностей такого платника податків, що знаходяться в банку, передує ряд заходів, визначених Главою 9 ПК України, які слід вжити податковому органу з метою забезпечення виконання платником податків своїх зобов'язань, в тому числі встановлення майна та інших цінностей такого платника податків, що можуть стати джерелами погашення податкових зобов'язань платника податків, передача такого майна у податкову заставу та накладення адміністративного арешту на майно.

Під час судового розгляду справи контролюючим органом не надано, а судом не добуто доказів вжиття заходів позивачем щодо встановлення майна, яке може слугувати джерелом погашення податкового боргу.

Щодо визначеного контролюючим органом способу накладення арешту на кошти платника, а саме: шляхом зупинення видаткових операцій, суд зазначає, що статтею 94 Податкового кодексу України унормовано можливість прийняття рішення виключно про арешт коштів на рахунку платника податків, проте можливість здійснення арешту шляхом зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків приписами цієї статті не передбачена.

У свою чергу, суд звертає увагу, що законодавцем згадано про такий захід податкового примусу як зупинення видаткових операцій на рахунках платника (п. 20.1.31, 20.1.32 ст.20, п.89.4 ст.89, п.91.4 ст.91 Податкового кодексу України), але не визначено, що відмова від проведення перевірки є приводом для його застосування.

Суд зазначає, що особливості провадження у справах за зверненням органів доходів і зборів унормовані ст. 183-3 КАСУ (в редакції до 15.12.2017 року), згідно п. 1 ч. 1. якої передбачено, що провадження у справах за зверненням органів доходів і зборів при здійсненні ними передбачених законом повноважень здійснюється на підставі подання таких органів, зокрема, щодо зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків.

Крім того, право звернутися з вимогами до суду про зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків в загальному порядку у контролюючого органу виникає лише в разі відмови судом у прийнятті подання (ч. 6 ст. 183-3 КАСУ).

Аналогічні приписи містить стаття 283 КАСУ, в редакції, чинній з 15.12.2017 року.

Суд зазначає, що з поданням про зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків позивач в порядку ст. 183-3 КАС України не звертався, що не заперечувалось сторонами по справі.

Відповідно до ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Зважаючи на встановлені у справі обставини та, з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про безпідставність заявлених позовних вимог, через що останні є такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 14, 22, 194, 243, 246, 249, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Головного управління ДФС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057, код за ЄДРПОУ 39599198) до Товариства з обмеженою відповідальністю "CК "Лувр" (61002, м. Харків, вул. Іванова, 37, кв.4. код ЄДРПОУ 37368248) про підтвердження обгрунтованості адміністративного арешту майна та накладення арешту на кошти, шляхом зупинення видаткових операцій - залишити без задоволення.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку, передбаченому п.п. 15.5. п. 15 ч. 1 Розділу VII Перехідних положень КАС України до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

В разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 04 червня 2018 року.

Суддя Бадюков Ю.В.