31.10.2023 Єдиний унікальний № 371/987/22 провадження № 2/371/169/23
Миронівський районний суд Київської області
ЄУН 371/987/22
Провадження № 2/371/169/23
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е МУ К Р А Ї Н И
31 жовтня 2023 року м. Миронівка
Миронівський районний суд Київської області у складі:
головуючого судді Поліщука А.С.,
при секретарі Овчаренко В.С.,
за участі
представників позивача Швачки В.Ю., ОСОБА_1 ,
представника
ТОВ «Нива Миронівщини» Юрко К.В.
представника ОСОБА_2 ОСОБА_3 ,
розглянувши увідкритому судовомузасіданні,за правиламизагального позовногопровадження,цивільну справуза позовом
Колективного сільськогосподарського підприємства «Маслівське» до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Нива Миронівщини»</a>, третя особа, без самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: Головне управління Держгеокадастру у Київській області, третя особа, без самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: Миронівська міська рада Київської області про витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння та визнання недійсними договорів оренди,
та зустрічний позов
ОСОБА_2 до КСП «Маслівське», третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Нива Миронівщини»</a>, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Головне управління Держгеокадастру у Київській області, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Позивача: Миронівська міська рада про визнання Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою, в частині земельних ділянок, посвідчених свідоцтвом про право власності на нерухоме майно, та правом власності якого зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно таким, що втратив чинність,-
В С Т А Н О В И В :
До Миронівського районного суду Київської області із позовом до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Нива Миронівщини»</a> звернулося Колективне сільськогосподарське підприємство «Маслівське» та просило:
?витребувати у комунальну власність Миронівської міської територіальної громади в особі Миронівської міської ради Обухівського району Київської області (ЄДРПОУ:04054984, Київська область, Обухівський район, м. Миронівка, вул. Соборності, 48) з незаконного володіння ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), земельну ділянку з кадастровим номером 3222984300:01:003:0024, загальною площею 1.2618 га, цільове призначення якої: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться на території Миронівської територіальної громади (за межами с. Маслівка) Обухівського району Київської області;
?визнати недійсним договір оренди землі від 20 лютого 2018 року № КВ-9, укладений між ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Нива Миронівщини» (ЄДРПОУ: 41867146, Київська область, Обухівський район, м. Миронівка, вул. Соборності, 58), предметом якої є оренда земельної ділянки з кадастровим номером 3222984300:01:003:0024, загальною площею 1.2618 га, цільове призначення якої: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться на території Миронівської територіальної громади (за межами с. Маслівка) Обухівського району Київської області;
?витребувати у комунальну власність Миронівської міської територіальної громади в особі Миронівської міської ради Обухівського району Київської області (ЄДРПОУ:04054984, Київська область, Обухівський район, м. Миронівка, вул. Соборності, 48) з незаконного володіння ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), земельну ділянку з кадастровим номером 3222984300:01:004:0019, загальною площею 1.3269 га, цільове призначення якої: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться на території Миронівської територіальної громади (за межами с. Маслівка) Обухівського району Київської області;
?визнати недійсним договір оренди землі від 21 лютого 2018 року № КВ-13, укладений між ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Нива Миронівщини» (ЄДРПОУ: 41867146, Київська область, Обухівський район, м. Миронівка, вул. Соборності, 58), предметом якої є оренда земельної ділянки з кадастровим номером 3222984300:01:004:0019, загальною площею 1.3269 га, цільове призначення якої: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться на території Миронівської територіальної громади (за межами с. Маслівка) Обухівського району Київської області;
?витребувати у комунальну власність Миронівської міської територіальної громади в особі Миронівської міської ради Обухівського району Київської області (ЄДРПОУ:04054984, Київська область, Обухівський район, м. Миронівка, вул. Соборності, 48) з незаконного володіння ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), земельну ділянку з кадастровим номером 3222984300:01:003:0032, загальною площею 1.3439 га, цільове призначення якої: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться на території Миронівської територіальної громади (за межами с. Маслівка) Обухівського району Київської області;
?визнати недійсним договір оренди землі від 20 лютого 2018 року № КВ-11, укладений між ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Нива Миронівщини» (ЄДРПОУ: 41867146, Київська область, Обухівський район, м. Миронівка, вул. Соборності, 58), предметом якої є оренда земельної ділянки з кадастровим номером 3222984300:01:003:0032, загальною площею 1.3439 га, цільове призначення якої: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться на території Миронівської територіальної громади (за межами с. Маслівка) Обухівського району Київської області;
?витребувати у комунальну власність Миронівської міської територіальної громади в особі Миронівської міської ради Обухівського району Київської області (ЄДРПОУ:04054984, Київська область, Обухівський район, м. Миронівка, вул. Соборності, 48) з незаконного володіння ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), земельну ділянку з кадастровим номером 3222984300:01:003:0019, загальною площею 1.3437 га, цільове призначення якої: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться на території Миронівської територіальної громади (за межами с. Маслівка) Обухівського району Київської області;
?визнати недійсним договір оренди землі від 20 лютого 2018 року № КВ-8, укладений між ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Нива Миронівщини» (ЄДРПОУ: 41867146, Київська область, Обухівський район, м. Миронівка, вул. Соборності, 58), предметом якої є оренда земельної ділянки з кадастровим номером 3222984300:01:003:0019, загальною площею 1.3437 га, цільове призначення якої: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться на території Миронівської територіальної громади (за межами с. Маслівка) Обухівського району Київської області;
?витребувати у комунальну власність Миронівської міської територіальної громади в особі Миронівської міської ради Обухівського району Київської області (ЄДРПОУ:04054984, Київська область, Обухівський район, м. Миронівка, вул. Соборності, 48) з незаконного володіння ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), земельну ділянку з кадастровим номером 3222984300:01:003:0016, загальною площею 1.3439 га, цільове призначення якої: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться на території Миронівської територіальної громади (за межами с. Маслівка) Обухівського району Київської області;
?визнати недійсним договір оренди землі від 21 лютого 2018 року № КВ-23, укладений між ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Нива Миронівщини» (ЄДРПОУ: 41867146, Київська область, Обухівський район, м. Миронівка, вул. Соборності, 58), предметом якої є оренда земельної ділянки з кадастровим номером 3222984300:01:003:0016, загальною площею 1.3439 га, цільове призначення якої: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться на території Миронівської територіальної громади (за межами с. Маслівка) Обухівського району Київської області;
?витребувати у комунальну власність Миронівської міської територіальної громади в особі Миронівської міської ради Обухівського району Київської області (ЄДРПОУ:04054984, Київська область, Обухівський район, м. Миронівка, вул. Соборності, 48) з незаконного володіння ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), земельну ділянку з кадастровим номером 3222984300:01:003:0029, загальною площею 1.3438 га, цільове призначення якої: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться на території Миронівської територіальної громади (за межами с. Маслівка) Обухівського району Київської області;
?визнати недійсним договір оренди землі від 21 лютого 2018 року № КВ-10, укладений між ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Нива Миронівщини» (ЄДРПОУ: 41867146, Київська область, Обухівський район, м. Миронівка, вул. Соборності, 58), предметом якої є оренда земельної ділянки з кадастровим номером 3222984300:01:003:0029, загальною площею 1.3438 га, цільове призначення якої: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться на території Миронівської територіальної громади (за межами с. Маслівка) Обухівського району Київської області;
?витребувати у комунальну власність Миронівської міської територіальної громади в особі Миронівської міської ради Обухівського району Київської області (ЄДРПОУ:04054984, Київська область, Обухівський район, м. Миронівка, вул. Соборності, 48) з незаконного володіння ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), земельну ділянку з кадастровим номером 3222984300:01:004:0016, загальною площею 1.3269 га, цільове призначення якої: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться на території Миронівської територіальної громади (за межами с. Маслівка) Обухівського району Київської області;
?визнати недійсним договір оренди землі від 21 лютого 2018 року № КВ-12, укладений між ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Нива Миронівщини» (ЄДРПОУ: 41867146, Київська область, Обухівський район, м. Миронівка, вул. Соборності, 58), предметом якої є оренда земельної ділянки з кадастровим номером 3222984300:01:004:0016, загальною площею 1.3438 га, цільове призначення якої: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться на території Миронівської територіальної громади (за межами с. Маслівка) Обухівського району Київської області;
?витребувати у комунальну власність Миронівської міської територіальної громади в особі Миронівської міської ради Обухівського району Київської області (ЄДРПОУ:04054984, Київська область, Обухівський район, м. Миронівка, вул. Соборності, 48) з незаконного володіння ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), земельну ділянку з кадастровим номером 3222984300:01:001:0024, загальною площею 1.38 га, цільове призначення якої: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться на території Миронівської територіальної громади (за межами с. Маслівка) Обухівського району Київської області;
?визнати недійсним договір оренди землі від 20 лютого 2018 року № КВ-5, укладений між ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Нива Миронівщини» (ЄДРПОУ: 41867146, Київська область, Обухівський район, м. Миронівка, вул. Соборності, 58), предметом якої є оренда земельної ділянки з кадастровим номером 3222984300:01:001:0024, загальною площею 1.38 га, цільове призначення якої: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться на території Миронівської територіальної громади (за межами с. Маслівка) Обухівського району Київської області.
Свої вимоги позивач мотивував наступним:
Слідчим відділом Миронівського ВП ГУ НП в Київській області здійснюється досудове розслідування в рамках кримінального провадження № 12020110220000279, відомості про яке було внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 15.06.2020 за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 366 Кримінального кодексу України.
В межах вказаного кримінального провадження позивача КСП «Маслівське» визнано потерпілим.
В ході ознайомлення з матеріалами вказаного кримінального провадження позивачу стало відомо, що в рамках досудового розслідування було призначено та проведено земельнотехнічну експертизу, за результатами якої було складено висновок судового експерта від 07.12.2020 № 226/12-2020.
В результаті проведеної експертизи було встановлено, що на земельну ділянку державної власності з кадастровим номером 3222984300:03:201:0001 загальною площею 251,2686 га, яка на підставі акту на право постійного користування земельною ділянкою (серії ЯЯ №153878) перебуває на праві постійного користування у ДП «Сільськогосподарське підприємство «Маслівське» (код ЄДРПОУ 35388896), повністю накладаються земельні ділянки з наступними: кадастровими номерами:
3222984300:01:003:0024;
3222984300:01:004:0019;
3222984300:01:003:0032;
3222984300:01:003:0019;
3222984300:01:003:0016;
3222984300:01:003:0029;
3222984300:01:004:0016;
3222984300:01:001:0024.
Відповідно до відомостей, які містяться в Державному реєстрі речових прав та їх обтяжень, ці земельні ділянки на момент подання позову належать на праві приватної власності ОСОБА_2 .
ОСОБА_2 набула право власності на зазначені земельні ділянки на підставі договорів міни від 07 грудня 2016 року №4517, від 07 грудня 2016 року №4515, від 06 грудня 2016 року №4490, від 12 жоітня 2016 року №3692, від 07 грудня 2016 року №4516, від 20 травня 2017 року №1343, від 29 березня 2017 року №837, від 27 червня 2017 року №1447, укладених із ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , та ОСОБА_11 .
Позивач є правонаступником Державного підприємства «Сільськогосподарське підприємство «Маслівське» (код ЄДРПОУ 35388896). В порядку правонаступництва до позивача перейшло право постійного користування земельною ділянкою державної власності з кадастровим номером 3222984300:03:201:0001 загальною площею 251,2686 га, яка на підставі акту на право постійного користування земельною ділянкою (бланк серії ЯЯ №153878) перебувала на праві постійного користування у ДП «СП «Маслівське».
Таким чином, позивач є титульним володільцем зазначеної земельної ділянки.
Позивач вважає, що спірні земельні ділянки були виведені із земель державної власності незаконно, а їх передача у приватну власність за рахунок земельної ділянки з кадастровим номером 3222984300:03:201:0001 (яка перебуває на праві постійного користування у КСП «Маслівське») відбулась з порушенням норм діючого законодавства та призвела до порушення законних прав та інтересів позивача, зважаючи на наступне.
Відповідно до державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ №153878 (далі державний акт серії ЯЯ №153878) Державному підприємству «Сільськогосподарське підприємство «Маслівське» надано у володіння та користування на праві постійного користування земельну ділянку з кадастровим номером 3222984300:03:201:0001 загальною площею 251,2686 га з цільовим призначенням «для ведення сільськогосподарського виробництва».
На підставі наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області від 29.02.2012 № 14-25-2/1 було розпочато приватизацію ДП «СП «Маслівське» відповідно до ст. 6 Закону України «Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі».
03.07.2012 начальником Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області затверджено План приватизації державного майна ДП «Сільськогосподарське підприємство «Маслівське».
Відповідно до затвердженого плану передбачалось здійснити приватизацію ДП «СП «Маслівське» шляхом перетворення у колективне сільськогосподарське підприємство «Маслівське».
21.12.2012 завершено приватизацію ДП «СП «Маслівське» шляхом перетворення у колективне сільськогосподарське підприємство «Маслівське».
Положеннями ст. 5 Закону України «Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі» передбачається, що способом приватизації державних сільськогосподарських підприємств є перетворення таких підприємства у колективні сільськогосподарські підприємства або у акціонерні товариства.
Частиною другою статті 6 Закону України «Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі» передбачено, що безоплатна передача частки державного майна (акцій) здійснюється в разі перетворення в процесі приватизації радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств у колективні сільськогосподарські підприємства або в акціонерні товариства на підставі договору безоплатної передачі, який укладається з урахуванням законодавства з питань оподаткування.
Статтею 108 Цивільного кодексу України встановлено, що перетворенням юридичної особи є зміна її організаційно-правової форми. У разі перетворення до нової юридичної особи переходять усе майно, усі права та обов`язки попередньої юридичної особи.
Частиною другою статті 191 Цивільного кодексу України передбачено, що до складу підприємства як єдиного майнового комплексу входять усі види майна, призначені для його діяльності, включаючи земельні ділянки, будівлі, споруди, устаткування, інвентар, сировину, продукцію, права вимоги, борги, а також право на торговельну марку або інше позначення та інші права, якщо інше не встановлено договором або законом.
21.12.2012 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань (далі ЄДРПОУ) внесено запис про державну реєстрацію юридичної особи - КСП «Маслівське».
Відповідно до відомостей, що містяться в ЄДРПОУ, КСП «Маслівське» є правонаступником ДП «СП «Маслівське».
Положення про правонаступництво КСП «Маслівське» також містяться в поточній редакції Статуту вказаного товариства та у попередній редакції Статуту.
Відповідно до частини 2 статті 104 Цивільного кодексу України, юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.
Згідно статті 108 Цивільного кодексу України, перетворенням юридичної особи є зміна її організаційно-правової форми. У разі перетворення до нової юридичної особи переходять усе майно, усі права та обов`язки попередньої юридичної особи.
У разі перереєстрації (створення) суб`єкта господарської діяльності, що є правонаступником прав і майнових зобов`язань свого попередника, за ним зберігається ідентифікаційний код попередника.
Відповідно до пункту 6 Положення про Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України, затверджений постановою КМУ від 22.01.1996 № 118, ідентифікаційний код зберігається за суб`єктом, якому він присвоєний, протягом усього періоду його існування і є єдиним. У разі перетворення юридичної особи, крім центральних органів виконавчої влади, за правонаступником зберігається її ідентифікаційний код.
Згідно з відомостями, розміщеними в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, ДП «СП «Маслівське» та КСП «Маслівське» мають один і той же код ЄДРПОУ - 35388896.
Зазначені фактичні обставини дають підстави для висновку, що КСП «Маслівське», як юридична особа, яка утворена в результаті приватизації ДП «СП «Маслівське» шляхом перетворення, є правонаступником зазначеного державного підприємства за всіма правами.
Згідно з нормою ч. 5 ст. 116 Земельного кодексу України земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.
Зокрема, підстави припинення права користування земельною ділянкою визначені ст. 141 Земельного кодексу України, якою передбачено, що підставами припинення права користування земельною ділянкою є:
а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою;
б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом;
в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій;
г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам;
ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням;
д) систематична несплата земельного податку або орендної плати;
е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці;
є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.
В постанові Верховного Суду України від 21.02.2011 року у справі № 21-3а11 сформовано правову позицію, відповідно до якої приписи п. «в» ч. 1 ст. 141 Земельного кодексу України слід розуміти таким чином, що припинення права користування земельною ділянкою з підстави припинення установи допускається лише у випадку, коли припинення останньої виключає правонаступництво.
Аналогічні висновки були зроблені Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у постановах від 02.08.2018 у справі № 911/2726/17 та від 10.10.2018 у справі № 907/916/17.
ДП «СП «Маслівське», як юридична особа, не було припинено в розумінні п. «в» ч. 1 ст. 141 Земельного кодексу України, оскільки було реорганізовано з утворенням правонаступника - КСП «Маслівське».
Положеннями ст. 92 Земельного кодексу України передбачено, що право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають, зокрема, підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності.
Згідно з пунктом 6 розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 01 січня 2008 року переоформити в установленому порядку право власності або право оренди на них.
Конституційний Суд України рішенням від 22.09.2005 року № 5-рп/2005 (справа № 1-17/2005) визнав неконституційним положення пункту 6 розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України щодо зобов`язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди юридичних осіб, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але відповідно до норм Земельного кодексу України не можуть мати їх на такому праві - без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення.
При цьому, Конституційний Суд України вказав, що у господарюючих суб`єктів, які користуються земельними ділянками на підставі державного акту на право постійного користування земельною ділянкою, чітко не встановлений законом обов`язок та строк вчинення дій, що пов`язані із переоформленням такого права на право власності або право оренди, до законодавчо визначеної та встановленої нормативно-правовими актами відповідної процедури.
В ході приватизації ДП «СП «Маслівське» не передбачалось припинення права користування його правонаступником (КСП «Маслівське») землями, що не підлягали роздержавленню і приватизації (пайовий фонд КСП), але входили до складу земельних угідь, користувачем яких було зазначене державне підприємство.
Також земельна ділянка з кадастровим номером 3222984300:03:201:0001 або її частина попередньо не вилучалась із користування КСП «Маслівське». Державний акт серії ЯЯ № 153878 не визнавався недійсним та не скасовувався.
Уповноважені органи не приймали рішення про припинення права постійного користування КСП «Маслівське» на земельну ділянку з кадастровим номером 3222984300:03:201:0001 або на її частину.
Колективне сільськогосподарське товариство «Маслівське», як правонаступник ДП «СП «Маслівське», добровільно не відмовлялось від права користування зазначеною земельною ділянкою.
Відповідно до сформованої позиції Верховного Суду, право користування земельною ділянкою, набуте у встановленому порядку, не втрачається внаслідок його не переоформлення підприємством, яке за змістом чинного Земельного кодексу України не може набувати права постійного землекористування, а зберігається за ним до приведення прав і обов`язків щодо такої земельної ділянки у відповідність до вимог чинного законодавства, у тому числі за правонаступником такого землекористувача.
Зазначену правову позицію викладено у постановах Верховного Суду України від 26.09.2011 у справі № 6-14цс11 та постановах Верховного Суду від 22.05.2019 у справі №914/1104/18, від 26.09.2019 у справі № 924/1114/18, від 15.01.2020 у справі № 925/361/19, від 02.09.2020 у справі № 918/194/19.
Таким чином, КСП «Маслівське», як юридична особа, яка утворена в результаті приватизації ДП «СП «Маслівське» у порядку, визначеному ч. 6 Закону України«Про особливостіприватизації майнав агропромисловомукомплексі» (який діяв на час проведення приватизації ДП «СП «Маслівське»), є правонаступником зазначеного державного підприємства за всіма правами.
Також є законним та обґрунтованим висновок про те, що земельна ділянка з кадастровим номером 3222984300:03:201:0001, яка перебувала на праві постійного користування у ДП «СП «Маслівське», законно перебуває на праві постійного користування у КСП «Маслівське», як правонаступника вказаного державного сільськогосподарського підприємства.
Відтак, КСП «Маслівське» є титульним володільцем земельної ділянки з усіма правами, передбаченими Земельним кодексом України.
Відповідно до ч. 5 ст. 116 Земельного кодексу України земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.
Стаття 141 Земельного кодексу України визначає підстави припинення права користування земельною ділянкою, серед яких, добровільна відмова від права користування земельною ділянкою та вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом.
При цьому ст. 142 Земельного кодексу України регулює питання добровільної відмови від права власності або права постійного користування земельною ділянкою, згідно з ч. ч. 3, 4 якої припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки; власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації.
Стаття 143 Земельного кодексу України визначає підстави для примусового припинення прав на земельну ділянку.
В свою чергу, ст. 149 Земельного кодексу України встановлює порядок вилучення земельних ділянок, згідно з ч. 1 якої земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування на підставі та в порядку, передбачених цим Кодексом.
В той же час, ні ДП «СП «Маслівське», ні КСП «Маслівське» в добровільному порядку не відмовлялися від права постійного користування земельною ділянкою з кадастровим номером 3222984300:03:201:0001
Уповноваженими державними органами не приймалися рішення про вилучення будь-яких земель за рахунок земельної ділянки з кадастровим номером3222984300:03:201:0001.
Таким чином, право постійного користування земельною ділянкою, набуте ДП «Маслівське» у встановленому законодавством порядку, відповідно до законодавства, що діяло на момент набуття права постійного користування, не втрачається та не підлягає обов`язковій заміні.
Земельним законодавством України передбачено, що землі сільськогосподарського призначення можуть передаватися з державної у приватну власність різними способами, які залежать від організаційно-правової форми сільськогосподарських підприємств, які є їх землекористувачами.
Порядок приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій визначається нормами ст. 25 та ст. 118 Земельного кодексу України.
Як вже зазначалось земельна ділянка з кадастровим номером 3222984300:03:201:0001 (за рахунок якої було сформовано спірні земельні ділянки) перебувала у державній власності та знаходилась на праві постійного користування у ДП «Сільськогосподарське підприємство «Маслівське» відповідно до державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ № 153878.
Оскільки ДП «Сільськогосподарське підприємство «Маслівське» належало до державної форми власності та підлягало приватизації саме як державне сільськогосподарське підприємство,то приватизація земель, які перебували у його користуванні та їх передача працівникам цього підприємства (та прирівняним до них особам) повинна була проводитися у порядку, передбаченому ст. 25 Земельного кодексу України.
Відповідно до частин 1 та 2 ст. 25 Земельного кодексу України, при приватизації земель державних підприємств земельні ділянки передаються працівникам цих підприємств, а також пенсіонерам з їх числа з визначенням кожному з них земельної частки (паю). Рішення про приватизацію земель державних сільськогосподарських підприємств приймають органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень за клопотанням працівників цих підприємств, установ та організацій.
Частинами третьою статті 118 цього Кодексу передбачено, що громадяни - працівники державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельних ділянок, які перебувають у постійному користуванні цих підприємств, установ та організацій, звертаються з клопотанням про приватизацію цих земель до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 4 ст. 118 Земельного кодексуУкраїни відповідний орган місцевого самоврядування або орган виконавчої влади в місячний термін розглядає клопотання і надає дозвіл підприємствам на розробку проекту приватизації земель.
Положеннями ч. 5 ст. 118 Земельного кодексу України встановлено, що передача земельних ділянок у власність громадянам - працівникам державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонерам з їх числа, провадиться після затвердження проекту приватизації земель у порядку, встановленому цим Кодексом.
Згідно із ч. 6 ст. 118 Земельного кодексуУкраїни громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Відповідно до абзацу 1 ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.
Абзацом другим ч. 7 ст. 118 Земельного кодексуУкраїни передбачено, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.
Згідно із ч. 8 ст. 118 Земельного кодексуУкраїни проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.
Положеннями ч. 9 ст. 118 цього Кодексу передбачається, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.
Відповідно до ч. 10 ст. 118 Земельного кодексу України відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.
Згідно із ч. 11 ст. 118 Земельного кодексуУкраїни у разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду питання вирішується в судовому порядку.
Проте, уповноваженим органом не надавався ДП «СП «Маслівське» дозвіл на розробкупроекту приватизаціїземель,що перебувалиу користуванніцього підприємства(ч.4ст.118 Земельного кодексу України).
Відповідно, не було складено проект приватизації земель ДП «СП «Маслівське», який би, зокрема, передбачав формування та передачу у приватну власність земельних ділянок за рахунок земельної ділянки державної форми власності з кадастровим номером 3222984300:03:201:0001, яка перебувала на праві постійного користування у ДП «СП «Маслівське» на підставі державного акту серії ЯЯ № 153878.
Тобто, передбачена ст. 25 Земельного кодексу України процедура приватизації земель, які перебували у користуванні ДП «СП «Маслівське», була розпочата, проте не була завершена.
Передача спірних земельних ділянок із державної до приватної власності відбулась за відсутності затвердженого у встановленому порядку проекту приватизації земель ДП «СП «Маслівське», що є порушенням ч. 5 ст. 118 Земельного кодексу України.
Таким чином, зазначені вище обставини у своїй сукупності свідчать про те, що спірні земельні ділянки вибули з державної власності і володіння титульного володільця КСП «Маслівське» та були передані у приватну власність:
- за відсутності рішення органу, уповноваженого розпоряджатися землями державної форми власності;
-не у передбачений законом спосіб;
-з порушенням порядку, встановленого для даного виду державного сільськогосподарського підприємства.
Відповідно до статті 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
КСП «Маслівське», як титульного володільця земельною ділянкою з кадастровим номером 3222984300:03:201:0001, позбавлено законного права володіння та користування вказаною земельною ділянкою у повному обсязі, оскільки її розмір було незаконно зменшено внаслідок формування за рахунок цієї ділянки та передачі у приватну власність спірних земельних ділянок.
Також було порушено законний інтерес КСП «Маслівське» на переоформлення в майбутньому права постійного користування земельною ділянкою з кадастровим номером 3222984300:03:201:0001 на інший правовий титул (приватну власність, оренду) в обсязі, що існував до незаконної передачі спірних земельних ділянок у приватну власність.
Відповідно до ст. 152 Земельного кодексу України, держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю (частина 1). Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків (частина 2). Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів (частина 3).
Згідно із ст. 387 Циваільного кодексу України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Відповідно до ч. 1 ст. 388 Циваільного кодексу України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:
1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;
2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;
3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
Спірні земельні ділянки вибули з власності держави та законного користування КСП «Маслівське» (титульного володільця, тобто особи, якій майно було передано у володіння державою) поза їхньої волі.
Згідно зі ст. 396 Циваільного кодексу України особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу.
КСП «Маслівське» не є власником земельної ділянки з кадастровим номером 3222984300:03:201:0001, а є правомірним володільцем та користувачем такої ділянки. Будучи титульним володільцем земельної ділянки з кадастровим номером 3222984300:03:201:0001, позивач вправі вимагати надання судового захисту такому праву на рівні з власником, а також із застосуванням таких способів захисту, які законом надано власнику такого майна.
Відповідно до ст. ст. 317 і 319Цивільного кодексуУкраїни саме власнику належить право розпоряджатися своїм майном за власною волею.
Власник має право витребувати майно з чужого незаконного володіння (Цивільного кодексу України).
Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду від 06.10.2021 у справі № 466/5481/14-ц.
Велика Палата Верховного Суду також постійно звертає увагу на те, що право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним (пункт 57 постанови Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17).
Відповідно до висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 17 грудня 2014 року у справі № 6-140цс14 захист порушених прав особи, що вважає себе власником майна, яке було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред`явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених статтями387та388 Цивільного кодексу України.
З таким висновком погодилась Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14 листопада 2018 року у справі №183/1617/16 (провадження №14-208цс18), виходячи з того, що задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 Цивільного кодексу України, є неефективними.
Відповідно до висновків, викладених у постанові Третьої судової палати Касаційного цивільного суду Верховний Суд від 20 січня 2021 року в справі №183/2537/16, власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 Цивільного кодексу України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача (близький за змістом підхід сформулював Верховний Суд України у висновку, викладеному у постанові від 17 грудня 2014 року у справі № 6-140цс14).Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» №1423-IX від 28 квітня 2021 року змінено повноваження уповноважених органів на розпорядження земельними ділянками. Зокрема, розширено права органів місцевого самоврядування, районних, обласних державних адміністрацій, обмежено повноваження органів Держгеокадастру на розпорядження землями сільськогосподарського призначення.
Так, відповідно до абзацу першого пункту 24 Перехідних положень Земельного кодексу України, з дня набрання чинності цим пунктом (27 травня 2021 року) землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель, зазначених у п.п. «а»- «е» даного пункту Перехідних положень (спірні земельні ділянки не входять до вказаного переліку).
Положеннями абзацу другого пункту 24 Перехідних положень ЗК України передбачається, що земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки.
Згідно із абзацом третім пункту 24 Перехідних положень ЗК України інші земельні ділянки та землі, не сформовані у земельні ділянки, переходять у комунальну власність з дня набрання чинності цим пунктом.
Абзацом четвертим пункту 24 Перехідних положень Земельного кодексу України встановлено, що перехід земельних ділянок із державної власності у комунальну власність згідно з вимогами цього пункту не є підставою для припинення права оренди та інших речових прав, похідних від права власності, на такі земельні ділянки.
З урахуванням викладеного, на даний час територіальні органи Держгеокадастру, зокрема, Головне управління Держгеокадастру у Київській області, позбавлені права на розпорядження землями сільськогосподарського призначення, які попередньо перебували у державній власності за межами населених пунктів.
Земельна ділянка з кадастровим номером 3222984300:03:201:0001, за рахунок якої було сформовано спірні земельні ділянки та безпосередньо самі спірні земельні ділянки (з кадастровим номером 3222984300:01:003:0024 загальною площею 1,2618 га; з кадастровим номером 3222984300:01:004:0019 загальною площею 1,3269 га; з кадастровим номером 3222984300:01:003:0032 загальною площею 1,3439 га; з кадастровим номером 3222984300:01:003:0019 загальною площею 1,3437 га; з кадастровим номером 3222984300:01:003:0016 загальною площею 1,3439 га; з кадастровим номером 3222984300:01:003:0029 загальною площею 1,3438 га;з кадастровим номером 3222984300:01:004:0016 загальною площею 1,3269 га; з кадастровим номером 3222984300:01:001:0024 загальною площею 1,38 га) знаходяться на території Маслівської територіальної громади (поза межами населеного пункту).
Згідно із Переліком територіальних громад Київської області, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12.06.2020 № 715-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Київської області», територія Маслівської територіальної громади увійшла до складу Миронівської територіальної громади.
Відповідно до абзацу восьмого підпункту 10 пункту 1 Постанови Верховної Ради України від 17.07.2020 № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів» у Київській області» у Київській області утворено Обухівський район (з адміністративним центром у місті Обухів) у складі територій Богуславської міської, Васильківської міської, Кагарлицької міської, Козинської селищної, Миронівської міської, Обухівської міської, Ржищівської міської, Української міської, Феодосіївської сільської територіальних громад, затверджених Кабінетом Міністрів України;
Відповідно до зазначеного, спірні земельні ділянки підлягають витребуванню із незаконного володіння відповідача 1 ( ОСОБА_2 ) у комунальну власність Миронівської міської територіальної громади в особі Миронівської міської ради (код ЄДРПОУ 04054984, вул. Соборності, 48, м. Миронівка, Обухівський район, Київська область, 08801).
Велика Палата Верховного Суду також зауважує, що формування земельних ділянок їх володільцем, зокрема внаслідок поділу та/або об`єднання, з присвоєнням їм кадастрових номерів, зміною інших характеристик не впливає на можливість захисту права власності чи інших майнових прав у визначений цивільним законодавством спосіб (пункт 56 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц).
Аналогічний за змістом висновок Великої Палати Верховного Суду викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.10.2019 справі № 922/2723/17 (пункт 7.36).
З огляду на зазначені норми Земельного та Цивільного кодексів України, правові позиції Верховного Суду, позивач вважає, що належним та ефективним способом захисту прав і інтересів позивача є витребування спірних ділянок від ОСОБА_2 у комунальну власність та володіння КСП «Маслівське».
Однією з підстав державної реєстрації права власності на нерухоме майно є рішення суду, яке набрало законної сили, щодо права власності на це майно (пункт 9 частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»). Рішення суду про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння є таким рішенням і передбачає внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (постанова Третьої судової палати Касаційного цивільного суду Верховного Суд від 20 січня 2021 року у справі№183/2537/16).
З огляду на викладене, відсутні підстави для заявлення позовних вимог щодо скасування рішень державного реєстратора про реєстрацію права власності на спірні земельні ділянки та вилучення відповідних записів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Як вбачається з відомостей, що містяться в Державному реєстрі речових прав та їх обтяжень, Відповідачем 1 спірні земельні ділянки передано Відповідачу 2 в оренду на підставі відповідних договорів оренди землі.
Відповідно до ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Відповідно до ст. 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Згідно із ч. 1 ст. 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Проте, право власності на спірні земельні ділянки було отримано незаконно, а саме поза волею дійсного власника держави в особі уповноваженого органу та не у визначений законом спосіб (не в порядку, визначеного для приватизації земель державного сільськогосподарського підприємства).
Відтак на момент укладення договору оренди земельних ділянок у ОСОБА_2 були відсутні повноваження власника майна, передбачені ч. 1 ст. 319 Цивільного кодексу України України.
Незаконне вибуття спірних земельних ділянок з державної власності не позбавляє їх статусу земель державної власності.
Відповідно до ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Враховуючи фактичний статус спірних земельних ділянок, як земель державної власності, укладання договору оренди не за рішенням уповноваженого органу виконавчої влади або не за результатами аукціону, суперечить положенням ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України.
За таких обставин договори оренди спірних земельних ділянок підлягають визнанню недійсними на підставі ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченомупідпунктом "а"пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченомупідпунктом "а"пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.
Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).
В судовому засіданні представники позивача позов підтримали та просили його задовольнити.
Відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «Нива Миронівщини»</a> проти задоволення позову заперечує, свої заперечення мотивує наступним:
Витребовувати майно може тільки власник такого майна. Позивач таким власником ніколи не був. На подання позову в інтересах власника щодо витребовування майна позивач не наділений повноваженнями.
Стосовно визнання недійсним договорів оренди землі, Товариство з обмеженою відповідальністю «Нива Миронівщини»</a> вважає за потрібне зазначити, що виходячи з меж заявлених позовних вимог, якщо не підлягає задоволенню основна вимога про повернення земельних ділянок, то похідна вимога про визнання недійсними договорів із застосуванням реституції є помилковим.
Відповідно до статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (у редакції чинній на моменту укладання договорів оренди землі) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
За приписами пункту і частини 2 статті д Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно.
Згідно пункту 3 ч. 1 ст. 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", в державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом. Таким чином, до кола повноважень державного реєстратора входить дослідження документів на предмет їх відповідності вимогам законодавства, визначення факту виникнення в заявника речового права на нерухоме майно або ж його обтяження, а також встановлення відсутності суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно тощо.
Відповідно до статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Статтями 210 - 211 Земельного кодексу України визначено, що наслідком укладання угод з порушенням законодавства є визнання такої угоди судом недійсною.
Статтями 203, 228 ЦК України передбачено, що правочини не можуть суперечити цивільно-правовому законодавству, не повинні бути спрямовані на порушення інтересів і пошкодження майна держави, територіальної громади, незаконним заволодінням ним.
Відповідно до статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом та має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно з ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотнішими умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких з а заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ст. 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.
Згідно з ст. ст. 13, 14 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї і з сторін може бути посвідчений нотаріально.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про оренду землі» орендарями земельних ділянок є юридичні або фізичні особи, яким на підставі договору оренди належить право володіння і користування земельною ділянкою.
Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірнім, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (презумпція правомірності правочину).
Одночасне пред`явлення позовних вимог про витребування майна з чужого незаконного володіння (віндикація) та про визнання недійсним правочину із застосуванням реституції є помилковим, оскільки вказані позовні вимоги є взаємовиключними, а рішення, яким одночасно будуть задоволені такі вимоги, призведе до конфлікту інтересів та неможливості одночасного виконання цих вимог, адже виконання однієї вимоги виключає можливість виконання іншої (Постанови Верховного Суду України від 17.02.2016 р. у справі №6-2407цсі5 та від 18.01.2017р. у справі №6-2723цс16).
У разі одночасного заявлення вимоги про віндикацію та реституцію, відповідно до рекомендацій Верховного Суду України, суд повинен буде самостійно визначити, яку вимогу по суті (а не за формою) пред`являє позивач, а також застосувати належні норми законодавства.
Крім того,Товариство зобмеженою відповідальністю«Нива Миронівщини»вважає,що встановленів Постановівід 12листопада 2020року Північногоапеляційного господарськогосуду всправі №911/2619/19обставини,не підтверджуютьпозиції позивачавикладеної впозовній заяві, оскільки«...КСП «Маслівське»визнає наданнядозволу нарозробку проектуза розпорядженнямМиронівської РДАвід №76від 26лютого 2013року,яким позивачу надано дозвілна розробкупроекту землеустроющодо приватизаціїданого підприємствачленами підприємства,громадянами працівникамисоціальної сферита пенсіонерамиз їхчисла натериторії Маслівськоїсільської радиМиронівського районуКиївської області, розпорядження МиронівськоїРДА №331від 19вересня 2013року,яким погодженопроект землеустроющодо організаціїтериторії земельнихділянок,земельних часток(паїв)позивача дляведення товарногосільськогосподарського виробництвана територіїМаслівської сільськоїради Миронівськогорайону Київськоїобласті,загальною площею1887,6685га,з яких284,6642га громадянам працівникамсоціальної сферита пенсіонерамз їхчисла, розпорядження Миронівської РДА№ 491від 29.10.2013року Про передачу земельних ділянок у власність членам КСП (працівникам ДП «СП «Маслівське», а також пенсіонерам з їх числа).
Таким чином,саме з26лютого 2013року видано розпорядження №76 Миронівської РДА, яким надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо приватизації, почав спливати термін позовної давності, а до позовної заяви Позивачем не надано доказів, що спірне розпорядження скасовано.
Згідно зстаттею 256Цивільного кодексуУкраїни позовнадавність -це строк,у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно достатті 25 Цивільного кодекси України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до частин 1 та 5 статті 261 Цивільного кодекси України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Виходячи з вимог статті 261 Цивільного кодекси України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності за відсутності поважних причин її пропущення, наведених позивачем.
Початок перебігупозовної давностіобчислюється заправилами статті261 Цивільного кодексу України, частина перша якої пов`язує його з днем, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Порівняльний аналіз термінів «довідався» та «міг довідатися», що містяться в статті 261 Цивільного кодексу України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права й саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.
В судовому засіданні представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Нива Миронівщини»</a> у задоволенні позову просив відмовити.
Відповідач ОСОБА_2 у відзиві (а.с. 90-96 том 1) проти задоволення позову заперечує, свої заперечення мотивує наступним:
Вимоги про повернення майна та про визнання права власності на спірне майно може заявити тільки власник цього майна, Позивач не надає з позовною заявою доказів того що він був власником земельної ділянки, а також відсутні докази того, що позивача наділено правом подавати такий позов в інтересах власника.
Нормами цивільного законодавства передбачені принципи захисту права власності. Зокрема, ст. 387Цивільного кодексу України надає власникові право витребувати майно з чужого незаконного володіння.
Для вірногозастосування п.3ч.1ст.388Цивільного кодексу України в даному випадку необхідно встановити, яким саме шляхом вибуло спірне майно з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, і що це вибуття вказаним шляхом сталося саме не з волі зазначених осіб, тобто необхідна оцінка з відповідними наслідками саме першого у ланцюгу правочину.
Розглядаючи такіспори,суди зобов`язані встановити дійсного власника майна для чого необхідно досліджувати усі докази, якими сторони обґрунтовують свої вимоги і заперечення, на основі рівності прав сторін за поданням доказів і їх дослідження, при цьому суди не повинні віддавати перевагу одним доказам перед іншими, така позиція сформована Верховним Судом України на засіданні Судової палати у цивільних справах 23 грудня 2015 року посправі № 6-327ЦС15.
Згідно висновків Великої палати Верховного Суду, які викладені у постанові від 18 грудня 2019 року у справі №522/1029/18, «об`єктом позову про витребування майна із чужого незаконного володіння може бути річ, яка існує в натурі на момент подання позову», доказів про існування земельної ділянки з кадастровим номером 3222984300:02:201:0001, загальною площею 251,2686 умовно кадастрових гектарів позивач не надав.
Натомість, згідно долученої позивачем до позовної заяви земельно-технічної експертизи, вбачається, що земельна ділянка з кадастровим номером 3222984300:02:201:0001, загальною площею 251,2686 умовно кадастрових гектарів, розпайована, та поділена на новоутворені земельні ділянки, яким присвоєно кадастрові номери, проведено реєстрацію у Державному земельному кадастрі.
Земельна ділянка державної власності з кадастровим номером 3222984300:02:201:0001, загальною площею 251,2686 умовно кадастрових гектарів, яка перебувала на праві постійного користування у ДП СП «Маслівське», відповідно до Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою, припинила своє існування в натурі у попередніх межах.
Землі, про які зазначено в державному акті на право постійного користування ДП СП «Маслівське», серії ЯЯ № 153878, виданого управлінням земельних ресурсів у Миронівському районі 23 грудня 2009 року та зареєстрованого в книзі записів державних актів на право постійного користування землею №030994900011, з цільовим призначенням «для ведення товарного сільськогосподарського виробництва», в подальшому передавалися у приватну власність в процесі розпаювання колишніми членами позивача, тобто неодноразово змінювались межі вказаної земельної ділянки, посвідченої вищезазначеним Державним актом на право колективної власності.
Пункт 3.9 «Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності на землю, право колективної власності на землю, право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею", затвердженої Наказом Держкомзему України від 04.05.1999 року за N43 передбачав, що у разі будь-яких змін в розташуванні меж земельної ділянки або умов її передачі, які відбулися після видачі державного акта, ці зміни вносяться одночасно до обох примірників державного акта. Нові межі відображаються на плані земельної ділянки суцільною лінією чорною тушшю, а старі межі перекреслюються червоною тушшю. Кожен запис про зміни посвідчується підписом начальника районного відділу, міського управління (відділу) земельних ресурсів Держкомзему України.
Як вбачається із долученої копії примірника державного акта на право постійного користування, починаючи із моменту видачі такого 23 грудня 2009 року та на час розгляду справи в суді, в ньому не відображені зміни площі та межі земельної ділянки, зокрема після виділення з нього часток (земельних паїв) колишнім членам позивача, в тому числі, земельних ділянок ОСОБА_2 .
Статтею 5Земельного кодексуУкраїни,в редакції1990року передбачено,що земляможе належатигромадянам направі колективноївласності.Суб`єктамиправа колективноївласності наземлю єколективні сільськогосподарськіпідприємства,сільськогосподарські кооперативи,садівницькі товариства,сільськогосподарські акціонернітовариства,у томучислі створеніна базірадгоспів таінших державнихсільськогосподарських підприємств.Розпорядження земельнимиділянками,що перебуваютьу колективнійвласності громадян,здійснюється зарішенням загальнихзборів колективуспіввласників.Кожний членколективного сільськогосподарськогопідприємства,сільськогосподарського кооперативу,сільськогосподарського акціонерноготовариства уразі виходуз ньогомає правоодержати своючастку землів натурі(намісцевості),яка визначаєтьсяв порядку,передбаченому частинамишостою ісьомою статті6цього Кодексу.За приписамипункту зчастини істатті 27Земельного кодексуУкраїни правокористування земельноюділянкою чиїї частиноюприпиняється уразі,зокрема,припинення діяльностіпідприємства,установи,організації,селянського (фермерського)господарства.Пунктом 17Перехідних положеньдіючого Земельногокодексу Українивизначено,що сертифікатина правона земельнучастку (пай),отримані громадянами,вважаються правовстановлюючимидокументами приреалізації нимиправа вимогини відведенняземельної частки(паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства. Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі державних актів на право власності на землю. Згідно ст. 2 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією.
Тобто, з моменту отримання власником земельної частки (паю) сертифікату на право на земельну частку (пай), Державний акт постійне користування втрачає свою актуальність та чинність, оскільки в частині цих земель вже набувається право приватної власності.
Відповідач звернувувагу судуна рішення Апеляційного суду Київської області від 04 жовтня 2017 року в справі № 371/318/17,яким встановлено:«наказом Міністерствааграрної політикита продовольстваУкраїни №676від 30листопада 2011рокуфункції управліннямайном ДП«СП «Маслівське»передано Регіональномувідділенню Фондудержавного майнаУкраїни поКиївській області.Наказом Регіональноговідділення Фондудержавного майнаУкраїни поКиївській області№ 14-25-2/1від 29 лютого 2012 року відновленопроцес приватизаціїДП «СП«Маслівське»,згідно наказу№ 25-7/1від 21 грудня 2012 року приватизація вважається завершеною шляхом перетворення ДП «СП «Маслівське» у КСП «Маслівське».
До вручення зазначеного акта власником землі була держава, а після передачі його КСП (у колективну власність) земля стала належати на праві спільної часткової власності тим особам, які працювали на ній і були членами цього КСП, та працівникам інших сільськогосподарських утворень. Кожен з них став власником ще не визначеної за розміром частки землі. Всі працівники колишніх господарств (колгоспів, радгоспів, інших утворень), у тому числі й пенсіонери, які залишилися членами нових підприємств, та члени підприємств, які були живими на дату отримання державного акта про передачу землі у колективну власність КСП, починаючи із зазначеної дати стали її власниками у рівних частках.
Рішенням загальнихзборів членівКСП «Маслівське»від 07 липня 2013 року булозатверджено списокчленів КСП «Маслівське» та пенсіонерів з їх числа, які мають право на отримання земельних часток (паїв) із земель підприємства.
Виходячи з системного аналізу вищезазначених нормативно-правових актів, відповідач вважає, що з моменту отримання власником земельної частки (паю) сертифікату на право на земельну - частку (пай) та після її виділення в натурі, отримання державного акту на право приватної власності на землю, державний акт на право постійного користування втрачає свою чинність, так як не може мати місце правова ситуація, за якої право приватної власності на виділену в натурі земельну ділянку переходить до фізичної особи і посвідчується державним актом на право приватної власності на землю і при цьому на цю ж земельну ділянку існує державний акт на постійне користування, виданий юридичній особі, тобто позивачу.
Встановлені обставини в постанові від 12 листопада 2020 року Північного апеляційного господарського суду в справі № 911/2619/19, не підтверджують позиції позивача, викладеноїв позовнійзаяві,оскільки «...КСП Маслівське»визнає надання дозволуна розробкупроекту зарозпорядженням МиронівськоїРДА №76від 26 лютого 2013року,яким Позивачунадано дозвілна розробкупроекту землеустроющодо приватизаціїданого підприємствачленами підприємства,громадянами працівникамисоціальної сферита пенсіонерамиз їхчисла натериторії Маслівськоїсільської радиМиронівського районуКиївської області,розпорядження МиронівськоїРДА №331від 19 вересня 2013 року, яким погоджено проект землеустрою щодо організації території земельних ділянок, земельних часток (паїв) позивача для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Маслівської сільської ради Миронівського району Київської області, загальною площею 1887,6683 га, з яких 284,6642 га громадянам - працівникам соціальної сфери та пенсіонерам з їх числа, розпорядження Миронівської РДА № 491 від 29 жовтня 2013 року про передачу земельних ділянок у власність членам КСП (працівникам ДП «СП «Маслівське», а також- пенсіонерам з їх числа».
Звідси слідує,що самепозивач звернувсяу 2013році доМиронівської РДАКиївської області,щодо розпаювання,про щобуло видановідповідне розпорядження№76про наданнядозволу нарозробку проектуприватизації земельпозивача,який вподальшому буврозроблений,та містиввсі необхіднідокументи,зокрема схемуподілу земель,акти встановленнямеж земельнихділянок внатурі.На деньслухання даноїсправи розпорядженняМиронівської РДАКиївської областівід №76від 26 лютого 2013 року, про приватизацію є чинне, і ніким не оскаржується.
Простежуючи хронологію подій, відповідач вважає очевидним, що дії позивача в даному судовому спорі, про не отримання дозволу на розробку проекту приватизації землі, суперечить його попередній поведінці і є недобросовісними.
Відповідач вважає,що втручання у право власності ОСОБА_2 та мирне володіння майном: задоволення позову порушить принцип «належного врядувания» оскільки потреба виправити минулу «помітку» не пропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу.
ОСОБА_2 не повинна нести тягар «державних помилок» навіть за наявності формальних порушень процедур. Які не мають суттєвого впливу на права та інтереси будь-яких осіб.
В пункті 71 рішення у справі «Рісовській проти України» ЄСПЛ зазначив, що принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їх власна недбалість.
На думку ОСОБА_2 визнання недійснимидоговорів орендиземлі укладенимиміж нею та Товариством з обмеженою відповідальністю «Нива Миронівщини», із застосуваннямреституції є помилковим оскільки позивачемне поданодо матеріалівсправи визнаннянедійсним всудовому порядкуРозпорядження №76від 26 лютого 2013 року Миронівської РДА Київської області.
Одночасне пред`явлення позовних вимог про витребування майна з чужого незаконного володіння (віндикація) та про визнання недійсним правочину із застосуванням реституції є помилковим, оскільки вказані позовні вимоги є взаємовиключними, а рішення, яким одночасно будуть задоволені такі вимоги, призведе до конфлікту інтересів та неможливості одночасного виконання цих вимог, адже виконання однієї вимоги виключає можливість виконання іншої (Постанови Верховного Суду України від 17.02.2016 р. у справі №6-2407цс15 та від 18.01.2017 р. у справі №6-2723цс16).
У разі одночасного заявлення вимоги про віндикацію та реституцію, відповідно до рекомендацій Верховного Суду України, суд повинен самостійно визначити, яку вимогу по суті (а не за формою) пред`являє позивач, а також застосувати належні норми законодавства.
Крім того, в своїй заяві від 07 листопада 2022 року (а.с. 110-113 том 1) ОСОБА_2 просила суд застосувати до позовних вимог КСП «Маслівське» наслідки спливу позовної давності, відлік якого розпочався із 26 лютого 2013 року, в зв`язку із чим відмовити у задоволенні позову.
Також ОСОБА_2 пред`явила до КСП «Маслівське» зустрічний позов у якому просила визнати таким, що втратив чинність Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою, серії ЯЯ №153878 від 23 грудня 2009 року, кадастровий номер 3222984300:03:201:0001, загальною площею 251,2686 умовних кадастрових гектарів, виданий згідно розпорядження Миронівської РДА №569 від 30 листопада 2009 року, у частині земельних ділянок розташованих за адресою: Київська область, Миронівський район, Маслівська сільська рада, цільове призначення яких: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яким присвоєно кадастрові номераи:
3222984300:01:003:0024;
3222984300:01:004:0019;
3222984300:01:003:0032;
3222984300:01:003:0019;
3222984300:01:003:0016;
3222984300:01:003:0029;
3222984300:01:004:0016;
3222984300:01:001:0024.
Свої вимоги позивач ОСОБА_2 мотивувала тим, що правом для звернення до суду позивачу КСП «Маслівське» надають документи, на підставі яких відбулись перехід права власності:
?з громадянина ОСОБА_4 на ім`я позивача за зустрічним позовом, договір міни від 07 грудня 2016 року нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Миронівського районного округу Київської області Шепітко В.В., на земельну ділянку з кадастровим номером 3222984300:01:003:0024, площею 1,3269 умовно кадастрових гектарів, який зареєстровано в реєстрі за № 4517, про що видано витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 06 лютого 2017 року;
?з громадянки ОСОБА_5 на ім`я позивача за зустрічним позовом, договір міни від 07 грудня 2016 року нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Миронівського районного округу Київської області Шепітко В.В., на земельну ділянку з кадастровим номером 3222984300:01:004:0019, площею 1,3269 умовно кадастрових гектарів, який зареєстровано в реєстрі за № 4515, про що видано витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 06 лютого 2017 року;
?з громадянина ОСОБА_6 на ім`я позивача за зустрічним позовом, договір міни від 06 грудня 2016 року нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Миронівського районного округу Київської області Шепітко В.В., на земельну ділянку з кадастровим номером 3222984300:01:003:0032, площею 1,3439 умовно кадастрових гектарів, який зареєстровано в реєстрі за № 4490, про що видано витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 06 лютого 2017 року;
?з громадянки ОСОБА_7 на ім`я позивача за зустрічним позовом, договір міни від 12 жовтня 2016 року нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Миронівського районного округу Київської області Шепітко В.В., на земельну ділянку з кадастровим номером 3222984300:01:003:0019, площею 1,3437 умовно кадастрових гектарів, який зареєстровано в реєстрі за № 3692, про що видано витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 06 лютого 2017 року;
?з громадянки ОСОБА_8 на ім`я позивача за зустрічним позовом, договір міни від 07 грудня 2016 року нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Миронівського районного округу Київської області Шепітко В.В., на земельну ділянку з кадастровим номером 3222984300:01:003:0016, площею 1,3439 умовно кадастрових гектарів, який зареєстровано в реєстрі за № 4516, про що видано витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 06 лютого 2017 року;
?з громадянина ОСОБА_9 на ім`я позивача за зустрічним позовом, договір міни від 20 травня 2017 року нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Миронівського районного округу Київської області Шепітко В.В., на земельну ділянку з кадастровим номером 3222984300:01:003:0029, площею 1,3438 умовно кадастрових гектарів, який зареєстровано в реєстрі за № 1343, про що видано витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 10 липня 2017 року;
?з громадянки ОСОБА_10 на ім`я позивача за зустрічним позовом, договір міни від 29 березня 2017 року нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Миронівського районного округу Київської області Шепітко В.В., на земельну ділянку з кадастровим номером 3222984300:01:004:0016, площею 1,3269 умовно кадастрових гектарів, який зареєстровано в реєстрі за № 837, про що видано витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 29 березня 2017 року;
?з громадянки ОСОБА_11 на ім`я позивача за зустрічним позовом, договір міни від 27 червня 2017 року нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Миронівського районного округу Київської області Шепітко В.В., на земельну ділянку з кадастровим номером 3222984300:01:001:0024, площею 1,38 умовно кадастрових гектарів, який зареєстровано в реєстрі за № 1747, про що видано витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 17 липня 2017 року.
Вказані земельні ділянки, раніше входили до складу земель КСП, посвідчених Державним актом, який охоплював земельну ділянку, загальною площею 251,2686 умовно кадастрових гектарів, з цільовим призначенням «для ведення товарного сільськогосподарського виробництва».
Землі, про які зазначено в Державному акті, в подальшому передавалися у приватну власність у процесі розпаювання колишніми членами КСП, за розпорядженням Миронівської РДА від №76 від 26 лютого 2013 року надано дозвіл КСП на розробку проекту землеустрою щодо приватизації даного підприємства членами підприємства, громадянами працівниками соціальної сфери та пенсіонерами з їх числа на території Маслівської сільської ради Миронівського району Київської області, розпорядженням МиронівськоїРДА №331від 19вересня 2013року,яким погодженоКСП проектземлеустрою щодоорганізації територіїземельних ділянок,земельних частокпаїв)позивача дляведення товарногосільськогосподарського виробництвана територіїМаслівської сільськоїради Миронівськогорайону Київськоїобласті,загальною площею1887,6685га,з яких284,6642га громадянам працівникамсоціальної сферита пенсіонерамз їхчисла, розпорядження Миронівської РДА № 491 від 29 жовтня 2013 року «Про передачу земельних ділянок у власність членам KCП (працівникам ДП «СП «Маслівське», а також пенсіонерам з їх числа».
Із поданоїКСП земельно-технічноїекспертизи,вбачається,що земельнаділянка,з кадастровимномером серії3222984300:03:201:0001,загальною площею251,2686умовно кадастровихгектарів,розпайована,та поділенана новоутвореніземельні ділянки, яким присвоєно кадастрові номери, та проведено реєстрацію у Державному земельному кадастрі, отже очевидно, що земельна ділянка зазначена в Державному акті неодноразово змінювала межі.
Як вбачаєтьсяіз Державногоакта,починаючи ізмоменту видачітакого 23грудня 2009року тана часрозгляду справив суді,в ньомуне відображенізміни площіта межіземельної ділянки, зокрема після виділення з нього часток (земельних паїв) колишнім членам. КСП, в тому числі, земельних ділянок позивача за зустрічним позовом.
Однак, з моменту одержання позивачем за зустрічним позовом вище зазначених восьми земельних ділянок, вказані зміни внесено не було і такі, після 02 лютого 2003 року, внести неможливо, у зв`язку із змінами в чинному земельному законодавстві, що в свою чергу і стало підставою звернення позивача за зустрічним позовом до суду із відповідним позовом, оскільки іншого позасудового порядку, вирішення даного питання, пов`язаного із внесенням змін до Державного акту, не існує.
Тому можна дійти висновку, що Державний акт не відображає актуальної інформації щодо фактичного складу земель, в свою чергу, ставить під сумнів можливість визначати належність земельних ділянок до складу земель, які зазначені в Державному акті, лише на підставі графічного зображення плану зовнішніх меж земель.
Не може мати місце правова ситуація, за якої право приватної власності на виділену в натурі земельну ділянку переходить до фізичної особи і на цю ж земельну ділянку існує Державний акт, площею 251,2686 умовно кадастрових гектарів, виданий юридичній особі, тобто КСП.
Відповідно до ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або., договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. Положеннями ст. 10 ЦПК України передбачено наступне, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Якщо спірні відносини не врегульовані законом і відсутній звичай ділового обороту, який може бути до них застосований, суд застосовує закон, що регулює подібні відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - виходить із загальних засад і змісту законодавства (аналогія права).
Забороняється відмова у правосудді з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.
Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Підставою для звернення особи до суду з позовом є її суб`єктивне уявлення, особисте переконання в порушенні прав чи свобод, однак, обов`язковою умовою здійснення такого захисту судом є об`єктивна наявність відповідного порушеного права чи законного інтересу на момент звернення до суду. При цьому слід зазначити, що неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану суб`єктивних прав та обов`язків, тобто припинення можливості чи неможливості реалізації її законного права та/або виникнення додаткового обов`язку.
Відповідно до частини першої ст. 25 Земельного кодексу України при приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій земельні ділянки передаються працівникам цих підприємств, установ та організацій, працівникам державних та комунальних закладів освіти, культури, охорони здоров`я, розташованих на території відповідної ради, а також пенсіонерам з їх числа з визначенням кожному з них земельної частки (паю).
Частинами третьою-п`ятоюст.118 цього Кодексу передбачено, що громадяни - працівники державних та комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, а також пенсіонери з їх числа, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельних ділянок, які перебувають у постійному користуванні цих підприємств, установ та організацій, звертаються з клопотанням про приватизацію цих земель до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу.
Відповідний орган місцевого самоврядування або орган виконавчої влади в місячний термін розглядає клопотання і надає дозвіл підприємствам, установам та організаціям на розробку проекту приватизації земель.
Передача земельних ділянок у власність громадянам - працівникам державних та комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, а також пенсіонерам з їх числа провадиться після затвердження проекту приватизації земель у порядку, встановленому цим Кодексом.
Право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.
Пунктом 17Перехідних положеньдіючого Земельногокодексу Українивизначено,що сертифікатина правона земельнучастку (пай),отримані громадянами,вважаються правовстановлюючимидокументами приреалізації нимиправа вимогина відведенняземельної частки(паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства. Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділенняі власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю. Згідно cт. 2 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" основним документом, що посвідчує право на хмелину частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією.
Тобто, з моменту отримання власником земельної частки (паю) сертифікату на право на земельну частку (пай), Державний акт втрачає свою актуальність та чинність, оскільки в частині цих земель вже набувається право приватної власності.
В судовому засіданні представник ОСОБА_2 проти задоволення позову КСП «Маслівське» заперечувала, наполягала на задоволенні зустрічного позову.
Третя особа Миронівська міська рада Обухівського району Київської області в судові засідання свого представника не делегувала, просила проводити розгляд справи без її представника, надала письмові пояснення (а.с. 94-97 том 2) у яких проти задоволення позову заперечує, свої заперечення мотивує наступним:
Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ №153878 від 23 грудня 2009 року виданий на земельну ділянку площею 251,2686 га, проте на сьогодні він не відображає актуальної інформації щодо фактичного складу земель наявних на праві постійного користування КСП «Маслівське» за цим актом, оскільки після проведення розпаювання були сформовані інші окремі земельні ділянки, які передано у приватну власність громадян. Тобто, земельна ділянка, яка надавалась на праві постійного користування позивачу, припинила своє існування в натурі у попередніх межах. Вона була розпайована та поділена на новоутворені земельні ділянки, яким присвоєно кадастрові номери та проведено реєстрацію у Державному земельному кадастрі.
Згідно ст. 92 Земельного кодексу України, право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.
Право постійного користування є безстроковим, на відміну від права оренди, і може бути припиненим лише з підстав, передбачених ст.141 Земельного кодексу України, перелік яких є вичерпним.
Згідно з частинами 3 та 4 ст. 142 Земельного кодексу України припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки.
Аналізом судової практики встановлено, що право постійного користування земельною ділянкою з прийняттям рішення про розпаювання земель є добровільною відмовою від права постійного користування (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08.07.2020 року у справі № 635/970/17; рішення Врадіївського районного суду від 19.05.2021 року у справі №474/1135/17).
На підставі розпоряджень Миронівської районної державної адміністрації Київської області № 76 від 26 лютого 2013 року №331 від 11 вересня 2013 року та №419 від 29 жовтня 2013 року про передачу земельних ділянок у власність членам КСП «Маслівськє» відбулось розпаювання всіх земельних ділянок, які належали КСП «Маслівське», в тому числі була розпайована земельна ділянка з кадастровим номером 3222984300:03:201:0001.
Вищевказані розпорядження Миронівської районної державної адміністрації Київської області були прийняті на основі не лише чинних законодавчих актах України щодо розпаювання земельних часток (паїв), а також на основі листа голови правління КСП «Маслівське» Бондаренка М.С. від 05 серпня 2013 року № 43, протоколів загальних зборів членів КСП «Маслівське» від 02 серпня 2013 року №4, від 27 серпня 2013 року №5, від 06 вересня 2013 року №6, тобто є всі підстави вважати, що позивач, як землекористувач надав добровільну відмову від землекористування, за приписами ч. 3 ст. 142 Земельного кодексу України.
Отже, КСП «Маслівське» прийнявши рішення про розпаювання земель та в подальшому його провівши, шляхом добровільної відмови втратив своє право постійного користування на земельну ділянку площею 251,2686 га, що належала йому на підставі Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ № 153878 від 23 грудня 2009 року виданого Мирнівською районною державною адміністрацією Київської області, в тому числі і інших земельних ділянок належних на праві постійного користування посвідчених державними актами на право постійного користування.
Відповідно позивач добровільно відмовившись від права постійного користування, як особа пов`язана своїм рішенням не вправі його змінити згодом. Звернення до суду з позовом суперечить його попереднім заявам та поведінці сторони. Позивач надав всі підстави вважати, що спірні земельні ділянки вільні. Спроба позивача згодом здійснити право, суперечитиме попередній поведінці такої особи і має призводити до припинення зазначеного права.
Вказана правова позиція була висловлена, у постановах Верховного Суду: від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17 (провадження № 61 -223 1 5сво1 8), від 07 жовтня 2020 року в справі № 450/2286/16-ц (провадження № 61 -2032св19). від 16 червня 2021 року у справі № 554/4741/1918 квітня 2022 року у справі № 520/1185/16-ц, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 від 29 вересня 2020 року у справі № 688/2908/16-ц (пункти 37. 38), від 6 липня 2022 року у справі № 914/2618/16 (пункт 52). від 20 липня 2022 року у справі № 923/196/20(пункт 40).
Щодо твердження позивача про те, що земельні ділянки, які раніше надані у постійне користування ДП «СП «Маслівське» не підлягали паюванню за законодавством, що регулює паювання земель колективної власності то Миронівська міська рада Обухівського району Київської області пояснила наступне.
У серпні 1995 року Указом Президента України було прийнято рішення провести розпаювання земель, порядок паювання земель було визначено Указом №720/95 від 08.08.1995 року.
Усі землі колишніх колгоспів, радгоспів, акціонерних товариств, фермерських господарств та інших державних підприємств мають «цільове призначення» - передаються у приватну власність членам цих колгоспів, радгоспів, акціонерних товариств, фермерських господарцв, що і було зроблено з землями, які належали на праві постійного користування ДП «СП «Маслівське» (КСП «Маслівське»), шляхом розпаювання між членами цього КСП.
Частинами 4, 5 ст. 13 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» передбачено, що у разі якщо до 1 січня 2025 року власник невитребуваної земельної частки (паю) або його спадкоємець не оформив право власності на земельну ділянку, він вважається таким, що відмовився від одержання земельної ділянки.
Така невитребувана земельна частка (пай) після формування її у земельну ділянку за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради (у разі необхідності формування) за заявою відповідної ради на підставі рішення суду передається у комунальну власність територіальної громади, на території якої вона розташована, у порядку визнання майна безхазяйним.
Тобто, підсумовуючи вищевказане невитребувяна земельна частка (пай) після формування її у земельну ділянку за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради, за заявою відповідної ради на підставі рішення суду передається у комунальну власність територіальної громади, а не залишається у власності правонаступника у разі його наявності.
Розпорядження Миронівської районної державної адміністрації Київської області № 76 від 26 лютого 2013 року, №331 від 11 вересня 2013 року та №419 від 29 жовтня 2013 року, що визначали передачу земельних ділянок у власність членам КСП «Маслівське» є ненормативними актами одноразового застосування органу державної влади, які вичерпали свою дію внаслідок їх виконання та не підлягають скасуванню. Це є відповідальністю держави перед людиною за свою діяльність, принципом «належного врядування», тобто людина має покладатися на легітимність добросовісних дій державного органу.
Принцип неможливості скасування ненормативних правових актів після їх виконання, який сформульований у рішенні Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року № 1-зп та від 16 квітня 2009 року №. 7-рп/2009, не вичерпується застосуванням лише до суб`єктів певного виду, і спрямований на забезпечення гарантій стабільності суспільних відносин загалом. Цей принцип повинен за аналогією застосовуватися до всіх суб`єктів владних повноважень. Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі №2340/2921/18.
У разі визнання неправомірності здійснення розпаювання земель КСП «Маслівське», що виразилося в можливій технічній помилці прийняття рішення Миронівською районною державною адміністрацією щодо розпаювання, потрібно буде вирішувати питання про захист прав більше 350 осіб, які згідно з законом мають право на земельні частки (паї) земель КСП «Маслівське», а також працівників соціальної сфери с. Маслівка, які мають право на отримання земельних часток (паїв), та залучення їх у справу.
29 лютого 2012 року наказом регіонального відділення фонду державного майна України по Київській області №14-25-2/1 відновлено процес приватизації майна ДП «СП «Маслівське».
Згідно протоколу загальних зборів трудового колективу і ініціативної групи пенсіонерів ДП «СП «Маслівське» від 06 липня 2012 року, загальними зборами прийняте рішення визначити організаційно правову форму новоствореного підприємства при приватизації ДП «СП «Маслівське» у виді Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Маслівський»; звернутися до Миронівської районної державної адміністрації з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту роздержавлення та приватизації земель ДП «СП «Маслівське» в порядку ст. 25 Земельного кодексу України, з подальшим виготовленням державних актів на земельні ділянки, які будуть власністю членів трудового колективу і прирівняних до них осіб.
Процес приватизації ДП «СП «Маслівське» розпочався до набрання чинності Закону України № 5245-У1 від 06 вересня 2012 року «Про внесения змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності», тобто на момент початку приватизації повноваження Миронівської районної державної адміністрації щодо розпорядження землями були чинними.
Відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
З моменту внесення даних до Державного земельного кадастру про спірні земельні ділянки, відображенням інформації про них у вигляді відкритих даних в публічній кадастровій карті позивач повинен був дізнатися про порушення своїх прав.
Починаючи з часу прийняття розпоряджень Миронівської районної державної адміністрації Київської області № 76 від 26 лютого 2013 року, №331 від 11 вересня 2013 року та №419 від 29 жовтня 2013 року, що визначали передачу земельних ділянок у власність членам КСП «Маслівське» позивач мав можливість та був зобов`язаний стежити за тим, за рахунок яких земель проходить формування земельних ділянок, які розпайовуються та передаються у власність громадянам, враховуючи той факт, що позивач є правонаступником ДП «СП «Маслівське».
Для правильного визначення початку перебігу позовної давності при вирішенні віпдикаційних позовів у випадку, якщо відповідач ОСОБА_2 - нинішній володілець спірного майна, не є тією особою, яка заволоділа ним зразу після вибуття з володіння в даному випадку в Держави, необхідно встановити про першу особу, до якої майно перейшло у володіння.
Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, це офіційне визнаний і під`твердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав па нерухоме манно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"), отже, з дати реєстрації спірного майна (земельних ділянок) в реєстрі Держава достеменно дізналася про обставини порушення прав.
Таким чином, визначаючи початок перебігу позовної давності у цьому спорі, слід враховувати, коли про порушене право дізналася або могла дізнатися саме держава в особі уповноваженого органу, а не конкретний пзивач.
Наказом Міністерствафінансів Українивід 02.09.2014року №879затверджено Положення про інвентаризацію активів та зобов`язань (далі Положення). Це Положення застосовується юридичними особами, створеними відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також представництвами іноземних суб`єктів господарської діяльності (далі - підприємства). Пунктами 4, 5 цього Положення передбачено, що проведення інвентаризації забезпечується власником (власниками) або уповноваженим органом (посадовою особою), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів (далі керівник підприємства), який створює необхідні умови для її проведення, визначає об`єкти, періодичність та строки проведення інвентаризації, крім випадків, коли проведення інвентаризації є обов`язковим; інвентаризація проводиться з метою забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності підприємства. Під час інвентаризації активні і зобов`язань перевіряються і документально підтверджуються їх наявність, стан, відповідність кри теріям визнання і оцінка.
Пункт 7 Положспня визначає. що проведення інвентаризації є обов`язковим перед складанням річної фінансової звітності в обсязі, визначеному пунктом 6 цього розділу, урахуванням особливостей проведення інвентаризації і в строки, визначені пунктом 10 цього розділу.
Пунктом 10 Положения передбачає, що інвентаризація земель є обов`язковою раз на 3 роки.
Підсумовуючи вищевказане, обов`язком позивача є його обізнаність з наявністю, станом майна, в тому числі і щодо земельних ділянок, тобто посилання позивача на те, що про порушення свого права він дізнався лише з висновку експерта про проведення земельно-технічної експертизи Центру будівельних та земельних робіт від 07 грудня 2020 року № 226/12-2020 є хибним та недостовірним.
Відлік позовної давності починається з моменту реєстрації права власності на спірні земельні ділянки, оскільки ці земельні ділянки були сформовані саме як земельні частки (паї) в результаті розпаювання земель ДП «СП «Маслівське». Також враховуючи обізнаність позивача про розпочатий процес приватизації земель ДП «СП «Маслівське», останнім було пропущено встановлену позовну давність тривалістю три роки за захистом своїх прав.
Заслухавши учасників судових засідань, розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
Спірні правовідносини стосуються землі сільськогосподарського призначення, зокрема права власності не неї та витікаючого із нього права користування цієї землею.
Пунктом 3 ч. 1 ст. 395 Цивільного кодексу України передбачено, що речовими правами на чуже майно є право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис).
Під час розгляду справи встановлено, що у відповідності до Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою від 23 грудня 2009 року, серія ЯЯ №153878, Державному підприємству «Сільськогосподарське підприємство «Маслівське» передано у постійне користування земельну ділянку з кадастровим номером: 3222984300:03:201:0001, загальною площею 251,2686 га, що знаходиться на території Маслівської сільської ради Миронівського (Обухівського) району Київської області, з цільовим призначенням для ведення сільськогосподарського виробництва (а.с. 34 том 1).
Загальне регулювання земельних правовідносин, зокрема і щодо права постійного користування землею врегульовано нормами Земельного кодексу України.
Статтею 125Земельного кодексуУкраїни (вредакції,яка діялана часвидачі державногоакту)передбачено,що право постійного користування земельною ділянкою виникає з моменту державної реєстрації цього права.
Згідно із частинами 3 та 4 ст. 126 Земельного кодексу України (в редакції, яка діяла на час видачі державного акту) право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою, форма якого затверджується Кабінетом Міністрів України.
Форму державного акта на право постійного користування земельною ділянкою затверджено постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження форм державного акта на право власності на земельну ділянку та державного акта на право постійного користування земельною ділянкою» від 02 квітня 2002 року № 449 (далі - Постанова КМУ № 449).
Пунктом 2 цієї постанови Кабінету Міністрів України встановлено, що раніше видані (до набрання чинності цією постановою) державні акти на право постійного користування земельною ділянкою, залишаються чинними і підлягають заміні у разі добровільного звернення юридичних осіб.
При цьомуу відповідностідо п. 1 ч. 3 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» речові права на нерухоме майно та їх обтяження, які виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними у разі, якщо реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення.
Отже, у відповідностідо п. 1 ч. 3 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний акт на право постійного користування земельною ділянкою, виданий у період дії Постанови КМУ «Про затвердження форм державного акта на право власності на земельну ділянку та державного акта на право постійного користування земельною ділянкою» від 02 квітня 2002 року № 449, є чинними правовстановлюючими документами, що підтверджує право користування на земельну ділянку.
Під час розгляду справи судом встановлено, що вищезазначений Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 030994900011, як того вимагала Інструкція про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженої наказом Державного Комітету України по земельних ресурсах від 04 травня 1999 року № 43 (далі Інструкція № 43), зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 04 червня 1999 року за № 354/3647 (в редакції, яка діяла на час видачі державного акту).
Таким чином, суд вважає доведеним те, що Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою від 23 грудня 2009 року, серія ЯЯ №153878 у відповідності до пункту 1 ч. 3 ст. 3 Закону України «Про державнуреєстрацію речовихправ нанерухоме майнота їхобтяжень» єчинним (виконуєправовстановлюючу функцію),та засвідчуєправо користуваннязазначеною вньому земельноюділянкою такоююридичною особоюяк Державне підприємство «Сільськогосподарське підприємство «Маслівське» (далі ДПСП «Маслівське»), оскільки він виданий за формою передбаченою Постановою КМУ № 449, та зареєстрований у відповідному реєстрі, як того вимагала Інструкція № 43.
У відповідності до ст. 80 Цивільного кодексу України, юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.
Згідно із ст. 55 Господарського кодексу України, суб`єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов`язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов`язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.
Суб`єктами господарювання є: господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку.
Державне підприємство «Сільськогосподарське підприємство «Маслівське» у відповідності до ст. 106 Цивільного кодексу України може бути перетворено в інше підприємство.
Статтею 5 Закону України «Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі» передбачено, що способом приватизації державних сільськогосподарських підприємств є перетворення таких підприємств у колективні сільськогосподарські підприємства або у акціонерні товариства.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі», на підставі наказу Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Київській області від 29 лютого 2012 року №14-25-2/1 було відновлено процедуру приватизації Державного підприємства «Сільськогосподарське підприємство «Маслівське», код ЄДРПОУ 35388896 (а.с. 49 том 1).
03 липня 2012 року Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області затверджено План приватизації державного майна ДП «Сільськогосподарське підприємство «Маслівське» (а.с. 44 том 1).
Відповідно до п. 2.1 розділу VII Плану, передбачалося здійснити приватизацію ДП «СП «Маслівське» шляхом перетворення його в Колективне сільськогосподарське підприємство «Маслівське».
21 грудня 2012 року наказом Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Київській області №25-7/1 прийнято рішення про завершення приватизації ДП СП «Маслівське» шляхом перетворення його в КСП «Маслівське» (а.с. 43 том 1).
Як вбачається із Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, КСП «Маслівське» має аналогічний із ДПСП «Маслівське» код ЄДРПОУ: 35388896 (а.с. 50 том 1).
Відповідно до ч. 6 Положення про Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 січня 1996 р. N 118, ідентифікаційний код зберігається за суб`єктом, якому він присвоєний, протягом усього періоду його існування і є єдиним. У разі перетворення юридичної особи, крім центральних органів виконавчої влади, за правонаступником зберігається її ідентифікаційний код.
Статтею 108 Цивільного кодексу України передбачено, що перетворенням юридичної особи є зміна її організаційно-правової форми. У разі перетворення, до нової юридичної особи переходять усе майно, усі права та обов`язки попередньої юридичної особи.
Частиною 2 ст. 191 Цивільного кодексу України передбачено, що до складу підприємства як єдиного майнового комплексу входять усі види майна, призначені для його діяльності, включаючи земельні ділянки, будівлі, споруди, устаткування, інвентар, сировину, продукцію, права вимоги, борги, а також право на торговельну марку або інше позначення та інші права, якщо інше не встановлено договором або законом.
Таким чином, суд приходить до висновку, що ДП СП «Маслівське» шляхом приватизації перетворено в КСП «Маслівське» і є його правонаступником, до якого перейшли всі права і обов`язки його попередника.
Такий висновок суду також підтверджується Витягом із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, та статутом КСП «Маслівське», в яких вказано, що воно є правонаступником ДП СП «Маслівське» (а. с. 51, 53-56 том 1).
У постановах Верховного Суду України від 26 вересня 2011 року у справі № 6-14цс11 та постановах Верховного Суду від 22 травня 2019 року в справі №914/1104/18, від 26 вересня 2019 року в справі № 924/1114/18, від 15 січня 2020 року в справі № 925/361/19, від 02 вересня 2020 року у справі № 918/194/19, сформовано правову позицію, що право користування земельною ділянкою, набуте у встановленому порядку, не втрачається внаслідок його не переоформлення підприємством, яке за змістом чинного Земельного кодексу України не може набувати права постійного землекористування, а зберігається за ним до приведення прав і обов`язків щодо такої земельної ділянки у відповідність до вимог чинного законодавства, у тому числі за правонаступником такого землекористувача.
В постанові Верховного Суду України від 21 лютого 2011 року у справі № 21-3а11 сформовано правову позицію, відповідно до якої приписи п. «в» ч. 1 ст. 141 Земельного кодексу України слід розуміти таким чином, що припинення права користування земельною ділянкою з підстави припинення установи допускається лише у випадку, коли припинення останньої виключає правонаступництво.
Аналогічні висновки були зроблені Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у постанові від 02 серпня 2018 року у справі № 911/2726/17 та у постанові від 10 жовтня 2018 року у справі №907/916/17.
Відповідно до ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження (постанова Верховного Суду від 28 березня 2018 року по справі №757/44693/15-ц).
Верховний суд України в своїй постанові від 30 січня 2013 року по справі ЄУН 6-168цс12, дійшов висновку, що «право очікування», є складовою частиною майна як об`єкта цивільних прав. Майнове право - це обмежене речове право, за яким власник цього права наділений певними, але не всіма правами власника майна, та яке засвідчує правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно чи інше речове право на відповідне майно в майбутньому.
В практиці ЄСПЛ матеріальні правомірні очікування визнаються «майном» за умови, що такі очікування (1) стосуються певних благ, котрі мають економічну цінність, (2) є цивільними за галузевою належністю і (3) достатньо визначені для того, аби бути забезпеченими можливістю судового захисту. Відповідно до усталеної практики Європейського суду ««майном» може бути «наявне майно», або активи, включно з вимогами, стосовно яких заявник здатен довести, що він мав принаймні «правомірне очікування» дієвої реалізації його майнового права» (Див.: Malhous v. Czech Republic (dec.) [GC], no. 33071/96, ECHR 2000-XII; Draon v. France [GC], no. 1513/03, ECHR 2006-IX; Pressos Compania Naviera S. A. and Others v. Belgium, no. 17849/91, §§ 29-31, EC HR A332).
У рішенні «Пайн Велі Девелопмент Лтд» та інші проти Ірландії» від 23 жовтня 1991 року Європейський суд з прав людини зазначив, що «Правомірні очікування» виникають у особи, якщо нею було дотримано всіх вимог законодавства для отримання відповідного рішення уповноваженого органу, а тому вона мала усі підстави вважати, що таке рішення є дійсним та розраховувати на певний стан речей. …право власності на майно у вигляді як правомірних очікувань, так і майнового права є об`єктом правового захисту згідно зі ст. 1 Першого протоколу до Конвенції та національного законодавства України».
Відповідно до ч. 4 ст. 10 Цивільного кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Аналіз вищезазначених обставин по справі, та правових норм, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, приводить суд до висновку, що позивач КСП «Маслівське» будучи правонаступником ДП СП «Маслівське», до якого, у відповідності до ст. ст. 108, 191 Цивільного кодексу України перейшли всі майнові права його попередника, зокрема і право постійного користування земельною ділянкою з кадастровим номером: 3222984300:03:201:0001, загальною площею 251,2686 га, посвідчене вищезазначеним державним актом, має право на правомірне очікування використання цієї землі під час здійснення підприємницької діяльності, та у відповідності до ст. 396 Цивільного кодексу України наділене правом захисту цього права в судовому порядку у випадку його порушення, навіть якщо таке порушення було здійснено власником майна (у даному випадку державою), зокрема шляхом витребування майна із чужого незаконного володіння (ст. 387 глави 29 Цивільного кодексу України).
У відповідності до частин 2 та 5 ст. 116 Земельного кодексу України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Земельні ділянки, які перебувають у користуванні юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.
Статтею 141 Земельного кодексу України передбачено підстави припинення права користування земельною ділянкою, зокрема:
а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою;
б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом;
в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій;
г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам;
ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням;
д) систематична несплата земельного податку або орендної плати;
е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці;
є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогамохорони культурної спадщини;
ж) передача приватному партнеру, концесіонеру нерухомого майна, розміщеного на земельній ділянці, що перебуває в користуванні державного або комунального підприємства та є об`єктом державно-приватного партнерства або об`єктом концесії.
Статтею 141 Земельного кодексу України передбачено підстави для примусового припинення права на земельну ділянку.
В свою чергу ч. 1 ст. 149 Земельного кодексу України передбачено, що земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, що здійснюють розпорядження земельними ділянками відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу з урахуванням вимог статті 150 цього Кодексу.
Із аналізу змісту ст. 116, 141, 143, 149 Земельного кодексу України можна дійти висновку, що виділення та передача спірних земельних ділянок, які згідно вищезазначеного Державного акту на постійне користування перебувають у користуванні позивача, можлива виключно у разі прийняття відповідним компетентним органом державної влади чи органом місцевого самоврядування таких рішень і лише після припинення права позивача на користування цими земельними ділянками.
При цьому, матеріали справи не містять доказів того, що Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою (а.с. 34 том 1) з кадастровим номером: 3222984300:03:201:0001, загальною площею 251,2686 га, який у відповідності до пункту 1 ч. 3 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» є дійсним, був визнаний в судовому порядку недійсним чи в інший спосіб втратив свою чинність.
Крім того матеріали справи не містять доказів того що ДП СП «Маслівське» чи його правонаступник КСП «Маслівське» в добровільному порядку відмовились від права постійного користування земельною ділянкою з кадастровим номером: 3222984300:03:201:0001, загальною площею 251,2686 га, чи того, що уповноваженим державним органом прийнято рішення про виділення і вилучення будь-яких земель за рахунок цієї земельної ділянки та припинення права позивача на користування ними.
Проте із висновку земельно-технічної експертизи Центру будівельних та земельних від 07 грудня 2020 року №226/12-2020 (а.с. 122-163 том 2) вбачається, що земельна ділянка з кадастровим номером 3222984300:03:201:0001 накладається на земельні ділянки із кадастровими номерами:
3222984300:01:003:0024;
3222984300:01:004:0019;
3222984300:01:003:0032;
3222984300:01:003:0019;
3222984300:01:003:0016;
3222984300:01:003:0029;
3222984300:01:004:0016;
3222984300:01:001:0024.
Висновок експерта у відповідності до ст. 76 ЦПК України є доказом обставин, що мають значення для справи, проте їх з`ясування потребує спеціальних знань у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо.
Відповідачі не надали доказів, які спростовують зазначений висновок експерта.
Тобто земельні ділянки із кадастровими номерами:
3222984300:01:003:0024;
3222984300:01:004:0019;
3222984300:01:003:0032;
3222984300:01:003:0019;
3222984300:01:003:0016;
3222984300:01:003:0029;
3222984300:01:004:0016;
3222984300:01:001:0024
входять в склад земельної ділянки з кадастровим номером 3222984300:03:201:0001, право постійного користування на яку згідно Державного акту від 23 грудня 2009 року, серія ЯЯ №153878 належить позивачу.
Як вбачається із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, земельна ділянка із кадастровим номером 3222984300:01:001:0024, має площу 1.38 га., її цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, власником якої є відповідач ОСОБА_2 . Вона набула право власності на цю земельну ділянку на підставі договору міни від 27 червня 2017 року (а.с. 35 том 1).
Із інформації про державну реєстрацію іншого речового права вбачається, що ОСОБА_2 20 лютого 2018 року за №КВ-5 уклала договір оренди цієї земельної ділянки із ТОВ «Нива Миронівщини» строком до 31 грудня 2032 року (а.с. 35 том 1).
Крім того, із Державного реєстру прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, земельна ділянка із кадастровим номером 3222984300:01:004:0016; має площу 1.3269 га., її цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, власником якої є відповідач ОСОБА_2 . Вона набула право власності на цю земельну ділянку на підставі договору міни від 29 березня 2017 року (а.с. 42 том 1).
Із інформації про державну реєстрацію іншого речового права вбачається, що ОСОБА_2 21 лютого 2018 року за № КВ-12 уклала договір оренди цієї земельної ділянки із ТОВ «Нива Миронівщини» строком до 31 грудня 2032 року (а.с. 42 том 1).
Також, із Державного реєстру прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, земельна ділянка із кадастровим номером 3222984300:01:003:0029; має площу 1.3438 га., її цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, власником якої є відповідач ОСОБА_2 . Вона набула право власності на цю земельну ділянку на підставі договору міни від 20 травня 2017 року (а.с. 41 том 1).
Із інформації про державну реєстрацію іншого речового права вбачається, що ОСОБА_2 20 лютого 2018 року за № КВ-10 уклала договір оренди цієї земельної ділянки із ТОВ «Нива Миронівщини» строком до 31 грудня 2032 року (а.с. 42 том 1).
Як вбачається із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, земельна ділянка із кадастровим номером 3222984300:01:003:0016, має площу 1.3439 га., її цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, власником якої є відповідач ОСОБА_2 . Вона набула право власності на цю земельну ділянку на підставі договору міни від 07 грудня 2016 року (а.с. 40 том 1).
Із інформації про державну реєстрацію іншого речового права вбачається, що ОСОБА_2 21 лютого 2018 року за № КВ-23 уклала договір оренди цієї земельної ділянки із ТОВ «Нива Миронівщини» строком до 31 грудня 2032 року (а.с. 40 том 1).
Крім того, із Державного реєстру прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, земельна ділянка із кадастровим номером 3222984300:01:003:0019, має площу 1.347 га., її цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, власником якої є відповідач ОСОБА_2 . Вона набула право власності на цю земельну ділянку на підставі договору міни від 12 жовтня 2016 року (а.с. 39 том 1).
Із інформації про державну реєстрацію іншого речового права вбачається, що ОСОБА_2 20 лютого 2018 року за № КВ-8 уклала договір оренди цієї земельної ділянки із ТОВ «Нива Миронівщини» строком до 31 грудня 2032 року (а.с. 39 том 1).
Також, із Державного реєстру прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, земельна ділянка із кадастровим номером 3222984300:01:003:0032; має площу 1.3439 га., її цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, власником якої є відповідач ОСОБА_2 . Вона набула право власності на цю земельну ділянку на підставі договору міни від 06 грудня 2016 року (а.с. 38 том 1).
Із інформації про державну реєстрацію іншого речового права вбачається, що ОСОБА_2 20 лютого 2018 року за № КВ-11 уклала договір оренди цієї земельної ділянки із ТОВ «Нива Миронівщини» строком до 31 грудня 2032 року (а.с. 40 том 1).
Як вбачається із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, земельна ділянка із кадастровим номером 3222984300:01:004:0019, має площу 1.3269 га., її цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, власником якої є відповідач ОСОБА_2 . Вона набула право власності на цю земельну ділянку на підставі договору міни від 07 грудня 2016 року (а.с. 37 том 1).
Із інформації про державну реєстрацію іншого речового права вбачається, що ОСОБА_2 21 лютого 2018 року за № КВ-13 уклала договір оренди цієї земельної ділянки із ТОВ «Нива Миронівщини» строком до 31 грудня 2032 року (а.с. 37 том 1).
Крім того, із Державного реєстру прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, земельна ділянка із кадастровим номером 3222984300:01:003:0024, має площу 1.3437 га., її цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, власником якої є відповідач ОСОБА_2 . Вона набула право власності на цю земельну ділянку на підставі договору міни від 07 грудня 2017 року (а.с. 36 том 1).
Із інформації про державну реєстрацію іншого речового права вбачається, що ОСОБА_2 20 лютого 2018 року за № КВ-9 уклала договір оренди цієї земельної ділянки із ТОВ «Нива Миронівщини» строком до 31 грудня 2032 року (а.с. 39 том 1).
Таким чином, під час розгляду справи судом встановлено, що із земельної ділянки 3222984300:03:201:0001, посвідченої Державним актом на право постійного користування земельною ділянкою від 23 грудня 2009 року, серія ЯЯ №153878, фактично було виділено вісім окремих земельних ділянок, їм присвоєно окремі кадастрові номери, при цьому ці земельні ділянки змінили форму власності із державної на приватну, які в подальшому відповідачем ОСОБА_2 були передані в оренду відповідачу ТОВ «Нива Миронівщини».
З`ясування обставин за яких спірні земельні ділянки фактично були виділені із земельної ділянки право на користування якої посвідчено Державним актом від 23 грудня 2009 року, серія ЯЯ №153878, та надання цим обставинам правової оцінки має істотне значення для прийняття судом законного і обґрунтованого рішення по справі, оскільки вони можуть підтвердити чи спростувати доводи позивача про протиправне порушення їх права користування спірними земельними ділянками, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 395 Цивільного кодексу України як наслідок можливості захисту цього права, передбаченої ст. 396 цього Кодексу.
Із копій договорів міни, вбачається що ОСОБА_2 набула права власності на спірні земельні ділянки на підставі договору міни, укладених із:
ОСОБА_4 , за умовами якого останній передав ОСОБА_2 земельну ділянку, кадастровий номер 3222984300:01:003:0024, полощею 1.3437 га. а вона йому земельну ділянку лише плоею 0.01 га. (а.с. 133-135 тиом 1);
ОСОБА_5 , за умовами якого остання передала ОСОБА_2 земельну ділянку, кадастровий номер 3222984300:01:004:0019, полощею 1.3269 га., а вона їй земельну ділянку лише плоею 0.01 га. (а.с. 136-138 том 1);
ОСОБА_6 , за умовами якого останній передав ОСОБА_2 земельну ділянку, кадастровий номер 3222984300:01:003:0032, полощею 1.3439 га., а вона йому земельну ділянку лише плоею 0.01 га. (а.с. 139-141 том 1);
ОСОБА_7 , за умовами якого остання передала ОСОБА_2 земельну ділянку, кадастровий номер 3222984300:01:003:0019, полощею 1.3437 га., а вона їй земельну ділянку лише плоею 0.01 га. (а.с. 142-144 том 1);
ОСОБА_8 , за умовами якого остання передала ОСОБА_2 земельну ділянку, кадастровий номер 3222984300:01:003:0016, полощею 1.3439 га., а вона їй земельну ділянку лише плоею 0.01 га. (а.с. 145-147 том 1);
ОСОБА_9 , за умовами якого останній передав ОСОБА_2 земельну ділянку, кадастровий номер 3222984300:01:003:0029, полощею 1.3438 га., а вона йому земельну ділянку лише плоею 0.01 га. (а.с. 148-150 том 1);
ОСОБА_10 , за умовами якого остання передала ОСОБА_2 земельну ділянку, кадастровий номер 3222984300:01:004:0016, полощею 1.3269 га., а вона їй земельну ділянку лише плоею 0.01 га. (а.с. 151-153 том 1);
ОСОБА_11 , за умовами якого остання передала ОСОБА_2 земельну ділянку, кадастровий номер 3222984300:01:001:0024, полощею 1.38 га., а вона їй земельну ділянку лише плоею 0.01 га. (а.с. 154-157 том 1).
Із пунктів 7 зазначених договорів міни, вбачається що ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , набули право власності на спірні земельні ділянки в 2014 році та ОСОБА_11 в 2016 році, у звязку із чим їм було видано відповідні свідоцтва про право власності на нерухоме майно (а.с. 133-155 том 1).
Відповідачі ОСОБА_2 (а.с. 126, 111-112, 94 том 1, а.с. 5-6 том 2), ТОВ «Нива Миронівщини» (а.с. 87 том 1), третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Миронівська міська рада Обухівського району Київської області (а.с. 54, 55, 56 том 2) та позивач КСП «Маслівське» (а.с. 188 том 1) в своїх заявах по суті справи визнають, що ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 набули права власності на спірні земельні ділянки у звязку із прийняттям Миронівською районною державною адміністрацією Київської області розпоряджень від 26 лютого 2013 року № 76, від 19 вересня 2013 року № 331, від 29 жовтня 2013 року №419.
У відповідності до ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню.
ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , та ОСОБА_11 набули право власності на спірні земельні ділянки на підставі розпорядження Миронівської районної державної адміністрації Київської області «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) членам підприємства КСП «Маслівське» та громадянам працівникам соціальної сфери і пенсіонерам з їх числа для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Маслівської сільської ради Миронівського району Київської області» від 29 жовтня 2013 року №419.
Із пункту першого цього розпорядження вбачається, що Миронівська районна державна адміністрація Київської області прийняла рішення, яким затвердила технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) членам підприємства КСП «Маслівське» згідно (додатку 1) та громадянам працівникам соціальної сфери і пенсіонерам з їх числа (додаток 2) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 1866,1021 га ріллі на території Маслівської сільської ради Миронівського району Київської області, серед яких є ОСОБА_4 (пункт 146 додатку № 2, а.с. 205 том 2), ОСОБА_5 (пункт 119 додатку № 2, а.с. 204 том 2), ОСОБА_6 (пункт 169 додатку № 2, а.с. 206 том 2) ОСОБА_7 (пункт 109 додатку № 2, а.с. 204 том 2), ОСОБА_8 (пункт 76 додатку № 2, а.с. 203 том 2), ОСОБА_9 (пункт 163 додатку № 2, а.с. 205 том 2), ОСОБА_10 (пункт 109 додатку № 2, а.с. 204 том 2).
Із пункту 2 цього розпорядження вбачається, що Миронівська районна державна адміністрація Київської області розпорядилася громадянам зареєструвати право власності на земельні ділянки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та отримати свідоцтво про право власності на нерухоме майно в Реєстраційній службі Миронівського районного управління юстиції.
Таким чином, оцінивши зміст пнкту 7 вищезазначених договорів міни, у поєднанні із розпорядженням Миронівської районної державної адміністрація Київської області, суд приходить до висновку про набуття ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , та ОСОБА_11 права власності на спірні земельні ділянки на підставі розпорядження цього органу державної влади.
Надаючи правову оцінку вказаному розпорядженню Миронівської районної державної адміністрація Київської області суд виходить із того, що у відповідності до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Тобто Миронівська районна державна адміністрація Київської області, як орган державної влади зобов`язана діяти виключно в межах повноважень наданих їй Конституцією та законами України, зокрема і видаючи такі акти як розпорядження.
Крім того, як вбачається із розпорядження Миронівської районної державної адміністрації Київської області «Про погодження проекту землеустрою щодо організації території земельних ділянок, земельних часток (паїв) КСП «Маслівське» на території Маслівської сільської ради Миронівського району Київської області та надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) членам підприємства КСП «Маслівське» та громадянам-працівникам соціальної сфери і пенсіонерам з їх числа» від 11 вересня 2013 року № 331 (а.с. 158-163 том 1), Миронівська районна державна адміністрації Київської області 11 вересня 2013 року дала дозвіл (розпорядилася) на виготовлення технічної документації щодо виділення земельних ділянок в натурі (на місцевості) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Маслівської сільської ради Миронівського району Київської області таким громадянам як ОСОБА_4 (пункт 146 додатку № 2, а.с. 162 том 1), ОСОБА_5 (пункт 119 додатку № 2, а.с. 161 том 1), ОСОБА_6 (пункт 169 додатку № 2, а.с. 163 том 1) ОСОБА_7 (пункт 108 додатку № 2, а.с. 161 том 1), ОСОБА_8 (пункт 76 додатку № 2, а.с. 160 том 1), ОСОБА_9 (пункт 163 додатку № 2, а.с. 162 том 1), ОСОБА_10 (пункт 109 додатку № 2, а.с. 161 том 1).
Повноваження органів державної влади щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування, передбачено ст. 122 Земельного кодексу України.
У відповідності до ч. 4 ст. 122 Земельного кодексу України (в редакції, яка діяла станом на 29 жовтня 2013 року, час прийняття вказаного розпорядження), правом прийняття рішень щодо передачі у власність або у користування для всіх потреб земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності були наділені лише центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи.
Згідно із п. 1 Положення про Державне агентство земельних ресурсів України, затвердженого Указом Президента України від 08 квітня 2011 року №445, станом на 29 жовтня 2013 року центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів було Державне агентство земельних ресурсів України.
Станом на 29 жовтня 2013 року Миронівська районна державна адміністрація Київської області за нормою ч. 3 ст. 122 Земельного кодексу України не була наділена повноваженням розпоряджатися землею сільськогосподарського призначення, яка перебуває в державній власності.
За таких обставин суд приходить до висновку, що розпорядження Миронівської районної державної адміністрації Київської області «Про погодження проекту землеустрою щодо організації території земельних ділянок, земельних часток (паїв) КСП «Маслівське» на території Маслівської сільської ради Миронівського району Київської області та надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) членам підприємства КСП «Маслівське» та громадянам-працівникам соціальної сфери і пенсіонерам з їх числа» від 11 вересня 2013 року № 331 та «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) членам підприємства КСП «Маслівське» та громадянам працівникам соціальної сфери і пенсіонерам з їх числа для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Маслівської сільської ради Миронівського району Київської області» від 29 жовтня 2013 року №419 видано поза межами її повноважень, передбачених ч. 3 ст. 122 Земельного кодексу України, а отже не може бути доказом законності вибуття спірних земельних ділянок із державної власності, і як наслідок із користування позивача.
Матеріали справи не містять доказів того, що Державним агентством земельних ресурсів України та його територіальними органами приймалось рішення про передачу земельних ділянок з кадастровими номерами:
3222984300:01:003:0024;
3222984300:01:004:0019;
3222984300:01:003:0032;
3222984300:01:003:0019;
3222984300:01:003:0016;
3222984300:01:003:0029;
3222984300:01:004:0016;
3222984300:01:001:0024
з державної власності у приватну власність.
Відсутність спрямованого на відчуження земельної ділянки рішення повноважного органу державної влади, зокрема Державного агентства земельних ресурсів України або його територіальних органів означає, що держава Україна як власник, свою волю на відчуження спірних земельних ділянок не виявляла.
За таких обставин суд вважає доведеним, що вищезазначені земельні ділянки сільськогосподарського призначення, були державною власністю, право користування якими згідно Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою від 23 грудня 2009 року, серія ЯЯ №153878, який в силу пункту 1 ч. 3 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» залишається чинним, належить позивачу КСП «Маслівське».
27 травня 2021 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин», яким внесено зміни до Земельного кодексу України, зокрема до п. 24 Перехідних положень.
У відповідності до п. 24 Перехідних положень Земельного кодексу України, з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад.
Зважаючи на викладене, суд приходить до висновку про обґрунтованість та правомірність позовних вимог щодо витребування саме у комунальну власність Миронівської міської ради Обухівського району Київської області з незаконного володіння ОСОБА_2 вищезазначених спірних земельних ділянок, оскільки вони вибули із державної власності (спочатку у власність
ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 і ОСОБА_11 а потім у власність ОСОБА_2 ) без відповідного рішення органу державної влади (у даному випадку Державного агентства земельних ресурсів України, його територіальних органів), якому згідно з ч. 4 ст. 122 Земельного кодексу України було надано право розпоряджатися ними, при цьому у відповідності до п. 24 Перехідних положень Земельного кодексу України із 27 травня 2021 року ці земельніділянки вважаютьсяземлями комунальноївласності територіальнихгромад,право користуванняякими у відповідності до Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою від 23 грудня 2009 року, серія ЯЯ №153878 (який в силу пункту 1 ч. 3 ст. 3 Закону України «Про державнуреєстрацію речовихправ нанерухоме майнота їхобтяжень» залишаєтьсячинним) належить позивачу КСП «Маслівське», яке в свою чергу правомірно очікує на використання цієї землі під час здійснення підприємницької діяльності, та у відповідності до ст. 396 Цивільного кодексу України наділене можливістю захисту цього права в судовому порядку у випадку його порушення, навіть якщо таке порушення було здійснено власником майна (у даному випадку державою), зокрема шляхом витребування майна із чужого незаконного володіння (ст. 387 глави 29 Цивільного кодексу України), тому позов у цій частині підлягає задоволенню.
Позовні вимоги про визнання недійсними договорів оренди землі від 20 лютого 2018 року № КВ-9, від 21 лютого 2018 року № КВ-13, від 20 лютого 2018 року № КВ-11, від 20 лютого 2018 року № КВ-8, від 21 лютого 2018 року № КВ-23, від 21 лютого 2018 року № КВ-10, від 21 лютого 2018 року № КВ-12, від 20 лютого 2018 року № КВ-5, укладені між ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Нива Миронівщини» є похідними, задоволення яких залежить від задоволення позовних вимог про витребування із незаконного володіння ОСОБА_2 земельних ділянок.
Оскільки суд прийшов до висновку про необхідність задоволення позовних вимог про витребування із незаконного володіння ОСОБА_2 вищезазначених спірних земельних ділянок, то у відповідності до пункту «в» ч. 3 ст. 152 Земельного кодексу України суд вважає за необхідне задовольнити похідні позовні вимоги про визнання недійсними договорів оренди землі від 20 лютого 2018 року № КВ-9, від 21 лютого 2018 року № КВ-13, від 20 лютого 2018 року № КВ-11, від 20 лютого 2018 року № КВ-8, від 21 лютого 2018 року № КВ-23, від 21 лютого 2018 року № КВ-10, від 21 лютого 2018 року № КВ-12, від 20 лютого 2018 року № КВ-5, укладені між ОСОБА_2 та ТОВ «Нива Миронівщини», так як вони порушують право позивача на користування цими земельними ділянками, які в супереч вимог ч. 5 ст. 116 Земельного кодексу України передані у оренду ТОВ «НиваМиронівщини» безрішення Державногоагентства земельнихресурсів України,чи йоготериторіальних органівпро припиненняправа постійногокористування КСП«Маслівське» земельноюділянкою кадастровий№ 3222984300:03:201:0001, до складу якої входять спірні земельні ділянки.
При прийнятті рішення суд також враховує, що прийняте Миронівською районною державною адміністрацією Київської області розпорядження «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) членам підприємства КСП «Маслівське» та громадянам працівникам соціальної сфери і пенсіонерам з їх числа для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Маслівської сільської ради Миронівського району Київської області» від 29 жовтня 2013 року №419 (а.с. 4-18 том 3), є ненормативним актам органу державної влади, яке вичерпало свою дію внаслідок його виконання, зокрема реєстрацію за ОСОБА_12 та ОСОБА_13 права власності на спірні земельні ділянки.
Ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання (Рішення Конституційного Суду України від 13.05.1997 № 1-зп та від 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009).
Принцип неможливості скасування ненормативних правових актів після їх виконання, який сформульований у цьому Рішенні, не вичерпується застосуванням лише до суб`єктів певного виду, і спрямований на забезпечення гарантій стабільності суспільних відносин загалом. Цей принцип повинен за аналогією застосовуватися до всіх суб`єктів владних повноважень.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 06.03.2019 (справа №2340/2921/18).
Отже відсутність доказів скасування вищезазначеного розпорядження Миронівської районної державної адміністрації Київської області, не впливає на суть даної справи, оскільки у ОСОБА_2 та Товариства з обмеженою відповідальністю «Нива Миронівщини»</a> виникло право власності та володіння спірними земельними ділянками, і це право ґрунтується на правовстановлюючих документах (постанова Верховного Суду від 11 листопада 2014 року по справі №21-405а14).
Крім того, при прийнятті рішення по справі суд не бере до уваги доводи КСП «Маслівське» щодо недотримання процедури передачі спірних земельних ділянок у власність ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , передбаченої ст. 25, ч. 5 ст. 118 Земельного кодексу України та нормами Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» оскільки розпорядження Миронівської районної державної адміністрації Київської області «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) членам підприємства КСП «Маслівське» та громадянам працівникам соціальної сфери і пенсіонерам з їх числа для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Маслівської сільської ради Миронівського району Київської області» від 29 жовтня 2013 року №419 видано поза межами її повноважень, передбачених ч. 3 ст. 122 Земельного кодексу України, а отже не може створювати правових наслідків щодо відчуження спірної землі.
Суд також не бере до уваги доводи відповідачів щодо застосування наслідків спливу строку позовної давності, передбаченого ст. 257 Цивільного кодексу України зважаючи на наступне:
Як вбачається із матеріалів справи, позивач довідався (міг реально довідатись) про те, що спірні земельні ділянки з кадастровими номерами
3222984300:01:003:0024;
3222984300:01:004:0019;
3222984300:01:003:0032;
3222984300:01:003:0019;
3222984300:01:003:0016;
3222984300:01:003:0029;
3222984300:01:004:0016;
3222984300:01:001:0024
накладаються на земельну ділянку з кадастровий номер 3222984300:03:201:0001, право постійного користування якою належить КСП «Маслівське» за Державним актом на право постійного користування земельною ділянкою від 23 грудня 2009 року, серія ЯЯ №153878, лише за результатами проведення земельно-технічної експертизи Центру будівельних та земельних від 07 грудня 2020 року №226/12-2020 (а.с. 122-163 том 2).
Із матеріалів справи також вбачається, що в супереч вимог 3.9 «Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності на землю, право колективної власності на землю, право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею", затвердженої Наказом Держкомзему України від 04.05.1999 року за N43 (діяла до 23.08.2013), до Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою від 23 грудня 2009 року, серія ЯЯ №153878 не внесено зміни в розташуванні меж земельної ділянки кадастровий номер 3222984300:03:201:0001 або умов її передачі.
При цьому в матеріалах справи відсутні докази погодження із КСП «Маслівське» меж земельних ділянок під час закріплення межовими знаками (на місцевості), як цього вимагає п. 3.12 Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 18 травня 2010 року № 376 (діяла 14.09.2021), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16 червня 2010 року за № 391/17686.
Поінформованість КСП «Маслівське» про існування загального розпорядження Миронівської районної державної адміністрації Київської області від 29 жовтня 2013 року № 419, без погодження із ними меж цих земельних ділянок, за умови відсутності в цьому розпорядженні конкретних координат земельних ділянок (ідентифікуючих її місцезнаходження на місцевості) не дає можливості дізнатися про їх накладання на земельну ділянку з кадастровий номер 3222984300:03:201:0001, право постійного користування якої належить КСП «Маслівське» у відповідності до Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою від 23 грудня 2009 року, серія ЯЯ №153878.
Оскільки факт накладання спірних земельних ділянок на землею, право постійного користування якою посвідчено Державним актом від 23 грудня 2009 року серії ЯЯ №153878 встановлено лише 07 грудня 2020 року (час складання висновку експерта), то суд приходить до висновку, що перебіг строку позовної давності розпочинається саме із цього моменту, адже саме із цього моменту позивач технічно міг дізнатися про цей факт.
Із 07 грудня 2020 року по день пред`явлення позову (10 жовтня 2022 року) пройшло менше двох років, а отже позов подано в межах загального строку позовної давності.
Суд відхиляє доводи відповідача щодо того, що у постанові Північного апеляційного господарського суду від 12 листопада 2020 року в справі № 911/2619/19 зафіксовано визнання позивачем законності розпаювання земель на підставі розпоряджень Миронівської районної державної адміністрації Київської області від 29 жовтня 2013 року №419, від 11 вересня 2013 року № 331 та від 26 лютого 2013 року № 76 зважаючи на те, що у зазначеному судовому рішенні КСП «Маслівське» визнає лише факт розпаювання земель за цими розпорядженнями а не їх законність.
При цьому як вбачається із Єдиного реєстру судових рішень, постановою Верховного суду від 14 березня 2023 року зазначена постанова Північного апеляційного господарського суду від 12 листопада 2020 року в справі № 911/2619/19 скасована.
Під час прийняття рішення по справі суд також не бере до уваги доводи відповідачів, що витребування спірних земельних ділянок не відновить становища, що існувало до порушення, так як земельна ділянка з кадастровим номером 3222984300:03:201:0001 поділена на інші земельні ділянки, до числа яких входять і спірні земельні ділянки, оскільки поділ та/або об`єднання земельних ділянок, з присвоєнням їм кадастрових номерів, зміна інших характеристик не впливає на можливість захисту права власності чи інших майнових прав у визначений цивільним законодавством спосіб (пункт 56 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц).
Крім того, приймаючи рішення по справі суд не приймає до уваги доводи представника ТОВ «Нива Миронівщини» щодо неможливості визнаня недійсними оспорюваних договір оренди землі у звязку із не витребуванням копій цих договорів, оскільки суд підставою для їх скасування є не їх зміст, а факт порушення первинного права позивача на користування землею, яке підлягає захисту в судовому порядку. При цьому в матеріалах справи наявні витяги із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права (а.с.135, 138, 141, 144, 147, 150, 153, 156-157 том 1), які засвідчують державну реєстрацію цих договорів та дають змогу ідентифікувати ці договори для прийняття рішення по справі.
Зважаючи на викладене, суд вважає за необхідне залишити без задоволення зустрічний позов ОСОБА_2 до КСП «Маслівське» з вимогами про визнання Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою від 23 грудня 2009 року, серія ЯЯ №153878, в частині спірних земельних ділянок таким, що втратив чинність, оскільки задоволення цих вимог (вони є похідними) можливе лише у випадку відмови в задоволенні позовних вимог КСП «Маслівське» до ОСОБА_2 про витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння за первісним позовом.
В зв`язку із тим, що суд дійшов висновку щодо необхідність прийняття рішення про задоволення позову КСП «Маслівське» до ОСОБА_2 про витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння за первісним позовом, то таке рішення суду виключає можливість задоволення зустрічного позову.
Приймаючи рішенняпо справісуд звертаєувагу,що відповіднодо ст.661Цивільного кодексуУкраїни,у разі вилучення за рішенням суду товару у покупця на користь третьої особи на підставах, що виникли до продажу товару, продавець має відшкодувати покупцеві завдані йому збитки, якщо покупець не знав або не міг знати про наявність цих підстав.
Тобто, відповідач ОСОБА_2 у звязку із прийняттям цього рішення може звернутися із позовом про захист своїх інтересів до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 про відшкодування їй завданих збитків, зокрема і шляхом витребування в них земельних ділянок по 0.01 га., які останні отримали від неї за договорами міни від 07 грудня 2016 року №4517, 34515, 4516, від 06 грудня 2016 року №4490, від 12 жовтня 2016 року №3692, від 12 травня 2017 року №1343, від 12 березня 2017 року №837, від 07 червня 2017 року №1747 (а.с. 133-157 том 1).
У відповідності до п. 6 ч. 1 ст. 264 Цивільного кодексу України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.
Судові витрати складаються в тому числі із судового збору (ст. 133 ЦПК України).
Частиною 1 ст. 141 ЦПК України передбачено, що Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Як вбачається із матеріалів справи, позивач сплатив судовий збір в розмірі 9973 гривні 62 копійки, які зважаючи на задоволення позову КСП «Маслівське» слід покласти на відповідачів ОСОБА_2 та ТОВ «Нива Миронівщини», стянувши із них ці витрати солідарно.
Враховуючи викладене, а також норми пунктів 16, 17 Перехідних положень Земельного кодексу України, керуючись ст. ст. 1, 2, 4, 10, 11, 12, 15, 19, 34, 76-83, 89, 133, 134, 137, 141, 142, 209, 213, 258, 259, 263-265, 267, 268, 272, 273, 351, 352, 354, 355, 430 ЦПК України, суд,-
В И Р І Ш И В:
1.Позов Колективного сільськогосподарського підприємства «Маслівське» задовольнити.
2.Витребувати у комунальну власність Миронівської міської територіальної громади в особі Миронівської міської ради Обухівського району Київської області (ЄДРПОУ:04054984, Київська область, Обухівський район, м. Миронівка, вул. Соборності, 48) з незаконного володіння ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), земельну ділянку з кадастровим номером 3222984300:01:003:0024, загальною площею 1.2618 га, цільове призначення якої: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться на території Миронівської територіальної громади (за межами с. Маслівка) Обухівського району Київської області.
3.Визнати недійсним договір оренди землі від 20 лютого 2018 року № КВ-9, укладений між ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Нива Миронівщини» (ЄДРПОУ: 41867146, Київська область, Обухівський район, м. Миронівка, вул. Соборності, 58), предметом якої є оренда земельної ділянки з кадастровим номером 3222984300:01:003:0024, загальною площею 1.2618 га, цільове призначення якої: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться на території Миронівської територіальної громади (за межами с. Маслівка) Обухівського району Київської області.
4.Витребувати у комунальну власність Миронівської міської територіальної громади в особі Миронівської міської ради Обухівського району Київської області (ЄДРПОУ:04054984, Київська область, Обухівський район, м. Миронівка, вул. Соборності, 48) з незаконного володіння ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), земельну ділянку з кадастровим номером 3222984300:01:004:0019, загальною площею 1.3269 га, цільове призначення якої: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться на території Миронівської територіальної громади (за межами с. Маслівка) Обухівського району Київської області.
5.Визнати недійсним договір оренди землі від 21 лютого 2018 року № КВ-13, укладений між ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Нива Миронівщини» (ЄДРПОУ: 41867146, Київська область, Обухівський район, м. Миронівка, вул. Соборності, 58), предметом якої є оренда земельної ділянки з кадастровим номером 3222984300:01:004:0019, загальною площею 1.3269 га, цільове призначення якої: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться на території Миронівської територіальної громади (за межами с. Маслівка) Обухівського району Київської області.
6.Витребувати у комунальну власність Миронівської міської територіальної громади в особі Миронівської міської ради Обухівського району Київської області (ЄДРПОУ:04054984, Київська область, Обухівський район, м. Миронівка, вул. Соборності, 48) з незаконного володіння ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), земельну ділянку з кадастровим номером 3222984300:01:003:0032, загальною площею 1.3439 га, цільове призначення якої: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться на території Миронівської територіальної громади (за межами с. Маслівка) Обухівського району Київської області.
7.Визнати недійсним договір оренди землі від 20 лютого 2018 року № КВ-11, укладений між ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Нива Миронівщини» (ЄДРПОУ: 41867146, Київська область, Обухівський район, м. Миронівка, вул. Соборності, 58), предметом якої є оренда земельної ділянки з кадастровим номером 3222984300:01:003:0032, загальною площею 1.3439 га, цільове призначення якої: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться на території Миронівської територіальної громади (за межами с. Маслівка) Обухівського району Київської області.
8.Витребувати у комунальну власність Миронівської міської територіальної громади в особі Миронівської міської ради Обухівського району Київської області (ЄДРПОУ:04054984, Київська область, Обухівський район, м. Миронівка, вул. Соборності, 48) з незаконного володіння ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), земельну ділянку з кадастровим номером 3222984300:01:003:0019, загальною площею 1.3437 га, цільове призначення якої: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться на території Миронівської територіальної громади (за межами с. Маслівка) Обухівського району Київської області.
9.Визнати недійсним договір оренди землі від 20 лютого 2018 року № КВ-8, укладений між ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Нива Миронівщини» (ЄДРПОУ: 41867146, Київська область, Обухівський район, м. Миронівка, вул. Соборності, 58), предметом якої є оренда земельної ділянки з кадастровим номером 3222984300:01:003:0019, загальною площею 1.3437 га, цільове призначення якої: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться на території Миронівської територіальної громади (за межами с. Маслівка) Обухівського району Київської області.
10.Витребувати у комунальну власність Миронівської міської територіальної громади в особі Миронівської міської ради Обухівського району Київської області (ЄДРПОУ:04054984, Київська область, Обухівський район, м. Миронівка, вул. Соборності, 48) з незаконного володіння ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), земельну ділянку з кадастровим номером 3222984300:01:003:0016, загальною площею 1.3439 га, цільове призначення якої: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться на території Миронівської територіальної громади (за межами с. Маслівка) Обухівського району Київської області.
11.Визнати недійсним договір оренди землі від 21 лютого 2018 року № КВ-23, укладений між ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Нива Миронівщини» (ЄДРПОУ: 41867146, Київська область, Обухівський район, м. Миронівка, вул. Соборності, 58), предметом якої є оренда земельної ділянки з кадастровим номером 3222984300:01:003:0016, загальною площею 1.3439 га, цільове призначення якої: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться на території Миронівської територіальної громади (за межами с. Маслівка) Обухівського району Київської області.
12.Витребувати у комунальну власність Миронівської міської територіальної громади в особі Миронівської міської ради Обухівського району Київської області (ЄДРПОУ:04054984, Київська область, Обухівський район, м. Миронівка, вул. Соборності, 48) з незаконного володіння ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), земельну ділянку з кадастровим номером 3222984300:01:003:0029, загальною площею 1.3438 га, цільове призначення якої: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться на території Миронівської територіальної громади (за межами с. Маслівка) Обухівського району Київської області.
13.Визнати недійсним договір оренди землі від 21 лютого 2018 року № КВ-10, укладений між ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Нива Миронівщини» (ЄДРПОУ: 41867146, Київська область, Обухівський район, м. Миронівка, вул. Соборності, 58), предметом якої є оренда земельної ділянки з кадастровим номером 3222984300:01:003:0029, загальною площею 1.3438 га, цільове призначення якої: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться на території Миронівської територіальної громади (за межами с. Маслівка) Обухівського району Київської області.
14.Витребувати у комунальну власність Миронівської міської територіальної громади в особі Миронівської міської ради Обухівського району Київської області (ЄДРПОУ:04054984, Київська область, Обухівський район, м. Миронівка, вул. Соборності, 48) з незаконного володіння ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), земельну ділянку з кадастровим номером 3222984300:01:004:0016, загальною площею 1.3269 га, цільове призначення якої: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться на території Миронівської територіальної громади (за межами с. Маслівка) Обухівського району Київської області.
15.Визнати недійсним договір оренди землі від 21 лютого 2018 року № КВ-12, укладений між ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Нива Миронівщини» (ЄДРПОУ: 41867146, Київська область, Обухівський район, м. Миронівка, вул. Соборності, 58), предметом якої є оренда земельної ділянки з кадастровим номером 3222984300:01:004:0016, загальною площею 1.3438 га, цільове призначення якої: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться на території Миронівської територіальної громади (за межами с. Маслівка) Обухівського району Київської області.
16.Витребувати у комунальну власність Миронівської міської територіальної громади в особі Миронівської міської ради Обухівського району Київської області (ЄДРПОУ:04054984, Київська область, Обухівський район, м. Миронівка, вул. Соборності, 48) з незаконного володіння ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), земельну ділянку з кадастровим номером 3222984300:01:001:0024, загальною площею 1.38 га, цільове призначення якої: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться на території Миронівської територіальної громади (за межами с. Маслівка) Обухівського району Київської області.
17.Визнати недійсним договір оренди землі від 20 лютого 2018 року № КВ-5, укладений між ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Нива Миронівщини» (ЄДРПОУ: 41867146, Київська область, Обухівський район, м. Миронівка, вул. Соборності, 58), предметом якої є оренда земельної ділянки з кадастровим номером 3222984300:01:001:0024, загальною площею 1.38 га, цільове призначення якої: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться на території Миронівської територіальної громади (за межами с. Маслівка) Обухівського району Київської області.
18.Зустрічний позов ОСОБА_2 до Колективного сільськогосподарського підприємства «Маслівське», третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Нива Миронівщини»</a>, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Головне управління Держгеокадастру у Київській області, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Позивача: Миронівська міська рада про визнання Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою, в частині земельних ділянок, посвідчених свідоцтвом про право власності на нерухоме майно, та правом власності якого зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно залишити без задоволення.
19.Стягнути солідарно із ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Нива Миронівщини» (ЄДРПОУ: 41867146) на користь Колективного сільськогосподарського підприємства «Маслівське» (ЄДРПОУ: 35388896) судові витрати на сплату судового збору в розмірі 9973 гривні 62 копійки.
20.На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
21.Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя підпис А.С. Поліщук
ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ
Суддя А.С. Поліщук
Повний текст судового рішення складено 14 грудня 2023 року.
Суд | Миронівський районний суд Київської області |
Дата ухвалення рішення | 31.10.2023 |
Оприлюднено | 18.12.2023 |
Номер документу | 115672710 |
Судочинство | Цивільне |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із земельних відносин, з них: |
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні