Постанова

від 11.10.2023 по справі 910/2253/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" жовтня 2023 р. Справа№ 910/2253/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кропивної Л.В.

суддів: Руденко М.А.

Пономаренка Є.Ю.

за участю секретаря судового засідання Михайленко С.О.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання

розглянувши матеріали апеляційної скарги Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд» на рішення Господарського суду міста Києва від 24.01.2023 (повний текст складено 03.02.2023) у справі № 910/2253/22 (суддя Морозов С.М.)

за позовом Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд»

до Приватного підприємства «Укрспецбуд»

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_1

третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_2

про виселення та стягнення 156 121,90 грн,

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд" (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва із позовною заявою про стягнення з Приватного підприємства "Укрспецбуд" (відповідач) суми заборгованості в розмірі 84 672,00 грн, суми інфляційних втрат в розмірі 33 659,38 грн, суми 3% річних в розмірі 11 448,12 грн, суми штрафу згідно п. 6.3. Договору в розмірі 9 408,00 грн, суми штрафу згідно п. 6.7. Договору в розмірі 16 934,40 грн та виселення останнього з квартири шляхом її передачі Комунальному підприємству з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд" за актом прийому-передачі.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.01.2023 позов задоволено частково; стягнуто з Приватного підприємства "Укрспецбуд" на користь Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд" суму заборгованості в розмірі 84 672,00 грн, суму штрафу згідно п. 6.3. Договору в розмірі 9 408,00 грн, суму штрафу згідно п. 6.7. Договору в розмірі 16 934,40 грн, суму 3% річних в розмірі 11 448,12 грн , суму інфляційних втрат в розмірі 33 659,38 грн та суму судового збору в розмірі 2 481,00 грн; в іншій частині позову відмовлено.

Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення заборгованості, штрафу, 3 % річних та інфляційних втрат, суд першої інстанції виходив з того, що у встановлений договором строк відповідач свого обов`язку з повернення квартири не виконав, при цьому допустив прострочення виконання грошового зобов`язання, визначеного п. 2.6 Договору в внаслідок чого на підставі п.6.3, 6.7 Договору нараховано штраф та на підставі ч.2 ст. 625 ЦК України нараховано 3% річних та інфляційних вттрат.

Відмовляючи у задоволенні позову в частині виселення Приватного підприємства "Укрспецбуд", суд першої інстанції виходив з того, що постановою Верховного суду від 11.11.2019 року №761/31830/14-ц встановлено, що у квартирі АДРЕСА_1 проживають ОСОБА_1 та ОСОБА_2 після закінчення строку дії укладеного договору оренди житлового приміщення та додаткових угод до нього, а не ПП «Укрспецбуд». При цьому Верховним судом зазначаено, що позивачем належних та допустимих доказів на підтвердження необхідності виселення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зі спірної квартири, до якої вони були вселені на підставі наказу ГУЖЗ виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) не надано та необґрунтовано існування нагальної суспільної необхідності у звільненні спірного житла.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста 24.01.2023 у справі № 910/2253/22 в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про виселення та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю. Також в апеляційній скарзі міститься клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення. Вказане клопотання обґрунтовано тим, що повний текст оскаржуваного рішення було складено 03.02.2023 та на момент підготовки апеляційної скарги копія до апелянта не надходила.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції було неправильно та неповно з`ясовані обставини справи, а також було порушено норми матерільного та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилався на те, що висновок суду про необхідність виселення фактичних користувачів є хибними, оскільки треті особи не є стороною договору оренди, тоді як саме відповідачем підписувався договір оренди та акт приймання передачі житлового приміщення, тож ПП «Укрспецбуд» в розумінні вимог ст. 525, 526 ЦК України взяло на себе зобов`язання щодо виконання умов договору оренди, одним із яких є повернення приміщення після закінчення строку дії договору оренди.

Крім того, судом при ухвалення судового рішення не було враховано, що дії відповідача та третіх осіб демонструють бажання ухилитись від виконання своїх зобов`язань, оскільки сторонами до матеріалів справи не надано жодних доказів, які підтверджують фактичне проживання третіх осіб у будинку за адресою : АДРЕСА_2 , власником якого є територіальна громада міста Києва та який відносить до маневреного фонду та використовується для тимчасового проживання мешканців, переселених з будинків та квартир, які підлягають капітальному ремонту або реконструкції, а також причин пожежі, землетрусу, стану будинку, що загрожує обвалом.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.03.2023 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: Кропивна Л.В. (головуючий), Барсук М.А., Пономаренко Є.Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.05.2023 апеляційну скаргу Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд» рішення Господарського суду міста Києва від 24.01.2023 у справі № 910/2253/22 залишено без руху та встановлено апелянту строк для усунення недоліків апеляційної скарги протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали.

22.05.2023 до Північного апеляційного господарського суду від скаржника надійшло клопотання про усунення недоліків апеляційної скарги, до якого додано докази доплати судового збору. Як вбачається з конверту, в якому до Північного апеляційного господарського суду надійшло вказане клопотання, воно було подано до поштового відділення 18.05.2023.

На підставі службової записки головуючої судді Кропивної Л.В. розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/2126/23 від 16.06.2023 призначено повторний автоматизований розподіл справи, у зв`язку із перебуванням судді Барсук М.А., яка не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відпустці.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.06.2023 для апеляційного розгляду справи № 910/2253/22 визначено колегію суддів у складі: Кропивна Л.В. (головуючий), Руденко М.А., Пономаренко Є.Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.06.2023, зокрема, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд» на рішення Господарського суду міста Києва від 24.01.2023 у справі № 910/2253/22 та призначено апеляційний розгляд справи № 910/2253/22 в судовому засіданні на 26.07.2023 о 13 год. 30 хв.

Судове засідання у справі № 910/2253/22, призначене на 26.07.2023 о 13 год. 30 хв., не відбулося, у зв`язку із оголошенням повітряної тривоги у місті Києва.

Ухвалою Північного апеляційного господасрького суду від 26.07.2023 апеляційний розгляд справи № 910/2253/22 призначено на 11.10.2023 о 12 год. 45 хв.

У відзиві на апеляційну скаргу (вх. № 09.1-13/23274/23 від 11.10.2023) ОСОБА_1 заперечив проти доводів апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення без змін, з тих мотивів, що питання виселення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вирішувалось у справі № 7661/31830/14-ц, за результатом розгляду якої відмовлено у задоволенні позову КП «Спецжитлофонд» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з тих мотивів, що належних та допустимих доказів на підтвердження необхідності виселення відповідачів зі спірної квартири, до якої вони були вселені на підставі наказу ГУЖЗ виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), позивачем, у передбаченому ЦПК України порядку, суду не надано та необґрунтовано існування нагальної суспільної необхідності у звільненні житла без надання іншого житлового приміщення придатного для постійного проживання.

Крім того, виселення фізичної особи з житлового приміщення не є предметною та суб`єктивною юрисдикцією господарських судів, що підтверджується висновками викладеними в постанові Великої Палати від 11.02.2020 у справі № 910/2091/19.

Також, третьою особою зазначалось, що Київська міська рада та КП «Спецжитлофонд» не є власниками будинку по АДРЕСА_3 , що підтверджується відповіддю Комунального підприємства Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації» від 14.04.2023 № 062/14-4875 (И-2023) згідно якої вказано, що в інвентаризаційній справі за адресою: АДРЕСА_3 відсутній акт прийому-передачі до Київської міської ради багатоквартирного житлового будинку, який може підтвердити належність нерухомого майна до комунальної власності.

Віднесення будинку АДРЕСА_3 до державного житлового підтверджується відповіддю Відділу приватизації державного житлового фонду Управління житлово-комунального господарства Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації від 29.07.2019 № 483 та відомостями зазначеним у витягах з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, згідно яких станом на 25.07.2019 у будинку АДРЕСА_3 приватизовано 34 квартири.

Розглянувши доводи апелянта, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права при вирішенні спору, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги, з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як встановлено судом першої інстанції, Рішенням Київської міської ради від 1 березня 2001 року № 217/1194 «Про створення комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд» було створено на базі Дирекції з утримання та експлуатації житлових будинків маневреного фонду комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» КП з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд», підпорядкувавши його Головному управлінню житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації та надано згоду на прийняття до комунальної власності територіальної громади м. Києва гуртожитків державних підприємств, організацій та господарських товариств.

Відповідно до розпорядження Київської міської державної адміністрації від 19 квітня 2001 року № 777 «Про комунальне підприємство з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд», будинок АДРЕСА_3 закріплено за КП «Спецжитлофонд» на праві повного господарського відання. Спірна квартира перебуває у власності територіальної громади м. Києва Київської міської ради.

Наказом Головного управління житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 09 червня 2008 року № 103-у «Про надання ПП «Укрспецбуд» квартира АДРЕСА_1 для проживання співробітників ОСОБА_1 та ОСОБА_2 надано розпорядження КП «Спецжитлофонд» укласти з ПП «Укрспецбуд» договір оренди житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_3 для тимчасового проживання співробітників ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та після укладення договору КП «Спецжитлофонд» передати за актом ПП «Укрспецбуд» житлове приміщення, зазначене у пункті 1 цього наказу, для тимчасового проживання співробітників ОСОБА_1 та ОСОБА_2

10 червня 2008 року між КП «Спецжитлофонд» (орендодавець) та ПП «Урспецбуд» (орендар) на виконання наказу Головного управління житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації від 09 червня 2008 року № 103-у укладено договір оренди житлового приміщення № 4608, відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар, на визначений у пункті 5.1 строк, приймає в орендне користування квартиру АДРЕСА_1 з характеристикою, викладеною у пункті 1.2, оплатою, визначеною у розділі 2.

Відповідно до пунктів 5.1, 5.2 Договору сторони домовилися, що строк дії договору - з 15 червня 2008 року до 30 листопада 2008 року. Цей договір може бути продовжений за згодою КП «Спецжитлофонд», якщо не менше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору від третьої особи надійшо письмове звернення з проханням пролонгації договору.

Згідно з додатком № 1 до Договору оренди житлового приміщення від 10 червня 2008 року № 4608, який було підписано між КП «Спецжитлофонд» та ПП «Укрспецбуд», орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове користування квартиру АДРЕСА_1 для тимчасового проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Додатковою угодою від 09 грудня 2008 року № 1 до договору оренди житлового приміщення від 10 червня 2008 року № 4608 строк дії договору оренди продовжено з 01 грудня 2008 року по 31 березня 2009 року; додатковою угодою від 01 квітня 2009 року № 2 - з 01 квітня 2009 року по 30 вересня 2009 року; додатковою угодою від 02 жовтня 2009 року № 3 - з 01 жовтня 2009 року по 1 березня 2010 року; додатковою угодою від 9 квітня 2010 року № 4 - з 01 квітня 2010 року по 30 вересня 2010 року; додатковою угодою від 29 вересня 2010 року № 5 - з 01 жовтня 2010 року по 31 березня 2011 року; додатковою угодою від 16 березня 2011 року № 6 - з 01 квітня 2011 року по 30 вересня 2011 року; додатковою угодою від 21 вересня 2011 року № 7 - з 01 жовтня 2011 року по 31 березня 2012 року; додатковою угодою від 21 березня 2012 року № 8 - з 01 квітня 2012 року по 30 вересня 2012 року; додатковою угодою від 21 вересня 2012 року № 9 - з 01 жовтня 2012 року по 31 березня 2013 року; додатковою угодою від 8 квітня 2013 року № 10 - з 01 квітня 2013 року по 30 вересня 2013 року. Додаткові угоди № 1-10 до договору оренди житлового приміщення є невід`ємною частиною договору оренди.

30.09.2013 КП «Спецжитлофонд» звернулось до ПП «Укрспецбуд» та ОСОБА_1 із заявою № 056/24-5744 про припинення дії договору оренди, в якій зазначено, що строк дії договору оренди житлового приміщення від 10 червня 2008 року № 4608 вважається припиненим з 01 жовтня 2013 року, а тому необхідно у десятиденний строк з дня отримання цієї заяви звільнити орендоване приміщення, здавши його КП «Спецжитлофонд» згідно з актом прийому-передачі, проте указану заяву було залишено без розгляду.

У зв`язку з тим, що орендоване приміщення позивачу не повернуто, позивач звернувся до суду з даним позовом із вимогами про стягнення з ПП «Укрспецбуд» суми заборгованості в розмірі 84672,00 грн, суми інфляційних втрат в розмірі 33659,38 грн, суми 3% річних в розмірі 11448,12 грн, суми штрафу згідно п. 6.3. Договору в розмірі 9408,00 грн, суми штрафу згідно п. 6.7. Договору в розмірі 16934,40 грн та виселення ПП «Укрспецбуд» з квартири АДРЕСА_1 шляхом її передачі Комунальному підприємству з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд" за актом прийому-передачі.

Частиною 4 ст. 75 ГПК України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Рішеннями господарського суду міста Києва від 14.03.2014 р. у справі № 910/25238/14, від 16.12.2014 р. у справі №910/24091/14, від 17.07.2017 №910/7858/17 встановлений факт того, що строк дії договору припинився з 01.10.2013 та відповідач після його закінчення орендоване приміщення у визначений строк не повернув.

Зазначені обставини не заперечуються сторонами, а отже не підлягають повторному встановленню.

Предметом апеляційного перегляду є рішення суду першої інстнації в частині відмови у виселенні ПП «Укрспецбуд» з квартири шляхом її передачі Комунальному підприємству з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд" за актом прийому-передачі.

За змістом статей 317 і 319 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до частини першої статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Право власника на витребування майна із чужого незаконного володіння передбачено статтею 387 ЦК України, згідно з якою власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 Цивільного кодексу України).

Відповідно до положень статті 391 Цивільного кодексу України позов про усунення порушень права, не пов`язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов`язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння.

За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала про те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц.

Відповідно до частини другої статті 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373//16-ц (пункт 67) звернула увагу на те, що володіння як фактичний стан слід відрізняти від права володіння. Зокрема, права володіння, користування та розпоряджання майном належать власнику майна незалежно від того, є він фактичним володільцем чи ні.

Зайняття приміщення фактичним користувачем (тимчасовим володільцем) треба розглядати як таке, що не позбавляє власника його права володіння на майно, не створює перешкоди у розпорядженні цим майном, а створює лише перешкоди в користуванні володільцем своїм майном. Тож у цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач як власник приміщення вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майно, тобто негаторний позов.

Подібні правові позиції викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц, за змістом пункту 49 якої з моменту, коли перестали існувати правові підстави для користування службовим житлом, особа, якій воно було надане, володіє ним незаконно, і власник має право вимагати усунення перешкод у користуванні та розпорядженні таким майном шляхом виселення, а позов про виселення є негаторним).

Як вірно зазначено судом першої інстанції, постановою Верховного суду від 11.11.2019 року №761/31830/14-ц встановлено, що після закінчення строку дії укладеного договору оренди житлового приміщення та додаткових угод до нього у квартирі АДРЕСА_1 на підставі наказу Головного управління житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 09 червня 2008 року № 103-у проживають ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а не ПП «Укрспецбуд».

Згідно з ст. 810 ЦК України за договором найму (оренди) житла одна сторона - власник житла (наймодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (наймачеві) житло для проживання у ньому на певний строк за плату. Підстави, умови, порядок укладення та припинення договору найму житла, що є об`єктом права державної або комунальної власності, встановлюються законом. До договору найму житла, крім найму житла, що є об`єктом права державної або комунальної власності, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 812 ЦК України визначено, що предметом договору найму житла можуть бути помешкання, зокрема квартира або її частина, житловий будинок або його частина. Помешкання має бути придатним для постійного проживання у ньому. Наймач житла у багатоквартирному будинку має право користування майном, що обслуговує будинок.

Відповідно до 813 ЦК України сторонами у договорі найму житла можуть бути фізичні та юридичні особи. Якщо наймачем є юридична особа, вона може використовувати житло лише для проживання у ньому фізичних осіб.

Враховуючи вищенаведене колегія суддів відхиляє аргументи апелянта про те, що вимога про виселення ПП «Укрспецбуд» з квартири АДРЕСА_1 шляхом її передачі Комунальному підприємству з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд" за актом прийому-передачі пред`явлена до належного відповідача і підлягає задоволенню, як неспроможні, з огляду на те, що договір оренди житлового приміщення № 4608 від 10.06.2008 за своєю правовою природою є договором найму житла, що укладений між сторонами з метою тимчасового проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а не для здійснення господарської діяльності ПП «Укрспецбуд», як це передбачено ст. 283 ГК України, тобто, враховуючи те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є фактичними користувачами квартири АДРЕСА_1 , як в межах строку дії договору так і після його закінчення, належним способом захисту в розумінні вимог ст. 15-16 ЦК України є подання позову про усунення перешкод у користуванні нерухомим майном саме до тимчасових володільців майна, оскільки вимога про виселення ПП «Укрспецбуд» яке фактично не є користувачем квартири, не призведе по поновлення порушених прав володільця у користуванні своїм майном, за захистом яких він звернувся до суду.

Висновки суду першої інстанції про те, що укладений Договір за своєю правовою природою є договором оренди комунального майна, не впливають на вірність висновків суду про відмову у задоволенні позову та не є підставою для скасування або зміни правильного за своєю суттю рішення.

Викладені в апеляційній скарзі доводи фактично свідчать про незгоду апелянта з висновками суду, проте по суті їх не спростовують; підстав для скасування чи зміни рішення не містять, а тому визнаються судом апеляційної інстанції неспроможними.

Висновок суду

Судова колегія вважає, що місцевий господарський суд з достатньою повнотою дослідив усі обставини справи, дав належну оцінку представленим доказам, висновки суду не суперечать матеріалам справи, обставини, які мають значення по справі, судом установлені вірно. Порушень норм матеріального та процесуального права не установлено.

Відповідно до ст. 276 ГПК суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин справи апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення - слід залишити без змін.

Розподіл судових витрат

Оскільки у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на Комунальне підприємство з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд».

Керуючись ст. ст. 129, 269, 275, 276, 282 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд» залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 24.01.2023 у справі № 910/2253/22 - залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/2253/22 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до ст.ст. 287, 288 Господарського процесуального кодексу України

Повний текст постанови складено 15.12.2023

Головуючий суддя Л.В. Кропивна

Судді М.А. Руденко

Є.Ю. Пономаренко